Студенту на замiтку
Звернення
Аудит
Бухгалтерський облік
Винахідництво
Екологія
Економіка
   Економіка підприємства
   Історія економіки
   Логістіка
   Страхування
   Цінні папери
   Корпоративне управління
Етика. Естетика
Інтелектуальна власність
Історія
Культурологія
   Культура, мистецтво, суспільство
   Культурне співробітництво
   Менеджмент в галузі культури
   Оперне, балетне мистецтво України
   Сучасна українська музика
   Українська книга
   Українське кіно
Маркетинг
Менеджмент
   Контроль і ревізія
   Корпоративне управління
Мистецтво
Мовознавство
Оподаткування
Педагогіка
Політика
   Державне управління
Право
   Авторське право
   Адміністративне право
   Господарче право
   Екологічне право
   Конституційне право
   Кримінально-процесуальне право
   Кримінальне право
   Кримінологія
   Митне право
   Міжнародне право
   Правоохоронна діяльність
   Сімейне право
   Соціальне право
   Фінансове право
   Цивільне право
   Цивільне процесуальне право
Психологія
   Організаційна психологія
   Психологія конфлікта
   Психологія особистості
   Педагогічна психологія
   Психологія спорту
   Психологія творчості
   Юридична психологія
Сільське господарство
Філософія
Фінанси

Митне право


Адміністративна відповідальність за порушення митних правил
 

1. Поняття та види відповідальності в митному праві. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил


Протягом І півріччя 2009 року митними органами забезпечено безперебійне оформлення 192,9 млн тонн вантажів, з них експорт — 59,9 млн тонн, імпорт — 49,1 млн тонн, транзит — 83,9 млн тонн.
В середньому щодня оформлялося понад 1 млн тонн вантажів, оформлювався пропуск 180 тис. громадян, 50 тис. транспортних засобів.
   Порівняно з січнем-червнем 2008 року обсяги вивезення товарів зменшилися на 15,2 млрд дол. США (на 46,7%), обсяги імпорту — на 16,9 млрд дол. США (на 42,1%).
Але там, де існують обмеження, встановлені державою щодо власника товару, завжди буде існувати бажання обійти закон, порушити заборони. Тому там, де існує митна служба — існує контрабанда та інші порушення митних правил. Від ефективності боротьби з цими негативними явищами залежить виконання формування дохідної частини основного фінансового закону країни — Державного бюджету. Аналіз сучасного стану боротьби з такими правопорушеннями говорить про позитивну тенденцію до їх зменшення.
   Так, у ході виконання Програми боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил на 2008-2009 рр. Держмитслужбою активізовано пошукову роботу з виявлення фактів ухилення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян від сплати обов'язкових платежів, виявлено і припинено низку каналів та схем протиправної діяльності. Зокрема це стосується фактів незаконного переміщення через митний кордон України тютюнових виробів і випадків переміщення товарів легкої промисловості під виглядом гуманітарної допомоги. Протягом І півріччя 2009 року порушено 172 кримінальні справи про контрабанду на загальну суму 189,1 млн гривень. Незважаючи на низку несприятливих чинників, таких, як погіршення економічної ситуації, зменшення товаропотоків та збільшення великого розміру контрабанди на 17,5%, порівняно з 2008 роком, кількість порушених кримінальних справ майже не змінилася.
   Без урахування двох минулорічних справ з нехарактерно значною вартістю предметів контрабанди (а саме: природного газу на суму 4,9 млрд грн і риби на суму 164,2 млн грн), вартість предметів контрабанди у порушених митними органами протягом І півріччя 2009 року кримінальних справах збільшилась на 3%.
За фактами порушень митного законодавства складено 10 844 протоколи про порушення митних правил на загальну суму майже 13,9 млрд гривень.
При зменшенні кількості зафіксованих правопорушень на 2397 випадків, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, значно зросла вартість предметів правопорушення. За виключенням адміністративної справи про порушення митних правил за фактом розпорядження без дозволу митного органу природним газом обсягом 11 млрд куб. м вартістю 13,09 млрд грн, загальна вартість предметів правопорушення у інших адміністративних справах, заведених у січні—червні 2009 року, складає 763 млн грн, що майже на 340 млн грн більше загальної вартості предметів правопорушень, виявлених за І півріччя 2008 року.
У справах про порушення митних правил митними органами вилучено:
—    промислових товарів, сировини й матеріалів — на суму понад 121 млн грн;
—    продовольчих товарів та сільгосппродукції — на суму 23,7 млн грн;
—    валюти — на суму 55,6 млн грн;
—    транспортних засобів — на суму 154,6 млн грн.
В юридичній літературі прийнято говорити про інститут відповідальності за правопорушення стосовно до різних галузей права: інститут цивільно-правової відповідальності, кримінально-правової відповідальності, адміністративно-правової відповідальності тощо.
   Якщо цей перелік продовжувати, може постати запитання щодо обґрунтованості існування самостійного інституту митно-правової відповідальності. Але, враховуючи самостійний характер митного права як комплексної правової галузі, можна говорити і про самостійний інститут митно-правової відповідальності як внутрішню взаємопов'язану сукупність юридичних норм.
Разом з тим законодавець обмежується і задовольняється наявною можливістю вирішення питання щодо інституту митно-правової відповідальності шляхом визначення такого положення: оскільки митне право має комплексний характер, воно вимагає й різні види відповідальності, які передбачені нормами різних галузей права (адміністративного, трудового, кримінального, фінансового, податкового, банківського тощо). Ці норми різних галузей права регламентують відносини, пов'язані зі скоєнням правопорушень у галузі митної справи, і тому відповідальність за них одночасно входить у відповідні блоки митного права.
Такі правові норми, що входять у митне право, як комплексне утворення, можуть бути певною мірою визначені як інститут митно-правової відповідальності. Але при цьому залишається очевидним вплив інститутів кримінальної та адміністративної відповідальності, які різною мірою регламентуються нормами митного законодавства.
У митному праві передбачено кримінальну, цивільну, дисциплінарну й адміністративну відповідальність.
   Згідно з чинним законодавством, і зокрема Митного кодексу, кримінальна відповідальність встановлена тільки за скоєння контрабанди. Контрабанда як злочин передбачена ст. 201 Кримінального кодексу України і визначається як переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових набоїв до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення його за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за такий злочин.
   При цьому контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, що дорівнює 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку (п. п. 6.1.1 та 22.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (станом на грудень 2008 р.).
Цивільна відповідальність може наставати за заподіяння матеріальних збитків і моральної шкоди як діями митних працівників, так й іншими особами.
За вчинення дисциплінарного проступку до особового складу митних органів застосовуються заходи дисциплінарної відповідальності.
   Найбільш поширеною у сфері митної справи є адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності, яка полягає в застосуванні до порушника державними органами, органами місцевого самоврядування або службовими особами примусових заходів, передбачених адміністративним законодавством. Адміністративна відповідальність зобов'язує винну особу зазнати встановлених правовими нормами негативних наслідків.
На відміну від інших видів юридичної відповідальності, для адміністративної відповідальності характерні: переважно поза-судовий порядок її реалізації, особливий характер правових наслідків, застосування її до організаційно-непідпорядкованих суб'єктів за порушення адміністративно-правових обов'язків, які утворюють склад особливого правопорушення — адміністративного проступку.
Адміністративна відповідальність має репресивний характер. Звідси її специфіка, яка передбачає встановлення вини, що є проявом волі, свідомості фізичної особи. Саме ця вимога індивідуалізує, демократизує відповідальність, зводить нанівець можливість об'єктивної осудності, водночас урівнюючи права та обов'язки правопорушників будь-якого соціального статусу, службового рангу. Ця рівність виявляється і в тому, що єдиною підставою притягнення до відповідальності є факт скоєння проступку, її умовою — наявність вини.
   Таким чином, метою адміністративної відповідальності є: 1) захист правопорядку у сфері публічного управління; 2) виховання громадян і посадових осіб у дусі поваги до норм адміністративного права.
Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного проступку, тобто протиправного діяння, що порушує правові норми у сфері державного управління і тягне за собою застосування передбачених законодавством заходів. Правопорушення вважається адміністративним проступком лише тоді, коли встановлено вину особи в його вчиненні, а також доведено причинний зв'язок між протиправною дією та її шкідливими наслідками. Адміністративний проступок завдає шкоди інтересам суспільства й держави і від злочину відрізняється меншим ступенем суспільної небезпеки. Як антисуспільне діяння, адміністративний проступок порушує наявну в законодавстві правову норму, що формулює конкретне правило поведінки і встановлює адміністративну відповідальність за його порушення.
Митна справа, яка є складовою частиною зовнішньоекономічної діяльності України, поряд з іншими правовими засобами, охороняється нормами митного права. Вони містять відповідні санкції, з допомогою яких визначається відповідальність за порушення та невиконання митних правил. Правовий вплив на митну справу, таким чином, перетворюється на могутній важіль, що дозволяє планомірно й раціонально управляти нею, а також охороняти порядок і організацію переміщення через кордон України товарів і предметів, обкладених митом, оформлення і здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики нашої держави.
Механізм адміністративно-правового забезпечення охорони митного правопорядку, що реалізується через інститут адміністративної відповідальності, проявляє себе самостійно, індивідуально, поряд з іншими засобами його правового захисту. При цьому необхідно зазначити, що адміністративна відповідальність за порушення митних правил — це визначений митним законом правовий обов'язок громадянина або конкретної посадової особи усвідомлювати свої винні, неправомірні діяння у сфері охорони митного правопорядку і при наявності достатніх для цього підстав понести кару у вигляді адміністративного стягнення, накладеного митним органом або судом. З цього визначення випливає, що об'єкт адміністративно-правового захисту в даному випадку індивідуалізований, специфічний і замкнений в особливі рамки суспільно-економічних відносин.
Адміністративно-карні посягання на митні правила належать до розряду найбільш шкідливих діянь.
    Розкриваючи визначення адміністративної відповідальності за порушення митних правил, слід сказати, що вона передбачає винність двоякого роду.
По-перше, обов'язок винної особи дати звіт про свої неправомірні діяння у сфері відносин митної справи; по-друге, обов'язок понести покарання у вигляді адміністративного стягнення.
Перше означає, що адміністративна відповідальність пов'язана з поверненням до минулого, з обов'язком відзвітуватися за минулу поведінку й пояснити митному органу причини невиконання норм митного законодавства.
   Друге означає, що за порушення митних правил особа зобов'язана понести передбачене законом покарання у вигляді адміністративного стягнення, тобто підлягає певним обмеженням у межах санкцій митного законодавства.
Адміністративна відповідальність за порушення митних правил має свої ознаки:
1) адміністративно-карані порушення митних правил, на відміну від інших адміністративних правопорушень, передбачені лише Митним кодексом України (глава 57);
2) має більш конкретні цілі — вона спрямована на відносини у сфері митної справи України, охорону митних правил, а також виховання поваги до цих правил і правовідносин, що регулюються ними у сфері митної справи України з боку всіх учасників митних відносин;
3) може наставати тоді, коли правопорушник виявлений на території іншої держави і при наявності державних угод чи договорів між митними органами суміжних держав про сумісний контроль;
4) внаслідок аварії або дії непереборної сили відповідальність не настає за вчинення лише деяких правопорушень, передбачених Митним кодексом України, якщо такі факти підтверджуються відповідними документами;
5) суб'єктами застосування адміністративної відповідальності виступає система митних органів, серед яких повноваження по накладанню стягнень чітко розмежовані, та суди;
6) за порушення митних правил застосовується лише три види адміністративних стягнень — попередження, штраф, конфіскація;
7) предмети порушення митних правил підлягають конфіскації незалежно від часу вчинення або виявлення такого порушення, за адміністративні правопорушення стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — два місяці з дня його виявлення. Крім цього, конфіскація товарів і транспортних засобів, що є предметами або знаряддями порушення митних правил, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.
Обставинами, що виключають відповідальність за порушення митних правил є такі:
1. Крайня необхідність. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена Митним кодексом, але вчинена у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
2. Необхідна оборона. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена Митним кодексом, але вчинена у стані необхідної оборони, тобто при захисті громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподі-яння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характеру й суспільній шкідливості посягання.
3. Неосудність. Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Підставою адміністративної відповідальності у митному праві є скоєння правопорушення. У даному випадку йдеться про порушення митних правил, легальне визначення якого міститься у ст. 319 МК. Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які Митним Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Як видно з цього визначення, порушення митних правил є різновидом адміністративного правопорушення як підстави адміністративної відповідальності в цілому.
Вперше поняття адміністративного проступку було законодавче закріплене у ст. 7 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення, і без змін було перенесено до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП). Зокрема, ст. 9 останнього за-значає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративному правопорушенню властиві такі загальноправові ознаки:
1) передусім, це дія чи бездіяльність, тобто діяння, а не думки, бажання чи інші подібні прояви психічної діяльності людей;
2) антигромадська спрямованість (цю ознаку дехто ототожнює з суспільною небезпекою або суспільною шкідливістю);
3) протиправність (подібне діяння завжди посягає на загальнообов'язкові правила, встановлені тим чи іншим нормативним актом);
4) винуватість (таке діяння, як прояв волі і свідомості особи, повинно бути завжди винним, тобто вчиненим умисно або з необережності);
5) адміністративна карність (подібне протиправне, винне діяння буде визнане адміністративним проступком тільки тоді, коли за його вчинення законодавством передбачено адміністративну відповідальність).
Крім цього, адміністративним правопорушенням притаманний ще цілий ряд характерних ознак, які утворюють їх юридичні склади. Слід зауважити, що залежно від юридичних властивостей розрізняють ознаки як такі, що мають юридичне значення, і які такого значення не мають. У свою чергу, юридичне значущі ознаки можуть входити до юридичного складу правопорушення (так звані конструктивні ознаки), інші ж з них до такого складу не входять (наприклад, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, тощо).
Враховуючи зазначене, ознаками порушення митних правил є:
1) діяння;
2) суспільна шкідливість — цими діями завдається шкода суспільним відносинам у сфері митної справи;
3) протиправність — такими діяння завжди порушуються норми права, встановлені Митним кодексом;
4) винуватість — вчинення його умисно або з необережності, як прояв свідомості особи;
5) адміністративна караність — тобто за вчинення такого діяння Митним кодексом передбачена відповідальність.


Література:
Митне право України: навч. посібник. - Ю.В.Іщенко, В.П.Чабан.

 Скачать


49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека