Студенту на замiтку
Економіка
   Економіка підприємства
   Історія економіки
   Логістика
   Страхування
   Цінні папери
   Корпоративне управління
Аудит
Бухгалтерський облік
Винахідництво
Екологія
Етика. Естетика
Інтелектуальна власність
Історія
   Всесвітня історія
   Історія України
Культурологія
   Культура, мистецтво, суспільство
   Культурне співробітництво
   Менеджмент в галузі культури
   Оперне, балетне мистецтво України
   Сучасна українська музика
   Українська книга
   Українське кіно
Маркетинг
Менеджмент
   Контроль і ревізія
   Корпоративне управління
Мистецтво
Мовознавство
Оподаткування
Педагогіка
Право
   Авторське право
   Кримінально-процесуальне право
   Адміністративне право
   Господарче право
   Екологічне право
   Конституційне право
   Кримінальне право
   Криміналістика
   Кримінологія
   Митне право
   Міжнародне право
   Правоохоронна діяльність
   Сімейне право
   Соціальне право
   Фінансове право
   Цивільне право
   Цивільне процесуальне право
Політика
   Державне управління
Фінанси
Психологія
   Психологія творчості
   Організаційна психологія
   Психологія конфлікта
   Психологія особистості
   Педагогічна психологія
   Психологія спорту
   Юридична психологія
Сільське господарство
Філософія

Фінанси


Довіра банкам - запорука стабільності економіки.
 

Ефективне функціонування банківської системи є неодмінним атрибутом економічно розвинутої держави, запорукою її стабільності та зростання.
  Стан банківського ринку вказує на рівень добробуту в країні, розвиток її фінансового господарства, заможність громадян.
Останнім часом влада робить багато заяв щодо можливої стабілізації банківської системи та повернення довіри вкладників до банків.
  28 відсотків українських респондентів довіряють банкам, а 61 відсоток – налаштований скептично. Це показало останнє опитування американського соціологічного центру Інституту Геллапа, здійснене у 135 державах світу. Україна опинилася у Топ-десятці, де зафіксована найнижча довіра до фінустанов.
Тим, хто наважається робити в Україні банківські вклади, фахівці радять «розкладати яйця у різні кошики». Тобто – пам’ятати про «диверсифікацію» заощаджень.

  Низька довіра до банків – це зрештою нижчі темпи розвитку економіки держави. Адже чим займаються банки, якщо спрощено? Вони збирають заощадження і видають гроші у вигляді кредитів тим, хто їх потребує. Чим більше скепсису потенційних вкладників, тим менше заощаджень. А чим менше заощаджень, тим менше грошей «працюють» в економіці.





Турчин Л. Є.
(аспірант).

Теоретичні аспекти формування довіри до банківської системи
Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. - 2012. - № 12. - С. 90-92

Аннотация: Розкрито сутність та виділено складові довіри до банківської системи, визначено основні передумови її формування.
 
Враховуючи події останніх років на світовому фінансовому ринку, проблема довіри до банківської системи стала предметом активних дискусій вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків.
Г. Зіммель у "Філософії грошей" цитує напис на корсиканській монеті "non aes sea fides" ("не гроші, а довіра"). На думку Г. Зіммеля, довіра є вирішальною для існування грошей, адже, по-перше, слід довіряти, що монета носить певну вартість. По-друге, необхідно бути впевненим, що інші люди приймуть цю монету та погодяться з її вартістю. У свою чергу, довіра до систем грошового обігу грунтується не на знанні, раціональному доказі чи власному досвіді. Швидше за все, вона є проявом майже релігійної віри у можливість всезагального обміну матеріальних і нематеріальних благ на гроші.
Довіра до банківської установи на мікрорівні є базовою і на це необхідно звернути особливу увагу, адже втрата довіри до банку окремого клієнта може спричинити ланцюгову реакцію, що несе значні загрози для його функціонування.
  Довіра на макрорівні відображає соціально-економічну значимість банківської установи для всієї країни. Втрата довіри до банку на макрорівні може спричинити паніку серед вкладників, фінансову нестабільність і кризові явища, що буде мати негативні наслідки не лише для банківської системи, але й економіки країни в цілому.
  Слід наголосити на тому, що банківська установа, яка користується довірою, має ряд конкурентних переваг. Це відображається в залученні додаткових ресурсів, домінуванні на тому або іншому сегменті ринку, прирості вкладів населення як основного джерела банківських ресурсів і, відповідно, в розширенні сфери інвестиційних вкладень, можливості освоювати нові нетрадиційні послуги.




Огньов Д. В.  (доктор экономических наук; доцент; профессор кафедры экономики и менеджмента)
Попова О. Ю.  (старший преподаватель кафедры экономической теории и финансов)

Деякі аспекти застосування банками довірчого управління
Економічний часопис ХХІ : науковий журнал. - 2014. - № 9/10. - С. 28-31

Анотація: У статті розглянуто умови для забезпечення довірчого управління заощадженнями громадян комерційними банками.

  Вітчизняна банківська система вже накопичила значний досвід у сфері заощадження і накопичення коштів населення. Сьогодні в банківській діяльності актуальним стає застосування тих видів фінансових інструментів, які найбільшою мірою будуть забезпечувати потреби сучасної економіки, вирішення завдань економічного та соціального розвитку.
  Для переходу вітчизняного банку на міжнародний рівень слід упроваджувати в банківську практику нові підходи, технології і методи роботи. Дуже часто такі процеси супроводжуються введенням нових фінансових інструментів, розширенням спектру банківських продуктів та послуг. Аналіз вітчизняної банківської системи порівняно із закордонним досвідом свідчить про відсутність довірчого управління грошовими ресурсами.
  Створення таких умов у банківському секторі потребує вирішення ряду завдань:
1. Розробити механізм реалізації банком довірчого управління грошовими заощадженнями населення.
2. Запропонувати правовий супровід довірчого управління грошовими засобами.
3.Задіяти принципи зворотності, прибутковості та зниження ризиків для учасників процесу довірчого управління. Реалізація окреслених завдань вимагає теоретичного обґрунтування і, перш за все, визначення місця й ролі довірчого управління грошовими накопиченнями в системі взаємодії інвестиційних та ощадних процесів.




Семенча І. Є. (кандидат економічних наук; доцент; професор кафедри банківської справи)
Кузьменко О. І. (студент)

Система оцінки конкурентних переваг банку: аналіз нефінансових показників
Інвестиції: Практика та досвід : Аналіз. Прогнози. Коментар. - 2014. - № 14. - С. 40-45

Аннотация: Визначено, що ефективним напрямом подолання кризової ситуації, що склалася на фінансовому ринку в останній час Україні, повинна стати організація внутрішньо ринкового змагання, коли можна досягти прогресивного розвитку або через впровадження інноваційних кроків, або за рахунок організації комплексної оцінки конкурентних переваг. Поряд з оцінкою фінансових показників діяльності банку запропоновано особливу увагу приділяти оцінці нефінансових кількісних та нефінансових якісних показників, адже вони чітко виокремлюють причини, що формують конкурентні переваги, вказують на прогалини в різних напрямах діяльності банку, загрозливу позицію у взаємодії банку з іншими учасниками фінансового ринку. Запропоновано оціночну схему конкурентних переваг банківських установ та проведено аналіз нефінансових кількісних та нефінансових якісних показників провідних банків України 1 групи за 2013 — 1 півріччя 2014 рр. 

Для зміцнення довіри до банків з боку населення важливе значення має послаблення політичних ризиків у їх діяльності. Річ у тім, що політичні ризики є найочевиднішими для клієнтів банків і чи не першими застерігають їх від вкладення грошей у банки.
  Серед багатьох факторів, які визначають ефективність банківської діяльності (економічних, правових, організаційних, кадрових тощо) важливе місце посідає також психологічний чинник довіри населення. Він має дві складові: довіра населення до національних грошей — гривні та довіра до банків.
  Підвищення довіри до банку — це актуальне завдання загальнодержавної ваги. Зволікання з її вирішенням може найближчим часом відчутно загальмувати розвиток економіки країни. Тому необхідно невідкладно вживати заходів. Насамперед повинні діяти самі банки. В умовах швидкого загострення конкурентної боротьби вистоять ті з них, які завоюють найвищу довіру населення. Укріплючою політикою повинна стати не підтримка вже здобутих результатів діяльності, а розробка та впровадження нових підходів або банківських продуктів, що спонукатимуть банк до активних дій, більш агресивної політики формування конкурентних переваг.
  Для зростання довіри необхідне створення позитивного іміджу. Нині, на жаль, ніхто про такий імідж не дбає, навіть самі банкіри.




Даниленко О. Л. (кандидат економічних наук; доцент кафедри економічної теорії та економічних методів управління

Трансформація монетарних інститутів і довіра до державної політики України: ретроспективний аналіз

Економічний часопис ХХІ : науковий журнал. - 2014. - № 1/2. - С. 85-88. - текст статті на аглійській мові

Аннотация: Досліджено головні напрями розвитку інституційних засад проведення грошово-кредитної політики в Україні. Розглянуто теоретичні основи формування довіри до грошово-кредитної політики і визначено зовнішні фактори, які впливають на розвиток монетарної сфери. Розкрито передумови формування довіри до грошово-кредитної політики в Україні, включаючи аспекти цінової стабільності, режиму валютних курсів, незалежності та підзвітності центрального банку.

Development of Monetary Institutions in Ukraine
Institutions and their interaction, form the specific institutional structure that creates a basis for the central bank's actions and interaction with the government. According to the institutional theory, historical development of an institution is subject to path-dependency Therefore, the National Bank of Ukraine (NBU) and its independence should be studied in the context of its historical development. Specifically the features of the Soviet banking system that preceded the establishment of the NBU included: 1. the banking system was a part of the planning system and 2. banks did not function as financial intermediaries and according to their main function, the banks could be called «controllers in the planned economy». The centralized plan determined credit flows according to the plans of production of goods and services. The independence of the central bank was not presumed. In contrast, the USSR State Bank acted under fiscal dominance and was to ensure the government needs for expenditure.
  Starting transition to market economy after gaining its independence in 1991, Ukraine went through periods of hyperinflation and experienced the effects of the Russian financial crisis of 1998. At the stage of formation of Ukraine as a new state the NBU actually had neither goal independence nor financial independence. Monetary policy and NBU's budget had to be approved by the Verkhovna Rada of Ukraine. The most important improvement of the NBU's position was implemented in 1999 when the Law on the National Bank of Ukraine  came into force. This Law has secured formal independence of the NBU. High inflation rates and the financial crises of 1992-1993 and 1998 preceded this development and created strong financial and public opposition to inflation .




Науменкова, С.  (доктор економічних наук; професор)

Підвищення доступності фінансових послуг: актуальні питання регуляторної практики
Фінанси України: науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал . - 2013. - № 10. - С. 20-33

Аннотация: Досліджено підходи до організації регуляторних обстежень та оцінки доступності фінансових послуг для населення. Визначено першочергові завдання розбудови фінансового сектору на принципах відповідального фінансування. Внесено рекомендації з конкретизації регуляторних заходів щодо захисту прав споживачів на ринку фінансових послуг.

Серед очікуваних позитивних ефектів для економіки від реалізації програми розширення доступу до фінансових послуг на національному рівні можна назвати такі:
— підвищення доступності фінансових послуг для окремих клієнтських груп і територій;
— розвиток технологій мікрофінансування, у т. ч. фінансування малого бізнесу, стимулювання підприємницької діяільності; забезпечення доступу малого бізнесу до додаткових джерел фінансування;
— підвищення рівня заощаджень населення та розширення можливостей для спільного інвестування;
— зниження рівня соціальної ізоляції малозабезпечених верств населення, скорочення обсягу неформального (тіньового) кредитного ринку й лихварства;
— перехід від затратних методів боротьби з бідністю на основі субсидування та благодійності до програм самозайнятості для найвразливіших верств населення;
— підвищення рівня фінансової грамотності, зокрема з метою розширення обсягу фінансових послуг на основі використання систем електронної комерції та безготівкових розрахунків.




Толкач, І. С. (магістрант кафедри математичного моделювання економічних систем)

Фактори впливу на приріст депозитів як показник довіри клієнтів
Економіка та держава: міжнародний науково-практичний журнал. - 2013. - № 5. - С. 109-110

Аннотация: Розглянуто фактори, що впливають на ступень довіри клієнтів банку як фінансової установи в процесі здійснення кредитно-депозитної діяльності. Здійснено поділ цих факторів на матеріальні та нематеріальні, також здійснено класифікацію за характером впливу при здійсненні банківської діяльності.
 

Проблема залучення депозитних ресурсів загострена тим, що банк ризикує підірвати довіру клієнтів до своєї діяльності. Таке явище для одного банку може викликати масовий відплив коштів і з інших банків. Проблема впливу факторів, виходячи за рамки банків та їх клієнтів, розповсюджується на всю економічну систему країни, і, в результаті, проблема управління факторами впливу на депозитні ресурси банків набуває загальнодержавного характеру.
  Отже, фактори впливу на залучення депозитних ресурсів можна поділити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відносяться ті фактори, виникнення яких безпосередньо залежить від діяльності банку. Вони обумовлені неефективною депозитною політикою банку, відсутністю чіткої стратегії поведінки на ринку депозитних ресурсів, недостатнім рівнем маркетингових досліджень цього сегмента ринку банківських послуг і недостатнім рівнем менеджменту банку, а також недосконалістю політики збуту депозитних послуг, організаційної структури банку та іншими чинниками. Відносно цієї групи факторів банк має можливості зменшити негативні наслідки їх впливу шляхом попереджувальних дій щодо їх появи, або, мінімізувавши їх прояв шляхом розробки і реалізації відповідних заходів, які зменшать вплив того чи іншого фактора на стан, обсяг та ціну банківських ресурсів. Таким чином, внутрішні фактори впливу на залучення ресурсів є керовані на рівні самої банківської установи, що дає змогу попереджувати та мінімізувати їх негативний влив на результати діяльності банку та на економічні інтереси власників депозитних ресурсів.
  При визначенні зовнішніх факторів ризику залучення ресурсів слід враховувати те, що можуть приєднатися й фактори, які формуються як в межах країни, так і поза її межами. Зовнішні фактори впливу в межах країни на залучення ресурсів банку поділяються на фактори ризику макро- і мікрорівня. При визначенні зовнішніх факторів, що формуються на макрорівні, слід враховувати наступні моменти: переду мовами зовнішніх факторів можуть бути зміни в макроекономічній і / або політичній ситуації в країні, дії цих факторів впливає на рівень залучення депозитних коштів як банку, так і його клієнтів, що розмістили свої кошти на рахунках, такі фактори можуть впливати на залучення ресурсів прямо або опосередковано. Отже, визначаються можливості і методи регулювання факторів виникнення депозитних ризиків банків.




Панасенко, Ганна Олександрівна (кандидат економічних наук; доцент кафедри фінансів Макіївського економічно-гуманітарного інституту; завідувач відділенням ПАТ "Промінвестбанк"; м.Макіївка; Україна)

Інституційний геоморфізм у банківській сфері на шляху підвищення рівня довіри до грошей
Актуальні проблеми економіки : Науковий економічний журнал. - 2012. - № 11. - С. 209-217

Аннотация: Розглянуто питання, пов'язані з особливостями існування категорії "довіра" в межах кредитно-фінансової системи України. Проаналізовано можливість використання концепції інституційного ізоморфізму в процесі підвищення довіри до грошей. Досліджено механізми ізоморфних змін банківських установ, що призводять до збільшення ступеню їх прозорості, відвертості і публічності.


Банки - це не просто один із важливих інститутів фінансової системи суспільства, це елемент підтримуючої конструкції всієї системи ринкових інститутів. Банки «виробляють» довіру. Без довіри до банків неможлива довіра до грошей; довіра до грошей - це основа довіри громадян до своєї держави.
  «Довіра» не є науковою категорією. До цього терміна почали вдаватися, відчувши, наскільки крихка і складна тканина від, носин між індивідуумом і грошовим знаком.
Надійна і стабільна банківська діяльність є можливою тільки там, де існує довіра громадян до своєї держави, до її фінансової системи, суб'єктів один до одного, влади і бізнесменів до окремих членів суспільства. На жаль, як показує багата історія фінансово-грошових відносин руйнуючись, ця довіра супроводжується паралельним руйнуванням грошових систем, політико-економічних систем, а відновлюється копітким терпінням й участю всіх суб'єктів соціуму і всіх його структур.
  Таким чином, фінансові інститути, набуваючи рис схожості, стають при цьому ефективнішими, і цей процес виникнення подібності розглядається як ізоморфізм. Ізоморфізм у банківській сфері являє собою сукупність процесів, що поширюються всюди, діють поза банківськими установами й усередині них, внаслідок чого створюються механізми, які обмежують неефективні закриті типи поведінки і надасть учасникам організаційного поля нових можливостей.
Засновники інституційного ізоморфізму виділяють три механізми запозичення інституційних правил:
- коерцитивний (примусовий) ізоморфізм;
- наслідувальний ізоморфізм;
- нормативний ізоморфізм
- Інституційний ізоморфізм є дієвим інструментом підвищення рівня довіри до банківської системи в цілому Зважаючи на тотальну залежність банків від залучених джерел, з одного боку, і від напрямів їх розміщення - з іншого, для задоволення тріумвірату потреб, повноцінна реалізація яких може відбутися тільки за умови довіри з усіх боків, фінансові інститути ізоморфно змінюватимуться, щоб відповідати запитам усіх зацікавлених суб'єктів. Банки, перебуваючи в організаційному полі, можуть змінюватися, стаючи більш схожими на конкурентів, різною мірою і з різними темпами. Проте, незважаючи на всі безперечні переваги, теорія інституційного ізоморфізму не отримала широкого поширення в Україні. Значною мірою це обумовлено наявністю певної заплутаності та складності, що пов'язано з методологією її впровадження.
- Проте не варто сприймати інституційний ізоморфізм як панацею, оскільки немає ніяких гарантій, що конформні фінансові інститути діятимуть ефективніше, ніж їхні більш схильні до девіації конкуренти.


Враховуючи рівень конкуренції на банківському ринку, спад довіри клієнтів банкам, розгляду факторів впливу на залучення коштів повинно приділятися більше уваги, вони повинні розглядатись досить детально, оскільки депозитні ресурси важливе джерело банку для поповнення запасів готівки з цільовим використанням на проведення активних операцій банку. У сучасних умовах актуальність значно зростає у зв'язку з перенасиченням депозитної бази банків та необхідністю її оптимізації. Розглянуто основні фактори впливу на залучення депозитних ресурсів банком, визначено види їх впливу.




Замовити повніше сторінки з періодичних видань скористуйтесь послугою
 

електронної доставки документів  ЕДД




49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека