Студенту на замiтку
Звернення
Аудит
Бухгалтерський облік
Винахідництво
Екологія
Економіка
   Економіка підприємства
   Історія економіки
   Логістіка
   Страхування
   Цінні папери
   Корпоративне управління
Етика. Естетика
Інтелектуальна власність
Історія
Культурологія
   Культура, мистецтво, суспільство
   Культурне співробітництво
   Менеджмент в галузі культури
   Оперне, балетне мистецтво України
   Сучасна українська музика
   Українська книга
   Українське кіно
Маркетинг
Менеджмент
   Контроль і ревізія
   Корпоративне управління
Мистецтво
Мовознавство
Оподаткування
Педагогіка
Політика
   Державне управління
Право
   Авторське право
   Адміністративне право
   Господарче право
   Екологічне право
   Конституційне право
   Кримінально-процесуальне право
   Кримінальне право
   Кримінологія
   Митне право
   Міжнародне право
   Правоохоронна діяльність
   Сімейне право
   Соціальне право
   Фінансове право
   Цивільне право
   Цивільне процесуальне право
Психологія
   Організаційна психологія
   Психологія конфлікта
   Психологія особистості
   Педагогічна психологія
   Психологія спорту
   Психологія творчості
   Юридична психологія
Сільське господарство
Філософія
Фінанси

Фінанси


Фінанси підприємств
 


Особливості фінансів підприємств в Україні

    Фінанси підприємств, або фінанси суб'єктів господарювання, призначені для забезпечення їхньої виробничої діяльності. Основою фінансів підприємств є формування фінансових ресурсів та отримання і розподіл доходів із метою забезпечення відтворення виробництва, отримання прибутку для власників.
    Фінансова діяльність підприємств відображається в грошових потоках, які характеризують різноманітні й різнобічні відносини.
В основі фінансової діяльності підприємств лежить здійснення витрат і формування доходів. Проведення витрат забезпечується за рахунок фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємств. Підсумки фінансової діяльності відображаються у фінансових результатах — прибутках чи збитках.
Фінансові ресурси підприємств спрямовуються на формування основних фондів і оборотних коштів. За рахунок фінансових ресурсів здійснюються витрати підприємств на виробництво та реалізацію товарів, робіт і послуг, а також інші витрати, пов'язані з діяльністю підприємства.
    За рахунок отриманих доходів забезпечуються фінансові відносини з державою — платежі в бюджет і цільові фонди, з банківською системою — погашення кредитів і сплата відсотків. Ці відносини опосередковуються вихідними грошовими потоками.
Після відшкодування проведених витрат, виплати заробітної плати, розрахунків із бюджетом, цільовими фондами і банками визначаються фінансові результати — прибуток чи збиток. Прибуток — це перевищення валових доходів над валовими витратами. Збиток — це перевищення валових витрат над валовими доходами.
Отриманий прибуток підлягає подальшому розподілу і використанню. Сума прибутку після сплати податку на прибуток характеризує чистий прибуток підприємства. Частина чистого прибутку може спрямовуватись у централізовані корпоративні фонди, якщо підприємство входить до певного корпоративного об'єднання (внутрішньокорпоративні грошові потоки). Певна частина чистого прибутку може бути спрямована на поповнення статутного фонду — капіталізацію прибутку (внутрішні грошові потоки).
    З чистого прибутку формуються фонди і резерви підприємств, за рахунок яких проводяться певні витрати. У такому разі здійснюється фондовий рух грошових потоків. Крім того, можливий канальний рух грошових потоків, коли фонди не створюються, а оплата передбачених витрат проводиться безпосередньо за рахунок прибутку. З фондів та безпосередньо з чистого прибутку може проводитись оплата праці у вигляді премій і допомог (внутрішні грошові потоки).
    Тимчасово вільна частина чистого прибутку може бути розміщена на фінансовому ринку, на якому підприємство може також отримати інвестиції для свого розвитку, як у багатьох країнах світу. В Україні в цьому плані поки є багато невирішених проблем.
    Внаслідок процесів роздержавлення в Україні сформувався недержавний сектор економіки, на який у 2004 р. припадало 75,7% промислового виробництва та 48,8 % інвестицій в основний капітал. Швидкість обертання грошей у підприємств недержавного сектору в 1,8 рази перевищувала відповідний показник державних підприємств. Проте і нині держава залишається власником великих пакетів акцій вітчизняних акціонерних товариств. Державні корпоративні права становлять лише 8 % власності акціонерних товариств, але державі належить 48,3 % корпоративних прав, які перевищують 5 % від статутного фонду. У 2004 р. держава мала частку в статутному фонді 2304 акціонерних товариств, більшість з яких становили підприємства промисловості (45,1 %) та транспорту (18,9 %).
Основним фактором розвитку системи фінансового менеджменту в корпораціях України були масова приватизація державних підприємств і їх реорганізація в акціонерні товариства. Одним із таких підприємств є відкрите акціонерне товариство ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2". Здатність виплачувати дивіденди акціонерним товариством підтверджує його платоспроможність та високий рівень фінансового менеджменту. Пропонована система показників, згідно з дослідженнями кандидата економічних наук С.І. Головка, характеризує оцінку рівня дивідендних виплат досліджуваного акціонерного товариства, а також загальну ефективність фінансового менеджменту корпорації. Таблиця 8.1. Основні показники фондового ринку ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат № 2" (2000-2004 рр.)
    Виплата дивідендів на підприємствах України поки не є ефективною процедурою фінансового менеджменту з погляду виконання зобов'язань перед інституційними інвесторами і акціонерами — працівниками корпорації. Одним із найважливіших ак-ціонерів у багатьох акціонерних товариствах на сьогодні є держава. Фінансовий менеджмент акціонерних товариств із державною часткою власності в основному спрямований нареінвес- тування отриманого прибутку, що збільшує вартість підприємства та його статутний капітал. Однак для державного бюджету подібна практика обертається значним недоодержанням дивідендних коштів від акціонерних товариств, нарахованих на державний пакет акцій.
   Аналіз закордонного досвіду функціонування корпоративних структур показує, що у світі є три корпоративних моделі: англо-американська, японська та німецька (рейнська). Порівнюючи ці моделі з практикою фінансового менеджменту, можна зробити висновок, що в Україні складається система корпоративних відносин найбільш подібна до англо-американської. За структурою власності серед вітчизняних корпорацій можна виокремити три основні групи: акціонерні товариства, переважними власниками яких є аутсайдери (учасники, які не беруть прямої участі в організації та управлінні діяльністю); акціонерні товариства, переважними власниками яких є інсайдери (учасники, які беруть пряму участь в організації та управлінні діяльністю, тобто є посадовими особами товариства або посадові обов'язки яких передбачають таку участь); акціонерні товариства, в яких інсайдери та аутсайдери здійснюють спільне управління. Переважання інсайдерської або аутсайдерської власності свідчить про можливість відповідної групи акціонерів на законних підставах блокувати будь-які вигідні для них дії акціонерів-опонентів. В акціонерних товариствах зі спільним володінням жодна з груп власників не має більшості та вимушена шукати партнерів для створення коаліцій.
Станом на 1 січня 2005 р. загальний обсяг зареєстрованих емісій цінних паперів в Україні становив 47,29 млрд грн, з яких акцій — 16,79 млрд грн. У структурі випуску акцій за цей пері¬од найбільшу частку становили акції підприємств — 92,56 %, у тому числі емісії акцій відкритих акціонерних товариств — 62,57 та закритих акціонерних товариств — 29,99 %. Значна кількість емісій акцій у 1996—1999 рр. була зареєстрована в про¬цесі корпоратизації та приватизації державних підприємств. Навіть після закінчення масової приватизації у 2000 р., частка таких емісій становила 14,85 % (2,112 млрд грн) від загального випуску акцій акціонерних товариств.
Серед інституційних інвесторів, які активно здійснювали операції з акціями в Україні, варто назвати інвестиційні фонди, страхові компанії і банки. Інвестиційні фонди і компанії за¬лучають фінансові засоби дрібніших інвесторів шляхом емісії і поширення інвестиційних сертифікатів. У 2004 р. структура продажу на первинному ринку цінних паперів була такою: акції
—    87 %, векселі — 3, деривативи — 5, облігації підприємств — 4, інвестиційні сертифікати — 1 %.
Станом на 1 січня 2005 р. обсяг випуску акцій, зареєстрованих ДКЦПФР, із вирахуванням скасованих випусків, становив 428,9 млрд грн. При цьому протягом 2005 р. комісією було за-реєстровано випусків акцій на суму 28,3 млрд грн із вирахуванням скасованих випусків (без вирахування скасованих випусків
—    29,5 млрд грн).
Обсяг зареєстрованих ДКЦПФР випусків акцій постійно змінюється. Так, за останні вісім років зафіксовано тенденцію, коли кожні три роки після зменшення зареєстрованих обсягів акцій відбувається їх поступове збільшення. Так, у 2004 р. ДКЦПФР зареєструвала 1705 (із вирахуванням 257 скасованих випусків) випусків цінних паперів на загальну суму 28,3 млрд грн. Порівняно з 2003 р. сума зареєстрованих випусків акцій зросла на 10,3 млрд грн. Протягом 2004 р. найбільшу кількість і обсяг зареєстрованих випусків акцій було зафіксовано у III кварталі 2004 р. — відповідно 511 випусків акцій на суму 10,49 млрд грн.
До регіонів, емітенти яких зареєстрували найбільші обсяги випусків акцій, належать Київська область (36 % ) і м. Дніпропетровськ (25 %). Частка їхніх акцій становить 61 % від загального обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів. У 2004 р. було зареєстровано найбільші випуски акцій відкритих акціонерних товариств на суму 15,15 млрд грн, що на 7,22 млрд грн більше ніж у 2003 р., закритих — на суму 11 млрд грн, що на 4,3 млрд грн перевищує показник 2003 р.
Як переконує досвід, підприємства промисловості часто вдаються до такого залучення коштів, як емісія акцій, і не один, а кілька разів. Це дуже привабливий вид інвестиційних ресурсів (як для підприємства, так і для інвестора).
За січень — травень 2006 р. підприємства України одержали фінансовий результат до звичайної діяльності у сумі 18,3 млрд. грн, або 74 % від обсягів за відповідний період минулого року. 61,8% підприємств були прибутковими (30 млрд грн прибутку), а 38 % підприємств працювали збитково (11,1 млрд грн збитків).
Звичайно, нестабільна політична ситуація певною мірою гальмувала розвиток українського підприємництва, але були й інші, не менш вагомі, причини, зокрема:
—    відсутність чіткої системи правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва;
—    збільшення адміністративних бар'єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація системи контролю і доз вільної практики, регулювання орендних відносин тощо);
—    відсутність реальних та дійових механізмів фінансово-кредитної підтримки;
—    надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;
—    невпевненість підприємців у стабільності умов здійснення бізнесу;
—    надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб'єктів господарювання.
Проте темпи зростання малого підприємництва в Україні свідчать про його достатній внутрішній потенціал, а результати аналізу розвитку в умовах ринкових реформ — про необхідність вироблення та реалізації державної політики, спрямованої на підтримку малого підприємництва, що відповідає стратегії розвитку економіки.

Используемая литература:
Карлін М.І. Фінансова система України

СКАЧАТИ ОДНИМ ФАЙЛОМ

49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека