Студенту на замiтку
Економіка
   Економіка підприємства
   Історія економіки
   Логістика
   Страхування
   Цінні папери
   Корпоративне управління
Аудит
Бухгалтерський облік
Винахідництво
Екологія
Етика. Естетика
Інтелектуальна власність
Історія
   Всесвітня історія
   Історія України
Культурологія
   Культура, мистецтво, суспільство
   Культурне співробітництво
   Менеджмент в галузі культури
   Оперне, балетне мистецтво України
   Сучасна українська музика
   Українська книга
   Українське кіно
Маркетинг
Менеджмент
   Контроль і ревізія
   Корпоративне управління
Мистецтво
Мовознавство
Оподаткування
Педагогіка
Право
   Авторське право
   Кримінально-процесуальне право
   Адміністративне право
   Господарче право
   Екологічне право
   Конституційне право
   Кримінальне право
   Криміналістика
   Кримінологія
   Митне право
   Міжнародне право
   Правоохоронна діяльність
   Сімейне право
   Соціальне право
   Фінансове право
   Цивільне право
   Цивільне процесуальне право
Політика
   Державне управління
Фінанси
Психологія
   Психологія творчості
   Організаційна психологія
   Психологія конфлікта
   Психологія особистості
   Педагогічна психологія
   Психологія спорту
   Юридична психологія
Сільське господарство
Філософія

Історія України


Павло Тетеря - перший правитель правобережної України
 
Павло Тетеря - перший правитель правобережної України

Піісля смерті Богдана Хмельницького, як це заведено й водиться й досі в нашій країні, боротьба за гетьманську булаву розгорнулася здебільшого між його родичами: сином Юрасем, зятями Іваном Нечаєм і Павлом Тетерею, шуряками Якимом Сомком і Василем Золотаренком, а також Іваном Виговським, рідний брат якого, Данило, теж був жонатий на доньці Богдана. Усі вважали, що родинні зв'язки з великим гетьманом та заслуги в часи Визвольної війни дають їм право на гетьманство. З тих самих часів і пішла помовка «Де два українці, там три гетьмани».
   Павло Тетеря (р.н. невід. — 1670) походив зі шляхетського роду Морожковських, що здавна оселився на Київщині, освіту здобував по уніатських навчальних закладах, а кар'єру починав типово — судовим урядовцем.
Але повстання Хмельницького давало шанс вийти в люди.
Приєднавшись до повстанців, Павло Тетеря досить швидко здобув собі авторитет завдяки освіченості та хоробрості. Добре зарекомендував себе він у поході Тимоша Хмельницького на Молдову влітку 1653 року, де воював уже як полковник переяславський.Коли 1663 року гетьман Юрій Хмельницький зрікався булави, він передав усю владу на Правобережжі саме Павлові Тетері, вважаючи саме його гідним повести далі справу батька Богдана.
 Тетеря знав, що в такий спосіб передана влада є владою тільки наказного гетьмана.
   Щоб отримати справжнє гетьманство, він скликав раду старшини, яка б легітимувала його. Ось як це описує історик Микола Аркас: «Охочих до булави з'явилося двоє — обидва зяті Богдана: Павло Тетеря та Іван Нечай. Дехто з старшин намагався настановити на гетьмана Виговського, але Павло Тетеря щедро сипав жінчині гроші і підкупством тим переважив своїх супротивників. Його таки обрали гетьманом, хоч козацтво добре знало і не любило його».
Тетеря почав негайно налагоджувати зв'язки з польським королем, щоб разом протистояти Московщині, а згодом приєднати під свою булаву та до Польщі й Лівобережну Україну. Але такі наполеоновські плани подобались далеко не всім полковникам Правобережжя. Полковник паволоцький Іван Попович навіть підняв повстання проти поляків і гетьмана Тетері, маючи підтримку лівобережного гетьмана Сомка. Проте в бою під Паволоччю Попович зазнав поразки й здався у полон, аби врятувати своє рідне місто від облоги та руйнування. За наказом Тетері його розстріляли.
Але ідея Тетері про приєднання Лівобережної України сподобалася Янові-Казимиру. Готовність Тетері зробити Україну «провінцією Польщі» спровокувала короля на похід проти гетьмана Лівобережної України. На початку жовтня польські війська підійшли до Білої Церкви і з'єдналися там з військами Тетері.
Ця армія рушила на Лівобережну Україну, маючи намір захопити її тодішню столицю Глухів. І тут надійшла тривожна звістка, що начебто на Правобережжі рветься до влади Іван Виговський, підбурюючи старшину.
  Тетеря повернув назад і запросив Виговського до Білої Церкви на переговори. Але, за одною версією, вони не знайшли спільної мови, а за другою — Тетеря на зустріч не приїхав. В усякому разі фінал був трагічний — Виговського звинуватили у зраді, заарештували і розстріляли.
Але Тетеря не заспокоївся, бо на Правобережжі був ще один надзвичайно небезпечний претендент на булаву — полковник вінницький Іван Богун, який, не приставши на Переяславську угоду, певний час тримавсь осторонь. Тепер же він командував військами, що діяли разом з поляками, і знову демонстрував свої військові здібності. А ще він мав величезний авторитет серед козаків.
Павло Тетеря вирішив позбутися такого небезпечного суперника. Він написав польському королю, що наказний гетьман Богун — зрадник. За цим доносом поляки розстріляли Богуна.
А заодно взяли під варту і Юрія Хмельницького, на якого Тетеря теж звів наклеп. Тож за допомогою пера та наклепу впевнено прокладав собі Павло Тетеря шлях до абсолютної влади на Україні під протекторатом польського короля. Але як тільки король повернувся до Польщі, кілька полковників на чолі з Іваном Сірком підняли проти гетьмана повстання. Ніхто зі знаних звитяжців не міг подарувати йому обмову Богуна.
  Тетеря, не бажаючи випробовувати долю, проголосив полковника Уманського Михайла Ханенка наказним гетьманом, а сам подався до Польщі, не забувши прихопити військовий скарб та гетьманські клейноди, а також державний архів. Те, що клейноди Ханенкові Тетеря не передав, свідчить, що він ще мав намір повернути собі владу.
Але у Польщі Тетеря пригадав, що в його жилах тече кров шляхтичів Морожковських, і прийняв католицтво. Щоб забезпечити йому гідне існування, король призначив Тетерю старостою брацлавським, ніжинським та чигиринським. Але реально владарювати на згаданих територіях Тетеря не міг. До того ж з'ясувалося, що тепер в Україні його маєтки опинилися в руках поляків. Він намагався за них судитися, але марно. Тоді почав обивати пороги канцелярій короля, канцлера, інших можновладців, та колишній гетьмана Правобережної України вже не становив для Польщі жодної цінності.
  Тоді, напевне, він спробував заробити на життя іншою інтригою: між Яссами та Андріанополем, на території, що підлягала Туреччині, Павло Тетеря хотів спровокувати конфлікт між турками й поляками. Та з цього плану нічого не вийшло, і десь у тій місцевості наприкінці 1670 року Тетеря й помер.
49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека