Спадкування корпоративних прав

   Успадкування корпоративних прав є одним із видів спадкування. Норми, що регулюють відносини, пов’язані з успадкуванням корпоративних прав, містяться й у Цивільному кодексі України, і у спеціальних законах.

Гаро Ганна(кандидат юридичних наук; адвокат; сімейний медіатор)

Успадкування корпоративних прав// https://www.hsa.org.ua/blog/uspadkuvaly-korporatyvni-prava-yak-ne-zablukaty-v-troh-sosnah/

Анотація:  Про особливості  спадкування корпоративних прав як одного з видів спадкування та суперечливим  питанням об’єкту спадкування.

   Успадкування корпоративних прав є одним із видів спадкування. Норми, що регулюють відносини, пов’язані з успадкуванням корпоративних прав, містяться й у Цивільному кодексі України, і у спеціальних законах.

Під корпоративними правами розуміють права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включає правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ст. 167 Господарського кодексу України).

   Суперечливим є питання об’єкту спадкування: це частка у статутному капіталі чи право на участь? В Україні існують колізії щодо врегулювання цього питання. Одні норми прямо відкидають можливість спадкування права на участь, бо трактують його як особисте немайнове право, що, відповідно до ст. 1219 Цивільного кодексу, не спадкується, інші ж нормативні приписи не регулюють прямо указане питання, породжуючи проблеми в їхньому тлумаченні.

   У цьому аспекті варто пояснити, що в законодавстві відбулася низка змін, головною з яких є прийняття в 2018 році Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон). Якщо раніше при спадкуванні частки в товаристві з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) застосовувалася ст. 1219 Цивільного кодексу, відповідно до якої до складу спадщини не входить право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їхніми установчими документами. То нині в цій ситуації необхідно керуватися ст. 23 Закону, де зазначено, що в разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

   Крім того, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб підприємців» передбачає можливість подати заяву про вступ до ТОВ, тобто така дія може відбутися не тільки без згоди, а й без відома інших учасників.

   Варто з’ясувати, що робити з акціонерними товариствами. Тут знову варто звернутися спочатку до Цивільного кодексу, яким установлено, що цінні папери є об’єктами цивільних прав, а такі об’єкти можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування. Стаття 7 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачає, що в разі спадкування не застосовується переважне право акціонерів приватного акціонерного товариства на придбання акцій цього товариства.

Що ж стосується приватного підприємства, заснованого однією особою, яка померла, то в Листі Міністерства юстиції України щодо розгляду звернення від 12.08.2008 зазначено, що, якщо існує статутний фонд, то свідоцтво про право на спадщину може бути видано на майно, унесене до статутного фонду приватного підприємства. В іншому випадку, якщо статутний фонд у приватному підприємстві не сформовано, тоді питання спадкування необхідно вирішувати в суді.

Волинець Вероника (радник; адвокат)

 Особливості спадкування корпоративних прав ТОВ// Юридична газета.-2021.-№ 6.-С. 18-19

Анотація:  Розглянуто особливості спадкування корпоративних прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які були встановлені Законом та розповсюджуються і на товариства з додатковою відповідальністю.

   Найбільш поширеною організаційно-правовою формою господарських товариств є товариства з обмеженою відповідальністю. Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлена можливість переходу частки до спадкоємця учасника товариства.

У цьому аспекті варто зауважити, що до прийняття у 2018 р. Закону в ЦК України існувала ч. 1 ст. 100, яка передбачала, що право на участь у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватися іншій особі. Аналогічні норми були передбачені в Законі України «Про господарські товариства» та в розділі ЦК України, які врегульовували діяльність ТОВ. Проте з прийняттям Закону всі вони були виключені.

 Розглянемо особливості спадкування корпоративних прав учасників ТОВ, які були встановлені Законом та розповсюджуються і на товариства з додатковою відповідальністю.

   Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону, у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. Для спадкування корпоративних прав ТОВ спадкоємці мають протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, який за загальним правилом складає 6 місяців, подати заяву про вступ до товариства.

   Після визначення розміру часток кожного спадкоємця і за умови подачі ними заяв про вступ до товариства для державної реєстрації протягом строку, встановленого законом, відповідно до ст. 23 Закону, вони стають повноправними учасниками товариства не тільки без згоди, але, можливо, навіть без відома інших учасників товариства, якщо інше не передбачено статутом ТОВ.

   Ч. 2 ст. 23 Закону передбачає можливість виключення зі складу учасників товариства померлого учасника, якщо його частка у статутному капіталі товариства становить менше 50%, і якщо його спадкоємці протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини не подали заяву про вступ до товариства.

При виключенні учасника одночасно відбувається і зменшення статутного фонду ТОВ. Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у зв'язку з виключенням учасника ТОВ державний реєстратор одночасно вносить запис про зменшення розміру статутного капіталу товариства на розмір відповідної частки (частини частки) у статутному капіталі. Якщо частка померлого учасника у статутному капіталі товариства становить 50% і більше, та якщо його спадкоємці протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини не подали заяву про вступ до товариства, Законом передбачена можливість прийняття учасниками рішення про ліквідацію ТОВ без урахування голосів учасника, який помер.

Низька Ірина (юрист)

 Підприємство у спадок: особливості спадкування корпоративних прав// Юридична газета.-2021.-    № 6.-С. 38-39

Анотація: Про те, що юридичні особи різних організаційно-правових форм мають відмінності у способах формування статутного капіталу та процедурі набуття на нього прав, включаючи спадкування.

    Акціонерне товариство — це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акції є об'єктами цивільних прав та можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування (ст. 177–178 Цивільного кодексу України). Ст. 7 ЗУ «Про акціонерні товариства» вказує на відсутність у акціонерів приватних акціонерних товариств права на переважне придбання акцій у результаті їхнього спадкування. 

   Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі (ст. 20 ЗУ «Про акціонерні товариства»). Їх облік та обслуговування обігу здійснюються депозитарними установами та/або центральним депозитарієм (Національний депозитарій України), тому для переоформлення прав на цінні папери необхідно звертатися саме до них (ст. 1 ЗУ «Про депозитарну систему України»). Відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 23.04.2013 р. №735, спадкування акцій належить до безумовних операцій та здійснюється на підставі наданих депозитарній установі та/або центральному депозитарію оригіналів або копій свідоцтва про право на спадщину та договору (правочину) про поділ спадкового майна (за наявності). Безумовні операції щодо акцій, які отримані у спадщину, здійснюються депозитарними установами за рахунками у цінних паперах померлих власників (співвласників).

   У разі смерті одного зі співвласників та спадкування особою (особами) акцій, що належали померлому, права на які обліковувались на рахунку цих співвласників у депозитарній установі, така операція щодо спадкування проводиться шляхом внесення змін до відповідного рахунку в цінних паперах про співвласників- спадкоємців (спадкоємця) частки майна померлого співвласника акцій.

   Підприємство може виступати як єдиний майновий комплекс (нерухомість), що використовується для здійснення підприємницької діяльності (ст. 191 Цивільного кодексу України). Водночас підприємство може виступати самостійним суб'єктом господарювання (ст. 62 Господарського кодексу України). Тому об'єктами спадкування одночасно можуть бути як майно підприємства (єдиний майновий комплекс), так і майнові права засновника. Приватним підприємством (суб'єктом господарювання) визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його/їх праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання- юридичної особи.

    Питання необхідності формування статутного капіталу вирішується засновниками підприємства. У разі його відсутності у засновника/ засновників немає правових інструментів для закріплення переходу права власності в процесі спадкування. Міністерство юстиції України у своєму листі від 12.08.2008 р. №31-32-1736 зазначає, що у разі наявності статутного капіталу свідоцтво про право на спадщину може бути видане на майно, внесене до статутного фонду приватного підприємства.

   Відкритими питаннями стосовно спадкування корпоративних прав залишаються:

1) Хто керує корпоративними правами до моменту прийняття спадщини? Цей строк складає, як мінімум, 6 місяців, а на практиці може тривати роками.

2) Що робити з прибутком, який було отримано протягом оформлення спадщини?

3) Які наслідки матиме знецінення корпоративних прав — як умисне, так і неумисне?

   Врегулювати ці питання можна статутом та частково заповітом, детально зазначивши, хто і яким чином буде здійснювати керування корпоративними правами до моменту прийняття спадщини, як буде розподілятися прибуток, який було отримано протягом цього часу. Залишивши питання спадкування неврегульованим, юридична особа в майбутньому може зіткнутися з серйозними проблемами стосовно подальшої її діяльності, єдиним ефективним вирішенням яких може стати її ліквідація.

Волько Анастасія (старший юрист; адвокат)

Проблемні питання спадкування корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю// http://profecto.com.ua/uk/

Анотація:  Детально розглянуті питання спадкування корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю.

    Останнім часом все більше виникає спорів щодо вирішення питань порушених прав спадкоємця учасника товариства в господарському судочинстві. Оскаржуючи рішення загальних зборів учасників товариства спадкоємці стикаються як правило з наступними проблемами:

1. Не визначений строк розгляду заяви спадкоємця про вступ до товариства та отримання спадщини;

2. Численні порушення під час проведення загальних зборів учасників товариства, зокрема товариство не зобов’язано повідомляти та запрошувати спадкоємця на збори;

3. Розбіжності у визначення вартості спадкового майна (балансова вартість не співпадає з ринковою) та визначення обсягу їх прав у спадкуванні;

4. Зловживання щодо строків виплати товариством вартості спадкового майна;

5. Неможливість продажу чи передачі прав спадкоємця на частку в статутному капіталі до іншого суб’єкта відносин (фізична чи юридична особа) не очікуючи рішення учасників товариства.

Відсутність чітких меж обсягу прав спадкоємця та товариства є підґрунтям до виникнення численних суперечок спадкоємців з іншими учасниками товариства за частку в статутному капіталі як за право управління товариством так і за право власності на майно (грошові кошти), яким оцінюється вартість такої частки.

   Закон України «Про господарські товариства» №1576-XII від 19.09.1991 року захищає в більшій мірі права та інтереси учасників товариства, які мають право визначати чи впускати спадкоємця до товариства та право на переважну купівлю частки померлого, що є в статутному капіталі товариства. Таким чином, доки спадкоємець не став повноцінним учасником товариства він є лише третьою особою з єдиним способом захисту своїх прав та інтересів – оскарження рішень чи бездіяльності загальних зборів в судовому порядку.

В судових рішеннях про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників (учасників) товариства встановлюється факт невідповідності рішення вимогам законодавства і наявність порушення прав спадкоємця та не встановлюється обов’язок товариства вчиняти певні дії.  

   Такі рішення не мають зобов’язального характеру по відношенню до товариства, оскільки не передбачають примусового виконання, адже у випадку задоволення позову про визнання недійсними рішення загальних зборів відповідач не зобов’язаний вчиняти будь-які дії. Крім того, у справах за позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства відсутній причинно-наслідковий зв’язок між можливістю виконання такого судового рішення та вжиттям господарським судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно товариства і такі вимоги заявника щодо забезпечення позову не є логічним та ефективним по відношенню до таких заявлених вимог.

   Перехід частки у статутному капіталі товариства до спадкоємця автоматично не призводить до набуття ним статусу учасника цього товариства, оскільки можливість вступу спадкоємця учасника до товариства залежить від волі самого спадкоємця та рішення загальних зборів товариства. Така «залежність» може мати наслідком неможливість вступу до товариства спадкоємця померлого учасника внаслідок відсутності в решти учасників товариства часток у розмірі більше 60 %, необхідних для правомочності загальних зборів, проте з даного питання склалась досить суперечлива судова практика.