Студенту на замiтку
Звернення
Аудит
Бухгалтерський облік
Винахідництво
Екологія
Економіка
   Економіка підприємства
   Історія економіки
   Логістіка
   Страхування
   Цінні папери
   Корпоративне управління
Етика. Естетика
Інтелектуальна власність
Історія
Культурологія
   Культура, мистецтво, суспільство
   Культурне співробітництво
   Менеджмент в галузі культури
   Оперне, балетне мистецтво України
   Сучасна українська музика
   Українська книга
   Українське кіно
Маркетинг
Менеджмент
   Контроль і ревізія
   Корпоративне управління
Мистецтво
Мовознавство
Оподаткування
Педагогіка
Політика
   Державне управління
Право
   Авторське право
   Адміністративне право
   Господарче право
   Екологічне право
   Конституційне право
   Кримінально-процесуальне право
   Кримінальне право
   Кримінологія
   Митне право
   Міжнародне право
   Правоохоронна діяльність
   Сімейне право
   Соціальне право
   Фінансове право
   Цивільне право
   Цивільне процесуальне право
Психологія
   Організаційна психологія
   Психологія конфлікта
   Психологія особистості
   Педагогічна психологія
   Психологія спорту
   Психологія творчості
   Юридична психологія
Сільське господарство
Філософія
Фінанси

Кримінально-процесуальне право


Поняття та види слідчих (розшукових) дій
 
Багаторічні пошуки адекватних засобів протидії організованій та корумпованій злочинності, вивчення позитивного світового досвіду виявлення та викриття замаскованих небезпечних злочинів сприяли законодавчому закріпленню нових засобів формування доказів у кримінальному провадженні. Закріплення у Кримінально-процесуальном Кодексі  України нового процесуального інституту негласних слідчих (розшукових) є суттєвою новацією. Незважаючи на спробу законодавчого визначення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, вони не розкривають їх основні визначальні ознаки. Це породжує неоднозначні підходи науковців і практиків до їх розуміння, створює певні складнощі під час застосування. Поглиблене дослідження інституту негласних слідчих (розшукових) дій як засобів процесуального доказування у кримінальному провадженні потребує розроблення їх визначення та систематизації, що обумовлює актуальність розглядуваних питань.


Лук'янчико Є.  (доктор юридичних наук; професор кафедри інформаційного права та права інтелектуальної власності Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут").
Лук'янчиков Б. (кандидат юридичних наук; доцент кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ України)


Негласні слідчі (розшукові) дії - засоби процесуального доказування.
Право України: Юридичний журнал. - 2014. - № 10. - С. 106-115

Аннотация: Проаналізовано наукові підходи до формулювання визначення слідчих (розшукових) дій та їх складової частини, що в новому КПК України отримали назву негласних через особливий порядок підготовки та проведення. Досліджуються підстави їх систематизації, критерії класифікації відповідно до чинного КПК України та можливості застосування під час доказування.


Основним засобом формування доказів у кримінальному провадженні є слідчі (розшукові) дії. Навколо визначення їх поняття в науковій літературі висловлюються різні думки. Тривалий час це обумовлювалося відсутністю такого визначення в нормах КПК України. Заповнити цю прогалину спробували науковці. Під слідчими діями пропонують розуміти передбачену кримінально-процесуальним законом і забезпечену державним примусом сукупність операцій і прийомів, котрі здійснюються при розслідуванні злочинів для виявлення, фіксації та перевірки фактичних даних, які мають значення доказів у кримінальній справ. Кожна слідча дія може розглядатися як специфічна сукупність пізнавальних прийомів виявлення та відображення доказової інформації певного виду.
   Негласні слідчі (розшукові) дії — це різновид слідчих (розшукових) дій, порядок проведення яких закріплений у процесуальному законі, мають пізнавальну спрямованість, істотно зачіпають права та законні інтереси осіб, в необхідних випадках забезпечуються державним примусом і проводяться приховано від осіб, які не беруть участь у конкретному кримінальному провадженні.
  Проведення негласних слідчих (розшукових) дій допускається тільки у конкретному кримінальному провадженні. Переважна їх більшість проводиться з дозволу слідчого судді за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором. Виняток становить контроль за вчиненням злочину та виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації


Сергєєва Д.  (кандидат юридичних наук; старший науковий співробітник; доцент кафедри правосуддя Київського національного університету ім. Тараса Шевченка).

Поняття та види слідчих (розшукових) дій за чинним КПК України
Право України : Юридичний журнал. - 2013. - № 11. - С. 180-188.

Аннотация: Здійснено науковий аналіз точок зору процесуалістів та практиків щодо визначення поняття слідчих (розшукових) дій, а також аналіз відповідних положень нового Кримінального процесуального кодексу України. Доведено, що суб’єктний підхід до наукового тлумачення окресленого поняття є необґрунтованим, більш раціональним є підхід, заснований на вузькому розумінні терміна «слідчі дії», що пов’язаний із термінами «слід», «йти по сліду», «розслідування» тощо. Встановлені сутнісні ознаки слідчих (розшукових) дій, на підставі яких запропоноване авторське визначення досліджуваного поняття. На підставі аналізу наукових джерел, а також положень нового КПК України, викладе- не авторське бачення видів слідчих (розшукових) дій.

Новий КПК України передбачає проведення таких гласних слідчих (розшукових) дій:
а) допит, зокрема й одночасний. Допит двох чи більше вже допитаних осіб;
б) пред'явлення для впізнання: особи, речей, трупа;
в) обшук: житла чи іншого володіння особи, особи,
яка перебуває в житлі чи іншому володінні;
г) огляд: місцевості, приміщень, речей та документів, трупа, трупа, пов'язаний з ексгумацією; освідування особи;
ґ) слідчий експеримент;
д) проведення експертизи;

та негласних слідчих (розшукових) дій:

а) аудіо-, відеоконтроль особи;  
б) накладення арешту на кореспонденцію;
в) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;
г) зняття інформації з електронних інформаційних систем;
ґ) обстеження: публічно недоступних місць; житла чи іншого володіння особи;
д) установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу;
е) спостереження: за особою, річчю або місцем;
є) аудіо-, відеоконтроль місця;
ж) контроль за вчиненням злочину у формах:

  1) контрольована поставка;
  2) контрольована та оперативна закупка;
  3) спеціальний слідчий експеримент;
  4) імітування обстановки злочину;

з) виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності чи злочинної організації.



Слободзян Алла (старший науковий співробітник відділу досліджень проблем кримінального провадження; юрист 3 класу).

Нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів негласних слідчих (розшукових) дій
Вісник Національної академії прокуратури України : проблеми сьогодення. Теорія. Практика. - 2014. - №  2. - С. 86-91

Аннотация: Вивчаються суб’єкти негласних слідчих (розшукових) дій та процесуальні функції, які  вони уповноважені виконувати під час проведення таких дій відповідно до законодавства.


Нормативно-правовими актами, що визначають суб'єктів, уповноважених на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та порядок їх діяльності, є: Конституція України, закони України, підзаконні акти, відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти, судові документи (висновки), міжнародні договори України.
   У Конституції України закріплено повноваження органів державної влади щодо прийняття законодавчих актів, які регламентують питання загальної структури відповідних органів, основних їх взаємовідносин, порядок їх утворення та поставлені завдання у протидії злочинності, які вони мають виконувати. Також регламентуються базові норми кримінального і кримінально-процесуального права, що містять вихідні положення загальних засад проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні.
   Суб'єктами проведення негласних слідчих (розшукових) дій є: слідчий суддя (за винятком передбачених законом випадків, слідчий, що веде досудове розслідування, прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, керівник органу досудового розслідування, оперативний підрозділ, що виконує доручення слідчого щодо проведення відповідних дій.
   Суб'єкти негласних слідчих (розшукових) дій під час виконання завдань, визначених актами законодавства, виконують кримінально-процесуальні функції, які забезпечують:
- додержання конституційних прав та законних інтересів учасників досудового розслідування, інших осіб;
- швидке, повне та неупереджене розслідування злочинів;
- дотримання режиму секретності;
- захист особи, суспільства і держави шляхом встановлення істини, викриття винної особи, із застосуванням організаційних, практичних прийомів, у тому числі технічних засобів, що дають змогу в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, отримати інформацію про злочин або особу, яка його вчинила, без її відома.



Кривонос М. В. (ад'юнкт).

Участь спеціаліста в проведенні слідчих (розшукових) дій: правовий аспект
Вісник Академії митної служби України. Серія: "Право": науковий журнал. - 2013. - № 2. - С. 118-124

Аннотация: Проаналізовано механізм залучення спеціаліста до участі в кримінальному провадженні. Зазначено окремі недоліки регламентації процесуального статусу спеціаліста і сформовано авторські пропозиції щодо їх усунення.


У новому КПК введений інститут негласних слідчих (розшукових) дій, проведення окремих з них (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; електронних інформаційних систем, здійснення аудіо-, відеоконтролю особи тощо) потребує застосування технічного обладнання, пристроїв та приладів і залучення до їх проведення осіб, які володіють спеціальними знаннями. Напевно, що це повинен бути спеціаліст, однак вказівок на це серед завдань з технічної допомоги даної особи в законі не зазначено. Також незрозуміло, фахівця якого профілю знань потрібно залучати для виконання цих дій: якщо спеціаліста Експертної служби МВС України, то потрібно прописати його повноваження у відповідних відомчих інструкціях.
   Факт надання безпосередньої технічної допомоги спеціалістом у всіх випадках повинен відображатися в протоколі процесуальної дії. При цьому, як наголошує П. П. Кабанова, необхідно прослідкувати за коректністю відображення результатів роботи спеціаліста і не допустити фіксації його оцінних думок щодо фактичних даних, отриманих за допомогою застосованих ним засобів. Адже внесення до протоколу процесуальної дії оцінних висловлювань фахівця, наприклад пов'язаних із непридатністю виявлених слідів для ідентифікації, без проведення елементарних досліджень може призвести до відмови або зволікання у призначенні судових експертиз, що може бути пов'язано з втратою ідентифікаційних властивостей об'єктів і доказової інформації.



Чаплинська Ю. А. (кандидат юридичних наук; доцент кафедри кримінально-правових дисциплін)

Організаційно-тактичне забезпечення проведення слідчого експерименту
Вісник Академії митної служби України. Серія: "Право": науковий журнал. - 2014. - № 1. - С. 150-155

Аннотация: Висвітлено актуальні проблеми проведення слідчого експерименту. Проаналізовано наявні в юридичній літературі погляди щодо цього питання, запропоновано організаційні заходи і тактичні прийоми проведення слідчої дії.


Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у перевірці, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події і яким саме чином. Експеримент (від лат. слова experimentum - іспит, дослідження) - це штучна систематична зміна умов явища, яке вивчається, та його зв'язків з іншими явищами. Слідчий експеримент потрібно відрізняти від експерименту як загальнонаукового методу дослідження, що використовується як пізнавальний прийом під час проведення окремих слідчих дій. Ця слідча дія є сильним психологічним засобом впливу на його учасників, оскільки отримані результати наочно свідчать про можливість або неможливість існування певного явища чи події, а спростувати їх підозрюваним (обвинуваченим) буває досить важко. Тому слідчий експеримент - це необхідний, часто незамінний спосіб перевірки й отримання нових доказів.
 Головною метою слідчого експерименту є встановлення, перевірка, уточнення та оцінка тих чи інших фактів, що мають значення для кримінального провадження.
До основних завдань слідчого експерименту можна зарахувати:
- встановлення точного механізму вчинення злочину;
- перевірка висунутих слідчих версій;
- виявлення причин і умов, що сприяли або перешкоджали вчішенню злочину;
- перевірка й уточнення фактичних даних, одержаних за результатами проведених окремих слідчих дій;
- отримання нових доказів;
- встановлення й усунення протиріч у показаннях підозрюваних, свідків та потерпілих;
- визначення меж поінформованості або необізнаності злочинців про подію злочину та ін.

Дослідження кримінальних справ дозволяє дійти висновків, що у правоохоронній практиці проводяться такі види слідчих експериментів:

1) встановлення можливості спостереження або сприймання якого-небудь факту чи явища;
2) можливості існування якого-небудь факту чи явища;
3) можливості виконання якоїсь дії в певних умовах;
4) наявності або відсутності у конкретної особи певних професійних вмінь та навичок;
5) можливості вчинення тих або інших дій за певний час;
6) послідовності розвитку певної події та механізму злочину чи окремих його елементів;
7) меж поінформованості особи про факти, що цікавлять слідства.




Прядко В. О.  (старший радник юстиції; прокурор відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Київської області)
Комарницька О. Б.  (кандидат юридичних наук; доцент кафедри нагляду за додержанням законів органами, які проводять досудове розслідування)


Порівняльна характеристика оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій крізь призму наглядової діяльності прокурора як процесуального керівника
Часопис цивільного і кримінального судочинства. - 2014. - N 1 . - С. 62-71

Аннотация: Здійснено порівняльний аналіз негласних слідчих (розшукових) дій  та оперативно-розшукових заходів з метою виокремлення спільних та відмінних ознак.


Оперативно-розшукова діяльність згідно з КПК реалізується через оперативно-розшукові комбінації, візуальне спостереження, конфіденційне співробітництво, оперативно-розшукові операції, оперативне вивчення, оперативне опитування, оперативний експеримент, поліграфічне опитування, наведення довідок, зняття інформації з каналів зв'язку, контрольовані поставки, контрольовані закупівлі, контроль усних переговорів, оперативно-розшукове супроводження кримінального провадження та інші оперативні заходи, дозволені законом.
   Незважаючи на певну, на перший погляд, схожість різновидів та методів здійснення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій, між ними існують суттєві відмінності.
   Негласні слідчі (розшукові) дії по суті є негласною оперативно-розшуковою діяльністю. Суб'єктами проведення оперативно-розшукових заходів і негласних (розшукових) слідчих дій фактично є одні й ті самі державні інституції, за винятком розвідувальних органів.
  Оперативно-розшукові заходи та негласні слідчі (розшукові) дії є однорідними за організаційно-правовим критерієм, проте відрізняються переважно за правовим статусом та суб'єктним складом, адже в оперативно-розшуковій діяльності проведення оперативно-розшукових заходів може здійснюватися лише уповноваженими оперативними підрозділами, а негласних слідчих (розшукових) дій — слідчим, прокурором, або за їх дорученням — уповноваженим оперативним підрозділом. Окрім того, оперативно-розшукові заходи проводяться з метою виявлення, попередження та розкриття злочину, що готується, а негласні слідчі (розшукові) дії спрямовані на вияв¬лення та перевірку інформації, необхідної для розслідування вчиненого злочину.


За результатами виконання оперативно-розшукових заходів складається загальна довідка з матеріалами щодо виконання запланованих першочергових та додаткових оперативно-розшукових заходів (пояснення, довідки, рапорти, супровідні листи, копії розшукових завдань, запитів, орієнтувань, перевірок по дактилообліках, обліках лікувальних установ, на судимість тощо). Також до них додаються предмети, документи, відео- та звукозаписи, фотографії та інші об'єкти.
  Особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про це. Відповідне повідомлення про факт і результати таких дій повинно бути здійснено протягом 12 місяців з дня їх припинення, але не пізніше звернення прокурора до суду з обвинувальним актом.
Подібної вимоги закону за фактом і результатами виконання оперативно-розшукових заходів не існує.
   Таким чином, результати проведеного аналізу законодавчих норм свідчать про якісно нову роль прокурора, коли він є гарантом забезпечення дотримання законності під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій або оперативно-розшукових заходів, з одночасним наданням йому статусу «фільтра» між органом досудового розслідування та слідчим суддею.





Замовити повніше сторінки з періодичних видань скористуйтесь послугою

електронної доставки документів  ЕДД





49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека