Студенту на замiтку
Звернення
Аудит
Бухгалтерський облік
Винахідництво
Екологія
Економіка
   Економіка підприємства
   Історія економіки
   Логістіка
   Страхування
   Цінні папери
   Корпоративне управління
Етика. Естетика
Інтелектуальна власність
Історія
Культурологія
   Культура, мистецтво, суспільство
   Культурне співробітництво
   Менеджмент в галузі культури
   Оперне, балетне мистецтво України
   Сучасна українська музика
   Українська книга
   Українське кіно
Маркетинг
Менеджмент
   Контроль і ревізія
   Корпоративне управління
Мистецтво
Мовознавство
Оподаткування
Педагогіка
Політика
   Державне управління
Право
   Авторське право
   Адміністративне право
   Господарче право
   Екологічне право
   Конституційне право
   Кримінально-процесуальне право
   Кримінальне право
   Кримінологія
   Митне право
   Міжнародне право
   Правоохоронна діяльність
   Сімейне право
   Соціальне право
   Фінансове право
   Цивільне право
   Цивільне процесуальне право
Психологія
   Організаційна психологія
   Психологія конфлікта
   Психологія особистості
   Педагогічна психологія
   Психологія спорту
   Психологія творчості
   Юридична психологія
Сільське господарство
Філософія
Фінанси

Кримінально-процесуальне право


Здійснення кримінального провадження на підставі угод.
 
Кримінально-процесуальний кодекс, який набрав чинності з 20 листопада 2012 р., закріпив багато нових для українського кримінального процесу інститутів, таких як «слідчий суддя», «розумні строки», суттєво розширив умови для забезпечення рівності сторін, оптимізував систему запобіжних заходів, а також запровадив угоди в кримінальному провадженні. Основними умовами укладення угод є добровільність, наявність достатньої кількості доказів у справі та співмірні умови відшкодування шкоди.

За новим КПК України (2012 р.) існує два види угод:
— угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим. Ця угода не що інше, як імплементування процедури примирення із «загального права» (commonlaw) англо-саксонської правової системи;
— угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Вона виступає аналогом однойменних угод «про визнання вини», що існують у США. Докладніше розглянути дану тему можливо в наступних статтях.


Савін, Микола (заступник прокурора Чернівецької області; старший радник юстиції).
Угоди про визнання винуватості та про примирення за новим КПК України: вимоги законодавства, практика, проблемні питання

Вісник прокуратури .- 2013. - № 7. - С. 76-86.

Аннотация: Про еволюційний поступ, спрямований на гуманізацію та демократизацію кримінального процесу України. Про абсолютно новий інститут кримінального процесу України - інститут угоди.

Угоди - абсолютно новий інститут для кримінального процесу України. Проте аналоги угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим можна простежити на прикладі мирової угоди в цивільному, господарському (у тому числі у справах про банкрутство), адміністративному судочинстві, які є формальними письмовими домовленостями сторін судового процесу, що укладаються з метою врегулювання спору.
Інший вид угоди про визнання вини в кримінальному процесі в сучасному розумінні вперше був запроваджений в США. Інститут «угоди про признання провини», іменований іноді контрактом, застосовується в США вже понад 150 років.
  Інститут угоди про визнання вини поширений у державах класичного обвинувального кримінального процесу, особливо в Англії та США, де 70-90% усіх кримінальних справ вирішуються у спрощеному порядку шляхом укладання угоди про визнання вини між сторонами обвинувачення і захисту.
Процедури спрощеного розгляду кримінальних справ набувають все більшого розвитку і в державах Європи, зокрема в Німеччині, Італії, Іспанії, державах Бенілюксу, в Польщі, Чехії, Словаччині та Росії.

Александренко, О. В. (кандидат юридичних наук; Національна академія внутрішніх справ).
Тишко А.В.
(курсант Національної академії внутрішніх справ)   
Інститут угоди про примирення  у кримінальному процесі України 

Юридична наука. - 2013. - № 2 .- С. 95-103

Аннотация: Розглянуто основні положення інституту угоди про примирення, проведений аналіз закордонного досвіду його застосування, відзначено позитивні та негативні аспекти реалізації цього інституту у кримінальному процесі України.

Інститут угод у кримінальному процесі України має на меті сприяти демократичному вирішенні питань та більш лояльному підходу до підозрюваного та обвинуваченого. Важливою умовою впровадження цього інституту є усунення всіх законодавчих колізій, які виникли з його введенням. При цьому слід вирішити низку питань, які стосуються концептуального підходу до симбіозу найкращих рис англо-саксонської та романо-германських правових систем з метою створення найбільш вдалої та придатної для нашого законодавства моделі, що може докорінно змінити порядок вирішення правових конфліктів в якісно новому й демократичнішому напрямі.


Савін, Микола (заступник прокурора Чернівецької області; старший радник юстиції). 
Угоди про визнання винуватості та про примирення за новим КПК України : вимоги законодавства, практика, проблемні питання

Вісник прокуратури. - 2013. - № 7. - С. 76-86

Аннотация: Про еволюційний поступ, спрямований на гуманізацію та демократизацію кримінального процесу України. Про абсолютно новий інститут кримінального процесу України – інститут угоди.

Глава 35 чинного КПК України закріпила вимоги щодо кримінального провадження на підставі угод. Відповідно до ст. 468 Кодексу у кримінальному провадженні можуть укладатися такі види угод:
— угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;
— угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Характеризуючи ініціаторів укладення угод, слід зазначити, що ними можуть бути рівною мірою відповідні учасники угоди.
Так, угода про примирення може бути укладена за ініціативою як потерпілого, так і підозрюваного або обвинуваченого. При цьому домовленості щодо угоди про примирення можуть здійснюватися, крім потерпілого і підозрюваного чи обвинуваченого, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження.
Проте участь у таких домовленостях слідчого, прокурора або судді заборонена.
Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
  Натомість угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
  Слід зауважити, що шкода такими злочинами завдається лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Укладення зазначених угод може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Співак, Олексій (адвокат; експерт з юридичних та податкових питань ЮФ "КМ Партнери").
Чередніченко Василь (юрист ЮФ «КМ Партнери»

Кримінальне провадження на підставі угод про визнання винуватості за новим КПК: перший досвід у справах з економічних злочинів
Юридична газета. - 2013. - № 8/9. - С. 36-37

Аннотация: Одним із найобговорюваніших і найбільш революційних нововведень нового Кримінального процесуального кодексу України є запровадження досі невідомому українському кримінальному процесу інституту-кримінального провадження на підставі угод.

Як показує практика, укладення угод про визнання винуватості в провадженнях щодо злочинів у сфері господарської діяльності (наприклад, ухилення від сплати податків) обіцяє бути широко застосовуваною. Тому далі розглянемо детальніше саме угоди про визнання винуватості.
  В першу чергу варто зазначити, що підозрюваний/обвинувачений, укладаючи угоду про визнання винуватості, беззастережно визнає свою вину і погоджується на призначення узгодженого покарання, то він таким чином відмовляється від свого права на судовий розгляд його справи, під час якого прокурор має довести його вину. Окрім цього, підозрюваний/обвинувачений, який визнає вину, втрачає право на апеляційне та касаційне оскарження постановленого щодо нього вироку . Прокурор же шляхом укладення угоди повністю звільняється від обов’язку проводити розслідування та тягаря доказування вини підозрюваного/обвинуваченого у суді, передбаченого ст. 17 КПК.
   Що ж особа може отримати в замін на такі поступки стороні обвинувачення? Стаття 475 КПК говорить, що після укладення угоди, суд своїм вироком призначає узгоджену сторонами в угоді міру покарання. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму інформаційному листі розтлумачив положення ст. ст. 65 та 75 КК України таким чином, що міра покарання, узгоджена сторонами, має бути визначена в межах загальних засад призначення покарання, передбачених КК України.
   Іншими словами, в результаті укладення угоди про визнання винуватості особі може бути призначене покарання лише в тих самих межах і за тими ж правилами, якими б керувався суд, призначаючи їй покарання за результатами "повного" кримінального провадження. 
   Отже, маємо ситуацію, за якої особа, беззастережно визнавши свою вину, сприяючи розслідуванню та звільнюючи обвинувачення від тягаря доказування винуватості під час судового розгляду, в найкращому для себе випадку може розраховувати на отримання міри покарання, наближеної до мінімальної межі санкції, або на застосування ст. 69 КК України (вихід за мінімальну межу санкції).
   Судова практика, яка складається на сьогоднішній день, свідчить, що у більшості випадків укладення угод про визнання винуватості підсудним призначаються мінімальні покарання. Більше того, непоодинокими є випадки заміни передбачених санкціями видів покарань на менш тяжкі на підставі ст. 69 КК України (наприклад заміна передбаченого санкцією позбавлення волі на штраф). Так, вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року була затверджена угода про визнання винуватості, в якій за привласнення військового майна, було призначене покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 тисяч гривень, хоча санкція статті (ч. 2 ст. 410 КК України) передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років . В іншій справі один із районних судів Івано-Франківської області затвердив угоду про визнання винуватості, за якою особі за привласнення чужого майна було призначене покарання у вигляді штрафу в розмірі 2000 гривень, хоча санкція (ч. 2 ст. 191 КК України) передбачає покарання у вигляді позбавлення чи обмеження волі на строк до 5 років . Ще одним прикладом є вирок Овруцького районного суду Житомирської області, яким затверджено угоду про визнання вини у вчиненні контрабанди (ч. 1 ст. 201 КК України): особі був призначений штраф у розмірі 5 100 гривень, хоча санкція передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років .


Кобернюк, Володимир (заступник прокурора Житомирської області; старший радник юстиції; здобувач кафедри кримінального процесу; Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого").
Закриття кримінального провадження зі звільненням винного від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим
Вісник прокуратури. - 2013. - № 8. - С. 108-114

Аннотация: Теоретичне дослідження питань примирення винного з потерпілим у світі нового Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 46 Кримінального кодексу (КК) України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Ця норма Кодексу окреслює широку сферу застосування такої підстави звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки злочини невеликої тяжкості зазначені більш ніж у 200 статтях КК України. Правники розглядають це як результат раціонального обмеження інтенсивності застосування кримінальної репресії та досягнення ефективної реалізації завдань кримінального судочинства, свідчення тенденції посилення приватного начала щодо злочинів, у яких громадяни безпосередньо стають жертвами3. Зазначені положення встановлюють матеріально-правові передумови звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі примирення, тоді як процесуальний порядок закриття кримінального провадження у цьому разі визначається ст. 286 КПК України.
  Кримінально-правовою передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі примирення є вчинен¬ня нею вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості. При цьому в науковій юридичній літературі звертається увага на те, що перелік таких злочинів обмежується як за колом потерпілих, так і за колом їх суб'єктів. Так, не є передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі примирення вчинення зазначених злочинів особами, які були уповноважені на виконання функцій публічної влади, зокрема: 1) представниками влади; 2) військовослужбовцями. Так само не є такою передумовою вчи-нення злочину, потерпілими від якого, у свою чергу, стають особи, які були уповноважені на виконання функцій публічної влади, оскільки такі злочини заподіюють шкоду не тільки і не стільки їм, скільки інтересам держави.


Безрядін, О. В. (здобувач кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України). 
Кримінальне провадження на підставі угоди про визнання винуватості

Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2014. - № 1. - С. 137-144

Аннотация: Розглянуто сучасний стан функціонування угоди про визнання винуватості в розвинутих зарубіжних правових системах. Обгрунтовано ефективність застосування в кримінальному процесі України угоди про визнання винуватості по спрощенню та прискоренню розгляду проваджень щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення. Охарактеризовано особливості застосування угоди про визнання винуватості.

Що стосується можливих зловживань правоохоронних органів та примушування ними підозрюваного чи обвинуваченого до укладення угоди під час досудового провадження при недостатності доказів їх вини у вчиненому злочині, то, на наш погляд, норми, прописані законодавцем у ст. 474 КПК України, є досить ефективним механізмом у запобіганні таких негативних наслідків.
Так, під час судового засідання, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості, суд повинен з'ясувати в обвинуваченого ряд обставин, а саме, чи розуміє він:
1) існування у нього права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь;
1. наслідки укладення та затвердження угод, передбачені законом;
2. характер кожного обвинувачення, щодо якого обвинувачений визнає себе винуватим;
3. вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у випадку затвердження угоди судом.
Крім того, суд зобов'язаний переконатися в судовому засіданні, що укладення угоди сторонами добровільне та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди в разі необхідності суд має право витребувати документи, в тому числі скарги підозрюваного, обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, і рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх. Отже, головною гарантією захисту від свавілля правоохоронних органів у застосуванні угоди про визнання винуватості є суд.



Замовити повніше сторінки з періодичних видань скористуйтесь послугою

електронної доставки документів  ЕДД





49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека