Студенту на замiтку
Економіка
   Економіка підприємства
   Історія економіки
   Логістика
   Страхування
   Цінні папери
   Корпоративне управління
Аудит
Бухгалтерський облік
Винахідництво
Екологія
Етика. Естетика
Інтелектуальна власність
Історія
   Всесвітня історія
   Історія України
Культурологія
   Культура, мистецтво, суспільство
   Культурне співробітництво
   Менеджмент в галузі культури
   Оперне, балетне мистецтво України
   Сучасна українська музика
   Українська книга
   Українське кіно
Маркетинг
Менеджмент
   Контроль і ревізія
   Корпоративне управління
Мистецтво
Мовознавство
Оподаткування
Педагогіка
Право
   Авторське право
   Кримінально-процесуальне право
   Адміністративне право
   Господарче право
   Екологічне право
   Конституційне право
   Кримінальне право
   Криміналістика
   Кримінологія
   Митне право
   Міжнародне право
   Правоохоронна діяльність
   Сімейне право
   Соціальне право
   Фінансове право
   Цивільне право
   Цивільне процесуальне право
Політика
   Державне управління
Фінанси
Психологія
   Психологія творчості
   Організаційна психологія
   Психологія конфлікта
   Психологія особистості
   Педагогічна психологія
   Психологія спорту
   Юридична психологія
Сільське господарство
Філософія

Фінансове право


Правові основи валютного регулювання
 
1. Поняття валюта, валютних цінностей і валютних операцій відповідно до національного валютного законодавства.
2. Поняття та зміст валютного регулювання.
3. Правові основи валютного контролю.
4. Застосування фінансових санкцій за порушення валютного законодавства.



1. Поняття валюти, валютних цінностей і валютних
операцій відповідно до національного валютного законодавства


Відповідно ДО положень спеціального нормативно-правового акту у сфері валютного регулювання і контролю — Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року — під валютою України слід розуміти як власне валюту України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України, а під іноземною валютою — як власне іноземну валюту, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.
Власне ж валютою України є грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України.
Стосовно власне іноземної валюти, то це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.
До валютних цінностей нормами вказаного Декрету віднесено:
- валюту України:
- платіжні документи та інші цінні папери {акції, облігації, купони до них. бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;
- іноземну валюту;
- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;
- банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
У національному законодавстві валютні операції визначені шляхом наведення їхнього переліку. Відповідно до пункту 2 статті 1 вказаного Декрету до валютних операцій належать наступні операції:
- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
- операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
- операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Національний банк України видає Індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

2. Поняття та зміст валютного регулювання

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року не містить визначення категорії «валютне регулювання». У статті 11 Декрету закріплені лише повноваження органів валютного регулювання.
Національний банк України у сфері валютного регулювання:
- здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;
- складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;
- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
- визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
- видає в межах, передбачених вказаним вище Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
- нагромаджує, зберігає й використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
- видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
- установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях, згідно із статтею 8 вказаного вище Декрету;
- установлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;
- забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.
Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:
- визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;
- бере участь у складанні платіжного балансу України;
- забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;
- забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України згідно із статтею 14 вказаного вище Декрету;
- визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.
Валютне регулювання є регламентацією державою принципів організації національної валютної системи та механізмів її функціонування, формою реалізації валютної політики держави. Завданнями валютного регулювання є досягнення та підтримання економічної стабільності, зміцнення валютно-фінансового становища держави, захист її економічних інтересів, стимулювання вітчизняного виробництва.
Валютне регулювання включає в себе регулювання державою:
- системи міжнародних розрахунків, учасниками яких є національні особи;
- порядку проведення валютних операцій:
- порядку утворення та використання валютного резерву України;
- порядку утворення та використання валютних фондів господарюючих суб'єктів;
- порядку здійснення валютного контролю;
- застосування заходів юридичної відповідальності за порушення правил валютного законодавства.
Валютне регулювання є фундаментом валютного законодавства, саме воно визначає правові основи здійснення державної політики на валютному ринку, формує економічну базу для прийняття відповідних нормативно-правових актів у сфері регламентації як валютного обігу, так і валютного контролю.
   Оперативні завдання валютного регулювання залежать від напрямів валютної політики та можуть змінюватися в залежності від стану платіжного балансу країни, обсягів виконання міжнародних зобов'язань, розміру офіційних валютних резервів, співвідношення доходної та витратної частини бюджету держави. Валютне регулювання формується та визначається державною валютною політикою. Валютна політика держави
—  це сукупність заходів, що здійснюються уповноваженими органами влади в галузі валютних відносин. Розрізняють поточну й довготермінову валютну політику.
Поточна валютна політика спрямована на організацію оперативного регулювання валютно-ринкової кон'юнктури. Вона здійснюється за допомогою девізної валютної політики, яка передбачає регулювання валютного курсу шляхом купівлі й продажу іноземної валюти, та дисконтної валютної політики, що полягає в зниженні або підвищенні Національним банком України процентних ставок за кредит з метою регулювання попиту й пропозиції на позичковий капітал. Національний банк здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку Національного банку для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют, а девізну валютну політику
—  на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових ринках.
Довготермінова валютна політика охоплює досить тривалий період і передбачає заходи структурного характеру для послідовної зміни валютного механізму. Вона здійснюється шляхом укладання міждержавних угод у цій сфері та реалізується на регіональному рівні (в межах держави), у тому числі за допомогою валютних реформ і полягає в зміні основних елементів валютної системи — порядку міжнародних розрахунків, режимів валютних курсів, золотовалютних резервів тощо.
Національний банк щорічно інформує Верховну Раду України про напрями валютної політики, розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

3. Правові основи валютного контролю

Валютний контроль — це врегульована нормами права діяльність спеціально уповноважених контролюючих суб'єктів (органів та агентів валютного контролю), що проводиться шля¬хом застосування закріплених законом методів з метою забез¬печення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій підконтрольними суб'єктами (резидентами та нерезидентами).
Головною метою валютного контролю є забезпечення дотримання валютного законодавства у сфері здійснення валютних операцій.
Основними напрямами валютного контролю є:
- визначення відповідності валютних операцій чинному законодавству, контроль за наявністю необхідних і отриманих у встановленому порядку ліцензій та дозволів для здійснення відповідних валютних операцій (контроль за поточними валютними операціями; контроль за здійсненням валютних операцій, пов'язаних із рухом капіталу, контроль за дотриманням правил здійснення валютних операцій на внутрішньому валютному ринку);
- контроль за виконанням суб'єктами валютних відносин своїх юридичних зобов'язань перед державою (зокрема, контроль за виконанням резидентами зобов'язань в іноземній валюті, за репатріацією валютної виручки):
- контроль за обґрунтованістю платежів в іноземній валюті (зокрема держава повинна контролювати відповідність вартості товарів, що ввозяться на територію держави, грошовим коштам, переведеним імпортером у рахунок оплати цих товарів, а також у випадку попередньої оплати надходження товарів у встановлений законом строк, або повернення грошових коштів при неможливості виконання зобов'язань із поставки товарів):
- контроль за об'єктивністю й повнотою обліку та звітності за валютними операціями.
Відповідно до положень статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» сферою валютного контролю є валютні операції за участю резидентів і нерезидентів. Також валютному контролю підлягають зобов'язання Щодо декларування валютних цінностей та іншого майна згідно з цим Декретом.
Серед суб'єктів валютного контролю слід виділити дві їх категорії:
1) контролюючі;
2) підконтрольні.
До контролюючих суб'єктів слід відносити спеціальні органи та агентів валютного контролю, які наділені відповідною компетенцією у сфері валютного контролю. Підконтрольними суб'єктами валютного контролю є ті суб'єкти, діяльність яких підпадає під валютний контроль. Відповідно до чинного законодавства України контролюючі суб'єкти, що здійснюють валютний контроль, мож¬на поділити на дві групи: 1)державні органи; 2) агенти валютного контролю (не володіють статусом державного органу).
   Згідно зі статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до державних органів, що здійснюють валютний контроль, належать наступні органи: Національний банк України; органи державної податкової служби України; Міністерство транспорту та зв'язку; Державна митна служба України.
   Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених вказаним Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно із цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Органи державної податкової служби України здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами й нерезидентами на території України.
Міністерство транспорту та зв'язку здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.
Державна митна служба України контролює додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.
Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах своїх повноважень.
   До агентів валютного контролю, які не є державними органами, відповідно до положень валютного законодавства належать уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій. Вони здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами й нерезидентами через ці установи. Такі органи, які хоча і не мають статусу органу державної влади, проте наділені необхідною компетенцією у сфері валютного контролю, є агентами валютного контролю.
Згідно з Положенням про валютний контроль, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, функції агента валютного контролю — це обов'язки уповноваженого банку, іншої фінансової установи та національного оператора поштового зв'язку, які отримали від Національного банку генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та (або) своєчасному інформуванні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку у випадках та в порядку, установлених законодавством, утому числі нормативно-правовими актами Національного банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій.
   Відсутність в уповноважених банках, інших фінансових установах та у національного оператора поштового зв'язку документів, що підтверджують правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів, за умови, що 3 дати здійснення цих операцій минуло не більше п'яти років, кваліфікується як нездійснення цими установами функцій агента валютного контролю.
Підконтрольні суб'єкти валютного контролю є адресатами владних приписів. Такими суб'єктами є юридичні та фізичні особи під час здійснення ними валютних операцій. При характеристиці правового статусу підконтрольних суб'єктів слід визначити їхній резидентський статус, оскільки від цього буде залежати обсяг їх прав і обов'язків як суб'єктів валютного контролю.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» резидентами є:
- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті. що тимчасово перебувають за кордоном:
- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;
- дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.
До нерезидентів належать:
- фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті. що тимчасово перебувають на території України;
- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України:
- розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.



Використана література
Лучковська С.І. Фінансове право [Текст] : навч. посібник / С. І. Лучковська. - К.: КНТ, 2010. - 296 с.

Скачати повніше




49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека