Студенту на замiтку
Звернення
Аудит
Бухгалтерський облік
Винахідництво
Екологія
Економіка
   Економіка підприємства
   Історія економіки
   Логістіка
   Страхування
   Цінні папери
   Корпоративне управління
Етика. Естетика
Інтелектуальна власність
Історія
Культурологія
   Культура, мистецтво, суспільство
   Культурне співробітництво
   Менеджмент в галузі культури
   Оперне, балетне мистецтво України
   Сучасна українська музика
   Українська книга
   Українське кіно
Маркетинг
Менеджмент
   Контроль і ревізія
   Корпоративне управління
Мистецтво
Мовознавство
Оподаткування
Педагогіка
Політика
   Державне управління
Право
   Авторське право
   Адміністративне право
   Господарче право
   Екологічне право
   Конституційне право
   Кримінально-процесуальне право
   Кримінальне право
   Кримінологія
   Митне право
   Міжнародне право
   Правоохоронна діяльність
   Сімейне право
   Соціальне право
   Фінансове право
   Цивільне право
   Цивільне процесуальне право
Психологія
   Організаційна психологія
   Психологія конфлікта
   Психологія особистості
   Педагогічна психологія
   Психологія спорту
   Психологія творчості
   Юридична психологія
Сільське господарство
Філософія
Фінанси

Авторське право


Міжнародні угоди з охорони авторського права, і суміжних прав
 

1. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів


Конвенція, прийнята 9.09.1986 p., базується на трьох основних принципах і містить ряд положень які визначають мінімальний рівень охорони, що надається, а також ряд спеціальних положень щодо країн, які розвиваються. Три основні Принципи такі: твори, країною походження яких є одна з договірних держав (тобто твори, автор яких е громадянином такої держави, або твори, вперше опубліковані в такій державі), повинні користуватися тією ж охороною в кожній з інших договірних держав, яка надається творам їх власних громадян (принцип національного режиму); така охорона не повинна обумовлюватися виконанням будь-яких формальностей (принцип автоматичної охорони); така охорона не залежить від наявності охорони в країні походження твору (принцип незалежності охорони). Мінімальні норми охорони поширюються на твори і прана, які підлягають охороні, а також на термін охорони. Стосовно творів, то охорона повинна поширюватися на "... кожний твір у літературній, науковій і художній сферах, незалежно від способу або форми його вираження" (стаття 2 (1) Конвенції), 3 урахуванням деяких дозволених застережень обмежень або виключень правами, які повинні визнаватися як виключні права давати дозволи, є такі: право на переклад; право на адаптацію аранжування твору; право на публічний пока» або виконання драматичних, музично-драматичних і музичних Творів; право публічно декламувати літературні твори; право передачі для публічного ознайомлення, показу або виконання таких творів; право на мовлення (з можливістю для договірних держав передбачати лише право на винагороду, замість права давати дозвіл); право: відтворювати будь-яким способом і в будь-якій формі (з можливістю для договірних держав дозволяти відтворення без згоди автора в деяких особливих випадках за умови, що воно не суперечить нормальному використанню твору і не завдає відчутної шкоди законним інтересам автора і з можливістю для договірних держав, у випадку звукового запису музичного твору встановлювати права лишена справедливу винагороду); право використовувати твір як основу аудіовізуального твору, а також право на відтворення, розповсюдження, публічне виконання або ознайомлення публіки з таким аудіовізуальним твором. Конвенція також передбачає немайнові права, тобто право автора вимагати визнання його авторства на твір і протидіяти будь-якому спотворенню} перекрученню або іншій зміні цього твору, а також будь-якому посяганню на твір, здатному завдати шкоди честі або репутації автора. Стосовно тривалості охорони загальне правило полягає в тому, що охорона триває до закінчення п'ятдесятого року після смерті автора. Однак є виняток з цього загального правила. Для творів, випущених анонімно або під псевдонімом, термін охорони закінчується через. 50 років після того, як твір став правомірно доступним для публіки*, за винятком тих випадків, коли взятий автором псевдонім не викликає сумнівів у його особі або якщо автор розкрив свою особу протягом цього терміну. В такому випадку застосовується загальне правило. Для аудіовізуальних (кінематографічних) творів мінімальний термін охорони закінчується через 50 років після того, як твір став доступним для публіки (випуск твору), або — якщо ця подія не настане — термін охорони закінчується через 50 років після створення твору. Для творів прикладного мистецтва і фотографічних творів мінімальний термін охорони закінчується через 25 років від часу створення такого твору. Країни, які відповідно до практики, встановленої Генеральною Асамблеєю ООН, вважаються такими, що розвиваються, стосовно деяких творів і за певних умов можуть не дотримуватися цих мінімальних рівнів стосовно права на переклад і права на відтворення. Бернський союз має Асамблею і Виконавчий комітет. Будь-яка країна — "член Союзу, яка приєдналася, принаймні, до адміністративних і заключних положень Стокгольмського акта, е членом Асамблеї. Члени Виконавчого комітету вибираються з членів Союзу, за винятком Швейцари, яка є членом Комітету. Підготовка дворічної програми і бюджету Міжнародного бюро стосовно Бернського союзу є завданням Асамблеї цього Союзу. Конвенція відкрита для всіх держав. Ратифікаційні грамоти або акти про приєднання повинні подаватися на збереження Генеральному директору ВОІВ. Станом на 1 листопада 1999 року учасниками Конвенції були 125 держав.

2. Договір ВОІВ з авторського права (ДАЛ)


Цей договір складений у Женеві 20.12.1996 р. і відкритий для участі держав-членів ВОІВ і Європейської спільноти.
Договір повинен вступити в силу після передання генеральному директору ВОІВ (депозитарію), на збереження тридцятьма державами документів про ратифікацію або приєднання. За станом на 01.02.2001 р. Договір в силу не вступив, хоча підписала його 51 держава, а ратифікували або приєднались 22 держави. Цей договір є розвитком Бернської конвенції і був підготовлений ВОІВ з метою регулювання нових відносин у зв'язку з найбільш сучасними технологіями і новими, не відрегульованими раніш правами.
- Щодо об'єктів, які охороняються авторським правом, у ДАТІ згадані два таких об'єкти:
1) комп'ютерні програми, незалежно від способу або форми їх вираження; вони охороняються як літературні твори згідно зі ст. 2 Бернської конвенції;
2) компеляції даних або іншої інформації (бази даних) в будь-якій формі, які за підбором і розташуванням змісту є результатом інтелектуальної творчості (ст.5).
Стосовно прав авторів, то в ДАП розглядаються три таких
права:   
1. Право на розповсюдження (ст.6), тобто виключне право дозволяє доведення до широкого ознайомлення оригіналу і екземплярів своїх творів шляхом продажу або іншої передачі права власності.   
2. Право на прокат (ст.7), тобто виключне право дозволяє комерційний (або так званий громадянсько-правовий) прокат для загалу оригіналів або екземплярів трьох видів творів:
а) комп'ютерних програм;
б) кінематографічних творів;
в) творів, втілених у фонограмах, як визначено в національних законодавствах держав.
3. Право на повідомлення для широкого загалу (ст. 8). Адміністративні функції по Договору виконує Міжнародне бюро ВОІВ.

3. Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних
творів (FRT)


Договір прийнятий у Женеві 18.04.1989 р. для держав-членів ВОІВ і установлює міжнародний регістр аудіовізуальних творів з метою реєстрації заяв стосовно аудіовізуальних творів і прав на них, включаючи, зокрема, права на їх використання.
Договір установлює Союз з міжнародної реєстрації аудіовізуальних творів, який має Асамблею, що складається з держав, які домовляються і представлені одним делегатом.
Основне завдання Асамблеї — підтримка і розвиток Союзу та використання Договору. Союз має свій бюджет. За станом на 15.01.2001 р. учасниками Договору є 13 держав (України не має).

4. Міжнародні угоди у сфері суміжних прав


Поява суміжних прав стала в основному результатом технічного прогресу. Перші заходи проти недозволеного зняття копій записів музикальних творів були прийняті індустрією фонограм на національному рівні. Так на Дипломатичній конференції Вернського союзу з охорони літературних і художніх творів у Римі (1928 р.) була прийнята резолюція з міжнародної охорони прав виконавців, виробників фонограм і організації ефірного мовлення (Римська конвенція).
За станом на 15.01.2001 р. у конвенції взяли участь 67 держав (України поки що немає). Адміністративні функції цієї конвенції виконує ВОІВ разом з Міжнародною організацією праці (МОП) і ЮНЕСКО у складі Секретаріату Міжурядового Комітету.
20.12.1996 р. укладений Договір ВОІВ на виконання і фонограми (ДВФ), який набере чинності після здачі на зберігання 30-ма державами документів про ратифікацію або приєднання генеральному директору ВОІВ (депозитарію).
У 1971 р. була прийнята Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Конвенція щодо фонограмам), в якій за станом на 15.01.2001 р. взяли участь 64 держави, в т. ч. Україна.
У 1974 р. була прийнята Брюссельська конвенція щодо розповсюдження носіями програми сигналів, що передаються через супутники (Конвенція щодо супутників), до складу якої входять за станом на 2001 р. 24 держави (України немає).


Література:


Кузнєцов Ю.М. Патентознавство та авторське право: підручник. - К.: Кондор, 2008. - 428 с.


 Скачати повніше




49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека