Студенту на замiтку
Звернення
Аудит
Бухгалтерський облік
Винахідництво
Екологія
Економіка
   Економіка підприємства
   Історія економіки
   Логістіка
   Страхування
   Цінні папери
   Корпоративне управління
Етика. Естетика
Інтелектуальна власність
Історія
Культурологія
   Культура, мистецтво, суспільство
   Культурне співробітництво
   Менеджмент в галузі культури
   Оперне, балетне мистецтво України
   Сучасна українська музика
   Українська книга
   Українське кіно
Маркетинг
Менеджмент
   Контроль і ревізія
   Корпоративне управління
Мистецтво
Мовознавство
Оподаткування
Педагогіка
Політика
   Державне управління
Право
   Авторське право
   Адміністративне право
   Господарче право
   Екологічне право
   Конституційне право
   Кримінально-процесуальне право
   Кримінальне право
   Кримінологія
   Митне право
   Міжнародне право
   Правоохоронна діяльність
   Сімейне право
   Соціальне право
   Фінансове право
   Цивільне право
   Цивільне процесуальне право
Психологія
   Організаційна психологія
   Психологія конфлікта
   Психологія особистості
   Педагогічна психологія
   Психологія спорту
   Психологія творчості
   Юридична психологія
Сільське господарство
Філософія
Фінанси

Авторське право


Особливості формування та розвитку авторського і суміжних прав
 
Авторське право — одна з тих сфер права інтелектуальної власності, де необачливість може привести до найсумніших наслідків.
М. Лектер

Індустрія авторського права і суміжних з ним прав (програмного забезпечення, кінематографу, відео-, звукозапису, видавничої справи тощо) займає важливе місце у секторальній структурі інформаційного суспільства. У США в 1991 р. її частка становила 325 млрд дол. доданої вартості (приблизно 5,5 % ВВП), а її зарубіжний продажі принесли в скарбницю цієї країни майже 36,2 млрд дол., що перевищило експортну виручку більшості провідних галузей економіки країни.
Авторське право — економіко-правовий інститут, що регулює особисті немайнові та майнові права авторів та їх правонаступників щодо створення і використання творів науки, літератури та мистецтва.
Термін "авторське право" аналізується у сучасній науковій літературі у двох взаємопов'язаних аспектах:
1) як сукупність правових норм, що регулюють відносини з приводу створення та використання творів науки, літератури і мистецтва;
2) як сукупність особистих майнових та немайнових прав, що належать автору у зв'язку зі створенням конкретного літературного, наукового чи мистецького твору.

  Авторське право виникло у XVII ст. Першим в історії людства законом про авторське право став Статут королеви Анни, прийнятий у 1709 р. в Англії, який передбачав закріплення за автором твору виключного права на його публікацію протягом 14 років з дати першої публікації. Водночас дозволялася передача права за винагороду книгопродавцю. Закон також передбачав продовження терміну охорони твору ще на 14 років після закінчення першого терміну за життя автора. Відносно книг, що вже були опубліковані встановлювався єдиний термін охорони — 21 рік. При цьому висувалася вимога реєстрації опублікованих творів у центрі книговидавництва та депонування їх копій для використання університетами і бібліотеками.
З часом системи авторського права були сформовані й в інших країнах. Однак національні системи охорони авторських прав не надавали можливості отримання охорони цих прав за кордоном. Міжнародний період розвитку системи авторського права розпочався з підписання у 1886 р. Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, яка передбачала охорону прав автора в силу самого факту створення твору і не вимагала таких формальностей, як реєстрація, депонування, сплата мита тощо.
У 1952 р. в Женеві була прийнята Всесвітня конвенція про авторське право, спрямована на створення міжнародно-правового інституту регулювання відносин у цій сфері для широкого кола держав, у тому числі тих, які не приєдналися до Бернської конвенції. Україна приєдналася до Бернської конвенції у 1995 р. (Закон України від 31 травня 1995 р. № 189/ 95-ВР). На сьогодні законодавство України щодо авторського права і суміжних прав включає норми гл. 26 Цивільного кодексу України, законів України "Про авторське право і суміжні права", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу" тощо.
На відміну від права промислової власності авторське право має такі специфічні ознаки (табл. 3.3):
1) поширюється на твори науки, літератури, мистецтва, які є результатом особливих форм творчої людської активності;
2) виникає незалежно від призначення, способу, форми вираження, художніх достоїнств, наукової цінності, літературних, наукових та мистецьких творів;
3) має змішану природу, включаючи до свого складу права власності, що належать до категорії майнових прав, і права особистості, що належать до категорії немайнових прав;


 Патентне право Авторське право
 Регулює відносини з приводу
створення та використання
винаходів, промислових
зразків, корисних моделей
Тощо
Регулює відносини з приводу
створення та використання
творів науки, літератури та
мистецтва
 Об'єкт патентного права —
зміст технічного рішення

 Об'єкт авторського права —
художня форма, мова, що
визначає оригінальність твору
 Пов'язане з великою
ймовірністю створення
ідентичних продуктів
незалежними один від одного
суб'єктами
 Пов'язане з малою
ймовірністю створення
ідентичних продуктів
незалежними один від одного
суб'єктами
 Потребує перевірки на від-
повідність певним ознакам
охороноздатності об'єкта:
новизні, неочевидності,
промисловій придатності
та відповідності суспільним
інтересам і нормам моралі
 Виникає безпосередньо
з моменту вираження твору
в певній об'єктивній формі,
незалежно від його
призначення, способу, форми
вираження, наукової
чи літературної цінності
 Потребує спеціальної
реєстрації та офіційних
охоронних документів
(патентів)
 Не потребує реєстрації
та дотримання наперед
визначених формальностей
 Об'єкти патентного права
існують в обмеженій
кількості, що забезпечує їх
рідкісність; вони матеріалі-
зуються в предметах,
Технологіях
 Об'єкти авторського права
фіксуються на матеріальних
носіях і можуть
тиражуватися в необмеженій
кількості;
у процесі їх купівлі-продажу
передається обмежена части-
на правомочностей, що забез-
печує їх рідкісність

4) виникає безпосередньо з моменту вираження твору в певній об'єктивній формі, доступній для сприйняття іншими людьми; для здійснення авторського права не потрібні реєстрація та спеціальне оформлення твору;
5) є законодавчо закріпленим виключним правом творця оголосити себе автором твору; відтворювати, розповсюджувати, оприлюднювати його певними способами, засобами; дозволяти іншим особам використовувати твір тим чи іншим способом;
6) не пов'язано з правом власності на матеріальний об'єкт, у якому виражено твір (папір, плівку, дискету тощо); суб'єкти авторського права і права власності на матеріальний носій твору можуть не збігатися, оскільки власник речі може не мати авторських прав на твір, матеріалізований у цій речі; відтак передача права власності або права володіння на матеріальний об'єкт сама по собі не спричиняє передачі авторських прав на твір, матеріалізований у цьому об'єкті;
7) у процесі купівлі-продажу об'єктів авторського права передається обмежена частина пучка правомочностей, оскільки існуюча система відносин власності щодо об'єктів авторського права заснована на прагненні виробників забезпечити рідкісність своїх благ (наприклад, ліцензійна угода щодо програмного забезпечення, як правило, забороняє передачу програмного продукту іншим особам, зміну програм, отримання доходу шляхом їх розповсюдження тощо);
8) На відміну від права власності на матеріальні об'єкти, що має фактично необмежений (абсолютний) характер, власність на об'єкти авторського права зазнає певних обмежень, пов'язаних з обсягом правомочностей та терміном їх дії.
— єдність форми та змісту твору або поєднаннярізних форм з єдиним змістом;
— добровільна участь кожного зі співавторів;
— обов'язковий творчий внесок кожного учасника колективу на будь-якій зі стадії створення твору.
При цьому твір може бути цілісним, нероздільним (нероздільне співавторство) або складатись із окремих самостійних частин (роздільне співавторство).
Укладачі (автори складених творів) — особи, яким належить авторське право на здійснені ними в процесі творчої діяльності підбір або розташування матеріалів у збірниках. До складених творів належать газети, журнали, бюлетені, збірки наукових праць, енциклопедії, антології тощо.
Специфіка авторських прав укладачів пов'язана з такими умовами:
— необхідністю дотримання авторських прав творців тих творів, які включені у збірку;
— володіння особистими немайновими правами стосується тих елементів твору, які є результатом їх власної творчої праці;
— неможливістю перешкодити іншим особам здійснити самостійний підбір та розташування тих самих елементів складеного твору.
Перекладачі та автори похідних творів — автори перекладів та творів, які є творчою переробкою вже існуючих творів без заподіяння шкоди охороні останніх (анотацій, адаптацій, обробок фольклору тощо).
Водночас необхідно враховувати, що авторське право перекладача:
— поширюється не на оригінал (твір, що перекладаєтся), а на створений переклад;
— не перешкоджає іншим особам здійснювати власні переклади;
— виникає навіть за умови відсутності згоди автора оригіналу на переклад, переробку, однак не може бути реалізовано шляхом укладення договору на використання.
Спадкоємці та правонаступники авторів. Згідно з існуючим законодавством у випадку смерті автора твору, його майнові права переходять до його спадкоємців на термін 50 років після смерті автора. Правонаступниками авторів є юридичні особи, які на основі договору отримують певні правомочності, наприклад, право на опублікування, постановку твору тощо.
Роботодавці — особи, яким належить виключне право на використання твору, створеного у порядку службового доручення, якщо у договорі з автором не передбачається інше. Незважаючи на те, що роботодавець має право при використанні службового твору вказувати своє ім'я або вимагати такої вказівки, особисті немайнові права зберігаються за автором цього твору.
Суб'єктами авторського права можуть бути неповнолітні та недієздатні особи. Авторське право за цих умов здійснюють від їхнього імені батьки або опікуни.
Об'єкти авторського права — це оприлюднені або не оприлюднені твори науки, літератури, мистецтва, що є результатом творчої діяльності незалежно від їх призначення, позитивних якостей та змісту, а також способу та форми їх вираження за умови, що ці результати втілені у об'єктивній формі, яка уможливлює їх сприйняття іншими людьми. Таким чином, об'єкти авторського права мають певні специфічні ознаки, а саме:
— творчий характер, новизну та оригінальність думок, ідей, образів, композицій;
— об'єктивну форму вираження (письмову, об'ємно-просторову, звуко- або відеозапис, зображення тощо);
— можливість відтворення певним способом для сприйняття іншими людьми.
Характерною особливістю авторського права є те, що його об'єкти мають властивості суспільних благ. "Тоді як вартість створення твору, що є об'єктом авторського права, — наприклад, книги, кінофільму, пісні, балету, літографії, карти, бази даних або комп'ютерної програми — часто є значною, вартість репродукування твору, здійснена самим творцем чи тим, для кого твір став доступним, — часто низька. І як тільки копії стають доступними іншим, виготовлення додаткових копій стає абсолютно недорогим для таких користувачів", — зазначають відомі західні дослідники У. Лендс та Р. Познер. До цього слід додати, що наукові та мистецькі твори відіграють вагому роль у культурному розвитку суспільства. Оскільки суспільні витрати достатньою мірою не відображаються у приватних витратах власника твору, виникає необхідність юридичного закріплення права власності (авторського права) з метою вирішення проблеми суспільного блага. За умови вільного ринку кінцева ціна твору включала б лише граничні витрати його копіювання. Відтак автору було б економічно невигідно створювати нові твори, наслідком чого стала б втрата суспільних вигод від публікації твору.



 Скачати повніше




49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека