Студенту на замiтку
Звернення
Аудит
Бухгалтерський облік
Винахідництво
Екологія
Економіка
   Економіка підприємства
   Історія економіки
   Логістіка
   Страхування
   Цінні папери
   Корпоративне управління
Етика. Естетика
Інтелектуальна власність
Історія
Культурологія
   Культура, мистецтво, суспільство
   Культурне співробітництво
   Менеджмент в галузі культури
   Оперне, балетне мистецтво України
   Сучасна українська музика
   Українська книга
   Українське кіно
Маркетинг
Менеджмент
   Контроль і ревізія
   Корпоративне управління
Мистецтво
Мовознавство
Оподаткування
Педагогіка
Політика
   Державне управління
Право
   Авторське право
   Адміністративне право
   Господарче право
   Екологічне право
   Конституційне право
   Кримінально-процесуальне право
   Кримінальне право
   Кримінологія
   Митне право
   Міжнародне право
   Правоохоронна діяльність
   Сімейне право
   Соціальне право
   Фінансове право
   Цивільне право
   Цивільне процесуальне право
Психологія
   Організаційна психологія
   Психологія конфлікта
   Психологія особистості
   Педагогічна психологія
   Психологія спорту
   Психологія творчості
   Юридична психологія
Сільське господарство
Філософія
Фінанси

Страхування


Аграрне страхування
 
Сільське господарство в Україні – це потужна стратегічна ланка національної економіки, яка забезпечує продовольчу безпеку країни. Воно має ряд особливостей, які не притаманні жодній іншій галузі. Однією із них є безпосередня залежність від погодно-кліматичних умов і природних катаклізмів, в результаті яких підприємства АПК постійно функціонують в режимі ризикованості та невизначеності. У світовій практиці одним із чинників стабільності економічного розвитку сільськогосподарського виробництва та дійовим інструментом забезпечення фінансово-господарської стійкості аграрних підприємстві є агрострахування. Сучасний стан системи  сільськогосподарського страхування в Україні диктує потребу у формуванні системного підходу до його розбудови і передбачає визначення і законодавче оформлення взаємодії трьох головних учасників аграрного страхування – сільгосптоваровиробників, страхових компаній і держави. Це надасть можливість ефективно використовувати державні кошти на здешевлення вартості страхових премій і стабілізувати сільськогосподарське виробництво.



Агрострахование как инструмент управления рисками в сельском хозяйстве [Текст] / Ю.В. Алескерова
 Економіка АПК: міжнародний науково-виробничий журнал . - 2014. - № 12. - С. 62-69 : рис. - Библиогр. в конце ст.

Автор статті: Алескерова, Юлия Владимировна (кандидат экономических наук; старший научный сотрудник; докторант; Национальный научный центр "Институт аграрной экономики").

Аннотация: Досліджено особливості сільгоспстрахування як інструменту управління ризиками для України, з аналізом досвіду зарубіжних країн. Оцінено загальний стан страхування сільського господарства з використанням статистичних даних страхових сайтів та виявлено наявні недоліки. Проаналізовано поняття ризику в сільському господарстві порівняно з ризиком в інших галузях. Наведено схему ризиків і джерела його покриття. Здійснено детальний аналіз роботи страхових компаній України. Розроблено рекомендації для розвитку вітчизняного сільськогосподарського страхування на основі удосконалення державної підтримки. На рівні регулювання розвитку сільського господарства запропоновано удосконалення підходів до побудови системи підтримки сільськогосподарського страхування за участю держави та комерційних
 
Страхование является относительно недорогим по сравнению с другими способами управления рисками. В случае полной или частичной утраты урожая можно будет покрыть свои убытки за счет страховых выплат. Это дает возможность стабилизировать свои доходы и продолжать работать без длительных перерывов в работе или проблем с финансовой устойчивостью.
  Компенсация убытков благодаря страхованию дает возможность своевременно рассчитаться с переработчиками, поставщиками материально-технических ресурсов и другими партнерами. Агрострахование побуждает к использованию современных технических и технологических достижений, в частности, применение надежных средств защиты урожая. Таким образом, оно способствует повышению эффективности производства в аграрном секторе, позволяет вернуть взятые в кредит средства за счет страхового возмещения в случае наступления неблагоприятного события и облегчает доступ сельхозпроизводителей к кредитным ресурсам, что на данном этапе в Украине является очень важным.
  Финансовые инструменты, используемые в аграрном секторе, сопряжены с методиками управления рисками, которые существенно влияют на объем финансирования и инвестиции в развитие сельского хозяйства. Отметим, что уровень потенциальных рисков в этой отрасли намного выше, если сравнивать с другими секторами экономики. Однако достаточно высокая рентабельность (18-25%) сельхозпроизводства и его стабильное развитие в течение последних 5 лет привлекают внимание все большего количества инвесторов, банков и других компаний, которых не пугают даже высокие риски. По результатам 2013 года рынок агрострахования Украины составил 16,5 млн дол. США. Сумма страховых платежей по виду страхования посевов за 2013 год составила 136,3 млн грн, что на 64,2 млн грн, или на 89%, больше показателей прошлого года.
  Что касается опыта других стран в проблеме страхования рисков, то в России «сегодняшний незначительный уровень развития сельскохозяйственного страхования не позволяет назвать его системным институтом АПК. Одна из главных причин - неподъемные затраты крестьян на страхование даже с учетом господдержки. Эта система, к сожалению, на практике доказала свою неэффективность. Если в развитых странах страхованием охвачено до 80% посевных площадей, то в России ... по разным оценкам - всего 25%».
  Среди множества вопросов управления рисками в сельском хозяйстве следует различать два его уровня - сельскохозяйственных предприятий и страховых компаний. Страхование как способ управления рисками на уровне сельскохозяйственного предприятия имеет ряд особенностей, которые следует учитывать. В частности, услуга страхования имеет рисковый и авансовый характер, нужно оплатить страховую премию уже в начале действия договора, не зная, наступит ли страховой случай, а следовательно, и возникнет ли необходимость в выплате страховой компанией компенсации.
  Кроме того, согласование условий страхования и процедура заключения договора может занять некоторое время, в течение которого предприятие остается без защиты. И наконец, необходимо не допустить ситуации, когда производитель сельхозпродукции, застраховавшись, перестает применять другие способы управления рисками, в частности, соблюдать агротехнологии и т.д.



Агрострахування 2014: де ми перебуваємо і що нам робити? [Текст] / І. Головко
Страхова справа: перше спеціалізоване видання в Україні. - 2014. - № 3(електр). - С. 54-56.

Автор статті: Головко, Ірина (заступник керівника Проекту IFC "Розвиток агрострахування в Україні"). 

Аннотация: Розглянуто стан ринку агрострахування в Україні на сучасному етапі розвитку.

Ринок агрострахування в Україні має   доволі   тривалу   історію. Перші контракти почали укладатися понад 10 років  тому. Тоді страховий захист надавався лише за кількома ризиками, наразі не працюючими залишалися індекси.
І де ми перебуваємо нині? Фахівці, що стояли біля витоків вітчизняного агострахування, визнають, що якість послуг, які пропонує ринок агрострахування, нині перебуває на досить високому рівні.
  Спеціалісти Проекту Міжнародної фінансової корпорації (ІFС, Група Світового банку) "Розвиток агрострахування в Україні", використовуючи знання та досвід, набуті передовими світовими агростраховими ринками, розробили сучасні агрострахові стандарти, більшість із яких успішно впроваджені в Україні. Перелік подібних фактів можна продовжити. Вони засвідчують, що весь необхідний інструментарій для якісної роботи на ринку агрострахування є. Однак виникає питання - хто і як ним скористався?
  Це питання адресується учасникам ринку. Та одночасно виникає й наступне: хто вони - ці учасники ринку агрострахування? Окрім страхового ринку в системі агрострахування важливу роль відіграють держава та кінцеві споживачі послуг - сільгоспвиробники.   І дуже важливо, щоб між ними було встановлено партнерство. Інакше система не просто даватиме регулярні збої - з часом вона перестане функціонувати. Простіше кажучи, держава зобов’язується сформувати сприятливу для розвитку агрострахового бізнесу політику. Завдання страховиків - на повну міру скористатися наданими на законодавчому рівні можливостями і на практиці на повну міру реалізувати цю політику.
Все просто й зрозуміло. Та що вкрай важливо - процес формування замовлення йде знизу нагору, а процес його реалізації здійснюється з урахуванням громадської та професійної думки в зворотному напрямку.
  Коли схема відносин, що склалися, працює саме таким чином, вона задовольняє запити всіх учасників цього процесу. Тому забезпечує високий кінцевий результат. Достатньо сказати, що в розвинених в аграрному відношенні країнах рівень агрострахування часто перевищує 60%.
  В Україні все відбувається з точністю до навпаки. Ніхто не цікавиться у сільгоспвиробника, а що, власне кажучи, він хоче.
Насправді це питання не зайве. Бо ж сільгоспвиробник має за агрострахові послуги сплатити чималі кошти. І він має наперед знати, що це за послуги, якої вони якості тощо.
  Та в реальному житті у нас за сільгоспвиробника все вирішують чиновники та люди, які займаються агростраховим бізнесом. Зокрема, як поліпшити доступ аграріїв до кредитних ресурсів, збільшити їх доходи через зниження ризикованості виробничого процесу. Зараз не час з'ясовувати, чому так сталося. Зараз найважливіше зрозуміти, що робити. Скажу одразу - універсального рецепту, який зможе одномоментно вирішити всі проблеми, що накопичилися в попередні роки, нема. Важливо визначити пріоритети та надалі неухильно дотримуватися їх.
Як мені видається, найближчим часом необхідно зробити повне перезавантаження чинних правил гри, ретельно переглянути наявні інструменти агрострахування для того, аби надалі використовувати лише ті з них, які забезпечують максимальний економічний ефект.
  Це може започаткувати формування зовсім іншої ідеології агрострахування. Вона має вибудовуватися не на тому, хто й скільки гектарів застрахував, як це наразі часто робиться нині, а на тому, хто і як обслуговує сільгоспвиробників. Простіше кажучи, ми повинні впроваджувати у себе вже апробовану розвиненими в аграрному відношенні країнами сучасну культуру агрострахування, що дозволяє бачити людей, а не лише поля, на яких вони працюють.


Моделі страхової політики при сільськогосподарському страхуванні [Текст] / Ю. В. Алескерова

Економіка АПК : міжнародний науково-виробничий журнал . - 2014. - № 10. - С. 45-53 : табл., рис. - Библиогр. в конце ст.

Автор статті:
Алескерова, Юлія Володимирівна (кандидат економічних наук; старший науковий співробітник).

Аннотация: Досліджено моделі сільськогосподарського страхування з висвітленням досвіду зарубіжних країн. Виділено дві основні моделі аграрного страхування: із державною підтримкою та без участі держави, проаналізовано варіативність першої для різних типів ризиковості здійснення сільськогосподарської діяльності. Оцінено стан та виявлено недоліки страхування сільського господарства України. Проведено аналіз та узагальнено вітчизняний і російський досвід із використанням статистичних даних страхових сайтів. Проаналізовано динаміку страхування сільськогосподарських культур в Україні за даними Агроіншуранс Інтернешнл. Опрацьовано рекомендації для розвитку моделі вітчизняного сільськогосподарського страхування на основі зарубіжного досвіду.

Аграрне страхування, як один із найбільш ефективних способів управління ризиками, надає змогу поєднувати інтереси учасників ринку аграрного страхування та держави, першочерговим завданням якого, насамперед стосовно державної політики, є забезпечення стабільного економічного зростання, добробуту та захисту аграрного сегменту економіки.
Термін «страхова політика» часто інтерпретують та ототожнюють із «системою страхування». На нашу думку, система страхування є відображенням страхової політики на рівні практичного застосування. Тому в статті оперуємо категорією «страхова політика», маючи на увазі вибір держави із множини моделей системи страхування.
  Вибір моделі страхової політики - це реалізація державної політики страхування в Україні, яка на сьогодні потребує вивчення зарубіжного досвіду та його адаптації до українських реалій. Саме тому постає наукове завдання аналізу світових моделей аграрної політики та відповідь на питання, які саме з них можуть бути використані у вітчизняному досвіді. Як зазначають вчені, зокрема В. Кісельов [13], для багатьох розвинених країнах світу аграрне страхування є об'єктом пильної уваги й підтримки з боку держави. Ефективному розвитку найважливішого інструменту регулювання агропромислового виробництва - страхування - сприяє той факт, що його державна підтримка згідно з правилами СОТ звільнена від зобов'язань по скороченню. Зарубіжний досвід, на думку А. Нікітіна [17], свідчить також про те, що страхування - це не тільки механізм захисту майнових інтересів власне товаровиробників, а й тих інвестицій, які спрямовуються для залучення інноваційних технологій у сільськогосподарське виробництво.
  Загалом, існує два види програм - програми страхування врожайності та програми страхування доходів, які гарантують компенсацію втрат виробника сільськогосподарської продукції не тільки від недобору врожаю, а й від зниження цін на продукцію.
  Підходи, притаманні більшості страхових моделей у країнах світу, ґрунтуються на моделюванні ризиків для біологічних систем та значно різняться від традиційного моделювання майнових ризиків, оскільки «біологічні системи володіють здібностями до адаптації до різних типів небезпек, а також відновлення після небезпек залежно від часу впливу в певній фазі росту» .
  Щодо сформованих моделей аграрного страхування, то воно для усіх країн є добровільним і обов'язковим. Обов'язкове страхування практикується нечасто, форма участі держави - оплата страхових премій або часткова компенсація втрат у разі реалізації тих чи інших ризиків.
Сільськогосподарське страхування з державною підтримкою практикується у СІЛА, Канаді, Іспанії, Росії тощо. Як бачимо, це країни, що мають велику протяжність території, тому «в результаті настання стихійних лих шкоди зазнає відразу значна кількість сільськогосподарських виробників, що спричиняє великі виплати і високу вартість страхових послуг». Саме тому сільськогосподарське страхування потребує участі держави. Сільськогосподарське страхування без державної підтримки практикується у Німеччині, Норвегії, Бельгії тощо, така організація страхування притаманна країнам з низькоризиковим характером ведення аграрного виробництва.
  Світовий досвід переконує, що в міжнародній практиці сільськогосподарського страхування сформувалися дві основні моделі - умовно це «американська» та «європейська». Обидві мають певні переваги і недоліки, але найефективнішим при страхуванні аграрних ризиків є поєднання їх.
Узагальнюючи вищевикладене, можемо констатувати, що оскільки традиційно страхова політика у сільському господарстві на Україні формувалася з обов'язковою і вирішальною участю держави, немає потреби відмовлятися від цієї практики і надалі. Навіть не маючи достатньо коштів для реалізації заявлених на даний час програм страхового захисту в сільському господарстві, держава нормативним регулюванням впливає на процес, насамперед позиціонуючи свою політику у цій сфері, підкреслюючи надзвичайну важливість галузі для економіки країни.



Зарубіжний досвід державно-приватного партнерства в агрострахуванні [Текст] / С. Гасанов, С. Петруха
Економіст: науково-практичний журнал. - 2014. - № 8. - С. 17-22 : рис.-2. - Библиогр. в конце ст.

Автор статті: Гасанов, Сергій (кандидат економічних анук; заслужений економіст України; директор).

Аннотация: Здійснена спроба привернути увагу профільної громадськості до проблем ринку агрострахування України: ретроспективно досліджено етапи становлення національного агрострахового ринку, механізму державно-приватного партнерства у цій сфері, визначено правільніст організаційно-розпорядчих кроків з боку держави щодо трансформації як страхового ринку, так і механізму державно-приватного партнерства в контексті онтогенезу програмно-стратегічних напрямів розвитку аграрної економіки України, запропоновано напрями імплементації кращих світових напряцювань у розробці методологічного інструментарію та його практичному застосуванні в національне законодавчо-методологічне поле механізму державно-приватного партнерства у страхуванні аграрних ризиків.

  Сільське господарство в Україні протягом останніх років демонструє стійкий динамічний розвиток. Питома вага сільського господарства у національному ВВП перевищує даний показник в інших провідних країнах - експортерах сільськогосподарської продукції. Близько 9% світових запасів чорноземів розташовані в Україні, при цьому їх частка становить близько 60% від усіх сільськогосподарських земель і 44% всієї території країни. Площа сільськогосподарських угідь України сягає близько 22% від загальної площі угідь 28 країн-членів Європейського Союзу (далі - ЄС).
  Структурно-динамічні індикатори розвитку світової та національної економіки засвідчують, що аграрний потенціал нашої держави здатний гарантувати не лише національну продовольчу безпеку, а й спроможний зробити країну одним із провідних учасників глобального продовольчого ринку - Україна впевнено входить до десяти найбільших виробників основних видів сільськогосподарської продукції, яка продається в понад 130країнах світу.
  Проте на сьогодні сільське господарство вважається однією з найризикованіших сфер підприємницької діяльності, що є одним з базових бар'єрів зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Це зумовлюється тим, що доходи сільськогосподарських товаровиробників на 70% залежать від природно-кліматичних умов і непередбачуваних подій. Відповідно, спрямовуючи бюджетні кошти на розвиток виробництва сільськогосподарської продукції, результати якого залежать від погодних умов, держава зацікавлена в убезпеченні таких витрат та забезпеченні їх ефективності для збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, підвищення продуктивності в сільському господарстві, а також гарантованості національної продовольчої безпеки. Це, зокрема, задекларовано Стратегією розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 806-р, крізь яку «червоною ниткою» в якості фінансово-кредитного механізму реалізації проходить державно-приватне партнерство (далі – ДПП), зокрема в сфері агрострахування. 
  Синтезування досвіду країн з результативними механізмами страхування агроризиків має принципове значення і повинно допомогти вибудувати ефективну та водночас продуктивну державну політику в даній галузі. Так, в Японії та США стан продовольчого забезпечення відкрито визнається найважливішим показником національної безпеки, і продовольча безпека нації усвідомлюється урядами цих країн як найважливіша умова суверенітету держави, квінтесенція внутрішньої політики, як серйозний індикатор її незалежності в міжнародних відносинах. Завдяки зазначеній політиці, за даними [6], рівень продовольчої самозабезпеченості в США та Франції становить понад 100%, у Німеччині - 93%, в Італії - 78% і навіть відносно бідна на родючі ґрунти Японія забезпечує себе продовольством майже на 50%.
  Державна підтримка аграрного сектору в розвинених країнах спрямована не тільки на збільшення обсягів сільськогосподарського товаровиробництва, а й на забезпечення його стабільності, високої якості продукції, нівелювання негативних природно-екологічних та соціально-економічних наслідків, зокрема в депресивних сільськогосподарських територіях. Одним із елементів фінансово-кредитного механізму аграрного сектору, що підтримує економічну продуктивність сільгосптоваровиробника і захищає його від негативних наслідків непередбачених і випадкових кліматичних, природних та інших несприятливих подій, є страхування, в якому ДПП, засноване на державних програмах страхування, зокрема фінансовій підтримці державного страхування, отримало всебічний розвиток. Найбільш розвинуте ДПП зі страхування сільськогосподарських ризиків у країнах Північної Америки та Західної Європи.
  Так, у США розроблена і реалізована Федеральна програма страхування врожаю сільськогосподарських культур, яка забезпечує захист від найбільш небезпечних ризиків для зниження економічних втрат сільськогосподарських товаровиробників. Ще в 1938 році у США був прийнятий Акт про регулювання сільського господарства для забезпечення економічної стабільності аграрного сектору через надійну систему страхування. У структурі Міністерства сільського господарства були утворені і нині діють урядова Федеральна Корпорація зі страхування врожаїв і Агенція з управління сільськогосподарськими ризиками.
  ДПП сільськогосподарського страхування в розвинених країнах сформувалося і відрізняється високою ефективністю на відміну від України. Практика сільськогосподарського страхування в Україні зводиться до страхування посівів, зокрема до страхування врожаю з фінансовою підтримкою держави. Сучасна зарубіжна практика сільськогосподарського страхування зорієнтована на страхування доходів сільських товаровиробників. Справа в тому, що фінансовий результат сільського підприємства обумовлений багатьма факторами, втому числі ринковими. Тому страхове гарантування підприємницького доходу сільського товаровиробника є більш потужним економічним механізмом розвитку сільськогосподарського виробництва, ніж страхування лише природних ризиків, які забезпечують успіх сільського товаровиробника. І в українській дійсності високі врожаї сільських товаровиробників ще не гарантують отримання позитивного фінансового результату. Однак застосування дохідного підходу вимагає загального високого техніко-технологічного рівня сільськогосподарського виробництва, тому його використання в Україні на сьогодні обмежене, але це питання часу.


Особливості страхування з державною підтримкою у аграрному секторі України [Текст] / О. Сидоренко 
Економіка та держава: міжнародний науково-практичний журнал. - 2013. - № 4. - С. 71-74 : рис. - Библиогр. в конце ст.

Автор статті: Сидоренко, О. (здобувач кафедри управління національною економікою).

Аннотация: Проаналізовано законодавчу базу для створення ринку агрострахування в Україні та переваги страхування як інструменту мінімізації ризиків. Вивчено досвід країн із розвинутою економікою. Проаналізовано ефективність державної підтримки страхування у аграрній сфері до 2009 року та перспективи активізації механізму державних субсидій з 2012 року.

Існуюча законодавча база є сприятливою для розвитку сектора страхування. Закони України "Про страхування", "Про власність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про господарські товариства", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2003 рр", Постанова КМУ "Про обов'язкове страхування врожаю сільгоспкультур" (2002 р.), Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України" розділ 3 — страхування (2004 р.) створили достатнє підґрунтя для формування ринку агрострахування в Україні.
Значення державного субсидування ставок премій за страховими договорами можна прослідкувати за кількістю договорів та застрахованою площею. Так, якщо у 2005 році було зареєстровано 910 договорів на 390 тис. га, то у 2007 році — це вже було у 4,83 рази більше договорів, тоді як застраховані площі зросли у 6,05 разів.
  У 2005 р. вперше були передбачені в бюджеті кошти на компенсацію частини страхових внесків — у розмірі 54 млн грн., і таким чином почала працювати система державної підтримки страхування. Підтримка страхуання у 2005—2007 рр. сприяла збільшенню кількості договорів та застрахованих площ, які зросли за цей період на 6,0 відсоткового пункту та у 2007 р. становила 8%. У 2008 р. сума підтримки зросла удвічі порівняно з 2005 р. і становила 100 млн грн.
  Причому ті підприємства, які мали договори страхування, отримали не лише компенсацію від держави, а ще й можливість користуватися  недоступними раніше кредитними ресурсами, бо не мали кредитної історії чи ліквідної застави. Проте процес отримання компенсації був непрозорим і певна кількість підприємців її так і не отримали і віднесли страхові платежі на власні витрати і собівартість продукції. З 2009 р. така державна підтримка взагалі не була передбачена.
  У 2012 р. правове поле агрострахування було поповнене Законом України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою". Новий закон запроваджує механізм субсидованого  страхування, за  якого  держава   відшкодовує сільськогосподарському  товаровиробнику частку сплаченої ним страховику премії. Згідно до Постанови КМУ № 813 від 15 серпня 2012 р. "Про затвердження Порядку та умов надання сільськогосподарським товаровиробникам деравної підтримки у страхуванні сільськогосподарських культур шляхом  здешевлення страхових платежів (премій) і переліку сільськогосподарських культур та видів страхових ризиків (продуктів), на які у 2012 році надається компенсація вартості страхових платежів (премій)" державна підтримка надається сільськогосподарським товаровиробникам, які:
— здійснюють виробництво на території України;
— уклали відповідний договір страхування;
— сплатили страховий платіж у відповідних розмірах;
— не перебувають на стадії ліквідації та стосовно яких не порушено справу про банкрутство;
не мають прострочену більш як на шість місяців та Пенсійним фондом України.
Страхувати сільськогосподарську продукцію з державною підтримкою мають право страхові компанії, які отримали ліцензію на здійснення нового виду страхування - "добровільного страхування сільськогосподарської продукції" і є членами Аграрного страхового пулу (юридична особа, яку страховики зобов'язані утворити та утримувати). Проте станом на 26 жовтня 2012 року Нацкомфінпослуг видала лише чотири ліцензії на страхування сільськогосподарських ризиків: ПрАТ "Українська аграрна страхова компанія" (Черкаси), ПрАТ "Страхова компанія" Брокбізнес "(Київ), ПАТ" СК "Страхові гарантії" (Донецьк), ТДВ "СК "Домінанта" (Київ). Заяви ще чотирьох компаній: АСК "ІНГО", ПрАТ "Українська страхова компанія" Княжа Вієнна Іншуренс Груп", ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія "(УПСК), СК "Уніка" — знаходяться в стадії розгляду . Процес створення Пулу йде дуже повільно, реєстр виробників, які бажають взяти участь у програмі страхування з державною компенсацією, не був сформований, тому цього року навряд чи ситуація на ринку агрострахування зміниться і хоча б якась частина від запланованих 70 млн буде реально виплачена виробникам. Хоча нові умови агрострахування відповідають світовій практиці. Наприклад, у США функціонує Федеральна програма страхування врожаю, яка включає оплату з федерального бюджету 60% страхових премій і контролює перестрахування. Тому там застраховано 70%  сільськогосподарських культур. В Іспанії фермерам надають субсидії для сплати страхових премій, контролюється перестрахування, надається допомога страховикам для страхування аграрних ринків - все це здійснює Страховий аграрний пул (застраховано 80 % культур).
  Запровадження в Україні державної програми підтримки страхування сільськогосподарської продукції теоретично відкриває нові можливості для кожного з її учасників. Проте наявності описаних процедур, затверджених законодавчо, не достатньо для того, щоб механізм державної підтримки страхування ризиків у сільськогосподарському виробництві працював безперебійно. По-перше, необхідно активно використовувати інформаційні ресурси для роз'яснення переваг страхування сільгосппродукції. По-друге, районні управління АПР повинні інформувати виробників про можливість та порядок отримання державної компенсації страхування агропродукції та вчасно збирати копії документів для пере¬дачі в обласні управління з метою формування реєстру та планування витрат бюджетних коштів. У 2012 році усі ці кроки не було виконано зовсім і виділена сума субсидії (70 млн грн.) не була використана. По-третє, через дорадчі служби, наприклад слід донести інформацію про типові договори страхування, показати розрахунок страхової вартості, пояснити, як правильно проводиться обстеження посівів, щО таке франшиза і з чого складається страховий платіж. Як діяти при настанні страхового випадку. У четверте, страхові компанії, які бажають працювати з бюджетною підтримкою, мають активніше реєструватися до Аграрного страхового Пулу.



Замовити повніше сторінки з періодичних видань скористуйтесь послугою

електронної доставки документів  ЕДД


49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека