Спочатку домінувало переважно побутове розуміння ринку як синоніму терміну "базар", тобто як певна ринкова площа, на якій велась роздрібна торгівля. Це зумовлене його появою в період розпаду первіснообщинного ладу, коли обмін залишками продуктів між общинами здійснювався регулярно, а отже, в період існування розгорненої форми вартості.
Із розвитком суспільного поділу праці постійно розширювалася територія, на якій велася торгівля. Зокрема, у XII ст. починає розвиватись обмін між містами, а у містах відбуваються численні регулярні ярмарки. Тому місце торгівлі розширюється і замість ринкової площі стає все частіше вживатися термін "район торгівлі". Тому невипадково французький економіст А. Курно вперше в науковій літературі визначення поняття "ринок" починає з терміну "район". "Ринок - це всякий район, на якому відносини покупців і продавців один з одним настільки вільні, що ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватись".
А. Маршалл розглядав ринок як будь-яку групу людей, які вступають у тісні ділові відносини й укладають крупні угоди щодо будь-якого товару. А. Маршал стверджував, що "чим досконаліший ринок, тим сильнішою є тенденція до того, щоб у всіх його пунктах в один і той самий час платили за одну й ту саму річ однакову ціну".
Адам Сміт стверджував, що ринок - це процес обміну товарів. Вчений підкреслював, що ринкові закони найкращим чином можуть впливати на економіку, коли приватний інтерес стоїть вище суспільного, тобто коли інтереси суспільства в цілому розглядається як сума інтересів окремих його осіб. Саме в розвитку цієї ідеї А. Смітом введено такі поняття як "економічна людина" і "невидима рука ринку". Суть "невидимої руки" полягає у пропаганді таких суспільних умов та правил, за яких дякуючи вільній конкуренції підприємств і через їх приватні інтереси ринкова економіка найкращим чином вирішуватиме суспільні завдання і приведе до гармонії приватну та колективну волю з максимальною вигодою для всіх і кожного.
З іншої точки зору ринок був розглянутий Дж. М. Кейнсом. Серед економістів загально визнано, що його праці стали поворотним пунктом в економічній науці XX ст. Головна ідея Кейнса полягає в тому, що система ринкових економічних відносин не є абсолютно досконалою і такою, що саморегулюється. На його думку, забезпечити максимально можливу зайнятість і економічне зростання може тільки активне втручання держави в економіку.
За визначенням П. Т. Саблука, ринок виступає як система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем, яка включає механізм вільного ціноутворення, вільне підприємництво, рівноправність та конкуренцію суб'єктів господарювання у боротьбі за споживача. Вчений наголошує, що економічна суть ринку полягає не лише у збереженні грошового та товарного обмінів, які відбуваються за формулою Т-Г-Т, ринок також відіграє важливу роль у підтриманні життєдіяльності економічної системи, виступає важливою ланкою організаційного і господарського механізму, забезпечує практичну перевірку економічних рішень, дає оцінку результатів господарювання.
Відомий український економіст А. А. Чухно визначає ринок як обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва і обігу. Проте, коли мова йде про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера обміну (він може відбуватися і у неринковій формі -наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.
Отже, як бачимо, існує декілька різних підходів до визначення ринку. Можна зробити висновок, що ринок - це система економічних взаємовідносин між виробниками і споживачами в сфері товарно-грошового обміну, де вступають в силу закони попиту та пропозиції, механізм вільного ціноутворення, підприємництво, рівноправність та конкуренція.
Складовими ринку є товар, попит, пропозиція і ціна, а основні його суб'єкти - домогосподарства (як власники економічних ресурсів пропонують на ринку ресурсів фактори виробництва; отримують доходи від проданих ресурсів; використовують ресурси на придбання споживчих товарів та послуг для задоволення особистих потреб); підприємці (пред'являють попит на ресурси; пропонують товари та послуги для підприємницького, державного сектора і для домогосподарств; інвестують отримані доходи); держава (пред'являє попит на засоби виробництва; пропонує гроші та пред'являє попит на них; здійснює урядове регулювання ринкової економіки).
До основних позитивних функцій, тобто впливу ринку, змін, які відбуваються з ним, на зміни інших явищ і процесів, а отже, взаємозалежностей між ними належать:
1. Ціноутворююча функція. Ця функція означає встановлення вартісної оцінки власності на продукт товаровиробника, відчуження такої власності у процесі продажу товару та можливої втрати або приросту через механізм цін (внаслідок коливання попиту і пропозиції та інших причин) і привласнення певної суми грошей, відчуження останніх покупцем і привласнення ним товару або послуги.
2. Регулююча функція. Ринок регулює всі економічні процеси -виробництво, обмін, розподіл та споживання. Регулюючий вплив на економіку загалом, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, приведення у відповідність платоспроможного попиту й пропозиції, нагромадження й споживання та інших пропорцій. Внаслідок цього ринок не знає дефіциту, товарного голоду та інших негативних явищ, властивих командно - адміністративній системі.
3. Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів та послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів.
4. Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.
5. Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.
6. Функція санації, тобто очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції. Це унеможливлює або значно послаблює виробництво заради виробництва, а отже, витратний характер економіки.
7. Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що -ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватись у своїй господарській діяльності.
8.  Функція інтеграції. Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

- наявність суб'єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу. Досягти цього можна створенням різноманітних власників -індивідуальних, приватних, акціонерних, державних, кооперативних, змішаних;
- еквівалентний обмін товарів, оскільки ринок за своєю природою економічної допомоги та пільг не визнає;
- конкуренція, яка надає усім суб'єктам господарювання можливість вільної підприємницької діяльності: свободи вибору покупців, постачальників, будь-яких контрагентів, примушує підприємців використовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки;
- вільне ціноутворення, що як елемент конкуренції та головний механізм контрольно-регулюючої функції ринку сприяє поєднанню інтересів суб'єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;
- надійність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинена маркетингова діяльність;
- наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу інститутів, підприємств, служб та установ, що забезпечують обслуговування ринку, купівлю-продаж різних об'єктів власності;
- розвинений і розгалужений комплекс об'єктів власності, що    можуть   стати   об'єктом    купівлі-продажу   (засоби виробництва, у тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій тощо, послуги, різні види цінних паперів - акцій, облігацій, сертифікатів тощо, гроші, нерухомість, предмети споживання та ін.);
- поступова і наростаюча інтегрованість національної економічної системи у світове господарство, передусім, через механізм міжнародного поділу праці;

Класифікація ринку за різними критеріями.
І. За економічним призначенням:
- ринок ресурсів (ринок праці, капіталу, землі та нерухомості);
- товарний ринок (ринок споживчих товарів, ринок послуг, ринок науково-технічної інформації);
- фінансовий ринок (грошовий ринок, ринок цінних паперів, валютний ринок).
Ринок предметів споживання і послуг призначений для задоволення фізіологічних та соціальних потреб людини. Він безпосередньо відображує виробництво і споживання, попит і пропозицію товарів. Матеріальне і нематеріальне виробництво мають бути адекватними платоспроможному попиту населення. Якщо цієї рівноваги немає, то в суспільстві настає дисбаланс; не вистачає певної групи товарів споживання, з одного боку, і виникає перевиробництво -з іншого. Ринок через конкуренцію, ціни, прибуток, перелив капіталу та інші його механізми впливає на виробництво, змінюючи його структуру, ліквідує тим самим диспропорції в економіці та у сфері обігу. Так відновлюється рівновага між платоспроможним попитом населення та пропозицією товарів і послуг.
Ринок засобів виробництва спрямований на задоволення виробничих потреб. Його суб'єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються економічною діяльністю. Самостійність останніх залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення на неї цін, укладення договорів. Підприємництво існує лише тоді, коли кожна юридична і фізична особа мають можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва. Ринок засобів виробництва, як і будь-який товарний ринок, передбачає економічну і юридичну відповідальність за виконання контрактів та поставок. Порушення їх призводить до втрати прибутку, а іноді й до банкрутства.

Ринок нерухомості формується для торгівлі землею, об'єктами, що на ній збудовані, в тому числі житловими будинками. Суб'єктами цього сегмента ринку є фізичні та юридичні особи, які можуть купувати об'єкти нерухомості як для особистого (квартира чи будинок), так і для виробничого споживання (земля для сільськогосподарської діяльності, приміщення для офісу тощо).
Нерухомість як товар має ряд відмінностей від решти товарів, а саме:
- це об'єкт довгострокових інвестицій (в землю, будівлі, житло можна вкладати капітал, підвищуючи таким чином його вартість);
- передається у спадщину майбутнім поколінням;
- займає певний простір і вказує місце його знаходження, умови проживання.
Ринок науково-технічних розробок та інформації включає науково-технічну продукцію, технічні засоби інформації, інформативні системи. Цей сектор ринку обслуговує всі сфери людської діяльності. Без впровадження новітніх досягнень науки і техніки у виробництво не можна примножити національне багатство країни, підвищити добробут її громадян, забезпечити їхнє духовне та інтелектуальне зростання. Цим визначається місце ринку науково-технічних розробок та інформації у суспільно - економічному житті.
Особливе місце у цьому сегменті ринку у сучасному світі належить новим інформаційним технологіям і комп'ютерам. Вони прискорюють прогрес, дають змогу людям обмінюватися інформацією, незважаючи на кордони. В XXI ст. люди роблять покупки через світову мережу Internet, використовуючи для цього комп'ютер, який є такою ж невід'ємною складовою їх життя, як і телефон.
Фінансовий ринок (ринок капіталу, фондовий ринок) — це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів. Вона характерна лише для розвиненої ринкової економіки і включає: кредитний ринок і ринок цінних паперів. Такий ринок формується на основі коштів підприємств, організацій і населення й обслуговує обіг платіжних коштів, кредитів та цінних паперів. У розвиненому конкурентному середовищі він створює гнучкий механізм мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення фінансування витрат підприємств і організацій, істотного розширення можливостей вишукування необхідних фінансових ресурсів для виробничого і соціального розвитку.