Студенту на замiтку
Економіка
   Економіка підприємства
   Історія економіки
   Логістика
   Страхування
   Цінні папери
   Корпоративне управління
Аудит
Бухгалтерський облік
Винахідництво
Екологія
Етика. Естетика
Інтелектуальна власність
Історія
   Всесвітня історія
   Історія України
Культурологія
   Культура, мистецтво, суспільство
   Культурне співробітництво
   Менеджмент в галузі культури
   Оперне, балетне мистецтво України
   Сучасна українська музика
   Українська книга
   Українське кіно
Маркетинг
Менеджмент
   Контроль і ревізія
   Корпоративне управління
Мистецтво
Мовознавство
Оподаткування
Педагогіка
Право
   Авторське право
   Кримінально-процесуальне право
   Адміністративне право
   Господарче право
   Екологічне право
   Конституційне право
   Кримінальне право
   Криміналістика
   Кримінологія
   Митне право
   Міжнародне право
   Правоохоронна діяльність
   Сімейне право
   Соціальне право
   Фінансове право
   Цивільне право
   Цивільне процесуальне право
Політика
   Державне управління
Фінанси
Психологія
   Психологія творчості
   Організаційна психологія
   Психологія конфлікта
   Психологія особистості
   Педагогічна психологія
   Психологія спорту
   Юридична психологія
Сільське господарство
Філософія

Екологія


Демографічна поведінка, народжуваність і відтворення населення
 
     Одним із основних об'єктів вивчення екології людини є її демографічна поведінка.
Вона охоплює дії, пов'язані з відтворенням населення (шлюбна і репродуктивна поведінка), міграцією населення (міграційна поведінка), ставленням до свого здоров'я (поведінка самозбереження).
Репродуктивна поведінка — система дій і стосунків, які опосередковують народження чи відмову від народження дитини в шлюбі чи поза ним. Синонімами репродуктивної поведінки є терміни «генеративна» і «прокреативна поведінка».
    Поняття «репродуктивна поведінка» застосовують зазвичай для позначення тих дій і стосунків, що пов'язані зі здійсненням повного репродуктивного циклу (зачаття — вагітність — народження живої дитини), з послідовною зміною репродуктивних подій. Дії і стосунки, що перешкоджають настанню кожної ланки репродуктивного циклу, становлять інший бік репродуктивної поведінки і традиційно позначаються як регулювання народжуваності, внутрісімейний контроль за народжуваністю, планування родини. Якщо репродуктивний цикл переривається (використання контрацептивів, штучний аборт, мертво-народження), його називають неповним.
Народження дітей у шлюбі пов'язане з чергуванням повних та часткових репродуктивних циклів і визначається кількістю живонароджень. Що менший рівень потреби в дітях, то більша частина репродуктивного періоду жінки
(у середньому з 18 до 43 років) буде пов'язана з частковими репродуктивними циклами.
Розрізняють три основні типи репродуктивної поведінки: багатодітна (потреба в 5 і більш дітях), середньодітна (потреба в 3-4 дітях), малодітна (потреба в 1-2 дітях). Середня кількість дітей у родині як показник інтенсивності дітородіння дає змогу оцінювати рівень народжуваності в країні.
Потреба в дітях — найбільш інерційна складова репродуктивної поведінки, оскільки вона є результатом засвоєння репродуктивних норм і традицій, прийнятих у певній спільноті людей, успадкований репродуктивний досвід попередніх поколінь.
Репродуктивна поведінка і відтворення населення тісно пов'язані з процесом утворення шлюбних (подружніх) пар, що одержало в демографії назву «шлюбність». Вона враховує вступ у перший і повторні шлюби, а у поєднанні з процесами овдовіння і розлучень визначає відтворення шлюбної структури населення. Шлюбність залежить від співвідношень чисельності різних груп шлюбоздатного населення, сукупності можливих для певної людини шлюбних партнерів.
Шлюбність обумовлюється і регулюється соціально-культурними нормами, має юридичні, соціальні, економічні й інші аспекти. її визначають за допомогою таких кількісних характеристик:
—    частка осіб у кожному поколінні, які вступали у шлюб;
—    вік укладення першого шлюбу;
—    частка осіб, що укладали повторний шлюб після розлучення чи овдовіння;
—    інтервал між розлученням чи овдовінням і повторним шлюбом.
Як показники процесу шлюбності найпоширенішими є коефіцієнти шлюбності, що засвідчують інтенсивність укладання шлюбів як у всіх групах населення загалом, так і в окремих групах шлюбоздатного населення, а також характеристики шлюбної структури населення у певний момент часу. На рівень шлюбності впливають юридичні чинники, особливо закріплення в правових нормах віку вступу в шлюб. У законодавствах різних країн шлюбний вік коливається в межах 12-22 років. Особливе значення для процесу шлюбності мають юридична і релігійна допустимість розлучень і їхня процесуальна складність.
Характеризує демографічну поведінку і має важливе значення для антропоекологічних досліджень міграція населення. Міграційна поведінка — переміщення людей через межі тих чи інших територій чи кордони країни з метою зміни свого місця проживання назавжди чи на тривалий час.
    Міграції помітно впливають на структуру населення, оскільки різні його групи беруть участь у них неоднаково. Найчастіше переселяються молоді люди віком до 30 років, самотні чи сімейні, але без дітей. Сім'ї з дітьми й особливо люди похилого віку переселяються рідше. Тому міграція деформує вікові структури. У місцях «припливу» населення «омолоджується», оскільки в ньому збільшується частка молоді, у місцях «відпливу» — її стає менше, а літніх людей більше, населення старіє, відповідно будуть різнитися рівні народжуваності, смертності і природного приросту в розрахунку на 1 тис. жителів.
Міграція населення в мирний час, за відсутності соціальних потрясінь і екологічних катастроф, залежить від умов життя, територіального розміщення виробництва і пов'язаної з ним наявності робочих місць. Проблема віль¬них робочих місць загострюється чи слабшає залежно від природного приросту трудових ресурсів. За незмінності інших умов, що менший приріст трудових ресурсів, а отже, ширші й різноманітніші можливості вибору роботи, тим більше впливають на міграцію територіальні розбіжності в умовах життя населення. Навпаки, у періоди, коли приріст трудових ресурсів збільшується, а вибір місць роботи скорочується, робочі місця набувають більшої цінності серед працездатного населення. Міграції тісно пов'язані з розміщенням виробництва, а вплив умов життя відходить на другий план.
    Одним із основних є інстинкт самозбереження, властивий майже усім живим істотам. Поведінка самозбереження (санітарна, вітальна) — це цілеспрямовані дії люди¬ни, зосереджені на збереженні власного життя і здоров'я. Цінність людського життя і довголіття є критерієм культури і добробуту суспільства. Девальвація цінності людського життя знижує або нівелює дію гуманістичних принципів, сприяє формуванню соціальних відхилень.
    Поведінка самозбереження може мати позитивні результати, якщо вона передбачає заняття фізичною культурою, відмову від зловживання їжею, алкоголем, палін¬ням та ін. З іншого боку, людина може віддати перевагу можливій смерті, якщо в перспективі її очікує неповноцінне у фізичному, психологічному чи соціальному сенсі життя.







Скачать

    Димань, Т. М. Екологія людини: підручник / Т. М. Димань. - К.: Академія, 2009. - 376 с.

49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека