Студенту на замiтку
Звернення
Аудит
Бухгалтерський облік
Винахідництво
Екологія
Економіка
   Економіка підприємства
   Історія економіки
   Логістіка
   Страхування
   Цінні папери
   Корпоративне управління
Етика. Естетика
Інтелектуальна власність
Історія
Культурологія
   Культура, мистецтво, суспільство
   Культурне співробітництво
   Менеджмент в галузі культури
   Оперне, балетне мистецтво України
   Сучасна українська музика
   Українська книга
   Українське кіно
Маркетинг
Менеджмент
   Контроль і ревізія
   Корпоративне управління
Мистецтво
Мовознавство
Оподаткування
Педагогіка
Політика
   Державне управління
Право
   Авторське право
   Адміністративне право
   Господарче право
   Екологічне право
   Конституційне право
   Кримінально-процесуальне право
   Кримінальне право
   Кримінологія
   Митне право
   Міжнародне право
   Правоохоронна діяльність
   Сімейне право
   Соціальне право
   Фінансове право
   Цивільне право
   Цивільне процесуальне право
Психологія
   Організаційна психологія
   Психологія конфлікта
   Психологія особистості
   Педагогічна психологія
   Психологія спорту
   Психологія творчості
   Юридична психологія
Сільське господарство
Філософія
Фінанси

Цінні папери - домінанта ринкових перетворень


РОЛЬ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У ФУНКЦІОНУВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ
 

1. Інвестиції та цінні папери

Розвиток фінансового ринку, як відомо, відіграє надзвичайно важливу роль у функціонуванні економіки будь-якої країни. А одним з елементів фінансової структури є інвестиційний ринок, що є чи не найдієвішим механізмом, який всебічно впливає на динамічність розвитку фінансового ринку. Саме тому необхідно чітко усвідомлювати, що представляють собою інвестиції, які можуть бути джерела їх формування і яке значення в цьому формуванні мають цінні папери.

У період розвитку ринку цінних паперів підвищується їхня роль у фунціонуванні інвестиційного механізму. Ефективність ринку акцій, облігацій та інших цінних паперів залежить від того, наскільки ефективно працюють фінансовий, інвестиційний та інші ринки, від ефективної роботи емітентів, стабільності в економіці держави та інших чинників.

В економіці ринкового типу є, як правило, три основних джерела фінансування соціально-економічного розвитку країни: державний бюджет, кредити та інвестиції. Останні реалізуються або через застосування інструментів ринку цінних паперів шляхом емісії цінних паперів з відповідними властивостями (так звані портфельні інвестиції), або через безпосереднє фінансування проектів (прямі інвестиції).

Використання інструментів ринку цінних паперів має перевагу над прямим інвестуванням насамперед за рахунок більшої ліквідності цінних паперів, що тим самим знижує ризик потенційного інвестора. Різні номінали вартості цінних паперів дозволяють залучати за їх допомогою різні за величиною інвестиційні ресурси. З іншого боку, низько-номінальні цінні папери сприяють залученню в економіку тимчасово вільних коштів населення, що, в свою чергу, зменшує залежність від зовнішніх джерел фінансування.

Випуск цінних паперів державою і комерційними банками дає змогу опосередковано поповнювати інші два джерела інвестування економіки. Все це в сукупності розширює інвестиційний базис господарства країни, знижує вартість інвестиційних ресурсів на ринку цінних паперів. Конкуренція емітованих цінних паперів на ринку за дохідністю і надійністю призводить до переливання капіталу в більш прибуткові сфери діяльності та галузі господарства. Наприклад, держава, використовуючи залучені інвестиційні ресурси в менш прибуткових сферах діяльності (соціально-економічні, загальнодержавні проекти) і програючи тим самим цінову конкуренцію з більш ризикованими корпоративними цінними паперами, має велику перевагу в надійності емітованих нею цінних паперів. Це дозволяє державним цінним паперам успішно конкурувати з корпоративними цінними паперами.

Однією з причин спаду виробництва в Україні є інноваційне та технологічне відставання, яке сталося (поряд з іншими причинами) і внаслідок нестачі інвестування. Структурна перебудова господарства потребує додаткових інвестиційних ресурсів. Цього неможливо подолати без запровадження ринкових механізмів. Для цього необхідно забезпечити максимальну конкуренцію підприємств за інвестиційні ресурси, з одного боку, та створити широкі можливості для їх мобілізації та концентрації, з іншого. Обидва ці завдання можуть ефективно виконати тільки цінні папери. Залучаючи грошові кошти від фізичних осіб та тимчасово вільні фінансові ресурси від юридичних, ринок цінних паперів сприяє спрямуванню частини національних фондів споживання до фондів накопичення. Тобто в довгостроковій перспективі ринок цінних паперів формує раціональні макроекономічні пропорції відтворювального процесу в господарстві країни. На цих засадах була побудована Програма діяльності уряду на 2000—2003 роки, відповідно до якої передбачено здійснити заходи щодо створення і підтримання сприятливого інвестиційного клімату в Україні.

Залучення коштів до національних фондів накопичення також послаблює інфляцію, що, в свою чергу, підвищує привабливість довгострокових інвестицій у виробництво на противагу спекулятивним вкладанням. Як наслідок, такий позитивний зворотній зв'язок започатковує перехід економіки до нормального інвестиційного режиму, який характеризується стабільним відтворенням основних фондів.

Ринок цінних паперів покликаний сприяти формуванню оптимальної структури господарства України. Розширення інвестиційної бази дозволяє залучати в економіку фінансові ресурси, які сконцентровані в регіонах. При цьому цінні папери, емітовані органами місцевого самоврядування, обертаються, як правило, у відповідних регіонах, а фінансові ресурси, які залучаються за допомогою цих цінних паперів, використовуються для реалізації регіональних соціально-економічних програм.

Отже, ринок цінних паперів створює необхідні умови для швидкої мобілізації, ефективного перерозподілу та раціонального розміщення фінансових ресурсів у соціально-економічному просторі держави з урахуванням інтересів та потреб суспільства.

2. Поняття інвестиційного капіталу

У нас і за кордоном існують певні відмінності між визначенням поняття інвестиційного капіталу. Так, Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції визначаються, як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької, господарської та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до уявлення про інвестиційну діяльність, як процес вкладання ресурсів з метою отримання прибутку, дивідендів чи соціального ефекту в майбутньому, але інвестиційний капітал може визначатись по-різному. Так, це може бути:

• вартість активів компанії за вирахуванням боргових зобов'язань (чиста вартість активів компанії);
• основні засоби за вирахуванням амортизації (балансова вартість основного капіталу);
• власні засоби підприємства з урахуванням довгострокового боргу.

З огляду на викладене, можна сказати, що існує єдиний підхід до визначення поняття «інвестиційний капітал», але залежно від конкретної ситуації його можна інтерпретувати по-різному.

Окрім того, інвестиції можуть бути валові та чисті, фінансові, реальні, у формі інновацій й інтелектуальні. За формами власності їх слід розділяти на державні, приватні та іноземні.

Керівництво будь-якого підприємства зацікавлене в тому, щоб якомога ширше користуватись послугами організованого фінансового ринку. Найбільш поширеною причиною цього є звичайнісінька нестача коштів. А капітал у вигляді кредиту чи цінних паперів є засобом для придбання сировини, обладнання, будівель або іншого майна, необхідного у даний момент підприємству. Цей самий капітал може використовуватись й для розширення суб'єкта господарювання.

Інвестиційний капітал за терміном фінансування поділяється на три типи:
• короткостроковий — з дією в межах року (в іноземних державах з аналогічним періодом функціонування);
• середньостроковий — з періодом фунціонування від 1-го до 5-ти років (в іноземних державах від 1-го до 3-х років);
• довгостроковий — який діє більше 5-ти років (в іноземних державах — понад 3 роки).

Слід наголосити, що активна та ефективна інвестиційна діяльність невіддільна від створення і розвитку ринку капіталів, їх вільного використання між регіонами залежно від зміни ринкових попиту-пропозицій. При цьому необхідно звернути увагу на джерела формування капіталу. Вони діляться на:
• власні (прибуток, амортизаційні відрахування, інші власні кошти);
• залучені (заощадження населення, кредити фінансово-кредитних установ, капітал у вигляді цінних паперів, іноземні інвестиції, інші джерела). До власних джерел формування інвестиційного капіталу слід віднести нагромадження коштів підприємств внаслідок основної діяльності у вигляді амортизаційних відрахувань та отриманого прибутку.
Залучені джерела можуть складатися з заощаджень населення, іноземних інвестицій, кредитів комерційних банків, страхових компаній та інших фінансово-кредитних установ, капіталу у вигляді цінних паперів, випущених серед учасників ринку капіталів (як правило, акцій або облігацій), для державних підприємств — з державних дотацій та інших джерел інвестування.

Господарюючі суб'єкти намагаються зменшити потребу в зовнішньому фінансуванні, працюючи максимально ефективно та прибутково. Власні засоби є альтернативним джерелом фінансування і їх слід вважати такими, що мають оптимальну вартість капіталу; без них підприємству довелося б здійснювати випуск нових акцій чи облігацій, а це, в свою чергу, означало б сплату дивідендів (збільшувало б боргові зобов'язання підприємства або створювало б вади в управлінні). Слід також брати до уваги те, що кожне джерело капіталу передбачає різну вартість останнього і відіграє важливу роль у визначенні загальної вартості капіталу підприємства. Тут під вартістю капіталу нам слід розуміти таку величину, яка необхідна для сплачування інвестору, щоб зацікавити його до інвестування.

3. Інвестиційні сертифікати

В Україні правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання активів, особливості розміщення та обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування, порядок та обсяг розкриття інформації інститутами спільного інвестування з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів визначає Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

З набранням чинності цим Законом створення інститутів спільного інвестування (інвестиційних фондів та інвестиційних компаній) відповідно до Указу Президента України від 19 лютого 1994 року № 55/94 «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» забороняється.

Закриті інвестиційні фонди та закриті взаємні фонди інвестиційних компаній, які були створені у встановленому законодавством порядку до набрання чинності цим Законом здійснюють свою діяльність відповідно до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України від 19 лютого 1994 року № 55/94 «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» протягом строку, на який вони були створені.

У разі закінчення строку діяльності таких інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній вони повинні ліквідуватися або прийняти рішення про реорганізацію в пайовий або корпоративний інвестиційний фонд шляхом приведення своїх установчих документів та діяльності у відповідність з вимогами чинного законодавства.

Відкриті інвестиційні фонди та відкриті взаємні фонди інвестиційних компаній, які були створені у встановленому законодавством порядку до набрання чинності Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» зобов'язані ліквідуватися або привести свою діяльність у відповідність з його вимогами протягом двох років з дня набрання ним чинності. Реорганізація інвестиційних фондів та інвестиційних компаній провадиться без зупинення їх діяльності.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.

Інститут спільного інвестування (ІСІ) — корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Цінні папери ІСІ — акції корпоративного інвестиційного фонду та інвестиційні сертифікати пайового інвестиційного фонду.

Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними чи на пред'явника, вони повинні містити такі реквізити:
• Фірмове найменування ІСІ.
• Місцезнаходження ІСІ.
• Найменування цінного папера — «Інвестиційний сертифікат» та його порядковий номер.
• Дату випуску.
• Вид інвестиційного сертифіката, його номінальну вартість.
• Ім'я власника.
• Підпис посадової особи.
• Печатку ІСІ.

ІСІ залежно від порядку здійснення його діяльності може бути відкритого, інтервального та закритого типу. ІСІ належить до відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами). ІСІ належить до інтервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік. ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації або ліквідації.

ІСІ може бути строковим або безстроковим. Строковий ІСІ створюється на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого зазначений ІСІ ліквідується або реорганізується. Безстроковий ІСІ створюється на невизначений строк. ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

ІСІ може бути диверсифікованого і недиверсифіко-ваного виду. ІСІ вважається диверсифікованим, якщо він одночасно відповідає таким вимогам:
кількість цінних паперів одного емітента в активах ІСІ не перевищує 10 відсотків загального обсягу їх емісії;
сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи ІСІ в кількості, більшій ніж 5 відсотків загального обсягу їх емісії, на момент їх придбання не перевищує 40 відсотків вартості чистих активів ІСІ;
не менш як 80 відсотків загальної вартості активів ІСІ становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, що допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі.

Диверсифікованим ІСІ забороняється:
• тримати в грошових коштах, на банківських депозитних рахунках, в ощадних сертифікатах та облігаціях, емітентами яких є комерційні банки, більше ніж ЗО відсотків загальної вартості активів ІСІ;
• придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше ніж 5 відсотків загальної вартості активів ІСІ;
• придбавати або додатково інвестувати у державні цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, більше ніж 25 відсотків загальної вартості активів ІСІ. При цьому забороняється інвестувати кошти ІСІ менше ніж у три види державних цінних паперів;
• придбавати або додатково інвестувати в цінні папери органів місцевого самоврядування більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ;
• придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України (крім комерційних банків) більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів ІСІ;
• придбавати або додатково інвестувати в акції українських емітентів більше ніж 40 відсотків загальної вартості активів ІСІ;
• придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано урядами іноземних держав, більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів ІСІ;
• придбавати або додатково інвестувати в акції та облігації іноземних емітентів, які допущені до торгів на організованих фондових ринках іноземних держав, більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів ІСІ;
• придбавати або додатково інвестувати в інші активи, дозволені законодавством України більше ніж 5 відсотків активів ІСІ;

• придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ;
• придбавати або обмінювати цінні папери, емітентами яких є пов'язані особи ІСІ, компанії з управління активами або зберігана.
ІСІ, які не мають усіх ознак диверсифікованого ІСІ, є недиверсифікованими.

У разі якщо недиверсифікований ІСІ закритого типу здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш ніж на 50 відсотків складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі, він вважається венчурним фондом. Учасниками венчурного фонду можуть бути тільки юридичні особи.

Дивіденди за цінними паперами ІСІ відкритого та інтервального типу не нараховуються і не сплачуються.

ІСІ відкритого та інтервального типу можуть бути тільки диверсифіковані ІСІ.

Державне регулювання у сфері спільного інвестування здійснює Комісія з цінних паперів та фондового ринку України відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Корпоративний інвестиційний фонд — це ІСІ, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд не може бути заснований юридичними особами, у статутному фонді (капіталі) яких частка держави або органів місцевого самоврядування перевищує 25 відсотків. Корпоративний інвестиційний фонд провадить свою діяльність, якщо 70 або більше відсотків середньорічної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкладені у цінні папери. Управління активами корпоративного інвестиційного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.

Пайовий інвестиційний фонд — це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим розміру початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою. Пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Для створення пайового інвестиційного фонду компанія з управління активами має розробити та зареєструвати в Комісії регламент інвестиційного фонду, укласти договори з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем, реєстратором, оцінювачем майна, зареєструвати пайовий інвестиційний фонд у реєстрі ІСІ та організувати відкриту підписку на інвестиційні сертифікати фонду або їх приватне розміщення. Відкрита підписка на інвестиційні сертифікати здійснюється відповідно до порядку проведення відкритої підписки на цінні папери, встановленого законодавством, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Строк відкритої підписки на інвестиційні сертифікати пайового інвестиційного фонду відкритого або інтервального типу не обмежується. Приватне розміщення інвестиційних сертифікатів здійснюється у порядку, встановленому компанією з управління активами.

Вимоги щодо мінімального обсягу активів застосовуються до пайового інвестиційного фонду не раніше ніж через шість місяців з дня його реєстрації у реєстрі ІСІ.

Регламент пайового інвестиційного фонду повинен містити відомості про:
• порядок утворення, склад, компетенцію та порядок здійснення діяльності спостережної (наглядової) ради;
• порядок визначення вартості чистих активів та ціни розміщення (викупу) інвестиційних сертифікатів;
• порядок визначення розміру винагороди та покриття витрат, пов'язаних з діяльністю фонду, що можуть бути сплачені компанії з управління активами;
• порядок розподілу прибутку пайового інвестиційного фонду;
• порядок та строки викупу інвестиційних сертифікатів компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду на вимогу інвесторів;
• напрями інвестицій (інвестиційна декларація). Учасником пайового інвестиційного фонду є інвестор, який придбав інвестиційний сертифікат цього фонду. Учасниками пайового недиверсифікованого інвестиційного фонду не можуть бути фізичні особи.

Проспект емісії інвестиційних сертифікатів — це прилюдна або приватна пропозиція (оферта) з умовами договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду.

Прийняття (акцепт) пропозиції (укладення з компанією з управління активами договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду) здійснюється інвестором шляхом придбання інвестиційного сертифіката пайового інвестиційного фонду за грошові кошти.
Частка учасника пайового інвестиційного фонду засвідчується інвестиційним сертифікатом.
Інвестори пайового інвестиційного фонду не мають права втручатися у діяльність компанії з управління активами, крім випадків, передбачених цією статтею.

Інвестори пайового інвестиційного фонду, кошти спільного інвестування якого залучені шляхом приватного розміщення інвестиційних сертифікатів, можуть утворювати спостережну (наглядову) раду для нагляду за виконанням інвестиційної декларації, зберіганням активів фонду, веденням реєстру власників інвестиційних сертифікатів, проведенням аудиторських перевірок діяльності та оцінки майна фонду.

Емітентом інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду виступає компанія з управління активами цього фонду.
Інвестиційний сертифікат надає кожному його власникові однакові права.

Інвестиційні сертифікати можуть розміщуватися шляхом відкритого продажу або приватного розміщення. Випуск компанією з управління активами похідних цінних паперів на основі інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду, активами якого ця компанія управляє, не допускається.

Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційного фонду не нараховуються і не сплачуються.

Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії.
Управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами. Компанією з управління активами може бути юридична особа, що створюється відповідно до законодавства України. Частка держави в статутному фонді (капіталі) компанії з управління активами не може перевищувати 10 відсотків. Поєднання діяльності з управління активами з іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів забороняється. Компанія з управління активами венчурного фонду бере участь в управлінні діяльністю емітента, корпоративні права якого перебувають в активах фонду, активами якого ця компанія управляє. Компанія з управління активами може одночасно здійснювати управління активами кількох ІСІ.

Розрахункова вартість цінного папера ІСІ визначається як результат ділення загальної вартості чистих активів ІСІ на кількість цінних паперів ІСІ, що перебувають в обігу на дату проведення розрахунку.

Вартість цінних паперів ІСІ, що придбаваються інвесторами, визначається виходячи з розрахункової вартості цінного папера, що встановлюється на день подання інвестором заявки на придбання цінних паперів ІСІ. У заявці зазначається кількість цінних паперів ІСІ, що придбаваються інвестором.

Вартість цінних паперів ІСІ, що викуповуються ІСІ у інвесторів, визначається виходячи з розрахункової вартості цінного папера, що встановлена на день подання інвестором заявки на викуп цінних паперів ІСІ. У заявці зазначається кількість цінних паперів ІСІ, що пропонуються до викупу.

Проспект емісії цінних паперів ІСІ — це документ, який подається Комісії компанією з управління активами під час реєстрації емісії інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду або емісії акцій корпоративного інвестиційного фонду. Проспект емісії цінних паперів ІСІ підлягає обов'язковій реєстрації в Комісії та оприлюдненню відповідно до законодавства про цінні папери. У разі приватного розміщення цінних паперів ІСІ проспект емісії не оприлюднюється. До проспектів емісій ІСІ відкритого або інтервального типу вносяться зміни за результатами діяльності за рік.

Строк розміщення цінних паперів ІСІ, встановлений для досягнення нормативів діяльності ІСІ, визначається проспектом емісії цінних паперів ІСІ і не може перевищувати шести місяців з дня його реєстрації.

Протягом строку, встановленого для досягнення нормативів діяльності ІСІ, розміщення цінних паперів ІСІ здійснюється за їх номінальною вартістю. Ціна, за якою розміщуються цінні папери ІСІ, може збільшуватися лише на суму комісійної винагороди торговця цінними паперами.

Сплата вартості цінних паперів ІСІ здійснюється тільки грошовими коштами. Оплата у розстрочку допускається виключно для цінних паперів венчурного фонду.

Протягом строку, встановленого для досягнення нормативів діяльності ІСІ, викуп розміщених цінних паперів не здійснюється.
Після закінчення строку, встановленого для досягнення нормативів діяльності ІСІ, протягом трьох днів компанія з управління активами зобов'язана подати Комісії звіт про результати розміщення цінних паперів ІСІ в порядку, встановленому Комісією.

Комісія на підставі звіту виносить рішення про відповідність ІСІ вимогам щодо мінімального обсягу активів. У разі коли ІСІ не відповідає зазначеним вимогам, Комісія визнає випуск цінних паперів ІСІ таким, що не відбувся, та скасовує реєстрацію ІСІ. Усі кошти, отримані ІСІ, мають бути повернені інвесторам у місячний строк. Витрати, пов'язані з визнанням випуску цінних паперів ІСІ таким, що не відбувся, покладаються відповідно до законодавства на компанію з управління активами інвестиційного фонду.

Розміщення та викуп розміщених цінних паперів ІСІ здійснюються компанією з управління активами безпосередньо або через торговців цінними паперами ІСІ, з якими компанія з управління активами уклала відповідні договори. Вимоги до договору про надання послуг з розміщення та викупу цінних паперів ІСІ затверджуються Комісією.

Торговець цінними паперами під час розміщення та викупу цінних паперів ІСІ діє від імені, за рахунок та в інтересах корпоративного інвестиційного фонду або компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду.

Строк між сплатою інвестором грошових коштів відповідно до заявки на придбання цінних паперів ІСІ та датою його реєстрації у реєстрі власників іменних цінних паперів ІСІ, а також між подачею інвестором заявки на викуп інвестиційних сертифікатів та здійсненням грошових розрахунків з ним не має перевищувати семи календарних днів.

Розміщення та викуп цінних паперів ІСІ здійснюються за єдиними для всіх інвесторів цінами, встановленими на певну дату, виходячи з вартості чистих активів ІСІ.

Проспектом емісії цінних паперів ІСІ відкритого типу може встановлюватися мінімальна кількість цінних паперів цього ІСІ, що придбаваються, або мінімальний розмір грошових коштів, що вносяться в рахунок їх оплати.
Викуп цінних паперів ІСІ відкритого типу здійснюється їх емітентом на вимогу інвесторів кожного робочого дня починаючи від дня, наступного за днем завершення строку, встановленого для досягнення нормативів діяльності ІСІ. Інвестори ІСІ інтервального типу мають право викупу емітентом цінних паперів цього ІСІ в строки, встановлені у проспекті емісії ІСІ інтервального типу. Зберігач, реєстратор, аудитор (аудиторська фірма), незалежний оцінювач майна та їх пов'язані особи не мають права придба-вати цінні папери ІСІ, з яким вони уклали договори на обслуговування.

Цінні папери ІСІ, управління якими здійснює одна компанія з управління активами, можуть на письмову вимогу інвестора підлягати конвертації, якщо це передбачено проспектом емісії цінних паперів ІСІ.

Розміщення цінних паперів ІСІ закритого типу припиняється в строки, що визначаються проспектом емісії цінних паперів ІСІ. Розміщення та викуп цінних паперів ІСІ відкритого та інтервального типу зупиняються за рішенням компанії з управління активами, якщо відповідно до регламенту ІСІ та нормативно-правових актів Комісії цього вимагають інтереси інвесторів.

Цінні папери ІСІ закритого та інтервального типу підлягають вільному обігу на ринку цінних паперів. Обіг цінних паперів ІСІ відкритого типу обмежується. Відчуження інвесторами цінних паперів ІСІ відкритого типу може здійснюватися лише шляхом їх викупу компанією з управління активами. Відчуження цінних паперів ІСІ відкритого типу третім особам не дозволяється, крім випадків правонаступ-ництва, успадкування та дарування.

Активи ІСІ у формі цінних паперів мають зберігатися у зберігана (крім активів венчурного фонду). Надання послуг щодо зберігання цінних паперів ІСІ та обліку прав власності на них, а також обслуговування операцій ІСІ здійснюються зберігачем. Збері-гачем цінних паперів може бути юридична особа, що має відповідну ліцензію, видану в установленому порядку. Зберігачем не можуть бути компанія з управління активами ІСІ та незалежний оцінювач майна ІСІ, а також їх пов'язані особи. Кожен інвестиційний фонд повинен мати тільки одного зберігана.

Державний контроль у сфері спільного інвестування здійснюється Комісією та іншими державними органами в межах їх повноважень з метою дотримання законодавства та захисту прав інвесторів.

Інститути спільного інвестування протягом 1996—2002 років відігравали важливу роль у розвитку інвестиційних процесів та забезпеченні функціонування механізму проведення приватизації державного майна, здійснюючи виключну діяльність зі спільного інвестування. Під час майнової сертифі-катної приватизації фінансовими посередниками було акумульовано 28 486 752 ПМС, що становить 63% їх загальної кількості. Найбільше ПМС залучили інвестиційні фонди та компанії — 19 473 538, або 42,6% виданих, та довірчі товариства — 7 784 181, або 17%. При цьому, за даними Фонду державного майна, найбільші вкладення були зроблені фінансовими посередниками у 1996 році —13 826 051 ПМС, або 49,9% загального обсягу інвестування, та у 1997 році — 7 058 295 ПМС, або 23,35%.

Станом на 1 січня 2003 р. налічується 129 інститутів спільного інвестування.

Діючі інвестиційні фонди та компанії були створені свого часу відповідно до вимог Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України від 19.02.94 № 55/94, та здійснювали здебільшого операції з акумулювання приватизаційних коштів населення, наступного інвестування у цінні папери інших емітентів та формування і управління єдиним портфелем цінних паперів. У зв'язку із закінченням сертифікат -ної приватизації більшість з них переорієнтувалися на роботу щодо розрахунків з учасниками з наступною ліквідацією інвестиційних фондів та компаній.

У зв'язку з прийняттям Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» інвестиційні фонди та інвестиційні компанії створені до набрання чинності цим законом, були ліквідовані або привели свою діяльність у відповідність з його вимогами.

Більшість інститутів спільного інвестування в Україні була зареєстрована в Київській, Харківській, Львівській та Дніпропетровській областях. На долю інших регіонів припадає 32% ІСІ.

У 2001 році було зареєстровано випуск інвестиційних сертифікатів інвестиційними фондами для здійснення спільного інвестування на суму 40,725 млн грн, у зв'язку з перетворенням 7 інвестиційним фондам на суму 19,059 млн грн та 3 інвестиційним компаніям на суму 1,44 млн грн, видано 149 свідоцтв про випуск інвестиційних сертифікатів інвестиційним компаніям та 91 свідоцтво інвестиційним фондам у зв'язку з визначенням емітентами форми випуску інвестиційних сертифікатів, відмовлено у заміні свідоцтва про випуск інвестиційних сертифікатів 15 інвестиційним фондам та 6 інвестиційним компаніям у зв'язку із визначенням емітентами форми випуску інвестиційних сертифікатів та відмовлено у скасуванні випуску інвестиційних сертифікатів 7 інвестиційним фондам та 7 інвестиційним компаніям, видано 5 повідомлень про анулювання випуску інвестиційних сертифікатів інвестиційним компаніям та 2 інвестиційним фондам у зв'язку з нездійсненням діяльності зі спільного інвестування. Крім зменшення загальної вартості інвестиційних сертифікатів, розміщених серед учасників інвестиційних фондів та загальної кількості інвестиційних сертифікатів, показники діяльності ІСІ суттєво не змінювались (таблиця 6.1).
 
Якщо ж підсумувати основні надбання спільного інвестування, то вони такі:
• сприяння створенню та нагромадженню капіталу;
• підвищення ефективності процесів приватизації;
• перетворення складних інвестиційних рішень у більш прості для дрібних інвесторів з одночасним здійсненням зменшення ризику;
• сприяння залученню іноземного капіталу у вигляді інвестицій;
• ефективний перелив капіталу між галузями господарства з метою стимулювання діяльності підприємств.

Спільне інвестування має не тільки позитивні моменти, але і негативні, до яких можна віднести непрозорість ринку цінних паперів на перших стадіях розвитку і досить часті випадки некомпетентності працівників інстутиційних інвесторів, які займаються питаннями спільного інвестування, шахрайські дії керівництва зазначених установ та інше. До об'єктивних чинників, які не сприяють розвитку спільного інвестування в Україні, належать: недосконалість чинного законодавства щодо цінних паперів, невизначеність особливостей ведення бухгалтерського обліку, що призводить до неправильного відображення фінансового стану задіяних інвесторів, а іноді й до перекручення фінансових результатів та подвійного оподаткування доходів від спільного інвестування.

Зазначені недоліки суттєво впливають на фінансову довіру дрібних інвесторів і, відповідно, на розміри коштів, які залучаються.

Ліквідність та прозорість цінних паперів дає інвесторам впевненість у правильності свого вибору.

Основними напрямами розвитку спільного інвестування є створення надійного захисту прав інвесторів і умов для прозорості та ліквідності ринку цінних паперів.

Як видно з наведеного аналізу, ІСІ відіграють важливу роль у функціонуванні фондового ринку України.

Використана література:
Павлов В. І. Цінні папери в Україні.

СКАЧАТИ ОДНИМ ФАЙЛОМ

49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека