Комерція (від лат. — торгівля) — суспільно необхідна діяльність на ринку товарів і послуг, завдяки якій досягаються ринкові взаємоузгодження і реалізація економічних інтересів усіх учасників суспільного відтворення. Змістом комерційної діяльності є: вивчення і прогнозування розвитку цільових ринків з деталізацією характеристик усіх складових (попит, пропозиція, ціна); маркетингова діяльність; добір потенційних ділових партнерів і організація комерційних зв'язків між ними; організація і контроль виконання угод та контрактів; реклама; проектування впровадження відповідних торговельних технологій та оперативне управління ними відповідно до обраної комерційної стратегії та інше. Комерційна діяльність об'єктивно детермінується дією відповідних економічних законів суспільства. Якщо ринок функціонує нормально, то він майже автоматично забезпечує дію цих законів. Однак ця зовнішня простота ринкового механізму досягається глибинною взаємодією об'єктивно необхідних передумов: наявність відповідних економічних, правових та соціальних умов функціонування ринку; економічна самостійність і незалежність від держави всіх суб'єктів комерційної діяльності; наявність юридично внормованого конкурентного середовища; динамічна збалансованість ринку; економічна і правова рівність усіх суб'єктів комерційної діяльності; цілковита свобода у виборі ділових партнерів; стабільність фінансової та грошової систем; висока правова свідомість суспільства і культура ділових відносин. Залежно від рівня суспільного розвитку загалом і вдосконалення системи згаданих передумов зокрема, комерційна діяльність базується на послідовній трансформації таких концепцій її державного регулювання: 1) удосконалення виробництва (держава вбачає своє завдання у сфері формування комерційного впливу на виробництво, який забезпечував би максимальне насичення ринку товарами і доступні ціни на них; 2) удосконалення товару (зусилля спрямовуються на поступове підвищення якості товарів згідно з постулатом, за яким покупець завжди за однакової ціни надасть перевагу якіснішому товару); 3) поліпшення організації торгівлі, якості торговельного обслуговування населення відповідно до зростання рівня його добробуту; 4) концепція маркетингу, яка передбачає переорієнтацію комерційної стратегії з намаганням продати те, що виробляється, на завдання сприяти виробництву у випуску того, що купують на цільових ринках, і відповідним чином формувати свою власну ринкову пропозицію — потреба передбачення, формування й найповнішого задоволення запитів споживачів; 5) концепція соціально-етичного маркетингу, основним змістом якого є вирішення тих же завдань і тими самими засобами, але за одночасного збереження та зміцнення добробуту споживача і суспільства загалом.
  Комерційна діяльність безпосередньо впливає на ефективне виробництво та на різні показники діяльності підприємства: обсяг реалізації товару, рівень комерційних витрат, показники оборотності і ряд інших.
  Комерціалізація — 1) підпорядкування діяльності підприємства, установи або організації меті отримання прибутку; 2) процес розширення комерційних засад в економіці та збільшення кількості комерційних організацій. Цей процес в умовах сучасної цивілізації слід вважати об'єктивним. На думку П. Друкера світ перебуває на етапі переходу і становлення підприємницької економіки та підприємницького суспільства, що приходить на зміну суспільству організацій, суть якого становлять цілеспрямоване новаторство, підприємницький менеджмент і підприємницькі стратегії.
Характеризуючи підприємництво як спосіб діяльності, що базується на певних концепціях і принципах: створення нового ринку і нового покупця; створення нового продукту, відмінного від загальновідомого; перетворення і зміна цінностей; постійний аналіз ситуації; сприйняття зміни як нормального позитивного явища, що створює можливість, а не загрозу — автор стверджує, що воно характерне не тільки для комерційних організацій, але й для установ сфери громадського обслуговування.
  Підприємництво — ініціативна, самостійна, здійснювана від свого імені, на свій ризик, під свою майнову відповідальність діяльність громадян, фізичних і юридичних осіб, спрямована на систему одержання доходу, прибутку від користування майном, продажу товарів, виконаних робіт, надання послуг. Підприємництво спрямоване в основному на одержання прибутку, але може ставити перед собою й інші цілі.
На основі вищенаведених визначень з довідкових видань можна чітко визначити грані розходження між взаємозалежними поняттями — комерційною, підприємницькою, господарською і торговою діяльністю. Комерційна діяльність підприємства — більш вузьке поняття, ніж підприємництво. Комерцію варто розглядати як одну з форм (видів) підприємницької діяльності. У той же час і в деяких видах підприємницької діяльності можуть здійснюватися операції з купівлі-продажу товарів, сировини, заготовленої продукції, напівфабрикатів тощо, тобто елементи комерційної діяльності можуть здійснюватись у всіх видах підприємництва, але не є для них визначальними, головними.

Усю комерційну діяльність можна умовно розділити на три сфери: постачання, збут і маркетинг. Це розподіл достатньо умовний, тому що всі ці елементи доповнюють один одного. Кожне підприємство різною мірою займається всіма цими проблемами, але значимість їх на різних підприємствах далеко не однакова. Постачання і збут існують з моменту розвитку підприємств, в основному питання полягає в місці маркетингу на фірмі.

Комерційний розрахунок — економічна категорія ринкової економіки, яка виражає широке коло економічних відносин, що виникають у процесі продуктивного використання засобів виробництва, робочої сили, реалізації виробленої продукції, надання послуг, розподілу й використання одержаного доходу. Кожне підприємство незалежно від форм власності організовує свою діяльність на таких основних засадах: самоокупність і самофінансування; самозабезпечення необхідними для виробничо-господарської діяльності ресурсами; матеріальна зацікавленість працівників і трудового колективу в рентабельній роботі; економічна відповідальність за результати діяльності; контроль фінансової, кредитно-банківської системи і самих підприємств за їх господарсько-фінансовою діяльністю.
  Суть комерційної функції — раціональна, розумна господарська, комерційна діяльність, мета якої — не лише відшкодування витрат, а й отримання прибутків. Проте комерційний розрахунок передбачає не тільки прибуток, а й матеріальну, економічну відповідальність за незадовільну роботу, відставання в НТП, послаблення позицій у конкурентній боротьбі на ринку. Ці дві сторони перебувають у діалектичній єдності. Комерційний розрахунок не означає, однак, повної свободи прийняття економічних рішень суб'єктами економічних відносин. Така свобода обмежується вимогами законів ринкової економіки (вартості, попиту і пропонування, конкуренції тощо). Невід'ємна риса комерційного розрахунку — економічна відповідальність підприємств одне перед одним та перед державою за своєчасне виконання договірних зобов'язань, що досягається через механізм штрафних санкцій, розрив господарських зв'язків тощо.

У нових умовах господарювання комерційну діяльність розглядають як визначальну основу менеджменту підприємства. Одночасно підсилюється увага до функцій і структури управління комерційною діяльністю підприємства. Система управління має досить динамічний характер, спрямований на адаптацію структури комерційної діяльності до особливостей і тенденцій розвитку ринку.
При управлінні комерційною діяльністю виконуються функції процесу управління: планування, організація, облік, мотивація і контроль.
  У процесі управління комерційною діяльністю реалізуються такі функції управління, як економічний аналіз показників комерційної діяльності, прогнозування попиту і продажів.
  Функції комерції обумовлені взаємодією з ринками, споживачами, конкурентами та іншими елементами зовнішнього середовища. Отримані вихідні дані з внутрішніх і зовнішніх джерел трансформуються в інформацію, на основі якої здійснюють комерційну діяльність. У міру становлення ринку передбачено проведення коректувань у системі управління комерційною діяльністю на основі всебічного аналізу діяльності торгового підприємства і факторів зовнішнього середовища.
  У зарубіжній практиці виділяють два аспекти комерції: один пов'язаний з діяльністю служби комерції, а другий — із забезпеченням взаємних інтересів між структурними підрозділами підприємства і комерційною службою. У рамках першого аспекту діяльність служби комерції орієнтована на один із наступних варіантів: товари; функції; товарні ринки і покупці; товари і функції; функції і товарні ринки. З цього переліку переважають варіанти з товарами і з функціями.
  Важливою умовою ефективності управління комерційною діяльністю є її місце розташування і взаємозалежних дій в організаційній структурі підприємства, що визначаються.
Звичайно малі підприємства починають свою діяльність із простої лінійної організації, у якій розподіл повноважень іде зверху вниз.