Педагогічна психологія

Метою даної статті є емпірична перевірка гіпотези щодо визначальної ролі так званих «позитивних цінностей» і «сильних» властивостей особистості, які формуються завдяки дотриманню цих цінностей, у попередженні емоційного вигорання педагога. Для перевірки гіпотези було обрано новий методичний інструментарій «Цінності у дії» (VIA), створений нещодавно американськими дослідниками М. Селігманом, К. Петерсоном і Н. Парк (2004) , і перекладений на українську мову викладачами кафедри загальної та педагогічної психології ДНУ ім. О. Гончара професором E.JI. Носенко та доцентом JI. І. Байсарою. У цьому опитувальнику представлено шість основних цінностей (чеснот), які дослідники визначили як позитивні з урахуванням таких критеріїв: 1) вони співпадають в усіх культурах, філософіях і релігіях світу і тлумачаться як позитивні; 2) слідування цим цінностям у житті свідчить про відсутність у суб'єкта ознак психічних розладів, описаних у довідниках симптомів психічних захворювань, зокрема
Проведене емпіричне дослідження і теоретичний аналіз з проблеми емоційного вигорання дозволив підтвердити гіпотезу, що саме той вид діяльності, який є провідним для професіонала певного спрямування, заслуговує бути поставленим у центр уваги при дослідженні чинників емоційного вигорання. Для педагога, як ми і передбачали, таким видом діяльності виявилася саме діяльність, пов'язана з реалізацією когнітивної функції, інтелектуальної і пізнавальної активності, і вміння надавати знання учням. На підставі проведеного дослідження можна визначити конкретні підходи до попередження емоційного вигорання і визначити шляхи збереження здоров'я людини, не тільки самого педагога, а і його учнів, які потерпають від учителя з синдромом емоційного вигорання. Адже, навіть при наявності культурних особливостей загальної гуманності, як виявлено у емпіричному дослідженні, простежуються розбіжності між молодими педагогами, які вже мають ознаки емоційного вигорання, саме в реалізації властивостей, що об'єднується навколо цінностей «Гуманність» та «Мудрість». Отже зниження гуманності є наслідковим ефектом більш низького рівня сформованості у педагога характеристик, пов'язаних з цінністю «Мудрість». На наш погляд, отримані нами дані пояснюють відомі з літератури спостереження, що вчителі мають вищі показники вигорання, якщо вони навчають талановитих, обдарованих дітей, у порівняні з дітьми, які мають затримки психічного розвитку, або якщо вони працюють зі старшокласниками, ніж ті, що працюють з молодшими дітьми, тому, що вони викладають не маючи при цьому відповідних особистісних ресурсів, а саме інтелектуальних та метакогнітивних здібностей.

Авдеева И. Н. Динамика психологических особенностей педагогов-инноваторов: фасилитативный контекст // Практична психологія та соціальна робота, 2013. -N 6. - С. 25-33

Презентация некоторых результатов сравнительного исследования особенностей личности учителей-инноваторов в долгосрочной динамике их становления под влиянием различных вариантов организационно-методического сопровождения творческой педагогической деятельности. Исходными данными для сравнительного анализа послужили результаты (в части психологической диагностики особенностей личности педагогов) комплексных исследований эффективности внедрения в практику работы школ г. Севастополя инновационных образовательных программ, проектов, моделей, проведенных в 2002-2003 и 2010-2011 учебных годах под нашим руководством. Результаты, полученные в исследовании 2010-2011 гг, сравнивались с данными относительно влияния творческой педагогической деятельности на личность педагога, полученными в исследовании 2002-2003 гг. В 2010-2011 учебном году для исследования личностных особенностей педагогов были использованы те же психодиагностические методы, что и в исследовании 2002-2003 учебного года: прежде всего, психодиагностический тест Мельникова-Ямпольского(ПДТ), методика оценки способности к надситуативному восприятию и др.
Проведенный анализ дал возможность оценить устойчивость эффекта «инновационной усталости» у творчески работающих педагогов, выявленного в исследовании 2003-2003 учебного года, а также определить направления и оценить эффективность работы по пропедевтике инновационной усталости в условиях реальной работы образовательного учреждения.
В связи с результатами, полученными в исследовании 2002-2003 учебного года, нами была разработана и реализована в работе школ Севастополя фаси- литативная модель организационно-методической поддержки учителей, участвующих в инновационной работе. Содержательным основанием этой поддержки являлось психологическое сопровождение становления готовности педагогов к реализации образовательного процесса как фасилитативного взаимодействия между его учасниками. Так как готовность к совершению определённым образом направленной деятельности является выражением смысловых установок личности, то работа по реализации модели была направлена на обеспечение условий становления фасилитативных профессионально-личностных установок.

Калошин, Володимир Створюємо собі настрій: практичні поради педагогові з психічної саморегуляції // Початкова школа, 2014. -№ 5. - С. 44-46

Дослідження самопочуття вчителів показали: понад 50% опитаних пов'язували виникнення в них важких психічних станів потребою змінити ситуацію та інших людей і неможливістю зробити це. Значно складніше причину свого неблагополуччя, особистих невдач, безрадісного життя побачити в собі, у своєму ставленні до життя та інших людей.Таким чином, для багатьох педагогів характерний стан емоційної напруженості, який проявляється у зниженні стійкості психічних функцій та працездатності. Постійний вплив напружених факторів призводить до погіршення результатів професійної діяльності, зниження працездатності, показників психічних процесів (пам'яті, мислення, уяви). В окремих випадках емоційна напруженість досягає критичних моментів, а наслідок — втрата самовладання та самоконтролю.
Згадаймо, як поводиться вчитель, коли на уроці виникає конфліктна ситуація.
- Скільки можна вам нагадувати; ми не встигнемо; завтра контрольна...
- Геть із кабінету; я доповідну директорові напишу, нехай розбирається...
Лунають зауваження, докори, осуд тощо.
А як учитель це робить?
Часто підвищує голос. Чи дає це бажаний ефект? Зрідка. А що почуває при цьому вчитель?
Провину, безпорадність, безсилля, страх, некомпетентність.
Чи допомагає це змінити ситуацію? Напевно ні. Та ще й настрій псується, бо не стримався, тиск піднімається, серце болить. Опускаються руки, не хочеться йти на роботу.
Втім, якщо вчитель перебуває в ресурсному (є достатній запас сил для професійної діяльності) стані, то він зможе значно ефективніше діяти в конфліктній (або в будь-якій іншій критичній) ситуації, зберігаючи при цьому своє здоров'я та настрій, а також настрій і здоров'я учнів.
Наприклад, ви їдете в автобусі в прекрасному настрої. Автобус смикається - огрядний чоловік наступає вам на ногу. Що робите ви? Доброзичливо, з гумором виходите із ситуації. Можливо.
А тепер уявімо: ви дуже втомилися (провели шість уроків поспіль в умовах далеких від співробітництва), сумки відтягають руки. І ось вам наступили на ногу. Як ми реагуємо? Ображаємося, дратуємося...
То в чому різниця? У ресурсному стані. Як же його забезпечити?
Навчитися управляти своїм емоційним станом, опанувати психічною саморегуляцією.
Ось кілька вправ, які допоможуть активізувати ваші ресурси.
Якщо стурбовані, сердиті, то, швидше за все, поводитеся імпульсивно й робите те, що насправді суперечить вашим принципом.
Тому присвятімо кілька хвилин, аби привести себе до стану, найбільш придатного для досягнення позитивного результату. Тобто, до стану умиротворення.
Уявіть собі якусь конфліктну ситуацію. Простежте за відчуттями, які виникають. Часто в таких ситуаціях з'являється дискомфорт. Заплющіть очі. Внутрішнім зором погляньте на груди і уявіть бурхливе "вогненне море" емоцій. Тепер візуально рукою розгладьте це море до дзеркальної гладі. Що ви тепер почуваєте? Спробуйте ще раз.
А тепер - кілька вправ, які забезпечать вам емоційну стійкість і адекватну поведінку в критичних ситуаціях.
"Внутрішня дитина ".
У критичній ситуації включається наша "внутрішня дитина" і ми починаємо діяти виходячи із цього его-стану. А як діють діти в ситуації, яка їм чимось не подобається? Тупотять ногами, кричать, ображаються, плачуть, намагаються сховатися або втекти. А ми? Так само. Адже в кожному з нас живе внутрішня дитина. І тому, коли нам погано, кепсько і їй; відтак вона і відповідно поводиться.
Зараз уявіть себе п'ятирічною дитиною: подивіться як ви одягнені, яке у вас волосся, який вираз обличчя. Тепер підійдіть до цієї дитини, чимось почастуйте, приголубте й скажіть: "Я тебе дуже люблю (ласкаве ім'я) і завжди берегтиму й захищатиму". Подивіться, як тепер виглядає ваша дитина, пригорніть її. Зверніть увагу на те, як ви почуваєтесь?
Більшість людей не усвідомлюють, що самі створюють власний настрій а, отже, самі можуть змінити його, і що такі зміни цілком природні.
Якщо ви собі дозволите, то цілком можете здобутися на спокійний стан: "У цілому все гаразд, а тепер подивімося, що ж я можу вдіяти у цій ситуації?"
Поступово ситуація зміниться, оскільки зміниться реакція на неї. І якщо раніше ви дозволяли маніпулювати вами (учні натискали відповідні кнопочки, а ви відповідно поводилися), то тепер ви стаєте господарем своєї поведінки. А це вже досягнення. Із цим уже легше жити.
У будь-якій ситуації слід налаштовуватися на позитивний результат.
Насамперед потрібно спокійно розібратися з тим, що сталося. Дійсно це лихо, катастрофа? Чи не перебільшуєте ви загрозу того, що сталося? Яке це має значення порівняно зі щастям жити, бачити, чути, насолоджуватися, любити, з можливістю все змінити, розпочати спочатку? Не поспішайте з висновками, оцінками, ярликами. Поки лише важливе запитання: "А що, властиво, відбулося?"

Литовченко Н. Ф. Особливості смисложиттєвих орієнтацій педагогічних працівників // Практична психологія та соціальна робота, 2014. -№ 3. - С. 5-11

Наведено результати дослідження, присвяченого проблемі смисложиттєвих орієнтацій особистості з переважанням гуманістичної чи егоїстичної спрямованості, які посідають важливе місце в системі професійної мотивації педагогів і мають значний вплив на характер і ефективність педагогічної діяльності. Вказано на великий потенціал смисложиттєвих орієнтацій та гуманістичної спрямованості у професійному становленні вчителя, збереженні його психологічного здоров'я.
Зміст системи цінностей і цілей особистості відображають процес і результат цілісного багатоаспектного осмислення людиною всього її життя, певну концепцію життєвого призначення, що регулює цілісний життєвий шлях, визначає процеси самодетермінації та самовизначення. Смисл життя, на думку В. Е. Чудновського, можна визначити як те, що перебуває над зовнішнім і внутрішнім світом особистості, інтегрує механізм гармонізації буття і психологічного благополуччя, узгоджує протиріччя. Більшість авторів погоджуються з тими інтерпретаціями смислу життя, в яких він постає як певна загальна інтегральна концепція всього життя. Саме в такому розумінні тлумачить смисл життя Т. М. Титаренко: «Смисл життя - цілісне уявлення особистості про власне призначення, вищу мету, фундаментальні основи власного буття, життєво необхідні, сутніснозначущі цінності». Особливості смисложиттєвих орієнтацій стали в останній час актуальним об'єктом дослідження, але при цьому їм не надається чіткого визначення. В даному дослідженні ми відштовхувались головним чином від визначення, даного А. Г. Асмоловим та Б. С. Братусем: «Смисложиттєві орієнтації — це цілісна система усвідомлених і вибіркових зв'язків, яка відбиває спрямованість особистості, а також наявність життєвих цілей, осмисленість виборів та оцінок, задоволеність життям і здатність брати за нього відповідальність, впливаючи на його хід»
Смисложиттєві орієнтації являються системоутворюючою ланкою професійної мотивації педагогів. У своїх роботах Л. І. Анциферова розкриває особливе ставлення фахівця високої кваліфікації до своєї праці: професійна діяльність, на думку автора, стає центральною життєвою цінністю, підставою життєвого самовизначення особистості, джерелом самоповаги, способом самоактуалізації. Чинником, що визначає місце педагогічної професії в системі смисложиттєвих орієнтацій, є характер ціннісно-смислового ставлення до неї. Формування структурної ієрархії смислу життя відбувається тоді, коли ціннісно-смислове відношення, наповнюючи смисложиттєві орієнтації значимістю, перетворює їх у компоненти ієрархії.

Ковалькова, Тетяна Психологічні чинники запобігання емоційному вигоранню вчителів // Соціальна психологія.- 2010. -N 1. - С. 166-177

В науці не існує єдиних поглядів на причину появи синдрому емоційного вигорання. Та найчастіше виокремлюються три групи чинників, що відіграють істотну роль у його розвитку: рольові чинники (рольова невизначеність), організаційні чинники (зміст діяльності, який, до речі, важко вимірюється), особистісні чинники (незадоволення професійним зростанням). Деякі дослідники (К. Маслач, В. Шафуелі, М. Лейтер) вважають основною передумовою вигорання організаційні проблеми. Інші вважають більш важливими особистісні характеристики педагога (низька самооцінка, високий невротизм, тривожність).
За допомогою визначення складових основних факторів, що сприяють розвитку цього синдрому, ми визначили психологічні чинники його запобіганню.
Особистісно-організаційними чинниками, що обумовлюють емоційне вигорання, є: хронічно напружена психоемоційна діяльність, дестабілізуюча організація діяльності, підвищена відповідальність за функції навчання, несприятлива психологічна атмосфера професійної діяльності, схильність до емоційної ригідності, інтенсивна інтеріоризація, слабка мотивація емоційної віддачі в професійній діяльності, моральні дефекти й дезорієнтація особистості. Отже усунення цих чинників чи хоча б загальмування їх розвитку посилює запобігання емоційному вигоранню.
Високий рівень невротизації педагогів з емоційним вигоранням свідчить: про виражену емоційну збудливість, внаслідок чого з'являються негативні переживання (тривожність, напруга, занепокоєння, розгублення, дратівливість); про безініціативність, яка формує переживання, пов'язані з незадоволеністю бажань; про особистісну спрямованість, що призводить до іпохондричної фіксації на соматичних відчуттях і особистісних вадах; про труднощі у спілкуванні; про соціальну боязкість і залежність.
Низький рівень невротизації свідчить про емоційну стійкість, позитивне тло переживань (спокій, оптимізм), ініціативність, почуття власної гідності, незалежність, соціальну сміливість, легкість у спілкуванні.
В цілому можна зробити висновки щодо деяких аспектів адаптації досліджуваних до свого соціального оточення. Ймовірність неврозу у вчителів, які зазнали емоційного вигорання, складає 59,5 %, а у тих, що не зазнали його - 40,5 %. Ймовірність неврозу у вчителів, у яких спостерігається синдром емоційного вигорання, складає 14,3 %, а у тих, у кого він не спостерігається, - 85,7 %.

Замовити повніше сторінки з періодичних видань скористуйтесь послугою

електронної доставки документів ЕДД