Економіка підприємства

Для забезпечення безперервного процесу виробництва підприємство повинне мати відповідні виробничим потребам запаси товарно-матеріальних цінностей. Кошти, призначені дня створення цих запасів, являють собою оборотні кошти (ОБК).

 Наявні у підприємства власні оборотні кошти авансуються у виробництво й у міру реалізації продукції повертаються у грошовій формі. Додаткові фінансові ресурси необхідні лише при зростанні власних оборотних коштів у зв'язку з ростом обсягу виробництва, змінами умов виробництва, постачання, збуту, а також для компенсації втрат, пов'язаних з інфляцією. При інфляції потреба в оборотних коштах безупинно зростає, бо після кожного циклу реалізації продукції матеріальні й паливно-енергетичні ресурси будуть придбані по новій, більш високій ціні.

 Брак оборотних коштів веде до неплатоспроможності підприємств, подальшого зниження обсягів виробництва, зростання витрат, цін тощо. Отже, необхідно державне регулювання цього процесу, що полягає у створенні ринкової інфраструктури, зокрема — фінансово-кредитної системи.

 В умовах самофінансування діяльності підприємства джерелом коштів, що витрачаються на зростання ОБК, є прибуток підприємства або ж кредити банків. За рахунок власних оборотних коштів забезпечуються мінімальні запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, купованих напівфабрикатів, палива, малоцінних і швидкозношуваних предметів, запасних частин для ремонтів, тари, незавершеного виробництва, готових виробів на складі, а також видатки майбутніх періодів.

 Оборотні кошти підприємства — це сукупність оборотних фондів і коштів обігу, виражених у вартісній формі. У промисловості приблизно 2/3 оборотних коштів перебувають у сфері виробництва й 1/3 — у сфері обігу.

 Оборотні фонди — це предмети праці, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, повністю переносять свою вартість на готовий продукт, змінюючи при цьому натуральну форму, і відшкодовуються після кожного виробничого циклу. Оборотні фонди включають наступні складові:

 •          виробничі запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, купованих напівфабрикатів, палива, тари, малоцінних і швидкозношуваних інструментів, виробничого інвентаря, термін служби яких менше року або не перевищує певної вартості за кожну одиницю (15 мінімальних заробітних плат); 

 •          незавершене виробництво, склад якого розглянуто у розд. 2; 

 •          видатки майбутніх періодів, що являють собою витрати, які відносять на собівартість продукції вроздріб протягом декількох років (наприклад, видатки на освоєння нової продукції). 

 Фонди обігу функціонують у сфері обігу. До них належать: готова продукція на складах підприємства, відвантажена, а також продукція, що перебуває в дорозі, кошти в незавершених розрахунках підприємства з контрагентами, кошти на розрахунковому рахунку й у касі підприємства, заборгованість покупців.

 Перераховані вище складові ОБК свідчать, що потреби в коштах на їхнє створення й відтворення визначаються сукупністю зовнішніх і внутрішніх чинників. До зовнішніх факторів відносять платоспроможність покупців, їхнє територіальне розташування, швидкість банківських розрахунків. Несвоєчасна оплата рахунків і тривале перебування продукції в дорозі збільшують потребу в оборотних коштах, з одного боку; погіршують фінансовий стан підприємств (відсутність коштів для виплати зарплати, використання кредитів, за які необхідно сплачувати значні відсотки, і навіть можливе банкрутство) — з іншого. До внутрішніх факторів, на які може впливати підприємство, відносять: специфіку продукції, що зумовлює питому вагу матеріальних витрат у собівартості продукції, тривалість виробничого циклу її виготовлення, а також раціональність організації виробничого процесу, вимірювану рівнем його безперервності, якістю організації складського господарства й ін.

Література:

 Пєліхов Є. Ф., Іванова О. А., Сумець О. М. Економіка сучасного підприємства: Навч.-метод. і практ. посіб. — К.: «Хай-Тек Прес», 2008. - 344 с.