Економіка підприємства

Підприємництво в умовах пандемії COVID-19

                                             Підприємництво в умовах пандемії COVID-19

   Державне гарантування підприємницької діяльності в умовах пандемії має охоплювати всі етапи реалізації означеного конституційного права: початку, становлення та реалізації підприємницької діяльності (зокрема шляхом забезпечення безперешкодної реалізації, пільгового кредитування, інших форм фінансово-економічної підтримки суб’єктів малого підприємництва тощо).
   В умовах пандемії державне гарантування підприємницької діяльності має бути спрямоване на забезпечення узгодженості потреб та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності з вимогами протиепідеміологічного характеру, спрямованими на попередження поширення вірусної хвороби.
Державне гарантування підприємницької діяльності в умовах пандемії може бути реалізовано у формі різноманітних заходів і спрямоване на податкову, фінансово-економічну, інформаційно-технологічну, методологічну та іншу підтримку. До завдань державного гарантування підприємницької діяльності в умовах пандемії можна віднести: збереження зацікавленості, насамперед суб’єктів малого підприємництва; у продовженні підприємницької діяльності; збереження та збільшення робочих місць, у тому числі за рахунок стимулювання створення нових форм підприємницької діяльності; забезпечення економічної та соціальної стабільності суспільства як основи безпеки держави в цілому.

   Державне управління інноваційним підприємництвом: регулювання оновлення інституціонального середовища та інвестиційного стимулювання в умовах COVID-19 // Економіка та держава, 2021. -№ 10. - С. 20-23
Анотація: У статті розглянуто державне управління інноваційним підприємництвом, зокрема регулювання оновлення інституціонального середовища та інвестиційного стимулювання в умовах COVID-19. Доведено, що визначення детермінантів державного регулювання інноваційним підприємництвом в умовах трансформації національної економіки передбачає ключову роль держави у такому процесі. Держава в умовах оновлення інституціонального середовища та COVID-19 повинна стимулювати розвиток інноваційної діяльності у стратегічно важливих для національної економіки секторах промисловості, через підтримку інноваційних проєкті у оборонній, медичній, аграрній, фармацевтичній сферах.

   Реалізація державного регулювання інноваційним підприємництвом в межах трансформаційної економіки грунтується на функції цілепокладання, яка передбачає формування мети та комплексу задач спрямованих на оновлення інституціонального середовища сприятливого для розвитку та реалізації інноваційних заходів в умовах оновлення інституціонального середовища та інвестиційного стимулювання через COVID-19. Функція цілепокладання в процесі реалізації державного регулювання інноваційного підприємництва вміщує наступні блоки. Перший блок передбачає розробку та формування необхідних законодавчих документів, а також перегляд існуючих, які регулюють: партнерські відносини між провідними стейкхолдерами на ринку інновацій; діяльність організацій, підприємств та інноваційних елементів інфраструктури наявних в національній економіці, що забезпечують підтримку інноваційного підприємництва; справедливу конкуренцію між усіма учасниками інноваційного процесу; захист інтелектуальної власності, ліцензійної та патентної діяльності створеної в результаті комерціалізації інновацій тощо.
   До інвестиційного стимулювання інноваційного підприємництва слід віднести: утворення безподаткових зон для учасників інноваційного процесу; забезпечення пільгового режиму для експорту інноваційної продукції для підприємців, які здійснюють розповсюдження інноваційної продукції за межі України; стимулювання заходів з оновлення техніко-технологічної бази та лізингу окремих засобів виробництва; розповсюдження зовнішньоекономічних зв'язків між країнами та зарубіжними підприємствами, що працюють в інноваційній сфері; направлення цільових прямих державних інвестицій для підтримки інноваційних програм та заходів, які мають стратегічно важливу роль для країни, але не є привабливими лише для приватних інвесторів або окремих груп державних посадовців; створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення іноземних фінансових ресурсів; надання субвенцій, пільгових кредитів, гарантій повернення коштів вітчизняним та зарубіжним інвесторам, які владують кошти в інноваційне підприємництво; стимулювання попиту та пропозиції на інноваційні продукти тощо.
   Перелічені заходи, які необхідно реалізовувати державі в процесі державотворення, не є вичерпними. Такі заходи повинні оновлюватися, корегуватися, переглядатися, змінюватися, розширюватися та залежати від поточного економічного та політичного курсу країни в умовах оновлення інституціонального середовища та інвестиційного стимулювання через COVID-19. Останній блок також включає необхідність фінансового стимулювання привабливих секторів національної економіки. Ураховуючи поточні соціально-економічні, стратегічні та політичні напрямки розвитку сучасної України, а також кон'юнктурні зміни привабливі сфери можуть бути такими: оборонна сфера, аерокосмічна промисловість, фармацевтика та медицина, агросектор.
Мета кластеризації повинна досягатися шляхом упорядкування взаємодії стейкхолдерів кластеру, які географічно наближені одне до одного, забезпечені доступом до інноваційного потенціалу, що буде гарантувати їм мінімальні трансакційні та трансформаційні витрати.
   Держава в умовах оновлення інституціонального середовища та COVID-19 повинна стимулювати розвиток інноваційної діяльності у стратегічно важливих для національної економіки секторах промисловості, через підтримку інноваційних проєкті у оборонній, медичній, аграрній, фармацевтичній сферах. У таких сферах існує необхідність розвитку галузевих інноваційних кластерів у межах окремих територій, активізації інфраструктурного забезпечення та пошуку інвестицій для стимулювання сітьових організацій.

   Гейко, Тетяна Юріївна Пріоритети розвитку підприємництва в Україні в умовах пандемії COVID-19 // Формування ринкових відносин в Україні, 2020/2. -№ 12. - С. 119-120
Анотація: Розглянуто вплив пандемії коронавіруса СOVID-19 на розвиток малих і середніх підприємств України, які отримують значні збитки, що відіграє вирішальну роль в нагромадженні кризових процесів в економіці країни, ставить під загрозу продовження діяльності окремих бізнесів.

   Ефективне стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу України вимагає аналізу трендів, що утворилися внаслідок карантинних обмежень, та визначення пріоритетів для запровадження заходів державної політики підтримки підприємництва.
   Головною перевагою підприємств малого та середнього бізнесу є можливість швидко пристосуватися до змін, що впливає на економічні і соціальні перетворення в країні. Проте, на цей сегмент суттєво впливає нестабільність, а в умовах кризи їх діяльність найбільше відчуває негативні зміни економічного і політичного середовища в країні, ніж діяльність великого бізнесу. Крім того, умови функціонування малого підприємництва в Україні і до введення карантинних обмежень мали суттєві недоліки.
   Дослідження діяльності підприємництва в умовах карантину дало можливість систематизувати такі ризики подальшого успішного функціонування малих та середніх підприємств (МСП) в Україні:
Зупинення діяльності. Не всі малі та середні підприємства зможуть диверсифікувати власну діяльність, отже, деякі з них будуть змушені її згорнути. Найбільший негативний вплив відчувають промисловість, оптова і роздрібна торгівля та сільське господарство, які створюють 44% доданої вартості та забезпечують зайнятість 55% робочих місць.
   Дефіцит ліквідності. Касові розриви та відсутність заощаджень перешкоджають підприємцям у забезпеченні покриття операційних витрат у разі призупинення діяльності. Отже, значна частка підприємців розглядають можливість закриття бізнесу через карантин.
   В умовах зупинення окремих економічних процесів та значного зниження попиту на внутрішньому ринку, що пов’язане із карантином, варто визначити наступні пріоритети підтримки та розвитку МСП в Україні:
1.    Суттєве зменшення втручання державних органів нагляду та контролю у діяльність суб’єктів господарювання, усунення адміністративних перешкод для ведення бізнесу. Зміни законодавства щодо МСП, що постійно визначають нові правила та вимоги до підприємницького сектору, впливають на необізнаність МСП щодо їх необхідних дій відповідно до законодавства і створюють підстави для претензій з боку державних органів.
2.    Комплекс заходів щодо суттєвого зниження рівня корупції. Рівень доброчесності окремих службовців, відсутність критичного ставлення з боку представників бізнесу до проявів корупції як дієвого інструменту для «вирішення питань», сприяють збереженню корупції та перешкоджають її зниженню.
3.    Реформування податкової системи на базі запровадження раціональних податкових новацій (зокрема, заміна податком на виведений капітал податок на прибуток підприємств; розширення переліку підакцизних товарів згідно з Директивами ЄС), спрощення податкового адміністрування, забезпечення безумовного вчасного відшкодовування ПДВ.
4.    Підвищення доступу МСП до фінансування в банківському і небанківському секторах шляхом спрощення діючих вимог до позичальників та застави. Підприємництво потребує збільшення обсягів фінансування, запровадження нових та популяризації існуючих програми для поповнення обігових коштів, в т. ч. на оплату праці, оренди з пільговим періодом обслуговування боргу.
5.    Розвиток можливостей інтернаціоналізації діяльності МСП. Підприємства констатують високий рівень невизначеності щодо обсягів та строків відновлення експорту, що пов’язане з відсутністю довгострокових договорів на великі суми, тому зростає ризик втрати частини експортного потенціалу. Експортери-МСБ частково втратили можливості міжнародного співробітництва, що створило обумовлює необхідність збереження існуючих торговельних партнерів та пошуку нових ринків для диверсифікації експорту.
6.    Збільшення кількості цифрових державних послуг та підприємницьких компетенцій МСП, зростання обсягів електронної комерції. В період карантину, на тлі зниження ефективності офлайн роботи окремих напрямків діяльності та співпраці з органами влади, МСП постає перед вибором між зупинкою бізнесу чи адаптацією його до нових умов шляхом розвитку інструментів віддаленого доступу. МСП сподіваються на державну підтримку для ефективної адаптації до вимушеної хвилі цифровізації (лише 66% підприємств мають можливість діджиталізації або перепрофілювання), що потребує наявності якісного покриття Інтернетом.

Денисенко М. П. Сучасний стан та тенденції розвитку малого й середнього підприємництва у контексті забезпечення його економічної безпеки // Інвестиції: Практика та досвід, 2021. -№ 3. - С. 19-25
Анотація: У статті розглянуто різні підходи щодо побудови концепції забезпечення економічної безпеки як стану захищеності на різних ієрархічних рівнях. Здійснено їх детальний розгляд з урахуванням бачень різних авторів та визначено, що спільною характеристикою зазначених підходів є трактування різними науковцями економічної безпеки як міри гармонізації економічних інтересів підприємств. Дослідженно негативні та позитивні тенденції у вітчизняному секторі малого та середнього підприємництва в сучасних умовах.

   В сучасних умовах, які поряд з іншим, характеризуються нарощуванням кризових явищ у світі, спонукальним чинником для чого стало також поширенням пандемії, викликаної COVID-19, яка охопила усі країни світу та загострила різноманітний та багатофакторний характер кризових явищ в економіках держав світу та України, зокрема, й сприяла зниження рівня їх економічної безпеки загалом й малого та середнього підприємництва зокрема. У зв'язку з чим виникає об'єктивна необхідність сприяння активізації інвестиційного процесу й спрямування його на забезпечення та відтворення потенціалу малого та середнього підприємництва для практичного забезпечення економічної безпеки.
   Загалом у науковій літературі наявні різні підходи щодо побудови концепції забезпечення економічної безпеки на різних ієрархічних рівнях від держави до суб'єктів господарювання як стану захищеності, серед яких переважають два: захисний та ресурсний. Водночас у контексті дослідження значними й такими, що охоплюють широке коло питань у сфері економічної безпеки суб'єктів господарювання малого та середнього підприємництва слід віднести такі:
1.    Захисний підхід
2.    Ресурсний підхід
   Водночас, зважаючи на вищевикладене, варто зазначити, що досягнення стану захищеності за рахунок гармонізаційного розвитку суб'єктів малого та середнього підприємництва можливе з урахуванням ефективного використання ресурсів різних видів та їх ефективного розподілу.
Проте слід зазначити, що досягнення стану захищеності суб'єктів малого та середнього підприємництва можливе за умови виявлення загроз та розроблення заходів щодо їх усунення в умовах ризику й невизначеності. Загалом доцільно відмітити, що нарощування негативних тенденцій у вітчизняному секторів малого та середнього підприємництва, які наряду з іншим, характеризуються поширенням пандемії, викликаної СОVID-19, сприяють створенню загроз економічній безпеці суб'єктів такого бізнесу.
   Задля зменшення негативного впливу економічних наслідків пандемії на функціонування малого та середнього підприємництва уряди розвинених країн світу розробили та реалізували ряд заходів, окремі з яких вбачаються доцільними для реалізації у вітчизняних реаліях, до них слід віднести такі:
1.    США: виділення 377 млрд дол. США у формі допомоги малому бізнесу, введення суворіших умов для Фонду корпоративного добробуту на суму 500 млрд дол. США задля того, щоб корпорації, що отримують фінансову допомогу, не звільняли працівників, не знижували заробітну плату або пільги, не переводили на роботу за кордон тощо.
2.    Велика Британія: зниження облікової ставки з 0,75 до 0,25 %, послаблення законодавства про банкрутство, введення положення, що тимчасово усуває персональну відповідальність директорів компанії під час пандемії.
3.    Італія: податкові пільги для бізнесу, збільшення гарантійного фонду для кредитування малого й середнього бізнесу, компенсації компаніям, що втратили більше 25 % прибутку.
4.    Німеччина: виділення з суми понад 750 млрд євро на підтримку підприємств і громадян під час пандемії, з них планується: 156 мільярдів євро малому бізнесу й громадянам, що передбачають, зокрема скорочення податкових надходжень на 33,5 мільярда євро через податкові канікули; 50 млрд євро – на підтримку самозайнятих громадян та малих підприємств.
5.    Польща: створено проєкт "Економічний і соціальний антикризовий щит для безпеки підприємців і працівників у зв'язку з пандемією вірусу SARS-Cov-2" вартістю близько 52 млрд дол. США та включає наряду з іншим захист працівників від втрати робочих місць, підтримку підприємців й державні інвестиції (держава компенсує 40 % заробітної плати працівників компаній для того, щоб їх не звільнили, а працівникам дозволять затримувати виплати за соціальним страхуванням).
   В Україні також реалізовано низку заходів, зокрема таких:
—    виплата роботодавцю компенсації 2/3 заробітної плати працівника у випадку скорочення або зупинки виробництва, однак розмір такої допомоги не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати;
—    підвищення річних лімітів для фізичних осіб — підприємців;
—    запровадження податкових знижок для окремих платників податків;
—    зниження облікової ставки до 10 %.
   Зважаючи на вищевикладене, слід зазначити, що для недопущення нарощування негативних тенденцій у сфері економічної безпеки суб'єктів середнього та малого підприємництва, досягнення стану їх захищеності за рахунок гармонізаційного розвитку суб'єктів малого та середнього підприємництва (відповідно до однойменного підходу щодо побудови концепції забезпечення економічної безпеки), зменшення загроз та можливе за умови ефективного використання ресурсів різних видів та їх ефективного розподілу. Задля досягнення чого доцільно реалізувати комплекс адекватних сучасним умовам заходів, що передбачають, наряду з іншим, практичні рекомендацій щодо підвищення рівня їх економічної безпеки, до яких слід віднести такі:
—    покращення інвестиційного клімату (сприяння активізації інвестиційного процесу, а відтак, спрямування його на забезпечення та відтворення потенціалу такого підприємництва зокрема за рахунок: модернізації технологічного устаткування й технологічних процесів, створення нових підприємств, впровадження нового обладнання, вихід на нові ринки збуту);
—    диверсифікація джерел фінансування інвестиційної діяльності зокрема за рахунок державно-приватного партнерства задля підвищення ліквідності інвестиційних вкладів та зменшення навантаження на державний та регіональний бюджети;
—    посилення державної підтримки малого та середнього бізнесу за рахунок гарантування захисту його від недобросовісної конкуренції як з боку вітчизняних, так і іноземних виробників.

Короленко Н. В. Тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України в умовах глобальної кризи COVID-19 // Інвестиції: Практика та досвід, 2021. -№ 1. - С. 59-65
Анотація: У статті проаналізовано тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України в умовах пандемії COVID-19. Визначено, що в міжнародній торгівлі особливо важливим для економіки України є експорт товарів і послуг, та зазначено заходи, рекомендовані для покращення торговельного балансу. Описано вплив держави у регулюванні міжнародної торговельної політики.

   Зараз у світі спостерігається критична ситуація, пов'язана із пандемією COVID-19. Ця проблема торкнулась майже всіх країн як у соціальному, так і в економічному планах. Україна, як держава, яка зовсім не була підготовлена до такої кризи, особливо важко переживає наслідки пандемії. З початком карантину багато підприємств припинило своє функціонування, вони почали скорочувати кількість працівників, тим самим залишивши багато людей без роботи. Як внутрішня, так і зовнішня торгівля України зазнала значних труднощів, тому було необхідним втручання держави заради покращення ситуації. Якщо для внутрішньої торгівлі уряд прийняв певні, хоча і не дуже продуктивні міри у вигляді допомоги дрібному бізнесу, то міжнародна торгівля залишилась майже без уваги. Головною проблемою слід вважати відсутність належного впливу держави на міжнародну торгівлю в період пандемії COVID-19.
   Існує два види торговельної політики: лібералізм та протекціонізм. Класична модель вільного міжнародного обміну сприяє економічному розвитку країни і світової економіки, та в цілому знаходить підтвердження в торговельній практиці. В умовах пандемії держава змушена вдаватися до протекціоністських заходів, проте ці заходи не сприяють збільшенню експорту міжнародної торгівлі. Універсально-глобальний підхід до розвитку вільної міжнародної торгівлі, безсумнівно, є найбільш адекватним для рішення світових торгових проблем, оскільки він передбачає максимальну кількість іноземних учасників, і дозволяє уникнути економічних викривлень і політичних ризиків, пов'язаних з дискримінацією відносин між торговими партнерами.
Оскільки експорт є життєво необхідним для української держави, розглянемо, які заходи держава могла б зробити для утримання експорту на рівні 2018-2019 років або навіть збільшити його.
   По-перше, в економічно розвинених країнах держава надає підтримку експортерам у вигляді прямого виділення коштів компаніям, важливим для економіки країни. Наприклад, в Європі та Америці сільськогосподарським виробникам виділяються дотації у вигляді грошових коштів за вироблену продукцію. Основними галузями України, орієнтованими на експорт, є виробництво зерна, металу, соняшникова олія. Урядом було створено Коронавірусний Фонд, гроші з якого виділялися на зарплати лікарям, закупівлю медичного обладнання, а так само будівництво доріг.
   Хоча експорт є найважливішим показником для міжнародної торгівлі країни, але імпорт також грає визначну роль. Оскільки державна скарбниця наповнюється саме з податка на додану вартість, який сплачується із ввезених на територію України товарів, то скорочення імпорту є поганим показником для держави.
Зазначимо інші чинники, які сприятимуть ефективному розвитку міжнародної торгівлі України:
—    відсутність технічних бар'єрів для експорту промислової продукції до Європейського Союзу та збільшення експортних квот для безмитного постачання агропродукції на ринки Європейського Союзу;
—    ефективний механізм представництва зовнішньоекономічних інтересів України за кордоном;
—    інформаційна та навчальна підтримка експортерів для підвищення обізнаності підприємців про наявні консультаційні та фінансові можливості;
—    повноцінне функціонування Експортно-кредитного агентства (ЕКА);
—    задля імпорту збільшення рівня якості транспортної інфраструктури, спрощення визначення походження товару та зменшення митної вартості товарів.
   Слід відмітити, що на даний момент держава працює над тим, щоб вже зараз розпочати відновлення та розвиток всіх галузей економіки країни. Зокрема планується забезпечення розвитку промисловості через локалізацію виробництв, сприяння орієнтації промисловості на внутрішній ринок України, забезпечення розвитку експортного потенціалу в тих галузях, які мають найбільший попит під час економічної кризи.
Розглянемо державні та всесвітні організації, які повинні допомагати та покращити стан України. В Україні при Торгово-промислових палатах є Центр підтримки експорту – структурний підрозділ, діяльність якого спрямована на підтримку експортерів системою торгово-промислових палат в Україні та забезпечення координації роботи центрів підтримки експорту в регіональних торгово-промислових палатах. До основних послуг Координаційного ЦПЕ відносяться: проведення маркетингового дослідження ринку, побудова експортної стратегії підприємства, класифікація продукту за кодом товару, перевірка надійності партнера, оцінка експортного потенціалу компанії, умови входу на ринок, аналіз конкурентів за кордоном, визначення унікальності товару на ринку, організація та проведення ділових заходів з питань зовнішньоекономічної діяльності.
   Що стосується Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вони на своєму сайті в розділі «пріоритетні реформи» вказують про розвиток експорту, зокрема вказують заходи, які вони повинні робити для посилення експортного потенціалу країни. Також на сайті згаданий документ про експортну стратегію, а саме: 27 грудня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 1017-р «Про схвалення Експортної стратегії України на 2017-2021 роки». Дана стратегія є планом дій для розвитку експорту, та заходи і пропозиції, які вказані на їх сайті, можуть позитивно позначитися на експорті нашої країни.
Щодо торговельних обмежень, на значну частку світової торгівлі продовжують впливати заходи, які стосуються обмеження імпорту, але для відродження після пандемії економіка потребує саме торгівлі. Тому позитивний вплив мало рішення СОТ стосовно спрощення імпорту та відміни торговельних обмежень, також члени СОТ реалізували 51 нове сприяння торгівлі, не пов'язане с COVID-19. Крім цього, СОТ зазначила, які наслідки можуть бути через заборону експорту на засоби захисту від COVID-19, яку ввели 80 країни: відсутність міжнародного співробітництва в цих галузях призведе до відділення залежних від імпорту країн від гостро необхідних медичних товарів.
   Взагалі задля відновлення економіки держави в умовах кризи або форс-мажорних ситуаціях, якою є COVID-19, існує антикризове управління територією – вид діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, що забезпечує збереження оптимальної структури територіальної економіки, її сталий розвиток і згладжування негативних наслідків криз різної природи, та антикризове регулювання – система заходів організаційно-економічного і нормативно-правового впливу з боку держави, мета якого забезпечити захист муніципальних утворень від кризових ситуацій, сталий розвиток місцевої економіки. Основними напрямками антикризового управління є коригування фінансово-економічної, соціальної, науково-технічної, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз економічній стабільності, розробка комплексу оперативних і стратегічних заходів щодо подолання негативних факторів, зміцнення контролю, правопорядку, дотримання законодавства. Крім цього, безумовно, велике значення має допомога всесвітніх організацій, які описані вище, та необхідно аналізувати та спиратися на досвід держав з сильною економікою.
   Що стосується всесвітніх організацій, треба відмітити проблему Європейського Союзу, який мав би допомагати країнам у боротьбі з COVID-19. Пандемія показала головну проблему прийняття рішень в ЄС: у надзвичайних ситуаціях все залежить від національних урядів, що ставлять на перший план інтереси своїх громадян, а не принципи європейської солідарності. Коли Європа була оголошена епіцентром пандемії коронавірусу, країни Євросоюзу прийняли жорсткі заходи для уповільнення поширення інфекції. Однак робили вони це окремо, в основному без узгодження з партнерами по Союзу, що ставить під великий сумнів ефективність інститутів ЄС у надзвичайній ситуації, адже була необхідність в інтегруванні. Але навіть на рівні окремих держав реакція влади на наступ коронавірусу була запізнілою і безсистемною.
Стосовно України, для подолання наслідків епідемії ЄС мобілізував пакет екстреної допомоги розміром понад 190 млн євро. З цієї суми найбільша частка коштів піде на потреби малого та середнього бізнесів та фермерських господарств.
   Отже, досліджено тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України в умовах пандемії COVID-19. Також виявленно рішення, завдяки яким уряд може ефективно вплинути на міжнародну торгівлю країни та покращити стан експорту.
   Серед головних заходів, які могла би зробити держава для покращення стану експорту, можна виділити такі: виділення дотацій у вигляді прямої підтримки експортерів; на законодавчому рівні прийняття ряду законів для поліпшення ситуації з експортом (наприклад, скасування експортного мита, постанова про пільги по виплаті єдиного соціального податку для експорту орієнтованих галузей); найважливіше — валютна політика Національного Банку (курсове співвідношення між гривнею і доларом); та не менш важливим є виділення коштів для сільськогосподарського виробництва на закупівлю систем зрошення задля збільшення сільськогосподарської продукції та експорту.
   Не менш важливим є значення державних та світових організацій, а саме: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Центр підтримки експорту, Міжнародна торгівельна палата, Світова організація торгівлі, країни якої повинні разом вирішувати глобальні проблеми. Задля відновлення економіки держави в умовах кризи або форс-мажорних ситуаціях існує антикризове управління територією та антикризове регулювання. Але зараз у світі можна спостерігати процес деглобалізації, що спричинено змінами в системі міжнародних постачань, обмежень у торгівлі, подорожах і міграції.

Дергачова В. В. Управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності в умовах пандемії COVID-19 // Економіка та держава, 2020. -№ 12. - С. 15-20
Анотація: Про діяльність сучасного підприємства, що працює на іноземних ринках, схильних до великої групи ризиків і стають все більш нестійкими, мінливими, складними і важко передбачуваними.

   У зв'язку з глобальною економічною кризою та іншими наслідками, спричиненими епідеміологічною ситуацією у світі, значно посилюються ризики промислових підприємств, збільшуються випадки їхнього банкрутства.
   Будь-яка підприємницька діяльність супроводжується ризиком. Нестабільна політична та економічна ситуація в країні або у світі зумовлюють зростання рівня ризику та підвищують його роль у господарській діяльності підприємства. В умовах загрози швидкого розповсюдження COVID-19 проблема управління ризиками підприємства є досить актуальною. У період цієї кризової ситуації кожна компанія прагне зберегти своє становище, намагаючись максимально скоротити збитки. Традиційний підхід до управління ризиками недостатній в ризиковій ситуації, з якою стикаються сьогодні організації. Пандемія COVID-19 – лише ще один із нових факторів ризику, які показують, що організації використовують застарілий підхід до управління ризиками, і особливо це стосується подій, які швидко розвиваються. В умовах діючих по всьому світу обмежень з найбільшими проблемами можуть стикатися імпортери та експортери продукції, тобто підприємства, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Адже, попри розроблювання державою заходи підтримки бізнесу, від виконання постачальниками товарів їх зобов'язань ніхто не звільняв. Якщо учасник зовнішньо-економічної діяльності не зможе вчасно або в повному обсязі виконати контракт, то іноземний контрагент може розірвати договір та стягнути з компанії пені, штрафи.
   Існують значні відмінності між випадками дестабілізації бізнесу, які викликані природними, антропогенними, технологічними або експлуатаційними збоями, і ситуаціями, які виникають в результаті поширення пандемії. Ці відмінності пов'язані зі серйозністю і тривалістю пандемії, що змушує організації виходити за рамки традиційних стратегій планування стійкого функціонування.
   Компанії повинні враховувати фактори планування в умовах пандемії в своїй діяльності з управління стійкістю, щоб забезпечити комплексне реагування і збереження своїх флагманських продуктів та послуг.
Управління ризиками – це процес організації роботи по попередженню можливих ризиків, розробки ефективних методів усунення негативних наслідків їх настання з ціллю забезпечення конкурентоспроможності та стабільного господарювання.
   Важливим етапом управління зовнішньоторговельними ризиками виступає оцінка рівня ризику, це пов'язано з тим, що для ефективного управління ризиками їх спочатку необхідно проаналізувати та оцінити. Розрізняють два види оцінки ризику: якісний та кількісний аналіз. Якісний аналіз ризиків дозволяє заздалегідь визначити джерела їх виникнення. Перевага такого підходу полягає в тому, що вже на початкових етапах, можливо, оцінити ступінь ризику при здійсненні тієї чи іншої діяльності.
   Способи впливу на ризики в міжнародному бізнесі можна застосовувати в рамках реалізації наступних двох стратегій ризик-менеджменту:
1. Зниження ступеня ризику, що припускає виконання різного роду попереджувальних організаційно-технічних заходів (диверсифікації, лімітування, резервування коштів і ін.). Одним з окремих випадків такої групи методів є передача зовнішньоторговельного ризику (страхування, фінансові гарантії, внесення в текст контрактів (договорів) спеціальних застережень, що зменшують власну відповідальність при настанні непередбачених подій або передають ризик контрагенту).
2. Прийняття всього або частини ризику (отримання кредитів або позик для компенсації збитків та відновлення виробництва, отримання державних дотацій та ін.). Під час вибору методів, які відносяться до даної стратегії, доцільно додатково реалізовувати цієї, спрямовані на компенсацію можливого збитку (створення резервних фондів: фонди самострахування або фонд ризику).
   Реакція на пандемію COVID-19 є тим випадком, коли модель 3LOD і традиційне управління ризиками працюють не дуже добре. Традиційні підходи зазнають невдачі, тому що не можуть ефективно справлятися з мінливими та взаємопов'язаними ризиками. Пандемія – це тип ризику, який швидко розвивається та вимагає динамічного управління ризиками.
   Першочерговим завданням є застосування методу управління ризиком до того ризику, на який можна здійснити найбільший вплив. Можливість вплинути на реалізацію ризикової події оцінюється в балах і показує керованість того чи іншого ризику, наскільки підприємство здатне нейтралізувати фактори ризику, знизити їх, або воно не в силах вплинути на даний ризик. Величина ймовірності настання ризикової події і величина збитку від настання ризикової події повинні бути переведені також в бальну оцінку з метою порівнянності всіх трьох показників і створення інтегрального показника, що характеризує той чи інший ризик.

   Таким чином, використання розглянутих механізмів та інструментів управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємства дозволить структурувати саму систему управління ризиками, врахувати процедурний аспект управління ризиками через розробку алгоритму дій і здійснити зворотний зв'язок досліджуваного процесу, сформувавши базу даних компанії в області управління ризиками. Впровадження централізованої системи управління ризиками здатне також вирішити проблему появи непередбачених ризиків для підприємства, спростити прийняття рішень в області ризиків і знизити витрати на управління ризиками в порівнянні з існуючим рівнем.
   Ефективне застосування всього інструментарію управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності дозволить визначити їх оптимальний рівень, який сприятиме зменшенню розмірів збитків внаслідок пандемії COVID-19.

49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua