Кримінальне право

Коронавірус і значні світові політичні, соціально-економічні, правові та інші проблеми, які багато в чому породжені саме цією пандемією, ставлять сьогодні дуже складні завдання практично перед усіма державами, в тому числі й перед Україною. Якщо до цього додати політичні та соціально-економічні складнощі, які ми маємо на власному рівні, то потреба спеціального звернення до аналізу основного на цьому етапі суспільного розвитку «ініціатора» цих негативних процесів - коронавірусу COVID 19 - підтверджує таку необхідність.

Стрельцов, Євген (доктор юридичних наук; доктор теології; професор; член-кореспондент НАПрН України; проректор з навчальної роботи; завідувач кафедри кримінального права). Стрельцов, Лев (кандидат юридичних наук; голова експертної групи з питань запобігання та протидії кіберзлочинності; директор)

Коронавірус і кримінальне право: парадоксальність чи доречність їх спільного аналізу? // Юридичний вісник України : загальнонаціональна правова газета. - 2020. - № 16/17. - С. 10-11. - Далі буде.

Анотація: Надано основні факти про вірусну хворобу -коронавірус, основні види покарань за порушення противірусних заходів в Китаї та європейських країнах.

Свій внесок у дослідження цієї складної світової проблеми, яка, до речі, є, мабуть, першою саме в цьому напрямку, здійснюють представники відомої династії правників Стрельцових - доктор юридичних наук, професор Євген Львович Стрельцов та кандидат юридичних наук, почесний професор Лев Євгенович Стрельцов. Вони працюють у різних правових сферах, кожен має свій напрямок наукових досліджень, але в цьому аналізі їх інтереси збігаються.

Сьогодні інформація про цю вірусну хворобу, без усяких перевищень, є домінуючою. В зв'язку з цим виокремимо тільки основні факти. Отже, коронавіруси (лат. Coronaviridae) — це віруси (лат. virus - «отрута»), які викликають інфекційну хворобу та включають у це визначення на січень 2020 року 40 видів, об'єднаних у дві підродини, які заражають людину і тварин. Загальна назва пов'язана з будовою вірусу, шиловидні відростки якого нагадують сонячну корону. Вперше коронавірус у людини був виявлений у 1965 році. У грудні 2019 року в Китаї почався черговий спалах цієї хвороби, викликаний новим вірусом з цього сімейства — COV1D-19 , яка незабаром почала поширюватися і на інші країни. Механізм дії даного вірусу виглядає наступним чином: потрапивши до клітини людини, він «захоплює» контроль над нею та змушує невпинно виробляти власні копії — замість звичних для неї білків. Починається ланцюгова реакція. Зрештою клітина гине, породжуючи значні складнощі для здоров'я людини й роблячи її носієм цієї інфекції, тобто заразною для інших осіб. При цьому, коли поширення такої хвороби набуває масового масового характеру, в масштабах всього світу, а більшість людей не мають необхідного імунітету проти неї, то Всесвітня Організація Охорони Здоров'я визначає її як пандемію (грец. «весь народ»).

Слід зазначити, що поруч з організаційно-медичними заходами, спрямованими, в першу чергу, на розробку необхідної вакцини, безпосереднє та профілактичне лікування, здійснення інших необхідних організаційно-профілактичних кроків, є ще низка соціально-організаційних заходів, спрямованих на виявлення хворих, їх відокремлення від здорових осіб, припинення будь-яких заходів, які додатково порушують або значно ускладнюють проведення необхідної протиепідемічної роботи, зокрема, поширення перебільшених або неправдивих відомостей, а інколи й відвертої брехні; порушення умов перебування в організаціях, які проводять карантинні заходи та програми, порядку самоізоляції тощо. В таких випадках одними з об'єктивно необхідних, поруч із заходами адміністративного права/законодавства, стають заходи кримінально-правового характеру. Причому дуже часто при встановленні найбільш небезпечних порушень правил здійснення вказаних вище заходів перевага, з огляду на можливості державного впливу на осіб, які їх вчиняють, надається кримінальному праву/ законодавству.

Одним з основних, найбільш дієвих засобів впливу на свідомість та поведінку людей, які порушували встановлені правила/заборони, або для утримання їх від таких порушень, стали приписи кримінального права/законодавства. Так, одразу ж було встановлено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 10 років, довічне ув'язнення та навіть смертна кара за те, що людина, маючи, наприклад, явні симптоми захворювання (кашель, температура), при перевірці в лікаря, при вході в житловий комплекс або громадський транспорт, не повідомила про це, або в останні тижні перебувала в Ухані або спілкувалася з тими, хто відвідував цю провінцію, і не звернулася після цього до медиків. Ще гірше складається становище тих людей, які не вживають жодних заходів щодо самоізоляції, не носять маску, відвідуючи при цьому громадські місця й наражаючи тим самим на небезпеку зараження, тобто наражаючи на пряму соціально-медичну небезпеку велику кількість людей. Тяжкість покарання стосовно конкретної людини обирається в залежності від наслідків, до яких призвели дії порушника. Необхідно відзначити, що такі злочинні дії в Китаї розглядаються не як злочини проти народного здоров'я, як, наприклад, у нас, а як прямі злочинні загрози громадській безпеці. Причому, на нашу думку, не слід вважати все китайське кримінальне право/ законодавство дуже жорстоким, спрямованим виключно на безальтернативний крайній примус. Наприклад, на відміну від кримінального законодавства багатьох країн, у тому числі й України, китайське кримінальне право/законодавство передбачає лише один, досить «лагідний» вид покарання для юридичних осіб — штраф (ст. 31), не передбачаючи ані конфіскації майна, ані навіть ліквідації такої юрособи. Можна припустити, що процеси криміналізації/ дискриміналізації відповідних діянь здійснюються в цій країні продумано.

А що Європа?

Країни «старої» Європи основну «надію» в регламентації різних видів покарань за подібні дії покладають на покарання майнового характеру, значно збільшивши останнім часом розміри штрафів за порушення, скажімо, встановлених карантинних правил. Наприклад, в Італії в найбільш небезпечних провінціях — Ломбардії і Болоньї розмір штрафу піднятий до 5000 евро, або навіть передбачений арешт до 3-х місяців.

Потрібно також звернути увагу на регламентацію в європейських країнах покарання за розповсюдження фейкових новин стосовно цих подій і заходів, які застосовуються. Наприклад, Литва стала першою серед Балтійських держав, яка порушила кримінальну справу за такі дії. Потрібно додати, що при наявності необхідних обставин вказані дії можуть розглядатися як інформаційний тероризм.

Навіть ці досить короткі відомості про кримінально-правову регламентацію таких заборонених діянь у європейських державах дозволяють зробити висновок про наступне: якими б демократичними і гуманними вони себе не позиціонували, в разі необхідності чіткого вирішення конкретної проблеми, в намаганні максимально дотримуватися людьми встановленої заборони, влада в цих державах реально демонструє, що посилення прямих примусових заходів впливу на населення, тобто страх перед покаранням стає одним з основних, якщо взагалі не основним, засобів вибудовування суспільних відносин у державі. Саме так використовуються істотні можливості кримінального права/законодавства, і це потрібно завжди враховувати.

А Україна?

Україна теж має необхідний кримінально-правовий «важіль». Так, ст. 325 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил та норм, встановлених із метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань (ч. 1). Якщо такі дії спричинили загибель людей та інші тяжкі наслідки (ч. 2), вони розглядаються як кваліфікуючі (обтяжуючі) ознаки вчинення такого злочину. До цієї статті 17 березня 2020 року Законом № 530-1X були внесені зміни, які, в першу чергу, пов'язані з посиленням покарання. Такі зміни, особливо враховуючи скорочений час для їх розробки та прийняття, відповідають необхідним вимогам, тож реакція влади була зрозумілою і необхідною.

Але детальніший аналіз свідчить, що тут є багато проблем, які суттєво ускладнюють застосування положень цієї статті (норми).

Непрямий (опосередкований) зв'язок

Існує і такий напрямок взаємозв'язку, який пов'язаний із тим, що коронавірус COV1D-19 може бути, так би мовити, не напряму пов'язаний із цим законодавством, але він, його прояви, його наслідки можуть мати свій «вплив» і на сферу кримінального права/законодавства. Багато в чому це пов'язано з тим, що протікання даної хвороби, здійснення відповідних запобіжних заходів, в тому числі й карантинних, у всіх їх формах може мати непрості соціально-психологічні та інші прояви, що, в свою чергу, матиме опосередковане «відношення» до кримінального права/законодавства. Наприклад, закриття, обмеження, відпустки (часто без грошового утримання), «просто» звільнення працівників підприємств і організацій, що закриваються, та інші подібні процеси вже мають свої реальні негативні прояви. Найбільш яскравий приклад такого становища відбувся у середині квітня в Південно-Африканській Республіці, коли люди, залишившись без роботи в зв'язку з карантином і не маючи необхідних коштів для існування, почали стихійно збиратися в групи, навіть у кількості до 300 людей, та «вдиралися» в закриті магазини й виносили звідти все, що могли побачити

Вважається, що продовження карантину, включаючи й продовження самоізоляції, можуть бути прямими причинами збільшення, в першу чергу, кількості майнових злочинів, в тому числі й насильницького характеру. Також потрібно враховувати, що зменшивши прояви вуличної злочинності, коронавірус водночас значно «розширив» можливості так званої «віддаленої» злочинності — різних проявів комп'ютерного шахрайства, які стали набувати абсолютно реального характеру, наприклад, при продажі медичних масок або антиінфекційних засобів.

Треба відзначити, що в первісних відомостях стосовно коронавірусу головна увага приділялася в основному економічним детермінантам злочинності. Але все змінюється і вже на одному зі своїх перших брифінгів з цієї проблеми президент США Дональд Трамп говорив, що карантин призведе не лише до втрати роботи та грошей: це, особливо, коли такі профілактичні заходи будуть мати певну тривалість, може «провокувати» суттєве зростання кількості суїцидів, домашнього насильства, вживання наркотиків, що вже підтверджують саме такі випадки домашнього насильства у Франції, Англії та інших країнах

Стрельцов, Лев (кандидат юридичних наук; голова експертної групи з питань запобігання та протидії кіберзлочинності; директор)

Коронавірус і кримінальне право: парадоксальність чи доречність їх спільного аналізу? // Юридичний вісник України : загальнонаціональна правова газета. - 2020. - № 18/19. - С. 10-11. - Закінчення. Початок у № 16-17.

Анотація: Надано основні факти про вірусну хворобу - коронавірус, основні види покарань за порушення противірусних заходів в Китаї та європейських країнах.

Важливо зазначити, що поєднання економічних і соціальних обставин, які «супроводжують» цю хворобу, витікають з неї, можуть мати й інші, теж реальні ментально-депресивні наслідки, один з проявів яких полягає в тому, що страх перед даною хворобою стає домінуючим в особистій психіці. Причому такий страх може набувати реального характеру не лише на рівні медичного підтвердження цього захворювання, а й навіть на рівні попереднього позитивного результату аналізу, провокуючи часто трагічні наслідки, наприклад, у вигляді самогубств, які вже досягли певної кількості. Варто зазначити, що такі дії вчиняють не тільки так звані «прості» люди, а й «просунуті» в соціальному плані особи, причому представники різних держав, у яких, як здається, психічний стан повинен бути значно міцнішим. Це, наприклад, міністр фінансів Федеральної землі Гесен у ФРН; лікар, професор з гінекології й акушерства з Польщі; лікар футбольного клубу «Реймс» із Франції; дві медичні сестри з Італії. В Україні, як повідомляла ТСН, старшу медичну сестру з медичного закладу в Полтавській області знайшли повішеною у власній квартирі. Родичі кажуть, що вона скоїла суїцид, оскільки її лікарня не готова до прийняття пацієнтів з коронавірусом й вона сама боялася захворіти цією хворобою

Психологіч но-ментальні прояви, пов'язані з коронавірусом, можуть набувати й інших проявів: наприклад, у європейських державах спостерігаються випадки, коли власники квартир прямо відмовляють у продовженні контракту на проживання медичному персоналу, який вимушений працювати з інфікованими; в інших випадках сусіди влаштовують медикам, які живуть поруч і працюють з інфікованими, відверті деструкції. Тобто, як свідчать події, які відбулися в нас у Нових Санжарах

Необхідні попередні «розрахунки»

Для того, щоб звернення до аналізу положень кримінального права/законодавства, в тому числі й вітчизняного, мало не ідеалізовано-абстрактний, а все ж більш обґрунтований теоретико-прикладний характер, звернемося до конкретних цифр, які проілюструють виразно й дадуть змогу побачити реальний характер застосування цього права/законодавства та виступатимуть у якості певних «предтеч» для формулювання важливих висновків. І це теж знаходиться в межах предмета цієї публікації, оскільки ці первісні думки про проведення нами таких розрахунків пов'язані з обставинами на фоні коронавірусу. Так, у низці європейських держав, про які сьогодні вже офіційно відомо, — Франції, Великій Британії (на рівні метрополії) та Бельгії — у зв'язку з попередженням поширення СОVID)-19 було прийнято рішення щодо звільнення засуджених до позбавлення волі з місць відбування покарання, або, як кажуть у цих державах, із в'язниць. Підстави звільнення у зв'язку з коронавірусом, зрозуміло, інші, ніж зазвичай, але через інформацію про цю практику ми отримали відомості, можливо, не такі помітні, але важливі для оцінки досвіду функціонування системи кримінальної юстиції.

«Розрахунок» полягає у встановленні співвідношення між загальною кількістю населення в цих державах і кількістю (у процентному виразі) людей, які засуджені до позбавлення волі та знаходяться у в'язницях, а вже потім у порівнянні цих показників з українськими даними.

Завдяки чому потрібно вирішувати питання змін в кримінальному праві? Зокрема, які міркування або обставини можуть «підштовхнути» до прийняття загального рішення? Тут теж можливі де кілька варіантів: використання міжнародного та зарубіжного досвіду, що, безумовно, виглядає необхідним, враховуючи «західний» досвід соціального розвитку, до якого ми тільки починаємо долучатися. Але в якому обсязі? Це має бути «сліпе» копіювання, часткове «запозичення» або розумне використання принципових положень? Додаткове запитання: які держави можуть слугувати прикладом для цього? Чи будемо звертатися до досвіду «найкращих» за своїм суб'єктивним вибором? 1 хто визначатиме, кримінальне право/законодавство якої держави краще, і який саме «шматок» (розділ, глава, інститут) буде саме для нас найліпшим?

Стислі відомості стосовно засуджених до позбавлення волі в трьох розвинених європейських країнах, свідчать, що фактично вони не володіють ніяким «лідерством». Як то кажуть: «Усе, як у всіх»! Саме тому: зміни в кримінальному праві/законодавстві повинні мати об'єктивно-необхідний зміст та обсяг та носити виважений характер, поєднуючи національні правові традиції та зарубіжні інновації.

Коронавірус СOVID-І9 виступає сьогодні на планеті в якості небезпечного вірусного (інфекційного) захворювання та складної соціально-негативної проблеми, запобігання якій є першочерговим завданням для кожної держави та світової спільноти в цілому. Протидія цьому медико-соціальному явищу потребує поруч із заходами, які вже проводяться, постійної розробки та втілення в суспільне життя комплексу нових поступових кроків. При цьому складність впливу на це явище, необхідність розробки суто реальних, а не декларованих, заходів слугує своєрідним індикатором їх змісту. Це безпосередньо стосується й встановлення низки обов'язкових медико-соціальних «табу», сутність яких полягає в прямій забороні вчинення відповідних дій різного характеру, які підривають/знешкоджують весь комплекс таких кроків. Розуміння цього, як би прикро це не звучало в зв'язку з таким приводом, дає фактичну змогу прискіпливіше подивитися на сутність кримінального права/законодавства, його основне соціальне призначення, основну функцію тощо. Саме ці події показують, що кримінально-правові приписи — це пряма заборона відповідної людської поведінки під страхом, у разі порушення встановленої заборони, прямого покарання, причому й такого, що має невідворотні негативні наслідки (наприклад, смертна кара в Китаї). Вдумайтесь, лише у випадках правової регламентації вчинків, пов'язаних із порушенням карантинних заходів, необхідне тільки пряме покарання за порушення встановленої заборони, тобто жодного можливого пом'якшення, жодних можливих відстрочок та змін, одним словом — ніякого компромісу: порушив — відповідай! Саме це ми повинні розуміти, користуючись приписами кримінального права/законодавства, встановлюючи відповідні кримінально-правові заборони в будь-яких випадках.

Пахаренко, Олександр (партнер патентно-правової фірми; адвокат; патентний повірений).

Компанець, Євген (заступник начальника юридичного відділу патентно-правової фірми)

Кримінальнй проступок, коронавірус та захист прав інтелектуальної власності // Юридична газета : всеукраїнське професійне юридичне видання. - 2020. - № 12. - С. 1,

Анотація: Йдеться про запровадження інституту кримінальних проступків в розрізі захисту прав інтелектуальної власності.

Сьогодні, коли весь світ шукає можливості, щоб впоратися з пандемією COVID 19, злочинці наживаються, продаючи підроблені тести, ліки, засоби дезінфекції та захисту, невідомого походження і низької якості, які можуть нести смертельну загрозу для здоров'я та безпеки людини. Мінімальний пошук в національному інтернет-сегменті видає численні посилання на виявлені правоохоронними органами підпільні виробництва контрафактних антисептичних та лікарських засобів. Фахівці Європолу в ситуаційних звітах щодо пандемії COVID 19 констатують різке збільшення від початку пандемічної кризи продажу контрафактної медичної, санітарно-гігієнічної та фармацевтичної продукції, засобів індивідуального захисту, а також наголошують, що організовані злочинні угруповання, які займаються виробництвом і розповсюдженням контрафактних товарів, знову довели свою здатність до адаптації з позиції зміщення фокусу продукту, маркетингу та упаковки для задоволення або формування поточного попиту. Однак до чого тут кримінальний проступок і захист прав інтелектуальної власності? Спробуємо розібратися.

З теорії права відомо, що за ступенем суспільної небезпеки правопорушення поділяються на злочини та проступки. Правопорушення також класифікуються за матеріальною складовою - розміром завданої шкоди (значна або незначна).

01.07.2020 р. набуває чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 р. №2617 VIII яким вносяться масштабні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, пов'язані із запровадженням інституту кримінальних проступків, про які ми розповімо в розрізі захисту прав інтелектуальної власності.

Інститут кримінальних проступків протягом тривалого часу діє у правових системах деяких країн ЄС, які застосовують спрощений порядок досудового розслідування та судового розгляду щодо незначних правопорушень. Одразу зазначимо, що теорія і практика з цього приводу є дискусійною, оскільки існує думка про те, що таке спрощення зменшує реальні правові гарантії сторін і натомість може призвести до зловживань з боку правоохоронних органів.

Насамперед, необхідно звернути увагу на те, що в Законі не дотримана усталена законодавча логіка: матеріальне право первинне, а процесуальне — лише форма його реалізації. В цьому випадку чинні норми КПК про кримінальні проступки зумовили необхідність внесення змін до Кримінального кодексу України .

Загалом, запровадження інституту кримінальних проступків є позитивним явищем, яке має спростити досудове розслідування та пришвидшити притягнення порушників до відповідальності. Однак за класифікацією порушення прав інтелектуальної власності воно не віднесене до кримінальних проступків , тому для правовласників цей правовий інститут та його можливості будуть недоступними.

Незважаючи на гостру суспільну проблему виробництва та розповсюдження контрафактної продукції, привернення до неї уваги з боку національних та міжнародних неурядових організацій, проведення минулого року парламентських слухань «Побудова ефективної системи охорони інтелектуальної власності в Україні», проблеми вдосконалення захисту прав інтелектуальної власності в порядку кримінального судочинства залишаються невирішеними. Остання практика співпраці з поліцією свідчить, що справи про порушення прав інтелектуальної власності все ще не є пріоритетними, оскільки здійснення антиконтрафактних дій розцінюється як «тиск на бізнес», а тому кількість правопорушень збільшується.

Коронавірусна та посткоронавірусна злочинність: первісні карантини припущення // Юридичний вісник України : загальнонаціональна правова газета. - 2020. - № 20/21. - С. 10-11.

Анотація: Досліджено кримінально-правові проблеми, пов'язані з коронавірусом. Надано більш предметне звернення до тих злочинів, які, образно кажучи, пов'язані з коронавірусом.

Коронавірусний «вплив» на злочинність: спроба узагальнення первинної статистики

Незважаючи на те, що тільки починається вивчення та узагальнення статистичних даних, які «відображають» стан коронавірусної злочинності, вже починають з’являтися спроби відійти від «простого» первісного аналізу статистичних відомостей, а спробувати виділити її види, і тим самим провести вже певну диференціацію. Наприклад, у дуже короткому спеціальному огляді, який здійснив Європол, спеціально підкреслюється, що злочинність відразу почала використовувати ті складнощі та зміни, які відбуваються в сучасному суспільному житті в своїх інтересах, а її здатність реалізовувати свої наміри потребує готовності до цього та необхідної пильності. Спроба виділити види злочинності, які набули сьогодні достатньої реальності, дала змогу запропонувати наступне. Зокрема, виділяються злочини, пов’язані з використанням значного зростання попиту на товари та засоби гігієни, пов’язані зі спалахом COVID-19. Також це різні прояви кіберзлочинності й інші шахрайські схеми злочинного заволодіння майном громадян та організацій. Окремо виділяється певне «пожвавлення» телефонного шахрайства тощо.

До цього потрібно додати, що стають відомими й інші спроби обманного викрадення грошей у громадян. Одна з них полягає в пропозиції виплатити громадянам якусь компенсацію збитку від вірусу. Для цього злочинці просять повідомити дані банківської картки та персональні відомості громадянина. Отримавши їх, шахраї зникають, як і гроші з картки потерпілого. Ще один прояв обманних дій полягає в тому, що громадянам дзвонять з, нібито, державних відомств або поліклінік із повідомленнями про те, що вони контактували із зараженим і до них для проведення платного аналізу виїде бригада. Процедуру оцінюють у певну (чималу суму), яку вже потрібно перевести на вказаний рахунок, бо інакше ніхто не приїде. Після перерахування грошей, звичайно, ніхто не приїжджає.

Є група злочинів, наявність яких уже підтвердили декілька Європейських держав, пов’язаних зі здійсненням так званого фізичного злочинного проникнення в особисті приміщення для викрадення майна. Але, і на це потрібно звернути увагу, це так званні «сучасні» злочини, або злочини, які, так би мовити, «безпосередньо» пов’язані з коронавірусом. Закінчиться коронавірус — «закінчаться» й ці злочинні прояви.

Але окрім вказаних, уже починають виокремлюватися й так звані «перспективні» злочини. Наприклад, доки ще на мінімальному рівні, але вже вказується на можливі зміни в організації незаконного обігу наркотиків. Потребують ретельного моніторингу й істотні зміни, які можуть відбуватися в процесах нелегальної міграції, в контрабанді товарів і послуг, інших протиправних порушень міждержавних кордонів та ін. Крім того, це дає змогу, поруч із суто правоохоронною діяльністю, почати здійснювати й певні профілактичні заходи, попере джаючи через різні соціальні канали зв’язку про такі та подібні спроби злочинних проявів.

Але потрібно дивитися ще глибше… «Залишаючись» на економічному напрямку, як найбільш видимому сьогодні, потрібно сказати, що тут можуть відбутися принципові реальні формально-фактичні зміни, які торкатимуться не лише найбільших підприємств та організацій, а й навіть всесвітньо відомих концернів. Йдеться про купівлю акцій збанкрутілих під час коронавірусу підприємств не тільки найбільшими бізнес-структурами з інших країн: такі дії починають набувати характеру економічної «інтервенції», бо це робиться «під прикриттям» або за безпосередньої «участі» держави. І це зрозуміло, оскільки «негласне» володіння акціями (в значній кількості) важливих компаній дає змогу державі — «таємному беніфіціарію» — економічно лобіювати власні інтереси та нав’язувати відповідні рішення іншій країні.

Світовий коронавірус COVID-19, без перебільшення, представляє собою глобальний феномен, який потрібно, користуючись спортивною термінологією, оцінювати не як спринт, а як «чистий» марафон. При цьому кожне глобальне явище, яке тою чи іншою мірою трансформує людську цивілізацію, з одного боку, створює нові можливості (перспективи) для подальшого сталого розвитку, а з другого — може, за певних умов, створювати не лише певні «нейтральні» ризики для особи, суспільства та держави, а й реальні загрози для них. Саме такі «загрози» й несуть різні прояви злочинності. З розумінням цього завжди потрібно, в тому числі і в даному випадку, досить «обережно» підходити до виявлення таких ризиків і реально оцінювати обставини, що можуть виступати в якості прямих, непрямих, «віддалених» детермінантів відповідної злочинності. В будь-якому разі спроба встановити співвідношення між цілями, які повинні бути «в наявності» в законодавстві та їх реалізацією в наступній практичній діяльності, дає змогу моніторити ефективність правозастосовної практики як кінцевої мети виконання завдань системи кримінальної юстиції, які повинні забезпечувати (охороняти) умови існування й розвитку особи, суспільства та держави.