Дедалі більше злочинів вчиняються із використанням вогнепальної зброї. Це пов’язано, перш за все, з тим, що де в чому ринок вогнепальної зброї став ліберальнішим, а також появилося більше можливостей для одержання зброї незаконним шляхом. Як правило, чинити злочини за допомогою вогнепальної зброї є більш привабливим для злочинців. Зброя використовується для полегшення вчинення злочинних дій. Суспільна небезпечність злочинів, вчинених із використанням вогнепальної зброї, дуже велика, оскільки ставить під загрозу життя і здоров’я однієї чи кількох осіб

Арешонков Віталій Правові засади обігу вогнепальної зброї в Україні: сучасний стан та перспективи врегулювання // Підприємництво, господарство, право. -  2009. -№ 12. -  С. 41-45

Анотація: У статті розглядається сучасний стан правового забезпечення обігу вогнепальної зброї в Україні, а також обґрунтовується необхідність прийняття Закону України «Про зброю» як одного із шляхів його вдосконалення.

У процесі історичного розвитку людство постійно стикалося з проблемою використання злочинцями різних знарядь і засобів, спеціально виготовлених, пристосованих або запозичених із цивільного чи військового обігу для найбільш оптимальної реалізації різноманітних злочинних задумів. Серед таких засобів зброя завжди займала особливе місце. Історично найбільше кримінальне застосування завжди знаходили такі види зброї, як вогнепальна та холодна, що зумовило велику розробленість як загальноправових, так і експертно-криміналістичних аспектів дослідження обставин кримінального використання цих видів зброї. Саме широтою кримінального поширення вогнепальної зброї пояснюється і наявність серед кримінальне караних діянь специфічних складів злочинів, пов'язаних із незаконним обігом цього виду зброї. В останні роки правоохоронні органи посилили боротьбу з розповсюдженням вогнепальної зброї, намагаючись зменшити її незаконний обіг. Однак накопичена з минулих десятиліть зброя постійно нагадує про своє існування в нашому суспільстві. Підтвердженням цього є, наприклад, випадок, коли на Кіровоградщині із складу зброї, що охоронявся, злочинці викрали близько 200 пістолетів та автоматів, 44 протитанкових гранатомети, 75 кг тротилу, понад 17 тис. набоїв. Вилучений арсенал вражає своїми розмірами та різноманітністю; слід зазначити, що це не поодинокий випадок «гучних» вилучень і спроб використання в злочинних цілях зброї на території нашої країни. Таким чином, на сучасному етапі незаконний обіг зброї є серйозною суспільною небезпекою, впливає на збільшення кількості злочинів, перш за все насильницького та корисно-насильницького характеру. Все це свідчить про те, що реалії існуючої слідчої, оперативно-розшукової, експертної практики зумовлюють необхідність глибокого наукового дослідження проблеми незаконного обігу зброї та розроблення правових, організаційних і профілактичних заходів боротьби з ним. Проблеми, пов'язані з кримінально-правовою характеристикою злочинів проти громадської безпеки та протидією незаконному обігу зброї, є більш дослідженими, їх розглядали М. Грінберг, В. Ємельянов, В. Навроцький, В. Ткаченко та ін… в науковій літературі недостатньо висвітленими, з точки зору системного вивчення, залишаються питання, присвячені саме правовим засадам обігу вогнепальної зброї в Україні

Кофанов Андрій Шляхи оптимізації організації експертно-криміналістичної діяльності при розслідуванні злочинів, пов'язаних із застосуванням і використанням вогнепальної зброї // Підприємництво, господарство, право. - 2011. -№ 4. -  С. 10-13

Анотація: У статті розглядаються шляхи оптимізацації організації криміналістичної діяльності Експертною службою МВС України при розслідуванні злочинних посягань або вже скоєних злочинів у сфері обігу, використання або застосування вогнепальної зброї та набоїв до неї.

Проблеми, пов'язані з розкриттям і розслідуванням особливо тяжких злочинів, вчинених із використанням та застосуванням вогнепальної зброї, не нові. Це зумовлено, насамперед, тим, що такі злочини, як правило, викликають великий суспільний резонанс, істотно загострюють дефіцит часу, створюють зайвий дискомфорт, породжують процеси, які протидіють розкриттю та розслідуванню. У сучасних умовах із урахуванням того, що організована злочинність остаточно сформована та постійно розвивається, слід зазначити ще й такі особливості, як гострий дефіцит або свідоме (частіше досить кваліфіковане) перекручування доказової бази, а також високоорганізований рівень протидії не тільки розслідуванню, а й усій правоохоронній діяльності в цілому. Це висуває на передній план, з точки зору забезпечення об'єктивізації доказування за кримінальними справами, можливості судово-експертних установ, до яких, безумовно, відносяться експертно-криміналістичні підрозділи органів внутрішніх справ і міністерства юстиції. Слід зазначити, що експертно-криміналістичні підрозділи органів внутрішніх справ є потужною структурою, яка складається з досить наукоємного центрального апарата та розвинутої мережі територіальних І галузевих установ. Однією з ознак експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ є те, що значна частина їх робочого часу використовується для забезпечення оперативно-розшукової діяльності (проведення попередніх досліджень, криміналістичних обліків тощо). Експертно-криміналістична діяльність щодо попередження, розслідування та розкриття тяжких злочинів, пов'язаних із застосуванням і використанням вогнепальної зброї, будується на основі існуючих і щойно розроблених методик розслідування окремих видів або груп однорідних злочинів і має свою специфіку. Серед найбільш значимих особливостей експертно-криміналістичної діяльності заслуговують на увагу послідовність, цілеспрямованість заходів, які проводяться. Очевидно, що високоефективною може бути лише добре спланована діяльність, яка полягає в логічно зв'язаному ланцюзі певних заходів, що в ідеалі є динамічним алгоритмом розслідування. Цілеспрямовані дії суб'єкта розслідування повинні опиратися на криміналістичне значиму інформацію про висунуті слідчі, оперативні й експертні версії, у тому числі про джерела походження вогнепальної зброї та боєприпасів, навички її застосування, використання тощо. Врешті-решт, послідовність визначається сформованим організаційно-правовим статусом Експертної служби як самостійного й повноправного суб'єкта розслідування.

Романівка З. Теоретичні основи класифікації знарядь та засобів вчинення злочину // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Юридичні науки. - 2016. - № 855. - С. 470-473.

Анотація: Розроблено теорію кримінального права й криміналістики, положення формальнологічної теорії; загальну класифікацію знарядь і засобів вчинення злочину; приватну класифікацію окремих видів знарядь і окремих видів засобів вчинення злочину.

Знаряддя й засоби вчинення злочину є складними системними утворами. У процесі класифікації необхідно охарактеризувати їх з різних позицій, відмежувати усі існуючі зв’язки й взаємини, що мають значення не тільки для теорії, але й для практичної діяльності. В основу повинні бути покладені єдині, вихідні ( базові) ознаки, властиві усім видам знарядь і засобів вчинення злочину. У цьому випадку можлива побудова багаторівневої системи, що відповідає рядам класифікації. Стане можливим розгляд класифікації й окремих знарядь і засобів та їхніх груп за ознаками, що визначають специфіку й їх відносну самостійність. Подібний підхід дає змогу побудувати систему, що випливає із двох підвидів:  

1) загальна класифікація знарядь і засобів вчинення злочину; 

2) приватна класифікація окремих видів знарядь і окремих видів засобів вчинення злочину. У теорії криміналістичної класифікації злочинів висловлено ідею про доцільність побудови загальних і приватних систем класифікацій не тільки ізольовано, з урахуванням власних ознак злочинів, але й за ознакою їх співвідношення з іншими системними утвореннями. Ці положення запропоновано застосовувати й під час класифікації знарядь як одного із центральних механізмів вчиненого й процесу його відбиття: “ злочинець – знаряддя злочину – предмет впливу”. Ці положення застосовні й під час класифікації засобів вчинення злочину. Як правило, класифікації мають практичне значення для правозастосування, даючи змогу правильно розібратися у тих чи інших властивостях досліджуваного об’єкта, оскільки у логічну їхню основу повинен бути покладений єдиний критерій розмежування, залежно від якого буде побудована уся система.  Враховуючи ці положення, потрібно враховувати кримінально-правову класифікацію. Вона буде необхідною передумовою достовірного розуміння сутності досліджуваного явища, ефективності пізнання його правової природи й виявлення закономірностей розвитку, які необхідні для його практичного застосування.

Богатирьов І. Г. Наукові погляди на проблему протидії злочинам, що вчиняються із використанням зброї // Право і суспільство. - 2011. - № 1. - С. 11-14.

Анотація: Стаття присвячена науковим поглядам на проблему протидії злочинам, що вчиняються з використанням зброї, в Україні.

…протидія злочинам із використанням зброї, бойових припасів та вибухових речовин є актуальною проблемою, яка потребує належної уваги з боку державних інституцій та постійного наукового пошуку. До найбільш актуальних проблем протидії вчиненню злочинів із застосуванням вогнепальної зброї в Україні слід віднести:

1. Неурегульованість у чинному законодавстві класифікації зброї, що, у свою чергу, створює певні незручності для працівників органів внутрішніх справ у справі запобігання вчиненню злочинів із застосуванням вогнепальної зброї. Ми підтримуємо тих криміналістів, які пропонують класифікувати вогнепальну зброю за спеціально-технічними даними; за способом виготовлення; за способом використання тощо. Наведена класифікація надає можливість визначати вогнепальну зброю за такими ознаками: по-перше, використання вогнепальної зброї на стадії вчинення злочину (розбій, грабіж, крадіжка, хуліганство тощо); по-друге, кримінально-правова характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак вчинення таких злочинів; по-третє, характеристика методів та форм кримінального та адміністративного впливу на заборону вчиняти протиправні дії у сфері обігу зброї та її використання. 

2. Надання дозволів, ліцензій щодо користування та застосування вогнепальної зброї. На жаль, можна констатувати, що чинне законодавство, яке регулює обіг зброї в Україні, не відповідає потребам сьогодення, не завжди відповідає їм і діяльність органів внутрішніх справ щодо запобігання вчиненню злочинів з використанням вогнепальної зброї.

3. Застосування вогнепальної зброї не за призначенням негативно впливає на сферу громадської безпеки і є одним із чинників впливу на стан безпеки країни. У зв’язку з цим розв’язання теоретичних та прикладних завдань застосування вогнепальної зброї потребує наукового осмислення та глибокого вивчення. 

4. Створення в Україні належного адміністративно-правового режиму реєстрації вогнепальної зброї та її застосування дозволить визначити цілісну систему врегулювання всіх видів правовідносин у сфері обігу зброї і надасть змогу захистити інтереси держави, права і свободи, які охороняються чинним законодавством України. Сьогодні є всі підстави прийняти нарешті в Україні Закон України «Про зброю». 

5. Проблемними залишаються питання щодо нагляду і контролю за суб’єктами, які мають дозвіл на виробництво, ремонт, торгівлю, передачу, придбання, колекціонування, облік, зберігання, утилізацію, ввезення та вивезення з території України вогнепальної зброї з метою підтримання правопорядку та громадської безпеки в державі. Назріла потреба розширити можливості держави щодо роботи автоматизованої інформаційно-пошукової системи нагляду і контролю за вогнепальною зброєю. 

6. Потребує певного вдосконалення юридична відповідальність за правопорушення проти громадської безпеки, предметами яких є вогнепальна зброя. Заслуговує на увагу використання працівниками органів внутрішніх справ інноваційних технологій та методів при виявленні та запобіганні вчиненню злочинів із застосуванням вогнепальної зброї. Серед заходів запобігання правопорушенням громадської безпеки слід назвати загальні, спеціально-кримінологічні, індивідуальні, оперативно-розшукові. На підставі вищевикладеного дістаємо таких висновків: 

- по-перше, сьогодні є всі підстави для прийняття Верховною Радою України Закону України "Про зброю", а також Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу зброї, бойових припасів та вибухових речовин", в яких необхідно чітко визначити ступень обмеженості обігу окремих предметів озброєння у суспільстві та заходи протидії їх незаконному обігу; 

 – по-друге, з метою подальшого вивчення, систематизації наявних даних та вироблення дієвих заходів протидії злочинам, пов’язаним із незаконним обігом предметів озброєння, пропонується виокремити в основній частині кримінології кримінологічну теорію щодо злочинності, пов’язаної із незаконним обігом предметів озброєння. 

Книженко О. Кваліфікація злочинів, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї, бойових припасів чи вибухових о // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2017. - № 1. - С. 70–74.

Анотація: Мета цієї статті полягає у розкритті актуальних питань кваліфікації злочинів, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї, бойових припасів чи вибухових речовин.

Під час вчинення злочину особа з метою полегшення реалізації задуманого досить часто застосовує вогнепальну зброю, бойові припаси чи вибухові речовини. Такий спосіб вчинення злочину не завжди знаходить правильну кримінально-правову оцінку з боку правників. Аналіз матеріалів судової практики свідчить, які особливої уваги з цього приводу потребують діяння, які полягають у вчиненні терористичного акту з використанням зброї. Для України вчинення терористичних актів є проявом відносно нового виду злочинності. Якщо до 2012 року діяння, які були б пов’язані із вчиненням терористичних актів, не обліковувалися у статистичній звітності, то на сьогодні їхня кількість сягає тисяч одиниць. Відсутність досвіду з розслідування такої категорії злочинів породжує низку запитань, зокрема: чи потрібно ставити особі у провину сукупність злочинів у разі вчинення терористичного акту, оскільки він поєднується із використанням зброї, бойових припасів чи вибухових речовин. Нового осмислення з урахуванням сучасних реалій життя, передусім наявності можливості володіння нарізною зброєю на законних підставах, потребує й ст. 257 «Бандитизм» Кримінального кодексу України (КК України). 

Свірін М. О. Запобігання підрозділами Національної поліції злочинам, пов’язаним з незаконним обігом зброї // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. - 2016. - Вип. 4. - С. 251-260

Анотація: У статті розглянуто поняття «запобігання злочинам», правове регулювання та особливості здійснення цієї діяльності підрозділами Національної поліції України, стан, проблемні питання та шляхи вдосконалення запобігання Національною поліцією злочинам, пов’язаним з незаконним поводженням з вогнепальною зброєю.

Правовою основою діяльності підрозділів Національної поліції, пов’язаної з протидією та запобіганням злочинам, у т.ч. і незаконному обігу зброї є Конституція України, закони України «Про Національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси України тощо. Так, Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року до основних повноважень поліції (ст. 23) віднесено здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; виявлення причин та умов, що сприяють учиненню кримінальних правопорушень, ужиття в межах компетенції заходів для їх усунення. Відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, які здійснюють  оперативно-розшукову діяльність, зобов'язані:  - уживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення й припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють учиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень; - здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами для швидкого й повного попередження, виявлення та припинення злочинів. КК України запобігання злочинам відніс до завдань кодексу, що відповідно закріплює запобіжну функцію кримінального права (ст. 1 КК). Аналіз законодавства України щодо питань запобігання злочинності свідчить, що законодавець поряд з терміном «запобігання» використовує ще й такі, як попередження, профілактика, превенція, припинення, значення яких у законодавстві не розкривається. Вони переважно взаємозамінні між собою, проте в окремих випадках цими термінами позначаються різні поняття (види, рівні, форми запобіжної діяльності).

Біленчук  П. Д. Особливості криміналістичного дослідження корисливо-насильницьких злочинів, вчинених з використанням вогнепальної зброї: системний аналіз // Економіка. Фінанси. Право. -  2012. -№ 4. -  С. 26-32

Анотація: В дослідженні системно аналізуються особливості криміналістичного дослідження корисливо-насильницьких злочинів, вчинених з використанням вогнепальної зброї.

…важливим завданням теорії судового пізнання, криміналістики, судової експертології, теорії оперативно-розшукового пізнання є підвищення ефективності запобігання, протидіїтарозслідування корисливо-насильницьких злочинів, вчинених з використанням вогнепальної зброї.. Водночас, сучасний стан експертного та криміналістичного забезпечення розслідування злочинів в даній сфері потребує удосконалення професійної майстерності експертів, слідчих, прокурорів і суддів. Ось чому, досить важливим постає сьогодні перед теорією судового пізнання, криміналістичною наукою, судовою експертологією та теорією оперативно-розшукового пізнання завдання щодо необхідності розробки новітніх наукових положень, рекомендацій, пропозицій і технологій особливостей методики розслідування корисливо-насильницьких злочинів, вчинених з використанням вогнепальної зброї. Відомо, що ефективність запобігання, протидії і розслідування корисливо - насильницьких злочинів визначається вмілим використанням сил і пізнавальних засобів, рівнем експертного, наукового і техніко-криміналістичного забезпечення, що особливо важливо в умовах постійного зростання обсягу корупції, корисливо-насильницьких злочинів, вчинених з використанням вогнепальної зброї. Водночас, експертна, слідча і судова практика свідчить, що вогнепальна зброя сьогодні найбільш часто застосовується при вчиненні вбивств та інших особливо тяжких корисливо-насильницьких злочинів. Дані державної статистики показують, що кількість судово-балістичних досліджень, які пов'язані з розслідуванням корисливо-насильницьких злочинів, щороку збільшується. Тому, в даний час виникає особлива потреба в використанні спеціальних засобів пізнання, методів, технологій для розслідування корисливо-насильницьких злочинів з використанням вогнепальної зброї. Це обумовлено ще і тим, що, по - перше, проведення судово-балістичних досліджень вогнепальної зброї покликане оперативно надавати слідчому, судді, прокурору, адвокату інформацію для пошуку слідів зброї, затриманню злочинця та розслідування злочину по «гарячих» слідах; по-друге, в деяких випадках отримання доказової інформації про обставини протиправного застосування вогнепальної зброї  можливе тільки шляхом проведення криміналістичної ідентифікації вогнепальної зброї.

Судова балістика: класифікація слідів вогнепальної зброї та огляд вогнепальної зброї//Молодий вчений. -2017. - № 5.1 (45.1), - С.24-28

Анотація: У статті викладено комплексний розгляд питання класифікації та слідів вогнепальної зброї. Здійснено огляд вогнепальної зброї. Визначено організаційні та практичні основи судової балістики. Також описані основні підходи щодо класифікації та слідів вогнепальної зброї. Розглянуто які завдання вирішує судовобалістичної експертизи.

Дедалі більше злочинів вчиняються із використанням вогнепальної зброї. Це пов’язано, перш за все, з тим, що де в чому ринок вогнепальної зброї став ліберальнішим, а також появилося більше можливостей для одержання зброї незаконним шляхом. Як правило, чинити злочини за допомогою вогнепальної зброї є більш привабливим для злочинців. Зброя використовується для полегшення вчинення злочинних дій. Суспільна небезпечність злочинів, вчинених із використанням вогнепальної зброї, дуже велика, оскільки ставить під загрозу життя і здоров’я однієї чи кількох осіб. Розвиток судової балістики як галузі науки дає шанс використовувати нові знання у процесі проведення судово-балістичної експертизи і розслідуванні злочинів. З цього виникає необхідність розвивати судову балістику, що приведе до швидкої і точної класифікації вогнепальної зброї…

… Судово-балістична експертиза вирішує класифікаційні, діагностичні та ідентифікаційні завдання. Важким дослідженням є ідентифікація вогнепальної зброї за стріляними кулями і гільзами. Порівняльне дослідження слідів на кулі, що були виявлені на місці події, та слідів на кулі, які одержані експериментальним шляхом, провадиться шляхом співставлення за допомогою порівняльного мікроскопа та за збільшеними фотознімками. Судова балістика вивчає ознаки вогнепальної зброї та боєприпасів, закономірності виникнення слідів їх застосування, розробляє засоби та методи збирання й дослідження таких слідів. У судовій балістиці досліджується вогнепальна зброя і наслідки використання її зі злочинною ціллю. Дослідження зброї дає можливість винести обґрунтовані версії, виявити істотні обставини у справі, встановити винувату особу. Речовими доказами при використовуванні вогнепальної зброї можуть бути зброя та її частки, патрони, гільзи, кулі, картеч, дріб, незгорілі порошинки, пижі, пристрої, пристосування і матеріали, що застосовувалися при кустарному виготовленні зброї та боєприпасів. До завдань судової балістики можна віднести: визначення властивостей вогнепальної зброї та боєприпасів; ідентифікація зброї та боєприпасів; визначення групової належності зброї та боєприпасів або їх частин; встановлення окремих обставин застосування вогнепальної зброї. Об’єктами судово-балістичного дослідження є: ручна вогнепальна зброя; окремі елементи та приналежності зброї; боєприпаси; сліди пострілу; засоби та інструменти, що використовувались для спорядження патронів або виробництва снарядів. Ручна вогнепальна зброя може бути класифікована за різноманітними підставами. За своїм призначенням зброя поділяється на бойову, спортивну і мисливську. Бойова зброя призначена для вирішення бойових завдань: а) короткоствольна (довжина ствола до 200 мм – пістолети і револьвери); б) середньоствольна (довжина ствола від 200 до 400 мм – пістолети-кулемети, автомати, карабіни); в) довгоствольна (довжина ствола більше 400 мм – гвинтівки, ручні кулемети. 

Відомо, що сучасна озброєність злочинного середовища та стійка тенденція до вчинення корисливонасильницьких злочинів із застосуванням вогнепальної зброї, в тому числі гладкоствольної - це один із факторів погіршення криміногенної ситуації в будь-якій цивілізованій країні. При цьому, загальна кількість корисливо-насильницьких злочинів виступає певним індикатором, який дозволяє оцінити ступінь правопорядку в державі і, відповідно, стан та рівень безпеки громадян, суспільства, держави.

Замовити повніше сторінки з періодичних видань скористуйтесь послугою 
  
електронної доставки документів  ЕДД