Соціальне право

Серед видів соціального забезпечення важливе місце займають страхові допомоги. До них належать виплати з фондів соціального страхування, що надаються з компенсаційною чи іншою метою особам у разі настання для них страхового ризику.

Система страхових ризиків, що є підставою для виникнення права на страхові допомоги, доволі широка. Найбільш поширеними вважаються тимчасова непрацездатність, вагітність та пологи, народження дитини та догляд за нею, безробіття, часткове безробіття, смерть особи, нещасний випадок на виробництві та професійні захворювання. Всі ці обставини спричиняють повну або часткову втрату заробітку чи іншого доходу та позбавляють людину фінансової основи її життєдіяльності, а тому можуть поставити на межу фізіологічного виживання. З метою запобігання цим негараздам законодавство передбачає надання допомог за кошти страхових фондів.

Існують три таких фонди у системі соціального страхування, які виплачують страхові допомоги. Це — Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Кожен із названих фондів соціального страхування надає різні за цільовим призначенням допомоги, що можуть відрізнятися колом одержувачів, умовами надання та розмірами виплат. Але важливо зазначити, що ці допомоги надаються у грошовій формі.

У науці права соціального забезпечення немає єдиних підходів саме стосовно форми допомог. Одні вчені вважають, що допомоги необхідно надавати лише грошима, інші допускають можливість поєднання при цьому грошової та натуральної (одяг, продукти харчування тощо) форми допомог.

З останньою пропозицією важко погодитися хоча б тому, що страхові допомоги є одним із видів соціального страхування, а воно зазвичай зорієнтоване на надання саме грошових виплат. Крім того, уся система соціального страхування створена і діє з метою акумулювання та розподілу через страхові фонди коштів на потреби соціального забезпечення. Тому, щоб легалізувати натуральні допомоги, необхідно було б реформувати органи соціального страхування, наділивши їх невластивими тепер функціями збору та розподілу натуральних видів забезпечення. Все це вимагатиме додаткових і небажаних витрат, які можна, наприклад, спрямувати на підвищення розмірів вже існуючих видів страхових допомог.

Не зайвим буде нагадати й те, що страхові допомоги для більшості громадян України є заміною втраченого з поважних причин заробітку. А тому вони становлять матеріальну основу життєзабезпечення особи й гарантують їй належний рівень споживання матеріальних благ та послуг. Якщо при цьому врахувати, що кожна людина — це особистість з індивідуальною системою смаків та уподобань, то закономірно, що лише грошові допомоги дають змогу їй вільно розпоряджатися наявними у неї ресурсами, купувати одяг і харчування, які найбільш необхідні для неї чи для її сім'ї.

Грошова форма страхових допомог сприяє незалежності їх отримувачів від органів соціального захисту і, крім того, знімає будь-яку відповідальність з держави за забезпечення особи всім необхідним з метою підтримки рівня її життя.

Створена в Україні система страхових допомог є доволі розгалуженою та неоднорідною. Існують різні за своєю природою та призначенням грошові виплати, що можуть бути класифіковані за багатьма критеріями. Найпоширенішим вважається поділ страхових допомог за фондами їх надання. При цьому важливо наголосити, що кожен зі страхових фондів здійснює виплату декількох видів страхових допомог.

Так, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надає:
— допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною);
— допомогу по вагітності та пологах;
— допомогу при народженні дитини;

— допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
— допомогу на поховання, яка, щоправда, не надається на поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття передбачає виплату:
— допомоги по безробіттю, у тому числі одноразову її виплату для організації безробітним підприємницької діяльності;
— допомоги по частковому безробіттю;
— матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
— допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує:
— допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
— одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті застрахованої особи;
— щомісячну страхову виплату у разі часткової або повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку застрахованої особи;
— допомогу дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
— виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу роботу;
— виплату потерпілому під час його професійної реабілітації;
— одноразову допомогу у разі смерті застрахованої особи;
— витрати на поховання застрахованої особи;
— щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого.

Іншим критерієм, що зазвичай використовуються для класифікації страхових допомог, є тривалість їх виплати. На відміну від пенсій, страхові допомоги мають короткотерміновий характер, а тому поділяються на:
— одноразові допомоги. Тривалість їх виплати вичерпується разовим наданням грошових коштів застрахованій особі. Прикладом може бути допомога на поховання;
— періодичні допомоги. Вони надаються протягом певного періоду (допомога по безробіттю).

Існує класифікація страхових допомог і за колом одержувачів. За цією ознакою вони поділяються на такі, що надаються застрахованим особам, та особам незастрахованим у системі соціального страхування. Наприклад, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено виплату допомоги по безробіттю не лише застрахованим особам, а й особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними. Розмір допомоги у цьому випадку визначено на рівні прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За підставами виникнення права на страхові допомоги виділяють допомоги у зв'язку з настанням ризику безробіття, часткового безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів тощо.

Використана література:
Сташків, Б. І. Право соціального обслуговування: навчальний посібник. - К. : Знання, 2007. - 567 с.

СКАЧАТИ ОДНИМ ФАЙЛОМ