Педагогіка

Забезпечення якості освіти є однією з головних умов, мобільності, сумісності та привабливості системи вищої освіти будь-якої країни, головною складовою престижу вищого навчального закладу (ВНЗ). Сприяння європейському співробітництву в забезпеченні якості освіти – це вимога Болонського процесу, а принцип інституційної автономії передбачає, що основна відповідальність за забезпечення якості лежить на ВНЗ. У світовій практиці застосовуються різні підходи в оцінюванні якості роботи ВНЗ: репутаційний (на основі експертних оцінок), результативний (за об'єктивними показниками) і загальний. Завдання забезпечення якості вищої освіти є багатоплановим і включає наявність необхідних ресурсів (кадрових, фінансових, матеріальних, інформаційних, наукових, навчально-методичних тощо), організацію навчального процесу, яка найбільш адекватно відповідає сучасним тенденціям розвитку національної та світової економіки та освіти, контроль освітньої діяльності ВНЗ та якості підготовки фахівців на всіх етапах навчання та на всіх рівнях (рівні ВНЗ, державному рівні, міжнародному (європейському) рівні). Система управління якістю освіти в університеті повинна забезпечувати моніторинг основних показників якості та на їх основі підготовку рекомендацій для покращення всіх складових підготовки фахівців.

1.Левківський, Казимир Реформування вищої освіти в контексті імплементації Закону України "Про вищу освіту": нормативно-правові аспекти забезпечення якості // Вища школа, 2016. -№ 5. - С. 74-80

Анотація: Висвітлюються ключові проблеми реформування системи вищої освіти, підвищення якості професійної підготовки фахівців, законодавчого регулювання модернізації системи вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу. Автори підкреслюють важливість забезпечення якості вищої освіти, від якої залежить рівень конкурентоспроможності країни. Ухвалення нового законодавства про вищу освіту названо вирішальним інструментом запровадження інновацій у країнах Європи. У статті визначено основні засади і принципи управління вищою освітою та окреслено відповідні завдання. Розглядається можливість створення незалежної установи з оцінювання якості вищої освіти. Обґрунтовано необхідність освітнього консалтингу для масштабного реформування системи вищої освіти. Пропонується перелік складових модернізації управління вищою освітою.

Управління освітою має здійснюватися на засадах інноваційних стратегій відповідно до принципів сталого розвитку, створення сучасних систем освітніх проектів та моніторингу; посилення ролі та взаємодії усіх суб'єктів освітньої політики, в якій особистість, суспільство й держава стають рівноправними суб'єктами і партнерами.

Першочерговим завданням є налагодження високопрофесійного наукового, аналітичного і прогностичного супроводу управлінських рішень, подолання фрагментарності статистики, підготовка всебічної інформації на основі результатів наукових досліджень (зміни в освітніх потребах різних прошарків населення і регіонів; моніторинг розвитку освіти, оцінювання ситуації споживачами освітніх послуг, динаміка соціокультурних орієнтацій учасників навчально-виховного процесу, мобільність світоглядних очікувань і установок відповідно до загальної соціокультурної динаміки у країні й світі). Для масштабного реформування системи освіти в Україні необхідний розвинутий освітній консалтинг. Питання стандартів є питанням зрілості та відповідальності академічної спільноти. Разом з тим, підвищення стандартів можна забезпечити лише у відкритому та конкурентному середовищі. Таке середовище має визначати як конкурентну діяльність ВНЗ, так і співпрацю науково-педагогічних кадрів. Нова модель управління має бути відкритою і демократичною. Відкритість системи передбачає поширення впливу громадської думки на прийняття управлінських рішень. Вона змінює навантаження, с функції, структуру і стиль центрального та регіонального управління освітою — пряме втручання у діяльність установ і навчальних закладів має поступитися місцем гнучкості, науково-методичним, прогностичним, експертним, інформаційним та іншим функціям. До того ж, модернізація управління освітою має передбачати: оптимізацію організаційно-управлінських структур; децентралізацію управління освітою; ефективний перерозподіл функцій і повноважень між центральними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами; перехід від оперативного до програмно-цільового управління; поєднання державного і громадського контролю; впровадження нової етики управлінської діяльності взаємоповаги, позитивної мотивації; створення системи моніторингу ефективності управлінських рішень та їх впливу на якість освітніх послуг на всіх рівнях; організацію експериментальної перевірки та експертизи освітніх інновацій; впровадження інформативно-управлінських комп'ютерних технологій; демократизацію процедури призначення керівників навчальних закладів, їхню атестацію; удосконалення процедури ліцензування, атестації та акредитації закладів освіти; підготовку і підвищення компетентності управлінців усіх рівнів. Закон України "Про вищу освіту", який визначив головні напрями перетворень, має значний потенціал у реформуванні вищої освіти. Разом з тим, його імплементація потребує активної підтримки та пильності керівників освітянської галузі й суспільства.

2. Александрова, Екатерина Валентиновна Философское осмысление тенденций информатизации современного образовательного пространства // Философия образования. -2015. -№ 5 (62).-С.25-33

Аннотация: В статье анализируется возможный подход к философскому осмыслению перехода современного образовательного пространства на новый уровень. Автор обращается к проблеме трансформирования классической системы образования, ее адаптации к инновационным процессам совершенствования качества обучения в системе дистанционного образования. Чтобы определить, каково практическое значение тенденций информатизации современного образовательного пространства, необходимо понять сущность, закономерности и перспективы развития этого явления, выявить роль, смысл и значение его возникновения на данном этапе развития человечества. Решение такой задачи требует социально-философского подхода. Проведенные исследования, направленные на социально-философский анализ основания педагогической деятельности и образования, вывели тесную зависимость развития образования от развития информатизации современного общества. Они способствуют также более осознанному восприятию современной модели обучения посредством анализа перехода традиционных моделей обучения к дистанционным формам. Социально-философский анализ теории и практики дистанционного обучения наглядно свидетельствует о его интеграции как закономерного результата в развитие современного мирового социума. Философское осмысление тенденций информатизации современного образовательного пространства показывает тесную связь развития современного образования с развитием инфокоммуникационных технологий в современном обществе, имеет под собой несомненные основания и несет неоспоримые перспективы.

Система образования обладает рядом характерных особенностей, отличающих ее от других социальных систем. Как отмечают исследователи, она обладает такими специфическими особенностями, как, во-первых, существенное преобладание информационных процессов над материальными, во-вторых, преобладание человеческого фактора по сравнению с иными, в-третьих, высокая инерционность процессов системы образования. Данные особенности системы образования свидетельствуют о том, что она является весьма сложной открытой системой. Степень открытости системы образования зависит от многих факторов, для российской системы образования важнейшими являются политические. Итак, система высшего образования России становится все более открытой системой, характеризующейся высокой степенью интенсивности обмена информационными, технологическими и иными антропогенными потоками с внешней средой, которой в данном случае является как социально-экономическое, политическое, научное пространство России, так и соответствующие пространства мирового сообщества.

Система высшего образования является необходимой составной частью социума как целого, в силу чего закономерности функционирования и развития социума становятся факторами, определяющими функционирование и развитие ее подсистем. В то же время степень развитости и возможности функционирования и развития элементов системы, безусловно, влияют на ее развитие.

Если принимать во внимание не только факторы, действующие в рамках российского общества, но и мировые, то к ним следует отнести глобализацию всех социальных процессов: экономических, политических, правовых и культурных. В настоящее время необходимо говорить и о глобализации образовательных процессов, связанных с информатизацией.

Развитие информационных технологий и телекоммуникаций способствовало созданию в современном мире основ информационного общества и особой среды – так называемого киберпространства, обеспечивающего возможности свободного доступа к информации. Развитие ки-берпространства создает объективные предпосылки для перехода общества к качественно новой среде, представляющей собой виртуальную реальность с ее огромными возможностями накопления, обработки и передачи информации. Появление киберпространства стало возможным благодаря информационной революции, положившей начало качественно новому этапу в развитии человеческого общества. Любая инновационная форма обучения, дистанционное образование в том числе, требует использования прогрессивных моделей обучения. В настоящее время таковыми являются поисковые модели, впервые обозначенные Дж. Дьюи в XX в. Д. Дьюи является представителем американского прагматизма и родоначальником философии образования в мире. Он обосновал существование и предмет философии образования. Д. Дьюи развил учение о «проблематической ситуации» – это неопределенное, затруднительное положение, в котором оказывается человек и которое преодолевается благодаря мышлению. Основная и единственная задача мышления – преобразовать неопределенную («проблематическую») ситуацию в определенную, используя для этой цели наиболее полезные в данной ситуации «инструменты»: понятия, идеи, теории. Причем проблематическая ситуация трактуется не как объективные условия, в которых оказывается человек, а как внутренняя неуверенность, субъективное состояние человека, не зависящее от объективных обстоятельств. Понятия и теории – это не интеллектуальные средства, выполняющие познавательные функции, а «орудия», «инструменты», используемые лишь для выхода из «проблематической ситуации». Д. Дьюи также считает, что функции интеллекта заключаются не в том, чтобы познавать объекты окружающего мира, а в том, чтобы устанавливать пути, позволяющие создать наиболее эффективные и выгодные отношения к этим объектам. Эти идеи Д. Дьюи распространял и на педагогику, поэтому его часто называют реформатором в области педагогики. В частности, говоря об обучении, философ считает главной задачей учителя стимулировать индивидуальную активность обучающегося и правильно направлять ее. Ведь стремление к активной деятельности является не только природным врожден-ным свойством, но и естественной потребностью каждого нормального человека. Предложенные Д. Дьюи поисковые модели основаны на продуктивной деятельности учащихся в ходе решения проблем.

3. Шабайкович В. А. Імітація боротьби за якість вищої освіти // Стандартизація. Сертифікація. Якість, 2015. -N 3. - С. 40-45

Анотація: У статті наведено цікаві матеріали щодо причин низької якості вищої освіти в Україні. Розглянуто історичні, соціальні та організаційні фактори, що спричинили заміну якості вищої освіти на паперову роботу Сформовано основну концепцію вищої освіти і комплексну систему підвищення якості навчання в вузі, план якої повинен складатися на 3-4 роки і охоплювати всі її ланки вертикалі та горизонталі - від міністерства і до вузу, кафедри, викладача та студента.

Потрібно визнати, що якість радянської вищої освіти була достатньо високою за її безкоштовного надання студентам, відносно добрій матеріально-технічній базі, високих зарплатах викладачів, стипендіях студентів (на старших курсах вона була вищою за мінімальну зарплатню). Але, починаючи з 1958 року, вища освіта за рахунок неякісного реформування зазнала деформування зі зниженням її якості. І надалі, за рахунок накопичення негативних чинників, якість вищої освіти постійно знижувалася. Сінгапурська система вищої освіти, яка згідно з даними рейтингів РІЗА, посідає перші місця серед кращих систем освіти в світі. Два університети Сінгапуру зараховані до кращих університетів світу. Основна увага освітніх інвестицій зосереджена на студентах і викладачах. Для студентів — це великі стипендіальні програми, що дозволяють їм використовувати освіту інших провідних університетів світу, а для викладачів — значні зарплати. Система освіти є елітарною, але широко доступною всім, з виявленням талантів і спрямованою у бік державної служби. Урядові стипендіати зобов'язані працювати в державному секторі не менше двох років за кожен рік навчання. Відмічаються також заохочення викладачів, вихід за рамки формальної освіти, нові можливості для отримання передового досвіду, двомовність, інноваційність тощо. Великі надії щодо підвищення якості вищої освіти покладались на новий Закон України про вищу освіту, але чомусь ще не виправдались. За кількістю сторінок він нагадував інструкцію, а за сутністю — бюрократичний витвір, написаний такою ж і мовою. У меті закону (перший абзац) згадується надзвичайно широке коло питань — від правових, організаційних, фінансових, функціонування системи вищої освіти до ринку праці та потреби держави у кваліфікованих фахівцях. Але жодного слова щодо механізму забезпечення якості вищої освіти. Так само в Законі України і слова не сказано про корупцію, хоча вона суттєво знижує якість вищої освіти, а МОН є одним з найкорумпованіших міністерств. І надалі робиться вигляд, що нічого подібного там немає. До речі, тільки тому, що з корупцією борються самі корупціонери, що викликає лише подив, відмічається повна відсутність результатів. Мабуть свідомо не хочуть зрозуміти сутності корупції. А вирішується це питання зовсім просто: у підозрюваних необхідно співставляти прибутки і витрати родини. Якщо витрати більші, то це і є корупціонер, з яким необхідно боротися. За такого підходу створення антикорупційного комітету нічого не дасть, а може навіть збільшить корупцію, якою мають займатися самі організації та міністерства, в яких вона зароджується та існує . Здійснення правильних заходів у відповідному напрямі ПІДВИЩИТЬ якість вищої освіти України. Ще один удар було нанесено по якості вищої освіти тимчасовим Законом про зняття наукових пенсій працюючим пенсіонерам. Викликає сумнів зазначена причина — брак коштів. І це за наявності коштів на інші бюджетні розділи, особливо, зарплати слідчим (ЗО тис. грн.), патрульним міліціонерам (8—10 тис. грн.), підвищення витрат і зарплат депутатам ВР, закупівля вугілля з іншого кінця світу тощо. До речі, олігархи США поповнюють бюджет на 32%, а в нас — лише на 4%. Як відомо, велике значення в системі вищої освіти має інтелектуальна атмосфера, тобто створення у виші освітянського клімату висококваліфікованими викладачами, які, окрім всього, займаються науковою роботою. Руйнують таку атмосферу її некваліфіковані викладачі, формальне проведення навчально-наукових заходів, прийом у виші непідготовлених абітурієнтів, корупція, хабарництво тощо. Для створення видимості проведення «великої» роботи постійно видають «успіхи» окремих ланок і особистостей за успіхи цілої системи.

4. Мельниченко, Анатолій Використання соціологічної інформації в управлінні вищим навчальним закладом // Вища школа, 2015. -№ 2/3. - С. 19-27

Анотація: У статті розглядаються роль та напрями використання соціологічної інформації в управлінській діяльності керівництва ВНЗ на основі багаторічного досвіду проведення соціологічних досліджень у Національному технічному університеті України "КПІ".

Важливу роль в управлінні вищими навчальними закладами відіграє інформаційна компонента забезпечення управлінського процесу. Сучасному керівництву ВНЗ для ефективного управління необхідно володіти величезним обсягом інформації про зовнішнє і внутрішнє середовище та загальний стан соціальної системи. Особливо це набуває ваги у період зростання конкуренції між університетами. Соціологічне забезпечення управлінських процесів у провідних університетах світу вже досить давно стало невід'ємною складовою їх ефективної діяльності. Більше того, впровадження у процес управління ВНЗ соціологічного інформаційного забезпечення дає можливість суттєво підвищити якість та обґрунтованість рішень за усіма напрямами діяльності вищого навчального закладу: освітнім, науково-інноваційним, адміністративно-господарським , організаційно - виховним, міжнародним, соціально - побутовим тощо. Сьогодні це є вимогою часу з огляду на євроінтеграційні устремління України у сфері вищої освіти. Адже, в одному зі звітів, підготовлених для міністрів європейських країн, відповідальних за освіту, Європейською асоціацією із забезпечення якості вищої освіти наголошується на важливості інформаційних систем управління, зокрема вказується: "навчальні заклади повинні гарантувати, що вони збирають, аналізують і використовують відповідну інформацію для ефективного управління своїми навчальними програмами та іншою діяльністю". Серед вітчизняних дослідників проблемі забезпечення соціологічною інформацією управлінських процесів приділялася недостатня увага. При цьому, окремі аспекти цієї проблеми досліджували В. Бакіров, А. Давиденко, Л. Лисенко, О. Дікова-Фаворська, О. Величко, В. Вікторов, Д. Швець, О. Турба, В. Чепак та ін. Такі дослідження здебільшого здійснюються у межах відносно нового галузевого напряму соціологічної науки — соціології освіти. Разом з тим, основна увага дослідників часто зосереджена на і соціологічних дослідженнях конкретних проблем університетського життя. І саме тому комплексне дослідження, яке допоможе показати місце соціологічної інформації в системі управління ВНЗ, є вкрай важливим. Перш за все варто з'ясувати сутність соціологічної інформації, яка використовується в управлінні. На відміну від широкого трактування соціологічної інформації, яке передбачає сукупність знань, представлених у вигляді загальнотеоретичних та галузевих концепцій, загальних висновків та В положень щодо функціонування соціальних систем, у нашому випадку ми схильні до вузького трактування соціологічної інформації, що відображає її прикладний характер. Йдеться про те, що дефініцію "соціологічна інформація" слід тлумачити як частину змістовних результатів соціологічних досліджень, котра безпосередньо стосується конкретної проблемної ситуації і активно використовується у практичній управлінській діяльності ш (Є. Тавокін). Підкреслюючи важливість використання соціологічної інформації, Т. Єрескова слушно зазначає, що "впровадження соціологічного забезпечення в механізм розробки та прийняття управлінських рішень як раціональне поєднання соціального та управлінського аспектів може сприяти його удосконаленню, зокрема за рахунок: 1) надання якісної експертної допомоги для аналізу ефективності управлінського рішення; 2) своєчасного виявлення та аналізу суспільних проблем, тенденцій соціального розвитку, альтернатив, конфліктних ситуацій тощо; 3) моделювання проблем, вибору методів їх вирішення, оцінки наслідків; 4) забезпечення інформаційного супроводу підготовки та впровадження управлінського рішення; 5) підготовки тематичних, прогнозних, аналітичних матеріалів, довідок, що ґрунтуються на результатах якісних емпіричних досліджень тощо"4. У ході свого функціонування система соціологічної підтримки системи управління ВНЗ виконує різноманітні функції — інформаційно-діагностичну, планово-прогнозну, соціально-технологічну, контрольно-методичну, координаційну, а також просвітницьку і дослідницьку функції (класифікація функцій за О. Вандангійном). Окремі з цих функцій варто розглянути більш детально. Одним із найцікавіших методів, які варто використовувати при соціологічному супроводі управлінських процесів у ВНЗ, є метод експертних оцінок. Цей метод збору інформації особливо- актуальний у межах дослідження сучасних освітніх процесів, адже на основі авторитетної думки він дає можливість отримати найбільш адекватну аргументацію для обґрунтування практичних рекомендацій. Ця обставина й обумовлює зростання в сучасних умовах ролі експертизи, що дозволяє деяким дослідникам навіть говорити про виникнення нової соціальної групи — експертократії, а саму епоху називати "експертократичною". Зауважимо, що експертний метод значною мірою може забезпечити об'єктивність, багатосторонність, комплексність і компетентність прийнятих практичних рішень. Сьогодні цей метод досить добре розроблений і широко застосовується як засіб підвищення надійності вирішення наукових та управлінських проблем. Ще одним з ефективних інструментів управління, заснованого одночасно на використанні громадської думки, з одного боку, та інформаційно-комунікаційних технологій — з іншого, є моніторинговий метод. Моніторинговий метод відносять до так званих лонгітюдних досліджень.

Замовити повніше сторінки з періодичних видань скористуйтесь послугою

електронної доставки документів ЕДД