Політика

Політична діяльність за будь-яких умов, суспільно-політичних систем і форм державного устрою спрямована на завоювання та утримання контролю над ринком. Але над ринком специфічним — ринком влади. А через нього — над політичною та іншими сферами суспільства.

Політичний маркетинг — це сукупність форм і методів дослідження та впровадження в політичну практику тих чи тих настанов суспільної свідомості з метою здійснення контролю над ринком влади, тобто діяльність, спрямована на створення, підтримання чи зміну поведінки громадян щодо конкретних політичних лідерів, організацій, ідей.

Змістом політичного маркетингу є вивчення усталеної та формування бажаної громадської думки щодо образу (іміджу) політика, політичної організації. http://www.subject.com.ua/political/rudich/44.html

Руденко А. Ф. Політичний та партійний маркетинг: сутність, школи, категоріальний апарат // Філософія і політологія в контексті сучасної культури : науковий журнал. - 2013. - № Вип.6(4). - С. 83-88. - Библиогр. в конце ст.

Аннотация: Розглянуто сутність та структурні напрямки політичного маркетингу. Акцентовано увагу на особливостях партійного маркетингу. Проаналізовано теоретичні школи до розуміння сутності політичного маркетингу. Виокремлено категорії політико-партійного маркетингу та представлено їх основні характеристики. Розкрито необхідність створення партійних брендів.

Мета статті – проаналізувати сутність та школи, що склалися, політичного та партійного маркетингу, а також визначити базові категорії до їх дослідження.

Політичний маркетинг є невід’ємною складовою політичного процесу у демократичних країнах. Політичний плюралізм, становлення багатопартійності, формування політичного ринку, поява конкурентних виборів – причини, що сприяли становленню політичного маркетингу.

Політичний маркетинг бере свої витоки з виборчих кампаній, тому більшість робіт за даною проблематикою присвячено електоральному маркетингу. Сьогодні, політичний маркетинг поступово охоплює все більше суб’єктів політичного ринку. Тому предметом його вивчення визнається вже не тільки виборчий процес, але й все різноманіття політичних комунікацій, пов’язане з виробленням політичних пропозицій і із задоволенням попиту на певні політичні послуги. Як наслідок, розширення галузей у структурі політичного маркетингу.

Партійний маркетинг – відносно новий та малодосліджений напрямок політичного маркетингу. Найчастіше дослідники розглядають політичні партії як суб’єктів виборчого ринку, залишаючи їх предметом електорального маркетингу. Однак, політикопартійний маркетинг сьогодні – це багатоаспектний процес, який включає у себе все різноманіття взаємодії між політичними партіями та суспільством, виходячи за межі електорального процесу.

Через те, що український політичний ринок перебуває ще в стадії формування та інституціоналізації, тому для ефективного виробництва та успішного просування політичного товару суб’єктами політичного ринку, необхідним є комплексне вивчення змісту, структури політичного маркетингу та чітке визначення його категоріального апарату, що дасть змогу його вдосконалення…

Гугнина Т. А. (кандидат наук по государственному управлению; Польша; Жешув). Политический маркетинг в контексте цивилизационного процесса // Грані : Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2012. - 4. - С. 147-152. - Бібліографія : С.152 : 18 назв.

Аннотация: Рассмотрены основные этапы развития теории и практики политического маркетинга, анализируются его основные категории, инструменты и технологии применения на политическом рынке.

Существует три основных подхода к определению политического маркетинга. Один корреспондирует с инженерным пониманием маркетинга, экспонируя, главным образом, функциональный аспект, связанный с убеждением избирателей голосовать за определенного кандидата или партию. Г.Улицкая предлагает определение, согласно которому политический маркетинг – это совокупность «общественных теорий, методов, технологий и практик, целью которых является убеждение граждан оказать поддержку политику, группе или политическому проекту».

… Политический маркетинг – это непрерывный динамичный общественный процесс, который регулирует общественную жизнь и проходит в обществе. Маркетинг не является единственно механизмом, позволяющим функционировать многим конкурирующим субъектам. Его цель – успех обмена, приносящего удовлетворение обеим сторонам.

Можно выделить три этапа этого процесса:

1. Создание ценностей. Появляются политические продукты, способные удовлетворить потребности избирателей. С маркетинговой точки зрения, ценность определяется способностью удовлетворять потребности по сравнению с альтернативными продуктами. Продуктом же является то, что можно предложить для удовлетворения потребности или желания. Р. Бауэр, Ф. Хубер и А. Херманн предлагают трактовать политический продукт как конгломерат, состоящий из трех частей: сама партия, личность, политическая. Наиболее правильным нам кажется включение в понятие продукта также программы, непосредственно связанной с кандидатом или партией, которая должна ее реализовать. Программа, представленная кандидатом или партией, должна быть политическим предложением – комплексом идейных, культурных и прикладных предложений, которые должны формироваться с учетом общественных потребностей. Таким образом, потребности и желания в политике касаются услуг конкретного человека либо группы людей по выполнению определенных программ. В политике нет конкретного и объективного спроса, но есть граждане в возрасте, дающем право голосовать. В коммерческом маркетинге на стоимость влияет цена, чаще всего выраженная материально, и сатисфакция, то есть удовлетворение потребителя от обладания продуктом. Согласно теории, в обмене на политическом рынке нет цены, прямо связанной с голосованием или выбором партии, кандидата. Иного мнения придерживается Р. Вишневский, считая цену мерой определения потенциальных возможностей партии на арене политической борьбы.

Этот этап лучше всего отражает субъективную, по крайней мере в теории, роль избирателя в политическом маркетинге. Прежде всего, от избирателя зависит, каким будет политический продукт. На основании анализа политического рынка разрабатывается программа и позиционируется кандидат. В свою очередь, чтобы стать кандидатом влиятельной партии нужно отвечать критериям избираемости. Эти критерии, в большинстве своем, зависят от электората. Задача маркетинга ясна: подготовить и продвинуть на рынок такой продукт, чтобы он получил поддержку избирателей и состоялся обмен.

2. Предложение ценностей. Второй этап процесса политического маркетинга следует понимать как фазу разработки и реализации маркетинговой стратегии. Стратегия касается кандидата и программы, способов дойти до избирателя, мероприятий по продвижению…

… Выводы. Практика развития и применения политического маркетинга доказала, что он стал атрибутом демократического общества и современного политического рынка. В настоящее время ни один политик, даже на самом низком уровне не может добиться избрания без участия и активной помощи полит- и социотехнологов, представляющих не только его программу и идеи, но и, что наиболее важно, создающих его образ. Наряду с «положительным» политическим маркетингом, во многих странах, особенно в тех, которые не так давно встали на путь демократии, появился т.наз. «негативный» маркетинг, связанный с недоразвитием принципов демократии, коррупцией и подкупами на политическом рынке. Параллельно с традиционным «американским» маркетингом в последние годы интенсивно и динамично развивается политический «евромаркетинг», причем не только в странах Евросоюза, но и в государствах Центральной и Восточной Европы.

Недяк И. Л. Политический маркетинг: С точки зрения политолога // Полис: Политические исследования. - 2010. - N 3. - С. 144-155. - Библиогр.: с. 144-155.

Аннотация: В статье рассматривается феномен политического маркетинга как междисциплинарного подхода в изучении сферы политики. В статье дается сжатый обзор особенностей строения и источников формообразования теоретико-методологической базы политического маркетинга на базе работ зарубежных исследователей, дается общая характеристика особенностей формообразования дисциплины “политический маркетинг”.

У политического маркетинга нет “своего”, уникального предмета и метода исследования (впрочем, как и у политической науки, что позволяет традиционалистам-методологам ставить под сомнение ее “научный” статус). Как известно, в обществознании ныне преобладает мнение о том, что специфичность предмета политической науки предполагает подвижность и открытость ее предметного поля. Бурные поиски уникального/универсального метода исследования также в конечном итоге привели к констатации того, что для политической науки органичны заимствования и интеграция методов исследования других дисциплин. Как следствие, современные политические дисциплины развиваются в русле междисциплинарности, гибкости и интегративности предметных полей, методологической толерантности. В политическом маркетинге эти характеристики видны невооруженным взглядом.

Политический маркетинг сформировался на стыке предметных полей многих дисциплин, занимающихся изучением политического поведения и процесса принятия политических решений. “Генетическими родителями” ПМ

считаются коммерческий маркетинг и теория рационального выбора.

ПМ исходит из справедливости постулатов теории рационального выбора о правомерности трактовки политики как бизнеса. Он также разделяет философское и методологическое видение субъекта политики как рационального инструментально мотивированного, склонного к гедонизму и оппортунистическому поведению индивида (коалицию индивидов), способного заранее рассчитывать свои издержки и выгоды и вступающего в отношения обмена с целью максимизировать свою индивидуально понимаемую выгоду .

ПМ изучает политику в “логике спроса и предложения” , а активность политических субъектов – сквозь призму проблематики формирования, стимулирования, реализации и оценки трансакции. В процессе своего развития ПМ интегрирует гипотезы, методы и методики поведенческих дисциплин: социологии, политической социологии, психологии, когнитивной психологии. Перечень далеко не полный. Особенности маркетинговых концепций и технологий связаны также с пропагандистской “альтернативной родословной” политического маркетинга.

Чорний О. (кандидат філософських наук). Маркетингова комунікаційна політика в політичних комунікаціях: конвергенція і розрив двох теорій і практик // Наукові записки інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. - 2013. - № 4. - С. 25-34. - Библиогр. в конце ст.

Аннотация: розглядаються деякі методологічні проблеми використання здобутків теорії і практики маркетингових комунікацій у плануванні і здійсненні політичних комунікацій в Україні. Наголошується на необхідності досліджень особливостей використання окремих інструментів маркетингових комунікацій і концепції інтегрованих маркетингових комунікацій у політичній теорії і практиці. Акцентується на вкрай незадовільному рівні використання технологічного досвіду маркетингу, зокрема, в галузі медіапланування і комунікаційного креативу в українській політичній практиці і виборчих технологіях.

…У царині української політології комунікації розглядаються головним чином на загальнометодологічному рівні (В. Бебік, Ю. Ганжуров, М. Головатий, В. Ковалевський, А. Митко), в розрізі медіаполітичної системи України (С. Демченко, В. Ковалевський, Ю. Фін- клер, Г. Хлистун), крізь призму планування і реалізації виборчих технологій (В. Бебік, Л. Кочубей, В. Полторак, О. Петров), використання PR-технологій (О. Зернецька, Є. Тихомирова), в політичних Інтернет-комунікаціях (І. Балинський, А. Чугунов). У країні опубліковано декілька підручників і посібників з політичних комунікацій (Е. Огаренко та інші). Оцінкою інтересу до відповідної проблематики стало публікування з п’ятого номера 2009 р. журналу «Політичний менеджмент» окремої рубрики «Політична комунікація». Розглянемо, яким чином суб’єкти політичних комунікацій через український політичний маркетинг і виборчі технології використовують зазначені ресурси комплексу маркетингових комунікацій, насамперед – накопичені теоретичні розробки і практичні рекомендації вчених-маркетологів, що працюють на економічних ринках.

Теза 1. Незалежно від галузі застосування маркетингових комунікацій (економічна чи то політична діяльність), велике значення має їх класифікація, що дозволяє повною мірою використати весь їх арсенал і максимізувати рівень досягнення мети. Аналіз наукових джерел доводить, що здобутки теорії і практики маркетингових комунікації далеко не повною мірою розглядаються в політичному маркетингу і, як наслідок, – недостатньо ефективно використовуються в політичній практиці. На Заході існують принципово різні підходи щодо класифікації інструментів маркетингових комунікацій. Наприклад, Поль Сміт в фундаментальній монографії «Маркетингові комунікації. Інтеграційні досягнення» (1993) виокремлює чотири основні групи інструментів: рекламу, стимулювання збуту, зв’язки з громадськістю і директ-маркетинг. Утім, наступне намагання цього автора охопити різноманіття засобів комунікації, на нашу думку, порушує формально-логічні принципи: в напрям зв’язків з громадськістю входять споносорство, участь у виставках, конференції, а в директ-маркетинг – реклама в каталогах, по телефону і в спеціалізованих виданнях, що суперечить визначенням і обсягам зазначених понять…

… як варіант, перелік інструментів маркетингових комунікацій можна представити таким чином:

1. Реклама в періодичних друкованих засобах масової інформації (гезети і журнали – Print Media).

2. Реклама на телебаченні (TV-advertising).

3. Реклама на радіо (Radio-advertising).

4. Зовнішня реклама, в тому числі зовнішня реклама на транспорті (Outdoor advertising).

5. Інтернет-маркетингові комунікації (банерна і контекстна реклама, PR, комунікації в соціальних мережах – Social Media Marketing).

Оскільки інтернет-комунікації належать до медійних засобів, логічно їх згадати в першій групі – ATL. Далі йдуть інструменти BTL:

6. Засоби стимулювання збуту (Sales promotion).

7. Прямі або персональні продажі.

8. Звя’зки з громадськістю (Public relations).

9. Виставки і ярмарк

Гугнин А. М.(доктор философских наук; профессор Жешувского Политехнического университета (Жешув, Польша). Политический маркетинг и политическая коммуникация (международный аспект интердисциплинарных исследований) // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2012. - № 11. - С. 88-92. - Література : С.92 : 11 назв.

Аннотация: Рассматривается соотношение теории общественно-политической коммуникации и методологии политического маркетинга с точки зрения генезиса и онтологической сущности данных феноменов современного социума. Анализируются подходы, дефиниции и методы, разработанные учёными США, Великобритании, Германии и Польши.

Постановка проблемы. Политический маркетинг как теория и прагматика представляет собой устоявшуюся систему, частью которой является политическая коммуникация. Этот факт дает повод некоторым авторам даже сводить теорию политмаркетинга к учению о применении политической коммуникации к электоральным процессам.

Так, например, польские исследователи М. Кольчинский и Я. Штумский определяют политическую коммуникацию как «интегрированную совокупность методов и технологий, позволяющую эффективно проводить избирательную кампанию»

Цель исследования. Рассмотрение маркетинговой сущности политической коммуникации и

ее роли в стратегии электоральных технологий. В основу статьи положены теории информационной природы политики К.Дойча, коммуникативных процессов в политической системе Н.Лумана, Ю.Хабермаса, Г.Гадамера. Применение функционального и институционального подходов дало возможность рассматривать политическую коммуникацию в современном обществе как процесс передачи электоральной информации и маркетинговое средство достижения политического консенсуса…

Выводы.

1. Политическая коммуникация, являясь важной категорией политологии, в силу рыночной детерминированности тесно связана с прагматикой политического маркетинга и выступает средством распространения (distribution) политического продукта на электоральном рынке.

2. Ключевым понятием, связующим политическое общение с политическим маркетингом,

выступает термин «политический актор» в его широком толковании – как совокупность всех

субъектов политического рынка, включая массмедиа и их воздействие на общество.

3. Политическая коммуникация, в особенности электоральная, в силу своего маркетингового характера должна быть ориентирована на конкретные группы, а в идеале – на конкретного

индивида (избирателя). В свою очередь, политические требования, потребности и запросы индивидов и социальных групп посредством обратной связи и совершенствования механизма коммуникации должны находить адекватное отражение в развивающейся политической системе общества и методах государственного управления.

Шубін С. П. (кандидат політичних наук). Політичний маркетинг у державному управління: соціометричний підхід // Інвестиції: Практика та досвід : аналіз. Прогнози. Коментар. - 2011. - № 13. - С. 73-76. - Библиогр. в конце ст.

Аннотация: Стаття присвячена теоретико-методологічному обгрунтуванню використання соціометричного наукового потенціалу впливу на масову поведінку (мікро- і макросоціальних груп) у політичному маркетингу з метою удосконалення ефективності державного управління в Україні.

Актуальність. Постановка проблеми

Державне управління в Україні як наука і практична діяльність ставить складні проблемні питання підвищення ефективності роботи інститутів влади, якісного вдосконалення інструментів впливу на внутрішньополітичні процеси.

Політичний маркетинг має високий науковий потенціал у сфері дослідження соціально/політичного поля України, однак динаміка розвитку подій у державі вимагає постійного впровадження евристичних методів і підходів до розв'язання нових задач, що виникають під час побудови розвиненого демократичного суспільства. Одним із ефективних інструментів впливу на соціально/політичні процеси в Україні, які можуть узяти на озброєння політичний маркетинг, є методи соціометрії.

… Висновки і перспективи подальших досліджень

Політичний маркетинг має унікальний науковий потенціал дослідження, аналізу і побудови прогнозів розвитку соціальнополітичної ситуації в державі і за її межами. В його розпорядженні є міцні засоби переконання, пропаганди і впливу на формування суспільної думки населення: політична реклама і PRтехнології. Однак використання цих інструментів дає ефект у відносно короткий проміжок часу і звичайно застосовуються для вирішення будь-якої конкретної соціально-політичної або соціально/економічної проблеми. В державному управлінні України було б доцільно наряду з політичними маркетинговими технологіями використовувати і соціометричні процедури, які дозволили б впливати на громадську свідомість при вирішенні завдань, пов'язаних із удосконаленням демократичних інститутів нашої країни, із залученням значних шарів громадян…

Торяник В. М. (доцент Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ). Маркетингова орієнтація як системотвірний чинник сучасного політичного процесу // Грані : Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2011. - 6. - С. 121-125. - Література : С.125 : 11 назв.

Аннотация: Розкривається сутність маркетингової орієнтації діяльності політичних акторів як системотвірний чинник сучасного політичного процесу.

Невід’ємною ознакою сучасного політичного процесу є його маркетизація (від англ. market – ринок), що є прямим наслідком процесів консумеризації (від англ. consumer – споживач) не лише економіко-господарської системи суспільства, але й його політичного життя. Ці процеси характеризують вихід на політичну арену політичних консультантів і набуття ними могутності в сфері формування громадської думки і прийняття політичних рішень, що головним чином пов’язане зі змінами в системі політичних комунікацій. Як відомо, сучасні засоби і способи комунікації слугують не просто інструментами трансляції політичного контенту, але вони його і формують. Політичні технологи як фахівці, що відповідають за доставку інформації виборцям, займаються оформленням політичних репрезентацій, наданням їм найкращої для сприйняття форми, часто підлаштовуючи їх під запити реципієнтів. Зосереджуючись не стільки на сутності політичних рішень, скільки на успішності їх презентації для громадян, політичні консультанти зацікавлені в широкому застосуванні маркетингу як ефективного способу виявлення попиту на політичну продукцію.

Проблема маркетизації сучасного політичного процесу у вітчизняному науковому дискурсі розглядається В.М. Бебиком, Е.В. Золотухіним, К.В.Луценко, О.Ю. Мєлєшкіною, О.Г. Морозовою, С.Н. Пшизовою, С.П. Шубіним, Ю.О. Яковлєвою та ін., проте проблема консумеризації політичного життя ними недостатньо досліджена. Метою даної статті є розкриття сутності маркетингової орієнтації як системотвірного чинника сучасного політичного процесу.

Сьогодні основним каналом легітимації політичного курсу, формування політичного порядку денного стали ЗМІ.

… Маркетизація сучасного політичного процесу яскравим чином проявляється у сфері партійно-політичної діяльності. У цій сфері маркетингова орієнтація розробляється з метою опанування базовими сегментами виборців. Стратегічний зміст маркетингової орієнтації полягає в тому, що її розробники ставлять себе на місце виборця, дивляться на свою програму дій очима виборця і визначають у передвиборній пропозиції те, що має або може мати для виборців базових сегментів значиму цінність. Відсутність або свідоме відхилення від такої орієнтації привело багато партій до невтішного висновку. Виявляється, що замало додержуватися правильного шляху, мати струнку концепцію, піднесені ідеали.

Маркетингові орієнтації політичних партій можуть суттєво відрізнятися одна від одної, і в принципі вони залежать від того, що й кому ці партії хотіли б запропонувати на політичному ринку.

Пропонуються також інші матеріали на ваш розсуд (див. в електронному каталогу ДОУНБ):

http://www.libr.dp.ua/cgi-bin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe