http://www.golos.com.ua/news/185941

Також у проєкті зроблено акценти на тій роботі, за яку треба взятися у перші півтора року. Зокрема, тут враховані безпекові механізми для мешканців, початкове відновлення комунального господарства та транспортної інфраструктури, а також економіки, медицини та культури. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також  в інтернеті:  

http://www.golos.com.ua/article/373151

https://www.gorod.dp.ua/news/215378

 З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:  

https://gorod.dp.ua/news/213799

Щоб демонтувати пам’ятник генсеку, як вважає влада Кам’янського, не вистачає коштів – “потрібне додаткове фінансування”. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:  

https://gorod.dp.ua/news/213793

https://gorod.dp.ua/news/213772

Але на багатьох будинках міста і навіть у їхніх внутрішніх інтер'єрах ще залишається багато декоративних елементів та символів забороненої тематики. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:  

https://gorod.dp.ua/news/213757

https://gorod.dp.ua/news/213685

https://gorod.dp.ua/news/213350

https://gorod.dp.ua/news/211257

https://gorod.dp.ua/news/211014

https://gorod.dp.ua/news/209889ї

https://www.gorod.dp.ua/news/205274

https://ukrrudprom.com/digest/Podvyne_gittya_Kolomoyskogo_YAk_olgarh_pshov_z_poltiki_ale_dopom.html

 Отримала три поранення. Перенесла сім операцій. Зняла понад 14 фільмів про війну. У жовтні презентувала документальний проєкт ”Сильна” – про дружин військових. ”Війна витягла назовні всі найкращі риси жінки-воїна. При цьому вони можуть не одягати військових обладунків, але за своїм нутром і стрижнем стоять в одному ряду з чоловіками”, – говорить Сніжана. Нагороджена орденом ”Народний герой України”. Улюблена книжка – ”Про що не говорять солдати” американського військового журналіста Кевіна Сайтса. Подобаються психологічні трилери. Улюблений режисер – Андрій Тарковський. Любить вегетаріанську кухню. З 2005-го не їсть м’яса. Незаміжня. Має доньку 4-річну Софію. Живе в Києві. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті видання:  

https://gazeta.ua/articles/people-and-things-journal/_mariupol-i-slovyansk-stali-ukrayinskimi-hto-dumaye-inakshe-movchit-u-donecku-bude-tak-samo/1058913

…. Найбільш гумористичною є мапа перейменувань у колишньому Дніпропетровську: колектив, який працював над виконанням положень закону про декомунізацію в одній з найрозвинутіших областей України, буквально фонтанував бурлескними ідеями. Останні викликають не тільки посмішку, а й гомеричний сміх. Чого варте перейменування колишньої вулиці "Радянська" на вулицю "Славна" — цілком прозора алегорія, очевидна солідаризація з жителями Запоріжжя. Глузливий натяк міститься і в новому найменуванні колишньої вулиці "Комісарівська" — відтепер це "Гайдамацька". Ототожнити більшовицьких комісарів із гайдамаками було під силу лише славнозвісним дніпропетровським кавеенникам. Викликає сміх перейменування провулка "Піонерський" на "Скаутський", вулиці "Юних ленінців" на вулицю "Козака Мамая" (у віці юної піонерки із задоволенням грала в козаківрозбійників і, здається, що ці спогади тішать не тільки мене). Філологічною (орфоепічною) забавкою виглядає перейменування вулиці Дмитра Донського на вулицю Дмитра Донцова, вулиці Бонч-Бруєвича на вулицю Байди-Вишневецького — окрім того, зіштовхуючи добу середньовіччя із суспільно-політичними течіями модерної доби, автори проєкту перейменувань дніпропетровських вулиць влучили, як то кажуть, у саме "яблучко", натякнувши на оригінальність, самодостатність та цивілізаційну цінність кожного історичного періоду, що у своєму розвитку пройшов наш народ. Іронічну логіку простежуємо в новій назві вулиці Чкалова — відтепер це вулиця Святослава Хороброго. Якщо згадати комплементарні характеристики сина княгині Ольги й добре знатися на історії, тобто розуміти, що нащадки Рюрика ніколи не правили на Дніпропетровщині, то стає очевидною авторська гіпербола, свідомо вжита щодо постаті Валерія Чкалова (1904—1938) — Героя Радянського Союзу, льотчика-випробувача, який 1937 р. здійснив рекордний переліт Москва — Ванкувер через Північний полюс, а згодом загинув, випробовуючи нову модель літака. Не маючи можливості зберегти ім'я хороброго радянського аса, автори перейменувань вдалися до щирої хитрості, ототожнивши Валерія Чкалова з відважним руським князем. У філософському, констатаційному ключі виконано й перейменування відомої всім вулиці Кірова у Дніпропетровську — від 2016 р. вона отримала назву "Старий шлях". Свого часу юний Ілліч вирішив піти "іншим шляхом", згодом поставив на той шлях величезну Російську імперію, і було на тому шляху всякого — сумного та радісного, за три чверті століття постала могутня держава, виросло кілька поколінь, а тепер той шлях "старий" і розбитий. Яка вишукана крапка у проєкті перейменувань — цілком у дусі команди кмітливих і винахідливих, що перемагала наприкінці 1980-х рр. у Москві, гідно представляючи мою рідну альма-матір — Дніпропетровський державний університет імені 300-річчя возз'єднання України з Росією. Отже, залишається лише вклонитися людям, які встали на захист власних переконань і збереження суспільної історичної свідомості, використовуючи набуті знання й таланти. Подібна форма протесту чогось-таки варта З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті НБУВ: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=vkp_2019_11_7

 

Учасники пікету проводять акцію на підтримку своїх колег, які оголосили сидячий страйк у шахтах. Вони виступають за поліпшення умов праці, гідну оплату та компенсації за тяжку і небезпечну працю в шахті. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: 

https://m.day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/shahtari-z-kryvogo-rogu-rozshyryuyut-protest

https://focus.ua/politics/459506-poturaev-intervju-sluga-naroda

Фактор Коломойского является сейчас наибольшим риском для экономики Украины. Более того, ситуация напоминает теперь уже сериал Наркос, только в Украине есть не наркобарон, а олигарх. Это деструктивно для развития страны и может стать разрушительным для реформ и самих реформаторов. Более того, очевидные методы 1990‑х, которые используются для давления на НБУ и на Валерию Гонтареву, создают атмосферу страха и влияют на всех реформаторов и принимаемые ими решения.

При этом для наших западных партнеров и профессиональных финансистов очевидными являются результаты расследования американской компании Kroll, показывающие, как и куда выводились из ПриватБанка деньги [$5,5 млрд]. И как быстро депозиты украинских граждан оказывались на счетах бывших собственников банка. Сергей Фурса, специалист отдела продаж долговых ценных бумаг Dragon Capital                        З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://magazine.nv.ua/journal/3411-journal-no-35/kak-vam-ihor-kolomojskij.html

https://www.segodnya.ua/regions/dnepr/vybory-v-dnepre-zhazhda-peremen-pobedila-len-opublikovana-infografika-1307502.html

Обращаясь к провластной коалиции, Александр Вилкул сказал: "А приносят ли такие решения кому-либо облегчение, снизят ли тарифы или закончат войну? Нет! так кому они тогда выгодны?".

Он подчеркнул нежелание власти заниматься решением реальных проблем украинцев в то время, когда направленные на улучшение жизни людей законопроекты ОППОЗИЦИОННОГО БЛОКА даже не рассматриваются парламентом.

"Сегодня Верховная Рада сделала первый шаг к переименованию Днепропетровской области в Сичеславскую, - заявил Александр Вилкул. - Я считаю, что такие вопросы должны решать люди, которые живут в этих областях, а не политики. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті: https://kp.ua/politics/630364-aleksandr-vylkul-vystupyl-v-rade-rezko-protyv-pereymenovanyia-dnepropetrovskoi-oblasty

«Декомунізацію слід завершити. На карті України не може бути місця для Петровського. Мало того, що він один з очільників комуністичної диктатури, а ще й співорганізатор та виконавець Голодомору, геноциду українського народу. Процедура зміни назви області передбачає поправки до Конституції.  З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті: https://ukurier.gov.ua/uk/news/dnipro-pozbuvayetsya-nagaduvan-pro-totalitarnij-re/

... в Терновском районе города представители Терновского казачества решили тоже открыть свой памятник. В средствах казаки были ограничены, поэтому обошлись памятной доской главному атаману Холодного Яра, командиру Степной Дивизии Костю Пестушку, известного еще как Кость Степовый-Блакытный. Ну, а что бы это выглядело как настоящий памятник, повесить ее решили уже на готовый постамент, где некогда возвышался бюст чекиста Василия Валявко... З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://kp.ua/politics/619102-v-kryvom-rohe-dekommunyzatsyui-pamiatnyka-provely-s-pomoschui-skotcha

Як повернути довіру громадян до влади, що найбільше непокоїть мешканців, які реальні повноваження і можливості мера — про це розповів міський голова Дніпра Борис ФІЛАТОВ, який приїхав до Києва спеціально для зустрічі з учасницями Літньої школи журналістики газети «День». Студентки ретельно підготувалися. Спікер був налаштований на цікаве і продуктивне спілкування. Результат — відповідний. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci-litnya-shkola-zhurnalistyky/revanshu-ne-dopustymo

Будущий президент родился в селе Чайкино Черниговской области: мать Прасковья Трофимовна всю жизнь проработала в колхозе, отец до войны работал лесником, погиб на фронте, защищая блокадный Ленинград. Изначально Кучма мечтал стать историком или учителем русского языка, но судьба занесла его на физико-технический факультет. Куда поедет учиться Леонид, мать долго не раздумывала: под Днепропетровском работал ее двоюродный брат, у которого на первое время можно было остановиться.  З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://kp.ua/politics/615013-odnokursnyk-leonyda-kuchmy-eho-prezydentstvo-nahadala-tsyhanka

Міський голова Дніпра Борис Філатов приїхав до Києва спеціально для зустрічі з учасницями Літньої школи журналістики «Дня». Каже для цього — встав о четвертій ранку. Розмова з гостем виявилася дуже цікавою та незвичайною, оскільки були порушені теми різного характеру, починаючи від досвіду журналіста Бориса Філатова закінчуючи побудовою аеропорту в Дніпрі та президентськими виборами. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/vidkrytyy-borys-filatov

...На своей странице в Фейсбук градоначальник внезапно заявил о том, что к должности директора не будут допускаться отъявленные сепаратисты, и что все это время он собирал досье на тех руководителей, чьи посты в соцсетях пестрели призывами в поддержку ДНР и ЛНР... З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті: https://kp.ua/citynews/613322-mer-dnepra-sobral-dose-na-shkolnykh-dyrektorov-separatystov

Что случилось, что за шум в интернете? А это Комитет Верховной Рады поддержал предложение переименовать Днепропетровскую и Кировоградскую области.
Следовательно, соответствующий проект рано или поздно попадет в сессионный зал Рады и пройдет обычную процедуру – обсуждение, первое чтение, поправки, второе чтение… Предложение должно собрать минимум 300 голосов "за" – ведь речь идет об изменениях в Конституцию. В общем, процесс небыстрый.
Но днепряне отреагировали так, будто уже проснулись в Сичеславской области (именно такое название предложил Раде Институт национальной памяти). Отреагировали нелицеприятно
 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://kp.ua/politics/612097-dnepriane-o-pereymenovanyy-oblasty-poluchaetsia-papu-zovut-serhei-a-dety-budut-yvanychy

 №2
Днепропетровская область

Валентин Резниченко

Валентин Резниченко возглавил Днепропетровщину в 2015 году, сменив на этом посту Игоря Коломойского и превратив регион в зону абсолютной поддержки Петра Порошенко. Рекомендовал Резниченко на этот пост тогдашний глава администрации президента — Борис Ложкин, с которым нынешнего главу ДнепрОГА связывают давние личные и бизнессвязи. За эти три года Резниченко удалось не вляпатьдя ни в один резонансный скандал, а, наоборот, вывести область в лидеры Украины по росту доходов местных бюджетов.
Команда Резниченко не только активно ведет ремонты дорог, мелиоративные работы, реконструкции школ и детских садиков, но и рассказывает об этом всем, кого этого касается. Резниченко и члены его команды жестко позиционируют себя в качестве людей Президента — тут нет ни фронды, ни личных политических амбиций.
С облсоветом, во главе которого стоит Глеб Прыгунов (БПП), у Резниченко абсолютное взаимопонимание, и это немаловажно, учитывая, что у прямых оппонентов БПП — фракции Оппоблок — наибольшее количество мест (45). Потому что фракция БПП (14 голосов) смогла создать коалицию, объединившись с Укроп (25), Бать ківщиной (9), Радикальной партией (8), Самопоміччу (8) и Відродженням (10).
До того как стать главой Днепропетровской области, Резниченко после окончания в 1994 году Государственной металлургической академии очень недолго проработал по полученной специальности, довольно быстро влившись в команду ЗАО Украинский Медиа Холдинг (ключевой собственник в то время — Борис Ложкин). С 1999 по 2001 год Резниченко был президентом АО ТеленеделяДнепропетровск (тот же УМХ), 20012003 годы — замдиректора ООО Днепрмедиа, с марта по декабрь 2003 года — вицепрезидентом УМХ, с 2006 по 2011 год — директором ДП Теле радиоорганизация Доверие, с 2011 по 2014 год — гендиректором ООО Студия Европозитив, с августа 2014 по февраль 2015 года — гендиректором ГП Украинский государственный центр радиочастот, с февраля по март 2015 года — главой Запорожской ОГА.
За 2017 год Резниченко задекларировал 169.583 грн зарплаты. На счетах в банках у него 931.983 грн и 45.112 грн, наличными около 2,2 млн грн, $614 тыс. и 65 тыс. евро. В декларации указана коллекция часов (Panerai, Chopard, Chronographe Suisse, Breitling, Hublot Geneve), четыре охотничьих карабина (два — Blaser R93, МЦ125 и Krieghoff). У него два Land Rover (2007 и 2014). Он арендует дом'в Днепропетровской области (150 кв. м). Является владельцем дома в Киевской области (201 кв. м), квартир (191,50 кв. м) в Киеве, 11 земельных участков в Киевской области (от 500 кв. м до 5 тыс. кв. м), девяти свидетельств на знаки для товаров и услуг
 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті видання: https://korrespondent.net/ukraine/3986857-derzhat-derzhavu-reitynh-hlav-obladmynystratsyi

 №2
Днепропетровская область
Валентин Резниченко
Валентин Резниченко возглавил Днепропетровщину в 2015 году, сменив на этом посту Игоря Коломойского и превратив регион в зону абсолютной поддержки Петра Порошенко. Рекомендовал Резниченко на этот пост тогдашний глава администрации президента — Борис Ложкин, с которым нынешнего главу ДнепрОГА связывают давние личные и бизнессвязи. За эти три года Резниченко удалось не вляпатьдя ни в один резонансный скандал, а, наоборот, вывести область в лидеры Украины по росту доходов местных бюджетов.
Команда Резниченко не только активно ведет ремонты дорог, мелиоративные работы, реконструкции школ и детских садиков, но и рассказывает об этом всем, кого этого касается. Резниченко и члены его команды жестко позиционируют себя в качестве людей Президента — тут нет ни фронды, ни личных политических амбиций.
С облсоветом, во главе которого стоит Глеб Прыгунов (БПП), у Резниченко абсолютное взаимопонимание, и это немаловажно, учитывая, что у прямых оппонентов БПП — фракции Оппоблок — наибольшее количество мест (45). Потому что фракция БПП (14 голосов) смогла создать коалицию, объединившись с Укроп (25), Бать ківщиной (9), Радикальной партией (8), Самопоміччу (8) и Відродженням (10).
До того как стать главой Днепропетровской области, Резниченко после окончания в 1994 году Государственной металлургической академии очень недолго проработал по полученной специальности, довольно быстро влившись в команду ЗАО Украинский Медиа Холдинг (ключевой собственник в то время — Борис Ложкин). С 1999 по 2001 год Резниченко был президентом АО ТеленеделяДнепропетровск (тот же УМХ), 20012003 годы — замдиректора ООО Днепрмедиа, с марта по декабрь 2003 года — вицепрезидентом УМХ, с 2006 по 2011 год — директором ДП Теле радиоорганизация Доверие, с 2011 по 2014 год — гендиректором ООО Студия Европозитив, с августа 2014 по февраль 2015 года — гендиректором ГП Украинский государственный центр радиочастот, с февраля по март 2015 года — главой Запорожской ОГА.
За 2017 год Резниченко задекларировал 169.583 грн зарплаты. На счетах в банках у него 931.983 грн и 45.112 грн, наличными около 2,2 млн грн, $614 тыс. и 65 тыс. евро. В декларации указана коллекция часов (Panerai, Chopard, Chronographe Suisse, Breitling, Hublot Geneve), четыре охотничьих карабина (два — Blaser R93, МЦ125 и Krieghoff). У него два Land Rover (2007 и 2014). Он арендует дом'в Днепропетровской области (150 кв. м). Является владельцем дома в Киевской области (201 кв. м), квартир (191,50 кв. м) в Киеве, 11 земельных участков в Киевской области (от 500 кв. м до 5 тыс. кв. м), девяти свидетельств на знаки для товаров и услуг
 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://korrespondent.net/ukraine/3986857-derzhat-derzhavu-reitynh-hlav-obladmynystratsyi

Сторони розглянули стан безпеки й економічної ситуації в області, йшлося і про те, як збільшити рівень підтримки НАТО мешканцями області. Одним із пріоритетів національних інтересів України визначена інтеграція в євроатлантичний простір і досягнення  безпеки шляхом вступу до НАТО. Дніпропетровщина — прифронтова область, яка постійно перебуває в зоні ризику. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:  https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/u-pryfrontovomu-dnipri-vidkryyut-centr-nato

 Голова облпрофоб’єднання Віталій Дубіль привітав учасників заходу – нинішніх профспілковців, ветеранів та гостей - з важливою подією у житі профспілок області. Він нагадав, що перший міжспілковий профцентр на Придніпров’ї було створено ще 1906 р.   І за 112-річний період він згуртовував під своїм прапором сотні тисяч трудящих всіх галузей, відіграючи значну роль у зміцненні профспілкового руху, виробленні стратегії спільних дій  у захисті людини праці. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті: http://www.fpsu.org.ua/news/65-nasha-borotba/novini-chlenskikh-organizatsij/13591-den-narodzhennya-oblprofob-ednannya

16-18 червня в Дніпрі відбудеться перший в Україні фестиваль блогерів «Дніпровський пост». Захід приурочений до Міжнародного дня блогера і проходить у рамках програми мера міста Бориса Філатова «Культурна столиця». Для жителів і гостей Дніпра підготували насичену програму: протягом трьох днів понад 40 авторів з усієї України обговорять кілька гострих тем на семи дискусійних панелях. Вхід на фестиваль абсолютно вільний. Кожен гість зможе взяти участь у дискусії.
Анонсований захід викликав резонанс. У якомусь сенсі блогосфера стає прямим конкурентом ЗМІ й політики, а журналістика чи не всенародною справою. Адже завести свою сторіночку-щоденник у соціальній мережі може буквально будь-хто, як і поширювати інформацію, причому швидко й оперативно. Утім, залишаються великі сумніви щодо того, чи зможуть блогери й соціальні мережі потіснити традиційні ЗМІ, оскільки будь-який вид діяльності передусім вимагає кваліфікації й професіоналізму. А нові можливості сучасних технологій можна використовувати не лише для добра, а й для зла без твердої громадянської позиції.
У будь-якому разі, ініціатори майбутнього заходу в Дніпрі обіцяють — на зустрічі буде цікаво. «День» дізнався подробиці про всеукраїнський фестиваль від його організатора — відомого блогера й позаштатного радника міського голови у питаннях культури Євгена ГЕНДІНА.
 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://m.day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/i-ne-zradofily-i-ne-porohoboty

Визнано незаконним перейменування в обласному центрі проспекту, який до того носив ім’я «всесоюзного старости» Міхаїла Калініна, — на честь Героя України, першого з розстріляних у центрі Києва в січні 2014 року з Небесної сотні Сергія Нігояна.
 
Такий вердикт виніс Дніпропетровський адміністративний апеляційний суд... З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://www.umoloda.kiev.ua/number/0/2006/113325/

Год назад Днепропетровск был официально переименован в Днепр. Но год спустя название «Днепропетровск» еще полностью не вышло из обихода его жителей. Дело в том, что несмотря на переименование областного центра, сама область попрежнему официально именуется Днепропетровской. Пользуясь этим, не спешат менять свои названия и многие местные предприятия и учреждения. Горожане отмечают, что после смены имени их места жительства для них почти ничего не изменилось. «Город ведь и раньше в обиходе часто называли просто «Днепр», так что разницы в восприятии названия у меня лично никакой, — рассказывает менеджер одной из местных фирм Евгений Паслюк. — Единственное, стало немного удобнее заполнять документы по работе — слово «Днепр» написать быстрее». Впрочем, если у молодого поколения новое название прижилось быстро, то вот у людей в возрасте слово «Днепропетровск» попрежнему вызывает ностальгию. «Переименовали — и что? Можно подумать, мы жить от этого стали лучше. Спасибо, хоть документы менять не заставили», — отмечает пенсионерка Лидия Зотченко.

Соборная, Мира, Незалежности. Много новых названий с религиозной тематикой — Вознесенская, Преображенская — или с положительными эмоциями — Счастливая, Радостная. Около 130 улиц по всей стране названы в честь Революции достоинства и Героев «Небесной сотни».
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.

О том, чтобы провести декоммунизацию с эротическим подтекстом, в мэрии Днепра поговаривают уже почти месяц. Дескать, не место на центральном мосту барельефам советского времени, да еще и с изображением пышногрудых "колхозниц" и полуобнаженных "рабочих". Эдакий вариант скульптурной композиции в духе "социалистического реализма", только для взрослых. В руках у мужчин мечи, серпы и молоты, правда, тело обнажено, лишь причинное место стыдливо прикрыто фартуком. "Революционерки" топлес, а одна вообще цепи рвет бронзовой голой грудью третьего размера. И на фоне всего этого "красуется" надпись "Вся власть Советам!" – главный политический лозунг большевистской партии. Полвека этот памятник монументального искусства украшал центральный городской мост, который теперь находится на капитальном ремонте. Но местные власти непоколебимы - демонтировать, нельзя оставить. Заместитель мэра Днепра Михаил Лысенко сразу объяснил, что от "барышень" избавиться придется в любом случае. Во-первых, пилоны с барельефами попадают под закон о декоммунизации. Даже есть обращения от граждан, которые требуют их убрать. Но есть и более веская причина. Оказывается, колонны, на которых закреплены барельефы, в аварийном состоянии – потрескались, дали усадку. В проекте обновленного моста они не предусмотрены, поэтому оставить планирует только смотровые площадки.
Торжественное свержение назначили на 13 апреля. Горожане потирали в предвкушении руки, не каждый же день грудь декоммунизируют, пусть и бронзовую. Вот только в назначенный день демонтажа не случилось, по каким причинам, непонятно. То ли, техники нужной не нашлось, то ли планы поменялись. Позже на сайте горсовета анонсировали, что снимать барельефы будут 19 апреля. Тут уж вмешалась сама матушка-природа, послав снегопады, шквальный ветер и тысячи поваленных деревьев. Какой там женский бюст – ветки пилить надо, дороги чистить, провода оборванные ремонтировать.
 
Очевидно, что провесят смелые памятники соцреализма как минимум до настоящего потепления.
Кстати, историки и вовсе против демонтажа пилонов. Говорят, выдающееся произведение монументального искусства скульптора Юрия Павлова трогать нельзя.
- Барельефы были специально изготовлены для моста, они часть его ансамбля, - объяснил кандидат исторических наук Максим Кавун. - Они символизируют мир, молодость, борьбу за права женщин. Никаких признаков тоталитарного режима там нет. Этот объект не был в списках на декоммунизацию. Она в городе завершена.
 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://kp.ua/politics/573576-v-dnepre-snehopady-pomeshaly-dekommunyzyrovat-zhenskuui-hrud

Конкретний факт: до сьогодні не демонтовано пам’ятник Леоніду Брежнєву. Більшість депутатів Кам’янської міської ради демонстративно не проголосували за це.
 
Тут доречно нагадати, що більшість депутатів є членами демократичних партій: БПП «Солідарність», «Самопомочі», «УКРОПу», «Батьківщини», «Народного контролю», однопартійці яких у Верховній Раді майже одностайно проголосували за закон про декомунізацію.
 
А оскiльки цей закон, на мою думку, є принциповим з огляду на побудову правової демократичної країни, то виникає чимало запитань до керівних органів цих партій як на місцях, так і в центрі.
 
Що це: відсутність чіткої ідеологічної платформи, елементарної партійної дисципліни, безпринципна позиція партії чи ще щось?
 
Виявляється, в Кам’янському послідовні у своїх діях лише депутати-«свободівці», які чітко дотримуються взятих на себе зобов’язань.
 
Не впорався зі своїми обов’язками і кам’янський міський голова А. Білоусов — позапартійний висуванець БПП «Солідарність», який хоч 19 лютого 2016 р. і видав розпорядження, в якому йдеться і про демонтаж пам’ятника Брежнєву зі збереженням його цілісності, але так і не спромігся реалізувати його.
 
Звернення громадськості міста до голови Дніпропетровської облдержадміністрації В. Резніченка щодо демонтажу також виявилося безрезультатним.
 
У відповіді з Дніпропетровської ОДА директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю В. Маласая довільно, непрофесійно трактує закон про декомунізацію.
 
Зокрема, він пише: «Наразі термін повноважень голови облдержадміністрації з демонтажу пам’ятників та пам’ятних знаків, відведений законом, добіг кінця, тепер усі дії з демонтажу пам’яток має здійснювати відповідний орган місцевого самоврядування».
 
  З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:  http://umoloda.kiev.ua/number/3148/2010/110759/

Очередную декоммунизацию, на этот раз с эротическим подтекстом, затеяли власти Днепра. В четверг, 13 апреля, демонтируют два барельефа советского времени, на которых изображены пышногрудые обнаженные "революционерки". Полвека они украшали центральный городской мост, который теперь находится на капитальном ремонте.
- Эти скульптурные композиции попадают под закон о декоммунизации, - объяснил заместитель мэра Днепра Михаил Лысенко. – Кроме того, есть обращение от граждан, которые требуют убрать барельефы. Да и в любом случае "барышень" пришлось бы снести. Колонны, на которых они закреплены, в аварийном состоянии – потрескались, дали усадку. В проекте обновленного моста они не предусмотрены. Останутся только смотровые площадки.
 
"Рабочий и колхозница" - вариант для взрослых. Фото: архив Максима Кавуна

Кандидат исторических наук Максим Кавун искренне удивился такому решению властей. По его словам, такие вещи простым обращением граждан не решаются.
 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://kp.ua/politics/572395-v-dnepre-dekommunyzyrovaly-zhenskuui-hrud

Президенту Порошенку треба частіше звертатися до людей і бути щирим, – каже сатирик Євген Гендін
З чого зараз сміються українці?
– За Радянського Союзу було: є Брежнєв, комуністи, і є ми. Сидимо на кухні і сміємося з них. Прекрасні часи були для гумористів за Януковича: є донецький хлопець, клептократія навколо – і чудові ми, які сміються над недолугою владою. Зараз такої зрозумілої системи координат немає.
Гумор – похідний від життя, соціуму. Зараз суспільство атомізоване, і гумор – також. Меми, жарти, демотиватори про Roshen, Липецьку фабрику, Путіна – на рівні низького смаку. На рівні соціального гумору нема єдиного. А народу потрібен очищувальний сміх – крізь сльози, катарсис, холодне-гаряче.
Як змінилися люди з початку війни?
– Стали нервові, категоричні. Більша частина мого оточення пасивно чи активно схвалили і підтримували Майдан. Жодної секунди не вагались, коли війна почалася – допомагали, хто чим міг. Але це – люди. Відчути результат хочуть за життя. А не все так виходить, як чекали. Здавалося, ось-ось – а ніяк.
Хтось розчарувався, хтось – у розпачі. ¬Однак, не дай Боже, якісь серйозні катаклізми – знову вилізуть зі своїх нірок, збіжаться, згуртуються. А зараз ситуація – ні миру, ні війни. Ні Європи, ні Азії. Смутний час.
Дніпро прокинувся, коли відібрали Крим і почалася війна. 2014 рік також дав біль, що в державі щось не так. Що вона має бути інакшою. Але забагато поглядів на те, якою.
Чи є якийсь запобіжник від розчарування?
– Не очаровуватись. Вмикати мозок і обмежувати слиновиділення щодо майбутнього. Розуміти, що все відбудеться не так швидко і легко, як хотілося б.
Позаторік на виборах до місцевих рад у Дніпропетровській області переміг Опозиційний блок.
– Але порівняно з попередніми виборами, є динаміка. Раніше майже 60 відсотків підтримували "регіоналів", зараз – до 30. Боятися нині Опоблоку не варто. Країна не повернеться в болото. Цікаво, куди піде.
Що сталося з тими, хто чекав "русскую весну"?
– Провайдери всі втекли в Лугандон. Олег Царьов (колишній нардеп, був головою Дніпропетровського обласного відділення Партії регіонів. – Країна) у Криму. Є такі, що причаїлися і ждуть. Раптом що, вийдуть зустрічати з квітами. Але цього не буде. Зрештою, бачать Донбас і розуміють, що так зруйнують і їхні будинки. Ніхто не ставитиме позначку "тут живе ватнік".
 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті тижневика: https://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_ukrayina-perezhive-rosiyu-na-karti-svitu/762037

-Ой, вы о Боречке хотите поговорить?! – искренне обрадовалась 82-летняя учительница биологии Изольда Николаевна  Самченко. – Он был очень способный и хороший мальчик, учился прекрасно, на соревнования ездил. Не скрою, мог и пошалить, но родителей в школу никогда не вызывали. Боря мог уладить ситуацию сам. И сейчас часто в школе бывает, приезжал поздравлять свою первую учительницу. А мне на 80-летие прислал подарок и море цветов.
Расхваливать работу бывшего ученика на посту мэра Изольда Николаевна не стала. А когда речь зашла о достижениях, даже задумалась и тактично ответила, мол, времени мало прошло, но дальше лучше будет. Зато недочеты педагог нашла сразу и посоветовала градоначальнику обратить внимание на пенсионеров.
- Нам очень сложно живется, - тяжело вздохнула учитель биологии. - У меня, например, пенсия 1724 гривны, из них 1620 заплатила за квартиру. Можете себе представить? Если бы дети не помогали, то и не знаю, как бы выживала. А сколько одиноких стариков!
Заметим от себя: это, конечно, не про мэра - это про страну. Но из песни слов не выкинешь…
Сначала все анализировал
Учитель черчения Татьяна Алекссевна  Пирогова охарактеризовала Бориса Филатова как правдолюбца и верного друга.
- Он не тратил время, не тусовался на улице, - вспоминает Татьяна Алексеевна . - Я видела, что растет крепкий настоящий мужчина. Девчонки за ним бегали, глаз горел. Но многие понимали: такой парень им не по зубам. Да и сам Боря за юбками не мотался. В авантюры школьные включался не сразу, сперва анализировал. Зато потом пахал на полную.
Будущий мэр, свидетельствует Татьяна Алексеевна, задавал учителям провокационные вопросы (а мы-то думали, откуда у мэра такой навык троллинга в соцсетях?). Так сказать, проверял на честность.  И когда выяснял для себя, кто перед ним - глаза были хитрющие-хитрющие.
- Многие считают, что Боря горяч в Фейсбуке. Я так не думаю, - добавила Татьяна Алексеевна. - Я понимаю, в каком он сейчас капкане. Некотрые горожане настроены критически  и так будет еще долго, по инерции.
Плюсик Филатову в графе достижений Татьяна готова поставить за хорошо отремонтированные дороги. Единственное, говорит, не хватает Борису надежных людей, помощников. Дескать, голова-то золотая, идей и планов много, только руки не до всего доходят.
- Однозначно, я из тех, кто Боре патроны подавать будет. Пусть даже не сомневается, - заверила Татьяна Пирогова.
 
В первый класс Борис пошел в школу в Африке, где работали его родители.

Универсальный парень и нормальный пацан
Одноклассники мэра признаются, что для них он все тот же Боря, с которым гоняли в футбол и ходили на спортивные секции. Был шебутным, но учился хорошо. Некоторые вспоминают его феноменальную память. Нет, не из анекдота про цирк, а из разряда - глазами по тексту пробежал и сразу запомнил.
 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://kp.ua/life/569136-borysu-fylatovu-45-avantuiryst-sambyst-y-prosto-khoroshyi-malchyk

Как показывает практика, одной из основополагающих проблем системы управления в крупных городах Украины является наличие конфликтов по линии мэр–горсовет. После местных выборов-2015 многие эксперты говорили об опасности того, что новый градоначальник Днепра Борис Филатов не сможет собрать лояльное большинство в горсовете, что приведет к параличу властной вертикали в крупнейшем городе Центральной Украины.
Сильные позиции "Оппоблока" и наличие "третьей силы" Загида Краснова фактически серьезно ограничили Филатову свободу для маневра. Тем не менее ему удалось расколоть фракцию ОБ и сформировать лояльное большинство. Вот уже год, как оно полноценно функционирует. Помимо лояльных Филатову "укроповцев", в него вошли "тушки" из "Оппоблока", а также фракция "Самопомочі". Последним даже удалось заполучить "золотую акцию" в горсовете.
Более того, оппозиция к Филатову нынче находится в ослабленном состоянии. Главный оппонент нынешнего мэра Александр Вилкул в последнее время занят своими проблемами. После того как в Кривом Роге прошли "маски-шоу" в горсовете, следует говорить о серьезном ослаблении влияния бывшего "регионала" на ситуацию в областном центре.
 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://www.dsnews.ua/politics/u-sadovogo-razygrali-zolotuyu-aktsiyu-v-dnepre-06032017110000

Несмотря на то что страсти вокруг закона о декоммунизаций улеглись, города, поселки, улицы и парки получили новые имена, процесс переименования все еще продолжается. Затяжным он оказался для «Укрзалізниці», которая меняет названия вокзалов и станций постепенно, получая соответствующие указания от Министерства инфраструктуры.
Каменское-Левобережное. Днепродзержинск- Пассажирский на Каменское-Пассажирское.
Кстати, на центральном вокзале в Каменском уже красуется новое название, из-под которого стыдливо «выглядывают» старые буквы. На вокзале в Днепре пока еще все по-старому, но укорачивать старое название, отдирая лишние буквы, здесь не будут - обещают сделать новую вывеску.
«Так, переименовать нужно 24 раздельных пункта и 4 остановочных пункта с целью выполнения требований Закона «Об осуждении коммунистического и национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов в  Украине и запрете пропагандаі их символики», - написал на своей странице в Фейсбу-ке глава «Укрзалізниці» Войцех Балчун.
Согласно указанию, большая часть из представленного списка - станции в Днепре и области, которым «не повезло» из-за переименования города. Днепропетровск-Главный теперь будет именоваться как Днепр-Главный, названия образца начала XX века: Днепропетровск-Грузовой станет Фабричным, а Днепропетровск-Южный - Лоцманским.
Поскольку Днепродзержинск получил свое первое название - Каменское, то. соответствен-но, и железнодорожные станции, в названиях которых звучал Днепродзержинск, тоже изменят. Днепродзержинск - на Каменское, Днепродзержинск-Левобережный   на Каменское-Левобережное.  Днепродзержинск- Пассажирский на Каменское-Пассажирское.
 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.

Вибір редакції «Дня»

Ми ж вирішили відзначити за приклад якісного управління містом у цьому році мера Дніпра Бориса ФІЛАТОВА.
Рік тому у Дніпровській раді не було депутатської більшості, а проблеми з прийняттям бюджету — вибивали з колії життєдіяльність Дніпра.
«Нам дісталось розграбоване місто зі втраченою системою управління. Борги за газ, тепло і світло досі складають 3,7 млрд грн. У нас багато системних проблем, котрі поступово вирішуємо, наприклад, підписуємо меморандуми з енергопостачальниками», —  розповідає Борис Філатов.
Увесь перший квартал депутати працювали без прийнятого бюджету. Тому, фактично, повноцінно можна оцінювати роботу за вісім місяців року.
В умовах жорсткого політичного і економічного протистояння народним обранцям вдалося здійснити якісний прорив у системі реформування міського господарства і вони показали, дійсно, вражаючі результати: Дніпровська територіальна громада займає другу позицію, після столиці, в рейтингу успішних міст України. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/korona-dnya-podrobyci/mery-2016-roku

Вибір редакції «Дня»

Ми ж вирішили відзначити за приклад якісного управління містом у цьому році мера Дніпра Бориса ФІЛАТОВА.
Рік тому у Дніпровській раді не було депутатської більшості, а проблеми з прийняттям бюджету — вибивали з колії життєдіяльність Дніпра.
«Нам дісталось розграбоване місто зі втраченою системою управління. Борги за газ, тепло і світло досі складають 3,7 млрд грн. У нас багато системних проблем, котрі поступово вирішуємо, наприклад, підписуємо меморандуми з енергопостачальниками», —  розповідає Борис Філатов.
Увесь перший квартал депутати працювали без прийнятого бюджету. Тому, фактично, повноцінно можна оцінювати роботу за вісім місяців року.
В умовах жорсткого політичного і економічного протистояння народним обранцям вдалося здійснити якісний прорив у системі реформування міського господарства і вони показали, дійсно, вражаючі результати: Дніпровська територіальна громада займає другу позицію, після столиці, в рейтингу успішних міст України. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/korona-dnya-podrobyci/mery-2016-roku

Еще в 70 годы прошлого века понятие "днепропетровские" в СССР знал каждый. После того как в 1977 году главой государства во второй раз стал выходец из тогдашнего Днепродзержинска [ныне — Каменское] Леонид Брежнев, днепропетровским кадрам открылись многие пути. В независимой Украине высшего поста дважды подряд достигал днепропетровец Леонид Кучма, с 1994го по начало 2005 года занимавший пост президента. Именно при нем произошел второй расцвет "днепропетровского клана", одно время — самого влиятельного в стране.
Почему именно Днепропетровск?
 Директор социологической службы Украинский барометр Виктор Небоженко как раз в те годы работал с рядом представителей этого клана как по литтехнолог и лично хорошо знает всех. "В Украине было два региона, которые в то время могли дать такой кадровый всплеск, — Днепропетровск и Донбасс, — говорит Небоженко. — Дело в том, что если культурный национализм оказался сосредоточен на Западной Украине, то экономический — в этих двух областях. На самом деде, это наша трагедия. Но надо понимать: эти ребята тогда еще не знали терминов вроде "финансовопромыш ленная группа" или "транснациональная корпорация", однако уже начинали их создавать. А такие образования, естественно, порождают потребность в завоевании политической власти".
Такой взгляд подтверждается самой жизнью. Скажем, бывший огромным 20 лет назад бизнес Юлии Тимошенко начинался с банального видеопроката, но действительно бурно развился, особенно когда она и ее тогдашние компаньоны перешли на бартерные поставки энергоносителей.
А это стало возможным именно потому, что в энергоносителях остро нуждалось мощное тогда промышленное и сельскохозяйственное производство Дне пропетровщины.
По аналогичным причинам именно в этом регионе возникла крупнейшая и на сегодняшний день финансовопромышленная группа Приват, ставшая тогда опорной точкой для таких разных бизнесменов, как Игорь Коломой ский, Сергей Тигипко и не только. Ведь развитая промышленность нуждалась в развитой банковской системе.
КОНФЛИКТ,  ИЗМЕНИВШИМ ИСТОРИЮ
Бывший гендиректор стратегического предприятия Южмаш Леонид Кучма в 1993 году возглавил правительство, но уже через 11 месяцев добровольно ушел с поста со скандалом, а вскоре состоялись досрочные президентские и парламентские выборы. Как представитель так называемых красных директоров, Кучма (по крайней мере, на словах) ратовал за "восстановление связей" с Россией и выиграл президентскую гонку за счет электората из юговосточных регионов страны. Но именно он заложил основы украинской государственности — увы, со всеми ее недостатками, включая олигархизацию экономики. На второй президентский срок в 1999м Кучма шел уже с усердно создававшимся имиджем "государственника", единственно способного противостоять "красной угрозе" в лице лидера коммунистов Петра Симоненко. Способности второго президента Украины востребованы и сегодня — сейчас 78летний Кучма возглавляет украинскую переговорную группу в так называемом Минском процессе по урегулированию конфликта на Донбассе.
Между тем еще во второй половине 90х большие шансы возглавить Украину имел другой выходец из Днепропетровска — Павел Лазаренко, в 19961997 годах занимавший пост премьерминистра. Сколотив огромное состояние на разнообразных коррупционных схемах уже в бытность свою руководителем Днепропетровской области, Лазаренко, как считается, попытался замахнуться на верховную власть, за что был снят с должности премьера и перешел в непримиримую оппозицию к Кучме. Амбиции обошлись легендарному персонажу новейшей украинской истории дорого: он попал под уголовное преследование, бежал из страны, в 1999 году был задержан в США и восемь лет отсидел в американской тюрьме по обвинению в мошенничестве и отмывании денег.
"Этот конфликт внутри "днепропетровской команды" я бы даже назвал важнейшим событием в истории Украины, — говорит днепровский историк и журналист Вадим Бедринец. — Например, именно он породил феномен "донецких". Ведь в 90х Лазаренко фактически разгромил тамошнюю элиту — политически и экономически. Но потом произошел конфликт с Кучмой, Лазаренко бежал из страны, а в Донецке подросла новая "элита", подмявшая под себя сначала регион, а потом вынудившая Кучму сделать ставку на Януковича как своего преемника, что и привело к известным событиям".
Вместе с тем именно Кучма и Лазаренко прямо или опосредованно дали доступ к большой политике (и большим деньгам) своим землякам, чьи имена были у всех на слуху 1020 лет назад, а некоторые остаются и поныне. Так, среди крупнейших политических и финансовых тяжеловесов страны во времена Кучмы числился его зять Виктор Пинчук. Одно время, в конце 90х, правительство возглавлял верный соратник Кучмы, его добрый знакомый еще по советскому Днепропетровску, Валерий Пусто войтенко. В свою очередь благодаря Лазаренко сначала на экономическом, а потом и на политическом небосклоне зажглась звезда Юлии Тимошенко, вместе с которой политическую карьеру многие годы делал нынешний длава Совета нац безопасности и обороны Александр Турчинов.
  Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18

У меня очень разная команда, я пытаюсь выискивать людей по крупицам. Есть, конечно, настоящие находки, как Яника Мерило, например. 
 Есть крепкие хозяйственники?
— Нет крепких хозяйственников! Я вообще этого словосочетания пытаюсь избегать, даже в предвыборной кампании не употреблял. Хотя все вокруг твердили: "Филатов — не крепкий хозяйственник". А я приходил к людям и говорил, вот, посмотрите на эту неотремонтирован ную десятилетиями крышу, гляньте себе под ноги, здесь руководил крепкий хозяйственник — и что?
Вообще в стране с кадрами проблемы, не только в Днепре. Что можно говорить о.крепких хозяйственниках с советским мышлением или людях, которые никогда в жизни не были за границей и даже представить себе не могут город будущего?
Иногда я шучу, что пока читаю книги и думаю, как бы нашему городу избежать участи Детройта вместе с концептологами, в это время мне звонят депутаты горсовета и начинают катать истерики о том, что гдето ктото снес чейто ларек. Сейчас я хочу усилить это направление и создал Департамент стратегического развития. Туда пошел молодой перспективный бизнесмен Максим Кучугура. Он из Блока Петра Порошенко, но для меня это не играло роли — никаких договоренностей здесь нет. Парень пришел ко мне и сам изъявил желание заняться стратегией. "Пока вы тут копаетесь с канализацией, дорогами и ремонтами, я хочу, чтобы мы начали думать над вещами, которые люди увидят через год", — так он сказал. Я действительно хочу, чтобы мы начали продумывать такие вещи. Например, мы собираемся просчитать и реанимировать речной транспорт. Когда летом можно сесть на Коммунаре и проплыть до Победы [микрорайоны Днепра, расположенные в противоположных концах города] не в душном автобусе, а с ветерком, по реке. Сейчас мы создаем стратегию, поскольку нужна программа. Нужно учесть демографию, статистику, финансы, все возможности, тогда можно выписать какуюто стратегию. До этого у города была стратегия, но любая революция или война обнуляют такие вещи.
"В РАДЕ МНЕ АПЛОДИРОВАЛИ СТОЯ"
 Вы стояли у истоков создания партии УКРОП, что сейчас происходит в партии?
— В УКРОПе сейчас идет внутрипартийный конфликт, и, на мой взгляд, этот конфликт был заложен изначально, потому что изначально УКРОП был полилидерной партией. Если бы лидер был один, вся йартия выстраивалась бы по вертикали. А у нас все были начальниками — рано или поздно это должно было привести к выяснению отношений. Я не хочу называть фамилии, но это уже и так выплеснулось. Вовторых, если мы условно говорим о политсовете, то в нем есть очень разные фигуры, например, такие уважаемые депутаты, как Игорь Палица. А есть люди, которые возникли ниоткуда, например, тот же Денис Борисенко. Его политический статус несоизмерим со статусом Игоря Палицы или моим, именно поэтому, если в телеге есть пятое колесо, со временем это станет фактором дестабилизации.
Я искренне надеюсь, что в партии рано или поздно наступит не диалог, а консенсус. Потому что диалог никогда и не прекращался. А я в силу своих должностных обязанностей от партии постепенно начинаю дистанцироваться. Согласно данным соцопросов, в Днепре мой рейтинг в три раза выше, чем у партии — у партии 16%, а у меня 46%.
Это говорит о том, что люди видят работу исполнительной власти, городского головы, и в конечном счете меня с партией перестают отождествлять. Я фактически тяну за собой партийный рейтинг. По большому счету я вижу, что люди устали от партий, политики, выяснений отношений, кризиса, они хотят конкретных дел, а не слов.
Моим однопартийцам не очень понравилось, когда я заявил, что в кресле мэра у меня поменялось мировоззрение: одно дело выйти на трибуну и кричать о том, что Минские соглашения — "зрада", а другое дело сидеть в кресле и выстраивать лояльные рабочие отношения с руководителями государства. Потому что мэр не может находиться в политической конфронтации с Президентом или премьерминистром. Нет, я не бойсь, что мне наверху будут вставлять палки в колеса. Но есть бюджет на строительство дорог — он не безразмерный. И завтра моим коллегам дадут что то на строительство дорог, а Днепру не дадут. В идеале мэр такого сложного города, как Днепр, должен быть беспартийным.
 Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18

 Яника, сейчас вы в Днепре. Есть уже результаты?
— За период немногим больше, чем месяц, мы открыли здесь два ЦНАПа на одной площади с МВД. Это позитивный прецедент сотрудничества центральной и местной власти. Сейчас здесь предоставляют 400 услуг, все в одном месте — это услуги горсовета, Минюста, МВД,
МРЭО. Скоро появится возможность получать паспорта и Шкар точки. Все очень открыто и быстро. Например, если ты пришел за дубликатом прав, записался в электронную очередь, в ожидании приема можно спокойно отлучиться, выпить кофе или сходить по другим делам. ЦНАП находится в торговом центре, услуги предоставляет жителям Днепра и области, а сервисный центр МВД работает по всей Украине.
Сейчас мы переводим услуги в полуэлектронные — комбинированные услуги, где задействованы ЦНАПы, Укрпочта и портал 1Соу. То есть через Юоу можно заказать справку и получить ее из ЦНАПа через Укрпочту. Сегодня человек может получить 40 справок через Укрпочту.
Кроме того, в Днепре также испытываем два стартапа по электронной очереди в поликлиниках. Есть правки, над которыми нужно поработать, но надеюсь, что вскоре мы введем и это новшество
Вас не смущают постоянные разговоры о том, что иностранный десант покидает Украину? Ведь, действительно, ушли со своих постов Згуладзе, Абромавичус, Деканоид зе, Яресько, Квиташвили, Саакаш вили...
— Наверное, они не воспринимают так Украину, как я. Для меня это родина, мой дом. Меня не посещают мысли все бросить и уехать, потому что надоело. Я думаю, многие иностранцы в правительстве — отличные менеджеры, и они могли бы остаться. Но у меня другая стратегия — я не иду в политику, не участвую в интригах. Я решила просто работать, показывать результаты, что я, надеюсь, и делаю.
А как вы оказались в Украине?
— "Оказалась" — не совсем верное слово. Я всегда считала себя украинкой, я родилась в Эстонии, моя мама эстонка, но папа родом из Ка менецПодольского. Поэтому все свои каникулы, летние и зимние, я проводила в Украине. Украина — родная для меня страна. С 2007 года я работала в инвестиционном фонде, который инвестировал в Россию, Украину, Прибалтику, и отвечала за украинское направление. Часто приезжала сюда — минимум неделю в месяц я проводила в Украине. И когда меня в 2015 году пригласил Айварас Абромавичус советником, я не почувствовала, что "ухожу или прихожу". Я всегда была здесь.
Сейчас я работаю не только с Борисом Филатовым в Днепре, еще с Андреем Садовым во Львове, с министром инфраструктуры и транспорта Владимиром Омеляном.
 Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18

 Улицы, парки и скверы в рамках закона о декоммунизации в Днепре переименовали в отведенное процедурой время. Но вот с театром русской драмы им. М. Горького процесс затянулся аж до осени 2016-го. С 1 сентября и по 31 октября этого года обсудить новое название театра предлагалось абсолютно всем без исключения жителям города в удобной форме: по телефону, электронным письмом. Обнародование результатов прошло привселюдно, в начале ноября, однако не обошлось без скандалов.

Проукраинские активисты потребовали убрать из названия слово "русской" и переименовать театр в честь Валерьяна Подмогильного (родившегося на Днепропетровщине и какое-то время работавшего в Екатеринославе и губернии). Следом за этим местная организация "Правый сектор" обвинила театр в украинофобстве, и направила письмо на имя главы облсовета Глеба Пригунова, министра культуры Евгения Нищука и главы Института нациолнальной памяти Владимира Вятровича.

- Последствия украинофобного политики руководства театра крайне ужасны: большая часть коллектива имеет пророссийскую позицию, вопреки их заверениям о любви к Украине, - говорится в сообщении. - Ярким доказательством тому является репертуар театра, который не содержит ни одного украиноязычного представления, а из украинских авторов - единственный спектакль  Леси Украинки "Лесная песня" идет на русском языке!

От чиновников члены "ПС"  хотят, чтобы те утвердили новое название - "Театр драмы и комедии им. Леся Курбаса", а в случае бездействия обещают акции протеста в защиту украинского языка.

Большая же часть коллектива театра выступает за нейтральное название "Театр драмы и комедии" без присвоения имен каких-либо театральных или других деятелей. А по поводу русскоязычного репертуара говорит следующее.

- Да, мы ставим спектакли на русском языке, но так повелось еще со времен основания театра, - объяснил на чистом украинском языке “КП в Украине" директор театра Леонид Фурсенко. – И кто сказал, что мы не ставим произведения украинских классиков? У нас есть спектакли и по Франко, и по Квитке-Основьяненко. Никто никогда не жаловался на то, что представления идут на русском. К нам столько бойцов АТО приходит, мы столько гастролируем! Никогда никаких конфликтов по этому поводу.  Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://kp.ua/dp/557459-dneprovskyi-teatr-obvynyly-v-ukraynofobstve

 У мэра Днепра Бориса Филатова пропал манипулятор. Его сожгли некие неизвестные личности, чем расстроили главу города. Манипулятор — не тот, с которым украинские политики ходят на телеэфиры, а кран для сноса МАФов коммунальными службами. Филатов еще не выяснил, кто виноват, но им было установлено, что сделали это «выродки».
В не очень хорошем настроении Филатов сел за фейсбучное перо. «Нам объявили войну? Хорошо, я принимаю вызов. Устанете пыль глотать, «предприниматели», — написал он.
Потом днепровский мэр еще немного пообщался с горожанами в комментариях. «Адрес напишите свой. Сюда. Я отправлю к вам под подъезд пару ларьков с рыбой и паленой водкой. Смотри жалобная какая нашлась». «Покажи хоть один мой ларек, скотина», — писал Филатов, и клавиатура стонала под его могучими пальцами.
Судя по комментариям, народу в Днепре нравится жесткая рука, она всегда вызывает уважение. «Борис Альбертович все делает правильно», «Борис, все правильно, убирайте их, под полный ноль!» — пишут почитательницы таланта мэра.
Прогноз. Специалисты по политпогоде предрекают, что с каждым месяцем настроение Бориса Филатова будет ухудшаться, и жители города, нанявшие этого человека для управления своими общественными хозяйственными делами, услышат от мэра еще немало. И не только услышат, разумеется, но и почувствуют на собственной шкуре, ведь телесные наказания, судя по многим постам Филатова, будут введены не сегодня-завтра...
  З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://www.2000.ua/specproekty_ru/politpogoda/skotiny-i-vyrodki-na-prieme-u-mjera-filatovab8-1_1476886458.htm

Вот, уважаемые, не зря мы с вами в прошлый раз возмущались... тьфу ты!.. восхищались решением правительства об установлении 100%-ных ежемесячных и ежеквартальных премий топ-чиновникам за достигнутые выдающиеся результаты в работе. Этот почин Кабмина был решительно поддержан на местах. Более того, реформаторское начинание было поднято на новую высоту. В частности, в Днепре тамошний горсовет назначил мэру Борису Филатову и секретарю горсовета Вячеславу Мишалову ежемесячную премию в размере 800%!
 Не забыли и остальных подон... уксус мне в стопку!.. подельников (в хорошем смысле слова): заместителю руководителя исполнительного органа горсовета будут выплачивать 700%; начальникам управлений — 650%; заместителям начальников управлений — 550%; начальникам отделов — 500%; заместителям начальников отделов и заведующим секторами — 450%; специалистам — 400%!
Если мы с мужиками правильно поняли эту хохму, то жизнь людей в Днепре за последние два года улучшилась в 4-8 раз! Премии ж за это и выплачиваются, верно? Вот ведь повезло жителям города с руководством, под чьим мудрым и чутким вредительством... бр-р-р... водительством они семимильными шагами идут к той самой «жизни по-новому», обещанной еще в 2014 году.
Ситуация, полагаю, тянет на Книгу рекордов Гиннесса. Ну т. е. не в смысле рекордов по части наглости, цинизма и бесстыдства, проявленных властями Днепра (не слушайте нашего поллитролога!), а в плане той скорости, с которой ухудшается... пардон... улучшается (именно! за это и премии!) благосостояние горожан.
Сам г-н Филатов пояснил эти суперпремии категорическим курсом на борьбу с коррупцией. «В мире одним из средств борьбы с коррупцией является высокая заработная плата чиновников. Это моя позиция, и я ее буду отстаивать. Если мы не предоставим чиновникам возможность получать достойную заработную плату, их будет трудно спрашивать о результатах работы», — отметил он.
Из слов Филатова прямо вытекает, что если бы ему не дали 800%-ную надбавку к окладу — он бы попросту крал из бюджета города и брал взятки. То же самое делали бы и остальные члены... ну т. е. члены его команды. А наш поллитролог еще дальше пошел: мол, не является ли это явкой с повинной со стороны г-на Филатова? Дескать, до последнего времени — пока вышеперечисленных премий не было — мэр со товарищи «доплачивали» себе коррупционными деяниями?.. Но я был начеку и развивать эти провокационные домыслы, бросающие тень на лучших людей страны, не позволил.
  З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://www.2000.ua/specproekty_ru/bez-butylki-ne-razbereshsja/lovkost-ruk-i-nikakoj-korrupciia8-1_1475839620.htm

Провокатор распространял в интернете негативную информацию об Украине и призывал местных жителей к акциям протеста
В Днепропетровской области задержали администратора сепаратистских групп в соцсетях. По информации правоохранителей, больее года 30-летний житель Желтых Вод распространял в интернете негативную информацию об Украине и призывал местных жителей к акциям протеста.
"Он информировал своих кураторов о настроениях в городе, распространял статьи, карикатуры и видеоролики, где высмеивалась Украина и украинский народ. Призывал людей бунтовать из-за повышения тарифов", — рассказывают в пресс-службе СБУ области. Силовики говорят: задержанный признался, что российские спецслужбы завербовали его в интернете.
Между тем вопиющая ситуация произошла накануне в одном из кафе Днепра, на улице Мечникова. Как рассказывают в полиции, военный Дмитрий Антонов, который недавно вернулся из зоны военных действий на востоке страны, сделал замечание сотрудникам кафе за то, что в заведении транслируется программа российского телеканала. Замечание бойца не понравилось другим посетителям, и завязалась драка, в результате которой Антонов получил серьезные травмы.
 Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:  http://www.segodnya.ua/regions/dnepr/dnepr-protiv-separatizma-eks-boec-podralsya-iz-za-rostv-a-sbu-zaderzhala-agenta-rossiyskih-specsluzhb-762338.html

 Два года назад настроения в Днепропетровске были напряженные. Сюда свозили раненых из Донбасса, линия АТО проходила практически по границе области, тут же искали мира люди, убегавшие от войны в Донецкой и Луганской областей.
- Теперь легче, люди расслабились,  но если что, мы дружно соберемся, мы уже показали, что умеем это делать, - уверяла меня одна из местных жительниц.

Теперь это другой город, с другим названием (декоммунизированным), с другими настроениями и с другим мэром.  Борис Филатов, поработав в сессионном зале парламента, решил вернуться домой в кабинет на пересечении бывших Карла Маркса и Ленина (теперь Яворницкого и Воскресенской).  Также декоммунизированных улиц.

Накануне Дня города (первого для Бориса Филатова в статусе мэра) мы решили поехать к нему в гости, чтобы посмотреть, как выглядит этот политик за пределами Киева и Фейсбука.

"ЕВРОВИДЕНИЕ": Я ОДНОЗНАЧНО ПРОТИВ КИЕВА

- Первое впечатление человека, который не был в городе несколько лет, - заблудиться можно. Большинство названий улиц - новые. Все время себя поправляю: Днепр, а не Днепропетровск. Жители уже не возмущаются? Смирились?

- Нам еще повезло, если сравнивать, как проходил процесс декоммунизации в Кропивницком или в Горишних Плавнях. Слово "Днепр" как название города всегда употреблялось в быту. Конечно, в самом начале не обошлось без "помощи" определенного рода товарищей, которые запускали слухи, что переименование обойдется в миллиард и ударит напрямую по кошелькам жителей города. Но не ударило! И никто уже не рефлексирует. Да и вообще, в Днепре все предпочитают работать, а не флагами махать.

- Проведение "Евровидения" в контексте переименования города, конечно, сыграло бы в плюс. Вам официально объяснили, почему Днепр выбыл из числа участников?

- Официально нас никто не извещал. Посмотрим, какой город официально выберут, но я не завидую любому победителю. Хочу посмотреть, как Виталий Кличко или Геннадий Труханов сумеют уложиться в сроки. Мое субъективное мнение: я бы в это уже не ввязывался. Громко хлопать дверью, конечно, нельзя, но ситуация мне крайне не нравится. Начинать строительство площадок нужно было еще два месяца назад. Но если выбирать между Киевом и Одессой, то я однозначно против Киева. Хватит все стягивать в столицу. Надеюсь, организаторы в ближайшее время определятся, если нет, то это будет фарс и позор.

- За город не обидно?

- Неприятно, конечно. Этот город страну прикрыл собой. При всем уважении к другим территориальным громадам, Днепр по статистике на первом месте по количеству мобилизованных, раненых и погибших. Евро-2012 не дали, Евробаскет тоже. Но не "Евровидением" единым… Город у нас очень своеобразный, мы это все переживаем."В КАБМИНЕ ОТНОШЕНИЕ К НАМ ЛОЯЛЬНОЕ... СКОРЕЕ ТЕПЛОЕ"///

 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://kp.ua/politics/550272-mer-dnepra-borys-fylatov-ya-ne-100-hryvennaia-kupuira-chtoby-vsem-nravytsia

Школьники о Тимошенко: "Она - президент. То есть депутат"
В школе №75, где училась Юлия Тимошенко, известную выпускницу не забывают: она то после оползня здание капитально отремонтирует, то книги в библиотеку передаст. Вот и выглядит обычная средняя школа, как частная элитная.
Нам удалось отыскать педагога, которая учила Юлию Владимировну почти сорок лет назад. Учительница физкультуры с 54-летним стажем Людмила Чечет охотно рассказывает о знаменитой ученице.
- Очень хорошо училась девочка, - вспоминает Людмила Васильевна. - А еще Юля занималась гимнастикой и танцами, была спортивным ребенком, пятерки получала. Стометровку бегала быстрее всех и прекрасно каталась на коньках.
Пинчук присылает учителям корзины цветов
По словам директора школы №19 Лилии Павленко, что в центре Днепра, где когда-то учился и окончил с золотой медалью олигарх и бизнесмен Виктор Пинчук, успешный выпускник о них не забывает. Указывает на стену напротив своего стола: там в рамке висит фото бизнесмена и небольшой текст, описывающий его достижения.
- А как же, Виктор Михайлович помогает постоянно! - с гордостью говорит Лилия Ивановна. - Благодаря ему мы оборудовали кабинет физики. Он и на встречи выпускников приезжает, и с праздниками поздравляет. В прошлом году на День учителя прислал огромную корзину роз.
Золотую медаль Коломойскому не дали из-за поведения
В 21-й школе в самом центре Днепра своего знаменитого выпускника Игоря Коломойского видели последний раз только на экране телевизора. Даже некоторые педагоги о таком выпускнике знать не знают, да и родители разводят руками - неужели действительно учился здесь?
А вот дети эпатажного бизнесмена знают, только вот точно сказать, кто такой - затрудняются.
- Это бывший хозяин Днепра, - кричит один.
- Не хозяин, а мэр! - перебивает другой.
Девочки постарше "в курсе дела", важно сообщают, что Коломойский - известный политик и богач. Говорят, видели целую передачу об этом, хотят тоже добиться успеха.
В свою очередь, директор школы о выпускнике-миллиардере говорит уклончиво. Мол, связей бизнесмен не поддерживает, материально никак не помогает.
- Игорь Валерьевич, увы, никак со школой не общается, - говорит директор Антонина Змиенко. - А вот другой известный выпускник, Геннадий Корбан, и с ремонтом помог, и компьютерный класс подарил. Да и вообще интересуется нашими делами и заботами.

 Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://kp.ua/politics/549670-polytyky-y-myllyardery-za-partamy-zabyiaky-zubryly-y-sportsmeny

8 червня 2016 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановив задовольнити мою апеляційну скаргу і позов про визнання протиправними дій секретаря Орджонікідзевської міської ради Анатолія Пастуха з пере¬йменування міста Орджонікідзе на Покров.
 
Образно кажучи, наперсточника, котрий вдався до зухвалої фальсифікації, на основі якої Верховна Рада ухвалила рішення про таке пере¬йменування, зловили за руку. Втім зловили за руку лише одного з наперсточників. Адже кульку з іменем мого рідного міста, а відтак і його майбут¬ньою долею, досі переховують під іншим наперстком, прикритим другою, більш хвацькою, рукою.
 
Облуда тієї гри в наперстки почалася відразу після при¬йняття Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
 
Тоді Орджонікідзевський міський голова Іван Цупров зімітував діяльність так званої «ініціативної групи» з не передбаченими законом повноваженнями. Ця фіктивна група у фіктивний спосіб здійснила, звісно ж, фіктивний «збір підписів» мешканців міста з іменем відомого компартійного функціонера Серго Орджонікідзе проти його перейменування.
 
А народний депутат від 35-го одномандатного виборчого округу, до якого входить це місто, Андрій Шипко запевнив місцеву громаду, що доб’ється від Конституційного Суду рішення проти його перейменування. Так під аплодисменти частини місцевого електорату, обдуреного антиукраїнською пропагандою, кульку від першого наперстка передали до другого. І почалося кружляння.
 
15.03.2016 кульку вправно кружляли між наперстками на засіданні Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.
 
Під час того засідання, що розглядало питання про місто Орджонікідзе, пан Шипко заявив, що має «звернення», в якому «вісім із половиною тисяч людей з адресами, телефонами, які вобще не хотіли б перейменування» (тут і далі цитування за стенограмою засідання цього Комітету, викладеною у вільний доступ; цитати подаються зі збереженням особливостей граматики).
 
«Якщо можна відтермінувати, це одне питання. Якщо не можна відтермінувати, тоді я наполягаю, щоб місто мало назву Покров», — говорив Шипко, кружляючи своїм наперстком. Тобто, у незрозуміло який спосіб зібрані підписи за те, що прямо суперечить законодавству України, були використані народним обранцем як аргумент для «відтермінування» рішення комітету, а в разі неможливості такого він від імені всього 35-го виборчого округу наполіг на єдиній назві, як колись наполягав у тому ж окрузі на обранні в президенти «єдиного кандидата» (Віктора Януковича, якщо хто забув, а як наполягав — то тема окремої розмови).
 
Тож чи давав увесь 35-й округ пану Шипкові повноваження для такого наполягання? Єдиним, що його уповноважувало на таке, з його ж слів, був лист за підписом секретаря Орджонікідзевської міської ради Анатолія Пастуха від 11.02.2016 на виконання декомунізаційного закону.
 
З приводу цього пан Шипко заявив на засіданні Комітету: «Назву Покров підтримали і міська влада, і політичні сили, і громадські організації. На це є лист». І отут кажемо «стоп!» і ловимо цього наперсточника за руку. Не можу ручатися за «міську владу», але «і політичні сили, і громадські організації» в Орджонікідзе цього точно не підтримували! В природі не існує не лише документа про таку підтримку, а й навіть механізму її висловлення, передбаченого українським законодавством.
 
Адже, як 26.02.2016 листом відповів на мій запит секретар Орджонікідзевської міської ради, «статуту територіальної громади міста Ор¬джонікідзе не існує. Відтак громадські слухання, якби такі були проведені, вважалися б нелегітимними. Тому протоколів, що підтверджують проведення громадських слухань на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів...» не існує».
Навіть грішне з праведним переплутали
А більш ніж за місяць перед офіційним зізнанням про відсутність громадських слухань пан Пастух підписав листа до Українського інституту національної пам’яті, вочевидь за змістом аналогічного тому, на який посилався пан Шипко. В ньому, на вимогу зазначеного вище закону, викладено пропозицію щодо нової назви міста і, що найцікавіше, запевнено: «Розпорядженням міського голови були організовані відповідні заходи щодо громадського обговорення».
 Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://www.umoloda.kiev.ua/number/3024/188/101497/

...«Можно долго рассуждать о «пенсах, которые голосуют за рыгов», или требовать «забрать у бабушки паспорт». А можно отремонтировать оздоровительный лагерь горводоканала и организовать нашим старикам отдых. Полноценный. Бесплатный. За счет муниципального бюджета. Читать старикам лекции по истории Украины. Петь наши песни. Показывать фильмы. Поить стариков кислородными коктейлями и играть с ними в домино и шашки. Учить вязать макраме. С 29 августа запускаем бесплатный муниципальный лагерь для пенсионеров. Уже 13 июля вручаю лично первые 1500 путевок. Приводите своих стариков. Сделаю из них жидобандеровцев», — пообещал Филатов горожанам.
ПРОГНОЗ. ... Ну вот новая власть и поняла, что на одной молодежи, очень довольной новыми тарифами, свободой, равенством, войной и безработицей, а потому исправно поставляющей голоса, все-таки не выедешь. Такими темпами молодежь может закончиться у нас раньше, чем старшие поколения. Соответственно нужно работать с пожилыми людьми, а то никакого админресурса не хватит на следующие выборы.
Конечно, работу со стариками Борис Филатов понимает своеобразно, предлагая им некую бандеровскую богадельню, в которой бедным пенсионерам будут «петь наши песни» и преподавать историю Украины, чтоб они узнали много нового о том, что, быть может, видели своими глазами.
 Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://www.2000.ua/specproekty_ru/politpogoda/zhidobanderovskie-pensy.htm

 С ним можно разговаривать бесконечно, что не удивительно. Ракетчик по образованию, предприниматель, писатель и популярный блогер Ян Валетов — настоящий интеллектуал. В юности был капитаном команды КВН Днепропетровского университета, игроком клуба "Что? Где? Когда?", одним из основателей игры "Брейн-ринг".  Его роман-предупреждение "Ничья земля" получил главный приз на конгрессе фантастов "Интерпресскон-2009". Однако когда почти 10 лет назад автор читал отрывки из него своим друзьям, многие посчитали это безумной выдумкой. К своему сожалению, Ян Валетов предугадал многие события.
 — Ян, вам не кажется, что разделение нашего общества по принципу "зрада/перемога" больше похоже на психологическую ловушку? Можно ли заставить смотреть людей на вещи шире?
 — Люди так устроены, что всегда проводят линию разграничения "свой–чужой". Мы не видим оттенков серого. Я всегда говорил, что называть что-то черным, а что-то белым — это абсурд. Нет ангелов, нет святых, так же, как нет абсолютных злодеев. Злодей может нежно любить кошечек и собачек, прекрасно относиться к детям.
Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр.Д.Яворницкого,18 и на сайте газеты:  http://gazeta.zn.ua/personalities/pisatel-yan-valetov-za-nas-nikto-voevat-i-stroit-ne-budet-_.html

Местные активисты зарегистрировали петицию, в которой предлагают три варианта нового названия Павлограда.

Автор обращения Александр Витковский предлагает переименовать родной город в Павлополуботск, Матвеевск или Слободу Хижняковскую. Первый вариант – в честь наказного гетмана Войска Запорожского, черниговского полковника Павла Полуботка. Два следующих названия – дань основателю города Матвею Хижняку. Он, отставной военный старшина, в 1770 году основал здесь поселение-зимовник. Через пять лет проезжавший мимо губернатор распорядился предоставить поселению ранг государственной воинской слободы. Назвали ее сперва Матвеевкой (в честь основателя), позже – Луганском. А в 1784 слобода получила имя Павлоград, в честь сына царицы Екатерины, Павла. И вот теперь город снова хочет стать слободой?

- Нынешнее название в честь непутевого царька не подобает такому достойному городу, как наш, - говорится в обосновании петиции. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://kp.ua/politics/541700-pavlohrad-trebuet-dekommunyzyrovat-eho-v-slobodu

Волонтерський «десант», що складається зі студентів і випускників дніпровської Школи волонтерів, виишов на першу акцію «Туристичному сепаратизму - СТОП». Вони очищали від оголошень, які закликають до відпочинку на окупованих курортах і поїздок до країни-агресора.
Акція почалася о 12 годині дня від обласного комісаріату на вулиці Шмідта. Два десятки людей, озброївшись канцелярськими ножами та сміттєвими- пакетами, почали очищати стіни будинків від реклами. Перш за все зривали ті оголошення, які обіцяли доправити до Криму «без пішого переходу». Дісталося й папірцям із маршрутами в окупований Донбас. Ініціатором заходу стала координатор проекту «Школа волонтерів» Людмила Хапатько.
— Я не розумію, як можна їздити на відпочинок до вбивць. Як можна возити гроші в країну, яка веде з нами неоголошену війну. Тому почала зривати ці оголошення спочатку у своєму дворі, - розповіла Людмила Хапатько. Тепер знайшла однодумців. І спільними зусиллями ми зможемо зробити більше, і головне - привернути увагу людей до проблеми.

Отож, на Привокзальній площі ви сядете в трамвай чи маршрутку і за півгодини дістанетесь Історичного музею,.що носить ім'я свого довголітнього директора, академіка Дмитра Яворницького. А їдучи проспектом Дмитра Яворницького, встигайте лише крутити головою та дивуватися від новацій. Ви проїдете повз вулицю Княгині Ольги (колишня Горького), позаду у вас залишиться Старомостова площа (колишня Островського). Вулиця Ленінградська, на якій раніше містився офіс Народного Руху, нині носить горде ім'я князя Ярослава. Відчуваєте, як теплим вітром одразу повіяло? А «Молодьожний театр на Московской» - тепер міститься на вулиці Володимира Мономаха. Мій добрий приятель, підприємець, фотохудожник і колекціонер творів мистецтва гордо запрошує друзів на гостину відтепер вже не на Комсомольську, а на Старокозацьку вулицю.
Донедавня суміш мух і котлету вуличних назвах подолана завдяки процесу деко- мунізації. Хтось ішов молитися до Преображенського собору, що знаходився на Жовтневій (?!) площі, тепер вона - Соборна. Ви йшли на виставу до Державного музично-драматичного театру імені Шевченка, розташованого на вулиці... Леніна. І на цій же вулиці імені вождя світового пролетаріату стояв пам'ятник молодому Шевченку. Яка маячня, чи не так?
Процес декомунізації, що природно розпочався по всій Україні в часи розпаду СРСР, дуже гальмувався на сході України, і надто у Дніпропетровську. У нас, як то мовиться, і кінь донедавна не валявся. Ця замаскована прихильність колишніх можновладців до більшовицьких топонімів, ця консервативність міста, що завжди не любило, коли щось «занадто», ця обережність, ця шкурна відраза до будь-якого радикалізму, ця «толерантність» владо- послушних ватників стали нестерпними у 2015-му. І крига скресла! Декомунізація стихійно активізувалася під час Євромайдану. «Ленінопад», що розпочався у Чер вонограді на Львівщині у 1990 році, продовжився під час Революції Гідності на Сході країни. Так що першим у місті на Дніпрі упав Ілліч, головний тут комуністичний ідол, що бовванів на центральній площі його ж імені.
 Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр.Д.Яворницкого,18

Мэр пока еще Днепропетровска Борис Филатов обратился к Андрею Парубию с просьбой не подписывать постановление о переименовании города. По словам мэра, изменение названия города несвоевременно, и многие люди не понимают, что происходит. Кроме этого, по словам Бориса Филатова, до принятия бюджета на следующий год Днепропетровск все равно будет оставаться Днепропетровском, как это прописано в Законе Украины "О географических названиях".
Этого же, но несколько раньше, потребовал и представитель Оппоблока в парламенте Александр Вилкул. Но в то же время петицию об отмене переименования Днепропетровска на сайте президента Украины поддержало всего чуть более 450 человек.
"КП" в Украине" попыталась выяснить, чем закончится вся эта чехарда с переименованием одного из крупнейших городов Украины. Останется Днепропетровск со старым названием или станет все-таки Днипром? Об этом "КП" в Украине" рассказали депутаты от Днепропетровска
  Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр.Д.Яворницкого,18 и на сайте газеты:  http://kp.ua/politics/540255-dnepropetrovsk-uporno-soprotyvliaetsia-dnypru

Серед нових топонімів, які з’явилися на карті обласного центру, — вулиці Сергія Параджанова, Леся Танюка, Миколи Гнатюка, Борислава Брондукова, Августина Волошина, Софії Русової, Івана Виговського, Миколи Міхновського і В’ячеслава Липинського, а також Іси Мунаєва. «У нашому місті тепер є вулиця Іси Мунаєва і В’ячеслава Липинського. Є і вулиця Олекси Тищика — героя ДАП, мати якого не перенесла смерті сина», — написав на своїй сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» міський голова Дніпропетровська Борис Філатов.
Нагадаємо, ще бувши народним депутатом, Борис Філатов казав «Дню» про значення особи В’ячеслава Липинського: «У справжній історичний момент Липинський набуває дещо іншого звучання.
Зрозуміло, що він був консерватором, у нього є ідеї, які зараз непридатні, як то гетьманська монархія тощо. Але це людина, яка виходила з українського націоналізму за принципом територій. Сама постать досить знакова — він був поляком за національністю, шляхтичем.  Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:  http://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/formuyetsya-novyy-panteon

Свой звездный поход против процесса декоммунизации Украины бывшие соратники Виктора Януковича начали еще в прошлом году. Тогда один из лидеров «Оппозиционного блока» Александр Вилкул заявил, что очищать названия улиц и городов от советского прошлого нельзя, поскольку это «надругательство над памятью», которое дорого обойдется государственному бюджету. Эта же тема стала одним из главных лейтмотивов местной избирательной кампании штаба Вилкула. А сейчас, когда решение о переименовании Днепропетровска и Днепродзержинска парламентом уже принято, «оппозиционеры» пытаются поднять волну народного негодования. Но спровоцированный командой Вилкула шум очень скоро уляжется, поскольку конвертировать его в голоса избирателей в ближайшее время не получится.
Набор аргументов, выдвигаемых Александром Вилкулом против декоммунизации родной Днепропетровской области, оригинальностью никогда не отмечался. «Это наша история», «наша родина», «наша память», твердил политик. А в целом его риторика включает традиционный набор пророссийского политика, манипулирующего ностальгией пенсионеров и людей предпенсионного возраста по советскому прошлому. Кроме того, Вилкул откровенно обманывал своих сторонников, утверждая, что смена названия, в частности, Днепропетровска и Днепродзержинска, будет стоить отечественным налогоплательщикам десятки миллионов гривень. Хотя и представители власти, и общественные активисты уже неоднократно объясняли, что, согласно законам о декоммунизации, после переименования городов и улиц местным жителям не надо бежать в ЖЭКи за соответствующей отметкой в паспорт и документы на право собственности. Сделать это можно при случае и когда будет удобно.
  Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:  http://politica-ua.com/pochemu-vilkul-predast-dnepropetrovskix-veteranov/

Подгадали аккурат к круглой дате - 8 апреля 1966 года находящегося полтора года у руля первого секретаря ЦК КПСС Леонида Ильича Брежнева  переименовали в генерального секретаря. Под этим титулом он и вошел в историю, и уже именно генсеку устанавливали памятник на родной земле.

Бронзовое изваяние "дорогого Леонида Ильича" в Днепро­дзержинске - едва ли не главная достопримечательность. Горожане в большинстве своем признают: без героя Брежнева гордиться Днепродзержинску особо нечем. И гостям его показывают первым делом, и молодожены до недавних пор к нему приезжали фотографироваться, и воспоминания у горожан "о тех временах" в основном лирически-ностальгические.

Памятник земляку - генеральному секретарю ЦК КПСС Леониду Брежневу днепродзержинцы открыли еще при его жизни - в мае 1976 года после вручения ему второй Звезды Героя Советского Союза. Правила были таковы: стал дважды Героем - получай бюст на малой родине. А если ты еще и генсек - в самой торжественной обстановке. С оркестром, высокими гостями из ЦК, пионерами, цветами и трансляцией на телевидении. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://kp.ua/politics/535460-zabudet-ly-malaia-rodyna-dorohoho-leonyda-ylycha

Политтехнологи кандидатов стараются максимально мобилизовать электорат, играя на страха и сея панику. И представители одной из политсил решили напугать избирателей, угрожая детям.
В результате на улицах города появился угрожающийборд.
 
Вот казалось бы избиратель напуган и будет  голосовать, но выяснилось, что фото детей сделали еще в 2011 году. А само мероприятие называлось «День труда» и состоялось оно в городе российском городе Муроме (Владимирская область).
 
На этом чудеса с плакатом не заканчиваются. Титушками на билборде оказались митингующие в Косово албанские сербы. Этот митинг прошел в конце января прошлого года в Приштине, столице Косово. Изначально люди собрались на митинг, организованный оппозицией с требованием отставки сербского министра косовского правительства по делам беженцев Александра Яблановича. Причиной требований отставки Яблановича стали его слова о косовских албанцах, которых он назвал «дикарями».
 
Российская сторона планирует обращаться в суд Кривого Рога за использование детей в рекламе без согласия родителей.

 Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:  http://www.2000.ua/blogi/blogi_blogi/krivoi-rog-pered-vyborami-albanskie-titushki-protiv-muromskih-detei.htm

Минулої п’ятниці будівлю Дніпропетровської міської ради сколихнули бурхливі події. Приблизно 50-70 молодих людей у спортивному одязі стали буквально виламувати двері кабінетів заступників міського голови Бориса Філатова, вимагаючи від них звільнити свої приміщення. А самого мера, його першого заступника Дмитра Погребова з командою, колишнього радника міністра економічного розвитку і торгівлі України Яніку Мерило та ще кількох експертів заблокували в кабінетах. Будівлю міської ради вдалося звільнити тільки за допомогою поліцейських. Отож у місті знову заговорили про пріснопам’ятних «тітушок», яких за всевладдя Партії регіонів активно використовували для боротьби з мирними громадянами. Тільки цього разу політичні підтексти є зовсім іншими...
«Стінка на стінку»
Формальною підставою для таких подій стало рішення Бабушкінського районного суду Дніпропетровська, постановлене саме минулої п’ятниці, яким визнано незаконними призначення на посади в. о. першого заступника міського голови Дмитра Погребова, заступників Олени Молошної та Олександра Санжари. Щоправда, самі візитери такого документа в очі не бачили, а тільки «чули», та посилалися саме на нього.
У відповідь того ж дня Борис Філатов своїх заступників перепризначив.
«Громадяни спортивної зовнішності, які представилися активістами, вдерлися в будівлю мерії, повністю заблокували поверх адміністрації. Відбулося це в той момент, коли ми проводили нараду з електронного документообігу, — повідомив міський голова представникам ЗМІ. — Побили секретаря заступника Олени Молошної, вона потрапила до лікарні з гіпертонічним кризом. Вломилися в кабінет першого заступника у той час, коли він проводив нараду з IT-технологій. Дві години вони бігали по поверхах, потім приїхала патрульна поліція, їх усіх вивела, а п’ятьох чоловік відправила до РВВС».
При цьому Борис Філатов заявив, що значна частина вищезгаданих людей раніше була помічена на проплачених мітингах «Громадської сили», політичної партії місцевої закваски, яка на минулих виборах змогла потрапити до міської ради, де консолідувалася з «Опозиційним блоком». Таким чином у депутатському корпусі виникла ситуація патова — «стінка на стінку», з іншого боку якої Блок Петра Порошенка «Солідарність», «УКРОП» і «Самопоміч».
Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. Д. Яворницкого,18 и на сайте газеты:  http://www.umoloda.kiev.ua/number/2776/219/96922/

Пристанище для бронзового безногого монумента было выбрано случайно: в ночь на 30-е января, когда 12,5-тонного Петровского "попросили" с пьедестала, коммунальщики долго не могли найти подходящую площадку для его хранения. Потом вспомнили, где есть территория, позволяющая "поселить" семиметрового гиганта. Там он и лежит по сей день, под охраной сотрудников жилищно-эксплутационного предприятия.
- Это не нашумевший музей коммунизма, как многие думают, - поделился с "КП" в Украине" главный энергетик предприятия Павел Яноф. - Монумент оказался у нас случайно и уже месяц соседствует с машинами аварийной службы. Других памятников "красного режима" у нас нет.
Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:  http://kp.ua/dp/533504-bronzovyi-petrovskyi-po-nocham-navodyt-uzhas-na-kommunalschykov

29 февраля в Днепропетровске состоялась самая скандальная сессия в истории Днепропетровского горсовета при участии 36 депутатов без представителей фракций БПП, «Оппозиционный блок» (исключая вошедших в мэрскую коалицию депутатов), а также «Громадской силы».

На этой сессии пакетно, без обсуждения, были приняты жизненно важные для города решения. В частности, был принят регламент Днепропетровского горсовета, который появился на официальном сайте мэрии лишь за сутки до проведения сессии, а также количественный и качественный состав исполкома горсовета, заместители городского головы и состав депутатских комиссий. По словам лидера «Громадской силы», депутата горсовета Загида Краснова, депутаты физически не могли ознакомиться с теми документами, которые были вынесены на голосование.

«Сессия Днепропетровского горсовета должна была пройти 29 февраля, документы, которые планировалось принять, должны были быть вывешены на сайте горсовета заранее. Мы должны были понимать, за что мы будем голосовать. А тот же регламент появился за сутки до голосования, - сказал Краснов. – Более того, когда зачитывался персональный состав депутатских комиссий, его не то что не было на сайте городского совета, его вообще не было на бумаге. Мэр попросил у своего помощника – Александра Санжары - телефон, и, с телефона начал зачитывать фамилии, кто в какой комиссии. Я уверен, что в истории Украины ни в одном городе такого не было. Потому что все писалось утром в день сессии. Ну не могут депутаты идти и нажимать на кнопки, не вникая, за что они голосуют».

По словам Краснова, перенести сессию хотя бы на один-два дня предлагал губернатор Днепропетровщины Валентин Резниченко на встрече с представителями всех заинтересованных сторон, но мэр города Борис Филатов его не услышал.

«Мы собирались в ночь перед сессией у губернатора. Была просьба с его стороны о переносе сессии, и мы тоже просили об этом. Был Дмитрий Погребов от «Укропа», я представлял «Громадську силу», был лидер «Оппоблока», лидер фракции БПП. Кроме «Самопомощи» там были все. И смысл был только в одном – депутаты должны понимать, за что они голосуют. Иначе это не городской совет, - отметил Краснов. - Мы хотели, чтобы нам дали определенное время на ознакомление с документами, чтобы понять, о чем будет говорить мэр. Слово «регламент» ничего не значит. Важна суть – о чем в этом регламенте говорится. Никто этого не знал. Состав комиссий мэр зачитывал с телефона. Это не сессия городского совета, это не конструктивный подход». Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и в интернете:  http://gorod.dp.ua/news/114742

На последнее пленарное заседание первой сессии Днепропетровского горсовета сформировалось большинство, но конструктивная работа толком не началась. Бюджет на 2016 год даже не рассматривали.
Главным итогом последнего заседания сессии стало создание в городском совете нового большинства. В него вошли 21 депутат от партии УКРОП, девять — от «Оппозиционного блока», четыре представителя «Самопомочи» и один — от БПП «Солидарность». Впрочем, в самом ОБ от новых коалиционеров открестились еще накануне заседания, поэтому на сессии они присутствовали под «вывеской» «Депутатская. группа «Оппозиционный блок. Днепропетровск». Другие представители «Оппозиционного блока», так же как и депутаты из «Громадскої сили» и БПП «Солидарность», на заседание не явились вовсе.
Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18

16 лютого біля під’їзду власного будинку було скоєно зухвалий напад на депутата Дніпропетровської міської ради від Опозиційного блоку Олега Григорука. Щонайменше троє молодиків, які під’їхали на автомобілі, завдали йому ударів по голові і зламали руку. В обласній клінічній лікарні імені Мечникова також діагностували у депутата струс мозку.
«Григоруку треба набити морду»
Наступного дня по гарячих слідах цієї гучної події в інформагенції «Міст-Дніпро» відбулася прес-конференція. Лідер фракції Опозиційного блоку у міськраді Наталя Начар’ян і депутат від цієї політичної сили Сергій Суханов переконували журналістів, що зухвалий напад на їхнього колегу має політичне забарвлення.
«Олег Григорук був одним із членів Антикорупційної платформи, яку організували депутати міської ради, — наголосив Сергій Суханов. — Він був на першій прес-конференції, де було зроблено заяву про факти крадіжки мером 2,5 млн. грн. Після цього він по телефону повідомляв, що йому особисто і його бізнесу погрожують... Для мене тут точно зрозуміло, за що його побили: тому що він займався антикорупційною діяльністю у міськраді».
Але надалі події стали розвиватися ще цікавіше. Того ж дня в іншій прес-конференції взяв участь і сам потерпілий Олег Григорук — із забинтованою рукою, підвішеною пов’язкою на шиї...
Та найбільше журналістів вразило зізнання Олега Григорука в тому, що у нападі на нього він вбачає руку своїх колег з... Опозиційного блоку. «У нашій фракції є певні розбіжності. Частина депутатів, у тім числі я, вважають подальше блокування роботи міськради неприпустимим. Місто повинне жити — мають ремонтуватися дороги, виплачуватися допомога ... Без бюджету це неможливо», — пояснив Олег Григорук.
Про підтримку такої позиції заявили й інші депутати міськради від Опозиційного блоку. Але наштовхнулися на обурення з боку своїх же колег. «Ми жодним чином не відмовляємося від ідеології нашої партії, не збираємося з неї виходити. Але у нас є особлива думка з деяких питань. І, до речі, за лаштунками засідання фракції я чув, як хтось з однопартійців стверджував, що за цю особливу думку «Григоруку треба набити морду». Висновки робіть самі», — ще відвертішим був інший депутат від Опозиційного блоку Дмитро Безуглий, який, «про всяк випадок» застеріг журналістів, що найближчим часом ніхто з них не збирається падати з драбини, потрапляти під машину і т. д.
Проте реакція вищого керівного органу політсили не забарилася. Вже 18 лютого політрада Опозиційного блоку на засіданні у Києві прийняла рішення про виключення з лав партії шістьох дніпропетровських депутатів, серед яких і Олег Григорук, і Дмитро Безуглий... Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:  http://www.umoloda.kiev.ua/number/2780/180/97051/

Городяни вважають, що Валентинові Резніченку необхідно особисто приїхати, щоб поспілкуватися з народом і на місці зрозуміти, що відбувається у місті. Тиждень тому в Новомосковській міськраді був зареєстрований черговий лист активістів із вимогою про негайне скликання сесії, на порядку денному якої має стояти питання про підведення підсумків виборів міського голови Новомосковська та визнання повноважень обраного на цю посаду Віктора Литвищенка. Останній до цього часу не може обіймати посаду. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://www.day.kiev.ua/uk/article/den-ukrayiny/novomoskovsk-try-misyaci-bez-golovy

"Железного Феликса", в честь которого и был назван, Днепродзержинск лишился на днях в соответствии с Законом о декоммунизации. Нужно признать, Дзержинский никакого прямого отношения к городу не имел. В отличие от другого партийного деятеля - генерального секретаря ЦК КПСС Леонида Ильича Брежнева, родившегося и проведшего там молодые годы. Бюст выдающегося земляка днепродзержинцы открыли еще при его жизни - в мае 1976 года.

Летом 2015 года горсовет вынес решение о демонтаже памятников советской эпохи, куда вошли и памятник Дзержинскому, и бюст Брежнева, хотя еще весной того же года, до принятия Закона о декоммунизации, было принято решение о выделении средств на их реставрацию. Дзержинского 18 февраля текущего года демонтировали, а вот Брежнев по-прежнему стоит на площади Освободителей. И убирать его пока не собираются.

- Дело в том, что бюст Брежнева входил в государственный реестр памятников местного значения УССР, и о его не внесении в государственный реестр Украины приказа нет, - сообщила "КП" в Украине" начальник управления культуры Днепродзержинского горсовета Нина Стрелец. - Бюст должны исключить из реестра, об этом должен быть соответствующий приказ из Министерства культуры. Как только мы его получим - бюст можно будет демонтировать. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://kp.ua/dp/530168-brezhnev-uidet-poslednym

Горельеф с портретом первого секретаря ЦК Компартии Украины появился на фасаде Днепропетровского облсовета в середине февраля 2003 года в честь 85-летия со дня рождения Владимира Щербицкого (кстати, уроженца Днепропетровска).
 А 16 февраля 2016-го к этой дате "приурочили" и снос монумента. Открывали с помпой, сняли быстро - "без шума и пыли", в рамках закона о декоммунизации. Кстати, горельеф был одним из самых последних памятников коммунистическим деятелям в Днепропетровске.
Впрочем, под крышей облсовета есть еще целая коллекция более чем из пятисот предметов истории, в том числе и советского периода. Хранится она в Музее местного самоуправления, открытом в 2008 году.
  Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://kp.ua/dp/529818-v-dnepropetrovske-dekommunyzyrovaly-scherbytskoho

аку пропозицію, що прозвучала на партійному з’їзді в Харкові, неоднозначно зустріли на народному віче, яке щонеділі збирається у Кривому Розі. Думки містян розділилися. Так, активіст Руслан Бондаренко нагадав, що останнє слово у висуненні кандидатури на посаду міського голови від «Самопомочі» буде за місцевим осередком партії, і, на його думку, саме  цю пропозицію має підтримати віче. Водночас представник відділення партії «Батьківщина» Анатолій Корник зазначив, що їхня політична сила як «єдиного кандидата» підтримає Семена Семенченка. Сам народний депутат спілкувався з віче у телефонному режимі. Він наголосив, що пропозиція висунути його кандидатом надійшла саме від Ю.Милобога, на якого досі покладали всі надії. С. Семенченко сказав, що, не діставши згоди мешканців Кривого Рогу, він не балотуватиметься на посаду міського голови. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:  http://m.day.kiev.ua/uk/article/den-ukrayiny/zamist-myloboga-semenchenko

 
Пять вопросов  Борису Филатову:
— Что вы считаете своим наибольшим достижением?
— То, что я стал городским головой. К этому непросто привыкнуть. Ведь я представляю миллионный город.
— Ваш наибольший провал?
— Надеюсь, что наибольшего провала у меня еще не было. И не будет.
— Кому бы вы не подали руки?
— Сейчас уже такого человека нет. Надо здороваться со всеми.
— На чем вы передвигаетесь по городу?
— На личном автомобиле Mersedes S500. В служебном я не нуждаюсь.
— Какая из последних прочитанных книг произвела на вас наибольшее впечатление?
— Я читаю книги, которые посвящены урбанистике. Проектирование городских улиц. Город глазами экономистов. Смерть и жизнь больших американских городов, Джейн Джейкобс.
Я этим сейчас сильно увлекся, потому что, знаете, все уже придумано до нас. И глаза нам нужны, по большому счету, для плагиата.
Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:  http://nv.ua/publications/chego-ne-hvataet-dlja-schastja-meru-dnepropetrovska-borisu-filatovu-97654.html

Тем временем, пока в Киеве решается вопрос о новом имени для города, в самом Днепропетровске продолжают рассматривать вопросы касательно переименования улиц и других объектов. Так, все еще не решен вопрос о новых названиях для центрального проспекта Карла Маркса, проспекта Кирова, улиц Ленина, Шаумяна и Ошко, сквера им. Ленинского комсомола. Согласно закону, решение по их переименованию до 22 февраля должен подписать мэр города Борис Филатов. Если же он этого не сделает, то соответствующие полномочия перейдут к губернатору области Валентину Резниченко.     

Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18. 

Еще в вечер сноса и перевозки рухнувшей скульптуры на базу одного из коммунальных предприятий начальник департамента коммунального хозяйства горсовета Михаил Лысенко обещал, что буквально на следующий день оставшуюся часть памятника спилят, привезут на ту же базу и приварят, чтобы фигура осталась целой. Однако, обещание так и не выполнено.  Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://kp.ua/politics/528129-petrovskyi-ushel-a-nohy-ostalys 

 
Увечері минулої п’ятниці на привокзальній площі Дніпропетровська, яка донедавна носила ім’я Григорія Петровського, відбулася знакова для міста подія. Місцеві активісти дружно під звуки Гімну України і запальні патріотичні пісні гурту «Вертеп» знесли величну скульптуру самому Григорію Петровському. Без малого 40 років його могутня спина зустрічала усіх прибулих до міста — пам’ятник стояв задом до вокзалу. Тепер же на постаменті залишилися лише його черевики. Що й казати — навіть у порівнянні з недавнім знесенням пам’ятника Леніну в самісінькому центрі міста ця подія для Дніпропетровська є особливою і символічною...
Чи не забагато честі товаришу Петровському ?
Особливу значимість такій події надавало те, що позбулися пам’ятника людині, на честь якої і назване мільйонне місто.

Дата встановлення цієї скульптури — 1976 рік — теж фальшива. Адже саме тоді Дніпропетровськ гучно відзначив своє так зване 200-річчя, пов’язане з іменем російської імператриці Катерини II. Хоча історики вже давно переконливо довели, що ця «вража баба» до заснування обласного центру і найменшого стосунку не має. Бо насправді під її егідою будували Катеринослав Кільченський, розташований за територією самого міста, а міський уклад у тутешніх поселеннях Половиці та Новому Кодаку склався задовго до 1776 року, від якого тодішній владі чомусь заманулося робити відлік історії мегаполісу, яка таким чином була обділена і вкорочена.
Фальшиву круглу дату відзначали з притаманним для тих часів розмахом. Зокрема, саме до неї приурочили відкриття театру опери і балету, а також встановлення монументального пам’ятника Григорію Петровському на привокзальній площі.

Автором цієї скульптури є відомий дніпропетровський митець Костянтин Чеканьов, нині вже покійний. Як пригадує його вдова Марія Осипівна, ще до того, як за пам’ятник взявся її чоловік, над проектом працювали митці в приміщенні біля вокзалу. Робота йшла вкрай важко. Після того, як на неї витратили майже 8 років, у Києві скульптуру повністю забракували. Отож довелося оголошувати конкурс, за результатами якого над проектом пам’ятника став працювати Костянтин Чеканьов. Саме його метрова модель і сподобалася прискіпливій комісії. Але при цьому до запланованої дати відкриття пам’ятника залишалося вкрай мало часу — близько року. Отож Чеканьов разом зі зварником Віктором Карнаухом мусили працювати буквально цілодобово, покликавши на підмогу ще одного відомого дніпропетровського скульптора Володимира Небоженка.
Згодом унікальною назвуть не лише саму скульптуру, а й постамент, на якому її встановили. Та й техніку обробки граніту при виготовленні пам’ятника називали неповторною.
Водночас з іменем Петровського в обласному центрі намітився очевидний перебір — і привокзальна площа, і проспект, і відомий металургійний завод, і саме місто названі на його честь, а тут ще й величний пам’ятник у гамірному місці поруч із вокзалами та центральним ринком Озеркою постав...
Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты:   http://www.umoloda.kiev.ua/number/2766/219/96613/

Те, що в Дніпропетровську настають «веселі» часи, стало очевидно одразу після оголошення результатів місцевих виборів. Симпатії виборців чудернацьки поділили депутатський корпус на «гуртки за інтересами». І практично не залишили новообраному міському голові Борису Філатову шансів на спокійну «годівлю». Сьогодні громаду дніп ропетровців у міській раді представляють п'ять партій. Три з них умовно «патріотичні» і «пропрезидентські»: «БПП «Солідарність»; «УКРОП» і «Самопоміч». Ще дві, теж «патріотичні», — «Опозиційний блок» і «Громадська Сила» місцевого політика Загіда Краснова — є формально «опозиційними».
Для громадян, обізнаних із політичними реаліями Дніпропетровська, імовірність подальшого об'єднання у стінах міськради «Опозиційного блоку» і «Громадської Сили» не викликала жодних сумнівів. Представники обох сил прекрасно спрацювалися за минуле десятиліття на плідній ниві управління міським майном саме під чуйним керівництвом Загіда Краснова. (Той факт, що Партія регіонів тепер називається «Опоблок», нікого, звичайно, не вводив в оману).
Цей самоочевидний альянс одержав 32 крісла в сесійній залі — рівно половину.

Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18.

Текст електронної петиції з’явився на офіційному сайті Президента України. Підписанти вимагають від глави держави «визнати нікчемним» і скасувати рішення Дніпропетровської міськради про зміну етимології назви й перейменування міста Дніпропетровська в... місто Дніпропетровськ. Ініціатори петиції зазначають, що ухвалення такого рішення депутатів вважають «кепкуванням з людей, мови й закону». «Перейменування — це зміна хоча б однієї літери в назві, а не зміна його значення. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты:  http://www.day.kiev.ua/uk/article/den-ukrayiny/proty-dnipropetrovska

Сорокалітнє правління дніпропетровського клану бере свій початок з 1964 року, коли Микита Хрущов був змі-нений на Леоніда Брежнєва – вихідця з Дніпродзержинська (Дніпропетровської області). Звісно, найближче оточення Брежнєва складалося не лише з дніпропетровців: окрім них, до кола наближених входили кадри Казахської та Молдавської республік, де Леонід Ілліч працював, перш ніж обійняти посаду генерального секретаря ЦК КПРС.
Варто зазначити, що дніпропетровський клан не був створений «під Брежнєва». Кооптація цього угрупування на чолі з Володимиром Щербицьким у ЦК почалася ще за часів правління Микити Хрущова.
Саме під керівництвом Брежнєва та Щербицького «зросла» значна кількість майбутніх високопосадовців не-залежної України. Серед них – колишній президент Леонід Кучма, екс-прем’єри Павло Лазаренко та Валерій Пустовойтенко, Володимир Горбулін (колишній секретар РНБО і радник президента), Леонід Деркач (екс-голова СБУ) та інші. Тоді ж свою кар’єру починали й такі відомі політики, як Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко, Віктор Пінчук та ін.
Саме останнє покоління партійної номенклатури очолило Україну після проголошення її незалежності,публічно оголосивши про зміну власних ідеологічних позицій. Зокрема перші два «Леоніди», що керували країною, – Кравчук і Кучма – належали до владної еліти УРСР, а наступні два «Віктори» – Ющенко та Янукович – були членами КПРС, де, однак, не встигли досягти кар’єрних висот.
Як політики радянської формації, нові українські високопосадовці були схильні до традицій клановості, що в умовах трансформованої політичної системи призвело до безпрецедентного розвитку практик політичного фамілізму.
Передумови для розповсюдження фамілістичних практик серед українського політикуму були закладені радянським партійним керівництвом, яке в останні роки існування СРСР почало поєднувати територіальні принципи формування кланів із кровоспорідненими, а то й зовсім будувати угрупування на суто сімейних зв’язках.
Так, другий президент України Леонід Кучма свого часу зробив стрімку кар’єру на Південному машинобудів-ному заводі, тодішньому військовому й ракетно-космічному гіганті, завдяки шлюбу з Людмилою Тумановою – прийомною дочкою головного технолога заводу Геннадія Туманова (у майбутньому – головного інженера
Головного технічного управління міністерства загального машинобудування СРСР).
Цей метод просування виявився настільки ефективним, що став династичним. Кар’єрний шлях президента згодом повторив його зять, Віктор Пінчук, котрий вдало одружився з дочкою Леоніда Кучми Оленою, завдяки чому отримав значні політичні й економічні преференції, що дозволили йому стати одним з найбагатших і
найвпливовіших людей України.
 Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте библиотеки им. Вернадского:   http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21CNR=20&Z21ID=

«Юрій Вілкул через задній вхід пробрався в мерію Кривого Рогу. Вчасно помітили. Попросили не провокувати людей і забратися геть, — повідомив на сторінці Facebook народний депутат Сергій Соболєв. — Пояснили: якщо ви з сином нинішній Генпрокуратурі не відповіли за «тітушок» на Майдані, за багатомільярдні крадіжки, за фальсифікацію виборів, то це не значить, що ви людям не відповісте. Евакуювався».
Цей день став важким для Вілкула і тому, що він ознаменувався першим засіданням ТСК Верховної Ради щодо розслідування фактів порушень на виборах у Кривому Розі. Після кількох зірваних засідань через відсутність кворуму у понеділок змогли зібратися 11 із 12 членів. «На тимчасовій спеціальній комісії прийняли перше проміжне рішення про те, що під час другого туру виборів у Кривому Розі були допущені порушення. Наступний етап — встановлення ступеня їх впливу на виборчий процес», — повідомив на своїй сторінці у Facebook член ТСК народний депутат Сергій Висоцький. «Тепер ТСК, після дослідження всіх отриманих даних про масові порушення, може ухвалити рекомендацією до Верховної Рради призначити перевибори», — додали у «Самопомочі».
 Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты:  http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobyci/kryviy-rig-protystoyannya-tryvayee

...бурхливе сьогодення виявило надзвичайний потенціал Дніпропетровська, який помітний перед¬усім у молодшому поколінні містян, вільних від радянської міфології. В умовах розв’язаної Росією вій¬ни проти України місто на Дніпрі несподівано для багатьох у країні стало справжнім форпостом опору «русскому міру». В експансії російської неоімперії Дніпропетровськ мав стати «новоросійським» ключем до всієї України. Не вийшло і навряд чи вийде. На щастя, через місто не пройшов фронт, його не закидали снарядами та мінами, але це тільки тому, що дніпропетровці стали на захист своєї країни. Вони відправили на війну багатьох своїх дітей, прийняли на лікування безліч поранених, сповна відчувши на собі смерть і кров. Місто стало бастіоном завдяки своїм небайдужим людям-патріотам: активістам, волонтерам, добровольцям. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://tyzhden.ua/Society/153566  

...Поки вся увага основних гравців була спрямована на другий тур виборів міського голови, власники «золотих акцій» розпочали розподіл портфелів. Найдосвідченішим виявився лідер «Громадської сили», бізнесмен Загід Краснов, якого в минулих скликаннях недаремно називали «директором міськради». За подачею в.о. мера нові призначенці почали з’являтися на чолі різних структурних підрозділів. За лічені дні вони встигли «осідлати» міський транспорт і фінанси. Причому, призначення відбувалися навіть тоді, коли було остаточно зрозуміло, що міським головою обраний Борис Філатов. Вочевидь, нового мера хотіли поставити перед фактом, який уже відбувся: пиріг поділений, і тобі тільки залишається погодитися з його «нарізкою». Зрозуміло, якщо хочеш отримати лояльну депутатську більшість, а не постійну «фронду» на чолі з «Опозиційним блоком»... Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты:   http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobyci/filatov-chystyt-avgiyevi-stayni

Незважаючи на те, що Юрій Вілкул вже склав присягу міського голови, команда його суперника спробувала оскаржити результати виборів в судових інстанціях Дніпропетровської області. Після того, як окружний адміністративний і обласний апеляційний суд не задовольнили їхніх позовів, було прийнято рішення скликати народне віче у Кривому Розі. У неділю його учасники під керівництвом народних депутатів України від «Самопомочі», здолавши опір поліції, зайшли до будівлі криворізької мерії і почали формувати свої органи самоврядування — «Громадську Раду» і «Громадську варту». До першої з них увійшли представники громадських організацій, друга — займається охороною громадського порядку. Учасники протестної акції заявили, що народне віче біля будівлі Криворізької міськради збиратиметься щодня. Вимоги залишаються такі самі — перерахунок бюлетенів і встановлення фактів фальсифікації, а також призначення нових виборів міського голови Кривого Рогу.Поки вся увага основних гравців була спрямована на другий тур виборів міського голови, власники «золотих акцій» розпочали розподіл портфелів. Найдосвідченішим виявився лідер «Громадської сили», бізнесмен Загід Краснов, якого в минулих скликаннях недаремно називали «директором міськради». За подачею в.о. мера нові призначенці почали з’являтися на чолі різних структурних підрозділів. За лічені дні вони встигли «осідлати» міський транспорт і фінанси. Причому, призначення відбувалися навіть тоді, коли було остаточно зрозуміло, що міським головою обраний Борис Філатов. Вочевидь, нового мера хотіли поставити перед фактом, який уже відбувся: пиріг поділений, і тобі тільки залишається погодитися з його «нарізкою». Зрозуміло, якщо хочеш отримати лояльну депутатську більшість, а не постійну «фронду» на чолі з «Опозиційним блоком». Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты:   http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobyci/kryvyy-rig-potribne-politychne-rishennya

Попри кричущі факти масової фальсифікації та масові виступи громадян, минулого тижня ТВК визнала перемогу Юрія Вілкула (49,25%) («Опозиційний блок») над представником «Самопомочі» Юрієм Милобогом (48,83%) та у порушення процедурних норм на швидкоруч скликала перше засідання міськради. У відповідь Олег Ляшко розпустив міський осередок «Радикальної партії» та вимагав у 5-х депутатів, які прийшли на дане засідання, скласти мандати. Аналогічно вчинила «Батьківщина». Також «РПЛ» та «Народний фронт» змінили своїх членів у ТВК, які голосували в унісон із представниками «Опозиційного блоку».
Незважаючи на народне обурення, вночі в неділю Окружний адміністративний суд Дніпропетровська відмовив в усіх скаргах на фальсифікацію виборів на користь Юрія Вілкула.  Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты:  http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobyci/kryvyy-rig-slovo-za-sudom

Согласно результатам голосования, Милобог одержал победу в большинстве районов полумиллионного города, а в Ингулецком районе, где расположены два горно-обогатительных комбината группы «Метинвест» Рината Ахметова, представители «Самопомочi» зафиксировали аномальную активность избирателей. «Явка возросла почти в два раза буквально за несколько часов. Были зафиксированы пачки бюллетеней в урнах…» — сообщил на пресс-конференции Юрий Милобог. Таким образом, оказалось, что в Ингулецком районе Вилкул опережает соперника на четыре с половиной тысячи голосов, которые и обеспечили победу кандидата от «Оппозиционного блока» с минимальным отрывом в 752 голоса. «Самопоміч» подала уже более десяти жалоб в территориальную избирательную комиссию и готовит материалы в суд, требуя отменить результаты голосования на тех участках, где зафиксированы массовые правонарушения.
Коллег по коалиции поддержали члены фракций «Народный фронт» и «Блок Петра Порошенко». Хотя ранее Криворожская организация пропрезидентской партии назвала выборы в городе легитимными. Позже местная ячейка «Блока Петра Порошенко «Солидарность» спохватилась и отозвала «преждевременное» заявление, пояснив, что его текст был подготовлен до того, как стало известно о фальсификациях. Как бы там ни было, но нарушениями на выборах в Кривом Роге займутся правоохранительные органы. По крайней мере об этом заявил член фракции «Блок Петра Порошенко» Егор Фирсов. «С помощью народных депутатов Андрея Левуса и Сергея Высоцкого (фракция «Народный фронт». — Ред.) уже зарегистрировано заявление и открыто криминальное производство по фактам фальсификаций на участках в Кривом Роге», — написал народный депутат в блоге на «Украинской правде». Тем не менее правоохранители говорят, что уголовного производства по факту фальсификаций в Кривом Роге не открывали.
. Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты: http://fakty.ua/208782-egor-firsov-yurij-milobog-v-reshayucshij-moment-ostalsya-bez-podderzhki

 

У міській виборчій комісії напередодні голосування в результаті ротації змінився склад. Втративши контроль над комісією, голова Валентина Панкулич закрила в сейфі печатку і заблокувала цим роботу. Незважаючи на це члени ТВК затвердили постанову про зміну складу дільничних і районних комісій, виготовили другу печатку і призначили нове керівництво. Обидві сторони звернулися зі скаргами до Центрвиборчкому України, проте майже до ранку на ділянках і в районах Дніпропетровська працівники комісій не знали, кому підкорятися. Лише в понеділок документи з даними голосування почали надходити до ТВК і з’явилися підтвердження, що Борис Філатов від УКРОПу випереджає Олександра Вілкула («Опозиційний блок»). Ситуацію остаточно прояснила Громадянська мережа «Опора»: Борис Філатов — 53,76% (184724 голоси); Олександр Вілкул — 46,24% (158897 голосів)».

«Я не приховую, що дуже радий перемозі Бориса Філатова, оскільки його противникам не вдалося добитися своєї мети. Проти Бориса було задіяно величезний ресурс — грошові мішки, команди політтехнологів і ЗМІ. Але їм це не допомогло — ми все одно виявилися сильнішими. Проте у стратегічному плані я все ж таки відчуваю тривогу. Тому що дуже багато хто повірив у Філатова, проголосував за нього і довірив своє майбутнє. Люди активно допомагали йому на виборах. Я, наприклад, привів на вибори не менш як сотню осіб, яких агітував і переконував. Інші активісти теж приводили своїх знайомих — хто двох, хто — п’ять осіб. Тому ми не маємо права не виправдати їхню довіру.  Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты: http://m.day.kiev.ua/uk/article/tema-dnya-podrobyci/vybory-politychnyy-kyyiv-perestaye-zadavaty-trendy

 По большому счету, причин, породивших решение Порошенко задержать Корбана — две. Первая озвучена хором заключенных из мюзикла "Чикаго": "Ты сам нарвался!". Вторая — глава государства видел в аресте Корбана катализатор, способный заставить Игоря Коломойского результативнее реагировать на требования власти.
 О задержании Геннадия Корбана в Днепропетровске широкая общественность, включающая премьер-министра, спикера парламента, главу АП и послов донорских держав, узнала из ленты новостей. Народ ушел выпускать пар в соцсетях; политики напрягались и прислушались нет ли шагов на лестнице; послы больших стран молчат, а вопросы маленьких об избирательности применения закона — никто не слышит.
 Человекозатратную операцию — шутка ли, 500 штыков — провели быстро и слаженно. Впрочем, на этом профессионализм власти карающей себя исчерпал. Но об этом чуть позже. А сейчас — о причинах.
Корбан и его батальоны раздражали президента давно. Пожалуй, даже пугали. Наверное, именно поэтому Верховный главнокомандующий сделал все, чтобы не обнять их, а разложить. Но ведь мы сейчас не об этом. Мы о том, что рядом с президентом находились и находятся люди, умеющие не столько предлагать решения в сфере безопасности или обороны, сколько паразитировать на президентских фобиях. Такие погононосные люди всегда есть рядом с президентами. Это — их работа, их бизнес: не просто упреждать, а кошмарить. Ведь если не страшно, то зачем они нужны? А если не нужны, то какой же ж бизнес? 
Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты:  http://gazeta.zn.ua/internal/ne-v-dele-korbana-delo-_.html

В Днепропетровске мало кто верит в заявления представителей Генпрокуратуры и СБУ, что в аресте Геннадия Корбана нет политического подтекста. Скорее наоборот. За последние полтора года личность бывшего управделами губернатора Днепропетровской области Игоря Коломойского и одного из лидеров новой политсилы «УкрОп» стала известной далеко за пределами бизнес-кругов, в которых Геннадий Олегович ранее считался едва ли не крупнейшим в стране специалистом по слияниям и поглощениям предприятий.
Себя он называл конфликтологом, имея в виду, что обладает способностями и возможностями решать серьезные конфликты, возникающие в процессе бизнес-деятельности и передела собственности. Но сейчас конфликтологом занялись «специалисты» более высокого порядка.
В Днепропетровске нет отбоя от версий, что именно послужило первопричиной появления в областном центре аккурат под праздник нечистой силы — Хеллоуин армии из 500 «спартанцев» СБУ на «Кугуарах», проводивших аресты и обыски у Геннадия Корбана и его сподвижников. По большей части все они (версии) связаны с выборами.
Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты:  http://www.2000.ua/v-nomere/forum/vlast/korban-k-hellouinu.htm

Около 50 следователей и прокуроров ГПУ (плюс сотрудники прокуратуры из Черниговской области), более 500 от СБУ, в том числе спецназ «Альфа».
— Силовики приехали в Днепропетровск, вышли на исходные. Была отключена вся связь. В означенное время вскрыли пакеты с заданием, чтобы не допустить утечек — у Коломойского немало информаторов в силовых ведомствах, — рассказал политтехнолог из Днепропетровска Андрей Золотарев. — Я впервые сталкиваюсь со столь высоким уровнем планирования.
Альтернативная точка зрения у ветеранов спецслужб.
— Дикая показуха. Шухевича когда брали, собралось 600 человек. А тут разве такой масштаб? — задает риторический вопрос экс-замглавы СБУ, генерал-лейтенант Александр Скипальский.
Задержание собственно Корбана — лишь один из элементов операции. Арестовали лояльных ему силовиков, а также Михаила Кошляка, руководителя «охранной структуры» — компании «Леон».  Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты:  http://reporter.vesti-ukr.com/art/y2015/n38/20575-ukrop-po-oseni-sazhayut.html

Минулих вихідних у Дніпропетровську сталися бурхливі події, які сколихнули всю Україну. Гучне суботнє затримання недавнього заступника голови місцевої облдержадміністрації, а нині — лідера політичної партії «Всеукраїнське об’єднання патріотів — УКРОП» Геннадія Корбана справді стало видовищем, дотепер небаченим.Та й саме взяття під білі ручки недавнього кандидата ще й на посаду мера Києва явно скидалося на гру без правил. Як розповів адвокат Корбана Євген Пашко, про те, що в будинку їхнього клієнта проводиться обшук, він дізнався з інтернету і відразу туди виїхав. Але захисника не пустили навіть на поріг. А сам будинок був оточений озброєними людьми, які відмовлялися себе називати.
«Корбана затримали на моїх очах без пояснення причин і без єдиного документа. До нього прийшли додому і почали ламати двері. Коли я підійшов (він живе по сусідству) і запитав, що відбувається, мені повідомили, що тут шукають злочинця, який, за їхніми даними, перебуває в цьому будинку. Вони зламали двері, схопили Корбана на порозі і повезли невідомо куди», — розповів в ефірі телеканалу «112 Україна» народний депутат України, один із лідерів «УКРОПу» і кандидат у міські голови Дніпропетровська Борис Філатов.
За свідченням нардепа, затримання проводили бійці «Альфи» і двоє слідчих Генеральної прокуратури України.
«Усе місто набите «глушилками», весь час падає зв’язок, на кожному перехресті — «Фольксваген» з озброєними людьми і затемненими вікнами. Такого навіть при Януковичі і не було. Обшукують волонтерів — це вже занадто. Наступним кроком вони, мабуть, почнуть розстрілювати наших партійців», — обурюється Борис Філатов.
 Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты:  http://umoloda.kiev.ua/number/2728/180/95471/

Сейчас мнения по поводу мотивов задержания Корбана разделились. Представители Генпрокуратуры и СБУ утверждают, что в этом нет никакой политики. И эти заявления не лишены оснований. В Украине при желании на любого политика, который к тому же занимается бизнесом, можно найти компромат. А Геннадий Корбан до своего прихода в политику был известен далеко не безупречными методами ведения бизнеса, в частности благодаря активной рейдерской деятельности.   Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты: 

http://kp.ua/politics/517705-chto-stoyt-za-arestom-hennadyia-korbana

 

 

 

 

 «Криворіжжю все під силу. У нас уже відбувається багато речей, які в принципі не повинні відбуватися. Речей, які не прогнозувалися, які нібито не характерні для нашого міста, — говорить «Дню» заступник директора з наукової роботи Криворізького педагогічного інституту, професор Ігор Щелевинський. — Так, «демократичний блок» отримав понад половину місць у міськраді. У другий тур вийшов Юрій Милобог. Він став очевидно перемагати в другому турі. І це змусило регіоналів кинути проти нього всі резерви, піти на відверті порушення закону, діяти дуже швидко».
«Але ми повинні пригадати Кривий Ріг за ці два роки, — продовжує професор. — Починаючи від демонстрації студентів Педагогічного інституту на захист європейського вибору. Кривий Ріг постійно боровся, в ньому весь цей час групувався проукраїнський демократичний блок. Проблема в тому, що ЗМІ і депутатський корпус перебували в полоні старих стереотипів. Стереотипів, нав’язаних Партією регіонів і Вілкулами. Звідси начебто песимізм: а, що там може бути в лігві Вілкула, в якому районному центрі? Але така відсутність уваги, з іншого боку, змусила демсили співпрацювати й об’єднуватися, навіть конкуруючи між собою».
 Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты: http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobyci/kryvyy-rig-vyyty-z-pid-presu

У Дніпропетровську оприлюднили попередні результати виборів. Згідно з ними, між лідерами виборчих перегонів за пост міського голови Олександром Вілкулом і Борисом Філатовим є лише 2 відсотки розриву. «Хочу зазначити, що це попередні результати. До Дніпропетровської міськради проходить п’ять політичних сил: «Опозиційний блок» (30%), «УКРОП» (25%), «Громадська сила» (8,8%), «Солідарність» (7,4%), «Самопоміч» (5,9%)», — розповів на прес-конференції голова місцевого відділення Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» Станіслав Жолудєв.
«Лідери партій, яким виборці віддали більшість голосів, — Олександр Вілкул і Борис Філатов — упевнено вийшли в другий тур виборів міського голови. Зараз розрив між ними мінімальний: Вілкул набрав 37,52% голосів, Філатов 35,34%», — повідомив Жолудєв. Тим часом ці цифри ставлять під сумнів прихильники Бориса Філатова. «Інформація не відповідає дійсності хоча б тому, що в місті Дніпропетровську по Жовтневому, Бабушкінському і Ленінському районах не здано в ТВК відомості про результати в цілому 47 дільниць. Як повідомляють спостерігачі, у місті їх майже 100. На всіх, за дивним збігом обставин, перемога Філатова становить від 5 до 10%», — заявив редактор газети «Дніпроград» Тимофій Желдак.
 Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты:  http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobyci/chy-vdastsya-vidstoyaty-ukrayinskyy-dnipropetrovskk

 

«Чому Терехов? Він молодий, перспективний. А в усі решта — мер Метелиця, його заступник Вершина — уже пройдений етап, вони не будуть боротися за справедливість. А Терехов буде, — зокрема говорить павлоградець Володимир. — Нас намагаються обдурити. Тому ми сюди й прийшли. Ми вимагаємо другого туру. Хай переможець буде обрано чесно, за законом».
«По-перше, Євген молодий, — підтримує тезка Тєрєхова Євген Яночкін, один із керівників місцевої Самооборони. — Я і сам балотувався в депутати, але під час підбиття підсумків не вистачило 50 голосів. Думаю, що треба обирати нових людей, які ще не були при владі, бо старі вже всі відомі і від них немає чого чекати. Ситуація в тому, що Тєрєхов може перемогти в другому турі. Його суперник — Вершина — міг додати до своїх результатів, може, ще п’ять відсотків. А в Тєрєхова великий резерв, його дуже підтримують городяни. Тому керівництво злякалось і вирішило нас обдурити».
«Вважаю, що тут відбувалася явна фальсифікація, тому що всі люди в Павлограді сподівалися на другий тур, — додає Анатолій, теж місцевий житель. — Голова комісії навіть раніше оголосила, що буде другий тур голосування. І раптом кількість виборців змінилась. Як це? Я вважаю, що є люди, які хочуть не допустити до влади представника патріотичних сил, нормальну українську молодь». «У першому турі я голосував за «Свободу». Але тепер однозначно голосуватиму за «УКРОП», за Тєрєхова.  Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты: http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobyci/u-pavlogradi-bude-drugyy-tur

Наш регион больше других потерял на войне героев. Именно Днепропетровск остановил «русскую весну» и сохранил Украину – не Киев, не Харьков, Винница или Полтава, а именно Днепропетровск. И кого нам предлагают избрать на местных выборах? Экс-регионала Вилкула, который организовывал репрессии против Днепропетровского Майдана, финансировал и собирал «титушек» в ОГА в январе 2014 года, призывал помочь донецким ополченцам, выделив деньги из городского бюджета Днепропетровска. Это плевок в лицо всем, кто погиб за Украину, - сокрушается Станислав Жолудев, исполнительный директор Днепропетровского областного отделения организации "Комитет избирателей Украины".
По словам политолога Андрея Шулики, действительно в Днепропетровске складывается странная ситуация, которая не объяснима с точки зрения здравого смысла:
 – Те же люди, которые все это время рассказывали про хунты, карателей, преследование русскоязычных теперь претендуют на звание «чести и совести» города Днепропетровска. Может я что-то пропустил? Не было воровства, наживы на госбюджете? Не было «донецкой команды» у власти? И это все хотят вернуть? Соскучились? Очень надеюсь, что нет, - задает риторические вопросы А. Шулика.

Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты: http://www.aif.ua/politic/ukraine/kto_sankcioniroval_doneckiy_scenariy_v_dnepropetrovske

...сегодня мы наблюдаем очередной раунд политических баталий по линии конфронтации, когда местные выборы в Днепропетровске могут превратиться в настоящую «войну». Хотя, казалось бы, зачем власти воевать с командой, которая в сложные времена кремлевской агрессии фактически остановила так называемую российскую весну на Днепропетровщине и не только.   Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты: http://www.day.kiev.ua/ru/article/podrobnosti/grandioznaya-shirka

Чіткого визначення, хто така людина з Дніпропетровська чи Запоріжжя, немає. Тому місцева орієнтація побудована радше на певній конфронтації з Донбасом, із яким завжди була потужна конкуренція. Істотним для Придніпров’я є значна кількість не тільки великих промислових підприємств, а й середнього бізнесу — невеликих заводів у Дніпропетровську та на околицях, які виробляють чималу частину, наприклад, української продукції в галузі легкої промисловості. Що, до речі, і є однією з основних відмінностей від східних сусідів, у яких досі панує важка індустрія.
До сьогодні в Дніпропетровську та Запоріжжі завжди прийнято все порівнювати із сусідами з Донбасу, мовляв, «у нас краще». І справді, між Донбасом та Придніпров’ям точилася боротьба за місце регіонального лідера ще з радянських часів, коли номенклатури згаданих регіонів були ворожими одна одній. Ця традиція перенеслася й у незалежну Україну: до певного моменту дніпропетровські та донецькі були ворогами. Фактично Придніпров’я є таким собі «анти-Донбасом», тобто регіоном, який хоч і достатньо близький до нього за багатьма показниками, однак позиціонував себе як протиставлення йому.
ВИСОКІ ЕЛЕКТОРАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ ОПОЗИЦІЙНОГО БЛОКУ ПОКАЗУЮТЬ, ЩО ВИБУХ ТОРІШНЬОГО ПАТРІОТИЗМУ,ЯКИЙ БАГАТО В ЧОМУ БУВ ЗУМОВЛЕНИЙ ПРОСТО ОСТРАХОМ ПОДІЙ НА ДОНБАСІ, ПОТИХЕНЬКУ МИНАЄ
Щоправда, на певний час донецькі підім’яли під себе придніпровців, приблизно із середини 2000-х аж до краху режиму Януковича, символом чого стала стрімка експансія на Дніпропетровщині та особливо на Запоріжжі холдингів, які належать Рінату Ахметову. Однак, як тільки часи змінилися, дніпропетровські еліти знову підняли голову й навіть пішли в наступ, а надто якщо говорити про найексцентричнішого дніпропетровського олігарха Ігоря Коломойського.
Ще однією важливою особливістю, яку відзначають місцеві експерти, є провінційність, яка притаманна навіть Дніпропетровську — місту, що мало могутній політичний клан за часів СРСР на чолі з генсеком Брєжнєвим, дало Україні другого президента Леоніда Кучму, найвідомішого хабарника Павла Лазаренка, двічі прем’єр-міністра Юлію Тимошенко тощо. Запоріжжя менш розвинене в політичному плані, бо взагалі не має й ніколи не мало окресленого політичного клану.
 Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты: http://tyzhden.ua/Society/147670

Повернення регіоналів можливе — на цій думці сходяться як активісти, так і політики з різних таборів. Вони зазначають, що свою роль тут відіграли й небажання Києва змінювати стару систему відносин влади з громадянами, й схеми, які діяли ще за часів донецьких, й економічні проблеми, й коротка лава «запасних», яких у президента просто-таки не вистачає, аби закрити всі кадрові дірки на місцях. Утім, як наголошують місцеві, попри бажання повернутися до влади, регіонали отримають менше голосів, ніж кілька років тому.
Хто «директор» Дніпропетровщини?
Дніпропетровськ та область ніколи не були простим регіоном. Тут великі заводи перемежовуються із фермерськими господарствами, а електоральні вподобання можуть кардинально різнитися. Так, наголошують місцеві політики, схід Дніпропетровщини більше подібний до традиційного Донбасу з підтримкою Партії регіонів, північ — до Полтави, ближчі до Запоріжжя території за політичними симпатіями радше нагадують Південь України, а західна частина зазвичай голосує так само, як той-таки Кіровоград. Однак, зазначають активісти, жодних сумнівів щодо «головного» в області не виникає. Незважаючи на присутність усіх крупних олігархів України, а подекуди й Росії, найбільше контролю тут має Ігор Коломойський. Щоправда, додають вони, до створення добровольчих батальйонів, які стали певною мірою силовою підтримкою, реалізувати такі амбіції було доволі складно.
  Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты: http://tyzhden.ua/Society/147672

Складна пам’ять
Є ще цікавий нюанс: наші люди відчувають свою закоріненість у добі козацтва, і це абсолютно не випадково. Мережа населених пунктів краю якраз і сформувалася в часи Нової Січі. Можемо почати з великих міст. Біля джерел обласного центру стояли Новий Кодак і Стара Самарь, Половиця і Лоц-Кам’янка тощо. Дніпродзержинськ має в основі Кам’янське, Тритузне й Романкове, Новомосковськ — Самарчик. Такі приклади можна наводити й далі.
Найчастіше в переказах про заснування села фігурує зимівник якогось запорожця. Навіть у тих випадках, коли воно назване на честь російського поміщика, все може бути не так просто. Візьмімо для прикладу Василівку — мальовниче село в Новомосковському районі, на правому березі Самари. Нормальне поміщицьке село, але якщо копнути глибше, то виявиться, що найстаріша його частина має назву Горішнє або Остапівка — за іменем козака-першопоселенця.
Така пам’ять про козацтво не рідкість у наших селах. Найчастіше це саме історія про засновника, але час від часу можна наштовхнутися на цікаві легенди, що пояснюють назви балок чи сільських кутків. Іноді крізь імлу століть проривається навіть таке: «Моя бабуся розповідала, що їй розповідала…» Якщо стисло, то «три бабусі тому» жінки з цієї родини носили їсти козакам, які стояли командою он на тому горбочку! Правда чи вигадка — сказати важко, але архівна перевірка показує, що під час російсько-турецької війни 1768–1774 років тут і справді стояла козацька команда. От і думай, вірити чи ні.
Збираючи крихти історичної пам’яті, можна наткнутися на справжній скарб. Так було в Перевізьких Хуторах на Базавлуку, де мені пощастило спілкуватися з дідом 1924 року народження, який походив із родини перевізників через оцей самий Базавлук. Він охоче водив нас на річку, показував місце, де стояв «порон», і бідкався, що комуністи той «порон» забрали, так хоч би для себе використали — згнив марно без хазяйських рук, та й усе.
  Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты:  http://tyzhden.ua/Society/147684

Придніпров’ю порівняно з Донбасом (хоча, власне, Західний Донбас — його частина) пощастило лише в тому, що воно не має спільного кордону з братами зі Сходу. Торішня кремлівська авантюра зі спробою спокусити принадами «возз’єднання» з імперією безславно провалилася, прифронтовий регіон продемонстрував зразки мобілізації добровольців та волонтерів, які давали фору іншим, нібито значно патріотичнішим областям. Але масовий героїзм годиться для надзвичайних ситуацій, а в мирному житті потрібні менш екстремальні й більш прагматичні точки опори. Економічна депресія, структурні диспропорції, екологічна катастрофа, спільні для всього постіндустріального світу тенденції, гуманітарна криза — ці об’єктивні виклики вимагають негайних змістовних відповідей. Навіть неабиякий місцевий інтелектуальний і кадровий потенціал не дає змоги впоратися із завданням самостійно. Воно для цілої України, а може, і не лише для неї, з огляду на чисельність мешканців та стратегічне положення на мапі Європи.  Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты: http://tyzhden.ua/Columns/50/147666

Початок виборчої кампанії з виборів до місцевих органів влади ознаменувався в Дніпропетровську гучним скандалом. Міська територіальна виборча комісія відмовила в реєстрації кандидатам від партії «Відродження» та її кандидатові на посаду міського голови Анатолію Крупському. Ефект несподіванки був тим сильніше, що Анатолій Федорович, обіймаючи посаду першого заступника міського голови, багато років був «правою рукою» колишнього мера Івана Куліченка, а зараз є фактичним керівником Дніпропетровська. Жителі міста навіть не можуть пригадати такого випадку, коли б члени виборчої комісії пішли на відкритий конфлікт з високопоставленим чиновником. Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты: http://m.day.kiev.ua/uk/article/podrobyci/lobove-zitknennya-interesiv

Предвыборная кампания в Днепропетровске выходит на финишную прямую. И, как это часто бывает, некоторые политсилы используют любые методы борьбы с конкурентами. Под их излишнее внимание попадают и СМИ. Так, в адрес крупнейшего регионального телевещателя на Днепропетровщине — 34-го канала — из уст одного из кандидатов в мэры города прозвучали обвинения в том, что канал якобы незаконно получил в свою собственность здание на улице Ленина, 14, где располагается редакция. В суд с соответствующими претензиями к ЧАО «Телевезион- ная служба Днепропетровска» обратился горсовет.
На канале сложившаяся ситуация вызывает недоумение. Ведь в свое время это здание было внесено городскими властями в качестве вклада в уставной фонд предприятия, за что территориальная громада получила 32% акций канала. И еще в 2010 году областной Хозяйственный суд признал акционерное общество соб-ственником этого здания.
  Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 .

Кажуть, що на місцевих виборах можливий реванш колишніх регіоналів. Наскільки це реально в Дніпропетровську?
— Це справді так. Намітився масштабний реванш. Фактично влада об’єдналася з так званим Опозиційним блоком. Насамперед це простежується у складі територіальних комісій. У Дніпропетровську та області за партійними квотами БПП, «Самопомочі», «Батьківщини» заведені люди Олександра Вілкула. А точніше працівники компаній, контрольованих Рінатом Ахметовим.
Але свого часу з Партією регіонів співпрацювали майже всі...
— Так, я розумію. Але в регіоні є потужний рух, маса активістів, громадських діячів, волонтерів, яких можна залучити до списків. Та чомусь вирішили піти легким шляхом.
Як можна охарактеризувати Дніпропетровщину політично? Вона так, як і раніше, за біло-синіх?
— Нам вдалося переламати ситуацію. Якщо раніше Дніпропетровська область була «ватною», її заносили в «синю зону», то сьогодні все інакше. Так, Опозиційний блок набирає більше, якщо порівнювати його з однією партією. Але якщо брати всіх, то екс-регіонали в серйозній меншості. Це 19–21%. Решта — продемократичні сили. На минулих виборах у Раду біло-сині взяли 21% у Дніпропетровську, 24% — у Кривому Розі та Павлограді. За явки відповідно 49% і 51%. Це їхній поріг. Вони його не перестрибнули. Може, трохи електорату додалося через економічні невдачі в країні. Але глобально вони не підросли.
  Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты: http://tyzhden.ua/Politics/147676

...Згідно з розрахунками фахівців ОДА, надходження Апостолівської об’єднаної громади зростуть у 2,7 раза — із 9,5 мільйона гривень до 25,7 мільйона, Зеленодольської — із 22,4 мільйона до майже 44 мільйонів. Цими коштами об’єднані громади розпоряджатимуться самостійно і використовуватимуть їх на розвиток своїх територій, напряму співпрацюватимуть з державою...   Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/vimusheni-pereselenci-zmozhut-otrimati-subsidiyi/

В марте, после громкой отставки губернатора Игоря Коломойского, его запорожский коллега Валентин Резниченко был в срочном порядке переправлен на Днепропетровщину брать под контроль ситуацию. Однако ни дальнее родство с главой президентской администрации Борисом Ложкиным, ни днепропетровские корни так и не помогли Валентину Михайловичу приобрести хоть сколько-нибудь заметное влияние в местных политических раскладах. Регион так и остался поделенным между командами хозяина "Привата" и экс-"регионала" Александра Вилкула. Резниченко же с самого начала занял нишу "удобного" губернатора как для "приватовцев", так и для ахметовцев. В силу своей слабости, а также по причине отсутствия собственной команды он оброс людьми из обоих противоборствующих лагерей. Первой ласточкой стало зачисление в список его советников Вадима Нестеренко - аграрного барона, верного соратника Вилкула. Вскоре последовало назначение советником Дмитрия Дубилета - топ-менеджера Приватбанка. Ну а единственным человеком самого Резниченко можно считать его соратника "из прошлой жизни" Юрия Голика, которого он привез из Киева.

 Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://dnipro.depo.ua/ukr/dnipro/kolomoyskiy-i-ahmetov-obnulili-reznichenko-28092015102900

В очікуванні небувалої інтриги

На Дніпропетровськ уся Україна, вважай, завжди дивилася з таким собі пієтетом. У часи радянські це було місто «не перше, але й не друге», як тоді напівжартома — напівсерйозно говорили, на весь могутній Радянський Союз.
За часи незалежної України колишній авторитет Дніпропетровська немовби серйозно підупав. Але це тільки за емоційними мірками. Леонід Кучма, Валерій Пустовойтенко, Володимир Яцуба, Сергій Тигіпко, Юлія Тимошенко, Олександр Турчинов — один тільки побіжний перелік вихідців iз цього краю спонукає до думки про те, що і в Україні нерадянській вихідці з Дніпропетровська зовсім не були людьми останніми.
Проте нині ситуація склалася особлива. Коли Путін зазіхнув на український Крим, Дніпропетровськ став настільки українським, що цього від нього ніхто не чекав. Мітинги проти російської агресії завирували настільки потужні і масові, що щось їм подібне не так просто й пригадати...

Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты: http://www.umoloda.kiev.ua/number/2702/219/94667/

 

 

...Багато вулиць пропонують назвати іменами київських князів, козацьких гетьманів, відомих діячів ОУН—УПА. З’являться шановані імена Грушевського, Вернадського, Винниченка, Драгоманова. Але чим тоді Дніпропетровськ, багатий на знаних в країні і в світі земляків, відрізнятиметься від інших міст? Ні, такі імена як Олена Блаватська, Олександр Галич, Вадим Сідур, Данило Сахненко не забуті. Але чомусь на їхню честь планують назвати зовсім не ті вулиці, де ці люди народилися, мешкали або творили, а вулички десь на околиці або взагалі без будинків — для галочки.

«На жаль, городяни мало читають і мало цікавляться історією міста. Дмитро Яворницький писав, що вулиці треба перейменовувати іменами місцевих діячів. Змінене обличчя міста насамперед мають відображати назви нашого краю. Це обличчя має бути оригінальним, а не схожим на Київ, Львів та інші міста, — вважає завідувач відділу Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького, член топонімічної комісії Валентина Лазерник. — Так, ми запропонували назвати вулиці іменами діячів української історії, але треба врахувати й забуті місцеві імена. Тоді жителі приймуть це і нам не доведеться перейменовувати все знову»...
Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/dnipropetrovsk-zminyuye-oblichchya/

 

 

...После отставки Игоря Коломойского – человека, обладающего свойством автоматически привлекать к себе внимание, – регион как будто выпал из поля зрения жителей остальной Украины. Резниченко тоже не любит известность: губернатор не посещает традиционные чиновничьи мероприятия и категорически не видит необходимости в пиаре – за последние годы он привык работать в бизнесе, а не в политике. Он признаётся: «Для меня вся эта история в новинку – работа чиновником»...
Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18 и на сайте издания: http://korrespondent.net/business/economics/3555040-spasaia-aktyvy-kak-blyzost-zony-ato-vlyiaet-na-byznes-dnepropetrovschyny

Накануне местных выборов Днепропетровск лихорадит. Основная борьба идёт между проектом Игоря Коломойского, партией Укроп, и реинкарнацией Партии регионов — Оппозиционным блоком. И, соответственно, между кандидатами в мэры города — Борисом Филатовым и Александром Вилкулом.
Параллельно проходят бурные обсуждения нового названия Днепропетровска: после принятия законов о десоветизации и декоммунизации город больше не может носить имя советского партийного деятеля Григория Петровского. А значит, подлежит переименованию.
Зато разрешилась главная интрига, связанная с Днепропетровском. Вопреки всем страшилкам, после отстранения от должности губернатора Коломойского на берега Днепра не упал огненный дождь: город живёт той жизнью, которой жил и до Коломойского. Видимо, по той причине, что, по сути, политическое влияние ИВК (аббревиатура от Игорь Владимирович Коломой ский) после ухода с официальной должности не уменьшилось

Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18.

...Чимало городян зустріли нові назви в багнети — їхні настрої далеко не однозначні. Найбільше жителів міста засмутила навіть не зміна звичних назв вулиць, а майбутнє перейменування самого Дніпропетровська — космічної столиці України. Вони вважають, що ця назва стала «брендом», відомим у всьому світі. Так, соціологічне опитування, проведене громадською організацією «Інститут людини і міста», дало досить несподіваний результат. Воно показало, що 66% дніпропетровців категорично проти перейменування рідного міста, а 84 відсотки впевнені в тому, що саме городяни мають вирішувати подібні питання шляхом місцевого референдуму. Керівництво Дніпропетровська стверджує, що останнім часом жителі міста буквально засипали міську раду колективними листами й скаргами, а також петиціями протесту.

РОЗІРВАТИ МЕНТАЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК ІЗ ТОТАЛІТАРНИМ І ПОСТРАДЯНСЬКИМ МИНУЛИМ

На думку одного з розробників концепції топонімічної реформи, декана історичного факультету Дніпропетровського національного університету Сергія Світленка, перейменування має розірвати ментальний зв’язок з тоталітарним і пострадянським минулим і відродити цілу низку назв, пов’язаних зі справжньою історією краю. Історик вважає, що слід відкинути імперський міф про заснування міста російською царицею Катериною Другою й визнати козацьке походження Дніпропетровська. Підхід до зміни топонімії пропонується такий: нові назви вулиць у районі набережної Дніпра будуть пов’язані зі староруським періодом історії України, прилеглі до центру міста — з українським козацтвом, а центральні вулиці — з діячами українського відродження кінця XVIII — початку ХХ століття...

Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobyci/dnipropetrovci-ne-hochut-rozluchatysya-z-dnipropetrovskom

Надземный переход через проспект им. Газеты «Правда» стал немым напоминанием обещаний народного депутата Александра Вилкула. Но на днях забытое детище нардепа вдруг заговорило. Ночью на нем появился баннер, напомнивший, в какую копеечку влетело незаконченное строительство, и крик о помощи, дескать, Саша, не позорься, забери это железо в Кривой Рог.
Неизвестно, кто стал рупором моста, и докричался ли он до Александра Вилкула.      Строить надземный переход начали еще в 2011 году. Вилкул, тогдашний глава Днепропетровской ОГА, с огромной помпой анонсировал грандиозный проект реконструкции проспекта им. Газеты «Правда». Там должны были полностью заменить асфальтное полотно и бордюры, привести в порядок тротуары и подземные переходы. Но главное новшество  возвести семь надземных переходов с эскалаторами, чтобы убрать все светофоры и сделать на проспекте непрерывное движение...    Полный текст публикации смотри  отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18

Мешканці селища Таромське пропонують розмістити  пам’ятники минулого на своїй землі і готові надати дві ділянки на вибір.  Втім, у керівництві міста вважають, що такий парк із скульптурами радянської доби має перебувати в центрі міста. Щоб, по-перше, не руйнувати творів мистецтва, створених відомими майстрами, а по-друге, щоб люди не забували суворих уроків історії.  «Я дала офіційне доручення відвести спеціальну територію. Якщо пам’ятники радянської доби буде прибрано, це потрібно робити цивілізовано і поставити їх у тому місці, де кожен зможе прийти й оцінити їх...                         Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://www.day.kiev.ua/uk/article/den-ukrayiny/shchob-ne-zabuvaly-urokiv-istoriyi

Которую неделю не утихают страсти вокруг переименования улиц в Днепропетровске. Пик обсуждений выпадает на каждую пятницу - именно в этот день проходят заседания, на которых решается судьба новых имен. В этот раз члены комиссии надумали переименовать те улицы, названия которым уже дали ранее. Так, улице Куйбышева вместо Макаревского дали имя Владимира Винниченко, Макаревского «перенесли» на переулок Советский, а названную Томаковской улицу МОПРа переназвали в Григория Омельченко.
Активно взялись и за переименование улиц в Таромском. Комиссия даже прислушалась к пожеланиям жителей. Однако, как оказалось, не ко всем.
- У меня целый список с предложениями по переименованию улиц поселка, - заявил глава Та-ромского Валерий Яв-тушенко. - Он в большей части совпадает со списком комиссии. Но есть и отдельные предложения. Их озвучить я не смог. Сказали, слово дадут на общественных слушаниях...
Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18 .

Чи «потоне» Січеслав у Дніпрі?

Після виходу у світ закону про декомунізацію Дніпропетровську та Кіровограду серед усіх обласних центрів пощастило найменше. Адже їм, окрім усього, доведеться змінювати ще й свої назви. На честь натхненника «червоного терору» не тільки дотепер зберігається сама назва обласного центру, а й величезний пам’ятник йому прямісінько на привокзальній площі, на який буквально наштовхується кожен, хто прибув до міста потягом, ще ніхто не звалив. Більше того, ім’ям Григорія Петровського названа й сама ця площа, а на додачу — ще й один із найбільших проспектів. Тобто, має місце явний перебір.

Та й хіба тільки в цьому? Адже навіть центральний проспект Дніпропетровська дотепер імені Карла Маркса, який тут, певна річ, жодного разу не бував, нічого не збудував, але невідомо за які заслуги такої честі удостоївся. А ще у місті є вулиці Карла Лібкнехта, Рози Люксембург, Ляшко Попеля, Дзержинського, Хуліана Грімау, Постишева, Косіора і навіть проспект імені Газети «Правда»...    
Полный текст смотри на сайте газеты: http://www.umoloda.kiev.ua/number/2686/222/94184/,   а также в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18

Валентин Резниченко  креатура главы президентской администрации Бориса Ложкина и с 1999 г. работал в его главном бизнеспроекте  "Украинском медиахолдинге", который в 2013 г. был выкуплен Сергеем Курченко. В августе 2014го Резниченко стал гендиректором госпредприятия "Украинский государственный центр радиочастот", а в феврале текущего года  губернатором Запорожской области. Проработав на этом посту чуть дольше месяца, он был срочно переброшен на более важную в стратегическом плане высоту: ему пришлось занять кресло главы Днепропетровской ОГА после отставки Игоря Коломойского.
Плюсом нового губернатора является абсолютная независимость от всех местных бизнес групп. Хотя Резниченко родился и почти 31 год прожил в Днепропетровске, но последние 12 лет провел в столице.
Но есть у Резниченко и очевидные минусы, усугубляющие друг друга: отсутствие политического опыта, привычка к непубличности и боязнь резких шагов...
Полный текст смотри на сайте газеты: http://www.dsnews.ua/politics/chembuduthvastatsyagubernatoryperedvyborami300720%2015051500 ,  а также в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18

Теперь еженедельно в горсовете кипят страсти. Историки при переименовании на­стаивают на привязке к выдающимся лич­ностям, общественность не всегда согла­шается. На последнем заседании комис­сии тоже без споров не обошлось, од­нако в итоге проголосовали за 49 новых названий для улиц, носящих имена ре­волюционных и коммунистических де­ятелей. В качестве «замены» были пред­ложены известные днепропетровщины или же просто выдающиеся украинцы» причастные к истории города.       Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18

 

Уже несколько недель Украина живет с новым законом о декоммунизации. Жители Днепропетровска - одни из первых, кого он коснется, ведь кроме "советских" улиц может сменить название и сам город на Днепре. Люди порыв властей понимают, но вот жить в "новом" городе не хотят. - В первую очередь нужно народ спрашивать, хотят они переименования или нет, - говорит учительница младших классов Марина Анатольевна. - Референдум нужно провести. Я вот лично отвечу, что хочу оставить Днепропетровску прежнее название. И знаю, что многие мои коллеги обязательно пойдут и проголосуют. А у кого еще спрашивать, кроме жителей?    Полный текст смотри на сайте газеты:http://kp.ua/dp/502058-dnepropetrovtsy-khotiat-zhyt-v-dnepropetrovske , а также в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18

У Дніпропетровську відбувся мітинг, приурочений до річниці президентства Петра Порошенка. Організатором акції виступила громадська організація «Євромайдан-Дніпро», яка об’єднує активних учасників Революції Гідності. Активісти і городяни, присутні на Європейській площі, затвердили текст відкритого листа, в якому нагадали Петру Порошенку його обіцянки річної давнини.
Дніпропетровці не приховують, що дуже незадоволені нинішнім станом справ у країні, де рік тому відбулися революційні події. Вони вважають, що справжньою причиною виступу проти режиму Януковича стала не його відмова підписати угоду про асоціацію з ЄС, а те, що «народові увірвався терпець». На їх думку, зараз в Україні знов утворюється схожа ситуація. Активісти розчаровані окрім іншого і тим, що в Україні і особливо в її регіонах досі буксує реформа правоохоронних органів. «Ми бачимо в обласному центрі тих самих суддів, прокурорів, міліцейських керівників, які були і при Януковичі. Лише на верхах змінено керівників, і створюється враження, що на потоки брудних коштів, на корупційні схеми Ви просто поставили своїх, не більше того», — гірко докоряють євромайданівці. Тим часом досі залишаються безкарними замовники побиття київського і дніпропетровського Євромайдану, не розслідується безліч резонансних злочинів. Крім того, незважаючи на військові дії, що тривають на сході України, вітчизняний ВПК, зокрема, всесвітньо відомий завод «Південмаш», залишаються без оборонних замовлень, а зарплату працівникам доводиться вибивати за допомогою мітингів. Самій війні наразі  не видно кінця, — зазначається в листі.       Полный текст смотри на сайте газеты:  http://www.day.kiev.ua/uk/article/den-ukrayiny/my-bachymo-tyh-samyh-suddiv-prokuroriv , а также в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18

Специальная комиссия по декоммунизации Днепропетровска будет создана лишь 27 мая. Зато рабочая группа комиссии городского совета по наименованию и переименованию  составила предварительный список из 76 улиц, которым придется расстаться с бывшим названием.

- Один из первых в списке - Дзержинский. В Днепропетровске в его честь названы улица и площадь. За ним Ленин (улица и сквер), Киров, Калинин, Свердлов, Косиор и Постышев, - рассказывает председатель рабочей группы, историк Максим Кавун.

Историки выступают за возвращение старых названий. К примеру, площади Жовтневой вернуть название Соборной, а улице Ленина - Воскресенская. Горожане тоже подключились к мозговому штурму. Предлагают дать названия без привязки к историческим событиям и личностям - Абрикосовая, Тенистая. Или увековечить ФК "Днепр" и его игроков, Коломойского и его батальоны или же отдать дань патриотической тематике - Вышиванковская, Петриковская, улица Трезубца.

Непонятно пока, куда девать всю "неугодную символику", которая украшает здания - звезды, серпы с молотами, аббревиатуру СССР.

- Хотелось бы сохранить хоть по одному экземпляру - отправить в Исторический музей, например, - говорит Максим Кавун.

Директор Днепропетровского национального исторического музея им. Яворницкого Надежда Капустина говорит, что каждый экземпляр рассмотрят на предмет историко-культурной ценности.

Полный текст публикации смотри на сайте газеты:  http://kp.ua/politics/501248-dekommunyzatsyia-vo-lvove-ne-znauit-chto-delat-s-tereshkovoi-a-v-poltave-khotiat-ostavyt-vse-kak-est

а также в отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18

Портал «ЛЮДИ допомагають людям» створений командою волонтерів, яких об'єднала ідея Ольги Богомолець. Проект має на меті зібрати разом усі сім'ї, чиї го¬дувальники загинули в результаті подій на Майдані й у зоні антитерористичної операції, для надання їм матеріальної й моральної допомоги із усіх куточків зем¬ної кулі.
А стартував проект саме в Дніпропетровській області, тому що вона лідирує за цими сумними показниками: на сьогодні 330 дніпропетровців віддали життя за свою країну й 55 родин уже стали учасниками проекту «Люди допомагають людям».
Саме під час зустрічі з членами таких сімей, а також волонтерами, які опікуються ними, представниками громадських і ветеранських організацій Ольга Богомолець і представила
благодійний проект «Люди допомагають людям». Як розповіа політик, портал допомоги родинам, які втратили годувальника в ході трагічних подій в Україні, перебуває в стадії запуску. Усі сім'ї, які представлені в проекті, є реальни¬ми, усі рахунки, на які можна перераху¬вати допомогу, відвідавши портал, — персональні й супроводжуються відео- історіями, які було знято в родинах загиблих...  Полный текст публикации смотри в отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18

Дніпропетровські активісти Євромайдану пропонують встановити в центрі міста пам’ятний знак Героям Небесної Сотні. «Оскільки Дніпропетровськ брав дуже активну участь у майдановском русі й перший загиблий герой Майдану Сергій Нігоян був з Дніпропетровської області, зрозуміло, що пам’ятний знак у центрі такого індустріального гіганта, як Дніпропетровськ, — це потреба часу», — сказала на прес-конференції відомий волонтер Людмила Кострюкова.  У зв’язку з цим майданівці підготували колективне звернення від представників громадських організацій до управління культури Дніпропетровської міськради з проханням розглянути цю ініціативу. Після цього в мерії відбулася художня нарада, де представники культури підтримали пропозицію активістів. «Навіть у центрі Відня вже встановлено пам’ятний знак Героям Небесної Сотні, тому такий знак неодмінно має бути й у нас», — зазначила Л.Кострюкова.
Полный текст публикации смотри на сайте газеты:
http:http://m.day.kiev.ua/uk/article/den-ukrayiny/ce-potreba-chasu
а также в отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18

«Давно мені, люди, так «очково» не було. Ходила я Майданом серед безлічі колорадських стрічок і стримувалася, як у серці Мордора. Стримувалася не лише через здоров’я (хоча й через це теж), а через те, що ми давили їх рік. Рік! Рік вони сиділи десь по норах, як очкові кобри, які народжуються в норі, живуть у норі і здихають у норі, бо бояться кудись виповзти. Виповзли. Що цікаво — люди підходили до пам’ятника без колорадських стрічок, озиралися довкола, бачили, що можна — і пов’язували. Вони зроблять якраз стільки, скільки ми дозволимо їм зробити. Скільки ви готові дозволити? Так, «замісу» не було. Це добре. Але страху в них немає — і це погано. Я — за демократію, але після перемоги». Такими враженнями про святкування Дня Перемоги в Дніпропетровську поділилася на своїй сторінці в мережі «Фейсбук» активістка Євромайдану Марина Давидова. У своїх негативних емоціях вона була не самотня — схожі думки висловлювали й інші її однодумці. Злякали і розсердили їх не сиві ветерани, а обстановка самого дійства за участю «Спілки радянських офіцерів» та «Опозиційного блоку», які почали проявляти підвищену активність після відходу з обласної адміністрації команди І.Коломойського.
Нова влада в особі глави облдержадміністрації Валентина Резниченка взяла курс на забезпечення законності та демократичних процедур. Ще напередодні травневих свят глава облдержадміністрації на своїй прес-конференції видав декілька інформаційних засновків, які стривожили евромайданівців. Глава облдержадміністрації прифронтової Дніпропетровщини висловився за роззброєння «незаконних збройних формувань», що не без підстав сприйняв як закид проти себе ДУК «Правий сектор». Окрім того, глава області закликав протиборчі сили — прибічників І.Коломойського та «Опозиційний блок» — спокійно зустріти Першотравень і День Перемоги. «Мені не потрібні сутички революціонерів та опозиціонерів. Якщо ми влаштуємо бійню — це буде на руку агресорові», — сказав глава облдержадміністрації.
В.Резниченко визнав, що зустрічався з обласним лідером «Опозиційного блоку» Олександром Вілкулом, щоб обговорити питання безпеки. «Пан Вілкул очолює опозиційну партію, яка має більшість у облраді. Вони ініціюють масові заходи на травневі свята. Цілком природно, що я повинен з ним спілкуватися», — сказав В.Резниченко. Глава облдержадміністрації закликав облишити розбіжності і «не створювати провокацій, на які люди можуть неадекватно відреагувати». «Дніпропетровська область завжди була толерантною до будь-яких політичних поглядів і партій», — додав він. Приблизно в тому ж дусі новий глава облдержадміністрації роз’яснював свою позицію й під час робочої поїздки до Кривого Рогу, яким править батько О.Вілкула — міський голова Юрій Вілкул. Взимку цього року активісти Євромайдану намагалися домогтися його відставки, оголосивши голодування в будівлі міської ради. Вони підозрюють місцеве керівництво у співчутті сепаратистам. Проте, в ході зустрічі з громадськістю Кривого Рогу В.Резниченко заявив, що «жодних сепаратистів серед влади в Кривому Розі немає». Полный текст смотри на сайте газеты: http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobyci/sproby-revanshu-neodminno-budut, а также в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18

 

  Кадрова чистка розпочалася вслід за резонансною відставкою колишнього глави облдержадміністрації — Ігоря Коломойського. Як повідомляють місцеві ЗМІ, новий голова Валентин Резниченко, який переїхав із сусідньої Запорізької області, також вирішив провести реорганізацію в облдержадміністрації. Найближчим часом буде переглянуто чиновницькі штати, а саму будівлю ОДА вже полишають громадські організації і волонтери, які тісно співпрацювали з командою Коломойського («День» писав про це в №57 від 2 квітня).
Зняття керівників дев’яти районів стурбував колишнього заступника глави, а нині народного депутата України Бориса Філатова, який заявив, що голів цих райдержадміністрацій було обрано самими мешканцями після перемоги Євромайдану. «Пан Порошенко звільнив на Дніпропетровщині дев’ятьох голів РДА. Всіх цих людей обрано після Майдану народними зборами і вони є членами «Нашої України» і «Батьківщини». На кожного з них є протокол і підписний листок, який підписано тисячами місцевих мешканців, активістів, фермерів, громадськими організаціями. Пан Порошенко, мабуть, думає, що це «люди Коломойського». Зате керівники районів, які входять до сфери впливу ДТЕК і «Метінвест» (Кривий Ріг, Павлоград, Петропавлівка) всі залишилися сидіти на своїх місцях», — написав Філатов на своїй сторінці в «Фейсбуці». На його думку, зняття Президентом згаданих глав районних адміністрацій виглядає ще менш логічним напередодні майбутніх місцевих виборів. «Він звільнив голів районів, де на парламентських виборах БПП узяв перше місце! Зате Порошенко залишив на місцях тих, де перше місце узяв Опозиційний блок. Скажіть, де логіка?», — дивується Філатов
Полный текст публикации смотри на сайте газеты: http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobyci/dnipropetrovshchyna-kadrove-peretrushuvannya
а также в отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18

 

Шестидневная война власти с Игорем Коломойским закончилась. Закончилась отставкой олигарха и даже его публичным покаянием. Впрочем, именно такой способ отступления бывшего губернатора, а также ряд последующих сигналов свидетельствуют о том, что это не окончание битвы и что Коломойский не капитулировал. Да и другие враги не дремлют. Просто диспозиция при возобновлении военных действий будет иной. Какой?
1. Усиление Порошенко
Мирная отставка Коломойского — первая победа Порошенко, которую он одержал после череды тяжелых неудач. С лета прошлого года судьба ему не благоволила. Поражение под Иловайском и отказ от планов восстановить контроль над Донецком и Луганском, первые минские соглашения, второе место на выборах в парламент (что вынудило Порошенко разделить властный пирог с Яценюком и Турчиновым), Дебальцевский котел и новые минские соглашения (еще менее выгодные для Киева, чем Минск-1), обвал гривны… Все это настраивало на скептический лад при оценке политических перспектив Петра Алексеевича. В таких условиях победа, пусть и тактическая, над Коломойским была для президента крайне важна. Во-первых, глава государства показал, что он глава государства и никто, даже самый сильный олигарх, не может бросить ему вызов. Во-вторых, он дал понять, что в стране не может быть удельных княжеств и частных армий. В-третьих, он поднял как знамя популярную в народе тему борьбы с олигархами, нащупав тем самым для себя новую и весьма эффективную повестку дня, которая может прийти на смену угасающей военной теме. Попытка Коломойского начать информационную контратаку захлебнулась. Хотя страна и услышала из уст Корбана со товарищи, что Порошенко — вор, предатель, военный преступник и вообще «Шерхан, волков разводящий», но резонанс это вызвало не очень большой. Во многом из-за брутального поведения самого Коломойского. Чего стоит один только его ночной диалог с журналистами. В то же время пока непонятно, сможет ли президент воспользоваться открывшимися возможностями и не превратится ли победа в поражение. Но об этом ниже.
2. Ослабление Яценюка
До последнего времени решение любого кадрового (и не только) вопроса требовало согласия Порошенко и Яценюка (а нередко и Коломойского, Левочкина или Ахметова). Отодвинув от стола принятия решений Коломойского, Порошенко объективно усиливает свои позиции и ослабляет позиции премьера. Вместе с экс-губернатором исчезла одна из основных подпорок, на которых держалась реальная власть Яценюка. Премьер больше не равновеликая президенту фигура. Приведет ли это к отставке премьера? Пока такой вариант выглядит не очень вероятным из-за проблем с удержанием «Народного фронта» в коалиции (а они в таком случае обязательно начнутся). Но то, что президент теперь может усилить позиции в экономическом блоке, ввести своего первого вице-премьера, — это вполне реально.
3. Легализация влияния США на внутреннюю политику
Нардеп от президентского блока Сергей Лещенко публично заявил, что решающую роль в поражении Коломойского сыграл вице-президент США Байден, вынудивший Яценюка поддержать президента в войне с губернатором. Если исходить из этого посыла, несложно прийти к выводу, что, не будь звонка из Вашингтона, украинский премьер включил бы все свои рычаги влияния для противостояния атаке Порошенко на Коломойского. То есть «Нафтогаз» мог бы оказаться не столь принципиальным в вопросе смены менеджмента «Укртранснафты», а министр внутренних дел Арсен Аваков не стал бы издавать громовые приказы о разоружении частных охранных структур или вообще признал бы засевшую в «Укрнафте» «Сич» милицейской структурой. Наконец, сам премьер просто не подал бы президенту представление на снятие днепропетровского губернатора, и Коломойский до сих пор укреплял бы обороноспособность своего региона против любых захватчиков.
Информация, обнародованная Сергеем Лещенко, показывает степень влияния американцев на украинскую политику, о которой и ранее было, в общем-то, известно, но четких доказательств этому не имелось. Еще, по словам того же Лещенко, именно после звонка из-за океана руководство страны решилось провести через Раду закон об «Укрнафте».
Полный текст смотри на сайте газеты: http://reporter.vesti-ukr.com/art/y2015/n12/14272-5-itohov-shestidnevnoj-vojny.html#.VSkCT9aQmYs
и в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18

Шикарные отношения
Теплый солнечный полдень четверга, кажется, заставляет жителей Днепропетровска забыть о разгаре рабочей недели — центральные парк Глобы и сквер Ленина едва ли не кишат студентами, мамашами с детьми в колясках и без, просто офисными служащими, жующими бутерброды на лавочках. Все атрибуты выходного дня на лицо: аттракционы, мороженое, велосипеды.
Вся эта праздная суета заметно напрягает собирающихся на бульваре Пушкина милиционеров в форме
и без. Они прохаживаются у здания обладминистрации вдоль стендов памяти погибшим участникам революции и АТО. Через пару часов здесь ждут президента Петра Порошенко. Глава государства собирается представить местным элитам нового губернатора — Валентина Резниченко.
Элиты начинают стягиваться к трем часам дня. Коридор третьего этажа наполняется местными депутатами, чиновниками, военными, волонтерами, бизнесменами, духовенством. Президентская охрана, наспех установившая несколько рамок металлоискателей, скрывает недовольство от такого количества гостей. Большинство из списка, составленного, по слухам, Борисом Филатовым и Геннадием Корбаном, накануне демонстративно покинувшим свой кабинет, явно симпатики старой команды. Вот со второй попытки проходит рамку председатель правления «Приватбанка» Александр Дубилет, с ним раскланивается прогуливающийся по коридору руководитель театра «Кабаре „Веселый песец“» Евгений Гендин.
— Да, я сожалею об уходе Коломойского, как и тысячи днепропетровцев. И если честно, опасаюсь, как бы тут чего не вышло с новой властью, — ухмыляется он в седую бороду.
— Ой, девочки, давайте фотографироваться. Сделайте строгие лица. «Днепропетровские волонтеры ждут объяснений президента», — весело щебечут в углу несколько молодых женщин.

Петра Порошенко перед обладминстрацией встречала пара сотен сторонников
Через рамку пытается пройти мужчина в камуфляже с редким засаленным оселедцем. Охрана останавливает его из-за висящего на шее огромного, сплетенного из сыромятной кожи кнута.
— Це у нас відзнака така, замість погонів чи шевронів, — гордо объясняет мужчина, неохотно снимая с шеи кнут. Впрочем, за рамку его все равно не пускают — не нашлось в списках.
— А у кого это «у вас», — спрашиваю, выходя следом за носителем кнута из здания.
— У нас, у майданівців. Бачите, не пускають патріотів.
— А может, вы нового атамана по традиции нагайкой бить собирались? — намекаю на старый казацкий обычай.
— А может, и собирался!
На бульваре перед обладминистрацией тоже собираются встречать президента. Традиционная номенклатурная обязаловка здесь заметна невооруженным глазом. На лавочках раздают флаги, группы встречающих кучкуются по социальному признаку: тут студенты, там учителя, здесь еще какие-то бюджетники. Чувствуется рука организатора. Поговаривают, что «людей согнал» руководитель городской организации «Блока Петра Порошенко» Камиль Примаков. Впрочем, есть, похоже, и пришедшие по доброй воле. Кое-где стоят целыми семьями. Группа военных передает из рук в руки небольшую картину, ее хотят подарить главе государства.
Президента смиренно ждут почти час. Болтают в основном на житейские темы, президента за смену губернатора не критикуют, по команде Коломойского особо не сокрушаются. Изредка встречающие
перегруппировываются (с флажками сказали впереди стать), кто-то доносит транспарант «Дніпропетровщина за Порошенка». Получившая его женщина негромко переговаривается со своей коллегой. Судя по разговорам , обе из сферы образования.
— Что плохо, если аппарат менять начнут, начальника снимут, не дай бог, опять заново ко всем привыкать.
Петр Порошенко в компании первого замглавы АП Виталия Ковальчука прибывает после пяти вечера. Демонстративно остановив кортеж в паре десятков метров от подъезда обладминистрации, глава государства выходит, чтобы поздороваться с горожанами. Затем кладет огромный букет роз к мемориалу героям Небесной сотни, потом пешком проходит вдоль всего коридора встречающих. Теплым приветствия и рукопожатиям не может помешать даже строгая охрана.
— Дякую, любі мої, дякую за теплу зустріч. Українці є найкращі, — Порошенко машет собравшимся рукой уже на ступеньках.
— А судова система коли запрацює? — раздается из толпы — Єдине, що зараз треба зробити, — це допомогти мені реформувати судову гілку влади. Я на все що завгодно готовий, щоб суди нам не заважали реформувати країну. Чи можу я розраховувати на вашу допомогу? — ответил президент и, получив положительный ответ, направился внутрь здания.
Спустя пять минут, когда бульвар начали покидать самые нетерпеливые, к администрации подъехал Игорь Коломойский с министром внутренних дел Арсеном Аваковым.
— Коломойский! Коломойский! — едва завидев олигарха, заскандировала теперь уже не организованная массовка, но толпа. Экс-губернатор приветливо махал фанатам рукой.
Тем временем в зале на третьем этаже обладминистрации Петр Порошенко, пожурив хозяев за отсутствие фонограммы, предложил петь государственный гимн а капелла, причем не дожидаясь Коломойского. Опоздание губернатора явно было демонстративным — ранее он лично встретил борт с Порошенко, Ковальчуком и Аваковым в аэропорту и вполне мог приехать вместе с ними. Опоздав же, он то ли хотел подчеркнуть собственную независимость, то ли посоревноваться с президентом в громкости собранных оваций.
Теперь уже экс-губернатор Игорь Коломойский позволил себе приехать даже позже президента
Последовавшие выступления Порошенко и Коломойского состояли едва ли не сплошь из взаимных комплиментов вперемешку с не до конца замаскированными укусами.
Так, президент еще раз заявил, что решение об уходе исходило от Коломойского, но в то же время подчеркнул, что частный бизнес должен руководить частными активами, а не государственными.
— Не маю жодного сумніву в тому, що, повернувшись до громадської діяльності і до господарської діяльності, вся команда Ігоря Валерійовича непохитно стоятиме на міцних проєвропейських і проукраїн-ських позиціях.
Коломойский зашел еще дальше, заявив, что с президентом у него «шикарные отношения», поблагодарил главу государства за терпеливость, пошутив, что сам себя уволил бы уже через три месяца.
— У нас нет противоречий и нет недопонимания по сути. По форме я и моя команда не всегда были правы. Иногда наша хозяйственная и чиновничья деятельность входили в противоречие друг с другом. Но господин президент закрывал на это глаза.
В то же время, очевидно, желая показать присутствовавшим, что он все еще сохраняет политическое влияние, экс-губернатор заявил, что лично согласовывал кандидатуру своего преемника и пообещал оставаться с ним рядом.
Полный текст смотри на сайте газеты:
http://reporter.vesti-ukr.com/art/y2015/n12/14276-revet-i-stonet-dnepr-shirokij.html#.VSkKfNaQmYs
и в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18

Уже неделя, как Игорь Коломойский не губернатор. Некоторые поторопились заявить: война окончилась, противник сдался. Не ошиблись ли? Ведь отставка означает лишь то, что руки олигарху больше не сковывает, образно говоря, кодекс госслужащего

Не исключено, что от губернаторского кресла Коломойский отказался так легко именно потому, что оно стало казаться ему тесным.
ДРК – это фейк
В разгар скандала вокруг «Укрнафты» и «Укртранснафты», когда стало понятно, что глава Днепропетровской области всерьез намерен бороться за контроль над государственным стратегическим предприятием, злые языки заговорили о войне олигархов в Украине. Причисляя к таковым и действующего президента, разумеется. «Это не что иное, как передел собственности», в один голос утверждали эксперты. И строили предположения: Коломойский устроит в отместку еще одну «народную республику» – Приднепровскую. Кстати, предположения такие строились и год назад, когда Коломойский только возглавил Днепропетровскую область.
«Мятеж и сепаратизм на Днепропетровщине? – отреагировал Игорь Коломойский. – Этого нет, не было и не будет. Украина едина. Мы движемся в одном направлении со страной, с президентом. У нас над головой один флаг, а мы флаги никогда не меняли».
Конечно, «народная республика» с центром в Днепропетровске или – с подачи, так называемого главы «ДНР» Александра Захарченко, ДРК (Днепропетровская республика Коломойского), не более чем «черный пиар» против экс–губернатора. Бизнес-интересы Коломойского никак не вписываются в рамки отдельно взятой области. Но отделись Днепропетровщина, и бизнесу в масштабах Украины конец. Он наверняка поэтому и возглавил область год назад, что понимал: если центробежные тенденции здесь возобладают, как в соседнем регионе, он разорится. Итог: Коломойский не разорился, а вот Ахметов, принявший тогда противоположное решение, уже почти банкрот.
«ДНР-2, или ДРК – это, конечно, чистый фейк, – убежден политолог Андрей Миселюк, директор Института социально–политического проектирования «Диалог». – Во–первых, сегодня ситуация радикально отличается от той, что была в марте–апреле прошлого года. Во–вторых, и это основная причина – жизненные бизнес–интересы Коломойского намертво переплетены с необходимостью сохранения Украины как самостоятельного и единого государства. Образно выражаясь, ему нужна вся Украина, а не одна лишь Днепропетровская область. ДРК – это потеря его бизнес–империи».
Пиар или политика
Впечатление после всего, что случилось: украинские эксперты, в большинстве, мотивов и намерений Коломойского просто не понимают.
Полный текст публикации смотри на сайте газеты: http://www.aif.ua/politic/ukraine/1481102 

а также в отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18

 

 

 

 

Прощальный митинг-отчет команды Игоря Коломойского был продуман и устроен по всем правилам шоу-бизнеса: внушительная сцена на том месте, где раньше стоял памятник Ленину. Усиленные меры безопасности - несколько сот милиционеров на площади Героев Майдана и автоматчики на пятом этаже принадлежащего Геннадию Корбану торгового центра, где в ресторане был организован ВИП-сектор с видом на митинг. Выступления звезд - Светланы Тарабаровой, Русланы и Сергея Михалка с группой Brutto, прекрасный финал - всеобщее исполнение "Воинов света", трансляция сразу по нескольким телеканалам, благодаря чему можно не вдаваться в подробности - шоу многие смотрели.  Да только с главной изюминкой не сложилось: команда отчиталась, но сам командир не пришел. Соратники экс-губернатора его отсутствие никак не прокомментировали, а у народа по этому поводу мнения разделились.
Полный текст смотри на сайте газеты: http://kp.ua/politics/496287-kolomoiskoho-provodyly-pesniamy-y-tantsamy
и в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18

Під час робочої поїздки глава держави представив нового керівника області
Перш ніж представити активу області нового голову Дніпропетровської облдержадміністрації Валентина Резніченка, Президент Петро Порошенко подякував жителям регіону за утримання миру, запобігання сепаратизму, значний внесок в оборону і захист країни.
«Україна може розраховувати на Дніпропетровщину як на форпост. Це — центр, серце, душа України. Хто розраховував на інше — прорахувався. Я ніде не бачив стільки українських прапорів, як у Дніпропетровську. Їх розвішували не за вказівкою місцевої чи обласної влади. Люди виставляли їх на балконах, на вікнах, на машинах, — поділився враженнями Президент. — Нещодавно я ознайомився з опитуванням громадської думки в області: тверда проукраїнська позиція, яку не розмиє жодна політична пропаганда, ані найменшого під∂рунтя до сепаратизму. Дніпропетровщина була і залишається форпостом українськості».
Регіон забезпечив не найбільший відсоток мобілізованих, але найбільший відсоток добровольців. Президент також відзначив діяльність волонтерів, які з Дніпропетровської області найшвидше дістаються до зони бойових дій. «Найбільше навантаження припадає на тих, хто приймає поранених. Жінки Дніпропетровщини стали мамами та сестрами поранених бійців, вони виходжували їх та повертали до життя. Вся Україна це бачить», — сказав він.
Президент подякував попередньому керівнику Дніпропетровської ОДА Ігорю Коломойському та його команді, яка «торік взяла на себе відповідальність у найскладніші й найважливіші часи і не питала, якою ціною».
Полный текст публикации смотри на сайте газеты:
http://ukurier.gov.ua/uk/articles/dnipropetrovshina-ce-forpost-ukrayini/
а также в отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18

Уходящая политическая неделя оказалась богатой на скандалы и сенсации. Громкая отставка губернатора Днепропетровской области Игоря Коломойского, показательное задержания в Кабмине, ультиматум о разоружении добровольческих батальонов от президента и главы СБУ — все эти события стали катализатором для бурных дискуссий в украинском политикуме. На этом фоне менее заметной стала информация о скромных успехах Украины на международной арене. А потому — собственно, с нее и начнем.
ОТСТАВКА ГОДА. Самым обсуждаемым и скандальным событием последней недели стало противостояние Банковой с Игорем Коломойским. Закончилось оно отставкой последнего с поста губернатора Днепропетровщины. Временно исполнять обязанности главы региона будет давний бизнес-партнер главы АП Бориса Ложкина Валентин Резниченко. Несмотря на заслуги Коломойского в борьбе с сепаратистами, хамоватые выпады в адрес журналистов, попытки рейдерства в офисах "Укрнефти" и "Укртранснефти" под прикрытием вооруженных автоматчиков, стали последней каплей. По информации "Сегодня", аж 8 часов в ночь на среду в здании АП президент и уже эус-губернатор пытались найти компромисс. Официально Порошенко заявил, что так долго говорил с Коломойским о патриотизме. Ведь все эксперты и общественность восприняли новости о запланированном сначала на среду, а потом на субботу народном вече-митинге (который анонсировали соратники Коломойского) как попытку дестабилизировать ситуацию в области. Политолог Владимир Фесенко даже допускал, что Игорь Валерьевич таким образом мог шантажировать Банковую: "Или договаривайтесь со мной, или я пойду на переговоры с сепаратистами". Вскоре уже бывшие замы Коломойского заявили, что во время вече "днепропетровская команда" просто отчитается о проделанной работе и публично на сцене передаст все бразды правления Валентину Резниченко.
Полный текст публикации смотри на сайте газеты:
http://www.segodnya.ua/politics/pnews/itogi-nedeli-dengi-dlya-donbassa-gromkaya-otstavka-kolomoyskogo-i-opasnost-defolta-603120.html а также в отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18

Развязку конфликта между олигарх-губернатором Игорем Коломойским и государством в лице олигарх-президента Петра Порошенко все видели на телеэкранах и в YouTube. Президент был уверен в себе, жесток, но корректен. Экс-губернатор, не привыкший к актерству, но осознающий необходимость демонстрации смирения, походил на Стеснительного из "Белоснежки". "Благодарю за сотрудничество", — сказал экс-губернатор президенту. Короче, "аки-паки, житие мое". О том, что привело Игоря Коломойского и сопровождающих лиц с автоматами в теннисных сумочках в "Укртранснафту", а затем, как следствие, уже лично его в президентский кабинет — знают все, в частности, из многочисленных публикаций в "Зеркале недели",отслеживавшем этапы большого пути "губернатора-патриота" и "бизнесмена-мародера". Помните, как в "Операции "Ы" Вицин взялся за нижний в огромной стопке ночной горшок? Помните, что случилось дальше? Вот точно так же, благословив замену главы "Укртранснафти", Порошенко дернул за основу всего нефтяного бизнеса "Привата". Коломойский бросился спасать конструкцию и при этом погорячился. Очень. Что предшествовало телеспектаклю, после которого у узкого круга участников кисти болели не от аплодисментов, а от судорог, крутивших фиги в кармане? Почти десять часов переговоров между Порошенко, Коломойским, Боголюбовым и Ложкиным. Когда президент отвлекался на выполнение государственных обязанностей, старые знакомые и партнеры удалялись в кабинет главы администрации. А затем опять возвращались к президенту для продолжения ревизии отношений, а, главным образом, — выписывания правил общежития на будущее. Вообще-то этих переговоров могло и не быть. Порошенко и Коломойский — очень похожие по эмоциональному складу люди — были готовы с разгону воткнуть бивни друг в друга. Просто один оторвался от земли, а другой почувствовал, что его в землю хотят загнать. Но дело в том, что после того, как Игорь Коломойский заступил за черту, определяющую монопольное право государства применять силу, он проиграл. Президент такое оставить без наказания не мог. И это совершенно правильно. Петр Алексеевич был готов к войне с зарвавшимся губернатором и бизнес-конкурентом. Он ее не боялся. И я бы даже осмелилась предположить — не первый месяц ждал повода в виде очевидной для широких народных масс ошибки государственного бизнес-служащего. Просто Порошенко не был уверен в том, что в случае разворачивания войны с особенным губернатором, он выиграет: под пальцами Коломойского — премьер, министр внутренних дел, рейтинговый ТВ-канал, массив крайне неприятных для президента знаний, батальоны, серьезный финансовый ресурс и даже игла жизни украинской финансовой системы — "Приватбанк", в котором, кстати, по сей день находится многомиллионный депозит, принадлежащий нерядовому вкладчику — Петру Порошенко. Позиции главы государства укрепил Запад. В этом вопросе, как утверждают источники ZN.UA, все обошлось без расшаркиваний и туманных дипломатических формулировок. Даже то, что вышло на публику, свидетельствовало о жесткой позиции, занятой западными партнерами, — никому не позволено бросать вызов власти, применяя частные военизированные структуры. Даже оказалось, что министр иностранных дел ФРГ Штайнмайер умеет разговаривать понятно и четко формулировать месседжи — не так, как в вопросах российской агрессии и оценки действий террористов на территории Украины. Американцы и британцы в публичных заявлениях также были черно-белыми. Но ими не ограничились. Как утверждают источники в Кабмине, после беседы с вице-президентом США Байденом, Арсений Яценюк понял, что должен быть един с президентом во время решения проблемы Коломойского. Утверждают, что необходимость этого понимания была донесена и до министра внутренних дел. Различные сильно компетентные в вопросах криминального прошлого и бизнес-настоящего англоговорящие господа встретились как с Геннадием Корбаном, так и с собственниками группы "Приват". А президенту был попросту дан карт-бланш и задан вопрос: "Или может нам в дальнейшем говорить с Коломойским?". Развязка острой фазы конфликта произошла по самому мягкому из имевшихся вариантов. Утверждают, что у президента их было три. И два непримененных предполагали не только ГПУшную и СБУшную облавы на ряд членов команды губернатора (для чего имелось немало оснований), но и серьезное (до несовместимости с жизнью) поражение интересов группы "Приват". Поначалу переговоров не хотели ни Коломойский, ни Порошенко. Но глава администрации президента Борис Ложкин (экс-партнер Коломойского и Боголюбова по "Украинскому медиа-холдингу") выступил эффективным посредником. Кроме того, "успокаивающий укол" своему партнеру сделал Геннадий Боголюбов — человек, имеющий бизнес-аппетиты не меньшие, чем Коломойский, но напрочь лишенный политических амбиций. И, разумеется, западный фактор, начертавший красными флажками надпись: "Некуда бежать. А если что, то и денег на побег не будет" — сыграл свою роль. По результатам многочасовых квартетных бдений одна из сторон предлагала подписать некий документ о достигнутых договоренностях. Попросту говоря, "понятийку". Не на салфетке в кабаке, как много раз до этого делали обе стороны в своей бизнес-жизни, а на гербовой. После того как стороне объяснили всю неуместность и неадекватность "печенежьего" предложения, договоренности остались в устной форме. За соблюдение их стороной "Привата" ответственность несет глава АП. За соблюдение их президентом — никто. Околопосвященные круги, многие годы знакомые с высокими договаривающимися сторонами, по-разному оценивают жизнеспособность наработанного "комплекса мер": одни отводят неделю, другие считают, что шатко-валко, а до новых выборов соглашение будет соблюдаться. Ибо Петру Порошенко достаточно фронтов, имеющихся и будущих, для того, чтобы усугублять и без того сложную ситуацию. А Игорю Коломойскому, оказавшемуся без статуса губернатора и осознавшему, что все его влияние, накопленное за последний год, ничего не стоит при столкновении с институтом государства, за которым сегодня стоит сила финансовой разведки и спецслужб США, просто некуда будет бежать в случае проигрыша. Разве что в Израиль, на пенсию. А это для Коломойского — все равно, что заточение в медной лампе. В чем состоит "золотой парашют" экс-губернатора и страховой полис действующего президента? Об этом знают только четверо. А обо всем и до конца — только двое: на завершающей стадии закулисных переговоров, перед выходом на сцену, Порошенко и Коломойский говорили с глазу на глаз.

 Резонансна відставка голови Дніпропетровської облдержадміністрації Ігоря Коломойського стала однією з головних подій минулого тижня. Вона привернула величезну увагу не лише вітчизняних, але й світових ЗМІ. Слідом за губернатором про свою відставку заявили також його заступники — ті, кого прийнято називати «командою Коломойського». Настав час підбивати підсумки річного перебування на чолі одного з основних регіонів України, який порівнюють із бастіоном на шляху російської агресії. Заступник губернатора Святослав Олійник через свої обов’язки відповідав за координацію роботи з правоохоронними органами та силовими структурами, а отже, безпосередньо займався питаннями безпеки регіону. Результатами командної роботи він задоволений. «Ми забезпечили стабільність, безпеку і захист нашої території», — сказав він у бесіді з кореспондентом «Дня».
— Підбиваючи підсумки, можу сказати, що домогтися результату було непросто. Нам довелося починати свою роботу, коли країна опинилася у важкій кризовій ситуації. Незважаючи на це, ми змогли взяти під контроль не лише проблеми безпеки. В економічній сфері вдалося досягти стабільного зростання: на сьогоднішній день у Дніпропетровській області рекордний профіцит бюджету — 2,8 мільярдів гривень. Цього результату було досягнуто завдяки боротьбі з корупцією, припиненню розкрадання бюджетних коштів. Таким чином, ми підняли планку ефективності роботи влади. Як відомо, починати нам довелося не лише з боротьби проти корупції, але й з боротьби з не менш небезпечним противником — сепаратизмом, який набирав обертів на Південному Сході. Хочу сказати, що зроблено для безпеки нашого регіону та України чимало. Ми не могли чекати місяцями на ухвалення рішення в Києві щодо охорони рубежів. Тому будівництво оборонних споруд ми розпочали ще влітку минулого року. Зволікання у цій справі могло обернутися катастрофою. Ми провели консультації з військовими фахівцями. Адже захисні споруди — це не блокпост, а абсолютно інший рівень, він вимагає серйозного інженерного підходу з розумінням місцевості, рельєфу, особливостей пересування військової техніки. Було проведено серйозне планування, і протягом всієї другої половини минулого року ми активно вирішували проблему. І не лише на території Дніпропетровщини, але й на території Донецької області в окремо взятих секторах. Ми будували, не очікуючи вказівок зверху, і укріплювали наші рубежі.
Не треба плекатии ілюзій, що ситуація швидко вирішиться. Можливо, що вона ще не дійшла до своєї кульмінації і попереду в нас ще складніші часи, ніж ми пережили. Треба готуватися до цього, а це означає, зводити інженерні споруди й укріплювати обороноздатність. Вважати стан справ задовільним я б не став. Наша армія як і раніше вибудовується шляхом збільшення чисельності військовиків без якісних змін і якісної підготовки. При цьому, я не кажу про бойовий дух, про готовність людей захищати свою країну, але технологічно нам необхідне оновлення, тому що ми сильно відстали й потрібно наздоганяти.
— Ваш колега Геннадій Корбан нещодавно повідомив, що кордон Дніпропетровської області знаходиться під тотальним відеоспостереженням.
— Так, у нас було збудовано систему відеоспостереження по всьому периметру Дніпропетровської області. Побудовано більше двох десятків опорних пунктів, і всі вони оснащені системою відеоспостереження. Щобільше, ця система постійно розширюється і дає можливість фіксувати увесь потік транспорту, який в’їжджає на територію області. Це дозволяє відстежувати багато процесів, завдяки можливостям, які дає сучасна техніка. І ця інформація не висить у повітрі, вона відразу надходить до військових. Вони з великою зацікавленість включилися в цю роботу, тому що для них це — не лише забезпечення безпеки, але й залучення до сучасних технологій. Систему можна вдосконалювати, і у нас є низка працівників правоохоронних органів, які були у Великій Британії. Вони бачили рівень безпеки, який дають сучасні технології, тому нам було зрозуміло, до чого прагнути. Якщо ми хочемо стабільного й мирного життя, то нам необхідно користуватися такою технікою.
— Хто фінансував ці роботи?
— Фінансувалися вони за рахунок коштів «Фонду оборони країни». Це благодійний фонд, створений за підтримки керівництва облдержадміністрації. Донорами є дуже широке коло людей, починаючи від приватних осіб, які роблять невеликі пожертви, і закінчуючи великими промисловими підприємствами регіону. Ми вдячні їм усім за участь. Не всі, звичайно, жертвували кошти, є й такі структури, які не вважали за необхідне піклуватися про оборону країни. Але це хай буде на їхній совісті.   Полный текст публикации смотри на сайте газеты:
http://m.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/svyatoslav-oliynyk-my-pidemo-na-vybory
а также в отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18

Недельное противостояние Игоря Коломойского, который всеми правдами и неправдами пытался сохранить контроль над "Укрнафтой" и "Укртранснафтой", закончилось его отставкой с поста губернатора Днепропетровщины. Заявление по собственному Игорь Валерьевич написал в ночь на среду, а утром в АП, в присутствии самого Коломойского, его подписал президент. Ушел и зам Бени, Геннадий Корбан. Власть отставку пока не комментировала, назначив и. о. руководителя региона Валентина Резниченко (его называют протеже замглавы АП Бориса Ложкина, так как он более 15 лет работал в принадлежавшем тому "Украинском медиахолдинге"). Мнения нардепов и экспертов разделились. Одни говорят, что скандалы закончатся полным отстранением Коломойского от дел. Другие советуют не торопиться с выводами, мол, Игорь Валерьевич будет требовать реванша.
БЕНЮ ЛИШИЛИ КОНТРОЛЯ.

 Интересно, что подал в отставку губернатор почти одновременно с подписанием президентом закона о внесении изменений в закон об акционерных обществах в ночь на среду. Документ закрепил за государством право получать дивиденды с акционерных обществ (снизили кворум для принятия решений с 60% акций,до 50%+1 акция). Ранее решения о выплате дивидендов "Укрнефтью" государству могли заблокировать структуры Коломойского, которые владеют 42% акций в госкомпании. В "Укртранснефти" 100% акций у государства, но менеджмент был Коломойского.
Именно поэтому решения о выплате дивидендов обеими компаниями постоянно блокировались.
Теперь же, согласно закону, Коломойский на это не влияет, а замглавы "Нефтегаза" Андрей Пасишник заявил, что вскоре объявят открытый конкурс на пост главы "Укртранснефти". Теперь Игорь Валерьевич говорит, что никогда не заплатит дивидендов государству, поскольку последнее в лице "Нефтегаза" не платило ему за добытый газ. Видимо, вскоре можно ожидать судебных разбирательств. А сам Беня еще на заседании спецкомиссии по приватизации дал понять, что даже новый менеджмент в госпредприятиях не станет проблемой: "Да бельгиец или грузин ровно через неделю будут моими!".
ОТСТАВКА. Принимал отставку Коломойского президент вчера утром в АП под прицелом телекамер. Петр Алексеевич, как и уже бывший губернатор Днепропетровщины, были максимально сдержаны.
Полный текст публикации смотри на сайте газеты:
http://www.segodnya.ua/politics/pnews/kolomoyskiy-ushel-no-potrebuet-revansha-scenarii-razvitiya-sobytiy--602778.html

а также в отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18

 

Дніпропетровщина живе в режимі підвищеної готовності реагування на небезпеку.

C момента неожиданного назначения губернатором Днепропетровщины миллиардера Игоря Коломойского и до его такого же неожиданного ухода прошел год и три недели, последние из которых выдались очень бурными. Когда в марте 2014го он был назначен главой Днепропетровской ОГА, никто не знал, чего ожидать от бизнесмена и одиозной личности на столь ответственном посту. Кто-то усматривал в нем  того, кто сможет стабилизировать ситуацию в регионе, многие опасались, что единственной его заботой будет прибрать к рукам еще больше предприятий.
Сам же Коломойский свои планы за все время губернаторства озвучивал лишь пару раз. Увидеть его можно было разве что во время официальных визитов заграничных гостей, а «хождением в народ» Игорь Валерьевич вообще не занимался. Пафосных речей на концертах или вручениях наград не толкал, предпочитая передать эти полномочия кому-нибудь из заместителей или советников.
И тем не менее днепропетровцы писали Коломой скому благодарности за то, что живут под мирным небом. По прошествии года большинство жителей области констатирует: бизнесмену удалось не допустить повторения донбасского сценария на Днепропетровщине. И это главное, что ему удалось.

Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18