Рецензується видання "Практичне музеєзнавство : навчальний посібник" В. Лавренко — кандидатки історичних наук, заступниці директора з наукової роботи Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького, доцентки кафедри всесвітньої історії історичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2024. -№ 3. - С. 33-35( 13.12.2024 )
У статті представлено досвід роботи Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія з реалізаціїсоціокультурного проекту, направленого на збереження культурної спадщини України.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2024. -№ 3. - С.58-61( 13.12.2024 )
Стаття присвячена 190-річчю з дня заснування Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія та описує основні історичні
етапи розвитку однієї із найстаріших бібліотек України.
// Слово Просвіти. - 2024. -№ 30. - С. 15( 05.09.2024 )
У Муніципальній галереї Деснянського району міста Києва відбулося відкриття виставки живопису двох дніпровських художників Ігоря Зайцева та Олександра Самійленка. В експозиції представлені тридцять робіт пана Ігоря та вісімнадцять полотен пана Олександра.
Інформація про те, що 22 травня 2024 р. у Дніпропетровській ОУНБ імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія (ДОУНБ] відбулися урочистості, присвячені 190-річчю від дня заснування бібліотеки, яку було відкрито в Катеринославі 9 (22) травня 1834 р.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика, 2024. -№ 2. - С. 14-15( 08.08.2024 )
Представлено досвід роботи Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія з просування тематичних аудіоподкастів, які роблять пізнання легким та доступним, а навчання - цікавим та захопливим.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2024. -№ 1. - С. 15-16( 06.05.2024 )
З метою популяризації краєзнавчих ресурсів у Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія (ДОУНБ) було прийнято рішення створити декілька циклів подкастів
Досліджено цифрові комунікації на сайтах бібліотек м. Дніпра залежно від видів і призначення. Наголошено на ролі бібліотечних цифрових комунікацій у створенні електронних ресурсів та сервісів і забезпеченні інформаційних потреб віддалених користувачів.
Розглянуто діяльність Нікопольської міської ЦБС в умовах щоденних обстрілів ворогом. Йдеться, зокрема, про бібліотечно-інформаційне обслуговування містян, волонтерську діяльність та акції, які проводять бібліотеки ЦБС для допомоги ЗСУ, участь у проведенні занять з надання першої домедичної допомоги для охочих жителів міста, роздача нікопольцям питної води після підриву росіянами Каховської ГЕС та ін.
// Слово Просвіти. - 2024. -№ 2. - С. 14( 01.02.2024 )
Представлено враження та деяки спостереження про презентацію нової книжки знаного січеславського літератора-краєзнавця і просвітянина за покликом душі Миколи Чабана. Розкішне видання "Під сонцем Алупки" побачило світ у видавництві "Ліра" і презентоване в обласній науковій бібліотеці..
// Мовознавство, 2023. -№ 6. - С. 62-70( 22.01.2024 )
Присвячено 100-річчю від дня народження вченого-філолога Дмитра Харитоновича Баранника, мовознавця доктора філологічних наук, усе життя якого тісно пов’язане з Дніпропетровським державним університетом (нині Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара)
Йдеться про національний рекорд, що встановили у Петриківці місцеві майстри до 10-річчя внесення свого розпису до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО – прикрасили розписом 11 шкільних автобусів.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2023. -№ 4. - С. 18-19( 05.01.2024 )
Проаналізовано колекцію харківських видань XIX - початку XX ст. за тематикою, змістом, хронологічними межами та друкарським оформленням. Зокрема, приділено увагу виданням, що зберігаться у Науковій бібліотеці Дніпровського Національного університету ім. О. Гончара.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2023. -№ 4.( 05.01.2024 )
Представлено досвід роботи Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія з реалізації Національної стратегії зі створення безбар'ерного простору в Україні та обслуговування маломобільних груп населення.
// Слово і час. - 2023. -№ 4. - С. 125-126( 06.11.2023 )
Йдеться про VIІІ всеукраїнську наукову конференцію «Література, опалена війною: (кон)тексти, їхня рецепція та інтерпретація». Конференція відбулася в режимі онлайн 12 квітня 2023 р. в Дніпровському національному університеті ім. О. Гончара (співорганізатор — Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України). Проведення конференції було приурочено до 105-річчя від дня народження Олеся Гончара.
До Дня Незалежності України Освітній центр Верховної Ради України презентував спеціальну збірку історій від юних українців у межах Всеукраїнської акції єдності «Разом до Перемоги».
Репрезентується діяльність Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки в напрямі книготерапії на прикладі реалізації проєкту «Книжка замість ліків» та інших заходів, таких як надання відвідувачам експертної психологічної підтримки, організація засідань літературного клубу, інформаційних локацій і зустрічей з українськими письменниками тощо,
Презентація традиційної зливаної каші відбулася у селищі Карнаухівка на Дніпропетровщині — її готували мешканці громади на чолі із старостою Тетяною Фріске.
Розглянуто бібліотечно-інформаційний потенціал м. Дніпра та області в системі цифрового складника інформаційного потенціалу регіону. Схарактерізовано його сучасний стан і перспективи розвитку в умовах цифровізації регіону. Запропоновано інноваційну модель розбудови бібліотечно-інформаційного потенціалу регіону, результатом упровадження якої може стати: створення регіонального консолідованого інформаційного ресурсу з єдиним форматом подання даних на базі сучасних цифрових платформ; підвищення ефективності використання бібліотечно-інформаційного петенціалу завдяки його синхронізації з процесами формування й застосування інформаційного та інтелектуального ресурсів регіону.
Інформація про тематику виступів та учасників шостого Міжнародного форуму молодих бібліотекарів УБА "Бібліотека: наш простір змін", що відбувся 20 квітня 2023 року. Зокрема йдеться про виступ Б. Ланіна, бібліотекаря 1-ї категорії Дніпропетровської ОУНБ.
//Голос України. - 2023. - №162. - С.4( 21.08.2023 )
Мистецький захід «Війна на Пензлі АRТ DAY» відбувся у дніпровському парку Зелений Гай, під час нього провели художню виставку, майстер-класи та концерти.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика, 2023. -№ 2. - С. 29-31( 31.07.2023 )
У статті висвітлено досвід проведення регіональної кампанії «Читаємо разом» Дніпропетровською обласною універсальною науковою бібліотекою імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія та бібліотеками області.
//Голос України. - 2023. - №131. - 30 червня. - С.11( 19.07.2023 )
Переможці традиційного конкурсу самодіяльної творчості серед вишів Дніпра «Студентська весна-2023» віддали отримані призові гроші на придбання автівки для ЗСУ.
Йдеться про листування української письменниці Лесі Українки з українським філологом - Кривинюком Михайлом Васильовичем. М. Кривинюк від 1910 року разом з матір'ю мешкав у Лоцманській Кам'янці біля Катеринослава. Освіту здобував у Катеринославському комерційному училищі.
У Дніпрі демонтували низку пам'ятників у руслі декомунізації та позбавлення російської спадщини.
Ця подія та подальша доля пам'яток викликали дискусію у городян. Тому головний художник Дніпра Сергій Білопольський покликав усіх бажаючих обговорити їхне майбутнє.
У Дніпровській центральній міській бібліотеці (вул. Воскресенська, 23) відбувається персональна виставка майстра ручного ткацтва Валерія Гарагуца «Зіткано із ниток буденності».
Роскошное и знаковое для истории Днепра здание по улице Щербаня, 1, недалеко от бывшего ДК Ильича и Дома органной музыки, покинуто врачами и пациентами, разворовано и разрушается буквально на глазах.
Відомий дніпровський історик, письменник, краєзнавець Микола Чабан прочитав захоплюючу лекцію, присвячену нашому земляку, художнику та скульптору Петру Магденку.
Йдеться про творчість українського письменника Олеся Гончара. Здійснено порівняльний аналіз романів "Тронка" і "Собор". Розгляжаються деякі проблеми творчости Гончара, зокрема проблеми стилю.
У цьому страшний час багатьом не вистачає позитивних емоцій та оптимізму. Ці емоції покликана дати нова постановка театру Лесі Українки – мюзикл «Шоумен».
Про те, якою є самобутня, не зрадянщена "петриківка", як нині артринок сприймає народне мистецтво та якої підтримки воно потребує — в інтерв'ю Суспільному розповіла художниця Галина Назаренко.
Прекрасним новорічним подарунком для всіх поціновувачів прекрасного стала персональна виставка картин живописця, члена Національної спілки художників України Ігоря Зайцева «Ріпсодія мого життя».
«В Університеті митної справи та фінансів відкрилась виставка живопису члена Національної спілки художників України Зайцева Ігоря Анатолійовича "Рапсодія мого життя".
Незважаючи на блекаут та його наслідки, у Дніпровській Центральній міській бібліотеці (вул. Воскресенська, 23) відкрилася чудова виставка картин та колекції ляльок родини талановитих архітекторів.
«Міністерством культури та інформаційної політики України нарешті затверджені межі і режими використання території та зон охорони пам'ятки історії національного значення «Будинок міської садиби XIX століття, де народилась О. П. Блаватська» (охор. № 040025-Н) за адресою: м. Дніпро, вул. Ярослава Мудрого, 11.
Не дивлячись на війну дніпряни продовжують підіймати свій бойовий дух, а також дарувати оточуючим новорічний настрій. На вулицях міста вже з’явилась велика кількість ялинок та прикрас.
Українське кіно розвивається попри війну. У Дніпрі культурний фронт тримає команда «Contrabas». Кіностудія презентувала короткометражну стрічку «Ластівка» про кохання та диво.
«Міністерством культури та інформаційної політики України нарешті затверджені межі і режими використання території та зон охорони пам'ятки історії національного значення «Будинок міської садиби XIX століття, де народилась О. П. Блаватська»
Десятки років одним із символів Нового року є святковий календар.
У Дніпропетровському національному історичному музеї наочно показали, як за останні десятиліття змінювався вигляд та дизайн таких календарів
У Дніпрі в рамках міської програми розвитку та функціонування української мови «Українською, будь ласка!» створили онлайн-платформу, де кожен може цілком безкоштовно пройти тестування на знання державної мови (https://ua.dniprorada.gov.ua).
Презентація нової книги «Місто очима гіда» та зустріч із автором пройшли у Дніпровській Центральній міській бібліотеці (вул. Воскресенська, 23).А ще у Центральній бібліотеці у дуже незвичайному форматі відбулася презентація нової книги «Казки баби Гавришихи» відомого письменника Олега Гавриша
Незважаючи на війну та всі пов'язані з нею проблеми, у Дніпровському національному театрі імені Шевченка відбулася прем'єра документальної драми «Край», яка ґрунтується на матеріалах та страшному періоді, який переживає наша країна.
Незважаючи на війну та регулярні відключення електрики, Будинок мистецтв продовжує проводити цікаві та пізнавальні заходи.
Два з них якраз і пройшли минулими вихідними.
Обласну ретроспективну виставку «Мистецтво Січеславщини» присвячено 90-річчю нашої області та 65-річчю створення обласної організації Спілки художників.
Рік тому в інший світ пішла знаменита оперна співачка Галина Матвіївна Кузяєва.
На згадку про неї та її творчість чудовий вечір «Солов'їний романс» провели у Дніпропетровській музичній академії імені Глінки.
У Дніпропетровській обласній науковій бібліотеці зібралися поціновувачі української. До Дня писемності та мови написали радіодиктант національної єдності.
Вона присвячена історику, археологу, краєзнавцю, етнографу Якову Павловичу Новицькому, якого багато хто вважає попередником Дмитра Івановича Яворницького.
Нагадуванням про постать В.М. Бекетової є книжкова виставка, відкрита в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького.
Сьогодні Україна та Дніпро відзначають одразу три свята – День захисників та захисниць України, День запорізького козацтва та свято Покрови Богородиці.
У Дніпрі до Дня людей похилого віку презентували фотовиставку «Покоління юних сердець». Героями світлин стали учасники проєкту «Університет третього віку».
Бібліотечний форум: історія, теорія і практика.- 2022. -№ 4. - С. 39-40( 01.10.2022 )
Представлено досвід роботи Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія з внутрішньо переміщеними особами.
просторі // Бібліотечний форум: історія, теорія і практика.- 2022. -№ 4. - С. 27-30( 01.10.2022 )
Проаналізовано власні книгозібрання катеринославських діячів за тематикою, змістом, дар дарчими написами та печатками. Досліджено книговидавничу справу ХVIII – початку ХХ ст. за форматом та друкарським мистецтвом. Виявлено рідкісні та цінні примірники, що мають цікаву історичну долю, пов’язану з життєдіяльністю особистостей культурно-освітнього освітнього простору краю
. Будучи ще школяркою, мешканка Дніпра Злата Івашкова опинилася у Японії. Там вона не просто швидко і досконало вивчила японську мову, а й створила чудову книгу про рідне місто Дніпро та Україну.
Головна увага в книзі приділена нинішньому скрутному часу та героїчному опору нашої країни рашистському нападу.
// Голос України. - 2022. -№195. - С. 10( 23.09.2022 )
Міні-скульптуру - лікарську валізу XX сторіччя - відкрили в рамках проекту «Відчуй Дніпро». А присвятили її видатному військовому лікарю Івану Лєшку-Попелю.
Журналіст, письменник, краєзнавець Микола Чабан продовжує знайомити городян із долею діячів нашого минулого.
Його чергова лекція була присвячена особистості художника Давида Бурлюка, річницю чийого дня народження саме відзначали у день проведення лекції. Його доля та творчість мали пряме відношення до нашого міста та художнього музею.
У закладі можна погортати унікальні книжки та переглянути «документалку» про створення медіапростору. Екскурсанти також познайомилися з літературою, подарованою українською діаспорою зі США.
Как это удалось и какими оказались гастроли, рассказал основатель и художественный руководитель Днепровского молодежного театра «Верим!» Владимир Петренко
Исторические лекции, показы фильмов, воспитательные часы и конкурсы. Ко Дню памяти жертв политических репрессий учреждения культуры области организовали тематические встречи. Все – в онлайн-режиме
О жизни и творчестве нашего знаменитого скульптора, чьи работы стали подлинным украшением нашего города, народном художнике Украины, Почетном гражданине города Днепр, лауреате множества званий и наград Владимире Павловиче Небоженко.
Украинские художники-акварелисты стали триумфаторами 7-го Международного фестиваля акварели и конкурса «Золотий пензель», которые прошли в турецком городе Измир.
Жительница Днепра Татьяна Шарай выкупила вышиванки у женщины, которая была вынуждена эвакуироваться за границу. В коллекции – столетние вышитые рубашки с орнаментами, характерными для Поднепровья.
Во французском городе Ницца завершился Международный фестиваль украинской культуры «Кобзар», украшением которого стали произведения народных мастеров Днепра.
В Слобожанской громаде запустили услугу книгоношения. Библиотеки обслуживают на дому пенсионеров и людей с инвалидностью. Приносят заказанные книги, заполняют читательские формуляры.
Розповідається про нову експозицію книг, фотографій та репродукцій картин, присвячених Другій Світовій війні та Дню матері, що відкрилися у Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Кирила та Мефодія на вул. Савченка, 10.
Почему у исторического музея две даты основания? Как и когда возник Музей имени Поля? Какие известные организации и личности стояли у истоков музея? Как изменялись концепции строительства Музея в екатеринославский период? Почему здание Музея построили посредине Соборной площади?
Они посвящены истории и сегодняшнему дню населенных пунктов, связанных с именем Кобзаря, - поселку Шевченко в Самарском районе Днепра и старинному селу Шевченковка Магдалиновского района Днепропетровщины.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика.-К., 2022. -№ 3. - С. 9-14( 02.03.2022 )
Висвітлено роботу бібліотек України з початку повномасштабної війни, зроблено спробу проаналізувати актуальні напрями діяльності бібліотек різних видів та їх адаптацію до потреб часу, а також визначити місію бібліотек у цей період та їх значення для українського суспільства.
// Вісник Національної АН України. - 2021. -№ 3. - С. 67-87( 01.03.2022 )
Стисло висвітлено історію, мінеральне багатство, види діяльності та проблеми розвитку всіх офіційних мінералогічних музеїв України різного підпорядкування і різного статусу у тому числі Геолого-мінералогічного музею Криворізького національного університету.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика.- 2022. -№ 3. - С. 36-37( 01.03.2022 )
Стаття висвітлює досвід Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія у проведенні низки комунікативних заходів у межах загальнонаціональної акції «Національний тиждень читання».
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика.-К., 2022. -№ 3. - С. 9-14( 01.03.2022 )
Висвітлено роботу бібліотек України з початку повномасштабної війни, зроблено спробу проаналізувати актуальні напрями діяльності бібліотек різних видів та їх адаптацію до потреб часу, а також визначити місію бібліотек у цей період та їх значення для українського суспільства.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика, 2022. -№ 1. - С. 28( 01.02.2022 )
Представлено досвід проведення екологічного челенджу з метою формування активної екологічної свідомості серед молодих користувачів Дніпропетровщини Дніпропетровською обласною бібліотекою для молоді ім М. Свєтлова.
//Голос України. - 2022. -№12. - С.9( 25.01.2022 )
Плакати із фотографіями, копіями документів та тематичними цитатами представили на виставці, що відкрилася у холі Дніпропетровської ОДА до Дня Соборності України.
Новорічна анкета газети "День".2021-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).. Відповідає Леся СТЕПОВИЧКА, письменниця, заслужений працівник культури України, викладач Національного університету «Дніпровська політехніка»
Надано коментар про видання «Збірки пісень для ансамблю бандуристів-кобзарів». Проте книга видана малим тиражем. Виявляється занепокоєння у тому, що видавничі організації не задовольняють репертуарні потреби ансамблів бандуристів. Автор коментаря - Віктор Іванович Мерзленко, дніпропетровський бандурист(1931-2007).
Інформація провиступ І. Луньової, (Дніпропетровська ОУНБ ім. Первоучителів сло в'янських Кирила і Мефодія) про реформування бібліотечної галузі Дніпропетровської області та вплив на цей процес ОУНБ
Розглянуто збірники праць 8-ої й 9-ої наукових Шевченківських конференцій видавництва Академії наук УРСР. Восьма шевченківська конференція відбулася у Дніпропетровську, дев'ята – у Ленінграді.
//Голос України. - 2021. - №183. - С.4( 25.09.2021 )
В Нікополі в центрі міста, у сквері Молодіжний, що неподалік міської ради, відкрили пам’ятник скіфській пекторалі, яка була знайдена на Нікопольщині у скіфському кургані Товста могила.
Розповідається про підготовку до відправки книг з колекції покійного українського колекціонера та художника Володимира Пилишенка для Бібліотеки української діаспори ім. сенатора Джона Маккейна.
// Україна молода. - 2021. -№ 81/82. - С. 11( 11.08.2021 )
Рецензується книга Максима Беспалова «Східний вал» (К.: Темпора, 2020): внаслідок «не канонічного» завершення Другої світової Україна розділилася по Дніпру — на Правобережжі постає цілком європейська Українська Держава, на Лівобережжі консервується підсоветська УРСР. Державний кордон ділить навпіл місто-мільйонник: західна частина — Січеслав, через міст — Дніпропетровськ.
// Країна . - 2021. -№ 28. - С. 1-12( 15.07.2021 )
Третій альбом гурту "вагоновожатые" став першим україномовним диском колективу. Його називають найрозумнішим проєктом вітчизняної музики. Платівку "Вогнепальне" презентували у червні. Про неї розповідає фронтмен Антон СЛЄПАКОВ, 47 років
//Голос України. - 2021. - №116. - С.5( 23.06.2021 )
У понеділок у Нікопольському краєзнавчому музеї та всіх бібліотеках міста відбулися заходи, присвячені 50-річчю скіфської пекторалі — археологічній знахідці століття, яку зробив наш відомий археолог, поет і громадський діяч Борис Мозолевський (1936—1993).
//Голос України. - 2021. - №115. - С.10( 19.06.2021 )
Свій новий роман «Не время умирать» представив землякам відомий письменник Ян Валетов на творчому вечорі, приуроченому до 30-річчя Незалежності України.
Ветеран журналістики Борис Ковтонюк із Дніпра готує до друку свою одинадцяту книгу під назвою «КЛЮЄ-Є-Є-Є!» - це рибальські бувальщини, і серйозні, і курйозні.
Репрезентовано електронні ресурси бібліотеки КДПУ, що впливають на розвиток освітнього та наукового потенціалу університету, дають змогу повніше та релевантніше задовольняти потреби користувачів в інформації з природничих, технічних, біологічних, суспільних, гуманітарних наук і мистецтва.
// Кіно театр. - 2021. -№ 1. - С. 31-33( 01.03.2021 )
Інтерв'ю з В'ячеславом Довженко (н.1976) - актором театру і кіно, заслуженим артистом України. Акторську освіту здобув у Дніпропетровському театральному училищі ...
//Слово і час. - 2021. - №3. - С.123-124( 01.03.2021 )
26 березня ц. р. в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара, у якому 1918 р. навчався Валер’ян Підмогильний, відбулася IV всеукраїнська наукова онлайн конференція «“Повість про людей”: антропологічний вимір прози Валер’яна Підмогильного в контексті літератури Розстріляного відродження».
Висвітлено загальний стан національної книжкової видавничої справи 20-30-х рр. ХХ ст. Виявлено та проаналізовано цінні за змістом, поліграфічним оформленням, та часом друкування видання університетського книгозібрання. Досліджено історію та долю окремих примірників навчальної, наукової та художньої літератури. Увагу зосереджено на проблемах книговидавничого процесу в Україні, зокрема книг соціально-економічного, сільськогосподарського та технічного змісту.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2021. -№ 3. - С. 23( 01.03.2021 )
Представлено досвід використання інформаційного термінала (кіоска) в якості консультанта, що значно спрощує одержання інформації читачами та надає доступ до найбільш запитуваних сервісів і послуг бібліотеки, новинної й довідкової інформації.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2021. -№ 3. - С. 32-34( 01.03.2021 )
Висвітлюється досвід Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія у проведенні низки інформаційно-комунікативних заходів до 150-річчя від дня народження Лесі Українки.
// Наука та наукознавство. - 2020. -№ 4. - С. 110-129( 01.02.2021 )
Стаття присвячена популяризації наукової спадщини визначного вченого, академіка НАН України, героя України Станіслава Миколайовича Конюхова через сучасні музейні експозиції України.
Україна у контексті мовної політики держави середини 1940-х − кінця 1980-х рр. (на прикладі Дніпропетровщини)( 01.02.2021 )
Висвітлено процес і проаналізовано причини поширення російської мови і звуження сфери вживання української в Україні у другій половині 1940-х–1980-х рр. На матеріалах Дніпропетровської області.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика, 2021. -№ 1. - С. 27-30( 01.01.2021 )
Стаття висвітлює досвід Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія щодо реалізації проєктів із популяризації читання з активним використанням різноманітних технік фотографування та сучасних практик фотомистецтва, які розширюють можливості використання в бібліотечній діяльності засобів візуалізації.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2021. -№ 2. - С. 23-25( 01.01.2021 )
Висвітлюється досвід Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія в реалізації проєкту, спрямованого на популяризацію читання через музичне мистецтво.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2021. -№ 2. - С. 12-14( 01.01.2021 )
Зосереджується увага на важливості об’єднання зусиль бібліотек зі створення та обробки інформації. Висвітлюється досвід Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія по організації корпоративної роботи бібліотек в рамках проєкту «Придніпровський корпоративний каталог».
Розглянуто становлення та розвиток бібліотечного фонду Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки від дня її заснування і до сьогодні. Проаналізовано джерела комплектування бібліотечного фонду, визначено його роль у задоволенні інформаційних потреб сучасних користувачів. Наголошується на важливості ДОУНБ для бібліотечно-інформаційного потенціалу міста та регіону.
// Україна молода. - 2020. -№ 106. - С. 10( 03.11.2020 )
У Дніпропетровській обласній раді 21-22 жовтня відбувся конкурс на посаду директора філармонії імені Леоніда Когана. Було двоє кандидатів: Анна Ставиченко та Олександр Хасапов. Хто ці люди, який мають досвід, освіту, чим займалися та займаються в житті?
// Українське слово. - 2020. -№ 39/40. - С. 8( 01.11.2020 )
Сокульський У Музеї шістдесятництва 10 жовтня відкрилася виставка, присвячена ювілею поета Івана Сокульського (13. 07.1940 - 22 06.1992), а також поетові Ярославу Лесіву (03.01.1943 - 19.10.1991).
Про те, як відповідає на виклики часу, оновлюючи гуманітарний простір освіти, один із потужніших університетів України, що увійшов у ТОП-20 закладів вищої освіти — НТУ «Дніпровська політехніка», ми розмовляли з заслуженою працівницею освіти України, завідувачкою кафедри філософії і педагогіки, докторкою філософських наук, професоркою Юлією ШАБАНОВОЮ.
Аналізуються статистичні показники використання сторінки краєзнавчої локації «ДніпроКультура» та флешбука «Україна – козацька держава» (кількість публікацій, охоплення віртуальної аудиторії, кількість реакцій,коментарів, репостів). Автор робить висновок, що віддалені користувачі оцінили можливість дізнаватися про новини культурного життя Придніпров’я на одній сторінці, використовувати наявну достовірну, маловідому інформацію для самоосвіти та дискутувати.
//Голос України. - 2020. - №111. - С.14( 04.08.2020 )
У Дніпропетровській області планують провести моніторинг усіх історичних будівель, а потім визначити, які з пам’яток архітектури насамперед потребують реконструкції.
Розмова з провідним українським електронним музикантом Євгеном Гордєєвим про чорний гумор, нещирість текстів, дніпровську архітектуру та плідне небуття
У рамках Всесвітнього дня охорони праці у Дніпропетровському академічному обласному українському молодіжному театрі пройшла нарада, яку провів Віталій Денисенко, директор-художній керівник, заслужений діяч мистецтв України. Вона була присвячена дотриманню правил техніки безпеки та гігієни праці при виконанні службових обов'язків всіма членами колективу.
Голова Дніпропетровського обласного комітету профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості та побутового обслуговування населення про оздоровчий сезон 2019року
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика, 2020. -№ 3. - С. 62-63( 01.03.2020 )
Присвячена Антоніні Григорівні Братчик, директору Наукової бібліотеки Дніпровського державного аграрно-економічного університету, до 60-річчя від дня народження та 25-річчя керівництва бібліотекою.
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика, 2020. -№ 2. - С. 13-15( 01.02.2020 )
Висвітлюється досвід Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія щодо використання нових інформаційних технологій в просуванні та популяризації читання.
Думки з приводу святкування 85-річчя Дніпропетровської організації Національної спілки письменників України, одного із найстаріших літературних осередків.
Нещодавно місто Покров Дніпропетровської області прикрасили новим арт-об’єктом. На дебютному для Покрова муралі зображена маленька дівчинка, яка тримає на руках собачку
В Днепре коллекционеры зарабатывают на антиквариате: на досках объявлений в сети можно встретить десятки самых разнообразных лотов. Здесь предлагают старинные монеты, бронзовые статуи, вазы, оружие, картины и часы.
Валерий Васильевич работает обычным дворником, несмотря на возраст, шустро поднимает с земли брошенные бумажки и бутылки. При этом не ворчит и не ругается, а что-тонапевает себе под нос. Таким вот оптимистично настроенным и сняла его на видео одна из местных жительниц. Видео разместила в сети, написав, что в разговоре Валерий упомянул, что его мечта – научиться играть на баяне и создать свой музыкальный ансамбль.
В День космонавтики, 12 апреля, в Днепре впервые стартует пройдет двухдневный фестиваль, в рамках которого состоятся и интерактивные лекции на тему освоения космоса, флешмоб, а также вечеринка. Корреспондент "Сегодня" узнал, чего ждать горожанам от фестиваля и что интересного посетить.
У Дніпрі, в Музеї українського живопису, до п’ятої річниці окупації Криму й 75-х роковин депортації кримських татар та інших народів півострова презентували художній проект Сергія Бурбела QIRIM.
Ян Валетов рассказал «2000», что может читать все что угодно, лишь бы было хорошо написано, что много книг из своей библиотеки он раздал, оставив себе только любимое, что сейчас он читает о Дрейфусе и Цицероне, а в списке авторов главных книг жизни у него значатся Булгаков, Маркес, Стругацкие, Кинг и Аберкромби.
Проаналізовано електронні колекції документів бібліотек Дніпра як складника бібліотечно-інформаційного потенціалу міста. Визначено роль цих ресурсів в інформаційному просторі, а також перспективи їх подальшого створення, формування, використання та розвитку в бібліотеках Дніпра.
У найближчі два місяці із США в Україну повернеться картина художника Михайла Паніна «Таємний виїзд Івана Грозного перед опричниною», яка викрадена з Дніпропетровського художнього музею в роки Другої світової війни.
В парке им. Шевченко завершили капитальную реконструкцию освещения нескольких аллей, которую компания ДТЭК проводила в рамках программы социального партнерства с городом.
Днепрянка просит помощи для установления мирового рекорда.
Владелице самой большой в Украине коллекции божьих коровок нужны помещение, переводчик и биолог.
// Культура і життя. - 2018. -№ 44. - С. 8-9( 02.11.2018 )
7 жовтня 2018 року у Києві в Будинку Офіцерів ЗСУ успішно пройшла вистава Дніпровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка «Війни Нема… Є» за мотивами творів письменника Бориса Гуменюка.
Будинок-музей академіка Дмитра Яворницького відзначає скромний ювілей. Три десятиліття тому цей красивий і старовинний особняк біля парку ім. Шевченка, в якому жив і працював невтомний дослідник історії запорізького козацтва, відчинив свої двері для відвідувачів.
28—30 вересня у Дніпрі вперше відбудеться новий Міжнародний книжковий фестиваль Book Space. Назву масштабного культурного заходу можна перекласти як «книжковий простір» або «книжковий космос».
Днепр смело можно назвать городом-рекордсменом. В минувшие выходные, когда горожане отмечали 242-ю годовщину с момента основания города, удалось установить сразу несколько рекордов, которые попали в Национальный реестр.
//Культура і життя. - 2018. - №22. - С.15( 01.06.2018 )
23 травня у Дніпрі в рамках програми Бориса Філатова «Культурна столиця» представили нове видання серії «Пам'ять міста» видавництва «Герда». Його назва «Олександр Поль. Геній міста на Дніпрі».
Народный артист Украины, актер, режиссер и сценарист уникального театра одного актера "Крик" рассказал, как ему удается завоевывать зрителя и почему ему наложили 30 швов
Самой большой коллекции каменных баб в Украине, размещенной на территории Днепровского исторического музея им. Дмитрия Яворницкого, этой весной присвоят QR-коды.
«Національна суспільна телерадіокомпанія України» запустило і вже повним ходом реалізує механізм безпрецедентного за всі роки незалежності масового скорочення журналістів, режисерів, телеоператорів та інших працівників.
У дніпровському Музеї українського живопису за підтримки програми міського голови Бориса Філатова триває незвичайна виставка під назвою «Сюрреалізм Далі».
Минулої п’ятниці у Дніпрі за участю міського голови Бориса Філатова та головного редактора «Дня» Лариси Івшиної відкрилась XIX Міжнародна фотовиставка «День»-2017.
// Слово Просвіти. - 2018. -№ 1. - С. 14-15( 01.01.2018 )
У літературному музеї Дніпра відкрилася виставка представників чотирьох поколінь талановитої родини митців Лободів: батька Віктора Миколайовича, сина Володимира, його дружини Людмили, доньки Соломії, її чоловіка Андрія Кіся та їхніх дітей Варвари і Теодора.
Спектакли в театре - это процесс не только творческий, но и технический, о котором не каждый зритель знает. И об этом мы беседуем с режиссером Днепропетровского академического молодежного театра Вячеславом Барковым.
У Покровському, що на Дніпропетровщині, сьогодні живуть майже дві тисячі вимушених переселенців. Тому саме на них передовсім ми орієнтований коворкінг, який днями відкрився у бібліотеці селища.
Унікальний фестиваль в Україні, десять років тому створений під знаком Мамая в місті Кам’янському, з часом набув статусу Всеукраїнського історико-культурологічного фестивалю «Мамай-fest».
// Україна молода. - 2017. - № 70. - С. 13( 08.06.2017 )
Минулого тижня під стінами дніпропетровських обласних держадміністрації та ради вже не вперше відбулося дійство, яке цілком можна назвати театралізованим.
// Слово Просвіти. - 2017. -№ 20. - С. 10-11( 03.05.2017 )
Лише 20 років судилося прожити у цім світі Стасієві Гречаному, щирому і гарному хлопцеві з Дніпра-Січеслава, митцеві, що залишив по собі значну творчу спадщину.
Заснований 2013 року приватний музей поставив собі за мету відродити мистецьку славу Придніпров’я, повернути призабуті імена видатних художників краю, зайнятися освітою городян і залучити молодих талановитих людей до мистецтва.
Заснований 2013 року приватний музей поставив собі за мету відродити мистецьку славу Придніпров’я, повернути призабуті імена видатних художників краю, зайнятися освітою городян і залучити молодих талановитих людей до мистецтва.
У Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д. І. Яворницького занурилися у романтичні історії минулого. Уперше до Дня закоханих тут підготували виставку «Історії кохання».
// Україна молода. - 2017. -№ 18. - С. 14( 10.02.2017 )
Серед нинішніх майстринь Петриківки особливою оригінальністю вирізняється творчість Вікторії Тимошенко. Її десять робіт були предсталені на виставці ЮНЕСКО.
// КП в Украине. - 2017. -№ 12. - С. 6( 25.01.2017 )
Служителям Мельпомены уже объявили, что с марта они будут получать на треть меньше. Артисты сетуют: и так из шести оперных театров Украины только днепровский не имеет статуса национального, где заработная плата вдвое больше, чем в академическом
// Слово Просвіти. - 2016. -№ 46. - С. 14( 30.11.2016 )
Філолог із Дніпра, автор книжок "Походження українських прізвищ" та "Українська вдача" розповів про свою дослідницьку роботу, реак-ію дніпровців на перейменування міста та свої творчі плани.
В Днепре существует единственный в стране (а возможно, и в мире) Музей креста, экспонаты которого не смогут оставить равнодушными даже людей, далеких от религии.
// Голос України. - 2016. -№ 203. - С. 5( 25.10.2016 )
У суспільно-літературній вітальні Дніпропетровської облдержадміністрації презентував свою нову книгу письменник і журналіст із Сум Євген Положій. Вона називається «П’ять секунд, п’ять днів» і є продовженням «Іловайська»
// Магістраль, 2016. -№ 69(14.09). - С. 8( 20.09.2016 )
Розповідається про цікаві місця Дніпропетровської області- «Червону церкву» у селі Рубанівське Васильківського району, мальовничі скелі на берегах ріки Інгулець поблизу селища МОДР, озеро Солоний Лиман.
В выходные исполнилось два месяца с момента открытия в Днепре первого в Украине Музея боевых действий. Эту небольшую дату в учреждении решили отметить, проведением необычной экскурсии, в рамках которой посетителям рассказывали не об экспонатах, представленных в экспозиции, а об истории создания самого проекта.
О том, как театры в нынешней экономической ситуации держатся на плаву. Чтобы лучше раскрыть театральную жизнь именно с административной стороны, мы обратились к руководителям самых крупных театров Днепра.
// Факты и комментарии. - 2016. -№ 115. - С. 11( 30.06.2016 )
О том, каким человеком был отец, «ФАКТАМ» рассказал его сын — исполнительный директор PinchukArtCentre, художественный руководитель и главный дирижер Камерного оркестра «Времена года» Дмитрий Логвин.
// Голос України. - 2016. -№ 100. - С. 13( 01.06.2016 )
В обласному центрі Дніпропетровщини офіційно відкрився музей АТО. Точніше, його вулична експозиція. Виставку розмістили на території історичного музею, одразу за експонатами про Другу світову.
// Українське слово. - 2016. -№ 17. - С. 11( 27.04.2016 )
У приміщенні Хлібні заповідника «Софія Київська» до 4 травня триває виставковий проект «Петриківський рушник». У трьох невеликих залах експонують понад 300 картин і пред метів побуту, декорованих унікальним розписом — петриківкою.
Показано работу специалистов реставрационной мастерской Днепропетровского исторического музея им. Д. Яворницкого. Среди спасенных реставраторами музея им. Яворницкого реликвий — икона «Спас Нерукотворный», оловянные литые скульптуры, бронзовые часы и гобеленовые картины.
// Україна молода. - 2016. -№ 20. - С. 11( 16.02.2016 )
Криворізький майстер гравюри на склі Василь Пилка, якому за портрет короля Кувейту пообіцяли гонорар на рівні річного бюджету України, виконання замовлення поки що відклав через участь у виставках по Європі
Про фотовиставку , що презентувала фотографії з колекцій краєзнавців, Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького, присвячену спадщині видатного дніпропетровського зодчого Олександра Красносельського.
Пропонуємо цикл занять в українській світлиці, що допомагають перетворити освітній процес на захопливі пізнавальні мандрівки до скарбниці української культури та мистецтва.
Показано глибоко трагічну постать непересічної людини, яка стала живим уособленням долі України, що у ХХ столітті здобула, втратила і відновила свою політичну свободу
В Доме-музее академика Дмитрия Яворницкого в Днепропетровске покажут экзотическую вещицу, которой защищали себя аборигены Океании, - из коллекции Миклухо-Маклая.
Василь Сідак з Дніпровокам’янки, що на Дніпропетровщині з 1964 року збирав свідоцтва старовини. Так з купи артефактів почала складатися оригінальна колекція.
Основою посібника став практичний досвід роботи авторки з відвідувачами у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Д. І. Яворницького за 2019—2023 рр. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також в інтернеті: http://visnyk.ukrbook.net/article/view/321764
Зоц ІгорНевтрачені імена
// Слово Просвіти. - 2025. -№ 8. - С. 4( 13.03.2025 )
Не зовсім особисте
Спогади про Новопавлівку — це про кілька років дитинства в селі, де мій батько Олексій Анто¬нович Зоц (1919—2004) працював учителем української мови та лі¬тератури в школах і деякий час був директором заочної школи в райцентрі Межова. У Новопав- лівці я пішов у перший клас до се¬редньої школи, де батько не пра¬цював, і там заробив похвального листа - першу маленьку перемо¬гу. Згодом батько отримав приз¬начення в сусідню Іванівку, в рід¬не село моєї мами Параски Тара¬сівни Зоц (Білицької), але Ново- павлівка назавжди в моєму серці.
Добре пам'ятаю це велике се¬ло, яке в' 70-х роках минулого століття мало всі умови для своїх жителів. Середня школа, лікарня, новий Будинок культури, магази¬ни, стадіон... Хіба що басейна не було, але навіщо, коли є річка Солона і мальовниче Гапчине плесо - чи пережило останні пів віку...
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18
Голота Любов Злукавлю я, та не злукавить слово
// Слово Просвіти. - 2025. -№ 5. - С. 10( 27.02.2025 )
Поетичні алогізми Любові Голоти настільки наївно природні, по-жіно- чому безпосередні, що сприймаєш їх одразу, без жодних застережень, - від традиційної дилеми "любить - не любить" до страху перед самотніс¬тю й розкошування нею, від намагання зупинити час до визнання його всесилля. Найскладніше, воістину малозбагненне плетиво почуттів ви¬кликає рідне слово, вперше почуте в Кривому Розі: тривожне очікування з'яви найкрихітнішої блискітки материнської мови, розгадування одвіч¬них її таємниць, сум'яття від непокори, здавалося б, простих речень та загадкової невичерпності фразеологізмів, недовіра до високих фраз й воднораз велика віра у вимовлене, сказане, коли хочеться, щоб тебе принаймні почули.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18.
Стецюк ВолодимирЗнаковий поет розстріляної епохи, якому судилося стати провісником української свободи: 115 років тому на Криворіжжі народився український поет Михайло Пронченко
Зайцев ІгорНайголовніший вчитель для пейзажиста - це природа!
// Жінка. - 2024. -№ 7. - С. 46-49( 25.12.2024 )
Також великий вплив на молодого митця справили його друзі — художники з Дніпра — Федір Павленко та Євген Негода. Творча співпраця з художником Євгеном Негодою дала можливість багато працювати на природі. Саме на пленерах закладалися основи живописної мови майбутнього художника.З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18.
.Ще 924 давні об'єкти Дніпропетровщини внесли до списку Національних пам'яток
Отже, наказом Міністерства № 786 від 06.11.2024 р. 924 об’єкти археології занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Серед цих об’єктів, зокрема:
Курган «Могила Шарова» / «Могила Брюлевата» (охоронний номер 3707-Дп), на території села Жовтоолександрівка (П’ятихатська міська територіальна громада). Курган, який жителі навколишніх населених пунктів називають «Могила Шарова» або «Могила Брюлевата», розташований за 1,25 км на південний захід від центру села, у верхів’ї б. Княжі Байраки (права притока р. Омельник).
Ім'я Надії Тітової знайоме багатьом у культурному середовищі нашого краю та всієї України. Її знають і поважають у бібліотечній спільноті, в колі наукової, освітньої, культурної інтелігенції, у керівних структурах області. Вона приваблює всіх довкола себе неспинною енергією, креативними ідеями, вміє мислити на перспективу та вирішувати складні завдання. За роки свого директорства пані Надія значно підвищила рівень роботи бібліотеки та вивела її на лідерські позиції. А шлях до цього почався в далекому вже 1975 р. Народилася Надія Миколаївна 15 вересня 1954 р. у селищі Іларіонове, тоді Синельниківського району Дніпропетровської області. Ту т у бібліотеці тривалий час працював подвижник своєї справи Георгій Могущий. Саме він і зорієнтував юну активну читачку обрати професію бібліотекаря, адже вибір професії - справа дуже важлива та відповідальна, від цього залежит ь усе подальше життя людини. З повним текстом можна ознайомитись у науково-методичному відділі ДОУНБ за адресою Бульв. Батальона Дніпро,10.
Шевченко ОксанаКультурна спадщина регіону: від покоління до покоління
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2024. -№ 3. - С. 33-35( 13.12.2024 )
Популяризація культурної спадщини регіону є актуальним напрямком роботи Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія (ДОУНБ). Петриківський розпис став регіональним культурним елементом, включеним до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО як такий, що потребує термінового захисту. З метою осмислення, збереження та популяризації народних традицій регіону в бібліотеці реалізується проект «Душа скарби прадавні стереже...». З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Тітова НадіяДніпропетровська ОУНБ: в об'єктиві трьох століть
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2024. -№ 3. - С.58-61( 13.12.2024 )
Точкою відліку історії ДОУНБ стало 9(22) травня 1834 року, коли в Катеринославі, відповідно до циркуляра Міністерства внутрішніх справ «Про заведення в губерніях публічних бібліотек для читання» в будинку Дворянських зборів була урочисто відкрита публічна бібліотека. На той час бібліотека стала першою установою культури краю і це було одним з перших культурних надбань молодого провінційного Ювілеї бібліотек (Дніпропетровська ОУНБ: в об'єктиві трьох століть Стаття присвячена 190-річчю з дня заснування Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія та описує основні історичні етапи розвитку однієї із найстаріших бібліотек України. міста, яке на той час не мало ще ні своєї газети, ні книжкового магазину, не кажучи вже про постійний театр або ж музей. Існувала бібліотека на кошти передплатників, які платили за всі види бібліотечних послуг З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Овчаренко ЕдуардТворчий десант із Дніпра
// Слово Просвіти. - 2024. -№ 30. - С. 15( 05.09.2024 )
— Своїми роботами хочемо показати велич української землі, Дніпровщину. І показуємо її на контрастах, — розповів Ігор Зай-цев. — Також виставка дає можли-вість показати глядачеві, на чому саме автор акцентує увагу. А в та-кий історичний час як сьогодні ми ще й літописці. Виставка по¬трібна як для художника, так і для глядача, який на неї прийде. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18.
Карабович ТадейФілософська парадигма творчості Лесі Степовички
// Українська літературна газета. - 2024. -N 6. - С. 30( 27.08.2024 )
Карабович ТадейФілософська парадигма творчості Лесі Степовички
// Українська літературна газета. - 2024. -N 6. - С. 30( 23.08.2024 )
Літературний процес Лесі Степовички оконтурений тріадою філософської парадигми. Говорить про це збірка любовної лірики «Перезавантаження серця» (Київ, 2022). Книгу авторки вирізнює самобутність та індивідуальність змісту і натхненність. Це зрозуміло, любовна лірика долає багато меж, тому її філософська парадигма занурюється у наратив особистісної свідомості (англ: consciousness).
Серед тем звертає увагу те, що поетеса використовує особистісні та історичні мотиви. Її зокрема приваблює тема вірності, зради та присутності. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті:
Учасники урочистих заходів мали змогу ознайомитися з мультимедійною презентацією
«Дніпропетровська ОУНБ: у вимірі трьох століть», що висвітлювала основні етапи розвитку
закладу, та переглянути на екрані добірку світлин «Бібліотека: її працівники та читачі».
З повним текстом можна ознайомитись у науково-методичному відділі ДОУНБ за адресою вул. Савченко, 10.
Шевченко ОксанаЯкісний контент, час і просування: як популяризувати подкасти в бібліотеці
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика, 2024. -№ 2. - С. 14-15( 08.08.2024 )
Подкастинг є невіддільною частиною життя мільйонів слухачів по всьому світу. Його популярність зростає щодня. Подкасти створюються з різними цілями, для різноманітної аудиторії на необмежене коло тем.
Люди насолоджуються улюбленими програмами під час прогулянок, поїздок на роботу, у спортзалі чи
вдома. Використовуючи у роботі сучасні підходи до популяризації книги та читання, бібліотекарі також
створюють бібліотечні тематичні подкасти. У сучасному світі комунікацій саме аудіовізуальній рекламі
відводиться досить важливе місце для поширення інформації про бібліотечні фонди та сервісні послуги.
Прослуховування аудіоподкастів дозволяє охопити більшу аудиторію, залучити зацікавлених користувачів відвідати бібліотечний сайт, а згодом і саму бібліотеку.
З повним текстом можна ознайомитись у науково-методичному відділі ДОУНБ за адресою вул. Савченко, 10.
Колоскова ГалинаЦифрові комунікації сучасної бібліотеки: ключові аспекти
Важливий аспект розвитку бібліотечно-інформаційного потенціалу регіону становить краєзнавча робота. Зокрема, Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека є центром
інтеграції корпоративних ресурсів регіону, електронних каталогів, баз даних, у тому числі й
краєзнавчих.
Як приклад створення спільного інформаційного ресурсу на основі внутрішніх і зовнішніх
цифрових комунікацій наведемо проєкт "Придніпровський корпоративний каталог" Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки. Завдяки співпраці книгозбірень м. Дніпра фахівці створюють сучасний інформаційно-аналітичний продукт із розпису статей періодичних видань України та країн СНД. Переваги проєкту полягають у тому, що кожен учасник виконує аналітичний розпис закріплених за ним видань, а це виключає дублювання у разі, якщо кожна бібліотека окремо розписуватиме періодичні видання. Всі учасники корпорації постійно користуються сучасним і сумісним інформаційним продуктом. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також в інтернеті:
Жилінська СвітланаЖилінська Світлана Подкастинг як перспективний напрям популяризації краєзнавчих ресурсів бібліотеки
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2024. -№ 1. - С. 15-16( 06.05.2024 )
Цикл подкастів «Визначними місцями Придніпров'я» розкриває інформацію про історичні пам'ятки та інші об'єкти, що становлять культурну цінність регіону. Ця серія подкастів є цікавою не тільки для туристів, але й для тих, хто хоче дізнатися більше про культурну спадщину Придніпров'я і його історію. На сьогодні Дніпропетровська область посідає перше місце в Україні за кількістю переселенців. Вона стала великим хабом і новою домівкою для багатьох українців. Перегляд відеоподкастів або прослуховування цього аудіоциклу значною мірою сприятиме подальшій інтеграції внутрішньо переміщених осіб у нове середовище мешкання, допоможе забезпечити їм комфортний соціальний клімат у Дніпропетровській області. Підготовлені ролики - це своєрідні віртуальні екскурсії Дніпропетровщиною. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18.
Гук В'ячеславПобудьмо в ії лусці!
// Українська літературна газета. - 2024. -N 3. - С. 37( 11.04.2024 )
1969 року український поет Семен Заславський написав і присвятив свій вірш «День предивний. Осінь. Сум…» українському поету й правозахиснику Іванові Сокульському (1940 – 1992), де є такі рядки: «Листя стримує тремтіння.// Й палить неба синій струм…» – тут синій колір митець порівнює зі струмом, тобто з тією силою, яка неймовірна від своєї природи, яка концентрує всесвіт, перетворюючи його на зсідок – крові, пам’яті. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також в інтернеті:
Колоскова Г.Цифрові комунікації сучасної бібліотеки: ключові аспекти
Важливий аспект розвитку бібліотечно-інформаційного потенціалу регіону становить краєзнавча робота. Зокрема, Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека є центром інтеграції корпоративних ресурсів регіону, електронних каталогів, баз даних, у тому числі й краєзнавчих. Як приклад створення спільного інформаційного ресурсу на основі внутрішніх і зовнішніх цифрових комунікацій наведемо проєкт "Придніпровський корпоративний каталог" Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки. Завдяки співпраці книгозбірень м. Дніпра фахівці створюють сучасний інформаційно-аналітичний продукт із розпису статей періодичних видань України та країн СНД. Переваги проєкту полягають у тому, що кожен учасник виконує аналітичний розпис закріплених за ним видань, а це виключає дублювання у разі, якщо кожна бібліотека окремо розписуватиме періодичні видання. Всі учасники корпорації постійно користуються сучасним і сумісним інформаційним продуктом З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також в інтернеті:
Це вже третя п’єса, яку ставить на сцені ДРАМіКОМу київський режисер Ігор Матіїв.
«Це вистава про красу, бізнес, шлях нагору і про те, яку ціну людина платить, щоб опинитися на вершині. Розповідаємо про реальну жінку, тож, думаю, її історія буде і повчальною, і корисною», — каже він.
Троє із дев’яти акторів, задіяних у виставі, грають головні ролі.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також в інтернеті:
От, приміром, безплатна екскурсія «Дніпро єврейський» — тут ви дізнаєтесь про старі синагоги, квартири рабинів у великому єврейському кварталі, про найбільший єврейський культурно-діловий центр «Менора».
Працівники центру наводять численні приклади, коли із будівлями пов’язані старовинні легенди. Один з таких — «будинок із жабами» по вулиці Писаржевського, 5. Кажуть, жаби на споруді заявилися через нерозділене кохання. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті:
Працівники Центральної бібліотеки Нікопольської ЦБС спільно з помічниками-волонтерами облаштовували укриття в підвальному приміщенні будівлі закладу. Почали приходити мешканці міста, щоб бути разом, подолати відчуття розгубленості та страху, щоб у спільній роботі поспілкуватись, а ми, бібліотекарі, стали, по можливості, обслуговувати маленьких і дорослих користувачів. Під гаслом «Кожен робить те, що в силах» бібліотекарі, користувачі та небайдужі мешканці міста шукали тканини потрібного кольору, різали їх на стрічки та плели маскувальні сітки. Ставши учасниками проекту «Теплі руки», плели шкарпетки й напіврукавички для захисників, шили подушки й наволочки, чоловічу білизну, виготовляли наколінники, розпізнавальні стрічки для тероборони, шили українські прапори. Згодом оголосили збір коштів, речей і гостинців для воїнів ЗСУ... З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18
Орлова Валентина Бо серце тужить за тобою
// Слово Просвіти. - 2024. -№ 2. - С. 14( 01.02.2024 )
У своїй книжці Микола Чабан цікаво оповідає про маловідомі або зовсім невідо¬мі сторінки історії української Алупки. З неї, сторінка за сторінкою, дізнаєшся й про те, як перлина півдня надихала на творчість письменників і митців. Автор розлого скористався мемуарною літерату¬рою, епістолярною спадщиною класиків, старою пресою:
Чи є в книжці відкриття? Звісно, є! Ав¬тор просиджував у київських архівах, львівському меморіальному музеї співця Алупки художника Івана Труша, щоб са¬мому знайти і нас збагатити абсолютно но¬вим прочитанням українського сліду в Криму. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18.
Прадід Юрій Дмитро Харитонович Баранник: учений, педагог, людина
// Мовознавство, 2023. -№ 6. - С. 62-70( 22.01.2024 )
Народився Д. Х.
Баранник 15 грудня 1923 р. в с. Пушкарівка Верхньодніпровського району, що на
Дніпропетровщині. З особливою теплотою згадував Дмитро Харитонович рідне село:
«Пушкарівка — колись велике красивесело — лежить на правому березі Дніпра, зі сходу і заходу (відповідно) його омивають річки Самоткань і Домоткань — притоки Дніпра. Пушкарівка є ніби продовженням м. Верхньодніпровська в західному напрямку. Є певні
свідчення про Пушкарівку в історіографічній літературі. У праці «Россия.
Полное географическое описание нашого Отечества», виданій за редакцією В. Семенова-Тянь-Шанського 1910 р. в С.-Петербурзі, зазначається: «Почти в смежности с городом [Верхнеднепровском] на р. Домоткани лежит многолюдное волостное село Пушкаревка, известное с ХVІІ в. как собственность знаменитого полтавского полковника Мартына Пушкаря. Прежде в Пушкаревке находился женский монастырь, который был упразднен в 1786 году. Нынешняя церковь села была монастырской; она построена в 1762 году. На бывшем еще монастырском кладбище похоронена Матрена Васильевна Кочубей, дочь генерального судьи Василия Кочубея и крестница гетмана Мазепы. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також в інтернеті:
«Спочатку в нас виникла ідея прикрасити жовті шкільні автобуси синіми орнаментами. Оздобити у кольорах українського Прапора. Вийшов рекорд – найбільша кількість автотранспорту, розписаного «петриківкою». Заявляємо про наше надбання всьому світу. Бережемо, розвиваємо, передаємо із покоління в покоління», – сказала Петриківський селищний голова Наталія Коваленко.
Окрім шкільних автобусів розписали й півстолітній трактор. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті:
Лучка ЛюдмилаПосвята Харкову: книжкова колекція харківських видань ХІХ - початку ХХ ст. у фондах наукової бібліотеки
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2023. -№ 4. - С. 18-19( 05.01.2024 )
Під час дослідження виявлено книжкові видання XIX -початку XX ст., які вийшли друком у видавництвах Харкова і різними шляхами надійшли до Катеринослава. Загальна кількість харківських видань у Науковій бібліотеці Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (НБ ДНУ) нараховує понад 2 тис.
примірників XIX - початку XX ст.
За допомогою «Каталогу» Є. Самінського було виявлено харківські примірники початку XIX ст., цікаві за роком видання, авторськими колективами, внутрішнім оформленням, печатками.
Дослідження спирається на колекцію стародруків та видань XIX - початку XX ст. з фондів
Наукової бібліотеки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, яка є міцним підґрунтям у вивченні української книговидавничої справи.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Шевченко ОксанаБезбар'єрність - визначений вектор розвитку українського суспільства
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2023. -№ 4.( 05.01.2024 )
Колектив Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія (ДОУНБ) активно долучився до реалізації флагманського регіонального проекту - «Цифрова безбар'єрність публічних бібліотек Дніпропетровської області». В ході реалізації цього проекту планується 80% публічних бібліотек територіальних громад області забезпечити доступом до Інтернету та створити у головних бібліотеках територіальних громад хаби цифрової освіти, де кожен мешканець матиме можливість отримати доступ до цифрових послуг. В рамках цього проекту за активної підтримки місцевої влади та ГО «Цифрова Дніпропетровщина» було безкоштовно передано до публічних бібліотек області 164 роутери.
Фахівці ДОУНБ провели низку навчальних вебінарів для публічних бібліотек регіону за різною тематикою
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Перфецький Юрій"Мовне взаємозбагачення" чи русифікація української мови?
У 1964 році у Дніпропетровському на цю тему вийшла була спеціяльна праця В. Ільєнка: Формування єдиного фонду нової лексики в мовах російської та української соціалістичних націй. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також в інтернеті:
// Сучасність, 1976. -№ 4. - С. 52-54( 01.01.2024 )
Народився він 2. 3. 1902 року, молодість провів у Дніпропетровському (тоді Катеринослав). Про ці роки згадує Є. Єнджеєвіч у вступному слові до польського видання книжки І. Шаповала В пошуках скарбів (1971). Він блукав по слідах давньої Запорозької Січі, тут засвоїв українську мову, зазнайомився з українською культурою й захопився нею. А з книжок і музею Д. Яворницького вивчав історію українського народу.. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті:
Олійник НаталіяЛітература, опалена війною: VIII всеукраїнська наукова конференція
// Слово і час. - 2023. -№ 4. - С. 125-126( 06.11.2023 )
Тему першого пленарного засідання — «Людина і війна: рефлексія сьогодення в історичному дзеркалі» — визначила проблематика доповідей Раїси Мовчан, Людмили Тарнашинської, Світлани Лущій, Сніжани Жигун (Київ), Фелікса Штейнбука (Братислава), Нінелі Заверталюк (Дніпро), що стосувалися осягнення в художніх творах української літератури, зокрема й Олеся Гончара, персонального й суспільного досвіду українців-воїнів, партизанів, біженців, українців-добровольців і українців-дезертирів. Болісний нерв сучасної фронтової поезії пульсував у виступах Ігоря Павлюка (Київ), Тетяни Попової-Бонналь (Іспанія), Василя Будного (Львів).З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
У дописах збережено стиль і правопис оригіналу. А також представлено малюнки, створені в межах всеукраїнського флешмобу «Діти України за мир».
Вітаю всіх! Мене звати Іляна Афім'їна. Я з Кривого Рогу. Нещодавно моє місто ще було прифронтовим... Як я наближаю Перемогу? Як дитина, я можу наблизити Перемогу, по-перше, гарними оцінками та старанністю. На сумлінне виконання домашніх завдань витрачаю так багато часу, що не маю можливості так гостро відчувати пекучій біль війни. Часто нам задають цікаві завдання, які виконую швидко та натхненно. Праця та саморозвиток допомагають мені старанно вчитися.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті:
Серед співробітників Дніпропетровської ОУНБ імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія є чимало фахівців, які безпомилково відчувають психологічний стан користувача та його потреби, тобто фактично вони є бібліотерапевтами. У 2022 р. ці працівники ініціювали започаткування в бібліотеці проекту «Книжка Сеанс книготерапії «Душу лікує добро і слово» замість ліків», якии мав на меті не тільки надавати відвідувачам експертну психологічну підтримку, а й пропонувати кожному охочому індивідуально підібрану літературу задля збереження ментального здоров'я. З повним текстом можна ознайомитись у науково-методичному відділі ДОУНБ за адресою вул. Савченко, 10
Перша прем’єра 50-го ювілейного сезону Дніпровського академічного театру опери та балету («Дніпро Опера») «Хитрий Лис» свідчить, що й мистецтво культивує цю аксіому активно й ефективно. Адже точкою відліку вистави за поемою Івана Франка у Дніпрі стала… Львівська опера. 2020 року її художній керівник Василь Вовкун випустив прем’єру «Лис Микита», і чи не найвлучнішим визначенням її стало гучне, однак цілком справедливе щодо вистави слово «безпрецедентна». З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також в інтернеті:
Нагадаємо, нещодавно Міністерство культури та інформаційної політики внесло обряд приготування Карнаухівської зливаної каші до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Як зазначили в міністерстві, традиція приготування цієї страви тісно пов’язана з історією селища від часу заснування його славнозвісним козаком Семеном Карнаухом у 1737 році. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті:
Рибальченко ВолодимирУ бібліотеках створюють освітні простори для юні
//Голос України. - 2023. - №183. - С.8( 20.09.2023 )
У цьому істотно допомагають партнери з міжнародних організацій та фондів. Завдяки налагодженому співробітництву у громаді створюють простори комфорту та відпочинку маленьких містян і переселенців.
Освітні дитячі хаби та цифрові простори з’являються на базах шкіл, бібліотек, центрів дитячо-юнацької творчості. Всі, а їх 21, розташовані в будинках, де є сертифіковані ДСНС укриття, або такі об’єкти є у безпосередній доступності. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті:
Основу бібліотечно-інформаційного потенціалу регіону формують Дніпропетровська обласна
універсальна наукова бібліотека, спеціалізовані бібліотеки, наукові бібліотеки закладів вищої
освіти, публічні бібліотеки, бібліотеки технікумів, коледжів і шкіл. Ці структури є повноправними учасниками цифрового інформаційного простору, що концентрують і переробляють
інформацію, створюють власні та спільні ресурси, сприяють забезпеченню інформаційних
потреб користувачів .
У сучасних умовах бібліотечну мережу Дніпропетровського регіону слід аналізувати як
важливий сегмент його інформаційної інфраструктури. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також в інтернеті:
Горчинська Валентина VI Міжнародний форум молодих бібліотекарів // Бібліотечна планета, 2023. -№ 2. - С. 31-33 VI Міжнародний форум молодих бібліотекарів
Б. Ланін, бібліотекар 1-ї категорії Дніпропетровської ОУНБ імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія, розповів про проекти бібліотеки, спрямовані на психоемоційну підтримку користувачів у теперішній непростий час за допомогою книги та читання. Так, проект «Книжка замість ліків» пропонує відвідувачам рекомендований список літератури «Книжкові рецепти від А до Я», складений з урахуванням їх емоційного стану - гніву, тривоги, втоми, розпачу тощо. У бібліотеці проводять сеанси книготерапії «Душу лікує добре слово»; щотижня, з допомогою волонтерів та спонсорів, організовують інтерактивні зустрічі для дітей, зокрема, літературний квест «Козацькими шляхами»; створено культурно-мистецький майданчик «Об'єднані читанням та творчістю»; проведено фотомарафон під девізом «Від краєзнавства - до краєлюба»; для віддалених користувачів діє онлайновий мотиваційний проект «Книга для душі».
Рибальченко ВолодимирДніпро: Організатори заходу запропонували побачити життя крізь війну
//Голос України. - 2023. - №162. - С.4( 21.08.2023 )
Багатьох відвідувачів виставки зацікавили роботи художниці з Маріуполя Олени Мурашкіної із серії «Життя крізь війну». Вони присвячені її рідному місту. Частина картин — про власні почуття до нього. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті:
Провідними центрами інтеграції інформаційних ресурсів регіону є Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека (ДОУНБ) та наукові бібліотеки закладів вищої освіти. Пріоритетними категоріями читачів для ДОУНБ є фахівці різних галузей економіки, культури, освіти та науки, тому розкриття наукового потенціалу, донесення до суспільства та держави інформації щодо здобутків вітчизняних дослідників є одним з основних напрямів діяльності установи. Бібліотека активно інформує користувачів про інновації в науці, популяризує здобутки українських учених і проводить безоплатні консультації патентного повіреного України в межах соціокультурного проєкту "Інформаційноправовий центр "Інтелектуальна власність". З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також в інтернеті:
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика, 2023. -№ 2. - С. 29-31( 31.07.2023 )
Дніпропетровська
обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов'янських Кирила і
Мефодія (ДОУНБ) взяла на себе методичне керівництво регіональною кампанією та
розробила на сайті бібліотеки тематичну сторінку, де були розміщені положення
про організацію і проведення регіональної кампанії. Усі бібліотекарі області мали
можливість використовувати у своїй роботі методичні рекомендації з
найрізноманітнішими формами масової роботи, приклади презентаційних матеріалів
і буктрейлерів. До уваги користувачів були представлені роздаткові матеріали, а
саме: настінний постер та інформаційні флаєри. На жаль, війна перекреслила
багато планів і можливостей книгозбірням області.З повним текстом можна ознайомитись у науково-методичному відділі за адресою : вул. Савченка,6
Рибальченко ВолодимирТворчість і туба від гаубіці
//Голос України. - 2023. - №131. - 30 червня. - С.11( 19.07.2023 )
Участь взяли дев’ять команд, що виступили на сцені Міського палацу дітей та юнацтва. Як розповіли у міськраді, через воєнний стан у цьому році формат конкурсу змінився. Заклади вищої освіти самостійно визначили свого делегованого представника, а сам конкурс відбувся в один етап.
Темою, що її запропонували самі учасники, стала популяризація волонтерського руху серед студентства.
«Цього року конкурс особливий ще й тим, що перемогли всі команди. Хлопці та дівчата вийшли з пропозицією, аби всі кошти, отримані за перемогу, скласти і, об’єднавшись, придбати автівку для наших захисників, завдяки яким можемо збиратись на такі заходи, та й загалом жити. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також в інтернеті:
’’Третю симфонію” Штогаренко написав у 1971 році. Її авторові було тоді 69 років (він народився 15 жовтня 1902 року в селі Нові Кайдаки на Катеринославщині). Але не зважаючи на
такий ’’зрілий” вік, у композитора ще великий запас творчої енергії. Того ж року він написав монументальну сонату для віольончелі з фортепіяном, хори а capella (без супроводу
фортепіяна чи інших музичних інструментів), а також поему для хору з оркестрою. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також в інтернеті:
Опіки держави потребують і дерев’яні храми Лівобережної України. До президії правління НСКУ звернулися представники громадськості м. Новомосковська Дніпропетровської області з проханням захистити національну святиню й рідкісну пам’ятку, один із оберегів духовної культури українського народу - Свято-Троїцький собор XVIII ст. Будівництво й історія цього храму є яскравим свідченням незламного духу наших предків і високої майстерності народних зодчих. Зведений архітектором Якимом Погребняком у 1775-1778 рр. в центрі Самарської паланки за ініціативи кошового Чепіги та самарського полковника Головатого, собор став шедевром українського дерев’яного будів-ництва епохи козацького бароко. Архітектура цього стилю є самобутнім внеском українського народу до скарбниці світової культури, духовним джерелом національного самоствердження. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18
Кравців БогданЛеся Українка про російсько-українські взаємини
У сучасних енциклопедіях, не лише в «Українській Радянській Енциклопедії», але і в еміграційній «Енциклопедії Українознав'ства», даних про те, хто такий Михайло
Васильович Кривинюк, немає. У п’ятому то.мі київського видання «Леся Українка. Твори в п’яти томах» (Київ, 1951—56), що в ньому зібрані листи Лесі Українки з 1881—1913, вміщено тільки дев’ять листів М. В. Кривинюка, усе з 1908—13 років...
Місце Михайла Васильовича Кривинюка в житті й у формуванні ідейного світогляду Лесі Українки можна висвітлити правдиво тільки тепер, піїсля виходу праці Ольги Косач-Кривинюк 1970 року, на основі поданих у ній довідок, особливо ж на основі дуже живого й активного листування Лесі Українки з М. В. Кривинкжом протягом сімнадцяти років, починаючи з перших місяців 1897 року, коли він сидів у київській тюрмі за участь у студентських демонстраціях, аж до останніх місяців життя поетки. З повним текстом можна ознайомитись у українсько-канадському центрі ДОУНБ за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті видання :
Низка учасників зустрічі була переконана: пам'ятники, особливо пов'язані зі спадщиною держави-агресора, необхідно знищувати, щоб від духу ворога не залишилося навіть нагадування у майбутньому!
Ним опонували ті фахівці, які пам'ятали про ідею створення в Дніпрі Музею тоталітарного минулого, яка живе з 2014 року.
«Валерій Гарагуц, у минулому – дніпровський медійник і підприємець, мистецтвом ткання зацікавився 10 років тому. Тоді ж, розповідає, власноруч зробив свій перший ткацький верстат. Для людини з технічною освітою це було нескладно.
«Завжди мріяв мати ткацький верстат. Шукав, хотів купити, не знайшов, адже те, що продається, – мотлох. Або ж дуже дорогі – коштують, як автомобіль. У житті я до того ніколи верстату не бачив, дивився картинки в інтернеті. У мене технічна освіта. Тому купив дерев’яні бруски, взяв і зробив на одному диханні – прямо в квартирі. Але потім зрозумів свої помилки, почав його удосконалювати. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Це покажчик продовжує серію бібліографічних видань Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія і представляє історію розвитку сучасної літератури Придніпров’я як цілісного, самодостатнього, самостійного явища, що на рівних правах взаємодіє з іншими культурними напрямками З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті: https://www.gorod.dp.ua/news/215316
Горалська Д.У Чехії відкрилася виставка Дніпровського Центру сучасної культури
Ця експозиція стала продовженням співпраці, яку наші команди почали ще минулої осені. До підготовки виставки ми запросили кураторів Clemens Poole, Yulia Krivich та Milena Khomchenko. Протягом останніх місяців вони працювали над концепцією проєкту, а наша команда допомагала перевезти частину мистецьких робіт з України до Чехії. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
То, что происходит в последние несколько лет с выдающимся памятником архитектуры 1920-х годов, похоже на дурной сон с очень быстро развивающимся сюжетом.
Относительно недавно, в апреле 2017-го это величественное здание, сооруженное по проекту легендарного архитектора Александра Леонтьевича Красносельского, отметило свое 90-летие. Тогда бывший «Дворец охраны здоровья» (за ним укоренилось название «Дворец профилактики») был совершенно цел и функционировал – здесь располагалась поликлиника 2-й горбольницы.
Но последующие события привели к удручающим для этого здания последствиям.
Тут є три зали, в яких знаходиться близько 1000 експонатів 1960-1990-х років. Іграшками, іграми та всім, що пов'язано з дитинством, «нашпигован» буквально кожен квадратний метр музею, включаючи переходи між сходами та крихітними закутками.
Музей теплий, душевний та дуже цікавий. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті :
Петро Магденко народився в грудні 1922 року. Перед Другою світовою війною навчався в Дніпропетровському художньому училищі, де його педагогом був Микола Погребняк.
В роки війни опинився в Німеччині. Виїхав згодом до Канади, де жив і творив до своєї смерті. У Торонтському мистецькому коледжі його вчителем був канадський художник Джон Альфсен (1902-1971).
- У цієї будівлі не відомі точно ні дата побудови, ні архітектор, - зазначає Максим Кавун. – Особняк – міський «рекордсмен» за кількістю та якістю декору на ньому. Його прикрашають фігури трьох сатирів, єдиного у місті тритона (хлопці з хвостом риби) та інші цікаві елементи. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті :
Ольга Косач-Кривинюк, псевд. Олеся Зірка (26 травня 1877, Звягель, Волинська губернія - 11 листопада 1945, Авґсбурґ, Німеччина) – українська письменниця, літературознавиця, перекладачка, викладачка, бібліографиня, етнографиня, лікарка за фахом, член Петербурзької та Київської «Просвіт». Дочка Олени Пчілки та Петра Косача, сестра Лесі Українки, Михайла Косача, Оксани Косач, Миколи Косача та Ізидори Косач, дружина Михайла Кривинюка, племінниця Михайла Драгоманова.
В Екатеринославі першу родина поселилася в сільській хаті, серед “пустині”, а згодом патронат побудував їй окремий будинок, подвір’я якого Ольга Петрівна перетворила в квітучу оранжерею, садячи «всяку всячину» – квіти, полуниці, соняшники. До неї приїздили погостювати сестри Ізидора та Оксана з своїми дітьми — Ольгою та Оксаною, а також інші члени родини. Найчастіше бував чоловік Михайло Васильович.
Цього разу у нашому напівпідвальному приміщенні, що веде до музейного освітного хабу, з'явилися візуальні реконструкції воїнів різних часів, які жили на українських теренах. Автором цих реконструкцій є Сергій Шаменков. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті : https://gorod.dp.ua/news/214604
«Відомі краєзнавці та історики Губиниської громади чомусь впевнені, що так званий, Миколаївський розпис, як окреме автентичне мистецтво, виник на території Присамар'я на початку ХVIII століття. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті :
Вюртемберзький філармонічний оркестр Ройтлінгена, що знаходиться на південному заході Німеччини, виступив із ініціативою про надання патронату одному з українських оркестрів. І вони обрали нас! Директор Вюртемберзької філармонії Корнеліус Грубе дізнався про потреби нашого симфонічного колективу і надіслав допомогу. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті : https://gorod.dp.ua/news/214563
Сухоніс ФідельУ Дніпрі підбили підсумки конкурсу імені Гончара
Особливо прикметно й зворушливо, що цьогоріч серед лауреатів - професорка ФМК Ірина Цуп’як та колишній студент НТУ " Дніпровська політехніка Рашад Тагієв. Побажання подальших успіхів отримали від заслуженого журналіста України, відомого краєзнавця Миколи Чабана.
А присутність серед нагороджених капелана Василя Колодія та письменника Євгена Безуса надала зібранню особливої духовності. Одне слово, зібрання справді гарних людей.
…висуванці, які нищать українську культуру, як Володька Лобода в «Соборі», тільки іншого маштабу, республіканського. Вони впізнали свою подобу в Володці і тому так гостро напали на Гончара. І зробили це собі на шкоду, бо відносно слабий роман зробили політичною подією, надали йому позалітературного значення.
За цих обставин проблеми стилю, літературної вартости твору стали другорядними. А шкода, бо питання стилю мусіло б бути в літературі першорядним, бо доки ж їй жити на чужому терені й бути «художньою» ілюстрацією пропаганди. На жаль, і стиль визначається політикою, і це легко простежити на «Соборі». Коли, наприклад, Гончар мусить завершити екскурс в історію козаччини ентузіястичним висновком про наповнення державних елеваторів колгоспним хлібом, — це питання не тільки літературної правдоподібности, а й стилю. Бо коли письменник дає волю своєму надхненню, він думатиме лише про точність вислову, коли ж йому доводиться вдаватися до свідомого фальшу, його конечно треба прикривати пишними словесними шатами. І в цій пишній оздобі, багатослівній описовості головна хвороба стилю української радянської літератури.
«Днепровский научно-технический музей «Машины Времени» при партнерской поддержке ГО «Джерело Підтримки» в лице Динник Л.Ю., принимает участие в конкурсной грантовой программе «Восстановление культурно-художественной деятельности» от Украинского Фонда Культуры и представляет интерактивный проект «Генерация». З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Попри війну фахівці управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міськради продовжують обстежувати стан знакових історичних об'єктів міста.
Стан багатьох із них викликає тривогу.
Це стосується і Свято-Миколаївського храму (Брянської церкви) на проспекті Нігояна.
«Колекція робіт «Grain of Life» презентована у галереї Zanna Art у Варшаві.
«Prometeusz dla Ukrainy» - під такою назвою 27 та 28 січня проходить благодійна виставка-перформанс українського мистецтва від мистецької агенції Free Art за підтримки фонду CharitableCryptoUnion.
Цього разу у нашому напівпідвальному приміщенні, що веде до музейного освітного хабу, з'явилися візуальні реконструкції воїнів різних часів, які жили на українських теренах. Автором цих реконструкцій є Сергій Шаменков. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті :
Віра Іванівна Павленко (04.07.1912 – 02.06.1991) – наша землячка, яка народилася в Катеринославі та присвятила все життя пропаганді знаменитого Петриківського розпису. Своє дитинство вона провела у Петриківці, де до таємниць цього розпису Віру долучила її мати Параска Павленко, яка була відомим майстром цього мистецтва.
Заслужений майстер народної творчості України, одна з найвизнаніших майстринь Петриківського розпису. Особливу відомість їй приніс той факт, що вона була основоположницею застосування петриківського розпису на фарфорі.
На виставці у Києві представлено понад 50 найзнаковіших робіт Віри Павленко.
Ніка Стрілецька почала малювати буквально у дитинстві, а з трьох років почала брати участь у різноманітних конкурсах та добиватися на них нагород. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті :https://gorod.dp.ua/news/214478
Загінайло ВіталійДніпровський фотохудожник випустив диво-календар на 2023 рік
«Більша частина тих, хто підписан на мої соціальні мережі, знають мене як балетного фотографа.
І ви знаєте, що щороку я випускаю календар зі своїми фотороботами, які стали результатом авторського проекту «Місто в танці» або «Балет у великому місті».
Але, на жаль, 2022 рік вніс свої корективи. Творчі плани і ідеї для нових кадрів в один момент згасли. У моїй країні розпочалася війна. Військова агресія росії проти України, яка йде до цього дня.
Артоб’єкт зроблений з автомобільних ресорів і важить аж 2,5 тонни. На початку війни бронежилети саме з цього матеріалу врятували сотні життів. Автор скульптури - житель Запоріжжя Євген Балагун. З лютого він працює в волонтерському центрі «Паляниця», де і виготовлялася така амуніція для Захисників, повідомляє Gagarin Park. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті :
Поставив цей мюзикл режисер Артур Прокоп’єв, який раніше працював у Київському академічному обласному музично-драматичному театру імені Панаса Саксаганського у Білій Церкві й був відзначений багатьма престижними театральними нагородами. Зокрема, він отримав премію Кабміну України в номінації «Театральні вистави для дітей та юнацтва» за виставу «Король Лев». З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті: https://gorod.dp.ua/news/213904
.За малюнком дніпровського художника випустили 5-доларову монету
//gorod.dp.ua/news/213865( 10.01.2023 )
Цьогоріч подяки від Міністерства освіти та науки України отримали 42 викладачі. Їх вихованці перемогли на Всеукраїнському конкурсі науково-дослідницьких робіт. Нагородили і 12 переможців виставки «InventorUA», – розповіла директорка Дніпропетровського віддіЯк відзначають фахівці, присвячена відважним захисникам «Азовсталі» монета має гарний дизайн, високий рельєф, античну обробку та поставляється замовнику разом із фірмовим футляром та сертифікатом про автентичність монети. Головна цінність монети – у її лімітованому тиражі! Усього випущено лише 333 монети. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
.Як на вулицях Дніпра проводиться Різдвяний фестиваль
//gorod.dp.ua/news/213633( 03.01.2023 )
Цей яскравий фестиваль різдвяних пісень, пов'язаний із цим святом народної творчості, більше 10 років проводився у Дніпровському Будинку мистецтв. Але цього року через війну він проходить у новому форматі.
Фестиваль стартував напередодні 25 грудня та триватиме до 7 січня, передаючи своєрідну естафету від Різдва нової дати святкування до колишнього обчислення.
Щоб залучити до свята якнайбільше городян, заходи фестивалю відбуваються у різних районах Дніпра.
Незважаючи на війну і значну кількість мешканців Дніпра (перш за все, потенційних наречених), статистика зареєстрованих шлюбів приємно дивувала весь рік. На найвищому рівні був і показник новонароджених. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті: https://gorod.dp.ua/news/213592
Семенчук ІринаУ Дніпрі відкрили яскраву виставку живопису
//gorod.dp.ua/news/213595( 02.01.2023 )
Про нову виставку в університеті повідомили таке:
«В Університеті митної справи та фінансів відкрилась виставка живопису члена Національної спілки художників України Зайцева Ігоря Анатолійовича "Рапсодія мого життя".
Семенчук ІринаУ Дніпрі відкрили яскраву виставку живопису
//gorod.dp.ua/news/213595( 02.01.2023 )
Ігор Анатолійович Зайцев - не зовсім типовий художник: його основна робота не пов'язана з мистецтвом. У молодості він був футболістом та грав у другій лізі. Наразі працює в Університеті митної справи та фінансів на кафедрі фізичного виховання та займається тренуванням футбольної команди цього виша. Але його художні роботи - це вираз стану його душі і тому вони цікаві для глядача. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:https://gorod.dp.ua/news/213595
Семенчук ІринаУ Дніпрі відкрили сімейну виставку Клопко
Це своєрідна присвята голові роду Клопко Георгію Костянтиновичу ( 1937 – 2015) - кандидату архітектури, завідувачу кафедри архітектурного проектування (2002 – 2009 рр.), відміннику освіти України, член-кореспонденту Академії будівництва України, одному з основоположників Архітектурної школи Придніпров’я.
На виставці представлені його роботи, написані в різні роки в техніці акварель та гуаш. А також роботи його дружини - Ганни Клопко, яка теж архитекторка.
У 2022 році нагороду присуджували за волонтерську, просвітницьку діяльність, всебічну гуманітарну допомогу ЗСУ, громадянам України, за підтримку героїчної боротьби українського народу проти російської агресії. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті: https://www.gorod.dp.ua/news/212339
Галай ІринаНа обстріл рашистів поети Дніпра відповіли полум'яним словом
//www.gorod.dp.ua/news/212338( 01.01.2023 )
Нагадаємо, що такий провулок було створено кілька років тому. Він пов'язує Троїцьку площу та площу Героїв Майдану.
Як уже розповідав Міський сайт, цього року, незважаючи на війну, цей провулок набув нового вигляду, у ньому на День міста з'явилися нові цікаві розписи та інсталяції.
Незважаючи на регулярні обстріли Дніпра рашистами, тривалі відключення електрики та інші проблеми, у Мистецькому провулку пройшов незвичайний поетичний вечір.
Ярошенко ОлександрДніпровський фотограф та краєзнавець видав яскравий календар на 2023 рік
//gorod.dp.ua/news/212758( 01.01.2023 )
Календар формату А-3, 13 аркушів глянсевого паперу щільністю 180 мг. На металевій пружині зі зручним гачком-рігелем, тож його можна повісити де завгодно. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:https://gorod.dp.ua/news/212758
.У Дніпрі видали календар пам'ятних дат на 2023 рік
//gorod.dp.ua/news/212800( 01.01.2023 )
Календар доповнено статтями відомих істориків Дніпра про майбутні дати. Серед них – чудово відомі читачам Міського сайту Максим Кавун, Юрій Берестень, Олександр Харлан, Микола Чабан, Ігор Кочергін та інші фахівці. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Тимощенко НоннаБудинок-музей Олени Блаватської нарешті отримав охоронну зону
//gorod.dp.ua/news/213263( 01.01.2023 )
Межі охоронної зони встановлені з урахуванням розпланувально-просторової еволюції історичної ділянки пам’ятки та сусідньої ділянки, які були у 1930-і рр. забудовані спорудами заводу «Дніпробудмаш»».
Підписання цього документа стало підсумком величезної та тривалої роботи фахівців з розробки та затвердження охоронної зони пам'ятки історії, яка отримала у 2018 році статус національної.
З 2006 року головною рушійною силою по збереженню Дома-музею Блаватської була ГО «Наша культурна спадщина».
Старовинний особняк на вулиці Ярослава Мудрого, 11 – будинок, у якому проживала всесвітньо відома засновниця теософського вчення Олена Блаватська. Тут давно створено музей Олени Блаватської.
Дерець ВікторіяЯк у Відні: для учасників «Університету третього віку» влаштували Зимовий бал
//gorod.dp.ua/news/213300( 01.01.2023 )
«Изобретатель Чен Ким, житель Днепра, разработал суперповербанк и назвал его UPS - PowerBank 220. Этот повербанк постоянно подключен к сети по принципу крупногоПід чарівну мелодію саксофона та фортепіано учасники презентували 16 класичних танців у стилістиці справжнього віденського балу.
«Торік провели перший бал восени. Ідея проведення балу полюбилася учасникам проєкту «УТВ», життєлюбам нашого міста. До цьогорічного балу учасники готувалися більше ніж два місяці: вивчали танці, обирали образи, костюми тощо. Талановиті учасниці проєкту, що згуртувалися у танцювальний гурток «Веселка», стали тренерами для всіх охочих у підготовці до балу.З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Майна ВалеріяПряничні будиночки та ведмедики: як прикрасили Дніпро до Нового року
//gorod.dp.ua/news/213425( 01.01.2023 )
Зараз як ніколи важливо підтримувати один одного та дарувати близьким новорічний настрій. Щоб хоча б іноді відволікатись від негативних новин. Взяти ситуацію в свої руки вирішили й деякі підприємці Дніпра. Вже велика кількість закладів прикрасили свої фасади до Нового року.
Є ті хто атмосферно оздобили ялинки гірляндами, а є й ті, хто вирішив підійти до справи дуже креативно та зробив цілу святкову інсталяцію. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Шаповал ЮрійІНТЕРПАЙП презентував календар на 2023 рік з акварелями Юрія Шаповала
//gorod.dp.ua/news/213286( 01.01.2023 )
Календар створений у співпраці з полтавським художником Юрієм Шаповалом, автором символічної марки про Кримський міст.
«Наш календар присвячено всім працівникам компанії – тим, хто зараз захищає Україну на передовій, і тим, хто продовжує працювати на своїх робочих місцях і таким чином наближати перемогу. Герої нашого календаря – це власне працівники ІНТЕРПАЙП і те, чим вони зараз живуть», – розповідає директор з комунікацій ІНТЕРПАЙП Людмила Новак. Календар містить 13 ілюстрацій, зокрема, про роботу компанії на тлі війни. Усі акварелі до календаря створив український художник Юрій Шаповал, який став автором тематичної марки «Кримський міст на біс!», а також співпрацював з турецькою компанією-виробником «Байрактарів» Baykar.
«Мені дали тему для робіт і творчу свободу. Спочатку хвилювався, що забракне ідей, адже про металургію майже й не знав нічого. Але потім дізнався більше про компанію, виробництво, самих металургів, про те, як ІНТЕРПАЙП допомагає армії і своїм працівникам під час війни. Занурився в тему і народились цікаві сюжети», – каже Юрій Шаповал. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Руденко Ірина«Хочу прославляти Україну через свою творчість»
//gorod.dp.ua/news/213329( 01.01.2023 )
Як розповіла Суспільному мама дівчинки, до участі в конкурсі не готувалися і на перемогу не сподівалися.
Ще до початку повномасштабної війни Тетяна Черкас з донькою виїхали на захід України. Та після 24 лютого ухвалили рішення їхати за кордон. Деякий час жили в Італії, а згодом опинилися в Ірландії.
На шляху до мрії
"Це була Соніна мрія, бо саме в Ірландії розташована анімаційна студія "Cartoon Saloon", відома своїми оскароносними мултьфільмами. Донька хоче бути аніматором, усе своє життя вона малює, створює ілюстрації. Тож, саме спираючись на її бажання, ми приїхали сюди", — розповіла Тетяна. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Зараз триває 49 творчий сезон. Театр опери та балету разом із країною переживає нелегкі часи. І все ж постійно нагадує людям про те, що існує прекрасне мистецтво і саме воно допомагає жити. У виставах класичного репертуару завжди йдеться про перемогу людини над самою собою й над силами зла.
Сьогодні, впевнені театрали, ці думки звучать по-новому. З'явилися у репертуарі нові перлини класики, такі, як балет "Лісова пісня", опера "Сорочинський ярмарок".
Галай ІринаЛюди Дніпра: художник та скульптор Петро Магденко
//gorod.dp.ua/news/213339( 01.01.2023 )
«Відбулося крайнє у цьому році засідання клубу РІДНОКРАЙ: мова йшла про розвідку Микола Чабан. Січеслав у серці 2007р. у канадійському Торонто, присвячену митцю - художнику й скульптору #ПЕТРУ_МАГДЕНКУ(1922-2002рр). Він народився у м.Глобино на Полтавщині, а у 1941р. закінчив #Дніпропетровське_художнє_училище. Навчався фаху також у Німеччині (АМ, Мюнхен), Канаді (художній коледж, Онтаріо).
По собі залишив велику художню спадщину - у т.ч. на українську тематику - скульптуру, портрети, пейзажі, натюрморти. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
На початку 2022 року Ця збірка старовинних колядок та обрядових пісень належала родині Філонових-Кординних, які проживали у стародавньому селищі Кам'янка. Нині це – територія Амур-Нижньодніпровського району нашого міста.
Тесленко ОлександраУ Дніпрі кіностудія «Contrabas» презентувала фільм «Ластівка»
//gorod.dp.ua/news/213520( 01.01.2023 )
«Contrabas» – це київська команда, яка вирішила розвивати кіноіндустрію саме у Дніпрі, куди переїхали у 2019 році. За словами Олександри Тесленко, Дніпропетровщина – гарний, унікальний та яскравий регіон, який треба показувати. Адже після перемоги України буде вибух кінематографу, зйомок, світових інвесторів. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Петлицька ВасилисаДніпровський фотохудожник порадував двома новими яскравими проектами
//gorod.dp.ua/news/213531( 01.01.2023 )
Ми попросили Віталія Загінайла розповісти про перебіг цих проектів.
– Все почалося з новорічного проекту мережі магазинів Єва, – розповів Віталій Міському сайту. – Після цього дозріла ідея створення календаря із яскравим українським колоритом. Написав хлопцями з компанії Histrov, які вишиванки роблять. Вони надали для зйомки вишиванки. Підтримали мої ідеї та надали образи для зйомки. Роблю календар із запізненням, на початок 2023 року не встигаю. Але що тут вдієш - краще пізніше, ніж ніколи.
.В історичному музеї Дніпра показали історію розвитку новорічних календарів
//gorod.dp.ua/news/213523( 01.01.2023 )
«Одним з символів наближення Нового року є календар. І сьогодні, у переддень цього свята, ми вам пропонуємо поглянути, як змінювалися сюжети кишенькових календариків наприкінці ХХ-початку ХХІ ст.
Переддень незалежності України (кінець1980-х-1990 р.) - квітково-автомобільне домінування Держстраху (інколи поліграфісти на шляху до українізації перекладали Госстрах як Держпереляк - є усні свідчення про існування календарів з такими написами, хоча реальних свідків епохи ми не знайшли);
1991-1993 рр. - на зміну Держстраху прийшла страхова компанія "Оранта", відповідно квіточки та авто змінилися релігійними та родинними сюжетами на її продукції;
Разработка границ территории памятника и его охранных зон велась через Украинский государственный институт культурного наследия. Потом материалы были поданы в министерство культуры, где прошли научно-методический совет. Получили ряд рекомендаций, которые были выполнены. И в итоге – документ утвержден министерством 17 ноября. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Тесленко ОлександраУ Дніпрі кіностудія «Contrabas» презентувала фільм «Ластівка»
//gorod.dp.ua/news/213520( 01.01.2023 )
«Contrabas» – це київська команда, яка вирішила розвивати кіноіндустрію саме у Дніпрі, куди переїхали у 2019 році. За словами Олександри Тесленко, Дніпропетровщина – гарний, унікальний та яскравий регіон, який треба показувати. Адже після перемоги України буде вибух кінематографу, зйомок, світових інвесторів. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті: https://gorod.dp.ua/news/213520
.В історичному музеї Дніпра показали історію розвитку новорічних календарів
//gorod.dp.ua/news/213523( 01.01.2023 )
«Одним з символів наближення Нового року є календар. І сьогодні, у переддень цього свята, ми вам пропонуємо поглянути, як змінювалися сюжети кишенькових календариків наприкінці ХХ-початку ХХІ ст. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Кравець ОксанаДо 300-річчя з Дня народження Григорія Сковороди: усі громади Дніпропетровщини підготували тематичні заходи
//gorod.dp.ua/news/212749( 30.12.2022 )
У Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Яворницького прочитали лекцію на тему «Сковорода і наш край». Театр ім. Шевченка підготував виставу, взявши за основу твори і листи письменника.
У Петриківській громаді презентували роботи учнів художньої школи. Діти зобразили портрети філософа. А місцевий музей етнографії підготував інформаційні відео з цікавими фактами біографії.
В обласній науковій бібліотеці організували дискусійні клуби, майстер-класи з малювання для дітей, презентували книги. А ще – переглядали документальний фільм «Відкрий себе».
Трапезніков АртемУ Дніпрі презентували платформу із онлайн-тестом на знання української мови та історії міста
//gorod.dp.ua/news/213217( 21.12.2022 )
«Тест складається з 30 питань. За результатами учасник отримує іменний сертифікат, де вказано скільки отримано балів. Є три категорії — низький, середній та високий рівень знань. Цей сертифікат можна завантажити і роздрукувати. Кожен, хто пройшов тест, незважаючи на рівень знань, отримує безкоштовний курс від партнерів проєкту – репетиторського центру «Логос» та ESL. Це буде навчання з інтерактивними завданнями, живим спілкуванням. Загалом 3 уроки по 2,5 години», — розповів директор комунального підприємства «Цифрова трансформація та автоматизація інформаційних процесів міста "єДніпро"» Дніпровської міської ради Артем Трапезніков.
Зі свого боку піар-директорка освітнього холдингу «Логос» Анна Жуковіна зазначила:
«До створення тестування долучилися викладачі нашого освітнього холдингу. Тести формували так, щоб різна вікова категорія людей могла брати участь».
Також на згаданій платформі усі користувачі можуть взяти участь у безпрограшній вікторині «Колесо фортуни» на знання історії Дніпра. Інтерактив складається з шести блоків (архітектура, персоналії тощо). За кожен блок нараховуються бонусні кошти («музейні купони»), які можна витратити у Музеї історії Дніпра.
.В оперному театрі Дніпра відбулася гучна прем'єра
//gorod.dp.ua/news/213143( 20.12.2022 )
Це був сміливий та цікавий експеримент оперного театру, в якому світові рок-хіти минулих років звучали у виконанні найпопулярнішого гурту BEAST та його соліста Івана Ворона та у супроводі симфонічного оркестру оперного театру під керівництвом диригента Андрія Петрова. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Хорошилов ЄвгенБез рук: у Дніпрі відкрили виставку картин Василя Мельника
//gorod.dp.ua/news/213181( 20.12.2022 )
«Це дуже малесенька частинка картин, які батько написав за все життя після Другої світової війни, коли отримав інвалідність першої групи. І всі ці картини написані вже безруким чоловіком. Їх було більше ніж 2 тисячі, але тут, на виставці, розміщено близько 15, проте я планую довезти ще деякі роботи. Ця експозиція – величезний приклад вибору в житті, бо у кожної людини є цей вибір. Одна людина, втративши пальчика, бігає по всіх установах, щоб їй зробили якусь поступку та дали щось просто так. А батько ніколи в житті не просив ніколи і нічого, і був надзвичайно гордою людиною. Він все робив власноруч, тобто тим, що лишилось від його рук. І сьогодні, як ніколи, потрібен цей приклад людини-легенди, яка не випустила свій козацький внутрішній дух», – зазначив син Василя Мельника, директор та художній керівник Дніпровського академічного театру одного актора «Крик», лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, народний артист України та почесний громадянин міста Дніпра Михайло Мельник. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:https://gorod.dp.ua/news/213181
Монастирський Деніс6-річну Аню з Дніпра керівництво МВС нагородило за перемогу у конкурсі
//gorod.dp.ua/news/213120( 19.12.2022 )
Заступниці міністра внутрішніх справ Мері Акопян сподобалися картини 6-річної Анни із міста Дніпро - «Я і мої друзі у безпеці з МВС», та Дар’ї з міста Любомль, яка зобразила на малюнку Патрона, який несе службу з прикордонником. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
https://gorod.dp.ua/news/213120
Харченко ІринаУ Дніпрі презентували дві нові книги
//gorod.dp.ua/news/213099( 19.12.2022 )
Краєзнавча зустріч з дніпровським гідом Іриною Харченко пройшла на відмінно. В затишній залі відвідувачі дізналися про історичні факти та таємниці не лише міста, а й мешканців».
А ще у Центральній бібліотеці у дуже незвичайному форматі відбулася презентація нової книги «Казки баби Гавришихи» відомого письменника Олега Гавриша:
«Гучно, яскраво, етнічно і страшееееенно цікаво.
"Світи баби Гавришихи" від відомого письменника Олега Гавріша в тандемі з рок-гуртом BANDERSTADT розірвали присутніх на атоми 17 грудня в Центральній міський бібліотеці. Містичні історії, український рок, малюнки для військових від глядачів і, звісно, автограф-сесія хедлайнеру зустрічі - і свято вдалося сповна.
.У театрі Шевченка відбулася прем'єра патріотичної вистави
//gorod.dp.ua/news/213097( 19.12.2022 )
«Перед прем’єрою документальної драми «Край» у театрі Шевченка відкрита однойменна виставка картин воїна ЗСУ — Сергія Семени.
Сергій Семена — музикант, фронтмен гурту Семена Band, ножороб, фотограф, художник. Весь його творчий доробок пронизаний любов’ю до України, де він змальовує її споконвічну боротьбу за свободу.
Сергій став до оборони Києва 15-го березня 2022-го року, а в червні зник безвісти у боях за Луганщину.
30-го травня художник виклав підбірку своїх картин, якою провізуалізував власну пісню «Загуло» з таким текстом:
«Слава Україні! Вирішив залишити це тут, свого ролу підсумок певного етапу життя.
Далі буде, якщо на то є воля Неба. …а покищо
…покищо війна.
Всім, окрім кацапів, бажаю миру, щастя, добра і Божого благословіння».
Виставка отримала назву «Край».
«Край» — назва останньої картини художника.
«Край» — дім.
«Край» — межа між життям та безсмертям, адже сьогодні Сергій зник безвісти»
Агадженян КаренУ Дніпрі відкрили 15 міні-скульптуру
//gorod.dp.ua/news/213066( 17.12.2022 )
Витончена Золота троянда з неодмінним котиком (якого з першого погляду і не помітиш – він розмістився на обкладинці однієї з книжечок) прикрасила один із гранітних стовпів на перехресті вулиць Шолом Алейхема та Магдебурзького права. Прямо біля входу до синагоги «Золота Роза» та центру «Менора». З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
.У Дніпровському Будинку мистецтв стартував новий арт-проект «Філософія на Філософській»
//gorod.dp.ua/news/213043( 16.12.2022 )
Колектив нашого Будинку мистецтв намагається більше дізнаватися про особистість «Українського Сократа» та увічнення його пам’яті. Сьогодні, у день Наума-розумника – покровителя науки, знань, доброчинства, говорили про художні виставки в Україні, присвячені ювілею філософа. Маємо розмаїття таких виставок від вузівських, міських до Всеукраїнських і міжнародних. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
.Центр сучасної культури Дніпра розпочав спільний проект із чеською галереєю
//gorod.dp.ua/news( 15.12.2022 )
«Ще на початку року ми домовились про співпрацю з галерею PLATO Ostrava (Чехія).
Це муніципальна галерея сучасного мистецтва, яка розміщується одразу у двох будівлях: реконструйованій міській бійні кінця 19 століття та колишньому будівельному магазині Bauhaus. PLATO проводить виставки, кінопокази, мистецькі та освітні події, а також має власну бібліотеку та видавництво.
Першим етапом співпраці стала резиденція в PLATO. З листопада наша комунікаційниця Аліна Стаменова та дизайнерка Kateryna Skipochka перебувають в Остраві, де працюють над поточними проєктами, обмінюються досвідом, а також долучаються до організації подій.
З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті: https://gorod.dp.ua/news/213017
Тулянцев АндрійУ Дніпрі помер знаменитий співак та викладач
//gorod.dp.ua/news/( 15.12.2022 )
Його чарівним баритоном довгі роки захоплювалися слухачі Дніпропетровської обласної філармонії та Будинки органної та камерної музики. Він неодноразово виступав там. Мало хто знає про те, що одного разу Анатолію Бойко довелося захищати співочу честь України на конкурсі в Ефіопії. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:https://gorod.dp.ua/news/212985
Чабан МиколаУ Дніпрі розкрили секрети життя Олекси Вусика
//gorod.dp.ua/news/212934( 14.12.2022 )
«Олекса Вусик понад 50 років жив і працював у Дніпрі. Одна з головних його праць – нсловник синонімів, матеріали для якого він збирав кілька десятиліть.
Олексій Вусик народився в селі на Полтавщині, закінчив філфак столичного університету імені Шевченка.
1960-го року він приїхав до Дніпропетровська. Понад 20 років працював журналістом і головним редактором на радіо, опісля – відповідальним секретарем в обласному відділенні Спілки письменників.
Скуратовська ОльгаУ Дніпровському Будинку мистецтв відбулися два яскраві концерти
//gorod.dp.ua/news/( 12.12.2022 )
Про цей вечір у Будинку мистецтв розповіли:
«Вольфганг Амадей Моцарт за свої 35 років життя в гастрольних подорожах провів 3750 діб! А карета,в якій він рухався, мала швидкість... 6,5 км/год. Цікаві деталі!
Його прямих нащадків натепер немає,як і його власного поховання (відомо, тіло поклали у спільну могилу для бідних)... Однак, світові залишився неперевершений музичний геній Моцарта - понад 600 написаних ним творів!
Слобода ВалентинаУ Дніпрі відкрили грандіозну художню виставку
//gorod.dp.ua/news/212481( 02.12.2022 )
В експозиції представлені творчі роботи художників які проживають в нашому краї: Кам’янському, Нікополі, Жовтих водах, Петриківці і, звичайно, у Дніпрі. Розмай мотивів і технік. Переглядаючи виставлені твори, а їх близько двохсот, відзначаєш знайомі, милуєшся новими і навіть відкриваєш для себе щось неочікуване у вже здавалося б знайомому стилі когось із авторів. А головне усвідомлюєш: як багато вкладено художниками натхнення і праці. Образна система виставки - виразна, навіть трошки мажорна і створює святковий настрій. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті: https://gorod.dp.ua/news/212481
Берестень ЮрійУ Дніпрі з'явився унікальний історичний раритет
//gorod.dp.ua/news/213186( 01.12.2022 )
Про цю черепицю історик, старший науковий співробітник Музею історії Дніпра Юрій Берестень повідомив такі факти:
«Використовувалась в оранжереях, музеях, картинних галереях і на дахівках будинків. Особливо на мансардах, де у Відні жили студенти та вільні митці, яких надзирали види зоряного неба та вечірнього міста. Чудова традиція. Дуже рідкісна річ».
Марен СергійДніпровський драматург Сергій Марен: «На нас чекає переможне завтра!»
//gorod.dp.ua/news/212390( 30.11.2022 )
Я народився у невеличкому місті Жовті Води (це дві години їзди звідси). У Дніпрі бував часто з батьком і братом. Це місто рідне для мене, а тому і глядач тут рідний та свій. Загалом, це приємно, що після кількох успішних постановок у Києві, моя улюблена п’єса реалізувалася саме на сцені Дніпра. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Семенчук ІринаУ Дніпрі пройшов вечір пам'яті Галини Кузяєвої
//gorod.dp.ua/news/212388( 30.11.2022 )
«Рік тому пішла у засвіти чудова людина, співачка від Бога, лауреат міжнародного конкурсу вокалістів ім. В. Белліні, випускниця Львівської консерваторії ім. М. В. Лисенка по класу фортепіано та Київської консерваторії ім. П. І. Чайковського, клас вокалу професора, Народної артистки СРСР Єлизавети Чавдар, заслужена артистка України - Галина Матвіївна Кузяєва . З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Хорошилов ЄвгенПонад 3,5 тис. книжок зібрали в рамках акції #BOOKSHARING у Дніпрі
//Gorod.dp.ua/news( 17.11.2022 )
«Імпульсом для проведення цієї акції став дзвінок від однієї з громад українців у Німеччині, які сказали, що їх гарно приймають, але їм дуже не вистачає української літератури. Ініціативу зібрати та передати українські книжки запропонували та підтримали департамент гуманітарної політики ДМР та Комунальний заклад культури «Дніпровські міські бібліотеки». Ця акція, яка проходить у рамках міської програми «Українською, будь ласка!», має попит, тож будемо після цієї планувати наступну. На сьогодні ми вже відправляємо більшу частину книжок до Парижа та Гданська», – зазначив начальник управління культури департаменту гуманітарної політики Євген Хорошилов З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Зюлева ЮліяНа Дніпропетровщині долучилися до радіодиктанту єдності
//gorod.dp.ua/news( 09.11.2022 )
«Сьогодні до Дня української писемності та мови зібралися усі бажаючі написати Всеукраїнський радіодиктант єдності. Кожного року ми долучаємося до акції, щоб вдосконалити навички, перевірити себе і висловити любов до рідної мови. Цей диктант не про помилки, а про єднання людей та піднесення духу. Віримо, це спонукатиме спілкуватися, дивитися фільми українською», – розповіла вчений секретар бібліотеки Юлія Зюлева. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:https://gorod.dp.ua/news/211593
.У Дніпрі відкрили 14 міні-скульптуру з циклу «Відчуй Дніпро» // gorod.dp.ua/news. -2022.- 4 листопада
Скульптором нової мініатюри стала Надія Отряжа з Дніпра. Вона зізналася, що була дуже щаслива приєднатися до проекту «Відчуй Дніпро». І у цій роботі постаралася передати дух наших предків.З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Перша з них – це сімейне поховання Василя Макуха, який здійснив самоспалення на знак протесту проти тоталітарного режиму та русифікації України. Сімейна могила розташована на Калинівському цвинтарі Індустріального району Дніпра.
Про це в Управлінні з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міськради розповідають:
«"Могила правозахисника В.О. Макуха та його родини", Калинівське кладовище, Індустріальний район.
Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
… Друге поховання – це могила українського поета, дисидента, правозахисника Івана Сокульського, розташована на цвинтарі селища Чаплі. Про неї у згаданому управлінні розповідають:
«"Могила І.Г. Сокульського – українського поета, правозахисника, дисидента".
Селище Чаплі, вул. Чаплинська, цвинтар, Самарський район, м. Дніпро.
Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Пам’ятка являє собою могилу Івана Григоровича Сокульського (1940 – 1992) – українського поета, письменника, громадського діяча, правозахисника.
Брав діяльну участь у створенні обласного товариства «Просвіта», Народного руху України, Української республіканської партії, Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. За його редакцією вийшло дев’ять номерів культурологічного журналу «Пороги». Активно підтримував відродження Української автокефальної православної церкви. 20 травня 1991 року на пікетуванні на підтримку незалежності України його жорстоко побили агенти КДБ, що призвело до різкого погіршення здоров’я. 22 червня 1992 р. Іван Сокульський помер. Похований на цвинтарі у Чаплях. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» I ст. (8 листопада 2006) та орденом Свободи (10 лютого 2010)».
.У Дніпропетровському історичному музеї відкрили нову виставку
//gorod.dp.ua/news( 03.11.2022 )
На книжковій виставці представлені видання із книжкового зібрання Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького.
Це, передусім, зібрання творів Я.П. Новицького, здійсненого у місті Запоріжжі, Запорізьким науковим товариством імені Я.П. Новицького. Його багато років очолював відомий дослідник історії Південної України, доктор історичних наук, професор Анатолій Бойко. Також репрезентовані перевидання праць Я.П. Новицького «Народная пам'ять о Запорожье», праці з історії острова Хортиця тощо.
Пекарська ВалентинаНа Дніпропетровщині понівечили історичний об'єкт
//gorod.dp.ua/news( 02.11.2022 )
На жаль, одна з найкрасивіших старовинних будівель у цьому ансамблі була «реставрована». Підсумком проведених робіт стала повна зміна вигляду об'єкта. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:https://gorod.dp.ua/news/211303
.В історичному музеї новою виставкою вшанували пам'ять загиблої колеги
//gorod.dp.ua/news/210806( 01.11.2022 )
Історик, музейник, краєзнавець, жінка, мати, бабуся…. Валентина Михайлівна Бекетова понад двадцять років очолювала наукову роботу в Дніпропетровському державному (з 2010 р. національному історичному музеї імені Д.І. Яворницького. Їі можна сміливо назвати подвижницею музейної справи. Адже якраз на ці десятиліття прийшлися бурхливі суспільно-політичні та державні трансформації, криза розвитку культурної галузі, переосмислення багатьох функцій музейної роботи З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:https://gorod.dp.ua/news/210806
Гиренко ЛіліяНа Дніпропетровщині пройшов конкурс легенд та казок
//gorod.dp.ua/news( 26.10.2022 )
У фінал конкурсу вийшли легенди, подані гімназією №2 міста Новомосковськ, Тернівським міським краєзнавчим музеєм, Новолозуватською сільською бібліотекою, закладом дошкільної освіти № 7 «Ластівка» Новомосковської міської ради, Котовським сільським будинком культури, Тернівською міською публічною бібліотекою та ветераном Національної спілки журналістів України Борисом Ковтонюком.
Переможцями конкурсу стали:
І місце – Петриківська центральна бібліотека;
ІІ місце – Криворізька міська бібліотека;
ІІІ місце – Новопідкрязька сільська бібліотека Могилівської сільської ради.
Детальніше із легендами-фіналістами конкурсу 2022 та 2020 року можна ознайомитися на сайті у розділі «Туризм на будь-який смак».
.В історичному музеї Дніпра відкрили святкову виставку
//gorod.dp.ua/news/210567( 14.10.2022 )
Нову міні-виставку Дніпропетровського історичного музею імені Яворницького присвячено цим святам, а також ще одній даті – 350-річчю від дня народження видатного запорізького отамана Івана Сірка.
На виставці представлені присвячені цим святам рідкісні та цікаві книги та документи із фондів історичного музею.
У музеї про виставку повідомляють:
«Дорогі друзі!
Сьогодні презентуємо нову книжкову виставку, яка відкрита в науковій бібліотеці історичного музею. Виставка присвячена 350-річному ювілею видатної особистості історії України XVIII століття – гетьмана Пилипа Орлика. Виставка присвячується Дню українського козацтва – Дню захисників України 14 жовтня.
На виставці репрезентовані основні дослідження, присвячені Пилипу Орлику та його добі. Це, зокрема, праця Бориса Крупницького «Гетьман Пилип Орлик (1672-1742). Його життя і доля», роботи І. Борщака, Василя Луціва та інших, присвячені гетьманові України Івану Мазепі та його оточенню. Також слід звернути увагу на статті Теодора Мацьківа (збірник статей, 1993 р.). Окрему увагу приверне каталог виставки «Україна – Швеція: на перехрестях історії (XVII-XVIII століття)».
Також спеціально представлено низку видань картографічних джерел – мап України та Східної Європи XVII-XVIII століть, тобто періоду діяльності І. Мазепи та П. Орлика. Ці видання («Україна на стародавніх картах», «Картографування України» та ін.) є цінним історичним джерелом, особливо для музейних працівників у їх науково-просвітницькій роботі».
Детальніше про виставку можна прочитати на сайті музею.
.Музей історії Дніпра поповнився приголомшливими експонатами
//gorod.dp.ua/news/210565( 14.10.2022 )
у Музеї історії Дніпра повідомляють:
«Наш колега, історик, археолог та педагог, а зараз воїн, Ярослав Ярошенко передав до фондів Музею трофейні речі з передової на Слобожанщині.
@₴шистська фельдшерська сумка бачила ще радянські часи, а, можливо, навіть брала участь у радянсько-афганській війні.
На 16 ІПП (бинт, марля) 1978-1990 рр. - тільки 2 сучасних перев'язувальних пакета.
Жгут Есмарха - 3 шт., ефективність використання якого близька до нуля без відповідної підготовки (особливо актуально для російських новобранців "могилізації", що зараз розгортається в Росії).
Таблетки горлівського "Стірола", жарознижуючі та знеболювальні препарати;
Неточений карандаш, ножиці, папір;
Ртутний градусник (!) у 21 столітті на полі бою;
На цьому все. Бажаємо @₴шистам побільше подібних аптечок у їхньому арсеналі.
Про нову книгу та її героїню Ігор Родіонов розповів таке:
«Історія мого життя, або Бабусини мемуари» - це приватна історія однієї сім'ї, в якій відзеркалено долю України та міста Дніпро.
Галині Анатоліївні виповнюється 90 років. В роки другої світової вона пережила окупацію міста, голод, холод. Жила та працювала за соціалізму, та в епоху перебудови. Як інженер-гідротехнік великої профільної інституції, брала участь у багатьох значних будовах міста – прокладанні водоводів Аульської системи, будівництві найбільшої у Європі Набережної.
У 1990-ті велику родину пані Галини доля розкидала світом. Онуки, правнуки, прапраонуки мешкають в Україні, Америці, Англії, Німеччині. Цікава деталь: правнуки Галини Анатоліївни - афроанглійці, носять прізвище, яке непросто вимовити на англійську манер - Захопаєви-Кармелюки.
Родина Кармелюків пережила як трагічні, і щасливі моменти. 1943-го фашисти, відступаючи, викрали 17-річного хлопця, брата Миколу, до Німеччини. Після війни довгий час від нього не було жодних звісток. Через 25 років після закінчення Другої Світової з далекої Англії надійшов лист на який так довго чекали: «Я живий…»
Захаренко ЛюдмилаУ Дніпрі презентували фотовиставку з учасниками Університету третього віку
//gorod.dp.ua( 04.10.2022 )
Фотосесію для них влаштували наприкінці літа – на День молоді.
Тоді представники елегантного віку приміряли на себе образи байкерів, принцес та королев. Це також були локації у стилі ретродискотеки, романтичні та повсякденні фотозони.
Шевченко ОксанаНа варті читання, або Читання – броня від усіх бід
Бібліотечний форум: історія, теорія і практика.- 2022. -№ 4. - С. 39-40( 01.10.2022 )
Сьогодні ми щоденноскладаємо іспит на людяність і силу духу. Це стосується ставлення, перш за все, до вимушених переселенців, яким на нових місцях надзвичайно потрібні, крім базових речей, ще й добре слово, рекомендація, моральна підтримка та, звичайно, - Книга.
Саме читання не лише розвиває емпатію, а й заспокоює та допомагає впоратися з тривогою та стресом. Не дивно, що великою увагою у відвідувачів бібліотеки користується книжкова виставка «Зберігайте спокій та читайте книги!», видання з якої майже щодня беруть на читацький формуляр. Читання відволікає від проблем і дає можливість відпочити душею. Занурюючись у книгу, ми переймаємося долею героїв, проживаємо та відчуваємо їхні життя. Це дозволяє забути про власні негаразди та пережити тяжкі події, відрефлексувати свої переживання і зберегти здоровий глузд. Оговтавшись від бурхливих змін у своєму житті, ті, хто переселився, потребують не тільки інформаційної допомоги, а й ще спілкування. Здебільшого переселенців до бібліотеки приводять їхні нові знайомі чи родичі, які теж відвідують бібліотеку. Бібліотека пропонує безкоштовний доступ до Інтернету, ксерокопіювання, користування коворкінг-центром. Бібліотекарі ласкаво вітають усіх, кому потрібне комфортне робоче місце для продуктивної роботи, ділових зустрічей і онлайн-навчання. Побувавши хоча б один раз у Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія (ДОУНБ), вони повертаються сюди знову: беруть книги, періодичні видання, відвідують масові заходи як слухачі та учасники.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Лучка ЛюдмилаОсобові книжкові зібрання катеринославських діячів в університетському бібліотечному просторі
просторі // Бібліотечний форум: історія, теорія і практика.- 2022. -№ 4. - С. 27-30( 01.10.2022 )
Збирання книг як інформаційних носіїв та кращих зразків літературних пам'яток свідчить про зацікавлення власників, освітній рівень, захоплення. Культурне середовище Катеринославщини охоплювало значну кількість діячів, які працювали в галузях науки, освіти, культури, але об'єднували їх книги, що з часом перетворились на цілісні колекції. Формування та розвиток особових бібліотек відігравали важливу роль у розвитку бібліотекознавства та розповсюдженні видавничої продукції в Катеринославській губернії, сприяють висвітленню невідомих до цього часу прізвищ, що зміцнювали та поширювали бібліотечний простір. Громадські та культурноосвітні діячі Катеринославщини збирали літературу за інтересами та фахом.
… Дослідження спирається на комплекс опублікованих першоджерел та літератури з фондів Наукової бібліотеки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (НБ ДНУ), бібліотеки Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького (ДНІМ), краєзнавчого відділу Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія (ДОУНБ)
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Корсунський СергійНаша землячка видала в Японії книгу про Дніпро та Україну
//gorod.dp.ua/news/209960( 29.09.2022 )
Ще однією особливістю книги стало те, що ілюстрації до неї Злата виконала самостійно та на досить високому рівні.
Як повідомляє надзвичайний та повноважний посол України в Японії Сергій Корсунський, редактор японського видавництва (до якого звернулася Злата зі своєю книгою) була вражена бездоганністю мови та цікавістю книги. Новинка вже готується до видання, і з 1 жовтня надійде до книгарень по всій Японії.
Рибальченко ВолодимирВшанували військових лікарів минулого та сьогодення
// Голос України. - 2022. -№195. - С. 10( 23.09.2022 )
Над скульптурою майстер Дмитро Резніченко працював понад півроку, бо сам цей процес - ювелірний і потребує зосередженої уваги. «Вся наша родина працювала над створенням лікарської валізи, бо було дуже багато варіантів. Хотілося зробити її більш деталізованою. Так, всередині цієї валізи можна побачити приладдя медиків того часу. І це дуже важливо, бо в такий спосіб можна відчути тодішню атмосферу. Тим паче Іван Лєшко-Попель був перш за все військовим лікарем, тож це дуже символічно, адже зараз у нас в країні багато військових лікарів, які рятують наших захисників», - зазначає дружина майстра Ірина Стоволосова.
Начальник управління культури департаменту гуманітарної політики міськради Євген Хорошилов нагадує, що діяльність Івана Лєшка-Попеля справді принесла йому всенародну любов. І є навіть легенда, що на його похорон прийшло понад десять тисяч містян, яких ніхто спеціально для цього не запрошував.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Рибальченко ВолодимирДніпро: Юні митці створили краще кіно
// Голос України. - 2022. -№194. - С. 7( 22.09.2022 )
Захід відбувався онлайн, змагалися 385 учасників із різних куточків світу. Унікальний ролик "Мальви", створений шістьма вихованцями кіноцентру "Веснянка", визнали найкращим у номінації "Краща анімація авторів до 19 років". На екрані діти співали "Баладу про мальви", супроводжуючи це яскравою анімацією та мовою жестів. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Бурбело Сергій У Дніпрі на аукціон виставили інсталяцію, присвячену Горбачову
// Gorod.dp.ua. -2022.- 9 вересня( 09.09.2022 )
Персона Горбачова давно стала об'єктом художньої творчості. Згадати хоча б знамениті матрьошки 90-х років, одна з яких відображала його персону.
Образ Горбачова був, за словами автора, «облагороджений» директором Музею українського живопису Сергієм Бурбело, який створив незвичайну інсталяцію з обличчям колишнього радянського лідера.
У ній екс-глава КПРС постає у незвичайних та яскравих образах.
Цей арт-об'єкт виставлено на аукціон, всі кошти якого підуть на допомогу українським військовим.
Чернета АнтонВ Днепре органный зал должен переехать из Брянской церкви до апреля 2025 года
//Gorod.dp.ua/news( 01.09.2022 )
Об этом сообщил директор и художественный руководитель учреждения культуры Антон Чернета.
По его словам, сейчас, когда Украина находится под обстрелами войск РФ, а часть страны оккупирована, этот вопрос не является первоочередным. Однако юридический аспект переезда остается в силе с лета прошлого года.
- Наскільки актуальною є ця книга? Адже вона теж зачіпає лихоліття періоду Другої Світової війни?
- Можливо, поява цієї книги не на часі. Україна переживає масштабні, трагічні події. А тут лише приватна історія корінної дніпрянки. Нехай і не проста, багато в чому драматична.
У дитинстві Галині Анатоліївні Кармелюк довелося пережити і війну, і окупацію, і голод, і розруху. За своє життя дев'яностолітній Бабусі (пишу з великої літери) довелося пожити за «розвиненого соціалізму», пізнати епоху перебудови, у пенсійному віці скуштувати гіркої каші «дикого капіталізму». І знову опиниться під бомбами. Убеленная сивиною жінка похилого віку, гірко згадує, що у Вітчизняну війну від бомбардувань ховалася в «щілинах», виритих біля будинку. А нині, чекаючи на військову тривогу, ховається в укритті «двох стін» - темному крихітному тамбурі за вхідними дверима. Дісталося їй за своє життя.
Цікавий історичний факт: у Дніпропетровську – місті, де добра половина населення так чи інакше була причетна до ракетно-космічної сфери, - планетарій з'явився досить таки пізно. До цього в Україні планетарії були відкриті: 1952 року – у Києві, 1957 року у Харкові, 1962 року – у Донецьку, 1963 року – в Одесі.
Тобто наш планетарій був далеко не першим навіть в Україні. Цей факт поки що не піддається чіткому поясненню. Ймовірно, статус «закритого міста» через ту ж саму ракетно-космічну промисловість тут вступив у суперечність із функціями популяризації астрономії.
І все-таки наприкінці 1960-х років міська влада перейнялася наявністю планетарію. Можливо, усі основні культурні установи міста вже існували, і лише тоді руки дійшли до «храму астрономії». Було ухвалено рішення будувати спеціальну будівлю, а не розміщувати планетарій, припустимо, в якійсь історичній будівлі. Прецеденти були: у лютеранській кірсі аж до 1975 року розміщувався обласний архів, а в синагозі – Будинок культури швейної фабрики імені Володарського.
Проте для планетарію було спроектовано спеціальну будівлю. Проект народився у надрах знаменитого інституту «Укрдіпромез». Міський сайт докладно розповідав історію цього знаменитого інституту.
Бардукова ЮліяБлизько 25 тисяч російських санкційних книг вилучили з бібліотек Дніпра
//gorod.dp.ua/news/.- 9 серпня( 09.08.2022 )
На початку березня Міністерство культури та інформаційної політики України надало рекомендації щодо подальшої долі російської книги в бібліотеках. Тож наразі всі пропагандистські та антиукраїнські книги бібліотек Дніпра вилучають з фонду. На сьогодні таких — близько 25 тисяч.
«Наразі книги, що потрапили під санкції, ми ставимо у сховище. Їх ніхто не списує, не викидає і не палить. Вони просто стоять і чекають подальшої долі. Книги ми вилучаємо згідно з рекомендаціями. Там зазначено 6 переліків, ми проводимо аналіз наявності книг в кожному пункту в наших бібліотеках. Цей процес не стосується російськомовних книг. Ми вилучаємо лише ті, видавництво яких повʼязано з країною-терористкою. Також книги, в яких йдеться про розпалювання міжетнічного конфлікту, релігійні войни тощо. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Анікеєнко КатеринаУ Дніпрі, у вільному просторі Little Mariupol, переселенці збирають бібліотеку україномовної літератури
//gorod.dp.ua/news/207937( 05.08.2022 )
Наразі в бібліотеці вже близько півтори тисячі книжок. До вересня хочуть, щоб бібліотека розширилася до 5 тисяч, каже Катерина.
"Відновити ту не зовсім реально. Можна зробити щось подібне з нуля, як ми й робимо. У нас дуже багато є бійців, які талановиті люди, у нас в армії багато освічених людей. Багато докторів наук, письменників, поетів, творчих, які видають свої збірки. Люди мають це бачити, мають це читати", – сказала вона.
Книжки в резиденції Little Mariupol можна брати безкоштовно щодня, крім неділі, з 10-ї до 18-ї. туди ж можна приносити україномовні книги.
З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
https://gorod.dp.ua/news/207937
.У Дніпропетровському історичному музеї відкрили нову виставку
//gorod.dp.ua/news/ -29 липня( 29.07.2022 )
На книжковій виставці представлений широкий спектр наукових та науково-популярних видань, які висвітлюють історію Київської Русі та, зокрема, процес християнізації держави та його соціально-культурні наслідки.
Передусім слід виділити класичні монографічні видання – книги Б. Грекова «Київська Русь», Г. Івакіна «Оповіді про стародавній Київ», П. Толочка «Стародавній Київ», Ю. Асєєва «Архитектура Древнего Киева» та інші.
Ці праці докладно висвітлюють ідеологічні, духовно-культурні, інституційні аспекти прийняття християнства та його впливу на державотворчі процеси».
Семенчук ІринаУ Дніпрі розкрили секрети ще однієї історичної особи
//gorod.dp.ua/news( 22.07.2022 )
На лекції побувала відома дослідниця культури та історії Дніпра Ірина Семенчук, яка поділилася такими спостереженнями:
«Сьогодні день народження Давіда Бурлюка!
Тому зовсім невипадково в Канадсько-український бібліотечний центр ДОУНБ пройшов доволі потужний захід, на якому ми дізнались не тільки про деякі цікаві сторінки біографії художника, про які нам доповів пан Микола Чабан, а і про зв'язок Бурлюка з нашим художнім музеєм.
Мінінстерство культури та інформаційної політики веде список письменників та артистів, які становлять загрозу нацбезпеці.
Держкомтелерадіо веде список книг, заборонених до ввезення в Україну (список 333).
Офіс президента накладає санкції на книжкові видавництва, що означає заборону всієї їхньої продукції.
"Заборонені" списки - на кілька аркушів, але відомих чи просто відомих авторів у них можна перерахувати на пальцях. Проблему для читача обіцяють лише санкції проти видавництва «Ексмо» – будучи майже монополістом над ринком художньої літератури РФ, воно підвело під заборону дуже багато видань російської та зарубіжної класики.
Попри стереотипи, бібліотеки Дніпра не перетворилися на заповідні території для одиниць обраних. До них, як і раніше, з цікавістю ходять тисячі жителів Дніпра та вимушених переселенців.
Багато в чому такому інтересу сприяє й те, що керівники багатьох бібліотек успішно використовують нові, сучасні та цікаві форми роботи з відвідувачами. Це приваблює в бібліотеки нових відвідувачів різного віку.
Друга хвиля «оптимізації»
Тому кілька років тому величезний резонанс у Дніпрі викликала «оптимізація» бібліотек, про що детально розповідав Міський сайт.
Але, як свідчить відома приказка, «собака гавкає, караван йде». Попри обурення багатьох ЗМІ та городян, караван оптимізації залізним колесом пройшовся багатьма бібліотеками міста.
Не встигли вони пережити це нововведення, як прийшло наступне, викликане страшною війною з росією та пов'язаними з цим новими законами. А саме – бібліотеки зобов'язали вилучити із фондів та полиць твори російських письменників.
Логічно та психологічно ці закони цілком виправдані. Переважній більшості українців зараз хочеться відмежуватися від усього, що пов'язане із країною-агресором. Зараз ми не обговорюватимемо цю тему…
Є декілька «але»
Але щодо бібліотек вона мала непрості наслідки.
По-перше, полки та фонди бібліотек після цього катастрофічно спорожніли.
По-друге, заповнити цю порожнечу новими українськими чи європейськими книгами неможливо – їх просто нема.
Є, пардон, і по-третє, із соціально-політичним забарвленням, без якого зараз нікуди не подітися.
Лиштва Н.Как в Днепре готовятся к демонтажу и переносу памятников
//gorod.dp.ua/news/205469( 06.07.2022 )
Чтобы перенести или демонтировать объект в статусе памятника, надо выполнить непростую процедуру снятия его с учета. Всего в Днепре в статусе памятников истории и монументального искусства зарегистрированы 197 объектов. К настоящему моменту на 85 из них готовятся материалы к снятию с учета – с последующей возможностью демонтажа или переноса.
Среди них – памятники Александру Матросову, Володе Дубинину, Максиму Горькому, Валерию Чкалову, партизану Федорову, Ефиму Пушкину (танк на перекрестке проспектов Яворницкого и Гагарина) и другие объекты.
Ігнатьєва СвітланаЕкспресивні функції питальних речень (на матеріалі віршованого роману-есе Олесі Омельченко «Дивограй»)
// Українська мова і література в школі. - 2021. - № 6. - С. 6-8( 01.07.2022 )
Сьогодні в українській літературі ім'я Олесі Омельченко належить до потужно творчих письменників Дніпропетровщини, яка заявила про себе як авторка багатьох поетичних збірок, нарисів, романів, публікацій в Україні і за її межами. Олеся Омельченко — членкиня Національної спілки письменників України (1997 р.) та Національної спілки журналістів України (2002 р.), лауреатка премії ім. Івана Сокульського (2008 р.) та премії ім. Павла Кононенка (2015р.), переможець кількох Всеукраїнських та Міжнародних поетичних конкурсів. До її творчості
неодноразово зверталися поети Микола Вінграновський, Любов Голота, Михайло Чхан, Марія Зобенко, Віктор Корж, Ігор Пуппо, Сергій Бурлаков та інші. Цікавим є творчий доробок Олесі Омельченко для журналістів Н. Нікуліної, Д. Калинової, І. Кулик, Л. Оненка та інших. На думку В. Перетятька, «талант завжди прагне волі, духу, помислів, вчинків», додаючи, що Олеся Омельченко «...всмоктала з молоком матері волелюбність, гордість національного духу, закоханість у рідне слово...».
Вимагає окремого вивчення роман-есе Олесі Омельченко «Дивограй» (2017р.). У ньому об'ємно та всеохоплююче змальовано поступ української та земної цивілізації, що глибоко сягає своїм корінням у Космос.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
.У Дніпрі стартували екскурсії бібліотекою Джона Маккейна
//gorod.dp.ua/news/ - 22 xthdyz( 22.06.2022 )
Віталій Кучеренко, завідувач бібліотеки української діаспори у Дніпрі: «Покажемо відео про нашого фундатора, покажемо відео про унікальну колекцію марок, яку нам теж подарували з Америки. Вони прийшли в бібліотеку і очікують побачити тут книжки. А наша родзинка – в нас є поштові марки. Зараз ця тема актуальна, всі пам’ятаєте цю знамениту марку, яку вже ніде не дістати – “руський корабель, пішов…” І, власне, колекція, яку збирав наш фундатор протягом життя, яка складає зараз біля трьох тисяч марок».
А ще – сотні видань рідкісної літератури 20 сторіччя. А це книжки, газети, журнали, світлини, платівки, рукописи та наукові роботи. Їх все життя збирав українській емігрант Володимир Пилишенко, який три роки тому привіз своє надбання до Дніпра зі Штатів.
Організатори додають, такі екскурсії – це ще й психологічна підтримка. Прийти може кожен охочий.
Юлія Бардукова, директорка комунального закладу культури «Дніпровські публічні бібліотеки» Дніпровської міськради: «Ми бачимо запит в тому, що людям потрібно соціалізуватися і якось повернутися до мирного життя. Якщо є бажаючі записатися на нашу екскурсію серед переселенців з інших міст – ласкаво просимо. Групу ми приймає першу – це 15 чоловік. Великі групи стараємося не брати».
Екскурсії планують проводити щотижня у Центральній міській бібліотеці з 10-ї ранку і до 16-ї вечора. Записатися можна як онлайн на сайті, так і офлайн.
Лиштва НадеждаКак в Днепре готовятся к демонтажу и переносу памятников
//gorod.dp.ua/news/. - 8 июня( 08.06.2022 )
Всего в Днепре в статусе памятников истории и монументального искусства зарегистрированы 197 объектов. К настоящему моменту на 85 из них готовятся материалы к снятию с учета – с последующей возможностью демонтажа или переноса.
Среди них – памятники Александру Матросову, Володе Дубинину, Максиму Горькому, Валерию Чкалову, партизану Федорову, Ефиму Пушкину (танк на перекрестке проспектов Яворницкого и Гагарина) и другие объекты.
Петренко ВладимирДнепровский театр «Верим!» побывал на гастролях в Румынии
// gorod.dp.ua. -2022.-1 июня( 01.06.2022 )
Пригласили наших «Одноклассников» в Румынию на фестиваль Euroregional Theatre Festival Timişoara-TESZT. Пригласили в знак солидарности с Украиной. Пригласили антивоенный спектакль. Больше десяти европейских государств, и, конечно, — никакой россии.
Одна беда: Сергей Клименко, один из участников спектакля, уже больше двух месяцев как призван в ряды ЗСУ. В стране — война. Кто станет заниматься такими пустяками как театральный фестиваль в стране, где идет война? Без всякой надежды на успех началась для меня «операция по спасению» рядового Клименко.
Но я ошибался)) Чтобы вернуть Сергея в родной театр «во временное пользование», были подключены все возможные ресурсы. Прекрасно сработала вертикаль: департамент гуманитарной политики — областная военная администрация — министерство культуры.
Першина НатальяКо Дню памяти жертв политрепрессий библиотеки и музеи области провели онлайн-встречи
//gorod.dp.ua( 01.06.2022 )
«15 мая – скорбная дата. В этот день вспоминаем тех, кто стал жертвами политических репрессий. Должны помнить о страшных страницах нашей истории. Чтобы эти преступления больше никогда не повторились», – отметила начальник управления культуры, туризма, национальностей и религий Днепропетровской ОВА Наталья Першина.
К памятной дате в областной универсальной научной библиотеке имени Первоучителей славянских Кирилла и Мефодия провели тематический видеоурок-лекцию. Говорили о том, где и как искать информацию о репрессированных родных.p>
«Это полезно для тех, кто хочет найти информацию о своих родственниках. В видео пошагово разъяснили, в какие архивы обращаться, как оформлять запросы и работать с документами. Сделали обзор фондов библиотеки и цикл тематических публикаций», – рассказала ученый секретарь библиотеки Юлия Зюлева.
Сотрудники Днепропетровского национального исторического музея подготовили лекции для онлайн-зрителей. Рассказали об истории тоталитарных режимов, тематических экспозициях в музеях Украины и мира.p> В библиотеках, музеях, заведениях культуры и искусства области также прошли воспитательные часы, тематические уроки, конкурсы эссе, показы фильмов.
Лиштва НадеждаКак в Днепре подготавливают массовый демонтаж памятников
//Gorod.dp.ua( 01.06.2022 )
Как заверила начальник управления по вопросам охраны культурного наследия Днепра Надежда Лиштва, процесс подготовки к демонтажу и переносу целого ряда памятников идет уверенными темпами:
«Процес рухається і серйозно рухається, але законним шляхом. Тому прошу згадати про почуття гумору і не бити за цей пост.
У нас є об’єкти, не включені в держреєстр, по ним готуються переліки на включення/невключення до реєстру.
По тим, що в Реєстрі (Горький та Федоров), готується необхідний пакет документів на виключення.
По тим, що мають художню цінність і МКІП їх не виключіть з реєстру, готується пакет документів на перенесення.
Слобода Валентина ВладимировнаЛюди Днепра: Скульптор Владимир Небоженко уже полвека создает выставку под открытым небом
// gorod.dp.ua. -2022.- 11 мая( 01.06.2022 )
Сегодня мы хотим предложить вниманию читателей замечательное исследование о жизни и творчестве мастера скульптуры его давнего друга, арт-директора Днепровского Дома искусств Валентины Владимировны Слободы.
Об авторах скульптур знают не многие…
Вот что она пишет:
«Наше знайомство з творчими роботами художників і скульпторів відбувається здебільшого у шкільному віці. Гарні вчителі обов’язково планували уже в середніх класах школи похід або поїздку до художнього музею. Для більшості це пам’ятна подія: розглядали яскраві пейзажі, виразні портрети, яблука і груші на натюрмортах (бо як справжні – бери і їж). А ось про скульптуру запам’ятовували рідше. У підручниках і на стінах школи починали пізнавали репродукції Т.Шевченка й Ф.Решетнікова, І.Шишкіна й І.Айвазовського, на творах яких і виховувались.
Та і в дорослому віці ми не завжди цікавимось скульптурою та її авторами. Прямуючи вулицями міста, констатуємо: «Оце пам’ятник такому-то, а це барельєф чи дошка на вшанування імені такого-то (бо прочитати можна кому саме!).
Тож сьогодні розповідь про людину, яка є одним із тих, хто створює скульптурне обличчя нашого рідного міста.
Основное внимание в этой статье уделено международному французско-украинскому проекту «ДрамиКома» - спектаклю «Майдан Инферно». Напомним, что постановка этого спектакля велась французским (с украинскими корнями) режиссером Клеманом Перетятко, а премьера состоялась накануне нападения на Украину рашистов. Об этом спектакле Городской сайт подробно писал.
И вот теперь этому проекту и жизни нашего театра в условиях войны посвятило статью шведское издание. Об этом в «ДрамиКоме» сообщили следующее:
«DАNS - tidningen för rörlig scenkonst (Швецьке видання про сценічне мистецтво):
..."Наша світова сцена зазнає радикальних змін. Під час холодної війни концепція була взята зі світу театру: залізна завіса опустилася і відокремила захід від сходу. Здається, це стає все більш актуальним."
Слобода ВалентинаДнепровские художники стали победителями Международного фестиваля акварели
/Gorod.dp.ua/news/. - 30 мая( 30.05.2022 )
Проведение этого фестиваля совпало с 10-летием Международного общества акварелистов. На этом празднике акварелистов всего мира Украину ярко и достойно представили художники из Днепра и нашей страны в целом.
Вот что об этом рассказала арт-директор Днепровского Дома искусств (который уже больше десяти лет объединяет всех художников и акварелистов нашего региона!) Валентина Слобода:
«В місті Ізмір (Туреччина) пройшов 7 Міжнародний Фестиваль акварелі та конкурс «Золотий пензель», що співпав зі святкуванням 10-річчя Міжнародного товариства акварелі IWS.
Цей фестиваль організований з посилом «Любов, мир і толерантність через мистецтво". Серед переможців конкурсу є і відомі українські художники-акварелісти: учасники наших виставок Галина Отчич, Олена Єрмоленко та Ігор Юрченко, художники Анна і Наталія Кушабські та Геннадій Пугачевський.
Щиро вітаємо відому акварелістку, друга нашого Будинку мистецтв САМІРУ ЯНУШКОВУ, що була запрошена на цей престижний фестиваль і гідно представляла Дніпро.
Семенчук ИринаВ Днепре ярко отметили юбилей известной поэтессы
//gorod.dp.ua( 23.05.2022 )
К сожалению, известная днепровская поэтесса сейчас – не в родной для нее городе. Спасаясь от угроз войны, она уехала в дружественную Польшу и живет в городе Люблин. Но это не помешало ей стать онлайн-участницей праздничного вечера краеведческого клуба «Риднокрай», который был посвящен ее юбилею. Главным докладчиком на вечере был известный днепровский краевед, писатель, журналист Николай Чабан, который увлекательно рассказал гостям о судьбе и творчестве поэтессы. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Финенко АлександраДнепрянка спасла коллекцию вышиванок из Поднепровья
// gorod.dp.ua. - 2022.-19 мая( 19.05.2022 )
Спасти удалось около двадцати вышиванок. Татьяна Шарай говорит: владелица коллекции не знала, куда ее девать.
“Она говорит: “Что мне делать с сорочками? Свое ожерелье я зарыла. Просто взяла и зарыла. Потому что придет враг – очень хорошая находка. Сорочки на закопаешь, и я у нее их перекупила. У меня не было достаточно средств, чтобы так разбрасываться ими во время войны. Но этой женщине нужно было спасать своих внуков, а мне спасать то, что она приобрела”, – говорит Татьяна.
Что делать с коллекцией дальше, женщина пока не решила. Говорит, нужно дождаться победы Украины.
Культуролог Наталья Лисовец рассказывает: вышивке среднего Поднепровья присущи растительные орнаменты. К примеру, розы, виноградная лоза.
Женские сорочки, характерные для Поднепровья, имеют вышивку на рукавах и на подоле. Мужские - на воротничках и манжетах. Вышитые рубашки традиционны для региона, говорит культуролог. Их до начала советской поры носили как крестьяне, так и жители городов в качестве повседневной одежды или на праздники.
Горб ОльгаВ Днепре презентовали книгу «Григорий Сковорода «Мир ловил меня…»
//gorod.dp.ua/news/204752( 19.05.2022 )
Над книгой работало издательство "Фолио" в течение полутора лет. В нее вошли полные собрания сочинений, в том числе «Мир божественных песен», «Философские сказки» и басни. Название книги взяли с самой известной цитаты Сковороды «Мир ловил меня и не поймал». По словам генерального директора издательства «Фолио» Александра Красовицкого, в название вошла лишь часть цитаты – читатель может ее расшифровать по-своему. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Палаженко ЮліяВ областной библиотеке для молодежи открыли выставку работ мастера вышивки из Днепропетровщины
//gorod.dp.ua/news. - 18 мая( 18.05.2022 )
За 30 лет Василий Кандела вышил более 100 рушников и сорочек. Среди работ – и портреты известных украинских писателей и поэтов. Только Шевченко – 19-ть.
Внучка мастера говорит, начиналось все со спора с бабушкой. Они поспорили, что дед научит жену шахматам, а та его – вышивке крестиком. У женщины с игрой не сложилось, а вот мужчине дело пришлось по душе.
Собко ВалентинаДнепровские мастерицы ярко представили Днепр во Франции
//Gorod.dp.ua( 18.05.2022 )
Завершилась цьогорічна програма Фестивалю української культури "КОБЗАР", що протягом двох тижнів радував мешканців і гостей французького курорту Ніцца. В експозиції фестивальної виставки були представлені і експонати чотирьох майстринь лялькарства об"єднання майстрів народного мистецтва нашого Будинку мистецтв Ольги Родкіної, Тамари Горбунової, Катерини Мусієнко та Світлани Михайлик. Колекцію ляльок представляла пані Світлана Михайлик, яку організатори запросили провести у рамках фестивалю майстер-класи з лялькарства і для дітей і для дорослих.
Учасники майстер-класів з задоволенням долучились до виготовлення народної ляльки і послухали розповідь майстрині про традиції творення оберегів для дому. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
«Радость» — старейший в Днепропетровской области взрослый самодеятельный коллектив народного танца.
С 1949 года танцоры ансамбля дарили радость не только зрителям родного Днепра и разных городов и сел Украины, но и нескольких республик тогда еще СССР, а затем и жителям Польши, Болгарии, Франции, Испании, Канарских островов и США.
Першина НатальяВ Слобожанской громаде библиотекари доставляют книги читателям домой
//gorod.dp.ua. - 16 мая( 16.05.2022 )
И.о директора Слобожанской библиотеки Анна Разумная говорит – уже начали получать запросы от читателей.
«Услугу запустили, чтобы люди больше читали. Это помогает отвлечься от тяжелых мыслей. В Партизанском и Степном библиотекари уже получили первые запросы на книгоношение», – сказала Анна Разумная.
Заказать книги на дом можно со вторника по пятницу с 09:00 до 12:00 по телефонам: 0673383084 – Слобожанская библиотека, 093 332 9252 – библиотека Александровки, 096 347 1332 – Степового, 093 017 0118 – Партизанского.
В Баловке и Васильевке услугу книгоношения можно заказать у работников Центра предоставления социальных услуг Слобожанского поселкового совета – (056) 719 91 85.
...желающие могут полюбоваться фотографиями и созданной специалистом данного направления Александром Рябоконем панорамой еще одного здания-памятника – Днепровского Дома органной и камерной музыки, который немногим более века назад был построен как Свято-Николаевский храм .
Вот что об этом рассказали в Управлении по вопросам охраны культурного наследия Днепра:
«Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики), 1913 - 1915 рр.
Пам'ятка архітектури національного значення, просп. Сергія Нігояна, 66.
У 1887 р. в рік 100-літнього ювілею Катеринославу було почесно відкрито «Олександровський Південно-руський металургійний завод Брянського акційного товариства».
У 1913 р. Російська імперія святкувала 300-ліття правлячої царської династії Романових. Брянське товариство вирішило на честь цієї події побудувати в Катеринославі церкву святого Миколая Мирлікійського, заступника імператора Миколая ІІ. Спочатку її планувалось розмістити на місці Яковлівського скверу (зараз на його місці театр Опери та балету), але потім церкву перенесли на ділянку ближче до заводу.
.В Днепре открыли выставки книг и картин, посвященных войне и Дню матери
// Gorod.dp.ua. - 2022. - 9 травня.( 09.05.2022 )
«У краєзнавчому відділі проходить виставка художніх творів письменників Дніпропетровщини «Не оміліє пам’яті ріка, в серцях нащадків буде вічно жити», а також огляд літератури наукових видань "Друга світова війна на сторінках краєзнавчих видань".
До Дня пам’яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні у відділі документів з питань мистецтва розгорнуто книжково-ілюстративну виставку «Друга світова війна в творчості митців України», на якій представлено репродукції картин українських художників Олександра Лопухова, Анатолія Насєдкіна, Сергія Єржиковського, Вадима Одайника, рисунки й акварелі Георгія Меліхова.
Всі представлені художники були фронтовиками й особисто пережили події Другої світової війни. Наприклад, Георгій Степанович Меліхов в роки Другої світової війни знаходився в діючій армії і в короткі хвилини відпочинку він фіксував свої враження від фронтових солдатських буднів, намагався передати побачене, щоб у зображеннях передати нащадкам важкість воєнного часу. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті:
Кавун Максим Эдуардович Музею имени Поля – 120 лет
// gorod.dp.ua. -2022.-6 мая( 06.05.2022 )
Музей в Екатеринославе рождался непросто
«Современный Днепропетровский национальный исторический музей имени Д.И. Яворницкого имеет две даты основания, - рассказывает Максим Кавун. - И, как это ни странно, обе даты справедливы с разных точек зрения. Официально музей ведет свою историю с 1849 года, когда в Екатеринославе был основан «Общественный музеум». Музей был создан усилиями двух личностей – губернатора Андрея Яковлевича Фабра и директора училищ Якова Дмитриевича Грахова. Музей просуществовал минимум до 1860 года.
К сожалению, затем Музеум прекратил свое существование (из-за отсутствия интереса властей и недостатка финансирования). Его коллекция была передана в здание мужской классической гимназии (ныне площадь Соборная, 2). Оттуда она уже в начале XX века поступила в Музей Поля, ныне имени Яворницкого. То есть, если исходить из принципа идеи музея и из принципа преемственности коллекций, то дата 1849 год абсолютно верна.
Второй датой основания Музея можно с полным правом считать 1902 год – основание Музея имени Поля. Эта дата важна в институциональном плане. Дело в том, что идея о создании музея в городе стала претворяться в реальность только на рубеже XIX – XX веков.
В это время в Екатеринославе создается первый вуз города – Екатеринославское высшее горное училище (ныне Национальный технический университет «Днепровская политехника»). Он был основан в 1899 году и стал средоточием научно-технической интеллигенции и опорным культурным центром. В 1901 году на базе Горного училища создается первый орган научной общественности Екатеринослава – Екатеринославское научное общество (ЕНО). Его полузабытую историю Городской сайт подробно освещал в специальном очерке. Именно общество стало фактической колыбелью музея.
Слобода Валентина Владимировна Люди Днепра: Януарий Бортник – режиссер театра Шевченко, ставший жертвой репрессий
// gorod.dp.ua. - 4 мая. .( 04.05.2022 )
Три роки недовгого життя митця пов’язане з нашим містом: у 1933—1936 роках Януарій Бортник працював режисером Дніпропетровського українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка. Серед вистав, поставлених ним у цей період, є «Платон Кречет» О. Корнійчука. Мені не вдалося відшукати спогадів про роботу Януарія Дем’яновича в нашому театрі, але в книзі театрознавця Тетяни Шпаковської вміщені фото афіш з вистав театру, списки репертуару з зазначенням прізвища Я. Бортника як режисера-постановника. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті: https://gorod.dp.ua/news/204151
Давыдов Александр ДемьяновичВ Днепре издали две новые книги
// Gorod.dp.ua.- 4 мая( 04.05.2022 )
Обе книжечки продолжают лучшие традиции изданий «Журфонда». Они насыщены историческим и познавательным материалом, прекрасно иллюстрированы и читаются на одном дыхании.
Думается, главной проблемой при подготовке книги «Селище Шевченко: Сьгодення «козацької Самарі» было формирование глав, посвященных истории этого поселения. Этой теме можно было посвятить несколько толстенных томов! Ведь древнее поселение наших предков на месте поселка Шевченко насчитывает много веков.
Здесь были расположены легендарный «городок с перевозом» Самарь, существовала прославленная Новобогородицкая крепость. В этом месте был заложен и Екатеринослав Первый, от которого ведет историю наш Днепр. Впрочем, среди специалистов давно ведутся споры и по поводу даты основания города (1776 год), и по вопросу генеалогии. Возможно, со временем Днепр обретет иного «предшественника» и станет старше на несколько веков.
В обласному центрі триває трансформація бібліотечної системи, яку прагнуть перетворити на актуальну, сучасну і цікаву.
Пілотним проектом такого відновлення є бібліотека імені Дж. Маккейна з цікавим, унікальним, рідкісним фондом, а також чіткою ідеологією й місією прославляння українства, гордості нації. Аналогів такої бібліотеки в Україні немає.
Днями вона отримала зі США майже три тисячі екземплярів різної літератури з колекції професора Володимира Пилишенка, які збирала делегація представників Дніпра під час візиту до країни.
На думку її учасників, ці книжки є спадщиною, яка залишилася після смерті Володимира (Мирка) Пилишенка. Вони відібрали багато примірників, виданих в Україні до 1917 року, в Українській Народній Республіці та в еміграції.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Сердюк СвітланаБібліотеки України під час війни: адаптація до нових реалій та визначення пріоритетів
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика.-К., 2022. -№ 3. - С. 9-14( 02.03.2022 )
Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія (ДОУНБ) формує колекцію документів «Військова хроніка» для майбутньої Національної цифрової бібліотеки України та власної електронної бібліотеки «Дніпропетровщина в період російсько-української війни».
Низка інформаційних ресурсів та соціокультурних заходів бібліотек спрямована на потреби внутрішньо переміщених осіб аби допомогти людям якнайшвидше влитися в соціум: записують до бібліотеки; дітей забавляють іграшками, настільними іграми, різноманітними майстер-класами; дорослих запрошують на засідання клубів і любительських об'єднань; навчають усіх охочих комп'ютерній грамотності тощо. Так, Дніпропетровська ОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія, Кіровоградська ОУНБ ім. Д. І. Чижевського проводять низку різноманітних соціокультурних заходів для внутрішньо переміщених осіб. Зокрема, в одному з кропивницьких готелів, де мешкають переселенці, бібліотекарі влаштували книжкову виставку, а дітям запропонували взяти участь у мистецьких майстер-класах.
За результатами бібліотечного контент-аналізу з'ясовано, що серед засобів бібліотерапії найпоширенішими та найрозвинутішими є бібліографічні рекомендаційні списки, роз'яснювальні статті, тренінги, майстер-класи. Бібліотеки впевнено реалізують навички бібліотерапії у поєднанні з арттерапією. Так, у Кіровоградській ОУНБ ім. Д. І. Чижевського (м. Кропивницький) розпочато серію майстер- класів з нейрографіки. Бібліотеки Жовтоводської ЦБС на Дніпропетровщині провели акцію «КнигоТе- рапія» для біженців, які знайшли притулок у місті.
Бібліотеки також сприяють волонтерському руху та благодійництву, формують гуманітарну допомогу для внутрішньо переміщених осіб, які тимчасово проживають на території громади. До цієї роботи долучились переважно бібліотеки територіальних громад. Маємо інформацію про роботу сільських бібліотекарів громад Вінниччини, Дніпропетровщини, Хмельниччини, Львівщини, що виконують першочергові завдання: збирають, пакують та відправляють гуманітарну допомогу, інформують та консультують жителів села з різних нагальних питань, готують їжу, плетуть маскувальні сітки, шиють маскувальний одяг для захисників, збирають та формують медичні набори, тобто роблять усе, чого вимагає час.
На базі деяких бібліотек Дніпропетровщини були організовані штаби приймання гуманітарної допомоги для переселенців та військових. Бібліотекарі організовують доставку гуманітарної допомоги самотнім та маломобільним групам населення. У Полтавській ОУНБ імені І. П. Котляревського працює пункт видачі гуманітарної допомоги для біженців. Книгозбірні Луцької міської ЦБС та Жовтоводської ЦБС стали волонтерськими центрами, де готують речі першої необхідності та провізію для територіальної оборони.
Бібліотеки також організовують заходи з метою фінансової підтримки захисників. Так, бібліотеки м. Нікополя на Дніпропетровщині організували благодійні акції зі збору коштів для ЗСУ: «З Україною в серці», «Збери макулатуру та ПЕТ- кришки! Підтримай армію!», «Великодній ярмарок», де можна було придбати картини місцевих художників та мистецькі вироби тощо.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Матковський Орест Іллярович"Без мінералогічних зібрань неможливий розвиток мінералогії" — академік В. І. Вернадський
// Вісник Національної АН України. - 2021. -№ 3. - С. 67-87( 01.03.2022 )
...Мінералогічні музеї Криворізького національного університету
1. У Криворізькому національному університеті функціонують три музеї геологічного спрямування:
5.1. Геолого-мінералогічний музей Криворізького національного університету;
5.2. Мінералогічний музей імені академіка
Олександра Сергійовича Поваренних;
5.3. Мінералогічний музей Криворізького
басейну імені Едуарда Карловича Фукса.
Засновником першої музейної експозиції
(спочатку в Криворізькому вечірньому робітничому інституті, згодом у Гірничорудному
інституті) був Едуард Карлович Фукс, який у
1930 р. організував кафедру геології. В основу
цієї експозиції, розміщеної у вітринах навчальних аудиторій, було покладено його власну
колекцію мінералів, гірських порід, корисних
копалин Кривбасу та інших регіонів. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті видання:
Шевченко ОксанаЗнайди свою книжку: Національний тиждень читання в науці
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика.- 2022. -№ 3. - С. 36-37( 01.03.2022 )
Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія (ДОУНБ) стала партнером всеукраїнської акції та долучилася до нового досвіду, пов'язаного зі взаємодією людини та книги. Перш за все були роздрукувані рекламні плакати, запропоновані Українським інститутом книги. Потім налагоджено поширення інформації про акцію на офіційному сайті та соціальних мережах бібліотеки, місцевих ЗМІ. Велика увага приділена розробці плану реалізації Національного тижня читання під слоганом: «Знайди свою книжку».
Сектор соціокультурних проектів і зовнішніх зв'язків підготував низку інформаційних повідомлень на бібліотечному блозі «Бібліотечна універсалка» у рубриці «Світ знань нових видань» про актуальні книжкові новинки. Це були наукові та прикладні видання, дуже корисні для людини постіндустріального суспільства, яка безперервно саморозвивається та шукає інформаційну підтримку для досягнення цілей. Цікаво, що за перебіг акції цю рубрику віддалені відвідувачі переглянули 530 разів. Особливою увагою користувалася книга Олександри Найден «Українська народна лялька», книговидача якої після публікації збільшилась удвічі. Співробітники відділу читальних залів щодня розміщували в Фейсбуці на сторінці «Один день з життя бібліотекаря» рекламні світлини книжкових новинок. Своєрідний флешмоб «Знайди свою книжку» супроводжувався тематичними хештегами та цікавими анотаціями.
ДОУНБ як методичний центр подбала й про культурні заходи регіонального масштабу. Так, для бібліотекарів області була організована онлайн-зустріч із менеджером
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Сердюк СвітланаБібліотеки України під час війни: адаптація до нових реалій та визначення пріоритетів
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика.-К., 2022. -№ 3. - С. 9-14( 01.03.2022 )
...Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія (ДОУНБ) формує колекцію документів «Військова хроніка» для майбутньої Національної цифрової бібліотеки України та власної електронної бібліотеки «Дніпропетровщина в період російсько-української війни»...
...Низка інформаційних ресурсів та соціокультурних заходів бібліотек спрямована на потреби внутрішньо переміщених осіб аби допомогти людям якнайшвидше влитися в соціум: записують до бібліотеки; дітей забавляють іграшками, настільними іграми, різноманітними майстер-класами; дорослих запрошують на засідання клубів і любительських об'єднань; навчають усіх охочих комп'ютерній грамотності тощо. Так, Дніпропетровська ОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія, Кіровоградська ОУНБ ім. Д. І. Чижевського проводять низку різноманітних соціокультурних заходів для внутрішньо переміщених осіб. Зокрема, в одному з кропивницьких готелів, де мешкають переселенці, бібліотекарі влаштували книжкову виставку, а дітям запропонували взяти участь у мистецьких майстер-класах...
...За результатами бібліотечного контент-аналізу з'ясовано, що серед засобів бібліотерапії найпоширенішими та найрозвинутішими є бібліографічні рекомендаційні списки, роз'яснювальні статті, тренінги, майстер-класи. Бібліотеки впевнено реалізують навички бібліотерапії у поєднанні з арттерапією. Так, у Кіровоградській ОУНБ ім. Д. І. Чижевського (м. Кропивницький) розпочато серію майстер- класів з нейрографіки. Бібліотеки Жовтоводської ЦБС на Дніпропетровщині провели акцію «КнигоТерапія» для біженців, які знайшли притулок у місті...
Бібліотеки також сприяють волонтерському руху та благодійництву, формують гуманітарну допомогу для внутрішньо переміщених осіб, які тимчасово проживають на території громади. До цієї роботи долучились переважно бібліотеки територіальних громад. Маємо інформацію про роботу сільських бібліотекарів громад Вінниччини, Дніпропетровщини, Хмельниччини, Львівщини, що виконують першочергові завдання: збирають, пакують та відправляють гуманітарну допомогу, інформують та консультують жителів села з різних нагальних питань, готують їжу, плетуть маскувальні сітки, шиють маскувальний одяг для захисників, збирають та формують медичні набори, тобто роблять усе, чого вимагає час.
На базі деяких бібліотек Дніпропетровщини були організовані штаби приймання гуманітарної допомоги для переселенців та військових. Бібліотекарі організову¬ють доставку гуманітарної допомоги самотнім та маломобільним групам населення. У Полтавській ОУНБ імені І. П. Котляревського працює пункт видачі гуманітарної до-помоги для біженців. Книгозбірні Луцької міської ЦБС та Жовтоводської ЦБС стали волонтерськими центрами, де готують речі першої необхідності та провізію для територіальної оборони.
Бібліотеки також організовують заходи з метою фінансової підтримки захисників. Так, бібліотеки м. Нікополя на Дніпропетровщині організували благодійні акції зі збору коштів для ЗСУ: «З Україною в серці», «Збери макулатуру та ПЕТ- кришки! Підтримай армію!», «Великодній ярмарок», де можна було придбати картини місцевих художників та мистецькі вироби тощо.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика, 2022. -№ 1. - С. 28( 01.02.2022 )
Бібліотекарі теж добре розуміють важливість формування суспільної екологічної свідомості та колективних раціональних звичок. А це ой як не просто. Бо кожен день мільйони людей забувають закрутити крани, коли чистять зуби, і кожен день десь на планеті зникає річка. Мільярд людей не вимкнули світло, виходячи з кімнати й от уже на планеті є плюс одна ТЕС і мінус один ліс. Молодь адаптивна, вона легко сприймає нові ідеї, їй простіше засвоїти корисну поведінку, бо немає потреби боротися зі старими шкідливими звичками. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Рибальченко ВалентинЗнаковій події присвятили виставку
//Голос України. - 2022. -№12. - С.9( 25.01.2022 )
Тут розміщені портрети важливих для української держави людей та їхні цитати. Плакати нагадують про події, демонструючи копії історичних документів та газет. Організатори зазначають, що ідея соборності завжди була актуальною для українців, а національна єдність є базовою цінністю. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Степовичка Леся«Ці 30 років все ж змінили Україну і українців»
//День. - 2020. - №149-150( 01.01.2022 )
1. Головна подія року — святкування 30-річчя відродження Незалежності України. Звісно, українці змучені і пандемією, і війною на Сході, втрати болісні і непоправні. Але ці 30 років все ж змінили Україну і українців. Дніпро — прифронтове місто, в якому з 2014 року значно українізувалася атмосфера, сформувалися волонтерські структури, тисячі військових повертаються з фронту, часто пораненими, але незламними. Це потужна українська сила, бойовий дух, наша надія, що Україну не зламати.
2. Допоки триває російсько-українська війна, героями є наші бійці на Донбасі, які щодня ризикують здоров’ям і життям, щоб ми могли спокійно працювати і відпочивати. Герої — усі, хто загинув на фронті протягом року. Вічна їм подяка і вічна пам’ять! Антигерой — господар Кремля, який прагне крові, влади, розширення земель ерефії всупереч законам демократії і здорового глузду. Який погрожує нашому вільному народові новою ескалацією війни.
3. Найцікавішими рубриками «Дня», як на мене є «Суспільство». Зокрема такі публікації, як: «Захистили державу — хто підтримає захисників?» — про долю ветеранів АТО-ООС в мирному житті, «Где главний враг? Українофобія в Росії» (Оксана Пахльовська), «Забутий пантеон Скоропадських» (Інна Лиховид); рубрика «Історія і я»: «Секрети політики від Арістотеля», «Держава очима Платона» (Ігор Сюндюков); також рубрика «Культура».
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
...влітку цього року вийшов з друку довгожданий «Збірник пісень для ансамблю бандуристів-кобзарів» (упорядник М. Полатай). У передмові до нього М. Рильський писав : «Збірка, що видасться зараз, має особливий характер. У ній вміщено пісні, складені самими народними співцями-кобзарями. Пісні, вміщені тут, — безумовне свідчення неув’ядних творчих сил нашого народу. Разом з тим тематикою своєю вони являють цілком нові риси кобзарського мистецтва: це твори радянських кобзарів. Немає сумніву, що вони збагатять репертуар наших кобзарів, солістів та кобзарських капель. Науково-фольклористичне і суто практичне значення цієї книжки не підлягає сумніву. Залишається тільки побажати, щоб ця книжк а пішла якнайширш е між люди, щоб вона прислужилася дальшому розквіту самобутнього народного мистецтва, якому приділяли колись таку увагу М. Лисенко, Ф. Колесса, М. Грінченко, К. Квітка, Л. Ревуцький і яке нині є не тільки предметом досліджень радянських фольклористів, а й могутнім чинником у нашому культурному, громадському житті». Формально збірник видано, але спробуйте його купити. Адже збірник, наче на глум, видано тиражем аж 390 примірників (саме 390, а н е 400!). Це сміх, але крізь чиїсь сльози. Нотний маґазин у м. Дніпропетровську одержав лише 5 примірників цього збірника і, ясна річ, «щасливці» миттю їх розкупили, а інші бандуристи мусять, як і раніше, просити у когось переписати репертуар, що не завжди щастить зробити. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті:
Спілкування продовжилося відвертою розмовою про виклики, з якими стикаються фахівці методичних відділів ОУНБ під час організації методичної діяльності в бібліотеках ТГ регіонів, ...про перебіг реформування бібліотечної галузі Дніпропетровської області та вплив на цей процес ОУНБ (розробка критеріїв якості роботи бібліотек, участь у моделюванні оптимальної мережі закладів культури області, визначення пріоритетних напрямівдіяльності публічних бібліотек з рекомендаціями], в т. ч. проектну діяльність книгозбірень (І. Луньова, Дніпропетровська ОУНБ ім. Первоучителів сло в'янських Кирила і Мефодія). З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Далека ЛідіяСмерть австралійського аборигена. Художникові: вірші
Д. Красицький у статті «Шевченко на Катеринославщині» (188-192) дає коротеньку довідку про перебування поета на Катеринославщині наприкінці серпня й початку вересня 1843 року. Нового в цій замітці немає нічого. В кінці її автор пише, що являв собою Катеринослав за Шевченка, спиняючися на історії міста. Характеристичне, що цитуючи Шевченкового листа до Я. Кухаренка з 26 листопада 1844 року про його подорож на Катеринославщину, Красицький не зважився зацитувати ті його рядки, де поет писав, що «сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями» З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті:
Більше вісімдесяти робіт, представлених народними майстринями із села Петриківка, включали картини, предмети побуту, скрині, хустки та інші експонати декоративно-вжиткового мистецтва. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Юрій Кириченко — поет, перекладач, літературний критик, публіцист. Автор понад 50 поетичних книг. Лауреат Міжнародної літературної премії ім. Тараса Шевченка. Кавалер орденів Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого та Святих Кирила і Мефодія. Проживав у Дніпропетровську та Києві. Активно друкувався за межами України. Життя поета як лицаря української честі та гідності обірвано 5 грудня 2015 року в Дніпропетровську
1. Балада,
яка вчить прихильності до читання
...Читайте поетів... Вони вам розкажуть, як жить,
Читайте поетів... Читайте великих поетів...
Учіться у них правдочолості творчо служить,
Немислима кількість у них і падіннів, і — злетів...
Читайте поетів... Вони — і лелеки, й орли,
І сойки в розгідлі... А тільки не миші, не миші...
В блакитному небі всяк ловить їх щире «курли»
В громах сивобрових чи — в, сонцем вперезаній, тиші.
Читайте поетів... Вони на планеті краси
Шерифи обов'язку і полководці надії...
Візьміть в своє серце їх помисли і голоси,
І хай вони служать добру маніфестом до дії...
Читайте поетів... Вони не зурочать ваш світ,
Підіймуть на крила рокавані й віщі потреби...
їх день і їх вечір — у безміри слова привіт,
Нема на щитах їх ні плісняви, ані ганеби... З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Веремійчик ОльгаУ Дніпрі відбувся фестиваль "Перехрестя епох"
// Українське слово. - 2021. -№ 37/38. - С. 15( 28.09.2021 )
У Музеї Лесі Українки, розташованому у музейному комплексі видатних діячів української культури, - на вулиці Саксаганського, 97, відбулася презентація результатів проведеного у Дніпрі фестивалю «Перехрестя епох».
Захід провела авторка ідеї фестивалю «Перехрестя епох», диригентка і режисерка Дніпровського академічного оперного театру Вікторія Рацюк. Вона розповіла, що Театр опери та балету в рамках грантового сезону 2021 року від Українського культурного фонду виграв грант у лоті Знакові постаті української культури на проведення Міжнародного музично-театрального фестивалю, присвяченого 150-річчю Лесі Українки…
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Фалько Я.У Нікополі відкрили пам’ятник скіфській пекторалі
//Голос України. - 2021. - №183. - С.4( 25.09.2021 )
дея встановлення пам’ятника належить Благодійному фонду «Нікополь туристичний», який очолює депутат Нікопольської міськради Олег Фельдман. Артоб’єкт фонд передав місту безоплатно. Пам’ятник виготовлено з граніту за кошти нікопольських меценатів. Його вартість — 80 тисяч гривень. Скульптор — Віктор Сараєв.
«Особливістю пам’ятника є те, що в його півколо можна заходити й фотографуватися. Впевнений: арт-об’єкт стане популярною культурною локацією для містян і гостей Нікополя», — повідомив Олег Фельдман. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Серед відібраного — унікальні видання Степана та Мирона Куропасів, які описують життя українців у США протягом перших кількох десятиліть після еміграції. Журналіст і громадський діяч Степан Куропась народився у м. Перемишль (нині Польща) у 1900 році, а у 1927-му мігрував до Америки. Із 1931 р. жив у м. Чикаго (штат Іллінойс), де брав активну участь у націоналістичних організаціях, очолював Українську видавничу спілку та був редактором журналу «Самостійна Україна». Сьогодні у Чикаго проживає його син — Мирон Куропась, політичний і громадський діяч, науковець, дослідник історії українців у США, широко відомий своєю підтримкою української ідентичності в Америці та Канаді, а також збереженості та пам’яті про Голодомор. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Родик КостянтинКазка "Рукавичка" як спростування "миротворців"
// Україна молода. - 2021. -№ 81/82. - С. 11( 11.08.2021 )
Події відбуваються 1985 року. ...стиль Беспалова місцями нагадує Ірванцевий. Тут також виникають комічно-абсурдні (себто анекдотичні) колізії.
Але — епізодично, тоді як у пана Ірванця нанизування смішків і є самодостатнім сюжетом. Так, роман-анекдот — суто емоційна рефлексія, антиутопія — переважно інтелектуальна. І це вже про Беспалова.
Якщо Ірванцеве «Ровно» більше нагадує зоопарк, то «Дніпропетровськ» Беспалова скидається на застиглу Атлантиду, яку можна спостерігати в бінокль, фотографувати телеоб’єктивом і навіть заробляти на цьому, як-от папараці з Січеслава, що облаштував собі операторську локацію на балконі «висотки» на правобережній набережній.
Його клієнти над усе цінують жанрові знімки безґлуздих атлантів, що побудували собі мало придатне для комфортного життя місто й потужну економіку з виробництва непотрібної населенню продукції.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Прокопенко Ілля"Вагоновожатые" випустили альбом про людину, яка врятувалася
// Країна . - 2021. -№ 28. - С. 1-12( 15.07.2021 )
Антон СЛЄПАКОВ, 47 років, музикант Народився 17 листопада 1973-го в Києві. Батько працював налагоджувальником радіоапаратури на заводі ”Маяк”. Мати – старшим лаборантом у Політехнічному інституті. Вивчав російську філологію і літературу в Херсонському педагогічному університеті. Покинув після четвертого курсу. 1996-го переїхав до Дніпра. Був вокалістом і автором пісень гурту ”И Друг Мой Грузовик”. Випустили вісім студійних альбомів. 2007 року створив сайд-проєкт ”НеГрузовики”. 2013-го з гітаристом харківської групи Lюk Валентином Панютою створили колектив ”вагоновожатые” З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Собко Игорь "Познаешь Христа - все вещи станут на свои места": три фильма и духовная "Лествица" заслуженного работника культуры Украины, протоиерея Игоря Собко
// Фома в Украине/ - 2021. -№ 6. - С. 40-47( 01.07.2021 )
Оркестровый, сессионный, сольный джазовый музыкант. Лауреат международных джазовых фестивалей в Украине, Дании, Литве и России. В начале 1990-х он работал с Софией Ротару, что для джазмена Игоря Собко, скорее, было способом выживания... Всего через несколько лет в Свято-Троицком кафедральном соборе Днепропетровска его будут называть отец Игорь и будут брать у него благословение, а еще он создаст Центр православной культуры «Лествица».
Мы пообщались с протоиереем Игорем Собко в разгар «Киноассамблеи на Днепре 2021», которую он провел в двенадцатый раз. Поводом для разговора послужили три фильма о самом важном в жизни и служении нашего собеседника З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Фалько ЯрославСкіфській пекторалі — 50 років
//Голос України. - 2021. - №116. - С.5( 23.06.2021 )
«На Нікопольщині — справжній культ Мозолевського, — розповідає бібліотекар, громадська діячка Альона Рудоманова-Кириченко. — У нас його називають «українським Шліманом». Нині ми оцифровуємо книгу спогадів про Бориса Миколайовича, яку виставимо на сайт нашої міської бібліотечної мережі».
— Борис Миколайович мав дар передчуття, — згадує археолог Нікопольського краєзнавчого музею Василь Шатунов, який працював у експедиціях Мозолевського. — У день літнього сонцестояння, перед тим, як іти на розкопки на курган Товста Могила, він записав у щоденнику: «Сьогодні знайдемо щось визначне». Й о 14-й годині 30 хвилин вчений знайшов знамениту скіфську пектораль. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
//Голос України. - 2021. - №115. - С.10( 19.06.2021 )
Це друга частина трилогії-постапокаліптики про світ, де після витоку вірусу з військової лабораторії померли всі дорослі. Залишаються тільки діти й підлітки, які влаштовують свято непослуху. Планета скочується в хаос. Але з’являються двоє: хлопчик, який зберіг уміння читати, і дівчинка, котра не підкоряється загальним правилам. Вони починають спільну подорож, щоб урятувати людство. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Одні з них тяжіють до нарисів, інші - до веселих оповідань чи зворушливих розповідей у дружній компанії за вечірньою юшкою. В публкації представлена - невеличка частка з книги. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Довженко Вячеслав"Участковий с ДВРЗ" Вячеслав Довженко: Не скажу, что в личной жизни я везунчик
// КП в Украине. - 2021. -№ 23. - С. 26( 01.06.2021 )
СПРАВКА
Вячеслав Довженко родился 18 сентября 1976 года в Днепре. В 1995 году окончил Днепропетровское театральное училище (отделение "актер театра кукол"). В 2009-м -режиссерское отделение Киевского национального университета театра, кино и телевидения им. Карпенко-Карого. Сейчас - актер Киевского академического драматического театра на Подоле. Сыграл в кино более 60 ролей, среди них - Серпень ("Киборги"), Сергей Бондарь ("Участковый с ДВРЗ"), криминальный авторитет Николай Семирядченко ("С волками жить…"), Роман Свиридов ("Прятки"), Александр Шевелев ("Жена по обмену"), пульмонолог Андрей ("Свингеры"), Георгий Метревели ("Клан ювелиров").
Был женат на актрисе Национального академического драматического театра им. Франко Ксении Баше. У пары есть двое сыновей – Иван и Василий.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Це будинок, в якому жив письменник Олесь Гончар. Про це повідомила у Фейсбуці начальниця управління охорони культурної спадщини Дніпровської міськради Надія Лиштва. «Будинок по вул. Клубній, 25. Він і досі належить родичам Олеся Терентійовича, а доглядає його на волонтерських засадах Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/muzey-olesya-gonchara-na-batkivshchyni-pysmennyka
Іванишина Л.Олег Шульга: "Я - актор, і зі сцени потрапив на війну": інтерв'ю
// Кіно театр. - 2021. -№ 2. - С. 32-34( 01.05.2021 )
Після закінчення фізико-технічного факультету Дніпровського національного ун-ту ім. Олеся Гончара за спеціальністю «інженер-механік ракетно-космічних літальних апаратів» півтора року працював інженером на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі. З 2003 р. - актор Дніпровського молодіжного театру «Віримо!». У серпні 2014 р. мобілізований до ЗСУ. Після курсів коригувальників артвогню воював у мотопіхотному батальйоні в Луганській області - у районі селищ Золоте, Трьох- ізбенка, згодом був приписаний до 55-ї артилерійської бригади. Після демобілізації 2015 р. офіцер запасу Шульга продовжив працювати в театрі. З повним текстом можна ознайомитись у відділі мистецтва за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Швець Ю. Машина (перетворення) часу
// Кіно театр. - 2021. -№ 2. - С. 4( 01.05.2021 )
В 1934 році вийшла стрічка Роберта Флаерті «Людина з Арану» про життя ірландських рибалок. У ній ішлося про труднощі життя острівних мешканців, їхню відчайдушну боротьбу за існування. Вона стала гімном людині, яка, незважаючи на дику місцеву природу та важку працю, залишилась носієм істинних знань та добропорядності. Дія «чорної драми» Мартіна МакДонаха розгортається в той самий час на одному з островів - сусідньому з тим, де знімали фільм. Але мешканці острова в дзеркалі сучасної п'єси зовсім не схожі на тих з документального фільму. Це злі, егоїстичні, брудні почвари, духовні й фізичні каліки. Настільки значна різниця у сприйнятті одних і тих же людей різними художниками наводить на думку, що драматург писав п'єсу в полеміці з документальною версією. То що ж у п'єсі: мистецький погляд у глибини людської свідомості чи ігнорування фактів? І хто має рацію - режисер- очевидець чи наш сучасник, якому стали доступні якісь «таємні матеріали»? Є сенс проаналізувати ситуацію до-кладніше. Адже фактів мистецького перетворення людей у почвар стає дедалі більше. Що робити інтерпретаторам літературних витворів - театральним постановникам, яку точку зору прийняти, коли чи не кожен документальний факт та й історію взагалі можна переписати залежно від особистих настроїв чи політичних інтересів? Театр має бути об'єктивізованим мистецтвом, вищим за тимчасові інтереси, чи він має стати актуальним знаряддям, долучившись до боротьби одних суспільних груп з іншими? З повним текстом можна ознайомитись у відділі мистецтва за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Ознайомитись з поезією В. Остроуха можно у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Сидоренко БорисПисьменник проти бюрократа, або Слова від серця і слова від шлунка: до дня народження Олеся Гончара
// Голос України. - 2021. -№ 78(24.04). - С. 12( 24.04.2021 )
Зимового дня, коли на Україну впали великі сніги, я у власній бібліотеці звернув увагу на книжку в твердій тепло-білій обкладинці з витисненими на ній церковними банями. Це був «Собор» Олеся Гончара. Свого часу роман наробив серед читаючої публіки в тодішньому комуністичному суспільстві багато галасу. Розгорнув — із книжки випала пожовкла вирізка з газети «Радянська Україна» від 16 травня далекого І968 року. Це була стаття на три «підвали» під заголовком «Реалізм і почуття історії» М. Шамоти — ґрунтовна рецензія на твір письменника.
Гірка Гончарова правда
Олесь Гончар народився 1918 року на Полтавщині. Член КПРС з 1946 року, депутат Верховної Ради УССР двох скликань, член ЦК КП України, голова Спілки письменників з 1959 року. На Другу світову війну пішов добровольцем, був мінометником гвардійського полку. Крім інших численних відзнак, медалями «За відвагу» нагороджений тричі. Неодноразовий лауреат державних літературних премій. Герой України. Помер 1995 року.
Роман «Собор» у творчості письменника стоїть особняком. Офіційна критика сприйняла його насторожено, а читаюча публіка розмірковувала приблизно так: «Ну й молодець Олесь Терентійович, що хоч трохи залив сала за шкуру невмиваним можновладцям!» З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://www.golos.com.ua/article/345246
Брюховецька Л."Так запутав дію, що вона стала цікавою". Валер'ян Підмогильний
Письменники, які прийшли в літературу у 1920-х, були початківцями. Кіно також було молодим мистецтвом, і якщо в середовищі українських кінорежисерів та операторів були люди з досвідом дореволюційних часів, то зі сценаристами треба було все починати з нуля. Власне, професія щойно народилася, і сценарій ще тільки проходив становлення. Головне, що вимагалося, — щоб він був цікавий, тоді цікавим буде і фільм. І чим динамічніше розвивалася кіноіндустрія, тим гострішою ставала потреба сценаріїв. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Бобрищев КостянтинЩастя на кінчику пензлика: вироби з петриківським розписом прикрашають штаб-квартиру ООН
// Україна молода. - 2021. -№ 31. - С. 10( 01.04.2021 )
Один із холів штаб-квартири Організації Об’єднаних Націй прикрашають вироби, розписані петриківськими майстрами, зокрема народними художниками України Ганною Самарською, Марфою Тимченко та Андрієм Пікушем.
Петриківський декоративний розпис завоював собі широку славу. Отож сюди, в селище під Дніпром, приїжджають із різних куточків Європи — і білоруси, і вірмени, і литовці, і естонці.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
У бібліотеці КДПУ функціонує відділ інформаційних технологій та комп'ютерного забезпечення, провідними напрямами діяльності якого є автоматизація процесів створення та збереження результатів пошуку бібліотечно-бібліографічної інформації, адміністрування і підтримка АБІС, редагування й оновлення контенту сайту бібліотеки, зокрема електронного каталогу, забезпечення мультимедійного супроводу масових заходів, участь у наукометричній діяльності книгозбірні.
Функціями відділу є: підтримка комплексу технічних і програмних засобів бібліотеки; забезпечення актуалізації та збереження електронних ресурсів; вивчення перспективних напрямів інформатизації бібліотечної діяльності, впровадження нових інформаційних технологій; технічний супровід та надання інформаційних послуг з використанням ІКТ; надання консультацій працівникам бібліотеки з питань експлуатації програмного забезпечення та комп'ютерної техніки.
З повним текстом можна ознайомитись у науково-методичному відділі бібліотеки за адресою : вул. Савченко 10.
Швець Юлій"Січеславна-2020" : розмаїття форм і актуальність змістів
// Кіно театр. - 2021. -№ 1. - С. 31-33( 01.03.2021 )
Регіональний конкурс на здобуття вищої театральної нагороди Придніпров'я охоплює п'ятнадцять професійних театрів Дніпропетровської й Запорізької областей. Провести його вдвадцять восьме вдалося насамперед завдяки Дніпровському міжрегіональному відділенню НСТДУ та його очільнику Олександрові Шароварову. А також підтримці керівників міст і областей. З повним текстом можна ознайомитись у відділі мистецтва за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Довженко В'ячеславВ'ячеслав Довженко: " Уже з наступного дня ми почувалися рідними людьми"
// Кіно театр. - 2021. -№ 1. - С. 31-33( 01.03.2021 )
Розмова з В'ячеславом Довженком відбувалася в Культурному центрі «Арт Братислава» (Київ) у вересні 2020 року. Уважний до запитань, щирий у відповідях, компанійський у поведінці. Схильний до жартів та самоіронії. Про таких кажуть: душа компанії. Емоційно, із запалом він розповідав про свої вагання при виборі професії, митарства у пошуках себе і справи до душі, про роботу у виставах і фільмах. Поділився важливими критеріями, за якими працює і радить працювати кожному, хто прагне стати актором.
Вибір професії
Знайомство з професією відбулося випадково. Я народився в Дніпрі, промисловому місті. Батько працював на залізниці, де нині працює мій брат. І мені також була уготована доля залізничника. Бо в школі я вчився погано, зразкової поведінки не мав. І район, у якому я жив, був досить бандитський. Тому дорога слалася або на завод, або в залізничний інститут. З повним текстом можна ознайомитись у відділі мистецтва за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Лєбєдева М.Таню, ти балерина!
// Українська культура. - 2020. -№ 4/6. - С. 31-34( 01.03.2021 )
...усе дитинство я постійно мучила маму розмовами і проханнями віддати мене до балету. Поступившись такому моєму бажанню, спочатку мене віддали у балетний гурток при БК, де я займалася близько двох років. Зізнаюся, спочатку було дуже важко, мама навіть під час занять завжди була за дверима напоготові з пігулками. Та чи то мрія, яка навчила не здаватися у будь-якій ситуації, чи то пристрасне бажання танцювати, чи то вищі сили - але я втяглася і з кожним днем навантаження давалися все легше і легше. А потім ми з нашим педагогом постійно ходили на балетні спектаклі в оперний театр і вже ні про що, крім балету, я не могла думати. Це було, як дихати. І коли мені виповнилося 11 років, утвердила рішення спробувати свої сили - поступити в балетну школу при оперному театрі. Я витримала жорсткий відбір, і мене взяли відразу в другий клас до Віктора Івановича Рогачева. З повним текстом можна ознайомитись у відділі мистецтва за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Олійник Н."Повість про людей": Валерьян Підмогильнтй та його покоління
//Слово і час. - 2021. - №3. - С.123-124( 01.03.2021 )
Наукове спрямування конференції — антропологічний підхід до інтерпретації літератури, створеної в непрості часи української іс-торії, — відбилося в тематиці пленарних засідань. У межах першого («Персональний і поколіннєвий досвід “переходової доби” в укра-їнській літературі 1920—1930-х») окреслила теоретичну парадигму категорії досвіду Л. Тарнашинська (Інститут літератури ім. Т. Г. Шев-ченка НАНУ). Про «київський роман» В. Підмогильного, зокрема про корпус текстів, написаних у Києві та про Київ, доповіла Р. Мовчан(Інститут літератури). Особистий та поколіннєвий досвід В. Підмогильного, відбитий у його прозі, осмислила в аспекті «реабілітованої тілесності» С. Лущій (Інститут літератури), а в ракурсі художнього рефлексування смерті — І. Мазуренко (Дніпропетровський художній музей). Про духовну й культурну інтеграцію творчості письменника в західноєвропейський філософсько-літературний контекст ішлося в доповідях С. Жигун (Інститут літератури) та І. Кірковської (ДНУ). Ідеологічний пресинг на сторінках радянської та еміграційної преси на літературу 1920—1930-х розглянув І. Павлюк (Львівський націо-нальний університет ім. І. Франка). З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Лучка ЛюдмилаКнижкова спадщина Дніпропетровщини 20–30-х рр. ХХ ст.: історичний огляд та аналіз джерел
// Грані. - 2021. -№ 3. - С. 56-61( 01.03.2021 )
Серед книжкової продукції України значний відсоток належав академічній літературі, зокрема працям вчених різних галузей знань. Визначено роль та місце, яке посідали видавництва обласного рівня. Вагомим внеском у розвиток українського видавничого простору є література, присвячена Першій світовій війні. Створено загальну картину підготовки та друкування творів української художньої літератури, науково-популярних видань з різних галузей знань. Увага видавництв приділялась підготовці підручників для сільських шкіл. Окремим напрямком було створення популярних серед населення серійних видань. Цінними за змістом є львівські часописи, вісники з історії та географії українських земель. Надано матеріали про цензурні утиски та вилучення творів діячів української науки, літератури, мистецтва. Виявлено та опрацьовано певну кількість краєзнавчих видань, що належать до національної книжкової спадщини, зокрема Д.І. Яворницького, І.І. Огієнка, Л.В. Писаржевського тощо. Під час наукової розвідки авторка намагалась висвітлити невідомі та забуті сторінки книгодрукування України, які пов’язані з розвитком та гальмуванням соціально- економічних і політичних процесів. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Крупій ГаннаІнформаційний кіоск - сучасний формат взаємодії з користувачами
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2021. -№ 3. - С. 23( 01.03.2021 )
Сенсорні екрани й кіоски привертають увагу, дозволяють швидко знайти потрібну інформацію і надають можливість адаптації під конкретні вимоги користувачів будь-яких категорій, зберігаючи й доповнюючи при цьому традиційні технології бібліотеки. Кількість інформації, яку можна включити в інформаційний термінал, робить його повноцінним бібліотечним консультантом, значно спрощує одержання інформації читачами.
Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія у 2015 році придбала Інформаційний кіоск по гранту Посольства США в Україні в компанії TOB «Сенсорні системи України»(https://touch.ua/), яка є однією з провідних в Україні у сфері виробництва автоматизованих систем самообслуговування.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті видання:http://www.libraryforum.info/
Шевченко ОксанаНа хвилях надії
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2021. -№ 3. - С. 32-34( 01.03.2021 )
Готуючись до відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки, в Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія (ДОУНБ) було заплановано та проведено низку цікавих і різнопланових інформаційно-комунікативних заходів, спрямованих на привернення уваги місцевої громади до творчої спадщини письменниці.
Для викладачів, учителів, студентів, бібліотекарів, журналістів, наукових працівників, а також для широкого загалу шанувальників творчості Лесі Українки співробітники бібліотеки підготували інформаційно-бібліографічний покажчик «Леся Українка: сила таланту і велич духа: Документальна колекція», що продовжує серію друкованих каталогів, які відображають видання з фонду ДОУНБ, пов'язані з ім'ям письменниці. Видання акумулює матеріали книжкового фонду і періодичних видань бібліотеки та складається з двох основних розділів: «Книжкова колекція ДОУНБ» і «Матеріали з періодичних видань із фондів ДОУНБ», які, своєю чергою, поділяються на тематичні підрозділи про діяльність Лесі Українки. Покажчик поєднує -твори письменниці, дослідницькі праці про її життя та творчість, бібліографію, вебліографію, кіноекранізацію творів, пісні на слова поетеси тощо.
До ювілею письменниці була підготовлена та розміщена на офіційному сайті бібліотеки віртуальна книжкова виставка «Леся Українка: квітка Ломикамінь».
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті видання: http://www.libraryforum.info/
...Ідею щодо встановлення в Кривому Розі пам’ятника легендарному землякові було публічно висловлено під час урочистостей з нагоди 120-ї річниці від дня народження Костя Пестушка (Степового-Блакитного), що проходили 9-10 лютого 2018 року на базі Криворізького державного педагогічного університету, Тернівського індустріального коледжу та Ганнівської загальноосвітньої школи у рідному селі отамана.
Ідея полягає в тому, що встановлення першого в Кривому Розі пам’ятника з нагоди 100-річчя подій Української революції одному з видатних діячів повстанського визвольного руху має стати спільною даниною пам’яті незаслужено забутих у роки комуністичного режиму борців за вільну Україну. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/vshanovuyemo-svoyih
Ворвулєв Микола "Життя змусило змінити прізвище": Історія знаменитого українського співака Миколи Ворвулєва // Україна молода. - 2021. -№ 8. - С. 12"Життя змусило змінити прізвище"
// Україна молода. - 2021. -№ 8. - С. 12( 05.02.2021 )
І ось один iз сольних концертiв Ворвулєва у фiлармонiї 8 сiчня 1967 року. Пiсля концерту серед iнших шанувальникiв Майстра пiдхожу до нього. Простий у спiлкуваннi, доброзичливий, розмовляє то українською, то росiйською мовами.
— Я родом iз Днiпропетровщини, там тривалий час працював, i в Юрiвському районi (це бiля Павлограда), коли я iз захопленням розповiдав про Миколу Ворвулєва, менi говорили, що Ворвулєв — їхній земляк, у дитинствi та юностi гарно спiвав, i вони його добре пам’ятають. Це так? – запитую.
— Так, там я народився i вирiс.
— То ви українець? (у всiх друкованих ЗМІ та iнтернетi йдеться, що вiн народився i вирiс у Росiї! Неправда!)
Войтюк O.С.Популяризація науково-конструкторської діяльності академіка НАН України С.М. Конюхова через сучасні музейні експозиції України
// Наука та наукознавство. - 2020. -№ 4. - С. 110-129( 01.02.2021 )
Під його керівництвом або за безпосередньої участі в КБ «Південне» розроблено декілька поколінь ракетних комплексів стратегічного призначення, ракет-носіїв і космічних апаратів. Надано аналіз особливостей відображення науково-конструкторської діяльності С. М. Конюхова засобами сучасних музейних експозицій, а також коротке висвітлення еволюції з другої половини ХХ ст. до сьогодення держаних музеїв, виставок, виставкових залів і музейних експозицій при галузевих підприємствах і навчальних закладах, а також приватних колекційних фондів з космічної тематики в Україні... показано особливості відображення у сучасних музейних експозиціях інтелектуальної творчої діяльності С.М. Конюхова та ракетно-космічної техніки, створеної КБ «Південне» під його керівництвом або за безпосередньої участі. Коротко висвітлено еволюцію з другої половини ХХ ст. до сьогодення держаних музеїв, виставок, виставкових залів і музейних експозицій при галузевих підприємствах і навчальних закладах, а також приватних колекційних фондів з космічної тематики в Україні. Доповнено перелік сучасних колекцій ракетно-космічного профілю України із зазначенням місця їх знаходження та дати створення. Встановлено, що станом на квітень 2020 р. історію розвитку вітчизняної ракетно-космічної галузі зберігають і висвітлюють 42 музеї та експозиції України. Обґрунтовано, що історичний портрет академіка НАН України С.М. Конюхова, його роль і місце у розвитку вітчизняної ракетно-космічної галузі в досліджуваних колекціях висвітлено недостатньо. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на в інтернеті:https://sofs.org.ua/wp-content/uploads/2020/12/Nauka-ta-naukoznavstvo_N4_2020-110-129.pdf
Нікілєв Олександр// Грані. - 2021. -№ 2. - С. 46-64
Україна у контексті мовної політики держави середини 1940-х − кінця 1980-х рр. (на прикладі Дніпропетровщини)( 01.02.2021 )
...У повоєнний період Дніпропетровська область, як і вся республіка, почала інтенсивно відбудовуватися. У першу чергу – її промисловість. А це супроводжувалося збільшенням міського населення. За рахунок зростання вже існуючих міст та виникнення ‒ нових (напр. Апостолове, Вільногірськ, Верхівцеве, Жовті Води, Зеленодольськ, Інгулець, Першотравенськ, Покров (до 2016 р. – Орджонікідзе, Придніпровськ) та інші. Урбанізація області супроводжувалася поширенням в ній невпинно і системно у значних масштабах російської мови як мови побутового спілкування, так і офіційної державної мови. В основі цього явища лежала, з одного боку, постійна потреба регіону у значних трудових ресурсах для промисловості, яку потрібно було відновлювати та розбудовувати, а з іншого – у реалізації державно-партійним керівництвом СРСР, починаючи з 1930-х рр., політки русифікації під виглядом реалізації проголошеного принципу інтернаціоналізму. Відбудова другої половини 1940-х рр. та здійснюване в області у 1950-х та 1960-х у широких масштабах будівництво великих промислових об’єктів різного профілю потребували значних контингентів робочої сили різного профілю та кваліфікації. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Шевченко ОксанаПопуляризація читання з використанням мистецтва фотографування
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика, 2021. -№ 1. - С. 27-30( 01.01.2021 )
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Шевченко ОксанаПроєкт "Слухай та читай: літературні саундтреки до улюблених книг"
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2021. -№ 2. - С. 23-25( 01.01.2021 )
Виховання засобами мистецтва вважається однією з суттєвих складових системи естетичного виховання. Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія плідно працює у цьому напрямку, накопичує цікавий досвід із використанням креативних форм роботи. Наприклад, популяризація творчості письменників, які працюють із музичними образами та наділені внутрішнім слухом, потребує певних індивідуальних підходів. Завдяки взаємодії слова та музики утворюється особлива насиченість літературного полотна, у якому стає можливим максимально рельєфно та глибоко,експресивно й виважено, тонко і проникливо передати таїну людської емоції та думки, ледь вловимі порухи душі й навіть, певною мірою, долучити читача до цього простору. Саме музика у творах дозволяє підтримати ефект кінематографічності, виконуючи роль своєрідного саундтреку.
Корпоративний фотопроєкт «Слухай та читай: літературні саунд-треки до улюблених книг» мав на меті популяризацію творів, де музика була своєрідним саундтреком і одночасно з тим виступала в ролі ще одного персонажа, наповнюючи серця читачів любов'ю, ніжністю та сподіваннями. Бібліотечні фахівці спеціалізованих відділів спільними зусиллями створили віртуальну книжкову виставку, яка складалася з унікальних світлин і тематичного огляду книг, в яких автори зверталися до музики, щоб посилити дію романтичного або драматичного сюжету. «Героями» музичних фотографій стали не тільки книжкові та нотні видання, вдало використовувались грамплатівки, музичні інструменти та інша музична атрибутика.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Рудзський ЛевКорпоративність як універсальний механізм міжбібліотечної взаємодії: приклад деяких практик
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. - 2021. -№ 2. - С. 12-14( 01.01.2021 )
…показовим є досвід Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія (ДОУНБ) по створенню «Придніпровського корпоративного каталогу» (ПКК, https://www.libr. dp.ua/pkk3.html). Розпочавши цей проект у 2008 році всього в складі трьох бібліотек-учасниць, на сьогодні ПКК налічує 10 учасників і по суті є міжрегіональним проектом, оскільки його партнерами є бібліотеки різних міст України: Дніпро, Харків, Маріуполь, Київ. На сайті ДОУНБ на сторінці: «Проект «Придніпровський корпоративний каталог» надано основні відомості про бібліотек-учасниць та посилання на їх сайти.
В основу діяльності ПКК було покладено некомерційне партнерство, яке регулюється договорами між членами корпорації.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Басанець ОлександрУтрачені скарби
// Дебют. - 2020. -N 3. - С. 91-107( 01.01.2021 )
Надруковано історичну повість уродженця С. Котівка Магдалинівського району Дніпропетровської області. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Колоскова ГалинаФонд головної бібліотеки регіону: історія становлення та розвитку
Документний фонд Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки є універсальним за змістом та різноманітним за складом: книги, журнали, газети, брошури, буклети, географічні карти, поштові листівки, електронні документи,
аудіокасети, DVD. Рідкісні та цінні книги посідають особливе місце в фонді бібліотеки, до його складу входять стародруки кириличного та гражданського шрифтів (1651–1800 рр.), книги з автографами, екслібрисами, колекція періодичних видань ХVІІІ–ХХ ст., унікальні видання з мистецтва, документи краєзнавчого змісту кінця XIX ст. Важливу частину фонду становить краєзнавча література. «Примірник місцевого друку» є депозитарним
Хазан Павло Фальшиві ноти: Як відбувався конкурс на посаду директора Дніпропетровської філармонії // Україна молода. - 2020. -№ 106(3.11). - С. 10Фальшиві ноти: Як відбувався конкурс на посаду директора Дніпропетровської філармонії
// Україна молода. - 2020. -№ 106. - С. 10( 03.11.2020 )
Оскільки я вважаю, що в нашій філармонії у Дніпрі мають впроваджуватися сучасні західноєвропейські підходи щодо розвитку музичного мистецтва, я підтримав кандидатуру Анни Ставиченко. Вона має великий досвід та високий професійний рівень, прекрасно презентувала свою програму та відповіла на запитання. Інші сім членів комісії проголосували за Олександра Хасапова.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Веремейчик Ольга У Музеї шістдесятництва відкрилася виставка, присвячена долям поетів Івана Сокульського і Ярослава Лесіва
// Українське слово. - 2020. -№ 39/40. - С. 8( 01.11.2020 )
Відкрила презентацію завідувачка Музею шістдесятництва Олена Лодзинська. Вона розповіла, що документи, розташовані у вітринах, надала з родинного архіву очільниця Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих Орися Сокульська. Також вона надала книжки з творами Івана Сокульського і Ярослава Лесіва. Олена Лодзинська звернула нашу увагу на родинні портрети родини Сокуль- ських, які намалював Опанас Заливаха.
На презентації виставки через пандемію зібралась невелика група шанувальників творчості поетів. Спогадами про чоловіка Івана Сокульського почала свій виступ Орися Сокульська. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Шабанова ЮліяГуманітарний вибір "Дніпровської політехніки"
Технічний за більшістю спеціальностей та гуманітарний за сутністю своєї діяльності, Національний університет «Дніпровська політехніка» знаходить нові форми свого розвитку. Так за останні роки в «Дніпровській політехніці» збільшилася кількість кафедр, які розширили викладання базових дисциплін соціально-гуманітарного спрямування для всіх студентів технічних спеціальностей. Гуманітарні кафедри стали випусковими, готуючи повноцінних фахівців із філософії, культурології, історії, філології, політології тощо.
Гуманітарні спеціальності здійснюють підготовку на сучасному рівні, використовуючи новітній європейський досвід, співпрацюючи з фахівцями з багатьох університетів Польщі, Литви, Німеччини. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Бібліотечні установи закрилися на карантин, і, щоб не втратити користувачів, допомогти їм зберігати спокій, читати онлайн з користю, для саморозвитку, без ризику зараження, бібліотеки змушені були реагувати швидко, розвиваючи свої онлайнові сервіси. Внаслідок цього буквально зростала на очах популярність власних сайтів та сторінок Дніпропетровської ОУНБ ім.Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія (ДОУНБ) у соцмережі «Фейсбук».
Серед найпопулярніших сторінок ДОУНБ у фейсбуці можна назвати краєзнавчу локацію (КЛ) «ДніпроКультура» та флешбук3 «Україна - козацька держава».
Краєзнавча локація «ДніпроКультура» (https://www.facebook.com/dniprokuitura), створена для просування в соціальних мережах матеріалів порталу «ДніпроКультура» (https://www.
dnipro.libr.dp.ua/), до карантину виконувала переважно рекламну функцію – популяризувала нові публікації авторів порталу.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Тьомін Ігор Дніпро: бюджет участі
// Голос України. - 2020. -№ 172. - С. 4( 18.09.2020 )
У них облаштовують інтерактивні кімнати, установлюють мультимедійні дошки, навіть кінотеатри, обновляють матеріально-технічну базу, закуповують інструменти та інше обладнання. Це стало можливим, зокрема, й завдяки реалізації міської програми «Бюджет участі». З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Тьомін ІгорНа Дніпропетровщині промоніторять пам’ятки архітектури
//Голос України. - 2020. - №111. - С.14( 04.08.2020 )
«На території області є 321 пам’ятка архітектури, з них 30 — національного значення, 291 — місцевого. Щороку цей перелік поповнюється новими об’єктами. Завдання знову створеної комісії — систематизувати дані про всі історичні будівлі регіону. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://www.golos.com.ua/article/332775
Мельничук АндрійОлесева берегиня
// Україна молода. - 2020. -№ 67. - С. 10-11( 28.07.2020 )
Вона могла б відбутись як учений, педагог, письменник, та Богом судилося стати дружиною класика. А це «професія» не з легких. У чому не раз пересвідчувався під час численних зустрічей із Валентиною Данилівною. Звісно, найперше хотілося почути, як познайомилася з Олесем.
— Усе сталося, як, певно, й мало бути. Добігав кінця 1945 рік. Я навчалася на третьому курсі філологічного факультету Дніпропетровського університету, а Олесь прийшов сюди, щоб завершити навчання, яке до війни розпочав у Харківському університеті, звідки з третього курсу добровольцем пішов на фронт.
Знайомство відбулося на університетському бібліотечному подвір’ї, а перше побачення — того ж вечора в передмісті Дніпропетровська, в Ломівці, на вулиці Клубній, де мешкали майже поряд: він — у хатині старшої сестри Шури, а я в хаті своїх батьків, у робітничій сім’ї.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Родик КостянтинІрландський роман... про російсько-українську війну
// Україна молода. - 2020. -№ 62(14.07)( 14.07.2020 )
У сучасній українській літературі антиутопія є чи не найбільш витребуваним жанром. У переважній більшості — то наслідування-переспіви світових літ- та кінозразків. Але трапляються цілком конкурентні до зарубіжного рівня твори.
Коли говорити про, сказати б, «Ґолдінгову тему» — приборкування молодіжно-звіринних інстинктів, — то маємо безумовно талановитий роман Яна Валетова «Кращий вік для смерти» (Х.: Фоліо, 2017). І саме ця книжка є найбільш порівнюваною з «Містом Боуган».
Щоправда, роман Валетова здебільшого не про маніпуляції (хоч і про них також), а про виживання, як парадигму буття. Це ніби «Володар мух» узагалі без дорослого стриму — людські істоти доживають тут лише до вісімнадцятого дня народження (такий наслідок попереднього апокаліпсису, спричиненого бактеріологічною зброєю). Різне нюансування проблеми тільки увиразнює її драматично-трагедійну сутність, а заразом дозволяє глибше зануритися у світи обох письменників.
З життя інстинктів у Валетова — «це було, як самозахист. Не згадувати, не думати, не дивитися». У Баррі — це формула маніпулятора Гарнетта, нав’язувана членам банди. Фраза одного з Валетівських персонажів «Понад усе мені не подобається, що я починаю тобі довіряти. Зазвичай довіра завершується погано».
«Місто Боуган» просто переткано варіаціями на цю тему. Про ієрархічний пресинг у Валетова: «Додо згодився би втратити п’ятірку Гризуна, аби не засмучувати жрицю». У Баррі подібного рівня вассальности набагато більше. Зрештою, в обидвох романах матриця особистісних стосунків та сама: «Один на один, як на початку часів».
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Дніпрянин Микита ЛИСЬКОВ – одне з найяскравіших імен в українській анімації. Його останній на сьогодні фільм “Кохання” відзначений нагородами чи участю в конкурсах півтора десятка міжнародних фестивалів, в тому числі таких престижних, як Ансі й Клермон-Ферран.
Микита народився в 1983 в Дніпрі, з 1997 по 2002 навчався живопису в місцевому художньому коледжі (училищі), в 2012 закінчив Київський університет кіна й телебачення ім. Карпенка-Карого за фахом “режисер анімаційного фільму” й повернувся до Дніпра.
Все почалося в найсуворіший фазі карантину, коли світ звівся до монітору ноутбука й інтернету в ньому. Я затіяв Фейсбук-опитування щодо найпопулярнішої української рок- і поп-музики. Назву Kurs Valüt згадали одразу кілька друзів. Почавши слухати, я подивився – чи точно цей гурт з Дніпра. Ні, помилки не було.
Електронне, прораховане, стримане, холоднувате. Низьким монотонним голосом повторюються фрази на кшталт “Я так люблю, коли ти кажеш ні”. Пісні про відчуження. Тексти українською. Затягуючий ритм. Дивні шумові завихрення. Те, що можна з рівним задоволенням слухати й танцювати.
Kurs Valüt виявився частиною набагато більшої картини. Засновника гурту звати Євген ГОРДЄЄВ. Справжня людина-оркестр, він, схоже, здатен перетворити на мистецтво будь-який матеріал. За першим фахом і пристрастю - художник. Сам робить відео для своїх виступів. Торік дебютував як кінокомпозитор – його композиції склали саундтрек нагородженого “Золотою Дзиґою” мультфільму Микити ЛИСЬКОВА (так само дніпрянина) “Кохання”.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Видання присвячене одному з
найпопулярніших жанрів художньої літератури – детективу, а саме його розвитку в перше сторіччя
від часу виникнення. Читачеві пропонується інформація про біографії понад 50
найкращих авторів-детективістів, їхні художні методи, сюжети, персонажів, твори.
Я – російськомовний єврей. Але почуваюся українцем. Сини здебільшого спілкуються українською та англійською.
Завжди маю відмазку. Я ж творча людина.
Усі мої родичі виїхали за кордон. Але ж мусив хоч один Гендін залишитися в Україні. Так вийшло, що це я.
Ріс у комунальній квартирі в центрі Дніпра. Жили дев'ять сімей, сім із них – єврейські. Там уперше почув, що я – жид. Там навчився брехати і зрозумів, як це незручно. Будинок знесли. Тепер на тому місці все інакше.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Зокрема, була звернута увага на стан території підприємства: під'їзди та проїзди мають бути такими, що забезпечують можливість доставляти декорації спеціальним автотранспортом. Прилегла територія, як завжди, повинна освітлюватися у вечірній та нічний час. *
Про вжиті заходи щодо охорони праці на нараді доповіла Тетяна Чумак, заступник директора з адміністративно-господарської частини. Вона поінформувала, що робота в цьому напрямку ведеться постійно. Так, у зимовий період дахи підприємства своєчасно очищалися від снігу, ожеледі та бурульок, тротуари - від криги, чим забезпечили безпеку підходу глядачів та працівників до будівлі. На постійному контролі дотримання працівниками правил техніки безпеки на робочих місцях та забезпечення додаткових гарантій для певних категорій працівників...
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
...талановита дівчинка із Кривого Рогу Ганна Слободяник входить до наймолодшої категорії конкурсантів віком від шести до десяти років.
Своєю ученицею пишається Любов Красовська - викладач вищої категорії КП МНЗ «Криворізька школа мистецтв №1». За плечима Любові Іванівни 35-річний досвід роботи, і це дає змогу чітко визначити творчий потенціал та перспективи своїх вихованців. Про юних художників Любов Красовська розповідає трепетно і з особливою теплотою в голосі, адже наразі досвідчений викладач опікується найменшими талановитими дітками, серед яких і Ганнуся Слободяник
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Демідова АнастасіяНа сонячних мерідіанах літа
Технополис. - 2020. - №8. - С.27-31( 01.03.2020 )
- Особливості оздоровлення 2019 року досить специфічні, адже реалізувати все задумане набагато складніше, ніж це було років 10 тому. Раніше більш дисципліновано, активніше та легше поступали фінансові надходження. Активніше відгукувалися і легше було працювати. На сьогодні відсутнє соціальне страхування, що давало левову частку фінансування. Недосконале законодавство призводить до того, що коли справа доходить до фінансування оздоровчої роботи чи первинна профспілкова організація повинна взяти путівки і оздоровити дітей свого підприємства, то і бажаючі є, і діти є, а коштів немає. І ми стаємо заручниками тих осіб, які контролюють кошти, а це кошти не ті, що планує наша влада і роботодавці. Це ті кошти, які передбачено українським законодавством: стаття 44 Закону України про профспілки говорить, що повинні не менше від 0,3 відсотків від фонду заробітної плати перераховувати на оздоровлення. Тобто, повинні планувати. Колдоговір є, пункт цей у ньому закладено, а перерахунків грошей не здійснюється. Також багато підприємств, які внаслідок непродуманих соціально-еконмічних реформ просто закрива-ються. Тому ми вбачаємо своїм ключовим завданням зберегти трудові колективи та передбачити колективними договорами забезпечення працівникам високих соціальних стандартів, гідну заробітну плату, охорону праці на належному рівні тощо. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Прудка ЛюдмилаЛідер бібліотечної справи
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика, 2020. -№ 3. - С. 62-63( 01.03.2020 )
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Рижков В.Подарунок від газети «День»
// День(укр). - 2020. -№ 35. - С. 9( 26.02.2020 )
Нагадаємо, під час відкриття фотовиставки «День»-2019 у Музеї українського живопису головна редакторка Лариса Івшина відзначила вдячним словом медиків і військових та передала в подарунок госпіталю світлину — володаря «Золотого Дня» попередньої фотовиставки: «Доця» Євгена Сосновського з Маріуполя. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://m.day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/podarunok-vid-gazety-den
Під час Днів «Дня» у Дніпрі», крім самої фотовиставки, відбулися представлення нової книги «День вдячності» в Національному університеті «Дніпровська політехніка» та Музеї українського живопису, цікаві зустрічі з громадськістю, відвідування нової Бібліотеки української діаспори імені Джона Маккейна, яку Лариса Івшина вважає надзвичайно важливим і «ще недооціненим для цього регіону проєктом». З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
У межах Днів «Дня» в Дніпрі відбулася цікава неформальна зустріч головного редактора нашої газети та міського голови. Лариса Івшина та Борис Філатов спільно оглянули експозицію Бібліотеки української діаспори ім. Джона Маккейна та її книгосховище, де зберігається орієнтовно 5000 примірників книг, підшивок періодичних видань та інших цінних експонатів. Усе це – з колекції українського колекціонера Володимира Пилишенка. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://day.kyiv.ua/uk/photo/ekskursiya-vid-miskogo-golovy
Рижков Вадим"У нас має бути спільна ціннісна "полиця"..."
Фотовиставка Всеукраїнської газети «День», яка ось уже 21 рік мандрує країною, є саме тим джерелом знань, яке відкриває у нас найкраще. Яке пробуджує до свідомого існування, яке пробуджує співчуття та співпереживання. Пробуджує гідність.
Не випадково, що 20 лютого фотовиставка «Дня» — знову в Дніпрі. В місті, яке у 2014 році вже проявило свою громадянську свідомість, давши рішучу відсіч ворогові. У місті, що має своїх Героїв та повсякчас демонструє непохитну патріотичну позицію. На цьому, зокрема, наголосила й головна редакторка «Дня» Лариса Івшина під час урочистого відкриття фотовиставки.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
19 лютого, в середу, о 15.00 в університеті «Дніпровська політехніка» відбудеться зустріч головного редактора «Дня» Лариси ІВШИНОЇ з ректором вишу Геннадієм ПІВНЯКОМ і студентами й викладачами. І це буде не лише змістовне та цікаве спілкування, а й особлива подія. Під час заходу заплановано вручення Ларисі Івшиній відзнаки «За відданість «Дніпровській політехніці» — вона стане її першим лауреатом! Усі подробиці «День» повідомить уже незабаром.
Найбільш масштабна подія патріотично-просвітницької акції Дні «Дня» в Дніпрі відбудеться в четвер, 20 лютого, коли розпочне свою роботу ХХІ Фотовиставка Всеукраїнської газети «День». З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/u-dnipri-rozpochynayutsya-dni-dnya
Унікальні козацькі пісні, народні танці та місцеві традиції. Майже 120 творів зібрала фольклорна експедиція під час мандрівки Петриківським районом. Про це повідомили в управлінні культури, національностей та релігій Дніпропетровської облдержадміністрації. «Кожен куточок нашої області багатий на своєрідні звичаї та обряди, які увиразнюють індивідуальність краю. А унікальні козацькі пісні та Петриківський розпис увійшли до списку нематеріальної культурної спадщини людства. Маємо зберегти для нащадків безцінну інформацію про традиції наших пращурів», — каже начальник управління культури, національностей та релігій Дніпропетровської ОДА Наталія ПЕРШИНА З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Рижков Вадим«У людей з’являється відчуття цілісності країни і пам’яті»
//День. - 2020. - №19. - С.10( 04.02.2020 )
Міська влада Дніпра запросила головного редактора та співпрацівників нашого видання провести Дні «Дня» у Дніпрі. До програми акції, що триватиме з 20 по 29 лютого, також входять щорічна фотовиставка «День 2019» і презентація нової книги з історичної серії «Бібліотека газети «День» — «День вдячності». З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://m.day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/u-lyudey-zyavlyayetsya-vidchuttya-cilisnosti-krayiny-i-pamyati
Шевченко, Оксана Веб-технології на допомогу промоції читанняВеб-технології на допомогу промоції читання
// Бібліотечний форум: історія, теорія і практика, 2020. -№ 2. - С. 13-15( 01.02.2020 )
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
нещодавно, в межах Днів «Дня» в Дніпрі, головна редакторка нашого видання Лариса Івшина разом із міським головою оглянули експозицію бібліотеки та її книгосховище, де зберігається орієнтовно 5000 примірників книжок, підшивок періодичних видань та інших цінних експонатів. Усе це — з колекції українського колекціонера Володимира Пилишенка З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://m.day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/persha-v-ukrayini
Харченко ОльгаХарченко Ольга "Стратегія висококласної та водночас людяної журналістики" // День(укр). - 2020. -№ 14(28.01). - С. 8
День(укр). - 2020. -№ 14(28.01). - С. 8( 28.01.2020 )
Цьогорічний лауреат — власний кореспондент «Дня» у Дніпрі та області Вадим Рижков. Він разом з газетою — теж із перших днів. «Мій перший матеріал вийшов у другому номері газети, 12 вересня 1996 року», — якось пригадував він. Вадима Дмитровича читачі поважають за влучну політичну публіцистику й об’єктивну аналітику. «ЦІКАВО, ЩО Б ВІН САМ СКАЗАВ НА ЦЕ?» До речі, Вадиму Рижкову поталанило знати Михайла Йосиповича і працювати з ним. «З Михайлом Василевським ми працювали в газеті «День» практично з першого дня, — говорить щойно оголошений лауреат. — Аж не віриться, що наступного року нашому виданню виповниться 25 років. Газета почала працювати на переповненому на той час друкованому ринку — нашими конкурентами були солідні й багатотиражні видання. Тому зайняти свою нішу і досягнути того, щоб до газети прислухалися, в тому числі й владні інституції, було непросто». З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://m.day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/strategiya-vysokoklasnoyi-i-vodnochas-lyudyanoyi-zhurnalistyky
Мищишин АннаБабушка-свистунья из Днепра покорила Европу соловьиной трелью
// КП в Украине. - 2020. -№ 7. - С. 10( 21.01.2020 )
Ансамбль народной песни "Суряночка" появился в селе Новоалександровка в 15 км от Днепра в далеком 1968 году - тогда сегодняшним участницам едва исполнилось 18 лет. С названием долго не баловались - в селе течет приток Днепра речка Сура, решили в честь нее и назвать. Сейчас голосистые певицы коллектива уже на пенсии, но так же продолжают радовать окружающих песней.
В коллективе - девять солисток и баянист. Это - Людмила Визир, Любовь Насеня, Ольга Визир, Валентина Кудряшова, Нина Филиповская, Мария Усенко, Антонина Крук, София Бугера, Вера Барахтина.
В Европе их называют "Бурановские бабушки" из Украины
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
…Виконавши почесну місію від Національної спілки письменників України (вручення нагород), почув із вуст відомого поета Сергія Бурлакова, що був присутній на зібранні, слова, які й виніс в заголовок цієї статті – «Корозія ідентичності». Це було вимовлено з такою тривожною безнадійністю, що мені зробилося страшно! Та Бурлаков мав підгрунтя, аби встановити саме такий діагноз: єдиний осередок українства в Дніпрі – Палац мистецтв (колишній кінотеатр «Червоногвардієць») який останні вісім років буквально «дихав» Україною, з наступного року перепрофілюють… З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті: https://nspu.com.ua/novini/koroziya-identichnosti-2/
«Виявляється, що пов’язати хустку правильно — то є ціле мистецтво! 19 січня о 14.00 запрошуємо на виставку «Від Романа до Йордана» на майстер-клас Майї Ернст, де поговоримо про українські жіночі головні убори й дізнаємося безліч цікавого: які головні убори носили в різних регіонах України; як правильно зав’язати хустку, намітку; яке значення в житті української жінки мав головний убір. І головне: будемо не просто дивитися, а й учитися!» — анонсують на З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://m.day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/u-dnipri-navchat-pravylno-povyazuvaty-hustky
Рижков Вадим"Головний концепт - гравітація": Дніпро хоче стати «великою культурною столицею»
// День(укр) 2020. -№ 4. - С. 2( 14.01.2020 )
Дніпра має ще амбітніші плани на новий 2020 рік. Дніпро збирається боротися за звання великої культурної столиці України. З цією метою міська влада планує подати заявку на грант Українського культурного фонду. За словами депутата Дніпровської міськради Григорія ГЕЛЬФЕРА, грант «Велика культурна столиця» передбачає надання 25 мільйонів гривень для міста на розвиток культури та його привабливості для туристів. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://m.day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/golovnyy-koncept-gravitaciya
Дніпропетровська міська рада ухвалила рішення присвоїти звання «Почесний громадянин міста Дніпра» актору, директору та художньому керівнику Дніпровського академічного українського театру одного актора «Крик» Михайлу МЕЛЬНИКУ.З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Нещодавно тут відкрилася виставка молодої скульптури, яка потрапляє... у мозок. Звідси і походить назва «ВМОзСК». Відкриттю виставки передувала не менш цікава й неординарна подія — біля входу в музей знайшли своє постійне місце проживання три металеві дівчини. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/taym-aut/mystectvo-apelyuye-do-mozku
— Створення такої бібліотеки — ініціатива нашого мера Бориса Філатова, — нагадує Віталій Кучеренко. — 2018 року він був у Сполучених Штатах Америки і там познайомився з цікавою людиною — українським емігрантом Володимиром Пилишенком. Він має величезну сімейну бібліотеку, що складається із книжок, газет та журналів, що видавалися українською діаспорою. Звичайно, ця друкована продукція не могла надходити до України за радянських часів. Володимир Пилишенко — літня людина, тому він запропонував: давайте, я подарую все це вашому місту. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Кілька років тому релігійна громада Свято-Миколаївської церкви звернулася до обласного господарського суду з позовною заявою про визнання власності на будівлю. Відповідачем була Дніпропетровська обласна рада. До судового розгляду долучено третіх осіб: комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» (м. Дніпро), комунальне підприємство «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики Дніпропетровської обласної ради» (м. Дніпро), Дніпропетровська обласна державна адміністрація (м. Дніпро).
За участю прокурора Дніпропетровської області справу розглянули з цілком об’єктивним висновком: доки не знайдено нове приміщення для Будинку органної та камерної музики, слід пролонгувати угоду про співіснування культової установи і концертного залу. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://ukurier.gov.ua/uk/news/organ-u-dnipri-shukaye-pritulku/p/
Малювали стінопис приблизно тиждень, попередньо провели підготовчі роботи на фасаді. Працювала над цим шедевром творча група Kailas-V. З їхніми стріт-арт проєктами знайома майже вся Україна. Це проєкт «Птахи», портрети видатних особистостей: Джона Леннона, Михайла Грушевського, Тараса Шевченка та багато інших.
«Ми дійсно багато де побували. Та все ж Покрову вдалося нас приємно вразити, передусім чистотою та затишком, — зазначила директорка творчої групи Яна ВОЛК. — Задоволення принесла і робота над проєктом».
Дніпрянин Віталій Барков подарував музею низку дрібних виробів з металу, в тому числі і тригранні печатки. Він їх знайшов у районі річки Самара. Сам Віталій говорить, що хотів би, щоб всі, хто знаходить подібні речі, приносили їх до музею.
Також на міні-виставці у внутрішньому дворику поціновувачі історії рідного краю можуть побачити пічні кахлі XVIII століття. Це 66 фрагментів, які були знайдені на місці розташування Катеринослава Кільченського (так званого першого Катеринослава). З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://m.day.kyiv.ua/uk/article/taym-aut/u-muzeyi-dnipra-novi-skarby
». Книга виготовлена і зберігається в Перещепинському професійному ліцеї. Вона складається з дев’яти сторінок розміром 65 на 60 сантиметрів, повідомляє місцевий телеканал «Відкритий». На кожній зі сторінок — вишиті рядки з віршів і картини Тараса Шевченка. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://m.day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/vyshytyy-kobzar-postavyv-rekord
Рижков ВадимДніпровські пороги і власний Стоунхендж
Про розвиток у галузі археологічного туризму говорили на круглому столі,
що відбувся у Дніпропетровській облдержадміністрації. Серед пам’яток, які можуть зацікавити туристів, — залишки палеовулкану. Вони збереглися в Аполонівці на Солонянщині. А в селі Домоткань Верхньодніпровського району можна подивитися на валуни, які утворилися під час зсуву криги в льодовиковий період. У різних куточках області розташовані десять стародавніх майданів різноманітної конфігурації. Про їхнє походження досі точаться дискусії. Найвідоміший — «Мавринський майдан» у формі «краба». Він розташований біля села Межиріч Павлоградського району. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
За кожним хрестиком стоїть людина, яка його загубила, а також маловідомі факти про регіон, етнічну історію наших земель та населення. Доторкнутися до цієї маловідомої історії можна в Дніпрі в Музеї українського живопису. Саме там представили виставку унікальних експонатів із фондів Музею хреста — «Хрести України: Схід» й «Хрести України: Надпоріжжя».
Експозиція двох виставок налічує приблизно дві тисячі експонатів: хрестики, хрестоподібні підвіски, медальйони, іконки. Впродовж багатьох років несе свій просвітницьких хрест, збирає та досліджує це диво фахівець із ставрографії, історик, засновник і директор єдиного в Україні Музею хреста Віктор ВЕКЛЕНКО. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://day.kyiv.ua/uk/article/taym-aut/u-dnipri-pro-istoriyu-ukrayiny-rozpovidayut-hrestyky
Гаврилова ЮлияКривой Рог - город безруких гетманов
Памятников Хмельницкому в Кривом Роге два: один в Центрально-Городском районе, второй – в Металлургическом районе, на территории одноименного парка. Увековеченные полководцы похожи как братья-близнецы, даже установлены в один год, только в руках у одного – булава, а у второго – сабля.
Местные жители предполагают, что бетонные изваяния явно кто-то сглазил. У "центрального" еще в середине июня отвалилась правая рука, в которой гетман держал увесистую булаву. Теперь его судьбу рискует повторить второй памятник, установленный на территории парка им. Богдана Хмельницкого. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://kp.ua/life/647625-na-rodyne-zelenskoho-uzhe-vtoroi-bohdan-khmelnytskyi-mozhet-ostatsia-bez-ruky
Руденко ИринаВ Днепре народный артист переквалифицировался в строители
// КП в Украине, 2019. - № 129/130. - С. 5( 28.08.2019 )
Заслуженного и народного артиста Украины Михаила Васильевича Мельника привыкли видеть на сцене, периодически с саксофоном в руках. В уникальном, единственном в Украине театре одного актера он и режиссер, и сценарист, и музыкант, и гример, и костюмер. Словом, один за всех. А теперь новое амплуа – он еще и строитель! Горожане, завидев Мельника с мастерком и за кладкой кирпича перед театром, который находится в самом центре Днепра, стали сразу фотографировать знаменитость на телефоны. Впрочем, самому Михаилу Мельнику такая реакция прохожих была не совсем понятна.
- Не знаю, чему они так удивились, - улыбается Михаил Васильевич. – Я каждый год готовлю театр к новому сезону, и, если что-то нужно подремонтировать, внутри или снаружи, стараюсь делать это собственными силами. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Дніпропетровський художній музей запрошує на квест-екскурсію. Замість звичайної екскурсії — цікавий квест. Відвідувачам пропонують одночасно ходити залами та виконати захопливі завдання. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://m.day.kyiv.ua/uk/article/taym-aut/kvest-iz-muzeynym-domovykom
Журавель МаксимКиноднепр: съемки на заводах и комиссия
//Сегодня. - 2019. - №130. - С.6( 18.07.2019 )
Эксперты отмечают, что на территории Днепра расположено множество интересных локаций для съемок, большая часть из которых – заводы. При этом вход на них закрыт. Заниматься поиском мест, а также урегулированием сложных вопросов поручили специальной городской кинокомиссии. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://www.segodnya.ua/regions/dnepr/v-dnepre-predlagayut-gollivudu-semki-na-zavodah-i-razvalinah-bolnic-1303146.html
Журавель МаксимАнтиквариат на продажу: в Днепре активно торгуют через всемирную сеть
С приходом интернета обзавестись раритетной вещицей стало в разы проще, ведь ежедневно на онлайн-досках объявлений появляются сообщения о продаже антикварных предметов. Купить старинную монету или книгу посредством сайта можно всего в несколько кликов. Однако профессиональные коллекционеры не всегда пользуются услугами сети, а часто выходят за ее пределы.
Простоял 65 лет, и вдруг то ли от старости, то ли от тяжести конструкции лишился правой руки вместе с булавой.
Горожане выдвигают конспирологические версии одна другой затейливее. Одни увидели в этом дурной знак и опасаются аналогий с трещиной на памятнике Кию, Щеку, Хориву и их сестре Лыбидь. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://kp.ua/life/640705-kryvorozhane-o-rukhnuvshei-bulave-khmelnytskoho-eto-on-tak-vlast-peredal
Рижков ВадимКнигозбірня запрацює вже восені - до Дня міста Дніпро
У США представники мерії Дніпра отримали книжкове поповнення для бібліотеки імені Джона Маккейна і запрошення виступити в Гарвардському університеті. Зараз делегація мерії Дніпра перебуває у відрядженні в Сполучених Штатах Америки. Представники команди міського голови Бориса Філатова побували, зокрема, у Портленді, де зустрілися з українською діаспорою.
Треба відзначити, що після минулорічної зустрічі Бориса Філатова з очільником цього американського міста Тедом Віллером Дніпро та Портланд працюють над встановленням партнерства. Для Дніпра це буде перше американське місто-побратим.
Журавель МаксимВата не по назначению: игрушки на елку и куклы
//Сегодня. - 2019. - №113. - С.8( 24.06.2019 )
В коллекции мастерицы есть подвижные и статичные куклы, модели из разных пластиковых материалов, елочные игрушки из ваты, сказочные персонажи. Внимание Татьяна также уделяет репродукции старинных американских кукол. При этом сезонными считаются именно ватные игрушки, которые горожане покупают, чтобы нарядить елку и украсить дом к новогодним праздникам. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://www.segodnya.ua/regions/dnepr/v-dnepre-masterica-sozdaet-unikalnye-elochnye-igrushki-i-realistichnyh-kukol-1288766.html
Сіденко Тетяна Поїхали на Дніпропетровщину!Поїхали на Дніпропетровщину!
ВатьянаУ багатьох українців місто Дніпро асоціюється здебільшого з індустріальним центром країни. Це і не дивно: у місті та області працюють металургійні заводи-гіганти, шахти, підприємства вугільної галузі. Але Дніпропетровщина — це унікальний регіон, який може привабити і сучасністю, і природою, і багаторічними традиціями. Літо — період відпусток, і це найкращий час відкрити для себе нову Дніпропетровщину і розвіяти стереотипи.
«МУЗА»
Останнім часом Дніпро називають містом фонтанів. Хоча обласний центр ніколи не прагнув здобути цей статус. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://m.day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/poyihaly-na-dnipropetrovshchynu
Руденко Ирина Михаил Светлов: поэт-романтик, не ищущий славыМихаил Светлов: поэт-романтик, не ищущий славы
// КП в Украине. - 2019. -№ 90/91. - С. 10( 19.06.2019 )
Даже если за всю свою жизнь Светлов написал бы только это единственное стихотворение, его имя все равно бы вспоминали с восхищением. Это был не просто гениальный поэт, но и интереснейшая личность. А "Гренаде", которую впервые напечатали в "Комсомольской правде" в 1926 году, Михаил Аркадьевич был обязан славой. Все, кто застал эпоху СССР, знали это стихотворение наизусть. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://kp.ua/life/640207-mykhayl-svetlov-poet-romantyk-ne-yschuschyi-slavy
Рижков ВадимМерія Дніпра рятує пам'ятки архітектури
// День. - 2019. -№ 103. - С. 12( 13.06.2019 )
У березні цього року будинок на Соборній площі, де мешкав О. Поль, наказом Міністерства культури України визнали пам’яткою архітектури місцевого значення. До цього її було щойно виявлено як об’єкт культурної спадщини. Наразі власником об’єкта нерухомого майна є одне з акціонерних товариств. Проте управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради звернулося до суду, щоб повернути пам’ятку у власність територіальної громади міста через неналежне утримання будівлі власником. Так, у лютому цього року уповноваженими особами управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради спільно з працівником Дніпровської міської ради та експертами з технічного обстеження стійкості й жорсткості будівель і споруд було здійснено інспекційний огляд об’єкта культурної спадщини «Будинок О. М. Поля». З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://day.kyiv.ua/uk/article/taym-aut/meriya-dnipra-ryatuye-pamyatky-arhitektury
Журавель, МаксимСоветская история Днепра в смартфоне
// Сегодня. - 2019. -№ 80. - С. 6( 02.05.2019 )
Его разработкой занималась исследовательница Татьяна Журий. Он представляет собой онлайн-карту, на которую нанесли 142 архитектурных объекта прошлого века.
Среди прочих, здесь можно встретить витражи, барельефы, мозаики, панно, росписи, скульптуры и фрески. Над проектом создатели работали почти год в полевых условиях: им пришлось исследовать город, разыскать в нем интересные исторические объекты, сфотографировать и отметить на карте.
Оказалось, что Валерий Васильевич "носится" с этой мечтой чуть ли не с самого детства, но жизнь сложилась так, что мечта пока что так и остается мечтой.
- Мама и отчим работали посменно, поэтому водить меня в музыкальную школу было некому, - рассказал "КП в Украине" пенсионер. – А когда я уже после школы и училища сам пришел, чтобы записаться на обучение, мне сказали, что в таком возрасте уже не берут. Мне всего-то 19 лет было, ученый Ломоносов в таком возрасте в обычную школу пошел.
Вместо баяна и музыки парень пошел работать на завод. Так до самой пенсии – то токарем, то слесарем-наладчиком. И надо же было такому случиться, что супруга директора завода, узнав однажды о любви добросовестного работника к музыке, сделала ему такой желанный подарок – аккордеон, который пылился у нее без дела.
Валерий приставал ко всем знакомым, которые умели играть на таком инструменте, чтобы дали уроки. Несколько занятий удалось получить, однако этого было недостаточно.
Выйдя на пенсию, Валерий Васильевич снова отправился в музыкальную школу. И, о чудо, его приняли! Только радость продлилась недолго: проучился всего три месяца, за четвертый начинающему музыканту нечем было заплатить. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://kp.ua/citynews/636225-v-dnepre-dvornyk-pensyoner-poet-pesny-chytaet-stykhy-y-mechtaet-ob-ansamble
Його гасло — «Без Дніпра нічого не злітає». Організатор заходу — комунальне підприємство «Агентство розвитку Дніпра» спільно з партнерами розробило насичену програму. Серед іншого були передбачені відкриті тематичні уроки, лекції, конкурси для школярів, автобусні та пішохідні екскурсії містом, які провела перша міська школа гідів Dnipro City Walks, захід до Дня космонавтики від організаторів фестивалю Book Space — цікаві книжки на космічну тематику, дискусії, презентації, лекції, а також танцювальний флешмоб від творчих колективів міста «Дніпро — це космос», космічні вечірки в розважальних закладах тощо.
У Дніпровській міській раді привітали ветеранів конструкторського бюро «Південне», молодих фахівців і сумлінних студентів та вручили подяки міського голови Бориса Філатова. «Ми створили покоління бойових і космічних ракет, які й сьогодні є найкращими в світі. Наше завдання — передати свій досвід і знання молодому поколінню, щоб вони йшли нашим шляхом», — сказав ветеран ракетно-космічної галузі Станіслав УС.
Журавель МаксимКосмический Днепр: лекции и вечеринки
//Сегодня. - 2019. - №69. - С.6( 12.04.2019 )
Как ранее заявляли чиновники, за Днепром хотят закрепить статус "космической столицы", а для этого, кроме сугубо имиджевых локаций, которые влияют на узнаваемость, планируют создавать тематические мероприятия. Одно из них – Dnipro Space Weekend. У нас подобное мероприятие будет проводиться впервые.
"Этим мероприятием, которое организовываем к Международному дню космонавтики, привлекаем внимание широкого круга горожан всех возрастов к космической тематике как визитке нашего города и подчеркиваем, что Днепр – это действительно космическая столица Украины. Поэтому с помощью Dnipro Space Weekend развиваем этот бренд города. Планируем проводить Dnipro Space Weekend ежегодно и расширять его тематическую программу", – рассказал руководитель туристического направления КП "Агентство развития Днепра" Анна Коледа. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://www.segodnya.ua/regions/dnepr/den-kosmonavtiki-v-dnepre-otmetyat-masshtabnym-festivalem-1252012.html
Журавель МаксимФранция в Днепре: карнавал и фильмы
//Сегодня. - 2019. - №59. - С.6( 01.04.2019 )
Так, в Украине "Французская весна" проводится уже 16-й год подряд. Ежегодно фестиваль посещают не только французы, живущие в Днепре, но и местные жители, которые интересуются европейской культурой и искусством. В нынешнем году организаторы подготовили целый карнавал.
Шоу-программа стартует уже 5 апреля и продлится до 25-го. Начнется фестиваль джазовым концертом от трио Венсана Буржекса, которое презентует слушателям композиции из своего нового альбома.
Руденко ИринаДнепряне о разрушенной скульптуре "Днепровские волны": "Как будто украли часть детства"
// КП в Украине. - 2019. -№ 48(29.03). - С. 5( 29.03.2019 )
О том, что демонтируют один из символов города – скульптуру "Днепровские волны" Эрнеста Коткова, которая расположена возле знаменитого спорткомплекса "Метеор", днепряне узнали из соцсетей. Неравнодушные горожане и журналисты сразу же выехали на место, но воспрепятствовать работам не смогли. И хотя рабочие утверждали, что все согласовано с руководством, ни единого разрешительного документа так и не было предоставлено.
Эта новость задела за живое многих горожан, ведь едва ли не каждый второй из них в пору своего детства и юности посещал секции "Метеора", проходя мимо скульптуры каждый день, а кто-то просто гулял или играл возле нее.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
...Я розуміла, що посада директорки Історичного — це середнє між людиною культури й менеджером, а також — що музейна галузь в Україні безнадійно застаріла. Перетворилася на цвинтар, який фінансується державою.
— То з чим ви зіткнулися, коли прийшли?
— Зруйновані стелі й дах, будівля в аварійному стані, немає опалення, відсутня інфраструктура. Музей має бути зорієнтованим на відвідувача. А для відвідувача потрібно створити певні умови. Ми, з нашими сходами й подіумами, без пандусів і ліфтів, цілковито недоступні для людей з інвалідністю.
Ще проблема — не вміємо працювати зі школярами. Коли я запитала своїх знайомих, які приходили сюди ще дітьми, чи поверталися вони потім, вони відповіли, що тут нема чого робити, нічого не змінилося. Тобто діти отримують травму й більше до нас не потикаються. Це теж хотілося б змінити. Треба привчити містян до музею як до дружнього простору, де можна отримати цікаву інформацію й узяти участь у класних подіях.
Нарешті, співробітники Історичного виступали такою собі сировинною базою для науковців з університету, виконуючи паперові, архівні функції, шукаючи матеріали для дослідників зі сторони. Вони не виходили у більш авторитетне наукове середовище, дуже мало публікували своїх робіт — що взагалі-то одна з базових функцій музейників. Тобто ніяк себе не проявляли. І експозиція дуже застаріла. Лежать якісь предмети, описана якась давня подія, і на тому все. А хотілося все ж почути історію не так про події, як про людей, які їх пережили
Його представлено у співпраці зі Школою сучасного образотворчого мистецтва та дизайну ім. Вадима Сідура. Експозиція складається з 30 картин і трьох інсталяцій, працювати над якими художник почав ще до анексії Криму, 2013 року. «Ці картини створював під враженням від походів Кримом. Ми з друзями обійшли його уздовж і впоперек, ночували у печерах. Потім сталася окупація, і ці роботи набули іншого значення. Проект триватиме доти, поки Крим не повернеться до складу України», — сказав автор проекту, директор Музею українського живопису Сергій БУРБЕЛО З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://m.day.kyiv.ua/uk/article/taym-aut/krymski-peyzazhi-oformleni-u-kolyuchyy-drit
Рижков Вадим«Кожна світлина — коротка зустріч з історією»
//День - 2019. - "52-53. - С.8( 22.03.2019 )
Виставка, що експонувалася на другому поверсі Музею українського живопису, планувалася до 14 березня, але з огляду на велику кількість відвідувачів, її вирішили продовжити ще на тиждень. За цей час експозицію відвідали тисячі людей — студенти, школярі, творча інтелігенція та інші жителі й гості Дніпра.
«Особливо багато було молоді — студентів та школярів, — розповідає заступник директора Музею Надія КАПУСТІНА. — Приходили цілими групами та класами, разом з викладачами і педагогами, інтерес до виставки був дуже великий. Фотовиставки газети «День» проводяться у нас не вперше і завжди оглянути експозицію приходить багато людей — як жителів Дніпра, так і гостей нашого міста. Велике зацікавлення викликають і зустрічі з головним редактором газети «День» Ларисою Івшиною, а також книги з української історії, що видає редакція».+
Валетов Ян Ян Валетов: "Я читал книги котятам во дворе!"Ян Валетов: "Я читал книги котятам во дворе!"
// 2000. - 2019. -№ 12. - С. b6( 20.03.2019 )
Кто он: писатель-фантаст, автор полутора десятка книг, журналист, блогер, в прошлом — капитан команды КВН Днепропетровского национального университета, член Всесоюзного клуба «Что? Где? Когда?», один из создателей игры «Брейн-ринг».
— Почему и для чего ты читаешь книги?
— Это все равно, что спросить меня: а для чего ты дышишь? Для чего ты ешь? Для чего ты пьешь? Я читаю, сколько себя помню. Возможно, даже раньше, чем помню. Есть фотографии с книжками, а мне года четыре, наверное. Категорически не помню себя в этом возрасте: какие-то отрывки, картинки — и все. Но есть документальный факт, зафиксированный на черно-белую пленку моим отцом: я читаю книгу котятам во дворе! Котята внимают.
Книги — это моя дверь в другие миры, источник информации, источник удовольствия. Сейчас, конечно, картина несколько иная, но на время моего детства именно книга была единственным настоящим другом, учителем и развлечением.
Сегодня я читаю книги для интеллектуального удовольствия. Тогда — по острой физической необходимости. Без книг я испытывал голод, дискомфорт.
— Где ты обычно читаешь?
— Везде, где получается. Дома — на диване, в кабинете, и за завтраком, и за обедом. Особенно люблю читать в дороге между Днепром и Киевом, в экспрессе. За пять часов пути получается проглотить значительный кусок текста или небольшую по объему книгу. Обычно стараюсь хотя бы минут сорок почитать перед сном. Вообще-то это время для писательского труда, но если я устал...
Днепровские чиновники планируют закрепить за городом статус космической столицы Украины. Для этого в 2019-м планируют провести несколько масштабных тематических мероприятий, чтобы привлечь туристов. Кроме того, в городе создадут больше имиджевых космических локаций, которые смогут посещать горожане и гости города. Корреспондент "Сегодня" узнал, какие мероприятия состоятся в этом году и что нового о космической тематике появится в городе.
В кабинетах мэрии приступили к разработке дорожной карты Roadmap с космическими проектами для инвесторов. Власть имущие от слов перешли сразу к делу: в городе разработали план реконструкции планетария, который уже закрыли для посетителей. На масштабный ремонт и новые проекторы планируют потратить около 50 млн грн, которые планируют получить от благотворителей. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
В нынешнем сезоне для любителей путешествий подготовили организованные экскурсии по историческим местам Днепропетровской области. Горожане и гости региона смогут посетить обзорную дневную и ночную экскурсии по Днепру, а также экспедиции, во время которых узнают об истоках города. Кроме того, историки проведут отдельную экскурсию, во время которой расскажут, как город стал форпостом во время активных военных действий на востоке Украины. Корреспондент "Сегодня" узнал, какие экспедиции можно будет посетить в области.
ДНЕПР. Для любителей путешествий разработали сразу несколько вариантов интересного досуга: обзорные экскурсии на автобусах, а также пешие ночные и дневные прогулки. Все они переплетаются с изучением истории края, начиная с древних времен и заканчивая нынешним веком.
Урочисте відкриття монумента відбулося на території школи № 129, яка розташована на житловому масиві Придніпровський. Це одна з найкращих робіт відомого скульптора із Тернополя Дмитра Малярчука. Пам’ятник виготовлено зі спеціального «антивандального» сплаву, який зовні нагадує бронзу. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://m.day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/lesya-ukrayinka-zhytyme-v-prydniprovyi
Рижков ВадимБібліотеці української діаспори — ім’я Джона МакКейна
У Дніпрі створять єдину в Україні Бібліотеку української діаспори. На думку міського голови Бориса ФІЛАТОВА, вона має носити ім’я великого друга України, американського сенатора Джона МакКейна.
Унікальну Бібліотеку української діаспори імені Джона МакКейна з книжковим фондом у майже 10 тисяч видань розташують на першому поверсі Центральної міської бібліотеки Дніпра. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Значну роботу з популяризації краєзнавчих ресурсів і створення власних повнотекстових колекцій проводять фахівці Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов'янських Кирила та Мефодія (ДОУНБ) [21]. Зокрема, на її офіційному сайті представлено тематичний розділ "Дніпропетровщина", що містить матеріали про історію регіону, відомих краєзнавців, краєзнавчі установи й організації, природу та етнографію, а також власні видання ДОУНБ. До значущих проектів належить і повнотекстова база даних "Електронна бібліотека Дніпропетровщина", де представлено оцифровані видання, які не підпадають під дію закону про авторське право. Колекція покликана сприяти збереженню історичної пам'яті громади, вивченню й подальшому розвитку місцевої культури й становить цінну джерельну базу як для істориків, дослідників краю, так і для широкої аудиторії [10 c. 69]. У цьому зібранні представлено 421 рідкісне краєзнавче видання з різних галузей знання середини XIX — початку XX ст., які читачі мають змогу переглядати в режимі on-line [21]. В електронній бібліотеці "Колекції" репрезентовано масиви документів: "Тарас Григорович Шевченко", "Листівки з видами Єкатеринослава", "Видання ДОУНБ", "Павло Тичина", "Іван Франко", "Яворницький Дмитро Іванович", "Генрик Сенкевич", "Історія революції в Україні", "Твори письменників Дніпропетровщини" [21]. У фонді ДОУНБ зберігаються періодичні видання краю (Катеринославщини — Дніпропетровщини) за період від другої половини XIX ст. до 1941 р., які наразі перебувають у незадовільному стані, багато з них фізично зношені й за певний час з ними неможливо буде працювати, хоча попит на таку літературу зростає. В цьому контексті доволі актуальним є проект зі збереження періодичних рідкісних і цінних видань та створення їх страхового фонду для майбутніх поколінь користувачів, що має назву "Історичне Придніпров'я. Електронна повнотекстова бібліотека ретро-періодики Дніпропетровської області" (реалізується від 2016 р.). Його мета — створити цифрові аналоги друкованих видань історико-культурного значення для поповнення цифрової бібліотеки "Дніпропетровщина" [21]. Доступ до зазначеного ресурсу повний і вільний у режимі читання (з функцією зручного перегляду сторінок) як у мережі Інтернет, так і з будь-якого комп'ютера установи. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті бібліотеки Вернадського:http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=vkp_2019_3_12
містить 48 документальних нарисів про вихідців із Дніпродзержинська — Кам’янського, котрі загинули на українській землі у 2014—2017 роках: спочатку на майдані Незалежності в Києві, а потім — на сході під час бойових дій у зоні АТО. Вона вже з’явилася в місцевих бібліотеках і навчальних закладах, громадських організаціях та музеях Києва, Дніпра, Рівного й інших міст, пов’язаних з життям славетних воїнів, а також надіслана до США. Активісти американської громадської організації родин загиблих у війнах TAPS поділилися з українцями досвідом своєї діяльності й мають намір зробити переклад нашої книжки англійською мовою.
Сьогодні кількість видань на цю тему перейшла у статистику (мемуари і мартирологи, яскраві фотоальбоми на книжкових полицях, інформація в соцмережах), але книга пам’яті «Життя, обірвані війною» — унікальна. Як зазначив Олег Чабаненко — кризовий психолог із Дніпра, який опікується родинами загиблих і ветеранами АТО, він вперше побачив видання, в якому на 368 сторінках відтворено життя героїв, насичене реаліями у спогадах їхніх близьких, друзів, бойових товаришів.
Книжку відкриває нарис про Сергія Нігояна, якого ми вважаємо своїм земляком. Його родина, рятуючись від війни в Нагорному Карабасі, оселилася на Дніпропетровщині, а Сергій навчався у Дніпродзержинському фізкультурному технікумі. Він запам’ятався усім нам читанням віршів Тараса Шевченка на Майдані. Смертельно поранений 20-річний юнак був першою жертвою в боротьбі за свободу і мир у країні, яка стала для нього другою Батьківщиною. Іменем Героя України Сергія Нігояна названо вулицю в Кам’янському і проспект у місті Дніпро. Усі інші матеріали присвячені полеглим в АТО. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://m.day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/na-liniyi-rozmezhuvannya-zhyttya
— Я народився в місті Дніпрі, і в мені тече кров трьох народів: мій батько — син турка й іранки, а мати — азербайджанка. Обоє моїх батьків народилися в Нахічеванській Автономній Республіці. У радянську епоху батько працював на заводі в Дніпрі і був добровольцем під час аварії на Чорнобильській атомній станції, а мій прадід воював за звільнення Дніпра, тому любов до цього міста в мені закладена ще до мого народження. Коли я починав писати, то міг бути турецьким або азербайджанським письменником, але я пов’язаний саме з українською літературою.
— Але, читаючи вашу прозу, неможливо не зауважити, що ментально автор належить до східної культури.
— Так, щось східне є. Мені пощастило, що належу до трьох різних східних народів — дух кожного живе в моєму серці. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://umoloda.kyiv.ua/number/3423/164/130512/
Чадюк Марія120 бравурних акордів!: Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки: 1898—2018 рр
// День(укр). - 2019. -№ 30. - С. 6( 19.02.2019 )
Книжка складається з кількох розділів, що розкривають важливі етапи в історії музичного закладу. Однак перший розділ присвячений не власне Дніпропетровській академії музики ім. М. Глінки, а тому контексту, в якому вона виникла. Ця частина має назву «Музична культура Катеринославщини: остання третина XVIII — кінець ХІХ ст.» (її автором є професор А. Тулянцев). Відомим є той факт, що Катерина ІІ хотіла перетворити місто на «Південну Пальміру» («Північною Пальмірою» вважався Санкт-Петербург). Були грандіозні плани щодо відкриття університету з Академією художеств та музики при ньому, очолити який мав відомий композитор Максим Березовський. Але ця ідея так і не була реалізована.
Тому все почалося з мінімального — було знято приватну квартиру, запрошено викладачів (директором навчального закладу став Д. Губарев). І в такий спосіб хоч 62 учнів (по класу фортепіано — 34, скрипки — 22, співу — 5, віолончелі — 1) отримали змогу навчатися музики. Це стало першим етапом існування закладу. Детальніше про це можна прочитати в другому розділі, що написаний кандидатом мистецтвознавства І. Рябцевою, і має промовисту назву: «Від музичних класів Катеринославського відділення імператорського російського музичного товариства — до української державної Катеринославської консерваторії (1898—1923)». Цікавим у цьому аспекті є також те, як глобальний наратив української історії відображено крізь призму-історію цього закладу.
Криворожскому мастеру стеклянных гравюр не раз поступали необычные заказы. То в Штутгартской галерее попросят перенести на стекло все картины Альбрехта Дюрера, то в Кувейте закажут портрет короля, посулив гонорар размером с бюджет Украины. Подтянулись и заказчики из-за океана. Не так давно Конгресс США заказал мастеру герб страны и декларацию независимости на богемском хрустальном стекле.
Гаврилова ЮлияКонгресс США заказал криворожскому гравировщику декларацию независимости из хрусталя
// КП в Украине. - 2019. -№ 17. - С.6( 01.02.2019 )
Криворожскому мастеру стеклянных гравюр не раз поступали необычные заказы. То в Штутгартской галерее попросят перенести на стекло все картины Альбрехта Дюрера, то в Кувейте закажут портрет короля, посулив гонорар размером с бюджет Украины. Подтянулись и заказчики из-за океана. Не так давно Конгресс США заказал мастеру герб страны и декларацию независимости на богемском хрустальном стекле.
Майже три роки біля будівлі Дніпропетровського національного історичного музею ім. Яворницького стоїть бронзова скульптурна група «Вдячність», де маленька дівчинка протягує руки з яблуком до українського бійця. Скульптура є частиною вуличної експозиції першого в Україні Музея АТО, який було відкрито 26 травня 2016 року. Як розповідає його керівник Вадим Якушенко, ідея такого музею з’явилась після того, як з фронту почали повертатися українські добровольці, що першими пішли захищати Донбас. «Дніпропетровщина дала найбільше бійців до лав добровольчих батальйонів. Тут формувалися 20, 39, 40, 43 батальйони територіальної оборони, батальйони «Дніпро-1» та «Донбас», «Правий сектор», батальйон ім. Дудаєва та інші. Окрім того, багато добровольців пішло служити у військові частини, розташовані на території області — у 93 механізовану та 25 десантну бригади, 17 танкову бригаду з Кривого Рогу. Участь в АТО лише за перший рік війни взяли 30 тисяч мешканців Дніпропетровщини. Тому не дивно, що повертаючись з фронту, вони хотіли розповісти правду про цю війну і виступили з ініціативою про створення Музею АТО», — каже Вадим Якушенко.+ Місце для музею було обрано не випадково — у центрі міста, до того ж поряд обласна лікарня ім. Мечникова, де рятують життя пораненим українським бійцям. За словами керівника музею, вулична експозиція під назвою «Шляхи Донбасу» побудована за принципом відкритої книги з дорожніми вказівниками, кожен із яких починає розповідь про героїчну сторінку боротьби за українську територію — Слов’янськ, Маріуполь, Краматорськ, Іловайськ, Донецький аеропорт та ін. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/ruky-divchynky-nikoly-ne-zalyshayutsya-porozhnimy
Рижков ВадимСША повернуть в Україну картину учня Іллі Рєпіна
Це перший подібний приклад конструктивної співпраці на офіційному державному рівні України та США в поверненні пам’яток культурної спадщини. Як розповіла директорка Дніпропетровського художнього музею Тетяна Шапаренко, в листопаді 2017 року до них звернулася директорка Аукціонного дому Potomack company з міста Александрії (штат Віргінія, США) Енн Кранер із проханням надати інформацію про картину Михайла Паніна «Іван Грозний», яка була заявлена до продажу на аукціоні. Як ця картина опинилася в США, поки незрозуміло. Проте відомо, що близько 30 років вона перебувала в будинку однієї американської родини. Нещодавно ці люди вирішили її продати, звернулися до Аукціонного дому Potomaсk Сompany. Співробітники компанії виявили, що історія цього лота невідома і почали з’ясовувати. Вони й розшукали інформацію про те, що картина М.Паніна колись перебувала в колекції Дніпропетровського художнього музею. Зповним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/ssha-povernut-v-ukrayinu-kartynu-uchnya-illi-ryepina
Вышгина АлинаВ парке - светло и безопасно
//Сегодня. - 2019. - №1. - С.6( 03.01.2019 )
Здесь установили 63 опоры с энергоэффективными светодиодными светильниками, которые питает новая кабельная линия. Стоимость проекта — 3,5 млн грн.
Теперь в парке стало гораздо светлее и безопаснее.
// КП в Украине. - 2018. -№ 193(28.12). - С. 6( 28.12.2018 )
Посольство Украины в США совместно с Службой внешней разведки Украины и при поддержке ФБР проводят операцию по возвращению картины Михаила Панина "Тайный выезд Ивана Грозного перед опричниной" на ее историческую родину – в Днепр.
На данный момент, по словам представителей посольства Украины в США, эта операция является первым результативным действием в сфере сотрудничества по вопросам возвращения в Украину ее культурных и исторических ценностей. Она стала возможной спустя год расследований и разбирательств в суде. Сейчас процесс находится на финальной стадии – суд должен подтвердить, что картина действительно принадлежит Днепровскому художественному музею.
Последние 30 лет полотно находилось в обычной американской семье. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://kp.ua/life/627217-fbr-vernet-dnepru-yvana-hroznoho
О Надежде Комаровой из Днепра знают не только в Украине, но и далеко за ее пределами, и в ее коллекции божьих коровок есть немало экземпляров, присланных из заграницы. Надежда со своими букашками уже трижды становилась рекордсменкой Книги рекордов Украины, последний раз – в мае этого года. При этом не оставляла мечту "пробиться" в Книгу рекордов Гиннесса. Но одной коллекции для установления мирового рекорда мало, никак не избежать бумажной волокиты, а ко всему нужно соблюсти ряд обязательных требований.
- Например, всю коллекцию нужно пересчитать в общественном месте, составить инвентаризационную ведомость, перевести на английский, провести фото и видео-фиксацию, а еще обязательно требуется биолог в качестве независимого эксперта, - говорит рекордсменка. – Мне одной не справиться, поэтому нужна помощь.
// Комсомольская правда в Украине, 2018. -№ 180. - С. 8( 06.12.2018 )
Огромного, грозного, мускулистого черного с белыми пятнами быка, который красуется на обочине криворожской трассы недалеко от Днепра, наверняка знают многие автомобилисты. Он одновременно ориентир, достопримечательность и символ. А фразы: "поворачивай за "быком" или "быка" проехал" работают куда лучше дорожных указателей.
В полном расцвете сил
В этом году "рогатый" отмечает серьезную дату - сорок лет с момента создания.
Идея установить памятник принадлежит доктору сельскохозяйственных наук, профессору, академику Национальной академии аграрных наук Украины, заслуженному зоотехнику Украины Владимиру Козырю.
Шел 1978 год, в Днепропетровске открылся Институт животноводства, которому прочили славу едва ли не центра сельскохозяйственной науки в стране. Единственное, чего не хватало молодому учреждению - запоминающейся эмблемы. Владимир Семенович, возглавлявший тогда институт, предложил на эту "роль" быка. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті:https://kp.ua/life/624396-dneprovskomu-byku-yz-betona-40-let-khvost-roha-y-koltso-v-nos-delaly-raketchyky
Журавель МаксимПланетарий Днепра закрыли на ремонт
//Сегодня. - 2018. - №219. - С.7( 06.12.2018 )
Однако в пресс-службе Днепровского планетария сообщили, что вынужденный простой связан с капитальным ремонтом или реконструкцией. Однако там не уточнили, когда обсерватория снова примет посетителей. Ясность внесла советник мэра Днепра Яника Мерило.
По ее словам, компания "Ноосфера" совместно с "Аэрокосмическим музейным центром культуры и образования молодежи", а также Днепровским горсоветом разрабатывает проект обновления планетария. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті:https://www.segodnya.ua/regions/dnepr/planetariy-dnepra-zakryli-na-remont-1195426.html
Головченко ГаннаМожна все!: У Дніпрі експонується анімаційна інсталяція Energy OFF Микити Лиськова
Дочірня галерея «Кімната» розташувалася на другому поверсі арт-галереї «Артсвіт». Вона була створена як проект-простір для виставок, перформансів та інших творчих втілень молодих художників і початківців.
Микита Лиськов активно працює над створенням авторської анімації протягом 10 років, відомий своїми перемогами на великих фестивалях («Де кіно», «Циклоп», «Крок»), колабораціями з відомими музикантами (DZ’OB, Дельфін), так що абсолютно не вписується в початковий концепт проекту. Ірина Полікарчук директор галереї, пояснює подібний вибір простору камерністю проекту.
Приводом для нашої розмови став один із найгучніших проектів 36-річного художника — встановлення й відкриття концептуального арт-об’єкта «Лекторій» в першому корпусі Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. 17 триметрових червоних стільців являють собою ефектний контраст із темною будівлею та сірим асфальтом; ця інсталяція бездоганно вписана в довкілля й водночас сама по собі генерує цілий спектр значень, які добре узгоджуються з освітньою функцією Університету.
Ми поговорили як про творчість самого Микити, так і про художню ситуацію в Дніпрі загалом.
Из рук мастерицы выходят сказочные персонажи и герои популярных мультиков, которые как две капли воды похожи на прототипы с экрана. В ее коллекции — медвежонок Паддингтон, целая композиция, иллюстрирующая мультик о домовенке Кузе, герой мультика о Чебурашке и крокодиле Гене и здоровяк Груффало.
Рукоделием днепрянка увлеклась еще в детстве.
"Игрушки пробовала делать с раннего детства. Моя бабушка была учителем домоводства и вела кружок вышивки и мягкой игрушки. Думаю, все началось именно тогда. Дальше я отучилась и несколько лет проработала по специальности, оставив рукоделие в качестве эпизодического хобби. Но позже снова начала заниматься тем, к чему у меня изначально лежала душа. Я пробовала себя в ландшафтном, интерьерном и текстильном дизайне. И вот несколько лет назад вернулась к созданию игрушек", — рассказывает "Сегодня" Алина Белякова.
Днепровские высотки становятся все ярче. В рамках Фестиваля муралов в городе появилась Эйфелева башня. Молодая художница вместе с командой принялась разрисовывать высотку на ул. Набережной Победы. На работу у художников ушла неделя. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://www.segodnya.ua/regions/dnepr/na-vysotke-v-dnepre-poyavilsya-ugolok-francii-1187132.html
Головченко Ніна«Війни нема… Є»: актори із Дніпра показали в Києві виставу за творами Бориса Гуменюка
// Культура і життя. - 2018. -№ 44. - С. 8-9( 02.11.2018 )
Борис Гуменюк – учасник Революції гідності, доброволець батальйону ОУН, який із Майдану пішов на фронт, на Схід, на Донбас. Позивний «Кармелюк». Саме завдяки цьому жорстокому несподіваному досвіду – війні з «братами» і народилися спершу його «Вірші з війни», а потім збірка «Блокпост». Для відбиття власного досвіду переживання війни Б. Гуменюк обрав нетрадиційну форму – верлібр і вірші прозою, які у книзі «Блокпост» доповнені ще й публіцистичними текстами. Своєрідна гармонія тяжкої теми і нетрадиційної форми вірша сколихнула шанувальників Слова: поезія Бориса Гуменюка набула популярності серед небайдужих людей і незашорених фахівців. З іншого боку, шанувальники традиційних форм часом не сприймають тексти Б. Гуменюка.
Отож, твори Бориса Гуменюка стали своєрідним лакмусовим папірцем, бо випадкові люди не реагують на його чесну і відверту поезію, пронизану мудрістю.
Головну роль Солдата у виставі зіграв актор драми Дніпровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка Ігор Кирильчатенко. Позивний «Артіст».
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті:
Однак ювілей затьмарений тим, що на фасаді будівлі музею до пам’ятної дати так і не відновили художній барельєф, який було вкрадено в ніч на 30 серпня 2017 року. Музейні працівники зверталися до експертів із проханням порахувати, скільки коштуватиме відновлення меморіальної дошки — в бронзі або в граніті. Їм назвали ціну — близько 10 тисяч доларів, враховуючи вартість матеріалу і художню роботу. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/skromnyy-yuviley
Гаврилова Юлия Никополе забор военкомата превратили в самую длинную картину
Привнести ярких красок решили жильцы соседних домов и вызвали художников. Теперь чашечку утреннего кофе они пьют, глядя из окон на атамана Сирко, Днепровские плавни, казаков на лошадях, лиричного и влюбленного певца-бандуриста и Старый рынок Шопу. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://kp.ua/life/620632-v-nykopole-zabor-voenkomata-prevratyly-v-samuui-dlynnuui-kartynu
Маслаков АртемГалич: Искал и не нашел дом в Днепре, в котором родился
... Говорят, что бард так свое родительское гнездо и не увидел. Но уже перед эмиграцией передал через родственников просьбу - обязательно его найти. Сделали это всего несколько лет назад местные краеведы. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://kp.ua/life/620811-yspolnylos-100-let-so-dnia-rozhdenyia-poeta-y-barda-aleksandra-halycha
В околицях смт Магдалинівка, на високому кургані, студент другого курсу Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка Ілля Година виявив унікальний раритет — 2-метровий могильний хрест, явно виготовлений із статуї половецького воїна. Незвичайний експонат, який поповнив музейну колекцію, показує злиття двох світів: язичницького і християнського, кочового та осілого. Кам’яний хрест має надгробний напис, а під ним — язичницький орнамент. З огляду на все, хрест був встановлений на могилі у XIX столітті. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://m.day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/zlyttya-dvoh-svitiv
Журавель Максим Вторая жизнь парка Шевченко: зоны и террасы
// Сегодня. - 2018. -№ 182. - С. 8( 08.10.2018 )
Согласно первому проекту, который на своей страничке в соцсети обнародовал советник губернатора Юрий Голик, строители переработают функциональные зоны парка — фестивальный причал, где всегда проводились концерты, будет полностью перестроен, а концертная зона перенесена в амфитеатр. По мнению Юрия Голика, одна из ключевых задач реконструкции парка — пересмотр функциональных зон.
Про це розповіла під час книжкового фестивалю Book Space керівник дніпровського клубу книголюбів «Літературна вітальня» Лілія КУЛІШ. Цей клуб із давніми культурними традиціями — він існує при обласній бібліотеці ім.Кирила та Мефодія вже сорок три роки. Засідання традиційно відбуваються в відділі мистецтва, який міститься в одному з корпусів обласної бібліотеки на центральному проспекті, поряд із Дніпровським національним історичним музеєм ім.Д.Яворницького. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/chytayemo-gazetu-den-i-vyvchayemo-nashu-istoriyu
У Дніпрі відбувся перший Міжнародний книжковий фестиваль Book Space. На площі перед Дніпропетровською облдержадміністрацією три дні діяло справжнє містечко павільйонів, книжковий ярмарок з кав’ярнями та барами. Будинок ДніпроОДА та його зали перетворилися на великий презентаційний майданчик. Захід був організований за підтримки міської та обласної влади у межах програми Бориса Філатова «Культурна столиця».
«ЧУДОВИЙ ДОДАТОК ДО КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ МІСТА»
Головна особливість фестивалю — не лише літературні, а й соціальні дискусії. «Практика показує: ті заходи, що проводяться у Дніпрі вперше, незабаром стають традиційними. Книги були і залишаються джерелом натхнення, джерелом знань, емоцій. Нехай кожен відвідувач знайде собі літературу до душі, а авторам бажаємо нових книжок і творчих проектів. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/ukrayinskyy-kosmos-u-dnipri
Руденко ИринаВ Днепре в огненной битве погибли почти пять тысяч воинов
// КП в Украине. - 2018. -№ 135. - С. 8( 27.09.2018 )
Мальчишки всегда остаются мальчишками, даже когда вырастают, становятся солидными учеными. Хобби у 27-летнего биотехнолога из Верхнеднепровска – сражения. Только вместо привычных пластмассовых солдатиков – у него бумажные бойцы.
Битва воинов оригами, которую имели возможность видеть зрители третьего "Interpipe TechFest", для Юрия Гончарова - уже десятая. Японское искусство Юрий начал осваивать еще в школе, но делать обычные фигурки быстро наскучило. А поскольку парень увлекался стратегическими компьютерными играми и сражениями, то решил, что бумажные воины – ничуть не хуже. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://kp.ua/citynews/617946-v-dnepre-v-ohnennoi-bytve-pohybly-pochty-piat-tysiach-voynov
Участь у фестивалі візьмуть десятки авторів та видавців з України, Франції, Польщі, Данії, США, Німеччини та інших країн. У тому числі в перший день заходу о 16.00 буде представлена успішна (як показав дебют на Форумів видавців у Львові) новинка «Дня» — книга «АVE. До 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадського».+
Фестиваль триватиме три дні та проходитиме одразу на кількох майданчиках: у будівлі Дніпропетровської ОДА та поряд з нею — у Парку ракет та сквері Героїв. Музична сцена буде розташована теж неподалік — у саду Музею українського живопису. Організатори книжкового форуму розраховують на увагу не тільки жителів Дніпра, але й численних гостей міста. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/viktoriya-narizhna-nam-hochetsya-maty-svoye
Столетие театра: ремонт внутри и реставрация
//Сегодня. - 2018. - №171. - С.7( 21.09.2018 )
В помещении уже оборудовали пандус и туалет для людей с ограниченными возможностями, отремонтировали крышу и кассы. Завершаются работы по реставрации фасада здания.
На реконструкцию театра из областного бюджета выделили более 11 млн грн. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://www.segodnya.ua/regions/dnepr/v-dnepre-za-11-mln-grn-rekonstruiruyut-teatr-im-shevchenko-1172729.html
Розквітнув"Петриківський дивоцвіт": новини
//Голос України. - 2018. - №174. - С.9( 18.09.2018 )
Незважаючи на похмуру погоду і невеликий дощ, захід відвідали тисячі жителів регіону...
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Родик КостянтинЖахотерапія: горор, який завжди з тобою
// Україна молода. - 2018. -№ 101. - С. 11( 18.09.2018 )
Головний герой роману Валетова — підліток, що устиг начитатися «тоді»; рудимент старого світу. Власне, це той самий Ґолдінгів окулярник Роха. Англійський автор символізує свого персонажа: саме його скельця запалюють багаття, дим від котрого, зрештою, привертає увагу «цивілізації» у вигляді крейсера. І саме Роху вбивають здичавілі однолітки, аби не заважав своїми книжковими сумнівами узурпувати владу. Персонаж Валетова — такий самий ізгой, але тут він, його знання, перемагають. Бодай, на короткій дистанції.
Утім, то є виключення із правил, що діють в романі. У спільноті, члени котрої живуть лише до вісімнадцяти років, панує на перший позір логічна думка: «Что делать со знаниями — любыми знаниями — если нет времени их накопить и передать?». З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://www.umoloda.kiev.ua/number/3361/164/126514/
Над городом развивается самый большой в Украине флаг, также у нас живут самые бесстрашные канатоходцы и любительница божьих коровок, которая удивила всю страну
Так, отдельное место в списке завоевали самый высокий флагшток и самый большой флаг в стране, а также карнавальное шествие I love Dnipro, участие в котором приняли более 10 000 местных жителей.
Однако и это не все: в 2018-м в городе установили рекорд по хайлайну (хождение по стропе, натянутой между двумя объектами), а также расписали трехметровую писанку.
Недавно кулинары создали из 1400 сэндвичей изображение быка, а также на одной тарелке разложили множество различных угощений — тем самым вписав достижение в реестр. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://www.segodnya.ua/regions/dnepr/rekordy-dnepra-muzey-bozhih-korovok-gigantskaya-pisanka-i-opasnyy-pohod-pod-nebesami-1170764.html
Слабошпицький МихайлоПам'ять генів та Ілюзія щастя
«Дорогою повз рай» — це воднораз і вже знаний Григорій Гусейнов, і ніби хтось інший, тільки ледь-ледь до нього подібний. Той письменник, якого ми знаємо,— це жадібний шукач і колекціонер фактів, який, мовби не довіряючи й самому собі, знову й знову перевіряє достовірність загальновідомого, все піддає сумніву... З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Журавель МаксимРемонт в парках: шахматы, муравьи и каток-трансформер
// Сегодня. - 2018. -№ 151. - С. 6( 23.08.2018 )
Так, уже в День города, который отмечаем зачастую во второе воскресенье сентября (в 2018-м — 9 сентября), горожане смогут прогуляться по обновленной центральной аллее Парка Зеленый Гай. А в следующем году для днепрян откроют Парк им. Володи Дубинина, в котором сейчас проводится масштабная реконструкция. ЗЕЛЕНЫЙ ГАЙ. Здесь в буквальном смысле слова кипит работа: строители укладывают плитку, обустраивают прилегающую территорию, устанавливают освещение и оборудуют детские площадки. Работы по благоустройству парковой зоны ведутся с прошлого года, а стоимость капремонта составляет более 45 млн грн. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://www.segodnya.ua/regions/dnepr/v-parkah-dnepra-poyavyatsya-shahmaty-muravi-i-katok-transformer-1164910.html
"Прийшов до нас німчик": Леся Степовичка в дилогії "Німці в городі"( 16.08.2018 )
...Леся Степовичка правдиво, художньо виразно і дотепно описала в першій повісті «Мир, дружба, жвачка, або Контракт із товаришем Луначарським» появу в перші роки перебудови в СРСР німецьких, швейцарських, французьких, італійських спеціалістів на підприємствах «режимного», «зачиненого» міста Дніпропетровська. Цей мирний другий Drang nach Osten німців, передусім німецьких підприємців, на Схід збурив спокійну, вірніше, системно контрольовану атмосферу виробничого життя звичайної швейної фабрики імені А. Луначарського, яка завдяки родинним зв'язкам її директора раптом стає «піонером перебудови» на Придніпров'ї...З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Рижков ВадимДля молодих, талановитих та амбітних: У Дніпрі представили понад 200 робіт від авторів з різних куточків області
Музей українського живопису за підтримки Дніпропетровської облдержадміністрації вирішив дати шанс «зазвучати» молодим митцям регіону. Так народилася ідея проведення Виставки творчих робіт молодих художників. На ній представлено понад 200 творчих робіт від орієнтовно 50 учасників з усіх куточків Дніпропетровської області. Хоча арт-ринок в Україні розвивається, молодим художникам «набрати обертів», стати відомими досить непросто. Наважитися на персональну виставку, переконати творчі майданчики у своїй унікальності, для них часто складне завдання. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/dlya-molodyh-talanovytyh-ta-ambitnyh
Будкевич АндрійЖивописець Наддніпрянського степу
// Слово Просвіти. - 2018. -№ 27(5.07). - С. 11( 05.07.2018 )
...Це той живописець, якому властивий яскравий малярський персоналізм.
На початку 70х років минулого століття, у тодішньому Дніпропетровську сформувався невеликий колектив художниківоднодумців, а саме — В. Падун, В. Гречаний, Є. Деркач, О. Самійленко. Перші двоє навчалися у художньому училищі, але знайомі тоді не були. Валерій Гречаний потім навчався в Київському державному інституті декоративноприкладного мистецтва, секрети малярського фаху відкривав для себе в майстерні знаменитої Тетяни Яблонської. Цей творчий гурт назвемо Огрінською групою живописців. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://slovoprosvity.org/2018/07/05/zhyvopysets-naddnipryanskoho-stepu/
Десятерик Дмитро"Поки стоїть Дніпро - стоїть Україна": Розмова про перший у країні Музей АТО
Ключова експозиція розташована на 600 квадратних метрах першого поверху діорами «Битва за Дніпро». Серед 2000 експонатів — документи, фотографії, нагороди, особисті речі учасників АТО, зразки зброї та медичні інструменти. В мультимедійній залі показуються панорамні документальні фільми про військові дії на сході України: два українською та один англійською. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://day.kyiv.ua/uk/article/media/poky-stoyit-dnipro-stoyit-ukrayina
Рижков ВадимДніпровські пенсіонери здивували Україну
Нагадаємо, «Університет третього віку» — соціальний проект, який розвивається за підтримки мера Бориса Філатова. Як розповідають організатори, спеціально для проведення флешмобу було створено музичний супровід — нову версію пісні українського гурту «Нумер 482» — «Добрий ранок, Україно!». Дійство тривало 3 хвилини 30 секунд. За цей час літні студенти виконали низку танцювальних па, а потім утворили напис «Дніпро».+ «Учасники нашого флешмобу своїм прикладом показують всій Україні, що навіть у зрілому віці необхідно жити активно. Дніпру дуже пощастило з цим, адже завдяки проекту «Університет третього віку» літні люди можуть навчатися, відвідувати культурні заходи й відпочивати в заміському таборі», — зазначив директор департаменту з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики міськради Артем НІДЄЛЬКО. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://day.kyiv.ua/uk/article/taym-aut/dniprovski-pensionery-zdyvuvaly-ukrayinu
Рижков ВадимПеретворити Дніпро на центр класичної музики
Ініціатива Томаса Бруннера народилася не випадково — останні півтора десятиліття його життя були тісно пов’язані з Україною. До нашої країни Томас Бруннер приїхав як представник відомої компанії. Пізніше почав займатися тут сільськогосподарським бізнесом. Сім’я Томаса придбала непрацюючий тваринницький комплекс у Черкаської області, орендувала землю, купила устаткування і облаштувала свинарники за останнім словом техніки. Свою методику виробництва екологічно чистого м’яса без використання антибіотиків Бруннер запатентував і назвав на честь українського села «Тимошівка». З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/peretvoryty-dnipro-na-centr-klasychnoyi-muzyky
Кочергін ІгорОлександр Поль. Геній міста на Дніпрі
//Культура і життя. - 2018. - №22. - С.15( 01.06.2018 )
Книга присвячена видатному діячеві Придніпровського краю, засновникові промислових розробок криворізьких залізних руд, підприємцю, благодійнику, пристрасному колекціонерові та збирачу історичних скарбів. У виданні розповідається про походження, становлення особистості, роботу в різних установах, про підприємницьку, колекціонерську і доброчинну діяльність О. М. Поля. У книзі не лише розкрито досягнення, а й показано складний життєвий шлях людини, яка прагнула реалізувати себе та змінити усталений устрій життя краю, який до останньої третини XIX ст. залишався аграрним регіоном. Доктор історичних наук, професор Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», голова правління Дніпропетровської обласної організації НСКУ Ігор Кочергін- автор книги-вивчає біографію Олександра Поля вже впродовж 18 років, тож у книжці читач знайде багато цікавого. «У Дніпрі бракувало доступної інформації про Олександра Поля. Такої, яка мала б зручний формат, яку можна було б читати і вдома, і в транспорті, і в подорожі. Пересічній людині нецікаво й важко читати монографії на 300 сторінок, а ця книга написана простою мовою. У Дніпрі діє про-грама «Культурна столиця», і, на мою думку, її слід наповнювати, зокрема, історико-краєзнавчою літературою про наших видатних діячів»,- каже Ігор Кочергін. Окрім цікавого тексту, книжка має ілюстрації, виконані в особливій техніці, яка поєднує графіку та акварель. «Техніка, у якій я працювала, зветься люмінесценція. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Потницева, Татьяна "В начале было слово..." // Радуга, 2018. -№ 5/6. - С. 171-173"В начале было слово..."
Знаменитые строки начала Евангелия от Иоанна в Новом Завете, думаю, могут служить своеобразным ключом к пониманию замысла этой книги Людмилы Некрасовской. И хотя предстает она в современной интермедиальной проекции: визуальное сопрягается со словесным искусством,— композиция каждого из фрагментов такова, что вновь возвращает к Слову и делает Слово в конечном итоге кульминацией этого сопряжения. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького,18.
Рижков ВадимРоботи Рембрандта «ожили» у Дніпрі
// День(укр), 2018. -№ 84. - С. 2( 16.05.2018 )
В експозиції, що має назву «Золотий вік. Голландія. Рембрандт», представлено понад 50 робіт, на яких зображене життя Голландії XVII століття. Саме тоді Рембрандт ван Рейн створив ці гравюри, які потім було знищено. У XIX столітті їх відтворили послідовники художника. Всі рамки естампів мають «рембрандтівську підсвітку». Роботи, що експонуються в музеї, були зібрані з приватних колекцій. «Виставка естампів відносить нас до епохи XVII століття та репрезентує найкращі твори Рембрандта ван Рейна у техніці друкованої графіки. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/roboty-rembrandta-ozhyly-u-dnipri
Паталаха ВалерійПромисловий туризм: європейський досвід Кривого Рогу
// Український туризм. - 2018. -№ 5. - С. 42-45( 01.05.2018 )
Мерія Кривого Рогу наголошує на якнайбільшій відкритості промислових підприємств для туристів: екскурсії на діючі підприємства мають відбуватися відповідно до чіткого графіку, наявність якого дасть можливість планувати тури й залучати туристів туристичним операторам як з інших регіонів України, так і з-поза її меж. Варто зауважити, що така робота з промисловими підприємствами ведеться постійно, у результаті чого, все більше з них організовують екскурсії на свою територію для туристичних груп. Головним розробником екскурсійних маршрутів є КП «Інститут розвитку міста Кривого Рогу». З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Рижков ВадимОлесь Гончар «повернувся» до рідного університету
//День. - 2018. - №63. - С.2( 11.04.2018 )
...один зі стенів на вході до студентського містечка, що належить Дніпровському національному університетові, прикрасили портретом Олеся Гончара. Проте торік графіті зіпсували вандали. І ось днями активісти клубу «Кузня української інтелігенції» до 100-річного ювілею Олеся Гончара вирішили відновити його портрет З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/oles-gonchar-povernuvsya-do-ridnogo-universytetu
...зібрані листи різних років послідовно й правдиво відтворюють післявоєнний сталінізм, обнадійливу й зрадливу хрущовську відлигу, брежнєвський застій і нарешті першопочатки української незалежності. Вони документують поступовість літературного процесу тривалістю майже 50 років, входження українського художнього слова у світовий літературний контекст. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://ukurier.gov.ua/uk/articles/listi-do-olesya-gonchara/
Неїжмак ВасильСтежка до Собору починалася від цієї хати
// Голос України. - 2018. -№ 62. - С. 8( 03.04.2018 )
...насправді майбутній класик народився 3 квітня 1918 року в селищі Домівка під Катеринославом, яке згодом стало околицею сучасного Дніпропетровська (Дніпра), в родині Тетяни та Терентія Біліченків. Тож спочатку був записаний на батьків-ське прізвище. Гончар — дівоче прізвище його матері, що померла 1920 року, коли Сашкові не було й трьох літ. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://www.golos.com.ua/article/301477
Шпак ВікторРомантичний реалізм автора «Прапороносців»
Зрозуміло, що, на відміну від суворої воєнної прози, в Олеся Гончара фронтовики постають радше такими, якими вони хотіли бути, ніж такими, якими були. Та нині дивуєшся, як пильна радянська цензура пропустила крамолу, що спонукала читача до малоприємних для тоталітарної влади узагальнень і висновків. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/romantichnij-realizm-avtora-praporonosciv/
Фестиваль сюрреалізму в Дніпрі — це генерація сучасного художньо-філософського досвіду багатьох поколінь українських митців, пояснюють у Музею українського живопису. «Такого в Дніпрі ще не було. Я думаю, фестиваль здобуде схвальні відгуки та багато шанувальників та стане яскравою точкою на культурній мапі Дніпра», — зазначив начальник управління культури департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради Євген Хорошилов. Біля входу в музей гостей зустрічав поет на підвішеному «троні», який називав себе королем космосу. Всередині відвідувачів найбільше вразив перформанс Альони Загребельної — дівчини, що била себе сосисками. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/takogo-v-dnipri-shche-ne-bulo
Мельник Михайло"Создание образа не означает, что я надеваю маску"
// Сегодня. - 2018. -№ 54. - С. 8( 26.03.2018 )
"Сегодня" пообщалась с создателем театра одного актера "Крик" Михаилом Мельником, известным далеко за пределами Днепра и даже Украины. Народный артист Украины в своем театре не только актер, но также режиссер, сценарист, гример и композитор. Билеты на постановки Мельника раскупают за месяцы зрители не только из разных уголков Украины, но и со всего мира. — Михаил Васильевич, каково 29 лет быть единственным актером театра? — Чтобы понять, нужно пройти через это. Человек привыкает ко всему, даже к тюрьме. Правильней было бы спросить: а как вам 29 лет, как монаху, сидеть в этом подвале (театральная гримерка расположена в подвальном помещении. — Авт.), где нет ни одного окна, ни одного кабинета. С учетом того, что у меня академический театр, только здесь я могу собрать свой коллектив (9 человек. — Авт.). Вот это очень сложно. Ну, нельзя так с людьми… Думаю, если бы не эти подвалы, я, может быть, сделал бы больше. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://www.segodnya.ua/regions/dnepr/akter-mihail-melnik-v-iskusstve-ya-durnoy-no-zritel-to-prishel-1125640.html
Журавель МаксимБабам в историческом музее Днепра присвоят QR-коды
//Сегодня. - 2018. - №49. - С.8( 19.03.2018 )
По задумке сотрудников музея и их соратников из общественной организации "Творческий город", отсканировав код при помощи планшета или смартфона, посетитель музея сможет получить доступ к аудиоэкскурсии на украинском, английском и русском языках. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://www.segodnya.ua/regions/dnepr/babam-v-istoricheskom-muzee-dnepra-prisvoyat-qr-kody-1123570.html
Слабошпицький Михайло"Майже заживо похований поет...": Пам'яті Олександра Завгороднього
// Слово Просвіти. - 2018. -№ 9. - С. 12-13( 07.03.2018 )
...Із глибоким сумом він писав, що цілковито випав із літературного процесу — хтозна відколи не бачив надрукованим жодного свого віршованого рядка, нікому не потрібні його переклади. Десь там з’являються нові літературні імена, відбуваються презентації і творчі вечори, виходять (хоч і мізерними накладами) книжки, а він, нікому не потрібний, і, здається, всіма забутий, сидить у глухому селі й тоскно думає, що зовсім не таким уявлялися йому ті часи, коли він, скинувши з шиї хомута служби з її щоденною повинністю переписувати плоскостопі речення й розставляти коми, нарешті сповна віддасться тому, до чого лежить його душа. І ось вони, ті дні: нарубай дров, наноси води, прополи город, сходи до сільмагу купити якихось харчів — і сідай твори скільки душа забажає. А створене можеш почитати дружині, собаці й котам. Бо кому ще нині в Україні потрібні рядки його улюбленого Юхана Лійва в Олександровому перекладі? І кого в них більше — Лійва чи Завгороднього? Залиште мене, залиште мене, спокій у грудях і не майне, я, ніби горе-пташа сумне... З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://slovoprosvity.org/2018/03/05/majzhe-zazhyvo-pohovanyj/
Чегорка ПетроПетро Сергій Рижков - фотограф, який любить землю
// День(укр), 2018. -№ 33/34. - С. 16-17( 23.02.2018 )
була звернутися з проханням перевести його до паралельного класу. Однак і там конфліктні ситуації продовжували виникати. Як розповідають, у листопаді хлопця штовхнули, він упав зі сходів, пошкодив ногу. Потім один зі школярів у нецензурній формі образив Сергія та його родину. Це стало причиною словесної перепалки. Розповідають, що був випадПро Сергія Рижкова — фотографа дикої природи з Кривого Рогу —я писав у «Дні» №110 від 27 червня 2012 року («У об’єктиві — птахи Криворіжжя»), закохавшись у його чарівні фотографії птахів. Той свій давній допис закінчив словами: «Віриться, що попереду в Сергія Рижкова нові перемоги і звершення». І не помилився. Сьогодні про пору свого учнівства він згадує у своєму блозі (sergey-ryzhkov.com/uk/): «У далекому 2009 році у мене було дві речі — простенька камера з телеоб’єктивом та нестримне бажання пізнавати світ через фотографію. Щоб почати фотографувати, не потрібні великі бюджети, адже цікаве та прекрасне часто поруч. Об’єктом мого інтересу стали птахи у всьому своєму різноманітті. Їх було цікаво не тільки фотографувати, а й визначати, відкривати для себе все нові й нові види. Їх виявилося чимало. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/sergiy-ryzhkov-fotograf-yakyy-lyubyt-zemlyu
Заява Правління Дніпропетровської обласної організації Національної спілки журналістів України
Второй месяц кряду столичные реставраторы восстанавливают диораму "Битва за Днепр". Экспозиция, которая иллюстрирует освобождение от нацистских войск плацдарма в селах Войсковое и Вовниги 23 октября 1943 года, что позволило в дальнейшем выбить фашистов из Днепропетровска и Днепродзержинска, является второй по величине в Европе, занимая площадь в 840 "квадратов" (для примера, площадь фасада стандартной пятиэтажной хрущевки составляет 870 "квадратов"). "Сегодня" побывала в Днепропетровском историческом музее им. Дмитрия Яворницкого и выяснила, какие преграды приходится преодолевать специалистам при работе с мегаполотном. РАБОТА. Над обновлением экспозиции в музее трудятся четыре специалиста Национального научно-исследовательского реставрационного центра Украины. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://www.segodnya.ua/regions/dnepr/bitva-za-dnepr-kak-prohodit-restavraciya-vtoroy-po-velichine-v-evrope-ekspozicii-1112281.html
Олександр Сергійович народився 25 січня 1940 року в місті Дніпродзержинськ на Дніпропетровщині. Закінчив Дніпропетровський національний університет.
Зі спогадів друга й однодумця пана Олеся – письменника-фантаста Віктора Савченка (збірник есеїв "Бог не під силу хреста не дає"): "Наприкінці 60-х років збіркою "Радію людям" (1968 р.) заявив про себе, як поет, Олександр Завгородній. Це вже була сформована особистість, яка бачила й розуміла справжній стан української культури і мови, а головне - не боялась про те казати. Хвіст націоналіста тягнувся за ним ще зі студентської лави. Саме на цей час припадає кінець хрущовського послаблення. Влада починає закручувати гайки, і О. Завгородній стає одним із тих, кого починають цькувати.
Неодноразово Олександр залишався без роботи. Цькування обіцяло перерости в жорстокіші санкції. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті: http://www.uamodna.com/articles/dnipropetrovschyna-pamyati-poeta/
Рижков ВадимУ Дніпрі відкривають загадковий світ Сальвадора Далі
На виставці представлено кольорові літографії геніального художника з графічної серії «Сакральна Біблія», яка є свідченням неперевершеного дару видатного майстра. Саму експозицію зібрано зі скарбниць приватних колекціонерів Європи. Втім, виставка у Дніпрі набагато ширша по своїх завданнях — вона є спробою презентувати особистість геніального художника. «У графіці Далі ми бачимо істинного віртуоза, особистість розкуту, позбавлену умовностей. Штрих та лінія, пляма чи відблиск у його роботах немов сповнені енергією самого життя, її мінливим рухом, варіаціями емоційних станів, які несуть переживання автора.
На фотовиставці у дніпровському Музеї українського живопису представлено майже 200 найкращих світлин фотоконкурсу 2017 року.+ Як завжди, формат Днів «Дня» в Дніпрі передбачав не тільки перегляд фоторобіт. Цьогоріч вони почалися з благодійної акції. Співробітники нашої газети відвідали Дніпропетровську обласну клінічну лікарню ім. Мечникова і передали лікарям два десятки книжок і брошур, виданих редакцією. Книжки із Бібліотеки газети «День» поповнили полицю буккросингу, відкриту в головному корпусі близько місяця тому. Йдеться про видання, присвячені невідомим сторінкам української історії, серед яких і «Корона, або Спадщина Королівства Руського», яка нещодавно вийшла з друку, але вже стала бестселером. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/psyhologichni-portrety-nashoyi-epohy
Ковальчук Таїсія"Родинне Різдво" у Дніпрі-Січославі
// Слово Просвіти. - 2018. -№ 1. - С. 14-15( 01.01.2018 )
Виставка “Родинне Різдво” — грандіозне й щемне повернення талановитого художника Володимира Лободи та його родини на батьківську землю, звідки свого часу мистецькому подружжю довелося податися на внутрішню еміграцію до Львова. Це — чудовий різдвяний дарунок землякам, до яких це свято прийшло раніше, ніж будьде в Україні. Вже від її назви глядачів огортає тепло, затишок, святковий дух дійства, в той же час відчувається і його драматизм, яким сповнені живописні полотна Володимира Лободи на різдвяну тематику. Це твори про Матір і дитя, про дари новорожденному, про янголів і вечірню різдвяну зірку в небі, про вертеп, смерть, чортів, звірят, родину з дитям, — виконані у неповторній, своєрідній манері, притаманній цьому Майстру, що відходить у своїй творчості від усталеного традиційного потрактування різдвяних сюжетів в образотворчому мистецтві. Володимир Лобода — яскравий представник українського андеграунду, відомий своїми роботами в Європі, Америці, Канаді, — кілька десятиліть залишався невідомим, невідкритим в Україні, як яскравий оригінальний митець. А його твори в московських, петербурзьких музеях, у Воронежі, зокрема, подаються сусідньою країною для іноземців як талановиті роботи художника пострадянського простору. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://slovoprosvity.org/2018/01/04/rodynne-rizdvo/
Журавель МаксимГод собаки в Днепре: елки, тюбинг и каток
//Сегодня. - 2017. - №236. - С.7( 21.12.2017 )
Днепр усиленными темпами готовится к новогодним праздникам. В День святого Николая сквер возле здания облгосадминистрации в буквальном смысле засверкал всеми цветами радуги. Здесь открылся сказочный городок. Чтобы подсветить деревья и создать световые инсталляции, рабочие использовали 14 км гирлянд и 400 фигурок сказочных персонажей. "Сегодня" выяснила, где и как днепряне смогут встретить год Огненной Собаки и какие сюрпризы ждут горожан.
Программа праздничного марафона обещает быть весьма насыщенной, ведь за месяц в городе планируют провести 140 новогодних мероприятий. Праздник стартовал в парке им. Писаржевского, где уже засияла новогодняя елка. Одной из главных достопримечательностей локации стала светящаяся аллея знаков зодиака и резиденция Деда Мороза, куда детвора сможет приносить свои новогодние письма и открытки с пожеланиями. Уже сегодня зеленая красавица порадует днепрян и в парке им. Шевченко (начало праздника в 16:00). Завтра в парке им. Глобы состоится торжественное открытие единственной в Украине живой елки с крутящимся механизмом (начало в 17:30).
У Дніпрі розпочинається будівництво кафедрального собору Української православної церкви Київського патріархату. Про це повідомив голова Дніпропетровської обласної ради Гліб Пригунов. За його словами, собор Покрови Пресвятої Богородиці побудують на лівому березі Дніпра, в парку Сагайдак. Влада міста вже виділила земельну ділянку під будівництво. Архітектор розробив проект собору в стилі дерев’яної архітектури — козацького бароко. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://m.day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/u-styli-derevyanoyi-arhitektury
Казалось бы, какая охрана труда в... кукольном театре? Ан не скажите, как и в любой иной профессии здесь есть свои нюансы в работе, в которой, как и везде, безусловно, есть вопросы охраны труда. И не только во вспомогательных подразделениях - мастерских, костюмерном ателье, но и непосредственно на сцене, отметил Виталий Денисенко - директор - художественный руководитель Днепропетровского академического областного украинского молодежного театра, с которым мы встретились на подмостках театрального предприятия при подготовке премьер - новогодних спектаклей «Кто победит дракона!» и «Новый год в Простоквашино».
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.:
Шахмоть ОксанаШахта и кар'єр - як туристичний об'єкт?
... За майже 5 років з'явилося 20 екскурсоводів, які цікаво і з любов'ю презентують Криворіжжя (раніше таких було не більше 5). За словами завідувача кафедрою фізичної географії, краєзнавства та туризму Криворізького державного педагогічного університету, голови ГО «Туристичний центр «Кривбастур» Володимира Казакова, криворізька «екзотика» надихає на нестандартні рішення. Приміром, у 2016 році 132 людини забажали зустріти Новий рік у «криворізьких горах» - на відвалі З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Руденко Ирина В Днепре продали дворец
// КП в Украине. - 2017. -№ 200. - С. 6( 24.11.2017 )
Аукцион по продаже уникального памятника – Дворца культуры им. Ильича должен был состояться еще в апреле текущего года. Это была вторая попытка пустить с молотка знаковое для города здание. В первый раз почти 19 тысяч историко-культурных квадратных метров оценили в 16 миллионов гривен, во второй – цену снизили до 10 миллионов. Впрочем, оба раза желающих выложить такие деньги не нашлось. И только в ноябре повторные торги через систему "Прозорро" с очередным снижением стоимости закончились успешно. - У нас тут хэппи-энд! Дворец им. Ильича в Днепре нашел нового владельца! – написал на своей странице в Фейсбук заместитель министра экономического развития Максим Нефедов. – Победитель отдал за лот 7 875 000 гривен. Уверен, что новый собственник сохранит памятник архитектуры. С оптимистическими прогнозами замминистра соглашаются не все. В комментариях предполагают, что вскоре на его месте "вырастет" новый торговый центр. Еще до объявления продажи дворца местные общественники и активисты пытались спасти памятный объект, который перестал быть собственностью завода им. Петровского и перешел в залоговое имущество "Актабанка". В столичном Украинском доме даже проводили дискуссию, где обсуждались возможные перспективы шедевра конструктивизма. Дескать, культурное наследие еще можно "оживить", создав здесь единый центр для проведения выставок, фестивалей и других культурных мероприятий. К сожалению, восстановление Дворца так и осталось в мечтах и планах. Пустующее с 2000-ых здание теперь уже, похоже, потеряло последний шанс вернуть свою былую славу. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://kp.ua/life/592725-v-dnepre-prodaly-dvorets-ylycha-po-tsene-kvartyry-v-kyeve
Рижков ВадимПам’яті Бориса Брагинського
//День. - 2017. - №211. - С.2( 23.11.2017 )
В пам’ять про відомого журналіста Бориса Брагинського в Дніпрі заснували Всеукраїнську премію професійної майстерності. Ця ініціатива належить міському голові Борисові Філатову. Взяти участь у конкурсі з призовим фондом 100 тис. грн запрошують журналістів і блогерів з усієї країни. Студенти факультету журналістики Дніпровського національного університету також зможуть позмагатися за стипендію від мерії. «Він був не лише моїм близьким другом і колегою. Для журналістської спільноти Дніпра він був знаковою людиною. Можна сказати, з ним пішла ціла епоха журналістики. Тому цей конкурс — не одноразовий захід, він триватиме не один рік», — повідомив мер Дніпра Борис Філатов. Конкурс стартує з 8 березня 2018 року — в день, коли народився Борис Брагинський. Роботи можна надсилати на поштову скриньку: konkursbraginskogo@dmr.dp.ua до 31 травня З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/pamyati-borysa-bragynskogo
Реалізація програми «З Україною в серці» розрахована на три роки. Головна мета — підтримка і збереження у Дніпрі українських традицій, українізація міського простору та опір російській агресії, зокрема в царині культури. На цьому неодноразово наголошував міський голова Дніпра Борис Філатов. Згідно з новою програмою хочуть заснувати музей історії Дніпра, а також музей археології та етнографії степової України. Тут демонструватимуть давню історію міста і регіону. Крім того, у Дніпрі створять пересувні музейні експозиції, присвячені історичним подіям та видатним особистостям. Такі експозиції демонструватимуть, зокрема, у навчальних закладах, військових частинах, госпіталях З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/ukrayinizaciya-dnipra-za-try-roky
Миколаєнко МиколаВисокий берег Олесі Омельченко
// Слово Просвіти. - 2017. -№ 40. - С. 10( 11.10.2017 )
Багато років знаю поетесу Олесю Омельченко. Так сталося, що на тривалий час вона випала з мого поля зору, як і багато інших. Ситуація в країні не сприяла творчому спілкуванню письменників. За цей період Олеся Олексіївна написала і видала чимало поетичних збірок, оповідань, повістей, романів, п’єс, стала лауреатом премій ім. І. Сокульського та П. Кононенка, переможницею кількох всеукраїнських і міжнародних поетичних конкурсів, друкувалася за межами України. Сподіваюся, що Олесю ще чекають республіканські відзнаки НСПУ, адже такий талант не може бути не поміченим! Я б сказав — це справжня національна поетеса “з Україною в серці”, як пише сама авторка. Її твори друкували у багатьох колективних збірниках, майже в усіх республіканських часописах, її творчість, як і багатьох придніпровських літераторів, стали вивчати у вишах регіону, твори входили до підручників і хрестоматій з української мови та літератури, з’являлися в Інтернеті. Вчительську роботу Олеся поєднувала із письменницькою. Її писання означені високим берегом художності на потужній ріці української літератури. Остання її книжка — історико-філософсько-фантастичний роман-есе у віршах про рідний край “Дивограй” — щойно побачив світ у видавництві “Ліра”. Та письменниця, яка пише і для дорослого, і для маленького читача, плідно працює і щораз ди- вує новими літературними знахідками. В якийсь щасливий момент до мене потрапили дві передостанні книжки сільської вчительки: драматичні твори у віршах “Мить і вічність” та збірка громадянської лірики “Високий берег”, поетичні рядки якої теплим джерельцем пролилися у моє серце — метафоричні, ліричні, повні глибокого соціального сенсу й філософського змісту. Багата мова засвідчувала мудру лінгвоосвіченість поетеси. А простота образного мовлення письменниці (тут я звертаюся тільки до поезії, а на всю її творчість, гадаю, зверне увагу кафедра української літератури Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара) засвідчує, що пані Олеся взяла на озброєння досвід колег і класиків: чим простіша мова, тим вона і елегантніша, і глибша. До речі, ілюстрації до “Високого берега” зробила сама авторка. Але що ж у поетичних збірках із високого берега талановитої, відомої поетеси? У них — і “пісня вітру шепотиста”, і “істина блукає в протиріччях”, і “душа себе в гармонії шукає”, й “нема нікому діла до нікого”, і “відкриття себе — болюче й дивне”, і “щастя мить терплячого життя” і сам сенс життя: “з любові вийти і в любові жити”. Все логічно: авторці тісно в собі, душа тихого спокою не визнає, адже поетеса вигранює в собі Безмежжя й осягнення вічності. І в цьому творчому процесі дуже боляче: “шукати й не знайти”, та ще болючіше — “знайти і загубити”. Життя складне: суспільні негаразди. Природа — “наче квітка на морозі”. “Мовчить трава і “виють дикі звірі”. Ступають люди в “колючу суєту”. Душа поетеси в напрузі. “У лісу на долоні” поетеса бачить, як сонце золотить рідну землю. Україна — сенс життя Олесі Омельченко. У такій ситуації прислухається до серця: що воно “скаже, те рука й напише”. Коротко і ясно: серце віддано рідному народу. Поетеса означає себе: я — “звичайна польова квітка”. Та погляньмо пильно: в поезію прийшла справжня троянда під яскравим сонцем. Без людини поезії немає. До води збіглися “верби юні й кучеряві”, плавають лебеді. Та тільки все це оживає лише тоді, коли сюди приходять рибалки. Люди. Коли мала дівчинка “наввипередки з сонцем” біжить по хвилях. Людський дух, її Віра і Мрія, воєдино зібрані, — то неосяжний “вулкан мислення”: Людина — свята! Та десь уже гомонить “зранена земля”, і “нелюди з душею змія вбивають ненароджене маля”, “Стогне життя закривавлене в ранах рваних”. Ожив “смерті слід” З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://slovoprosvity.org/2017/10/05/vysokyj-bereh-olesi-omelchenko/
Рижков ВадимНе лише розваги, а й просвіта
//День. - 2017. - №177. - С.2( 05.10.2017 )
Захід відбудеться за підтримки міського голови Бориса Філатова, який підписав відповідне розпорядження. 8 жовтня на головному концертному майданчику міста — Фестивальному причалі — проходить святкування Дня Подяки. Волонтери Дніпра, об’єднавши свої зусилля, готують жителям і гостям міста велику концертну програму та розваги для дітей, а також духовно-просвітницьку програму. Протягом дня містяни можуть відвідати виставки-ярмарки, дегустацію сільгосппродукції та фуд-корти, дитячу програму за участю творчих колективів міста, силове шоу, пантоміму, пісочну анімацію, виступ музичних колективів і церковного хору. Крім того, організатори свята приготували городянам великий гала-концерт за участю фіналістів шоу «Голос країни». Завершенням свята стане молитва вдячності Богові. «Під час святкування Дня Подяки, гості та жителі нашого міста з великої сцени дізнаються більше про сенс святкування Реформації та зможуть подякувати Богу за те, що Він нам дає», — сказав Сергій Амелін, керівник обласного міжконфесійного оргкомітету зі святкування 500-річчя Реформації, який спільно з Радою Церков Дніпра і є організатором заходу. Свято проходить в рамках всеукраїнського святкування Дня Подяки, що повинне об’єднати всі регіони України. «Для мене, як для віруючої людини, ця подія цінна не лише тим, що дає можливість провести час із друзями на набережній. Цінно, що захід організовують віруючі, представники різних церков Дніпра», — каже дніпрянка Ганна Шевченко. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/ne-lyshe-rozvagy-y-prosvita
Довгаль СергійУкраїна добралась вже до Волги: Знаний у Дніпрі художник розмалював петриківським розписом будинок у саратовській області
// Україна молода. - 2017. -№ 113. - С. 11( 20.09.2017 )
Давид Вебер, відомий у Дніпрі художник, народився в російському Саратові.
Проте провів там тільки перші дев’ять місяців свого життя.
Разом із батьками він мало не з пелюшок жив в українському Дніпрі. Однак із рідним Саратовом не поривав ніколи.
Саме там, зізнається, знайшов своє покликання художника.
Його дядько, який нині мешкає у Сполучених Штатах Америки, був відомим у цьо¬му місті художником, творча майстерня якого розташовувалася просто в місцевому Троїцькому соборі. До своєї улюбленої справи буквально змалечку залучив і племінника. Ще років 20 тому на Саратовщині розмовляли українською У Дніпрі 44-річного Давида Вебера знають як члена творчого об’єднання «Зрячі пішоходи» і людину, безпосередньо причетну до неординарних акцій і проектів.
Це й виставка його робіт в «Арт-квартирі», і мурал на екологічну тематику в парку культури і відпочинку імені Шевченка, й участь в акції протесту проти будівництва супермаркету, і спилювання 270 дерев на житловому масиві «Перемога», і написана в співавторстві з ще одним художником Олександром Демидовим картина «Стоп!», що застерігала від кривавого сценарію продовження Помаранчевої революції...
Тепер же Давид Вебер залишив слід і в російській глибинці – селі Озерному Аткарського району Саратовської області.
// КП в Украине. - 2017. -№ 162. - С. 5( 19.09.2017 )
В Кривом Роге мурал, на котором изображены правители от царя Николая до Горбачева, не понравился местному ветерану АТО, и он пожаловался в полицию. Дом и подворье известного криворожского художника Николая Рябоконя – и картинная галерея, и музей одновременно. Туда приходит поиграть местная ребятня и даже ходят на экскурсии туристы. Заезжали известные люди, например, Владимир Зеленский. Вот только недавно на один экспонат у Николая Ивановича стало меньше. Он, так сказать, попал под "народную декоммунизацию". - Пришли трое полицейских и заставили закрасить огромное панно, нарисованное на задней стене нашего дома, - рассказала "КП" в Украине" жена художника Людмила Рябоконь. - По какой причине? Кто пожаловался? Полицейские ничего не сказали. Только пригрозили большим штрафом. Ну, мы получили пенсию, купили краску, да и закрасили. А что оставалось делать? Мурал "Гибель империи" Николай Рябоконь написал еще двадцать лет назад. Там изображен его тезка царь Николай, церковь, Ленин, Сталин и так все вожди аж до Горбачева. У Сталина, например, символично на палец намотана колючая проволока, Хрущев – с кукурузой в руках. И все это исключительно по своей инициативе, чтобы дети и молодежь знали, кто за кем и как "властвовал". - Целые экскурсии школьников туда водили, студенты приходили, - вздыхает Людмила Владимировна. - Соседи и прохожие люди благодарили, а теперь возмущаются. Оказалось, пожаловался на творение живописца местный ветеран АТО, заявив, мол, надоело ему смотреть на эти морды. Парня этого семья Рябоконь знать не знает и не понимает, чем так ему не угодила. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://kp.ua/life/586825-khudozhnyka-zastavyly-dekommunyzyrovat-tsaria-nykolaia-y-horbacheva-na-sobstvennom-panno
Джазові фестивалі у Дніпрі (Дніпропетровську) були започатковані ще 1968 року. Під різними назвами і в різних форматах вони відбувалися то щорічно, то з кількарічними перервами. Після найбільшої — 10 років — «Джаз на Дніпрі» торік відродився знову. Минулими вихідними місто заполонили любителі імпровізацій. На Монастирському острові на березі річки просто неба два дні лунала жива музика. «Джаз на Дніпрі-2017» — це майже сотня музикантів від молодих джазменів-початківців до зірок світового масштабу. Напередодні відкриття фестивалю відбулися великі концерти «Молодий джаз» та «Джаз на Пірсі», який зібрав прихильників на Фестивальному причалі на набережній З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/nad-dniprom-lunav-dzhaz/
Птицы, лодка и кот
// Сегодня, 2017. -№ 131. - С. 8( 24.07.2017 )
Ходулочник. Для защиты фауны ►Торец самого длинного дома в Днепре, который в народе называют «китай-ской стеной», отныне укра-шает гигантская абстракция. В центре композиции, созданной уличным художником Ильей Кудиненко из Славянска, ходулочник — редкая перелетная птица, занесенная в Красную книгу Украины. На рисунке птица как будто ныряет в космическое пространство, что символизирует уход в вечность. По задумке автора, мурал должен привлечь внимание общественности к проблеме защиты окружающей среды и охраны редких видов птиц и животных в нашей стране. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Накануне профессионального праздника, Дня металлурга, работники компании ИНТЕРПАЙП оживили пейзаж заводов в Днепре, Никополе и Новомосковске новыми арт-объектами. Материал выбрали традиционный для металлургии - металлолом. Из кусков арматуры, металлической стружки, болтов и гвоздей создали настоящие шедевры - от цветов, животных и птиц до мультипликационных героев. Все работы оценивались на конкурсе, который в компании проводится уже пятый год. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Біловицька НаталіяВадим Сідур закарбував у творах емоції
Про Вадима Сідура я дізналася наприкінці 1980-х. Маленька публікація про нього в одному з молодіжних журналів передовсім вразила його долею. Тим, що виявився земляком. Тим, що твори скульптора прикрашають вулиці багатьох великих міст за кордоном, а в СРСР його ім’я замовчували. На жаль, нині також мало хто знає про Вадима Сідура на батьківщині. І в Дніпрі, і в Україні немає жодної роботи видатного художника. Про нього нагадує лише встановлена 2002 року меморіальна дошка на будівлі 33-ї дніпровської середньої школи, де навчався майбутній скульптор-авангардист, художник, графік, поет. Більшість робіт Вадима Сідура зберігається в музеї його імені в Москві. Фото з сайту jewishnews.com.ua Несповідимі шляхи Народився Діма Сідур, як називали його рідні і друзі, у невеличкому дворику в центрі Катеринослава (нині Дніпро) 28 червня 1924 року. Невеличкого зросту хлопчина часто хворів, але добре навчався. На його творчий шлях дуже вплинули половецькі й скіфські кам’яні ідоли, які з глибин століть і досі дивляться на нас біля Дніпровського історичного музею. Вони вразили Вадима енергетикою та особливою пластикою. «Я довго роздивлявся цих скіфських баб, дивуючись їхній грандіозності та спокою», — написав він пізніше. Війна змусила перервати навчання і творчі плани. Майже підлітком Вадим Сідур пішов добровольцем на фронт. «Шляхи війни несповідимі. І коли вісімнадцятирічним молодшим лейтенантом командиром кулеметного взводу я дійшов до рідного міста, вулиці, то побачив, що від будинку, де народився і виріс, не залишилося нічого. Тільки комин стирчав, як новаторський пам’ятник моєму дитинству і юності.… Потім мене вбили на війні», — згадував скульптор. У лютому 1944-го в запеклому бою під Кривим Рогом юного кулеметника важко поранили. Врятували бійця місцеві жінки — 18-річна медсестра Саша Крюкова та її мама Хевронія Прокопівна. Олександра, яку згодом Ізраїль нагородив медаллю «Праведник світу», розповідала: «Мама із солдатами принесли ще одного пораненого. Замість обличчя — суцільна рана. Говорити не міг. Я здогадалася, дала йому папір і олівець. Він написав: «Діма Сідур». З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/vadim-sidur-zakarbovuvav-u-tvorah-emociyi/
Біловицька НаталіяБібліотека перетворилася на коворкінг
Новий центр діє в межах співпраці Дніпропетровської облдержадміністрації та німецької компанії GIZ. Проект зі створення коворкінг-центру в центральній бібліотеці Покровського було відібрано на відкритому конкурсі, який провели торік. В оновленій бібліотеці вимушеним переселенцям допомагатимуть повернутися до повноцінного життя. Тут можна не лише почитати книжки, поспілкуватися, а й навчитися працювати за комп’ютером, шити одяг, покращити знання з іноземної мови. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://ukurier.gov.ua/uk/news/biblioteka-peretvorilasya-na-kovorking/
Гаврилова ЮлияВ "Битву за Днепр" добавят немного правды за 8 миллионов гривен
// КП в Украине. - 2017. -№ 112. - С. 5( 06.07.2017 )
Чтобы все было по правилам, в марте на большое совещание в музей созвали именитых киевских историков. Те в пух и прах разгромили события, изображенные на полотне, и в целом текст экскурсии. Дескать, сплошная советская пропаганда, не имеющая с правдивыми военными событиями форсирования Днепра ничего общего. Когда в городе открывали музей АТО, были даже предложения диораму закрыть. Так что был момент "зрады". Горожане даже начали волноваться, что перепишут историю войны, на полотне что-то дорисуют или закрасят "лишнее". В общем, останутся от помпезной "Битвы за Днепр" "рожки да ножки". Но обошлось: подумали, умерили амбиции, но реконструкцию таки решили провести. Она состоится в несколько этапов. Первый – капитальный ремонт крыши, второй – экспертиза художественного полотна "Битва за Днепр" специалистами национального реставрационного центра. На третьем этапе экспозицию хотят наполнить новыми историческими фактами, добавить эмоциональных акцентов. По-простому говоря – осовременить. Добавить световые и звуковые спецэффекты, вывести на полотно диорамы хронику боевых событий, сделать интерактивной карту. Чтобы не экскурсия была, а прямо блокбастер. - Никто не собирается делать перерисовку полотна, - заверила директор Исторического музея Надежда Капустина. - Это произведение искусства. Диорама останется такой, какая она есть. Но мы сделаем новые акценты. История как наука не стоит на месте, она развивается, появляются новые материалы. Мы мечтаем добавить звук, свет. Включим рассказы о других плацдармах. Так сказать, добавим исторической правды, уберем героическую риторику. На все про все должно хватить 7-8 миллионов гривен.
Обновим диораму – люди потянутся Очевидно, музейщики надеются, что после такого "ребрендинга" на экскурсии в диораму потянутся люди. Это раньше, в те же советские времена, сюда водили школьников, были живы ветераны, которые любили приходить. Теперь же ни молодежь, ни старшее поколение в музей калачом не заманишь. Хотя зря - диорама в Днепре не простая, а самая большая в Украине, вторая по величине в Европе и одна из самых больших в мире. Строили "Битву за Днепр" фактически вместе с музеем. Вначале хотели сделать три небольших диорамы. Потом подумали, почему бы не сделать самую большую? Идея создания диорамы принадлежала старшему научному сотруднику исторического музея Виталию Прокудо в 1970 году. Над картиной работали два художника-баталиста из московской студии военных художников имени М.Б. Грекова: Николай Бут и Николай Овечкин. Ближе попросту подходящих не было. Два года сотрудники студии работали над созданием этого полотна и два года писали этюды – маленькие картины с отдельными сценами. Натурщиками выступали парни, одетые в военную форму. Заранее были собраны исторические факты и написан сценарий. Решили показать форсирование Днепра советскими войсками осенью 1943 года на плацдарме в районе сел Войсковое и Вовниги, Солонянского района. Полотно ткали в Пензенской области на фабрике "Красный Октябрь" - на 17 станках, поставленных в ряд, по 30 см в день в течение года. Так добились того, что оно вышло цельнотканым. Вес полотна без краски и грунтовки около 500 килограмм, а после нанесения рисунка в два раза больше. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://kp.ua/life/579453-v-dneprovskuui-dyoramu-bytva-za-dnepr-dobaviat-nemnoho-pravdy-za-8-mln-hrn
Жукова АнастасияМуралы вдохновили на ремонт подъездов
// Сегодня. - 2017. -№ 115. – С.8( 29.06.2017 )
К нам прибыли художники- муралисты из Харькова, Одессы, Мариуполя, Львова и Киева, которые вовсю трудятся над созданием картин. Большинство работ еще находятся в процессе создания, но на зданиях уже можно рассмотреть контуры будущих гигантских полотен. Так, на доме на ул. Староказацкой, 44, появилась картина художников из мариупольской арт-студии «Четвертый путь». «Картина философская, мы изобразили цикличность бытия, в которой сменяются времена года, а люди — птицы-ангелы. Интересно, что жильцы дома вдохновились таким преображением бокового фасада здания и решили сделать ремонт в подъездах.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18
Старюк Наталя"Не все, не все підвласне забуттю": Наталка Нікуліна (7 липня 1947-34 червня 1997)
// Слово Просвіти. - 2017. -№ 25. - С. 10-11( 28.06.2017 )
1967 року 20-літню Наталку Нікуліну, студентку Дніпропетровського філфаку, вітали з виходом першої поетичної збірки "Вишневий спалах". На той час ім'я авторки вже було знаним у Києві, літературні критики вбачали в ній надію молодої поезії. Закінчила університет, невдовзі захистила дисертацію як дослідниця унікального матеріалу: лексика лоцманів Дніпрових порогів. Аж тоді вартові у високих конторах оговталися: що воно буде, як не спустити на гальмах завзяття новітньої послідовниці Д. Яворницького? І — "спустили": Наталі не довірено викладання української, натомість надано години АНГЛІЙСЬКОЇ на негуманітарних факультетах університету. А так то й так: викладала англійську. "Я не сильна, я просто терпляча", — напише вже згодом Наталя Петрівна. Але та терплячість як мовчазна відпірність допомогла їй не втратити себе у найтяжчі роки утисків та особистих трагедій: Я знаю: доведеться йти на іспит і, може, на тортури, та, одначе, ніхто не відбере мій тихий світ, що в глибині душі сміється й плаче. Він може відступити у пітьму і тільки звіддалік ледь-ледь світити. Та перейти усе і не змаліти я зможу тільки завдяки йому. Тихий світ як кремениста тверджа духу. Стоїчна терплячість, яка лише зрідка прозраджувала внутрішній трем, полохливість голубиних крил. Наталя сумлінно працювала то у видавництві, то у бібліотеці, співпрацювала з телебаченням і радіо, з газетою "Культура і життя". І все то якось епізодично, немовби їй дихання уривалося певного дня, в певному місці, а відновлювалося вже деінде. При цім не була Наталя стихійно-поривною (навпаки, всім відома була її щира, достеменна посидющість), та Й не мала широкого вибору до перельотів поміж посадами (що вже казати про мізерію зарплат чи гонорарів). Але осередній "тихий світ" єства владно провадив її від купини до купини, де нині ще можна мовити чесно, а завтра дастьбі. Та ось, нарешті, заповілося на постійну роботу в колі вірних людей з Дніпропетровського обласного радіо. Три роки дорогої праці — і трагічна загибель. По п'ятьох прижиттєвих поетичних збірках ("Вишневий спалах", "Пізнання", "Червоний кетяг", "Житом перейти", "Тиха бесіда") — остання вже посмертна книжка "Знамення калини"... З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Масштабний проект, задуманий ще два роки тому, мають намір втілити в життя. Як відомо, древні кам’яні статуї є одним з найвідоміших символів краю, а сквер — однією з «візитівок» Дніпра. У прес-службі музею повідомляють, що на першому етапі частково реставруватиметься кам’яна стіна скверу — її перетворять на величезну картину з елементами половецької культури, яка має органічно доповнити таємничу ауру цього місця. Перетворення сквера стане спільним плодом співпраці громадської організації «Творче місто» з обласним управлінням з питань культури, національностей та релігій Дніпропетровської ОДА щодо перетворення культурних місць і установ регіону. Проект реалізується за участю Дніпровського національного історичного музею імені Яворницького. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://m.day.kyiv.ua/uk/article/taym-aut/tradycyya-vstrechat-rassvet-vozle-stounhendzha-v-den-letnego-solncestoyanyya
За традицією на колишніх землях Війська Запорозького щороку зустрічаються науковці, художники, поети і письменники, кінематографісти, музиканти з різних куточків країни, щоб познайомити спільноту зі своїми дослідженнями, новими творами, поділитися думками та враженнями. На початку червня відбулося святкування ювілейного «Мамай-festу». Його засновниця — директор Музею історії міста, кандидат історичних наук Наталія Буланова зауважила: «Відкриття фестивалю збіглося з важливою для нас датою — 100-річчям надання Кам’янському статусу міста. Також місту повернуто історичну назву, відбулася декомунізація й ми нарешті отримали маркери української національної ідентичності. Про це ми тільки мріяли, коли розпочинали фестиваль. Нині святкуємо ще один ювілей — 100-річчя УНР, Української революції, чому, власне, присвячений «Мамай-fest». Ця тема є надзвичайно актуальною, коли триває російсько-українська війна, коли щодня гинуть люди, і нам потрібен історичний досвід для того, щоб Україна перемогла в цій страшній нелюдській війні». З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/energiya-optymizmu-i-svitla
Дейкун ВячеславТехнопарк и новая жизнь "Гая"
// Сегодня. - 2017. -№ 106. - С. 8( 15.06.2017 )
В Днепре состоялось заседание градостроительного совета, в ходе которого на суд местных архитекторов был представлен ряд крупных проектов, реализация которых запланирована в мегаполисе на ближайшее время. Так, зодчие обсудили перспективы реконструкции парка "Зеленый гай", возведение на левом берегу Днепра так называемого "индустриального парка", а также вопросы строительства и реконструкции ряда городских объектов. НОВЫЙ "ГАЙ". Пожалуй, наиболее интересным из представленных проектов стал план реконструкции парка "Зеленый гай" (до недавнего времени — парк Ленинского комсомола). З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://www.segodnya.ua/regions/dnepr/krupnye-proekty-dnepra-tehnopark-i-rekonstrukciya-zelenogo-gaya--1030088.html
Раніше це місто часто, якщо не сказати завжди, сприймалося як радянське. Ця стереотипна візія вкоренилася надзвичайно глибоко. Викорчовувати її почали під час Революції Гідності та початку воєнних дій. Ці події стали переломним моментом у сприйнятті Дніпра, як самими жителями міста, так і рештою українцями. У 2014 році тисячі українців вийшли захищати Україну в Дніпрі. Саме тут добровольчий рух був і є чи не найбільш потужним в Україні. Саме це місто не дало «русскому миру» просунутися далі вглиб України. Тут зупинили російську агресію. «Місто-форпост української державності» — красива метафора, яку закріпило за собою Дніпро, продемонструвавши приклад усій Україні. У цьому місті насправді відчувається, що в сусідній області ведуться бойові дії. Про це нагадують десятки пам’ятних знаків, меморіали, Алея героїв Небесної Сотні, Алея пам’яті воїнів АТО, що розташована в одному зі скверів центральної частини міста. А на найбільшу увагу заслуговує перший в Україні музей АТО, який є філією історичного музею імені Дмитра Яворницького. Музей «Громадянський подвиг Дніпропетровщини в подіях АТО» складається з внутрішньої та вуличної експозиції. Остання називається «Шляхами Донбасу» і була відкрита ще в травні 2016 року. Тут можна пройтися символічною дорогою, уздовж якої встановлені вказівні знаки з назвами міст Донецької та Луганської областей. Також тут представлена бойова техніка, різноманітні зразки озброєння, карета швидкої допомоги, макет блокпосту з бетонних блоків. А велика металева конструкція, котра зображує понівечені залишки Донецького аеропорту, і є своєрідним монументом «кіборгам».
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День» Внутрішню експозицію було відкрито наприкінці цього року в приміщенні діорами «Битва за Дніпро». Загалом тут зберігаються більше тисячі унікальних експонатів, що символізують події останніх років на передовій. Йдеться про особисті речі загиблих бійців, шеврони добровольців, речі із зони воєнної операції на Донбасі, дитячі малюнки, одяг капеланів, інструменти медиків, які рятували поранених бійців. Три музейні зали присвячено реальним історіям бійців, волонтерів, медиків, журналістів, котрі працювали в зоні бойових дій. Також є стенди про тих, чий дім забрала війна, вимушених переселенців, які тепер живуть на Дніпропетровщині. Стіни музею вкриті макетами мобільних телефонів та листками із зображеннями сповнених тривоги та водночас надії смс-повідомлень, які надсилали бійці. Тут увагу до себе приковує ледь не кожен сантиметр музею, адже за кожним елементом експозиції є певний символізм, чиясь реальна історія. Відвідувачі приходять до музею не лише подивитись експозицію, а й вшанувати пам’ять. У «Залі Пам’яті» представлені півтисячі портретів уродженців Дніпропетровщини, які віддали на Донбасі свої життя, захищаючи Україну. Тут емоції дійсно зашкалюють. Окрасою музею є мультимедійна зала. Це перший музейний простір в Україні, який працює у форматі «360 градусів»: кінохроніку тут транслюють одразу на чотирьох стінах, створюючи для глядача ефект присутності та переносячи його в епіцентр подій. Тут відвідувачам пропонують переглянути 24-хвилинний фільм, у якому в хронологічній послідовності представлені події останніх трьох років — від окупації Криму до сьогодення. Чесно кажучи, хотілося б, щоби в цій кімнаті побував кожен українець. Настільки сильно проймають ці кінохроніки, які не можуть залишити байдужим жодного. Музей «Громадянський подвиг Дніпропетровщини в подіях АТО» вражає новітніми інформативними методами та стоїть на передовій музейної справи України. Без сумніву, музеї на кшталт такого зараз потрібні по всій Україні. Зловив себе на думці: нещодавно під час святкування Дня Європи на Львівському бронетанковому заводі відгриміло помпезне шоу, яке наповал вразило своєю «креативністю». Жодного мистецтва тут не було. Військова тематика просто була декорацією для недоречного шоу. Здогадуюся, що чималі кошти були витрачені на це дійство. Навіщо? Чому б не вкласти їх у щось насправді потрібне? Наприклад, у достойний музей АТО, якого бракує у Львові та решті українських містах. Чи здатен Дніпро привабити українських туристів? Впевнений, що так, але для цього необхідно проробити ще титанічну роботу. Поки що місто лише на початку цього шляху, проте рухається в правильному напрямку. Буквально декілька місяців тому розпочався копіткий процес ребрендингу міста. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/podorozhi/pidiymayuchys-shodynkamy-dnipra
Довгаль СергійМельпомена на голодному пайку
// Україна молода. - 2017. - № 70. - С. 13( 08.06.2017 )
Адже його учасники спершу поклали квіти до розташованої поруч iз владними будівлями Алеї Героїв та виконали «Молитву за Україну». При цьому пояснили, що віддають шану тим, хто віддав свої життя за те, щоб люди у нашій державі жили гідно. А потім кілька сотень учасників дійства вирушили безпосередньо під стіни ОДА та облради, де наявні у їхніх лавах музиканти виконали композицію з фільму «У пошуках капітана Гранта» та провели мітинг, який завершився таким же майстерним виконанням Гімну України. Таким чином у Дніпрі висловлюють свій протест проти нечувано низьких заробітних плат артисти обласної філармонії та чотирьох театрів — музично-драматичного імені Т. Г. Шевченка, драми і комедії, опери і балету та молодіжного. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://umoloda.kiev.ua/number/3171/164/112458/
Руденко ИринаАвтор недекоммунизированной женской груди: "Никакой "клубнички", это аллегория"
// Комсомольская правда в Украине. - 2017. -№ 96. - С. 5( 02.06.2017 )
Об известном скульпторе Днепра Юрии Павлове, чьи работы являются визитной карточкой города, снова вспомнили, когда принялись планировать декоммунизацию женской груди на Центральном мосту. Хоть все сроки уже давно прошли, местные власти весной этого года, принявшись за ремонт моста, вдруг увидели собственный недочет. На барельефах, установленных еще 50 лет назад на въезде с правой стороны Днепра, оказывается, до сих пор не убрали надпись "Вся власть Советам!". "Под раздачу" попал не только основополагающий слоган времен Октябрьской революции, но и полуобнаженные мужчина и женщины - элементы скульптурной композиции. Женскую грудь решили снять вместе с надписью, да только неожиданно за нее вступился городской глава Борис Филатов. Постановил: памятник монументального искусства - оставить в покое. Скульптор, создавший барельефы, глядя на всю эту историю, лишь улыбается и откровенно не понимает, почему вокруг его работы спустя полвека поднялась такая шумиха. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://kp.ua/life/577628-avtor-nedekommunyzyrovannoi-zhenskoi-hrudy-nykakoi-klubnychky-eto-allehoryia
Руденко ИринаЛегким движением руки Барби превращается в многорукого Шиву
/ / КП в Украине. - №92. – С.8( 29.05.2017 )
Первую богиню 23-летняя Мария Веселая сделала фактически из мусора - выгуливая собаку, заметила у детского сада выброшенную куклу.
- Это была Барби с огромными глазами, - говорит мастерица. - Покрутив ее в руках, я решила, что она чем-то напоминает мне одну из индуистских богинь, и решила забрать ее домой.
К своему удивлению, Маша в течение нескольких дней находила на улице еще куклы. В результате из нескольких и получилась одна, но настоящая богиня. Дальше больше - "материал" словно сам шел в руки. Можно было создавать и богов - Мария давно увлекается йогой и индуистской религией, так что с темой была знакома.
- На каждой прогулке с собакой я находила либо целую куклу, либо отдельные части тела, - улыбается Мария. - Мелкие детали от игрушек, теннисные мячики и то, что могло бы сойти за оружие богов - тоже не ускользали от моего взгляда. А затем кукол мне стали приносить дворники из соседних дворов и знакомые, чьи дети уже выросли. Единственную куклу я купила, чтобы сделать маленького Кришну. Нашла ее на барахолке за три гривны. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://kp.ua/life/577138-rukodelnytsa-yz-dnepra-daet-polomannym-kuklam-vtoruui-zhyzn-prevraschaia-ykh-v-ynduystskye-bozhestva
Старюк НадіяКартина у спадок
// Слово Просвіти. - 2017. -№ 20. - С. 10-11( 03.05.2017 )
Значну у сенсі кількості, якості як майстерності, а ще й тієї особливої сутнісної влучності, яку передбачає слово-корінь “знак”. 20 років життя. Уже 20 років і по трагічній загибелі у Києві 28 червня 1997 року, саме в День Конституції — день, сповнений для Стаса праці і сподівань. Ми ж нині сподіваємося на те, що твори самобутнього художника лишаться з нами назавжди. Про один із них написала Стасова мати Наталя Старюк, журналістка й письменниця. “Страта Кочубея та Іскри”. 1996-го, на п’ятому році навчання у Дніпропетровському художньому училищі (нині Дніпровський театрально-художній коледж) Стас Гречаний заходився втілювати незвичайний задум — урок національної зради. Дипломна картина не про подвиги у борні, а про зраду; не овіяна романтикою козацької долі, пісенною звитягою перемог, а мовби відлита з криці осуду, коли та сталь ще не вичахла, не набула жорсткості, — вона раз у раз бурхає вогнем, пропікає душу: поглянь! Це діялося тут, із нами. Чи діється ще й досі?.. Пригадаймо ж той час, наші дев’яності. Ні, не лише рейдерсько-кілерські, не лише безробітньо-беззарплатні (той однобічний імідж доби надто настирливо накидають галасливі “квартали” та хвацько оперені “акули”): для мільйонів свідомих українців, хоча й загнаних у лабети матеріальної безвиході, той час був таки передусім трампліном до ідейного дозрівання, знищення білих плям у замовчуваній історії, повернення із забуття гнаних режимом світочів думки. Мій Стасик був дитям незалежності. Як юна особистість, він увібрав у себе дух українського пробудження, завзяття розбудови й відповідальності нового будівничого. Оце останнє поволі ставало визначальним імперативом у житті, власне, ще дитини (до художнього училища він вступив, маючи 14 років). М’яко-кругловидий, ласкаво-чуйний, дотепний у товаристві, Стас мав неабияку певність переконань, був надзвичайно пильним і зваженим у виборі дороговказів. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Територія майбутнього комплексу площею 101 га міститься на півострові, розташовано У житті Марії Дружко завжди чимало справ і важливих подій, але найважливіші з них суцільно належать творчій праці та успіхам під знаком натхнення. Отримання загальної освіти із золотою медаллю, оволодіння грою на фортепіано, складання віршів і визнання на обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах творчо обдарованих дітей та молоді, видання першої поетичної збірки у шкільні роки, а згодом — ще чотирьох книжок, вступ до Національної спілки письменників України у 20 років і в 25 — публікація першого роману, навчання у Дніпропетровському національному університеті ім. О. Гончара на факультеті української філології та мистецтвознавства і, водночас, створення у рідному Дніпродзержинську (нині — м. Кам’янське) молодіжного літературно-мистецького клубу VivArt, головним досягненням якого на сьогодні є вступ декількох його членів до Національної спілки письменників України — це далеко не повний перелік того, що свідчить про стрімкий й нестримний темп, обраний Марією у пошуках високого Слова. ПЕРША КНИЖКА Марійка з’явилася на світ у перший день весни, немов ніжний білий пролісок, якому сонце допомогло подолати важкі снігові кучугури. Символ сонця буде одним з провідних образів у її віршах, бо стане вона поетом променистого оптимізму. А вдача в неї особлива. Мама зберігає зошити, куди записувала віршики п’ятирічної доньки, багато з них пам’ятає і тепер. Є у домашньому архіві й важливі свідоцтва перших творчих пошуків — чернетки віршів, над якими поетеса-початківець працювала разом зі своїм наставником, без перебільшення, даним їй долею. Це — Микола Антонович Миколаєнко, член Національної спілки письменників України, автор багатьох різножанрових творів, якого вважають патріархом дніпропетровської плеяди корифеїв. Дівчині порадили звернутися до нього, і вона наважилася надіслати листа зі своїми творами до редакції, де Микола Антонович працював літературним редактором та багато уваги приділяв молодим авторам. Незабаром Марійка отримала відповідь з правкою віршів і побажанням творчих успіхів. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://m.day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/neperesichna-poetesa-z-kamyanskogo
Дніпровський музей українського живопису заснований 2013 року. Сьогодні це три поверхи виставкового простору, майстерні, музейний провулок та Сад скульптур. Комплекс розташований на Троїцькій площі, напроти школи №33, де навчався всесвітньо відомий скульптор дніпровського походження Вадим Сідур.+ Основу постійного зібрання складають понад 3000 робіт майстрів ХVІІІ — ХХ століть у широкому спектрі жанрів: від сучасної емалі до класичної японської гравюри. Другий і третій поверхи Музею — для тимчасових експозицій.
Власне саме на третьому поверсі у двох залах відкрилася в середу персональна виставка київського живописця Матвія ВАЙСБЕРГА (на фото). Вона унікальна тим, що на ній водночас представлені два найвідоміші цикли робіт художника під назвою «Стіна»: за мотивами Старого Заповіту та на основі вражень автора від подій на Майдані. Дніпро, таким чином, є першим містом в Україні й у світі, де в одному просторі виставлені ці два видатні поліптихи. Також експонуються полотна різних періодів творчості Вайсберга; загалом вся добірка дає якнайповніше враження про його доробок. У день події в музеї було багатолюдно. Прийшло багато фахової публіки, так само як і пересічних дніпрян. «День» зібрав думки і враження відвідувачів виставки, а також самого автора. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/naprykinci-dnya/vybuh-stin
Довгаль СергійЛеніна поселять у парк
// Україна молода. - 2017. -№ 41. - С. 2( 04.04.2017 )
Процес декомунізації на Дніпропетровщині проходить, як і скрізь по Україні.
І не тільки щодо перейменування топонімів, а й демонтажу пам’ятників.
Десь скульптури, щоправда, розтрощили, десь дбайливо зняли з постаментів.
Хоча саме в цій частині процес іще не довели до логічного кінця.
Наприклад, пам’ятник генсеку ЦК КПРС Леоніду Брежнєву в Кам’янському височить дотепер, і щось не чути голосів про те, що й він під декомунізацію потрапляє також.
А тим часом у Дніпрі вже розпочався інший процес.
Його головна спрямованість — леніни, дзержинські, кірови і їм подібна братія ось так запросто не повинні відійти у небуття.
Їх усіх тепер мають поселити разом у Парку тоталітарних періодів, який має стати наймасштабнішим подібним проектом в Україні.
Про серйозність намірів ініціаторів цієї ідеї свідчить те, що наприкінці минулого тижня вони провели у Дніпрі всеукраїнську науково-практичну конференцію з метою утвердження концепції проекту і поспілкувалися з журналістами на прес-конференції на тему створення культурно-історичного парку декомунізації.
Де саме цей парк розташовуватиметься, ініціатори ідеї поки що не повідомляють.
Проте зазначають, що його площа має перевищити 2 гектари.
У центральній частині Дніпра такий шматок землі неможливо знайти за всього бажання.
Отож можна передбачити, що ідоли тоталітаризму у камені чи гіпсі поселяться ближче до околиці мегаполісу в музеї під відкритим небом.
Один із головних ініціаторів проекту, депутат Дніпровської міської ради Володимир Панченко наголошує на його двох стратегічних завданнях.
Перше — парк тоталітарних періодів може бути цікавим для туристів. А друге — культурно-освітнє.
В уличной экспозиции "Музея АТО" в Днепре на днях появится новый экспонат. БронированныйLandRoverDiscovery три года колесил по бездорожью Донбасса и вывозил из-под обстрелов бойцов, возил медиков и журналистов, а сейчас прибыл на "заслуженный отдых" в экспозицию.
"Известную на передовой машину купили на деньги волонтеров и отправили на Донбасс в 2014 году. Боевое крещение она прошла вблизи Донецкого аэропорта. Внешне она даже отдаленно похожа на танк, — рассказывают в музее. — Авто пережило несколько боевых столкновений и уже не подлежит ремонту, потому займет почетное место в музее".
"Машина оказалась очень живучая, на фронте я водил ее какое то время, — вспоминает военныйжурналистОлесь Кромпляс. — Помню, как-то выезжали из Песков, двигатель почти не работал. Однако машина протянула еще 40 километров, довезла до наших". К слову, в музее рассчитывают, что этот автомобиль вскоре станет не единственным в уличной экспозиции музея. В скором времени тут планируют установить еще несколько машин-героев с не менее яркой историей.
Решетник Сергій"Музи говорять лише тоді, коли навкруги є мир, любов та довіра"
// Музика. - 2017. -№ 4. - С. 36-37( 01.04.2017 )
У № 11 газети «Культура і життя» ми розповідали про цьогорічний конкурс «Ше.Пісня», який уже вдруге проведено в рамках традиційного «Ше.Фесту». Його переможцем і володарем статуетки «Ше.Пісня – 2017» став рок-гурт «Сад» із Дніпра. Виступ на галаконцерті фіналістів конкурсу в арт-пабі «Бочка на Подолі» став для гурту першим після трирічної перерви. А між іншим, «Сад» саме цього року відзначає поважний ювілей. – Сергію, якщо вірити Вікіпедії, «Сад» – один із найстаріших діяльних рок-гуртів України, створений 16 вересня 1982 року; цього року святкуватимете 35-річчя. Які Ваші найбільші здобутки за понад третину століття на сцені? – Так, наш гурт був створений майже 35 років тому, ще тоді, коли рок-музика була фактично заборонена. Згодом це стало легальною, але нікому не потрібною справою (я маю на увазі hard rock, а не те, що сьогодні люди в цій країні називають рок-музикою). Тобто всі ці роки наша команда практично перебувала поза межами офіційної культури та шоубізу. Існувала, не випускаючи альбомів, не гастролюючи, не беручи участі у фестивалях і телешоу, за винятком деяких спонтанно-одноразових епізодів, які не мали шансу на продовження. Тому наші найбільші здобутки за третину перебування на андеґраундній сцені – це створена нами музика, яку ми граємо разом – командою однодумців та одновірців – протягом усіх цих років, завдяки волі вищих сил та підтримці наших рідних і близьких. – Пригадую своє перше… З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: file:///C:/Users/desbibl/Desktop/Culture_and_life,_23-2017.pdf
Катерина Білокур — одна з найяскравіших особистостей в українському образотворчому мистецтві. Її метод глибоко індивідуальний і не належить ні до однієї з відомих художніх шкіл України. Народна художниця створила неповторну галерею полотен, що відображають гармонію Космосу. За життя її творчість знав лише вузький прошарок фахівців, хоча картини вдалося показати в Парижі, де вони викликали сенсацію. П.Пікассо був у захваті, дізнавшись, що автор полотен — проста селянка. У сучасній Україні образ самої Катерини Білокур знайшов віддзеркалення в образотворчому мистецтві. Одна з таких робіт — скульптура, створена Юлією Зобенко з Дніпра. Зберігається вона в Музеї українського живопису, викликаючи незмінний інтерес відвідувачів. Зокрема й головного редактора «Дня», яка ознайомилася з колекцією музею під час Днів «Дня» в Дніпрі в лютому цього року.
«На мій погляд, цей образ у широкому сенсі можна трактувати як пам’ятник усім жінкам — майстриням розпису, якими славиться наша земля», — говорить скульптор.
«НАШЕ МИСТЕЦТВО БЛИЖЧЕ ДО КОРІННЯ» — Що вас зацікавило в особистості й творчості Катерини Білокур?
— Це була моя дипломна робота, коли я вчилася в Санкт-Петербурзькій художньо-промисловій академії. Я ніяк не могла визначитися з темою, все мучилася. І тут мені випадково трапилася книга Володимира Яворівського про Катерину Білокур, і вона мене якось так «зачепила». Буквально на одному диханні прочитала й подумала: ось це, напевно, моє. Бо, по-перше, жіночий образ ближче все-таки. І потім — така доля, самота в особистому житті й творчості. Коли привезла ескізи, мій керівник глибоко зітхнув, але прийняв. Він зрозумів, що мені це було цікаво. А коли цікаво, то все виходить. Зі мною вчилися студенти з різних країн, і я знаю, що коли ти робиш своє — це яскравіше й цікавіше. Я зробила кілька ескізів, були якісь варіанти. Уже пізніше у батька була в Києві персональна виставка, і я возила туди Катерину Білокур. Наскільки знаю, пам’ятник є лише у неї на батьківщині. Але по ньому не скажеш, що це художниця, а я постаралася вкласти своє бачення. Ось так, як воно на душу лягло, й представила. Переконана, що вирішуючи фігуру на повний зріст, показуючи зв’язок з землею, зробила правильно. Працюючи над портретом, не шукала фотографій, а грунтувалася на її автопортреті.
— Як ця скульптура потрапила до Музею українського живопису?
— Завдяки директорові музею Сергію Бурбело. Він був у майстерні й бачив роботу. Запропонував виставити в музеї. У мене скульптура Катерини Білокур у трьох варіантах. Був пошук, який виріс у велику скульптуру. Одна з палітрою, інша — в хустці й з соняшником. Це були ескізи. Зазвичай півроку з цим треба попрацювати, й рідко буває так, що зліпив і відразу потрапив в образ. Усе одно щось змінюєш. Час минув, і ти її якось по-іншому бачиш, навіть вираз обличчя. Мій викладач звернув увагу: «Дивися — там вона така, а тут інша. Тут вона з нами, а тут без нас». Ти маєш визначити, що для образу краще, щось прибрати або додати. Мені керівник радив зробити їй квіти у волоссі, але вона ж не панночка 15-ти років. Напевно, буде гарно, але це буде не вона. Йде якась духовна робота, і ти переживаєш, думаєш. Можливо, були багато таких, як Катерина Білокур, але про них ніхто не дізнався. Виходить, що, в принципі, вона щаслива людина, адже її оцінили. Але, можливо, колись і хтось ще тонше відчував квіти, природу, але це ніде не реалізувалося.
Краса й «співочість» українців не могли з’явитися просто так. Напевно, це властива Україні пишна рослинність, солов’ї й заходи. Має ж це якось впливати на свідомість людей. От коли я ліпила Катерину Білокур — це Україна, й нікуди від цього не подінешся. Наше мистецтво ближче до коріння, у нас закладений глибший смисл. Так, ми теж інколи женемося за фактурою, але беремо іншим. Напевно, це важливіше. Адже якщо немає внутрішнього наповнення, то незабаром ти вже на це не зважатимеш. Пройшов, побачив і забув, а якщо воно з душею й глибиною, то пам’ятатиметься довго.
«ПРАПРАДІД ЛІПИВ ТАКІ ГЛЕЧИКИ, ЩО ВОНИ, ЯКЩО ПАДАЛИ З ВОЗА, НЕ БИЛИСЯ» — Чому ви вирішили стати скульптором?
— Мені з дитинства подобалося малювати. Спочатку була художня школа, потім Дніпропетровське художнє училище, яке я закінчила як художник-оформлювач. В училищі ми займалися живописом, графікою, керамікою, дизайном, шрифтами, плакатами. «Палітра» була багата. З часом я зрозуміла, що на живописі й графіці світ не закінчується. Є тривимірний простір. Скульптура — той же малюнок, але з усіх боків. Це складніше, це форма, це об’єм, який при кожному повороті змінюється. І це вже щось зовсім інше. І потім на мій вибір вплинули, напевно, родинні традиції — у мене батько скульптор і архітектор. Я бачила, чим він займається, і мені це подобалося. Крім того, у мене прапрадід був гончарем. Напевно, через це до об’єму таке тяжіння. По батьківській лінії мої предки жили в селі Вереміївка на Полтаві. Прапрадід ліпив такі глечики, що вони, якщо падали з воза, не билися. Як він це робив — тепер ніхто не знає. За радянських часів село затопило з водосховища. Будинки перенесли вище, але з переїздами нічого не збереглося — ні хатин, ні тинів. Що могли, то забрали, решта — лише з розповідей.
— Які ваші роботи можна побачити в Дніпрі?
— Наприклад, в університеті економіки й права — «Планета Нобеля». Ми її робили разом з батьком. Планета — моя, а скульптура Альфреда Нобеля — це вже батько. Потім меморіальна дошка на Музеї «Літературне Придніпров’я». Рельєф Тараса Шевченка у вестибюлі Шевченківської райради. Свого часу брала участь у виставках творчого об’єднання «Богдан». Я брала участь у київських виставках двічі, брала участь у конкурсах на пам’ятник, присвячений Голодомору.
Чоловікові-скульпторові все-таки простіше працювати, якщо є кому «тил закрити». Адже творчість вимагає занурення — за півгодини не вийде, поліпив і втік. Якщо працювати, то на день поринаєш у роботу з головою. Це вимагає розумового й душевного напруження, не кажучи про фізичне навантаження. У групі в нас лише троє дівчат дійшли до диплома. Щоправда, зараз двоє займаються «ювеліркою» та м’якими іграшками. Мені скульптура подобається. Так, це непросто, але треба себе перебороти, подолати, аби щось вийшло. Мені здається, що монументальне мистецтво виразніше. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://m.day.kyiv.ua/uk/article/kultura/treba-shukaty-novi-formy
Гаврилова ЮлияБаба слишком тяжела, а меч чересчур длинный
Украинские музеи недавно обогатились редчайшими находками. Но только музейщикам не под силу наскрести даже смешные суммы, чтобы экспонаты заняли почетное место на выставке.
"Газель" изваяние не потянет Например, Днепропетровский исторический музей им. Яворницкого не может привезти обнаруженную недавно половецкую каменную бабу. Ее историческая ценность велика, да и материальная достигает нескольких десятков тысяч долларов, а на "такси" до музея не находится каких-то три тысячи гривен. Пока же изваяние "загорает" в бурьянах Павлоградского района, примерно в 120 километрах от Днепра. Нашли ее местные жители. Оказалось, самая что ни на есть настоящая фигура половецкого воина, или, как привыкли называть горожане, бабы. Датируется она XII веком - периодом расцвета половецкой культуры. Весит изваяние немало - 700-800 кг, и музейная "газель" такой нагрузки не выдержит. К тому же баба находится в крайне плохом состоянии, так что сначала ее должны "примарафетить" реставраторы. Для транспортировки, говорят музейщики, нужен кран-манипулятор.
- Мы ждем мецената, который поможет либо деньгами, либо машиной, - рассказал "КП" в Украине" заведующий отделом археологии Днепропетровского национального исторического музея Александр Старик. - Кстати, на следующей же неделе в музей прибудет другое каменное изваяние - периода энеолита. Вторая баба оказалась полегче, поэтому обычная "газель" ее потянет. Мы давно о ней знаем, только не могли добраться из-за погодных условий. А чтобы половецкого воина банально не умыкнули черные археологи, историки не распространяются о месте находки.
Вийти в публічний простір працівників культури Дніпропетровщини змусив брак коштів на існування комунальних театрально-концертних закладів. Зарплату артистам скорочують Як повідомив голова Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників культури Анатолій Яловий, з березня цього року зарплата в таких закладах зменшується майже на 30%. «Основна причина — нестача коштів, наданих місцевими бюджетами для функціонування театрів. Коли затверджували бюджет області на 2017 рік, у ньому на театрально-концертні заклади обласного підпорядкування заклали 100 мільйонів гривень замість 135», — сказав він журналістам. За словами посадовця, театрально-концертним організаціям з бюджетів надають лише фінансову допомогу, обсяг якої ніде не визначено. Зазвичай це було 80%, решту театри заробляли самі. «Мали забезпечити зростання мінімальної зарплати до 3200 гривень і умов оплати праці за прикладом 2016 року. На жаль, обласна влада ухвалила рішення скоротити деякі надбавки за рахунок урізання зарплати. Жорсткого скорочення фінансування жоден театр не витримає», — запевняє пан Яловий. Нагадаємо: головний фінансовий документ Дніпропетровщини на нинішній рік було ухвалено першим серед регіонів країни — на початку грудня 2016-го, коли в уряді ще тільки готували постанову про підвищення мінімальної зарплати. Тоді очільники області запевняли, що вже врахували зростання мінімальної зарплати й заклали її для бюджетників. Загалом комунальних театрально-концертних закладів обласного підпорядкування на Дніпропетровщині вісім: два драматичні, опери і балету, молодіжний, філармонія, органний зал, фольклорно-хореографічний ансамбль «Славутич» та ансамбль «Сузір’я Придніпров’я». Надані для всіх 100 мільйонів гривень — лише на зарплату й енергоносії. А ще треба знайти кошти на костюми, декорації, гастролі тощо. Не кажу про ремонти будівель, які здебільшого в неналежному стані. Тому глядач бачить, що театр починається не з вішалки, а з комерційної виставки-продажу. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:https://ukurier.gov.ua/uk/articles/yak-zigrati-dobrobut/
Постановка присвячена до дня народження Ліни Костенко. Виставу вже побачили прифронтові міста на сході України, а саме — Костянтинівка, Краматорськ, Слов’янськ та Сєверодонецьк. Спектакль мав успіх і у Львові, Харкові, Києві та Одесі. 18 і 19 березня, за підтримки проекту «Культурна столиця», майстерня українського театру «Герць» представить свій спектакль у дніпровському Музеї українського живопису.
За відгуками театрознавців, «Берестечко» «потойбічна, таємнича і поетична постановка» (див. «День» №209 від 17 листопада 2016 р.). Мова, з одного боку, йде про давно минулі події битви під Берестечком, в якій гетьман Богдан Хмельницький зазнав поразки, а з другого, це одна з найактуальніших на сьогодні вистав сучасної України. Автор історичного роману у віршах, на основі якого і створений спектакль, — поет Ліна Костенко.
Дніпровська майстерня українського театру «Герць», а це режисер Данило Слюсар, а також два актори — Володимир Клименко і Катаріна Срібницька — створює зі своїх спектаклів справжні життєві історії, наповнені красою, любов’ю і свободою. Спектакль адресований усім любителям прекрасного та, взагалі, українського національного мистецтва.
«Сакральні тексти, потойбіччя та поразка, як відлік до нової перемоги — основний ґрунт вистави «Берестечко». Навіть не вистави, а уламків вистави, фрагментів. Збирання звуків, літер, слів, смислів після поразки у єдиний сакральний текст. Історія, яка повсякчас виливається зі своїх берегів, — така давня, з одного боку й зовсім свіжа рана. Майстерня «Герць» вливає у цю історію свою кров і душу, щоб крізь туман і дим історії побачити й відчути бодай дещицю тих смислів, які по сей день залишаються не осягнутими. Ці питання, як ворожий ятаган, розрізають тканину цієї історії, тим самим даючи змогу глядачам зазирнути по той бік питань й віднайти для себе відповіді на питання, яких, можливо, ви й не ставили...» — пояснюють молоді актори свій спектакль на сайті майстерні «Герць».
— Це дуже молодий, прогресивний і не схожий ні на що інше театр, — ділиться враженням директор Музею українського живопису Сергій БУРБЕЛО. — Створили його випускники Дніпровського театрально-художнього коледжу. Ми дружимо з ними вже не перший рік. У них не було місця, де вони могли б давати спектаклі, тому ми вирішили підтримати їх і надати майданчик для творчості. Зараз вони активно гастролюють Україною — були в багатьох містах, в тому числі й на Донбасі. Ділилися своїми враженнями від цієї поїздки. Приймали їх дуже добре, і вони вважають, що треба нести туди українське мистецтво. У складі майстерні «Герць» всього лише три актори, але це не заважає їм бути повноцінною театральною трупою. Вони самі створюють свої постановки, які нікого байдужими не залишають. Більшість глядачів — у захваті. Це насправді нове слово в українському театрі та культурі. Спектакль алегоричний. Показана внутрішня душевна боротьба на тлі подій, але це настільки нестандартно, що краще самому побачити.
Наставник молодих акторів з майстерні «Герць», викладач Дніпровського театрально-художнього коледжу Григорій Богомаз-Бабій згодний з такою думкою. «Якщо молоді люди самі створюють мистецтво, то це вже саме по собі заслуговує на схвалення. Розповідати про їхню творчість дуже непросто, краще прийти і подивитись», — вважає він.
Вистава відбудеться у суботу і неділю в Музеї українського живопису (Дніпро).
Храму Благоверного Великого князя Игоря Черниговского и Киевского в Каменском неполных 20 лет. По церковным меркам он совсем еще молодой, но уже удивил своих прихожан настоящим чудом.
Перед храмовым праздником в здании решили навести порядок, как делают хорошие хозяйки: вымыть все хорошенько и даже сделать небольшой косметический ремонт, освежив покраску стен. Помогать вызвались бабушки-прихожанки. Они с энтузиазмом наводили "марафет", а когда сняли одну из икон, то так и застыли на месте - под ней на стене проявился образ Богородицы, который будто "сканировался" с иконы. Взялся он в буквальном смысле из ниоткуда, ведь сама икона не пропускает солнечные лучи и сзади наглухо закрыта фанерой. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://kp.ua/life/569204-bohorodytsa-yavylas-pered-remontom
Про це і про багато чого іншого розповів газеті «День» директор Музею українського живопису Сергій БУРБЕЛО. *** — Як і у кого виникла ідея створити у Дніпрі Музей українського живопису, навіщо потрібен іще один музей? — Засновником музею є Олег Наумов. Як небайдужа до мистецтва та, зокрема, до живопису людина, він задумав створити музей і реалізував свій план. Унікальність музею в тому, що ядро і навіть основна частина його колекції — це роботи художників міста, хоча представлені також живописці з області. У часовому просторі — це живопис другої половини XX і першої половини XXI сторіч. Вони народилися, жили, вчилися або працювали у Дніпропетровську, нині Дніпрі. Багато хто з них викладав, багато зробив для підготовки молодих художників, виховували в них не лише професіоналізм, але і любов до рідного краю. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://m.day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/svitlo-muzeyu-ukrayinskogo-zhyvopysu
Про це і про багато чого іншого розповів газеті «День» директор Музею українського живопису Сергій БУРБЕЛО. *** — Як і у кого виникла ідея створити у Дніпрі Музей українського живопису, навіщо потрібен іще один музей? — Засновником музею є Олег Наумов. Як небайдужа до мистецтва та, зокрема, до живопису людина, він задумав створити музей і реалізував свій план. Унікальність музею в тому, що ядро і навіть основна частина його колекції — це роботи художників міста, хоча представлені також живописці з області. У часовому просторі — це живопис другої половини XX і першої половини XXI сторіч. Вони народилися, жили, вчилися або працювали у Дніпропетровську, нині Дніпрі. Багато хто з них викладав, багато зробив для підготовки молодих художників, виховували в них не лише професіоналізм, але і любов до рідного краю. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://m.day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/svitlo-muzeyu-ukrayinskogo-zhyvopysu
У Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д. І. Яворницького занурилися у романтичні історії минулого. Уперше до Дня закоханих тут підготували виставку «Історії кохання». У ній представлено понад 50 фондових предметів, яких раніше майже не виставляли. Це унікальні порцелянові вироби, інтер’єрні прикраси, модні аксесуари, весільні келихи для молодят, віяла, гравюри тощо з різних колекцій жителів Катеринослава — Дніпропетровська (нині м. Дніпро). Зокрема відомого радянського архітектора Олександра Красносельського та катеринославського інженера Вільгельма Левенсона. Коли на початку ХХ сторіччя почалися революційні події, Левенсон залишив свою колекцію на зберігання Дмитрові Яворницькому.
XIX сторіччі дуже популярними були вироби з бісеру. Фото автора «Наш музей — невичерпне джерело. Ми відібрали найкраще з найкращого. Найбільш яскраві, виразні предмети. Є такі, де не одразу побачиш, що там сцена кохання, тільки натяк на певну галантну сцену. Дуже багато в нас амурів — усіх не покажеш. Сподіваюся, що такий захід відбуватиметься щороку», — каже науковий співробітник музею Вікторія Обух.
Це освідчення навіть закарбували на листівці. Фото аввтора Виставка запрошує поринути в романтичну епоху ХVІІІ—ХІХ століть — час галантних кавалерів і романтичних дам. На порцелянових виробах європейських заводів тоді з’являються зображення галантних сцен та пар, які фліртують. Модними були сюжети за мотивами картин французьких художників. Вважається, що першим у галантному жанрі був Антуан Ватто. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://ukurier.gov.ua/uk/articles/u-kohanni-osvidchuyetsya-muzej/
Тимошенко Вікторія"Петриківка" в під'їзді в подарунок
// Україна молода. - 2017. -№ 18. - С. 14( 10.02.2017 )
— Вікторіє, що для вас петриківський розпис?
— Для мене «петриківка» майже все. Це моя освіта, моя праця, моє життя. Вона мене оточує з самого дитинства. Мета мого життя — дарувати людям красу петриківського розпису через свої роботи. — Коли ви почали малювати?
— У чотири роки. В моєї бабусі через дорогу була бібліотека, до якої ми ходили по книжки. З тих книжечок я змальовувала казкових героїв та все, що бачила. Мої замальовки оцінювала мама — Валентина Хоменко, яка працювала художником на фабриці «Дружба». І дома було безліч речей iз петриківським розписом, навіть меблі були на кухні розмальовані. От тоді я й познайомилася з «петриківкою». А взагалі я завжди кажу, що любов до петриківського розпису до мене потрапила з материнським молоком. — У кого вчились майстерності?
— Коли пішла навчатися до Петриківської дитячої школи, моїми вчителями були Ніна Бородіна та Марія Пікуш. Це були цікаві роки мого дитячого творчого життя. Нас вчили любити природу, дивлячись на живу квітку, стилізувати її та намагатися передати красу. Потім — роки навчання на художньо-графічному факультеті Криворізького ліцею та Криворізього державного педагогічного університету. Завдяки здобутим знанням можу не лише малювати, а й правильно передати свої знання. — Яким композиціям віддаєте перевагу?
— Мені дуже подобаються композиції з птахами та людьми. В мене є кілька серій (пори року, народні свята та обряди, стихії із зображенням людей чи сюжетів iз людьми. Є картина «Україна» — це молода, гарна дівчина, в якої з рук летять квіти. Тобто я закручую сюжет навколо головного героя. Якщо подивитись на мої роботи, то стане зрозумiлим, про що я говорю. Кожен майстер повинен віднайти себе, це, мабуть, головне. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://www.umoloda.kiev.ua/number/3119/164/108580/
Жукова А.Петриковка на стенах казармы
//Сегодня. - 2017. - №21. - С.24( 03.02.2017 )
В Кривом Роге стены воинской части украсили петриковской росписью и картинами на патриотическую тему. Изначально командование части А4611 попросило художницу Инну Сапигу изобразить портреты трех служивших здесь военных, которые погибли на Донбассе, но в процессе работы ее посетили новые идеи. "Стены большие, а портреты много места не занимают. Добавила петриковскую роспись как символ мира", — говорит художница. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://www.segodnya.ua/regions/dnepr/kazarmu-v-krivom-roge-ukrasil-gerb-v-cvetah-794349.html
Гаврилова ЮлияСлепая певица из Днепра предвидит будущее
// КП в Украине. - 2017. -№ 13. - С. 9( 02.02.2017 )
"Мне не всегда нравится собственная интуиция" Характеру и силе духа Лены можно только позавидовать. Слепая от рождения, 12 она провела в интернате для незрячих детей. А после него не вернулась в маленькое село на Николаевщине, где живет ее мама, а отправилась в Днепропетровск "поступать на певицу". Поступила на вокальное отделение, занялась музыкой - чтобы аккомпанировать себе, освоила гитару, фортепиано, флейту, бандуру. Лена занимается академическим вокалом, исполняет классические романсы, сама пишет песни, записывает и выкладывает в интернет. В консерватории у девушки открылись и другие способности – необычные. Лена стала видеть будущее. Один из первых случаев своего предвидения вспоминает с содроганием. У девушки была любимая учительница музыки, с которой они проводили много времени вместе. Как-то преподавательница собралась на концерт в Киев и поделилась новостью со своей ученицей. - Я сразу поняла, что ехать ей туда не нужно. Ощущение было такое, что педагогу там скажут какую-то нехорошую новость, - вспоминает Елена Веснихина. - Но как отговорить, просто не знала. По сути, у меня не было ни одного логического аргумента против поездки. А потом произошло ужасное: моя учительница умерла в поезде от сердечного приступа. О способностях Лены быстро узнали знакомые, но просьбы "предсказать будущее" Лена пресекает на корню. Говорит: "Я не гадалка!" Хотя однажды уступила своему бывшему однокласснику из интерната, который так боялся поступать в вуз, что пришел к ней с вопросом: поступит или нет? И она предсказала, что в первый год не получится, зато на второй – и в вуз поступит, и будущую жену там встретит. Так и произошло. Но, пожалуй, самый удивительный случай, доказывающий "вещий" талант Елены, произошел этим летом. Девушка отдыхала в деревне у подруги и познакомилась с 47-летним Анатолием, который жил по соседству. - Он недавно похоронил мать и остался один. Семьи у него не было. Решил, что должен пойти в АТО – отдать долг Родине, - вздыхает Лена. В момент общения с мужчиной ведунья почувствовала, что он не вернется живым. Она честно предупредила Анатолия об опасности. Но он лишь отмахнулся – женские глупости! Новый знакомый погиб всего через 2 недели. - Мне не всегда нравится моя интуиция, потому что чаще всего я вижу какие-то нехорошие события, - призналась "КП в Украине" незрячая ведунья. – Из радостных пророчеств могу одно вспомнить. Я однажды пришла в гости к другу. Меня радушно встретили его родные, напоили чаем, и тут я выпалила, сама не ожидая, мол, будет у вас еще третий ребенок и своя квартира. Все сбылось!
Елена не только поет, но и сама пишет песни. Фото: соцсети
Художники не понимают, почему культурное достояние при создании логотипа конкурса променяли на бусы. Официальный логотип "Евровидения" с изображением красно-черного ожерелья из крупных бусин для одних стал огромным разочарованием, а других по-настоящему восхитил.
В числе первых оказались мастера Петриковской росписи, которых не захотели привлечь к оформлению песенного конкурса. Эмоции художников понять можно, ведь они сами предлагали свою помощь, но все их усилия оказались бесполезными. Еще в начале лета арт-менеджер из Львова Игорь Лесной предложил украсить событие года Петриковкой. Дескать, это настоящее культурное достояние человечества, уникальное народное искусство, которому нет аналогов в мире. Активист даже все свои предложения разослал всем членам оргкомитета Евровидения, правда, ответа так и не получил.
Зато идею подхватил народ. Люди стали живо обсуждать ее в соцсетях и были уверены, что ничего, кроме Петриковки, на логотипе быть не должно. Поговорили и стали ждать результата, но не учли, что в нашей стране спрашивать мнение общественности не принято.
- В нашей стране ничего не меняется, - вздыхает художник и мастер Петриковской росписи Галина Назаренко. - Насколько я знаю, эти PR-агентства были созданы под этот логотип. Обидно, что Петриковка вообще не рассматривалась. Все мастера расстроены, что так вышло. Вот если бы народное голосование устроили, то точно бы выбрали Петриковку. Но нужно понимать, что есть определенные маркетинговые приемы, которые используются в логотипах. А так - вышло как-то грустненько…
Мастера говорят, мол, сама идея с бусами неплохая, но вот цвета. Да и орнамент украинский можно было добавить. А то как-то не патриотично получается.
Сам автор идеи с росписью Игорь Лисный пока комментировать новое лого "Евровидения" не хочет.
- Просто хочу поблагодарить всех, кто верил в идею с Петриковкой и поддерживал ее, - написал парень у себя в соцсетях. – Надеюсь, еще удастся реализовать современные интересные проекты в будущем.
К слову, спохватились даже те, кому было все равно, какой будет логотип. Теперь они "машут кулаками", так сказать, после драки и спрашивают, куда обращаться, чтобы бусы заменили Петриковкой. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://kp.ua/culture/565517-mastera-petrykovskoi-rospysy-obydelys-na-orhanyzatorov-evrovydenyia
Війна, що третій рік відбирає сили країни і позбавляє спокою українців, не десь там, а майже поряд. Щодня вона веде невмолимий рахунок людських життів. Наче все знаємо і ще не забули, але музейні експозиції, присвячені подіям і героям АТО, що днями відкрилися у Дніпрі в місцевому історичному музеї, змусили кореспондента «Урядового кур’єра» по-новому, з відстані часу поглянути на недавні події, усвідомити їхній високий сенс, вкотре пережити сильні емоції. Фото автора
Поки що 499 фото «Скільки тут фотографій?» — запитую співробітників Дніпропетровського національного історичного музею (ДНІМ) ім. Д. Яворницького в залі пам’яті загиблих за Україну на Донбасі героїв. Це один з трьох залів внутрішньої частини унікального і першого в Україні музею АТО — нового відділу ДНІМ, який називається «Громадський подвиг Дніпропетровщини в подіях АТО». Завідувач відділу музею історик Вадим Якушенко, який у складі 39-го добровольчого батальйону територіальної оборони також брав участь у бойових діях на сході країни, відповідає: «На сьогодні 499». Директор ДНІМ Надія Капустіна тихо уточнює: «Це із загиблими останніми днями». За датами і місцями загибелі наших воїнів простежуються всі трагічні події від 2014 року: загибель Іл-76, події під Іловайськом, бої за Піски і Дебальцеве. Такого поповнення експонатами не побажаєш жодному музеєві жодної країни. Важко сказати, якою буде кількість фотографій у залі пам’яті музею АТО навіть на момент публікації цієї статті. І дуже хочу, щоб вона не змінювалася, бо за кожною зі світлин — трагедія родини. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/vdyachni-za-podvig/
Рижков ВадимДві тисячі свідчень війни
//Сегодня. - 2017. - №13-14( 27.01.2017 )
Її розташовано у приміщенні діорами Дніпровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького. Експозиція має назву «Громадянський подвиг жителів Дніпропетровщини». Вона займає площу майже 600 квадратних метрів і налічує дві тисячі експонатів, які розповідають про події останніх років у зоні АТО.
ПОДВИГ 480 ЗАГИБЛИХ ЖИТЕЛІВ ОБЛАСТІ
Музейна експозиція готувалася півроку, і результат, за відгуками відвідувачів, вийшов приголомшливим. Виставка не залишає байдужим жодного. Багато гостей після огляду залів не приховували своїх сліз. Виставка розповідає про подвиг загиблих воїнів — 480 жителів області, які віддали своє життя за свободу України.
Внутрішня експозиція складається з трьох залів. Перший зал присвячений подвигу дніпровців, які допомагали захищати незалежність України всім, чим могли. Тут представлені дитячі малюнки, одяг капеланів, інструменти медиків, шеврони добровольців. Другий — «Зал пам’яті». У ньому — фотографії загиблих бійців та їхні речі: шахи, книжки, футбольні шарфи, листи з фронту до батьків. Родзинка експозиції — в третьому залі. Як у найсучасніших музеях Європи, тут задіяні мультимедійні технології. Зображення в ньому транслюється відразу на чотирьох стінах, створюючи «ефект присутності» й переносячи глядача в епіцентр подій. У цьому залі будуть демонструвати документальні кінооповідання про війну на сході України. «Майже рік тому в кабінеті директора історичного музею Надії Капустіної зібралася робоча група зі створення музею АТО. Були різні люди і різні ідеї. Керівником робочої групи вибрали Юрія Фанигіна. Почали з вуличної експозиції, яку відкрили у травні», — згадує волонтер Наталія Хазан. Орієнтовно два місяці на телебаченні відбирали архівне відео для 10 проекторів. Необхідно було написати сюжет, побудувати драматургію так, щоб «занурити» глядача в події. Фільм озвучили піснями, які народилися на війні. Внутрішня експозиція музею розташована на металевих конструкціях, які символізують зруйнований внаслідок боїв Донецький аеропорт. Стіни залів затягнуті маскувальною сіткою. Автор художнього оформлення — київський художник Віктор Гукайло. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://day.kyiv.ua/uk/photo/dvi-tysyachi-svidchen-viyny
Василенко СеменМузей АТО в Дніпрі
//Культура і життя. - 2017. - №3-4. - С.4( 27.01.2017 )
внутрішня експозиція під назвою «Громадянський подвиг жителів Дніпропетровщини» займає майже 600 квадратних метрів та налічує близько 2 тисяч експонатів. Вона розмістилася у трьох залах. У першій речі мешканців області, які зробили свій внесок у справу захисту України. Тут є інструменти медиків, одяг капеланів, шеврони добровольців, афіші волонтерських акцій, фото військових кореспондентів, дитячі малюнки. У другій залі світлини 500 військових із Дніпропетровщини, які загинули під час АТО. Тут також розміщені їхні речі улюблені шахи, книга, ікона, лист від матері, мобільний телефон зі слідом від вибуху. Ця «Зала пам'яті» присвячена всім, хто віддав життя за Україну, Також відвідувачів чекає експозиція у мультимедійній залі, створеній за зразком сучасних європейських музеїв. Тут показують панорамні документальні фільми про війну на Сході країни. Зображення транслюють одразу на чотирьох стінах, переносячи в епіцентр подій. Нагадаємо, вуличну експозицію першого в Україні Музею АТО в Дніпрі відкрито навесні 2016 року. Вона називається «Шляхами Донбасу». В центрі виставки військова техніка: 6ТР, медична «таблетка», міномет, зенітна установка, військовий джип, башта танку, згоріла машина. Загалом тут розміщено майже 400 експонатів. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
Гаврилова ЮлияДнепре артисты оперы грозятся эмигрировать из-за "урезанной" зарплаты
// КП в Украине. - 2017. -№ 12. - С. 6( 25.01.2017 )
Отплясав на новогодних спектаклях Снегурочек и Щелкунчиков, артисты Днепровского театра оперы и балета были просто ошарашены "сюрпризом", которые подготовили им депутаты областного совета. Оказывается, на предпраздничной сессии еще в конце декабря чиновники выделили из бюджета на зарплату артистам театра всего 40,5 миллионов гривен - вместо необходимых 62,5 миллионов. Администрации оперного театра пришлось собрать коллектив, а это 486 человек, и "обрадовать", что в марте все служители Мельпомены будут получать оклад на 30% меньше обычного. Профсоюз театра сразу же написали письмо-обращение к руководителям области, в котором требует объяснений их поступку. Артисты сетуют: и так из шести оперных театров Украины только днепровский не имеет статуса национального, где заработная плата вдвое больше, чем в академическом. А тут и те копейки урезают. - В такое непростое время, когда на все растут цены, а зарплата уменьшается, это очень обидно, - вздыхает заведующая литературной частью театра Майя Лебедева. – Особенно сложно будет артистам балета и хора - у них самые маленькие зарплаты. Будет стоять вопрос о выживании. Кстати, если прекратит свое существование оперный театр, останутся без работы и выпускники хореографической школы, которая при нем работает. - Меня этот вопрос не сильно волнует, я работаю на телевидении и в деньгах сильно не нуждаюсь, - рассказал "КП" в Украине" солист театра и финалист кулинарного шоу "Мастер шеф" Самвел Адамян. - А тем людям, у которых есть дети, жена, сложно будет. Семью ведь нужно кормить, но с такой зарплатой это нереально. Кто будет в театре сидеть на 4 тысячи гривен? И это, заметьте, зарплата солиста. В Украине есть театры, где артисты получают хорошую зарплату: и в Киеве, и в Одессе, и во Львове. Но не везде есть вакантные места. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://kp.ua/life/564643-v-dnepre-artysty-opery-hroziatsia-emyhryrovat-yz-za-urezannoi-zarplaty
Руденко Ирина"А перерисуйте нам всего Дюрера!"
// Комсомольская правда в Украине, 2017. -№ 6. - С. 9( 17.01.2017 )
Общество | Жизнь
Ирина РУДЕНКО (16 января, 18:51) 263
А перерисуйте нам всего Дюрера! "А перерисуйте нам всего Дюрера!"
Мастер стеклянных гравюр Василий Пилка удивил немцев своим мастерством. Фото: Личный архив Василия Пилки
Криворожский гравировщик по стеклу получил невероятный заказ из Германии на серию работ, посвященных Деве Марии.
В начале осени "КП" в Украине" писала о том, что мастер стеклянных гравюр Василий Пилка воссоздал на стекле точную копию гравюры "Дева Мария, коронованная ангелом" знаменитого немецкого художника Альбрехта Дюрера. Фото своей работы гравировщик отослал в Штутгарскую галерею. Там ахнули и сказали, что обязательно приедут на выставку работ Пилки в Украинском парламенте, запланированную на октябрь, чтобы забрать гравюру в свою галерею.
- В Киев я привез уже две гравюры по Дюреру, - рассказал "КП" в Украине" Василий Пилка. - Их увидел атташе по вопросам культуры из Германии, а также представители Штутгарской галереи. Они были сражены наповал. Теперь я оформляю документы и везу эти гравюры в Штутгарт. В галерее хотят, чтобы я сделал всю коллекцию, посвященную Деве Марии, а это 15 или 16 работ.
Мастер поясняет: воссозданная копия "Девы Марии, коронованной ангелом" будет преподнесена галерее в подарок, а насчет остальных работ необходимо переговорить. Но прежде нужно увидеть оригиналы, которые хранятся в галерее.
- Мне нужно увидеть один или два оригинала, посмотреть на мельчайшие детали, понять их, - объясняет Пилка. - Только потом я смогу обсудить объемы и сроки, но без контракта тут не обойтись. Дюрер делал на меди, мне же нужно перенести на стекло. Это достаточно кропотливо и тонко.
Гравировщик соглашается: мероприятие затратное и по материалам, и по времени. Но тут же улыбается: все сделает, лишь бы жизни хватило.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://kp.ua/life/563899-a-pererysuite-nam-vseho-duirera>
Руденко Ирина"А перерисуйте нам всего Дюрера!"
// Комсомольская правда в Украине. - 2017. -№ 6(17.01). - С. 9( 16.01.2017 )
В начале осени "КП" в Украине" писала о том, что мастер стеклянных гравюр Василий Пилка воссоздал на стекле точную копию гравюры "Дева Мария, коронованная ангелом" знаменитого немецкого художника Альбрехта Дюрера. Фото своей работы гравировщик отослал в Штутгарскую галерею. Там ахнули и сказали, что обязательно приедут на выставку работ Пилки в Украинском парламенте, запланированную на октябрь, чтобы забрать гравюру в свою галерею.
- В Киев я привез уже две гравюры по Дюреру, - рассказал "КП" в Украине" Василий Пилка. - Их увидел атташе по вопросам культуры из Германии, а также представители Штутгарской галереи. Они были сражены наповал. Теперь я оформляю документы и везу эти гравюры в Штутгарт. В галерее хотят, чтобы я сделал всю коллекцию, посвященную Деве Марии, а это 15 или 16 работ.
Мастер поясняет: воссозданная копия "Девы Марии, коронованной ангелом" будет преподнесена галерее в подарок, а насчет остальных работ необходимо переговорить. Но прежде нужно увидеть оригиналы, которые хранятся в галерее.
- Мне нужно увидеть один или два оригинала, посмотреть на мельчайшие детали, понять их, - объясняет Пилка. - Только потом я смогу обсудить объемы и сроки, но без контракта тут не обойтись. Дюрер делал на меди, мне же нужно перенести на стекло. Это достаточно кропотливо и тонко.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:
Жукова А.Бесплатный Днепр: компьютерные курсы, танцы, вокал и стрижка
//Сегодня. - 2017. - №6. - С.8( 13.01.2017 )
С приходом кризиса многие днепряне стали тратиться только на необходимые вещи, урезав расходы на развлечения, отдых, одежду и образовательные мероприятия. Тем не менее и сейчас в городе существует возможность воспользоваться многими услугами совершенно бесплатно. "Сегодня" выяснила, на что могут рассчитывать горожане, не потратив ни копейки. Отметим, что в городе на бесплатной основе активно помогают переселенцам и бойцам. Так, они имеют возможность посещать компьютерные курсы и уроки английского языка, бесплатно получать билеты на многие развлекательные мероприятия, а вскоре смогут даже получать одежду в спецмагазине, открытие которого запланированно на ближайшие месяцы. "Мы планируем привлекать к сотрудничеству фабрики и бизнесменов, постоянно помогать семьям наших бойцов, а также создать сайт, с помощью которого будем популяризировать проект и привлекать людей к взаимопомощи", — рассказывает создательница магазина и активистка Мария Кузьминская.
Впрочем, рассчитывать на бесплатные услуги в Днепре могут не только бойцы. Так, для желающих в городе работают бесплатные курсы юридической грамотности. Здесь можно узнать, как эффективно отстаивать свои права, отсудить компенсацию, если получил травму на работе или из-за халатности коммунальщиков, как получить субсидию и даже вернуть товар без чека. Лекции проводят в Центральной городской библиотеке, но их расписание плавающее, и его нужно уточнять в самом заведении. А в другом хранилище книг — Днепровской областной универсальной научной библиотеке — можно, не потратив ни копейки, подтянуть знание английского. Для посещения этих занятий не нужна даже предварительная регистрация, достаточно прийти на урок. "Здесь постоянно организуют встречи с носителями языка, а сам формат изучения английского свободный и хорошо доступный, — рассказывает посетительница курсов Елена. — Удобно, что здесь никто не будет отчитывать тебя за пропуски или за то, что не слишком быстро учишься. Это просто возможность улучшить свои знания для тех, кто этого хочет".
Есть чем заняться без затрат и любителям креатива. В городских музеях, досуговых центрах и даже ОГА регулярно проходят мастер-классы по живописи, вокалу и танцам. Заблаговременно о их проведении можно узнавать на сайтах учреждений или на многочисленных городских афишах в сети. В частности, в ОГА на постоянной основе проходят семинары по грантрайтингу, где горожан учат получать деньги на свой проект от государства и международных организаций и развивать его.
К слову, в городе можно бесплатно решить и более насущные проблемы. Так, в одной из парикмахерских на Победе каждую субботу ждут на бесплатные стрижки местных пенсионеров. "Обычно в эти дни к нам приходят до семи пожилых людей, у которых нет лишних денег. Хотим таким образом сделать жизнь наших пенсионеров чуть легче, — говорит директор парикмахерской Эльвира Игнатьева. — Мы не делали большой рекламы, просто повестили баннер на стене, но жители района уже знают и приходят к нам постоянно". З текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://www.segodnya.ua/regions/dnepr/besplatnyy-dnepr-kompyuternye-kursy-tancy-vokal-i-strizhka-787820.html
Шулика НатальяВ музее Днепра – вещи бойцов Донбасса и видеокадры на стенах
//Сегодня. - 2017. - №6. - С.8( 13.01.2017 )
Внутреннюю часть днепровского "Музея АТО" откроют для посетителей уже 18 января. Экспозиция займет три зала в помещении Исторического музея. В двух выставят на обозрение личные вещи бойцов и другие военные артефакты, а в третьем расположится специальный мультимедийный зал, где одновременно на четырех стенах будут транслировать документальные кадры, посвященные событиям на Донбассе. Как отмечают создатели экспозиции, здесь практически все готово к приему посетителей. "Остается добавить последние штрихи, и в следующую среду мы ждем всех жителей и гостей Днепра на открытии", — рассказала руководитель областного Центра помощи ветеранам АТО Наталья Шулика. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://www.segodnya.ua/regions/dnepr/v-mega-muzee-dnepra-veshchi-boycov-donbassa-i-videokadry-na-stenah-787810.html
Гаврилова ЮлияБисер к бисеру - и вот получается рекорд!
// КП в Украине. - 2017. -№ 3/2. - С. 5( 12.01.2017 )
Трехметровый гердан мастерица изготавливала почти год и теперь претендует на рекорд.
Шейное украшение длиной более трех метров и весом почти два килограмма примерно за год сплела 44-летняя криворожанка Наталья Мудрик. Гердан-гигант "Барвиста Україна" теперь претендует сразу на два рекорда – национальный и Гиннеса.
О создании масштабного изделия из бисера Наталья Мудрик мечтала два года. Подробно разрабатывала схему, подсчитывала количество бисера, подбирала цвета. К работе приступила в январе 2016-го. Для плетения использовала восемь цветов, хотя на общей "картине" кажется, что цветов несколько десятков. Получилось немаленькое украшение, весом 1920 грамм и длиной более 3 метров.
Чтобы носить такое украшение, нужен помощник. Фото: соцсети
- Я - украинка, поэтому хотела установить рекорд по национальному изделию, - говорит Наталья. - Гердан - именно такое.
Удивительно еще и то, что в прошлом рукодельница работала в уголовном розыске, получила звание лейтенант милиции. Но еще 28-летней в 2000 году получила серьезную травму, когда задерживала перевозчика наркотиков. Роковой удар нанес злоумышленник, но ему сбежать не удалось. Сорок минут Наталья с перебитой спиной удерживала преступника, до приезда подкрепления. Какое-то время девушка провела в инвалидной коляске, а потом все же смогла подняться на ноги. Лишь только-только Наталья научилась заново ходить, смогла удивить еще раз - спасла тонущего в проруби восьмилетнего мальчишку.
Рукоделие в ее жизнь пришло позже. А тогда из-за инвалидности пришлось оставить службу. Сидеть без дела криворожанка не могла и занялась пулевой стрельбой. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://kp.ua/life/563189-byvshaia-mylytsyoner-yz-kryvoho-roha-splela-samoe-bolshoe-v-myre-ukrashenye-yz-bysera
Жукова А.Зимний досуг: трассы и походы
//Сегодня. - 2016. - №243. - С.9( 23.12.2016 )
■ Аренда лыж обойдется в 60 грн, а надувные санки — 650 грн
Лыжи, санки, коньки, зимние походы с горячим чаем — только за это можно полюбить холодную зиму. Все эти развлечения пользуются немалой популярностью и среди днепрян, поэтому «Сегодня» составила список самых популярных мест для зимних развлечений. КАТАНИЕ. Одной из самых вос-требованных локаций для актив-ного зимнего отдыха, где можно покататься на лыжах, коньках, тюбах и сноуборде, у горожан остается парк «Лавина», распо-ложенный в районе жилмассива Победа. Горнолыжная трасса здесь протянулась на 250 метров и оснащена тралаватором, а для детей и взрослых, которые только учатся спускаться со склонов, открыта лыжная школа. К тому же снаряжение можно взять напрокат, а времяпровождение обойдется примерно в 100 грн/ час. Впрочем, если у вас есть свои лыжи или санки, в городе существует много мест, где можно кататься абсолютно бесплатно. Так, горожане давно облюбовали урочище Тоннельная балка, трассу неподалеку от областной детской больницы и спуск возле детской больницы Амур-Нижнеднепровского района. Тем же, кто хочет совместить катание с созерцанием красивых пейзажей, стоит отправляться за город. Хорошие трассы, ежегодно собирающие местных любителей спусков, есть в селе Хащевом, что в 40 км от Днепра, а также под Новомосковском, в междуречье рек Самара и Самар- чук и близ базы отдыха «Радута». ТОЧКА ЗРЕНИЯ Кстати, в городе работает множество точек, где можно взять необходимое снаряжение напрокат. В самом дешевом прокате лыж, который нам удалось найти, инвентарь обойдется в 60 фн за сутки. Впрочем, много и желающих купить собственное снаряжение. «Сейчас очень многие покупают тюбы — надувные санки, которые стоят от 650 до 1300 грн. А вот хорошие лыжи обойдутся не дешевле 100 евро, но для начинающих можно купить и за 1000 грн, их часто берут школьникам», — рассказывает менеджер магазина товаров для активного отдыха Константин Шалайко. К слову, несмотря на то что вышеупомянутые тюбы выглядят как большие надувные подушки, кататься на них стоит аккуратно. «Нужно уметь кататься на них, ведь риск травмироваться здесь гораздо выше, — предостерегает травматолог Андрей Сорочен- ко. — Тюбы развивают большую скорость, а если на горке будет неровность, то можно получить даже травму позвоночника». ПОХОДЫ. Окрестные леса пользуются спросом не только у любителей лыж, сноубордов и тюбов. Зимой местные тропы продолжают активно топтать поклонники зимнего туризма, особой популярностью у которых пользуется Днепровско-Орельский заповедник. «Близко к городу, но совсем другой воздух, шикарная природа. Вот уже несколько лет хожу сюда в походы почти каждый месяц, в том числе и зимой, — рассказывает днепрянка Ольга Кожедуб. — Даже в это время года тут довольно людно. Впрочем, без опытного гида соваться сюда зимой не стоит. Если летом вы, скорее всего, рано или поздно все равно выйдете из леса, ведь не такой уж он у нас большой и дремучий, то сейчас можно запросто переохладиться, что опасно для жизни З текстом можна також ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18.
У Будинку мистецтв міста Дніпро триває ювілейна виставка регіонального клубу екслібриса та графіки «Кобзар», присвячена 40-річчю від дня його заснування. На ній представлено орієнтовно 500 творчих робіт 35 членів клубу, який має багату історію та охоплює великий географічний простір. Він виник на хвилі створення організацій книголюбів та літературної вітальні у середині 70-х років минулого століття, його очолив заслужений художник України Микола Родзін. З 1978 до 2014 року клубом «Кобзар» незмінно керував заслужений працівник культури України Василь Хворост. Це було справою його життя. З метою популяризації книги — створення екслібриса як її захисного знака та виконання високопрофесійних ілюстрацій до літературних творів — було організовано чимало персональних та спільних виставок не лише у Дніпропетровську та інших містах України, а й у Білорусі, Росії, країнах Балтії. Про експозицію виставки розповіла нинішній керівник клубу — художник-графік, лауреат мистецької премії ім. М. Паніна Ірина Колядіна: «Ця виставка для нас — особливе свято. У ньому, крім радості, багато суму. На жаль, сьогодні ми святкуємо без наших старших товаришів, творчості яких на виставці відведено почесне місце. Всього представлено понад 90 таких робіт: Миколи Родзіна, Василя Хвороста, Анатолія Худякова, Бориса Куновського, Марії Котляревської, якій випало народитися ще на початку ХХ століття і відчути на власному досвіді суттєві зміни у формуванні сучасного графічного мистецтва. На її творчість впливала фольклорна стильова традиція, українська народна гравюра та орнамент. Вона була для нас взірцем професіоналізму. Виставка поділяється на три частини, друга — найбільша, тут розташовані роботи наших корифеїв, яких у клубі — більшість. Треба відзначити міні-композицію творів народного художника України, лауреата Шевченківської премії Олександра Губарєва з Києва: поряд з його ліногравюрою «Гуцулка», наданою для виставки колекціонером Юрієм Куликом, розміщено ще 10 екслібрисів. Краще із зібрань своїх творів представили Микола Неймеш з Харкова, Борис Романов з Донеччини, художники з Дніпра Анатолій Гармаш, Алла Кузнєцова, Сергій Алієв-Ковика, Кароліна Кас’яненко, Сергій Боровський, Анатолій Дерев’янко. Василь Леоненко з Чернігова надав для експозиції 24 екслібриси та 18 графічних мініатюр із серій «Пам’яті Чорнобиля» та «Пам’яті мого дому», присвячених малій батьківщині художника, яка опинилася у зоні Чорнобильської катастрофи. Василь Леоненко — автор 1283-х екслібрисів, виконаних для бібліотек, музеїв, бібліофілів, колекціонерів багатьох країн світу. На такому високому рівні працює багато членів клубу «Кобзар». З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://m.day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/velyka-spadshchyna-maloyi-grafiky
Руденко ИринаБаба, мучившая бизнесмена, оказалась мужиком
Фрагмент половецкой бабы на усадьбе 47-летнего жителя Новоалександровки Вячеслава Белоуса появился восемь лет назад. Местные бродяги приволокли его ко двору частного предпринимателя и предложили купить. Вячеслав, который увлекается ландшафтным дизайном и камнем, отдал за него немалые на то время деньги - порядка двух тысяч гривен. Установил бабу во дворе и назвал ее Ассолью.
- У меня на подворье целая композиция из камня, которая связана с "Алыми парусами", поэтому и Ассоль, - рассказал "КП" в Украине" Вячеслав. - Это потом я ее переименовал в Матильду, когда начали происходить неприятности. Прям ругался на нее, что это она, такая-сякая, неудачи мне приносит.
И действительно, с появлением истукана в жизни днепровца стали происходить малоприятные вещи: умер близкий человек, четыре раза его пытались ограбить, а на днях угнали машину, а самого владельца каменного изваяния избили. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:http://kp.ua/dp/561368-baba-muchyvshaia-byznesmena-okazalas-muzhykom
Рижков ВадимОлександр Галич повернувся на батьківщину
Пам’ятний знак з’явився на будівлі по вулиці Старокозацькій 74, де народився поет і де жила його сім’я. Про увічнення пам’яті відомого земляка в Дніпрі говорили давно, проте, ідея отримала реальне втілення лише зараз. «Дуже добре, що за нинішніх умов, коли зносять пам’ятники та меморіали, ми відкриваємо пам’ятний знак нашому землякові, поетові й бардові Олександру Галичу. Для міста це подія — знакова. Дніпро настільки унікальне місто, що люди, які народжуються тут, отримують «щеплення» волелюбності й гідності, оскільки це було з Олександром Галичем, який народився в Катеринославі і прожив тут два роки. Тепер Галич повернувся», — сказав на церемонії мер Дніпра Борис Філатов. Керівник художньої ради при міському голові, режисер театру КВК ДДУ Григорій Гельфер зазначив, що відкриття пам’ятної дошки Олександру Галичу ще раз доводить — Дніпро «стає культурною та інтелектуальною столицею». Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/oleksandr-galych-povernuvsya-na-batkivshchynu
Чернявська ОленаПравові заходи - в бібліотеці
// Голос України. - 2016. -№ 236 - С. 8( 10.12.2016 )
На першому заході відбувся правовий діалог спеціаліста Центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді зі старшокласниками щодо Конвенції прав людини, на другому йшлося про Конституцію та правові а а вже третій — правова вікторина — сповна продемонстрував знання юні у цьому питанні. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://www.golos.com.ua/article/280777.
Бадін ЄвгенНе прогавити шансу, наданого історією
// Слово Просвіти. - 2016. -№ 46. - С. 14( 30.11.2016 )
Одним із основних завдань книжки "Українська вдача" автор вважає "очистити український етнос від багатьох нашарувань, міфів, які про нього склалися". А також дослідити історичні обставини, що призвели до того, що такий працелюбний народ із великим інтелектуальним потенціалом досі не в перших лавах найуспішніших народів світу. Які історичні шанси, що могли б Змінити долю народу, були змарновані? Які помилки треба врахувати й виправити, щоб не проґавити нового шансу, наданого нам історією? "Треба об'єднатися навколо справжньої національної еліти, бо тільки вона розуміє, культивує і спирається на глибинні риси етносу; тільки вона здатна зорганізувати переможний рух вперед. Той рух, який виведе Україну до перших лав найрозвиненіших держав. Для об'єднання етносу треба запалити його змістовними й передовими ідеями. А за народом справа не стане", — так вважає Євген Бадін, який охоче відповів на наші запитання. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18
Собирателем и инициатором создания этого музея является известный днепровский историк, археолог, этнограф и ставрограф Виктор ВЕКЛЕНКО. Благодаря его деятельности порядка 3 тыс. крестов, женских украшений (дукачей) и других образцов сакральной пластики смогли в этом году увидеть жители нескольких городов и сел региона. Основная часть экспозиции размещена собственно в музее, расположенном в этноцентре «Козацький хутір Галушківка», около 1000 предметов были показаны на разнообразных выставках в Новомосковске, Петриковке и Днепре.
Жукова АнастасияПрезент от Cанты и кофе незнакомцу
//Сегодня. - 2016. - №218. - С.8( 18.11.2016 )
Так, в преддверии Нового года в городе набирает обороты игра, которая носит название "Тайный Санта". "Игра появилась в группе одной из соцсетей. Ее суть заключается в том, что один ведущий записывает всех желающих, потом пишет их имена на бумажках, перемешивает, вытаскивает и записывает по порядку рядом с фамилиями в блокноте, — рассказывает жительница ж/м Победа Елена Гринько. — Так случайным образом и решается, кто кого поздравляет. Это не обмен подарками, каждый поздравляет какого-то человека наугад, а тот, в свою очередь, — другого. Имя ведущий не высылает, только адрес, по которому надо принести подарок". По словам девушки, подарки в такой игре должны быть примерно равнозначными, чтобы никому не было обидно, поэтому участники флешмоба договорились о сумме презента, которая не должна превышать 150 грн, также это может быть что-то сделанное своими руками. В определенный день и время подарок нужно положить участнику под дверь. Популярен среди днепрян и еще один флешмоб, связанный с новогодними поздравлениями. Суть его в том, что участники получают сообщение от организаторов с почтовым адресом ребенка, которого нужно поздравить. После того как человек высылает подарок, он должен дальше распространять сообщение флешмоба, но уже с указанием адреса того, кто ему его прислал. Чем больше людей подхватят эстафету, тем больше подарков получит каждый малыш. "Мне уже пришло несколько посылок с пометкой "не открывать до Нового года". Это небольшие подарки, но получать их от незнакомых людей вдвойне приятно", — рассказывает днепрянка Вероника Косенко. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://www.segodnya.ua/regions/dnepr/fleshmoby-v-dnepre-igra-taynyy-santa-i-kofe-neznakomcu-771206.html
Руденко ИринаДнепровский театр обвинили в украинофобстве
// КП в Украине. - 2016. -№ 256. - С. 4( 16.11.2016 )
Улицы, парки и скверы в рамках закона о декоммунизации в Днепре переименовали в отведенное процедурой время. Но вот с театром русской драмы им. М. Горького процесс затянулся аж до осени 2016-го. С 1 сентября и по 31 октября этого года обсудить новое название театра предлагалось абсолютно всем без исключения жителям города в удобной форме: по телефону, электронным письмом. Обнародование результатов прошло привселюдно, в начале ноября, однако не обошлось без скандалов.
Проукраинские активисты потребовали убрать из названия слово "русской" и переименовать театр в честь Валерьяна Подмогильного (родившегося на Днепропетровщине и какое-то время работавшего в Екатеринославе и губернии). Следом за этим местная организация "Правый сектор" обвинила театр в украинофобстве, и направила письмо на имя главы облсовета Глеба Пригунова, министра культуры Евгения Нищука и главы Института нациолнальной памяти Владимира Вятровича.
- Последствия украинофобного политики руководства театра крайне ужасны: большая часть коллектива имеет пророссийскую позицию, вопреки их заверениям о любви к Украине, - говорится в сообщении. - Ярким доказательством тому является репертуар театра, который не содержит ни одного украиноязычного представления, а из украинских авторов - единственный спектакль Леси Украинки "Лесная песня" идет на русском языке!
От чиновников члены "ПС" хотят, чтобы те утвердили новое название - "Театр драмы и комедии им. Леся Курбаса", а в случае бездействия обещают акции протеста в защиту украинского языка.
Большая же часть коллектива театра выступает за нейтральное название "Театр драмы и комедии" без присвоения имен каких-либо театральных или других деятелей. А по поводу русскоязычного репертуара говорит следующее.
- Да, мы ставим спектакли на русском языке, но так повелось еще со времен основания театра, - объяснил на чистом украинском языке “КП в Украине" директор театра Леонид Фурсенко. – И кто сказал, что мы не ставим произведения украинских классиков? У нас есть спектакли и по Франко, и по Квитке-Основьяненко. Никто никогда не жаловался на то, что представления идут на русском. К нам столько бойцов АТО приходит, мы столько гастролируем! Никогда никаких конфликтов по этому поводу. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:http://kp.ua/dp/557459-dneprovskyi-teatr-obvynyly-v-ukraynofobstve
Довгаль СергійГорькій і декомунізація
// Україна молода. - 2016. -№ 146. - С. 5( 16.11.2016 )
Буря довкола «буревісника революції»
Тепер же саме життя спонукало подивитися на це по-новому, з огляду на сучасні реалії.
Адже у тій же Москві навіть «мікроскопічне» джерело українства — Бібліотека української літератури — потрапило під жорна надуманого, схожого на божевілля, звинувачення, за яким скромну бібліотекарку невідомо за які гріхи кинули на деякий час за ґрати.
А в Дніпрі дотепер продовжує існувати за бюджетний кошт не просто театр російської драми, а ще й з іменем Максима Горького.
Донедавна на честь «буревісника революції» називалися в обласному центрі ще й площа та вулиця, які вже «декомунізували» на Половицьку та Княгині Ольги.
Із театром же російської драми виявилося куди складніше. Адже, здавалося б, цілком логічно він носить ім’я російського письменника. З його ім’ям театр існував ще з 1934 року.
А першою виставою тут стала «Любовь Яровая» Костянтина Треньова. Це було у 1927 році.
Після цього в театрі стали ставити практично всі п’єси Горького, що, зрештою, й спонукало надати йому ім’я пролетарського письменника.
Але для декомунізації такі історичні обставини, зрозуміло, не є переконливими. Адже саме Максим Горький є однією з одіозних фігур у «чорних списках» Інституту національної пам’яті.
Насамперед через його войовниче несприйняття української мови.
В одному зі своїх відомих листів він писав: «Шановний Олексію Олександровичу, я категорично проти скорочення своєї повісті «Мати». Мені здається, що і переклад цієї повісті на українське наріччя теж не потрібен. Мене дуже дивує той факт, що люди, ставлячи перед собою одну і ту саму мету, не тільки утверджують відмінність наріч — прагнуть зробити наріччя «мовою», а ще й пригнічують тих великоросів, які опинилися меншиною в області даного наріччя. За старого режиму я — посильно — протестував проти таких явищ. Мені здається, що за нового режиму слід було б прагнути до усунення всього, що заважає людям допомагати одне одному. А то виходить курйозно: один прагне створити «всесвітню мову», інші — діють якраз навпаки».
Це викликало протест iз боку Володимира Винниченка, який звернувся до Горького з відкритим листом: «Ні, не нове це Ваше філологічне відкриття, громадянине Горький! Ще в 1876 році один із сатрапів царського уряду, міністр Валуєв, цілком, як і Ви, формулював його: «Никакого украинского языка не было, нет и быть не может».
А на доказ цього видав закон, що не дозволив (точнісінько як Ви) видання на українській мові будь-яких літературних творів.
Так що етно¬графи мусили записувати народні українські пісні латинською або французькою мовою (...). Але сталося чудо, неймовірне, фантастичне чудо, громадянине Горький, створили таки вороги цілий народ, з окремою мовою, окремою історією, з окремою культурою».
У Дніпрі й дотепер мало хто знає про те, що діаметрально протилежні погляди на мовне питання Горького з Винниченком розбратали.
Та тепер зазначену дискусію двох відомих людей обговорюють із неабиякими пристрастями. І на громадських слуханнях з приводу того, як має надалі називатися театр російської драми, спогади про це стали чи не найбільшим подразником. Відтепер буде драма з комедією Сам колектив театру, що нараховує понад сто осіб, збори з цього приводу провів ще 31 серпня цього року. Зійшлися тоді на назві «Дніпровський академічний театр драми і комедії». Після цього обговорити її запропонували на сайті театру. Пропозиції зазвучали найрізноманітніші.
Зокрема, люди висловлювали думки, що театр має носити ім’я Марка Кропивницького, Миколи Куліша, Василя Стуса, Івана Карпенка-Карого.
Але всі вони до Дніпра жодного відношення не мають — саме у цій площині звучали заперечення. Хоча і Горький у обласному центрі навіть проїздом не бував...
А коли під час одних із громадських слухань прозвучала пропозиція присвоїти театру ім’я Жана Мельникова, це викликало справжню овацію.
Адже йшлося про нинішнього художнього керівника театру і, без перебільшень, легендарного місцевого актора, народного артиста України.
Однак потім дружно погодилися, що негоже присвоювати театру ім’я людини, яка жива і здорова.
Зрештою, все перейшло у площину мовну.
Найрадикальніші думки звелися до того, що не лише Горький, а й власне російська мова була інструментом комунізації, яка в національному питанні мало чим відрізнялася від царського режиму.
Що наочно відзначив вищезгаданий Володимир Винниченко, провівши паралель між «буревісником революції» і царським міністром Валуєвим.
Отож, мовляв, справа не лише в Горькому, а в тому, що російськомовні театри були ін¬струментом нав’язування іншим територіям мови, якої в природі фактично не існує, адже вона була штучно скомпільована з різних мов співробітником міністерства внутрішніх справ Петра Першого Владіміром Далем.
Тобто, йдеться про те, що декомунізація має стати водночас і дерусифікацією в усьому.
А переконливим прикладом того, що українська мова у Дніпрі для справжнього мистецтва не є жодною перешкодою, називають театр одного актора «Крик», створений на початку 90-х, у якому нині — постійні аншлаги.
Традиционный тканый ковер для армян - это примерно то же, что для украинца вышиванка - гордость и национальный символ. В семье Алавердян из Днепра ковроткачеством занимаются уже несколько поколений, и, что самое интересное, в основном мужчины. Все секреты мастерства передавались от отца к сыну и бережно хранятся до сих пор.
35-летний Андрей Алавердян - один из самых младших хранителей семейных "ковровых ценностей". Парень продолжает дело отца Сейрана, ковры которого находятся в частных коллекциях по всему миру, а реставрационные работы мастера не раз становились самыми дорогими лотами на именитых аукционах.
- Дедушка научил папу, а дедушку научила бабушка, - говорит Андрей. - Мама тоже умеет ткать ковры - папа ее научил. Отец при жизни реставрировал ковры, которым было 150-160 лет. Хотя, думаю, были и старше. Часть находится у нас дома, много разъехалось по Европе в частные коллекции.
На вопрос о том, мужское ли это дело, парень отвечает философски, мол, вязание ведь тоже тибетские монахи придумали, а использовали моряки. Только потом его в обиход взяли женщины.
Все детство Алавердян-младший провел в мастерской отца, наблюдая за рождением шедевров из ниток.
- Он ткал 10-12 часов в сутки, - вспоминает Андрей. - Ведь когда чем-то увлечен, то время летит незаметно. Частенько я играл рядом нитками, они были разбросаны по всей мастерской. В какой-то момент папа сказал: "Я отойду на минутку, заварю чай, а ты, пожалуйста, сделай несколько узелков".
Какое-то время шестилетний Андрей просто завязывал узелки там, где показывал отец.
А потом сам натянул на верстак основу под ковер и начал ткать.
Практически все работы и отца, и сына из стопроцентного шелка.
ВОСТОЧНЫЙ РЕГИОН Днепр, опера с молотком Живо прошла театральная суббота в Днепре. В оперном театре областного центра двое зрителей подрались на балконе в антракте. Инцидент закончился нетривиально — женщина ударила одного из дравшихся молотком по голове. «Я думаю, женщина была изначально заряжена на негатив, иначе как объяснить наличие в косметичке молотка. Скорее всего, это похоже на киянку (деревянный молоток), потому что если бы был настоящий, то так, как она ударила, можно и голову проломить», — поделился впечатлениями солист Днепровской оперы Александр Прокопенко. В тот же вечер в Театре им. Горького на спектакле «Слишком женатый таксист» пришлось вызвать скорую, поскольку «в начале первого акта женщина, приняв на грудь странного горячительного, чуть не впала в кому», так это сформулировала актриса театра Елена Володина. Впрочем, ничего особенно страшного в случившемся в театре не зафиксировали, спектакль не прерывался, хотя артистам и немного мешали крики и возня. Тем более что скорая, по свидетельству той же Володиной, прибыла только со второй попытки. А странным горячительным, говорят, была настойка боярышника. Закончился спектакль тоже интересно. Один зритель вышел на сцену с букетом роз и сделал предложение своей девушке. Прогноз. Александр Прокопенко вроде бы опытный в плане оперы человек, а не до конца понимает, для чего женщине именно деревянный молоток. Как раз для того, чтобы металлоискатели не срабатывали, если таковые, конечно, имеются в днепровских театрах. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://www.2000.ua/specproekty_ru/politpogoda/pokrashennoe-pokrawennja.htm
Перова ОльгаП’ять секунд і п’ять днів Іловайська
// Голос України. - 2016. -№ 203. - С. 5( 25.10.2016 )
Вона називається «П’ять секунд, п’ять днів» і є продовженням «Іловайська» - як каже її автор, «книги про любов», незважаючи на сувору назву, що стала символом мужності простих воїнів. Любов до Батьківщини, своєї землі, жінки... Друга частина сучасної саги про війну також пронизана цією темою, але ще й почуттям справедливості, що змусило чоловіків залишити свої домівки й коханих. Ці герої — не вигадані й майже всі живуть на Дніпропетровщині: добровольці Віталій Бунчиков, Володимир Мазур, Ігор Павлов, Роман Зіненко, інші учасники тих страшних подій. Не випадково саме Дніпро стало першим містом, мешканців якого Євген Положій вирішив познайомити зі своєю книжкою. Те, про що написано в дилогії, здається вигадкою, покликаною немов пограти на нервах читачів і збурити їхні емоції... Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 b и на сайте газеты: http://www.golos.com.ua/article/277815
Череп мамонта Гоши и зуб мегалодона X
//Сегодня. - 2016. - №198. - С.8( 21.10.2016 )
В Днепровском историческом музее открыли уникальную выставку "Ледниковый период: ровесники начала". Экспозиция рассказывает об истории развития жизни в нашем крае с древнейших времен и до начала современной геологической эпохи — голоцена.
«Козацька сотня» Так називається історико-етнографічний комплекс, розташований у райцентрі Петриківка на Дніпропетровщині. Комплекс, створений у 2013 р., передає атмосферу XVIII—XIX ст. Його головні родзинки — музей «Козацька хата» та військове укріплення «Січ». Музей відображає розташування житлових і господарських будівель. Тут представлені експонати середньовікового Придніпров'я: сільськогосподарський інструмент, керамічний посуд, предмети побуту, зброя... За бажанням можна постріляти з арбалета, лука та рушниці. Та гостям пропонують майстер-класи не лише з тренувальної стрільби, а й зі знаменитого на увесь світ місцевого розпису. Також на відвідувачів очікує міні-зоопарк, ігровий майданчик і театралізовані виступи кіннотників.
Храм відставних козаків Головна святиня запорозьких козаків — Самарський Пустинно-Миколаївський військовий (чоловічий) монастир — розташована посеред лісу на острові між річками Стара й Нова Самара До найближчого населеного пункту — Новомосковська — звідси 1 км. Це древня обитель. Її історія нараховує майже п'ять століть. А почалося все з церкви, побудованої козаками ще у 1576 р. У1602 р. храм перетворився у монастир з притулком для відставних престарілих козаків Монастирська церква в ім'я Монастирський комплекс Святителя Миколая Чудотворця складається з чотирьох храмів, один з яких (Кирика та Улити) — підземний — знаходиться на глибині 10 м. За стародавньою легендою, якщо загадати тут бажання, то воно обов'язково збудеться. У Пустинно-Миколаївському монастирі є безцінна Охтирська ікона Божої Матері, яку іменують Самарською. Вона вважається чудотворною і цілющою, про що свідчать не лише народний поголос, а й записи церковних архівів. За радянських часів у монастирі містився Будинок престарілих, а потім — інтернат для інвалідів. Відродилася козацька святиня лише у 1993 р. і функціонує сьогодні як пустинна чоловіча обитель на чолі з ігуменом Досіфеєм. Монастир можна відвідати за адресою: м. Новомосковськ, вул. Монастирська, 1, а дістатися туди можна з автостанції «Новий центр» у м. Дніпро маршрутним таксі № 263.
Оаза ботаніки Дніпропетровщина має кілька ботанічних садів, проте найцікавіший — у Кривому Розі. Цей сад заснований у 1983 р. Сьогодні він нараховує майже 3,5 тис. ви-дів рослин, якими щороку милується велика кількість туристів. А ще тут можна побачити білок, фазанів, зайців... Проте, перш за все, відвідувачів захоплює рідкісна колекція квітів. Залежно від сезону тут різноманітними барвами сяють бузок, азалія, піони, іриси, глід і троянди. Також можна ознайомитися чи з ненайбільшою в Україні колекцією ковили. А дерева в саду висаджено за видами: хвойні, березові, горіхові, липові. Загалом же — це одна з найяскравіших пам'яток Дніпропетровщини, чудове місце для відпочинку з родиною або друзями. Та краще приїздіть і переконайтеся у цьому самі... ЯК ДІСТАТИСЯ? Спочатку треба вирушати до Кривого Рогу, звідти на електричці Кривий Ріг—Нікополь слід доїхати до станції Ток. Від зупинки йдете З км пішки, і ви вже на місці. Текст смотри также в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18
Гаврилова ЮлияВиктор Веретенников - честный летописец нашего времени
Осень - лучшая пора, чтобы подводить итоги. Для президента компании «Злагода», заслуженного деятеля искусств Украины, известного писателя, киносценариста, режиссера и мецената Виктора Веретенникова это не просто слова. Ведь нынешний сентябрь в его творческом графике был просто насыщен значимыми событиями. Судите сами. 24 сентября прошел финал традиционного, уже XVII по счету детско-юношеского фестиваля «3і Злагодою в серці», президентом которого является Виктор Веретенников
Президент компании «Злагода» провел XVII Всеукраинский фестиваль детских талантов.
Немного раньше фильм «Гетьман», снятый по сценарию и при непосредственном участии Веретенникова, побил все рекорды, произведя настоящий фурор на четырех международных кинофестивалях: Одесском, Киевском, Берлинале и легендарном Каннском. Кинокартина была удостоена статуса «Национальный фильм Украины». Кроме того, «Гетьман» с успехом прошел во всеукраинском кинопрокате, а телезрители уже успели посмотреть и оценить телевизионную версию фильма на «Интере».
Вдобавок ко всему Виктор Александрович в сентябре закончил свой новый кинороман-летопись «Вторжение», который выйдет в печать к концу года. А затем по этой книге автор собирается снять фильм.
Силу и вдохновение дарят ему дети
Днепр уже трудно представить без детско-юношеского фестиваля искусств «3і Злагодою в серці», который семнадцать лет назад организовал Виктор Веретенников и который с каждым годом разрастается, вовлекая в свою орбиту все новые детские таланты. В этом году финал фестиваля по традиции прошел в центральном парке им. Лазаря Глобы, который на целый день превратилась в волшебную страну «Злагода». Малыши здесь с удовольствием танцевали, играли, фотографировались со своими любимыми персонажами. Было много конкурсов, викторин, шуточных эстафет. Не отставали от ребят их родители, весело участвовавшие вместе со своими чадами в конкурсах и забавах. Ведь характерная особенность фестиваля «3і Злагодою в серці» - бережное сохранение традиций и постоянный поиск чего-то нового, желание с каждым годом еще ярче раскрасить это фееричное действо.
- В этом году наш фестиваль вырос и стал гораздо масштабнее, - говорит Виктор Веретенников. - На него съехались полторы тысячи детей со всей Украины. Желающих было так много, что приходилось устраивать отборочный тур. Юные конкурсанты не только танцуют и поют, но еще показывают цирковые номера и пробуют себя в режиссуре. Меня как президента фестиваля такое положение дел не может не радовать. Все это дает право полагать, что силы и средства мы вкладываем в нужное для страны дело.
Детско-юношеский фестиваль искусств «3і Злагодою в серці» благотворительный, и это позволяет многим коллективам участвовать в нем постоянно. Кстати, подготовка к такому масштабному конкурсу талантов начинается практически за год. Вот провели XVII фестиваль, а через месяц начнут готовиться к следующему.
Вместе с талантливыми детьми всегда выступает и сам президент фестиваля Виктор Веретенников. На этот раз он исполнил задорную песню «Ах, Одесса».
- Я не хочу быть «свадебным генералом», поэтому все делаю вместе с детьми, - объяснил Виктор Александрович. - Они дарят мне силу и вдохновение.
Новый кинороман готовится к печати
Как раз перед самым фестивалем Виктор Веретенников закончил очередную книгу. Современный кинороман «Вторжение» - это летопись всех самых трагических событий последних лет.
Книга уже готовится в Киеве к печати. Дальше Виктор Александрович собирается приступить к съемкам фильма.
Начнутся действия романа еще во времена президента Януковича, потом перенесутся на Майдан, а затем - в зону АТО. Рассказывать, о чем его новое творение, автор предусмотрительно не стал. Лишь намекнул, что там будет романтическая сюжетная линия: главные герои, два брата, влюблены в одну женщину. Кстати, концовку автор обещает по голливудскому стандарту - положительную.
Издатели говорят, что читается роман на одном дыхании. Увлекшись, можно не заметить и до утра прочитать книгу целиком.
- Было сложно писать о современных событиях, некоторые из которых завершились совсем недавно, а остальные происходят до сих пор, - признался автор киноромана. - Наверно, поэтому на творческом вечере в Киеве Владимир Яворив- ский меня назвал честным летописцем нашего времени. И я стремлюсь к этому.
Не в характере Веретенникова останавливаться на половине пути. В этом он похож на главных героев своего очередного шедевра.
Все, за что берется Виктор Веретенников, он делает на высоком художественном уровне, в его работе не бывает мелочей. Вот и в этот раз обещает тщательно подобрать режиссера и актерский состав
- В Каннах снять фильм предложил один из голливудских режиссеров, - надевая подаренную в Каннах кепку, поделился новостью Виктор Александрович.
Плоды своего кинотворчества, масштабное и правдивое кино, он обещал представить в 2018 году.Полный текст публикации смотри в отделе перниодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18
Жителям Наддніпрянського краю не звикати до різнобарв’я знаменитого петриківського розпису. Однак недарма українське декоративно-орнаментальне малярство ХІХ—ХХІ ст. включено ЮНЕСКО до переліку нематеріальної культурної спадщини людства. Цими життєдайними яскравими розмальовками можна милуватися безкінечно. Отож на фестивалі, який днями відбувся у селищі Петриківка, було на що подивитися і чому дивуватися. На центральному проспекті імені Петра Калнишевського розгорнули яскраві презентації всі райони Дніпропетровщини, а окрім традиційного петриківського розпису, привезли свої вироби й умільці з вишивання, соломоплетіння, гончарства, ковальства тощо з інших областей. Привертали увагу й сучасні напрями — оригамі, карвінг тощо. Розважали народ і майстер-класами, гастрономічною феєрією, вогняним шоу, конкурсами, спортивними змаганнями, концертом. «Великий успіх цьогорічного фестивалю довів, що незабаром «Петриківський дивоцвіт» зможе скласти серйозну конкуренцію Сорочинському ярмарку», — вважає голова облради Гліб Пригунов. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:http://ukurier.gov.ua/uk/articles/petrikivka-rozkvitala-divocvitom/
Швайко ЮрійЦікава Дніпропетровщина
// Магістраль, 2016. -№ 69(14.09). - С. 8( 20.09.2016 )
Уже кілька століть село Рубанівське Васильківського району на Дніпропетровщині вважається місцем сили, гармонії, спокою та надії. І недарма, оскільки саме тут розташований Свято-Покровський храм, до якого приїздять паломники зі всієї України, аби віднайти втрачену життєву рівновагу. Свято-Покровський храм розташований на мальовничому березі сільського ставка. Побудували його в середині XIX ст. коштом вдови надвірного радника Катерини Василенко (за легендою — на згадку про сина декабриста), а за колір цегляних стін звідтоді його називають «червоною церквою». За радянських часів храм пережив гоніння. У 1960 р. був закритий і частково зруйнований, проте на початку 90х років на прохання місцевої громади ентузіасти, очолювані отцем Василем, відновили будівлю, повністю переробивши дах і бані. Тож сьогодні цей діючий храм та історико-культурний заповідник вражає відвідувачів величністю і спокоєм: садом, квітниками та нещодавно оборудованою нижньою церквою. До речі, у СвятоПокровському храмі покояться мощі його засновниці та ієрея Олександра, замученого більшовиками. Поруч — поховання священиків і засновника села козака Рубана. А в сусідньому селі Вербів ське вже друге століття стоїть Свято Знаменський жіночий монастир. Як дістатися До обох святих місць від залізничної станції Синельникове І п'ять днів на тиждень (крім понеділка та четверга) об 11.45 (крім середи) та о 18.00 прямує автобус сполученням Синельникове І—Рубанівське «Орлине гніздо» Криворіжжя
Мальовничі скелі на берегах ріки Інгулець поблизу селища МОДР (абревіатура однойменного довоєнного гірничого селища, повна назва — Міжнародна організація допомоги борцям революції) — неначе маленька часточка Карпат на Дніпропетровщині. Це пам'ятка природи, яку визнано одним із найкращих природних об'єктів нашої країни. І недарма зветься вона «Орлиним гніздом» Криворіжжя. Ці скелі складаються з двох масивів — Великої та Малої Орлінки. Висота Малої Орлінки, що цікава древніми печерами та гротами, сягає 10 м. Три тисячі років тому скіфи добували тут залізну руду, а у XVI—XVIII ст. у цих місцях була укріплена й захищена зі всіх сторін скарбниця козаків.
Велика Орлінка вища, та завширшки невелика. Окремі її скелі сягають 28 м у висоту. Тут відкривається одна з найкрасивіших криворізьких панорам. У1960—1970 рр. минулого століття на Великій Орлінці часто проходили змагання з альпінізму. Та сьогодні окремі скелі туристи можуть пройти без спеціального спорядження. Скелі МОДРа не лишать байдужим жодного мешканця та гостя Дніпропетровщини. А безліч мальовничих краєвидів і неймовірних пейзажів постійно ваблять сюди туристів. Приїдьте і побачите, що фото* зроблені тут, виходять надзвичайно гарними. Дістатися«Орлиного гнізда» Криворіжжя можна будьяким видом громадського транспорту Кривого Рогу, що прямує до вул. Маріупольської або вул. Бандуристів, звідки вже і скелі видно. Орієнтиром також може слугувати криворізький парк ім. Маршавцева
Грязьовий курорт
Між селами Знаменівка та Но вотроїцьке є справжнє джерело здоров'я — озеро Солоний Лиман, дно якого вкривають лікувальні грязі, а поруч розташувався славнозвісний курорт. Тут лікують захворювання кістковом'язової системи, різноманітні захворювання хребта та реабілітують після травм. Озеро Солоний Лиман — рідкісне родовище, яке формувалося протягом століть. Це озеро розташоване на околиці великого Самарського лісу, а за формою воно нагадує коло діаметром майже 1,8 км. У центрі озера є витягнутий острів, а на берегах — кілька невеликих заток. На березі Солоного Лиману зведено грязесховище, що дозволяє зберігати лікувальні властивості грязі протягом певного часу. А поблизу цього озера є підземні джерела мінеральних вод, що їх використовують для лікування хронічних захворювань шлунковокишкового тракту. Наостанок відзначимо, що однойменний курорт діє протягом усього року. Дістатися до Солоного Лиману можна з автовокзалів міст Дніпро та Новомосковськ. Кінцева зупинка «Новотроїцьке».
Полный текст c иллюстрациями смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18
Єлісеєва НаталяКрила не зупинилися
// Голос України. - 2016. -№ 177. - С. 10( 17.09.2016 )
Це — продовження літературних традицій відомого не тільки в нашому місті, а й за межами Це — продовження літературних традицій відомого не тільки в нашому місті, а й за межами України журналу «Крила», заснованого ще в 1998 році журналістом, поетесою, членом Регіонального союзу письменників Придніпров’я Галиною Калініченко. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://www.golos.com.ua/article/276234
Довгаль Сергій "Вільне плавання" з підводним камінням
// Україна молода. - 2016. -№ 99(9.08). - С. 10( 09.09.2016 )
Восьмеро проти однієї Зранку 1 серпня до редакції газети «Зоря» завітали відразу восьмеро людей. Серед них були помічені представники прес-служби обласної ради, члени наглядової ради і — чомусь — директор департаменту зі взаємодії з правоохоронними органами Дніпропетровської міської ради.
Мету такої своєї масової появи візитери пояснили прозаїчно: відсторонення від посади головного редактора газети Ксенії Зайцевої строком на два місяці і проведення службового розслідування.
При цьому показали як підставу для цього вельми цікавий документ — розпоря¬дження виконувача обов’язків голови обласної ради Святослава Олійника з печаткою, але без його... підпису, фотокопія якого тепер загуляла в інтернеті з іронічним підтекстом «знай наших».
Ще показовіше: виконувати обов’язки головного редактора, а точніше — керівника комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Редакція газети «Зоря» візитери звеліли не одному з її заступників, а Володимиру Пісоцькому, який дотепер до видання жодного стосунку не мав. Але мав до відомих людей інших.
Саме Пісоцький Володимир Анатолійович значиться співзасновником комерційного підприємства — ТОВ «Рекламно-інформаційне агентство «Сенсація» та директором і засновником Міжнародного благодійного фонду «Білий Спас».
Жива бібліотека, фільм про історію міста Дніпро, відеоблоги для глухих. Ці та інші проекти народились у студентів Дніпропетровщини, які нещодавно перебували три дні в безкоштовному таборі «TERRA НОВА Дніпро». А оскільки ці ідеї не потребують особливих фінансових витрат, хлопці та дівчата вже втілюють деякі з них у життя. Загалом табір «TERRA НОВА — Дніпро» зібрав майже 100 студентів Дніпропетровщини. Молодь віком від 18 до 22 років відвідувала тренінги, дізнавалася, як реалізовувати власні задуми. Зокрема, правильно ставити цілі, планувати час, працювати в команді. Мала можливість спілкуватися з успішними стартаперами. А ще вчила англійську, розважалася музикою та іграми. Після отриманих корисних порад учасники поділилися на команди. Кожна розробляла власний проект, зокрема «Жива книга».
— «Книгами» виступатимуть конкретні люди. Вони розповідатимуть власні історії та надихатимуть інших на гарні вчинки, позитивні зміни в житті. Це можуть бути як звичайні студенти, так і видатні люди, письменники, поділилася ідеєю 19річна Христина Грібанова.
— А наш майбутній фільм розповідатиме історію Дніпра. Знайомитиме з його цікавими куточками, пам'ятниками, новими назвами вулиць. Стрічку хочемо зробити презентаційною та присвятити Євробаченню-2017, — розказав Євген Гаркуша.
Поділився власним задумом і студент Криворізького педагогічного університету Ілля Лисоконь: — Є ідея записувати на відео цікаві майстеркласи, тренінги та просто новини для глухих за допомогою сурдоперекладу. Наостанок зазначимо, що студентський табір «TERRA НОВА — Дніпро» організовували Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ та обласна громадська організація «Промінь» у партнерстві з Дніпропетровською облдержадміністрацією. А логічним продовженням проекту стане запланований на осінь молодіжний форум. Саме там хлопці та дівчата звітуватимуть, чи вдалося їм втілити задуми у життя.
В сентября днепровские "дома Мельпомены" традиционно начинают новый театральный сезон. "Сегодня" выяснила, чем порадуют городские театры в этом году и какие спектакли увидят зрители в новом сезоне. ОПЕРНЫЙ. Новый сезон в самом известном городском театре откроет эпическая опера "Князь Игорь", поставленная по знаменитому "Слову о полку Игореве". Зрители будут наблюдать за одной из ярких страниц истории Киевской Руси XII века. Первый показ состоится 16 сентября (начало в 19:00), стоимость билета — от 30 до 200 грн. А 17 сентября (18:00) покажут комическую оперу "Пиратский треугольник". Это история о молодой хозяйке отеля Рите, которая прочно держит своего мужа Беппо под каблуком. Но однажды к ним в гости наведывается бывший муж героини — пират Гаспар... 18 сентября на сцену оперного вернется одна из его визитных карточек — балет "Лебединое озеро", а 22 сентября театралы смогут посмотреть балет "Шопениана".
ТЕАТР ИМ. ШЕВЧЕНКО. 15 сентября открытие 99-го театрального сезона пройдет в украинском музыкально-драматическом театре им. Тараса Шевченко. В его репертуаре будут в основном те пьесы, которые уже давно полюбились зрителю и считаются хитами театра: "Хозяин", "Безымянная звезда", "Возвращение в рай", "Кайдашева семья". Впрочем, будут и новинки. Так, в день открытия сезона здесь поставят оперетту о любви, жизненных перипетиях и исполнении желаний под названием "Марица" — одну из лучших работ известного венгерского композитора Имре Кальмана. В центре сюжета — богатая графиня, которая устала от ухаживаний охотников за ее состоянием и решила объявить о мнимой свадьбе. Но как раз в этот момент в ее жизни появляется мужчина, который действительно интересен графине... Стоимость билетов стартует от 50 грн.
МОЛОДЕЖНЫЙ ТЕАТР. Здесь приготовили для зрителей много новых комедий, которые и станут основным направлением театра в новом сезоне. Стартует он 9 сентября в 18:30 премьерой спектакля "Спасибо, Марго". Это лирическая комедия о судьбоносных случаях и людях, которые их создают. А уже на следующий день для посетителей подготовили спектакль "№13, или Безумная ночь": это история о помощнике премьер-министра, который запланировал тайную встречу с молодой женщиной в 13-м номере гостиницы. Но все планы рушатся, когда он находит там труп. Стоимость билетов в театре — 90 грн.
ТЕАТР ГОРЬКОГО. Позже всех же откроется сезон в театре им. Горького — 14 октября. Точного расписания в театре пока не озвучивают, но отмечают, что главной премьерой сезона здесь станет спектакль "Ради семейного очага", поставленный по произведению Ивана Франко. Кроме того, в течение всего сезона здесь можно будет посмотреть и старые, хорошо известные зрителю постановки.
Как рассказали в городских билетных кассах, уже наблюдается ажиотаж. "Несмотря на трудное материальное положение, люди в театр ходить не перестали. Много пенсионеров, студентов, которые раскупают билеты подешевле, зато на многие спектакли. Дорогие билеты расходятся обычно ближе к спектаклю, но, например, в театр Горького на премьеру их активно бронируют уже сейчас", — рассказала нам театральный агент Мария Скрипач. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://www.segodnya.ua/regions/dnepr/teatralnyy-sezon-v-dnepre-premery-i-hity-748158.html
Ансамблі існують на ентузіазмі Бережуть цей дух і плекають давні козацькі традиції у підгородненському Центрі кобзарського мистецтва прості українські люди, які шанують історію, люблять свій край і народну творчість. Різні гуртки для дітей у ньому ведуть мами на волонтерських засадах — з вишивки, малювання тощо. І навіть «дефіле» нещодавно з’явилося, в якому діти 4—16 років разом з мамами і бабусями на свята демонструють стародавній і сучасний український одяг. А мистецтво кобзарства доносять людям ансамблі бандуристів: хлопчиків — «Підгороднянські козачата», дівчаток — «Зоряниці» та відомий на всю Україну колектив «Калинове гроно», заснований при місцевій музичній школі ще 1975 року Людмилою Дворніковою. Музичної школи в Підгородному вже немає зо два десятки років, діти навчатися музики змушені їздити в Дніпро. Але батьків, які мають змогу возити туди дитину, небагато. А в Центрі кобзарства можна навчитися і музики, і співу. Кобзаря, майстра на всі руки Івана Бута репресували за те, що ходив у вишитій сорочці. — Виступаємо в госпіталях, на фестивалі-конкурси їздимо тільки ті, що недалеко, де багато коштів не треба на дорогу, — каже голова громадської організації «Центр кобзарського мистецтва» Алла Ганжа-Родзянко (з родини того самого Михайла Родзянка — голови IV Державної думи Російської імперії). — У «Калиновому гроні» у нас грає донька знаменитого майстра-бандуриста Олекси Коваля — Леся Олексіївна, хоч і має багато років. Староста ансамблю — донька репресованого бандуриста Миколи Сарма-Соколовського. Грала у нас ще Ніна Харченко-Бут — племінниця репресованого Івана Бута. Їй був 91 рік, а вона з нами ще їздила виступати. Окрім гуртків і ансамблів, у Центрі є музей кобзарства і майстерня з виробництва бандур. Алла Костянтинівна каже, що музей не можна було не заснувати, адже в ансамблі грали родичі славетних майстрів-бандуристів. Експонати і спогади для музею збирали у їхніх нащадків та учнів. Інструмент робили і на війні, і в ГУЛАГу Біля будівлі Центру встановлено пам’ятний знак у вигляді бандури на честь кобзаря, художника, майстра з виготовлення бандур Івана Савовича Бута — репресованого і реабілітованого вже посмертно. Саме розповіддю про нього починає свою екскурсію музеєм Алла Костянтинівна. Показує фото 1920-х років з колективом місцевого драматичного гуртка, яким керував Іван Бут. А ще він керував капелою бандуристів, хором, виготовляв водяні млини, працював кіномеханіком — був майстром на всі руки. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/yaksho-struna-vzhe-zachepila-dushu/
Завітавши якось до читальної зали центральної міської бібліотеки міста Дніпра і запитавши «Урядовий кур’єр», з подивом дізналася, що цього року періодичних видань тут не передплачували — міська влада не надала коштів ні на газети й журнали, ні на нову літературу. Відзначила ще один прикрий факт: один читач попросив скопіювати статтю з журналу, але ксерокс не працював, як і дев’ять інших. На їх обслуговування також не було коштів. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/yak-vizhiti-biblioteci-bez-knizhok/
В Музее АТО провели необычную экскурсию
//Сегодня. - 2016. - №141. - С.8( 01.08.2016 )
Также в музее отметили, что очень довольны тем, какой интерес вызывает экспозиция у жителей и гостей города. Отметим, что на данный момент в экспозиции представлено порядка 400 экспонатов. Все они были привезены сюда непосредственно из зоны боевых действий. Кроме того, сейчас в музее ведутся работы над расширением выставки.С текстом можно ознакомиться также в отделе периодики по адресу пр.Д.Яворницкого,18 и на сайте газеты: http://www.segodnya.ua/regions/dnepr/v-muzee-boevyh-deystviy-proveli-neobychnuyu-ekskursiyu-738544.html
Степовичка ЛесяІз життя опромінених і безсмертних
// Слово Просвіти. - 2016. -№ 24. - С. 14-15( 22.07.2016 )
...Чотири артисти грають виставу-містерію. Такі різні за своєю специфікою, натурою, ментальністю, зрештою, за віком. Н. а. України Григорій Маслюк, з. а. України Віктор Гунькін, артисти Владислав Олійник та Ярослав Безкоровайний створюють висококласний акторський ансамбль, креативну команду, що дарує нам дорогоцінну дещицю думок та емоцій, якими багате це театральне дійство. Ця вистава-містерія — розгорнута метафора нашої української чорнобильської та постчорнобильської біди, де зона — вся Україна. А гуркіт потягу і стрілянина, що лунають за сценою, не дають забути про зону АТО, де гинуть наші хлопці. Як же глибоко ми всі засіли в цій постчорнобильській зоні! І не можемо полишити її, бо вона — наша батьківщина, наша доля. Не знаю, як кому, а мені зовсім не смішно. Перша дія — лише прелюдія, а головна трагедія розігрується у другій дії вистави. Вовчик таки виривається на свободу всупереч матері. І натрапляє на багатих полювальників, які полюбляють влаштовувати сафарі у Чорнобильській зоні. Не стану оповідати всього, це треба бачити. Ідіть у театр і дивіться! Зі сцени у залу густо повзуть клуби диму, не знати, що то за дим: чи то дим від багаття, на якому бабця готує чаклунське зілля для свого хворого онучка, чи то дим із пекла, де варять у казанах знедолені грішні душі, чи то весняний пар ісходить із хворої, зіпсованої радіацією Чорнобильської землі, чи то дими віків, із яких виринають язичницькі заклинання, що їх читає над помираючим Вовчиком бабця. Вона звертається до смерті й заклинаннями прагне зупинити її, щоб не підходила до хлопця й не забирала його. Серед тих димів горять яскраво запалені бабцею свічі й лунають старовинні язичницькі закляття, перемішані з молитвами і прокльонами. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр.Д.Яворницкого,18 и на сайте газеты:http://slovoprosvity.org/2016/06/16/iz-zhittya-oprominenix-i-bezsmertnix/
Андрющенко НаталияИскусство создавать театр
// 2000. - 2016. -№ 29/30. - С. С6( 21.07.2016 )
Города, где искусство пребывает на высоком уровне, а вот отсутствие таких крупных туристических потоков, как в Киеве, не дает достаточного заработка. К тому же единственный, кто в театре практически не бывает в отпуске, — это директор. Кому-то ведь нужно решать нелегкий вопрос о том, как запускать следующий сезон, который сулит быть сложнее предыдущего. Что ж, чем сложнее задача, тем интереснее пути ее решения. Руководители днепровских театров имеют целый арсенал персональных методов и ноу-хау, чтобы достичь процветания своих «империй», то бишь родных театров. Эти методы не всегда популярны. Но не стоит забывать — в сложившейся экономической ситуации необходимо поистине чудо. Чудо менеджмента.
Академический театр оперы и балета Днепропетровский академический театр оперы и балета — один из шести оперных театров в Украине, который имеет в нашем городе самый большой зал. В нем 1117 мест. А что касается ценовой политики, здесь она довольно лояльная — билеты от 30 до 200 грн. И даже в кризисные времена этому театру удалось сохранить большую численность зрителей в зале.
Александр Шароваров — директор академического театра оперы и балета — Чтобы привлечь зрителя, мы придумываем новые маркетинговые ходы, — рассказывает директор Днепропетровского академического театра оперы и балета Александр Шароваров. — Делаем масштабную рекламу, проводим экскурсии по производственной части театра, приглашаем солистов из других театров... Большое внимание уделяем нашему маленькому зрителю, ведь тот, кого привели на спектакль в детском возрасте, обязательно приходит сюда и потом. В целом посещаемость театра на протяжении последних лет — около 100 тыс. человек в год. Эта цифра может стать больше, если в нашем городе будут организованы туристические потоки, как в Киеве, Одессе и Львове. Невзирая на то что со зрителем театр работать умеет, выручки от продажи билетов недостаточно для деятельности театра, в штате которого 486 человек. Финансирование из бюджетных средств обеспечивается не в полном объеме, и, если кратко, театры сейчас стараются переходить на самоокупаемость. Нужно платить за отопление, которое выросло в цене, готовить выпуск спектаклей, тратить средства на заработную плату. По словам Александра Шароварова, в этом сезоне из собственных средств театра было доплачено сотрудникам 3 млн. 79 тыс. грн. И это только зарплаты! Второй источник дохода — аренда зала под коммерческие концерты. Это случается реже, нежели в предыдущие годы. Звезд из зарубежья уже практически не увидишь, а большинство организаторов предпочитают теперь арендовать залы дворцов культуры, которые обходятся значительно дешевле. Тем не менее театр оперы и балета в коммерческих концертах по-прежнему остается в лидерах среди других театров. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:http://www.2000.ua/v-nomere/aspekty/art/iskusstvo-sozdavat-teatr.htm
Руденко ИринаВыживай как хочешь, но спаси ребенка
// КП в Украине. - 2016. -№ 151. - С. 7( 13.07.2016 )
В уличной экспозиции музея АТО, открывшегося недавно в Днепре, появилась скульптура: маленькая девочка протягивает бойцу яблоко. На создание этого памятника вдохновила реальная история, описанная в рассказе "Дядя Ваня", вошедшем в книгу "Иловайск" украинского журналиста Евгения Положия. Прототип "дяди Вани" - боец 42-го батальона территориальной обороны Иван Погорелый - родом из Запорожья, а ныне живущий в Днепре. 36-летний успешный адвокат весной 2014-го оставил семью и ушел добровольцем в АТО. Будучи раненым под Иловайском, он чудом выжил и спас пятилетнюю малышку, уцелевшую после обстрела автомобиля, в котором погибли ее отец, мать, старшая сестра и бабушка. О том, что стал прототипом памятника, мужчина не знал и даже не догадывался. Говорит, скульптура не совсем про него, а вот то, что написано в книге, - правда. "Это наш хороший знакомый, он тебе поможет" - 27 августа 2014 года наш батальон получил задание прибыть в Иловайск и помочь добровольцам и милицейским подразделениям в зачистке города, - рассказывает Иван. - Мы летели на "вертушках", но маршрут изменился, нас высадили под Донецком, откуда к Иловайску уже выдвинулись на машинах 51-й бригады. Сутки под обстрелом колонна прорывалась к городу. 28 августа под селом Новоекатериновка нас практически разбили. Ивана ранило, а падая с машины, он получил перелом бедра. Передвигаться не мог, отполз в поле, чтобы укрыться от пуль, и стал дожидаться помощи, передав с теми, кто отходил, свои координаты. Все это время в 40-50 метрах от него ездила техника противника. При малейшей угрозе быть замеченным приходилось притворяться мертвым. Благо "помогали" окровавленная футболка и почерневшее от копоти горевших машин и земли лицо. На следующий день боец увидел, как со стороны села едут "Жигули". Белые тряпки на зеркалах заднего вида сигналили о том, что в автомобиле - мирные жители. - Стрельбу по автомобилю из посадки вблизи села открыли сразу же, - вспоминает Иван. - Я только не понял почему. Наших военнослужащих в том районе не было. Стреляли калибрами 14,5 и 7,62 мм. Я пулеметчик и знаю, что такие установки находятся на БТР. "Жигули" остановились, с переднего сиденья выпал мертвый мужчина, из задней двери выползла девчушка лет четырех-пяти, а следом за ней окровавленная женщина. Иван попытался подползти поближе к машине. В нос ударил запах бензина, и снова начали стрелять. Умирающая женщина, понимая, что в любую секунду автомобиль может взорваться от искры из-за простреленного бензобака, стала уговаривать дочку ползти к дяде. - Солнышко, это наш хороший знакомый - дядя Ваня, - говорила мама. - Он тебе поможет. Малышка послушалась, приползла к Ивану, но тут же рванулась обратно - к маме. Мужчина сгреб девочку в охапку и тут же увидел простреленную ключицу, чем смог - перевязал. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:http://kp.ua/incidents/544878-vyzhyvai-kak-khochesh-no-spasy-rebenka
На Фестивальный причал в Днепре вернулся стеклянный "Шар желаний"
//Сегодня. - 2016. - №124. - С.33( 07.07.2016 )
Шар будет светиться в темноте, а внутри у него появилось специальное отделение для записок с пожеланиями. Массивная стеклянная конструкция практически идентична той, что украшала "пирамиду" на набережной ранее. Напомним, предыдущий шар установили здесь в 2005-м, он простоял почти девять лет, однако 23 февраля 2014-го его разбил руководитель культурного центра "Русь" Валерий Белов, который заявил, что сделать это ему указал "голос свыше", дескать, только так можно было спасти город от масштабного потопа. Новый "Шар желаний" модернизировали: он будет светиться в темноте, а внутри у него появилось специальное отделение для записок с пожеланиями горожан и гостей Днепра. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://www.segodnya.ua/regions/donetsk/na-festivalnyy-prichal-v-dnepre-vernulsya-steklyannyy-shar-zhelaniy-731059.html
За цим автором - здобутки документаліста, невситимого в освоєнні матеріалу. Такі письменники дуже гостро відчувають перетікання часу. Звідси їх затятість в ловитві-фіксації його ознак і подробиць. Реанімований час Григорія Гусейнова - час із ґрунтовною доказовою базою. Тим прикметний і притягувальний. Географія авторських зацікавлень не надається до обмежень. Але є в ній дві сталих зони: центральна Україна і її південь. Степ і море. Там його витоки, звідти його розгін. Гусейнов пізній подивовує виходами за межі звичного в його доробку. Прориви спостерігалися ще в краєзнавстві. Промовистіше означилися у "Станційних пасторалях". Ця книжка засвідчила, що автору затісно у реєстраційній унормованості. Що він хоче і може шукати й знаходити нові форми подачі матеріалу. Увиразнювати, а то й міняти стилістику. Чи не звідтоді й активізувався процес саморозкріпачення, що увінчався книжками, не схожими на попередні. Остання в часі - переді мною. Її пригодницька назва "Одіссея Шкіпера та Чугайстра" /Київ, "Ярославів Вал", 2015/ налаштовує на захоплюючі придибенції. З'ясовується, це не так. Акцент винесено в підназву - окупаційний роман. Входження в його атмосферу - входження в атмосферу війни. Долання стереотипів про війну. Маємо історію про людей, втягнутих в орбіту зрушень. Людей окупованого степового міста. Але немає у цій історії ні підривання поїздів, ні розклеювання листівок, ні партизанських операцій. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: За цим автором - здобутки документаліста, невситимого в освоєнні матеріалу. Такі письменники дуже гостро відчувають перетікання часу. Звідси їх затятість в ловитві-фіксації його ознак і подробиць. Реанімований час Григорія Гусейнова - час із ґрунтовною доказовою базою. Тим прикметний і притягувальний. Географія авторських зацікавлень не надається до обмежень. Але є в ній дві сталих зони: центральна Україна і її південь. Степ і море. Там його витоки, звідти його розгін. Гусейнов пізній подивовує виходами за межі звичного в його доробку. Прориви спостерігалися ще в краєзнавстві. Промовистіше означилися у "Станційних пасторалях". Ця книжка засвідчила, що автору затісно у реєстраційній унормованості. Що він хоче і може шукати й знаходити нові форми подачі матеріалу. Увиразнювати, а то й міняти стилістику. Чи не звідтоді й активізувався процес саморозкріпачення, що увінчався книжками, не схожими на попередні. Остання в часі - переді мною. Її пригодницька назва "Одіссея Шкіпера та Чугайстра" /Київ, "Ярославів Вал", 2015/ налаштовує на захоплюючі придибенції. З'ясовується, це не так. Акцент винесено в підназву - окупаційний роман. Входження в його атмосферу - входження в атмосферу війни. Долання стереотипів про війну. Маємо історію про людей, втягнутих в орбіту зрушень. Людей окупованого степового міста. Але немає у цій історії ні підривання поїздів, ні розклеювання листівок, ні партизанських операцій. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и интернете:http://courier.at.ua/publ/svit_pro_nas/rukh_u_glib_ljudini/1-1-0-108
Логвин ДмитрийДирижер Дмитрий Логвин: "Папа рассказывал, как на него и его коллег в поезде напали бандиты...
// Факты и комментарии. - 2016. -№ 115. - С. 11( 30.06.2016 )
«Папа был влюблен в семью и работу» (фото из семейного альбома Дмитрия Логвина) — В Днепропетровске, где папа прожил всю жизнь, на днях состоялся концерт, посвященный его 70-летию, — говорит Дмитрий Логвин. — Присутствовали два мэра города, нынешний и предыдущий. Мэрия пообещала поддерживать наш оркестр. Кроме того, выделить пять ежемесячных стипендий имени Гарри Логвина для лучших учеников музыкальных школ города. Первый в Украине частный камерный оркестр мы с папой создали в 1993 году. 1 апреля состоялась первая репетиция. Время было непростое. Я тогда работал артистом Днепропетровского оперного театра. Если в зале присутствовало меньше пятнадцати человек, спектакль отменяли. Перед началом администратор пересчитывала зрителей… А у нас с первого дня начались аншлаги. За 23 года не было ни одного концерта, на котором зал не был бы переполнен. Желающих всегда так много, что люди стоят в проходах. Есть слушатели, которые за все годы не пропустили практически ни одного нашего выступления. Они даже порой просят в кассе продать им билет на «свое» место. — В чем же секрет такой популярности вашего коллектива? — Объясню. В государственных театрах был «конвейер». В месяц планировалось 26 спектаклей. Но при таком количестве о качестве не может быть и речи. Да и зритель не имеет возможности так часто ходить в театр. А мы решили давать один концерт в полтора месяца. Причем каждый раз — новая программа. И ее нам не управление культуры сбрасывает, указывая процент отечественной и зарубежной музыки. Мы сами выбираем репертуар. И предложили зрителю отличное качество. — Но до этого ведь был длинный путь? — Да. Расскажу по порядку. Папа — харьковчанин. Он закончил Харьковскую консерваторию и, будучи еще студентом, стал работать в оркестре местного оперного театра. И уже в 25 лет стал первым помощником концертмейстера оркестра. Мама — балерина. Киевлянка. Закончила Киевское хореографическое училище, приехала в Харьков работать. Познакомились они с отцом будучи артистами Харьковского оперного театра. А в 1974 году открылся Днепропетровский театр оперы и балета. И был объявлен всесоюзный конкурс на заполнение в нем всех мест — от мастеров сцены до директора. В том числе на первую скрипку оркестра. Папе было 27 лет. Он подал документы. Конкурс был большой. Для сотрудников театра ведь выделялось сразу 175 новых квартир! — Невероятно. — Участвовали в конкурсе москвичи, ленинградцы, харьковчане, одесситы… Папа выиграл. Перед ним раскрыли чемоданчик и сказали: «Выбирайте квартиру. Езжайте и смотрите. Та, что понравится, — ваша». Так мы переехали в Днепропетровск и поселились в двухкомнатной квартире в двух шагах от оперного театра. Папа стал ведущим музыкантом города. Его помнят и любят в Днепре и сегодня. Свой последний концерт он дал 24 мая — за месяц до ухода. Папа тогда уже был тяжело болен. С трудом поднялся на сцену. Но отменять концерт не захотел. Это было словно прощание с родным городом. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр.Д.Яворницкого,18 и на сайте газеты:http://fakty.ua/218873-dirizher-dmitrij-logvin-papa-rasskazyval-kak-v-poezde-artisty-otbivalis-ot-napavshih-banditov-butaforskimi-sablyami
Голота ЛюбовНе маю ворогів, крім тих, що на Донбасі і в Криму
Я – Голота. Це тавро і це – герб. Не можу бути багатою, але не плачу за тим. Гроші витрачаю всі й одразу. На книжки, на таксі, на подорож, на виставу, на хороші цукерки, доньці на наряди. Як показує досвід вкладників українських банків, складати не варто. Бог дасть день і дасть хліб. Гроші – це енергія, вона приходить і витікає. Чоловік ощадливіший, я – ні. Батько працював на руднику й одночасно вчився. Мама теж там – у три зміни. Мене віддали до баби в село Красне Софіївського району на Дніпропетровщині. Як будь-яку сільську дитину, залишали саму. Збиралася гроза. Стало темно в хаті. Я вийшла в сіни. Взялася за двері й дивилася на хмару. Вона пливла так низько, ніби от-от знесе солом'яну стріху. Страшенно гриміло. Грім вибухнув у дворі, наче вдарив одразу за дверима. Переді мною з'явився палаючий м'ячик. Поплив, зупинився навпроти. Ніби дивився на мене, а я – на нього. Раптом його потягло вбік, і він врізався в яблуню. -Половина дерева зразу відпала, на ній тут же зів'яло листя. Пересохло в роті, носі й навіть очах. Мені було 5. Це – найсильніше враження дитинства. Потім прочитала все про кульові блискавки. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_ne-mayu-vorogiv-krim-tih-scho-na-donbasi-i-v-krimu-lyubov-golota-66-rokiv-pismennicya/703386
// Голос України. - 2016. -№ 100. - С. 13( 01.06.2016 )
да при назначении субсидий касаются безрабо25 травня в центрі Дніпра з’явилися «Дороги Донбасу». Саме так називається вулична частина нового музею. Експозицію дійсно побудовано у вигляді дороги, пройшовши якою можна побачити маленьку частину тих жахів , з якими зіткнулися українські воїни на сході України. За словами організаторів, музей не випадково з’явився саме в цьому місті. Дніпропетровська область була однією з перших, хто прийняв на себе удар ворога. І в прямому, і в переносному значенні. Дніпропетровщина зробила вагомий внесок у визволення інших територій. . Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:http://www.golos.com.ua/article/269954
Гаврилова Ю.У днепропетровской Рапунцель - коса до пят!
Длина волос девушки - 175 сантиметров, и они доходят ей до пяток. Такое богатство победительница отращивала всего шесть лет.
Это не самая длинная коса в Украине, но если волосы Алены и дальше будут расти с такой скоростью, то у девушки есть все шансы в будущем стать рекордсменкой. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:http://kp.ua/dp/501948-u-dnepropetrovskoi-rapuntsel-kosa-do-piat
Майже півтори тисячі людей, яких умістив зал літнього театру парку ім. Т. Шевченка, почувалися рідними і близькими одне одному, відчували схожі емоції, разом плакали й одночасно вставали, щоб вшанувати пам’ять загиблих на фронті. Неймовірно теплою і дружньою була атмосфера на гала-концерті фестивалю авторської військової пісні у Дніпропетровську. «Давай нашу!» Ідея проведення фестивалю «Пісні, народжені в АТО» виникла у бійців 25-ї повітрянодесантної бригади. Ініціативу підтримали в Дніпропетровській облдержадміністрації і разом з обласною асоціацією об’єднань учасників АТО почали втілювати її в життя. Із 58 заявок художня рада фестивалю відібрала 20 авторських композицій для підсумкового концерту. Його учасниками і слухачами стали бійці АТО з різних підрозділів, волонтери з багатьох областей країни. За словами радника голови Дніпропетровської облдержадміністрації, теж учасника АТО Івана Начовного, на фестиваль бюджетні кошти не витрачали: все робили або безплатно, або на гроші меценатів. «Пісні, народжені в АТО» має стати не конкурсом, а святом об’єднання. Адже всі виконавці достойні винагород», — запевняє він. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:http://ukurier.gov.ua/uk/articles/voyini-spivayut-pro-najdorozhche/
Є якась загадка у стрімкому злеті письменниці. Вона майже не знала учнівського періоду й дуже швидко привернула до себе увагу чималої читацької аудиторії. Її перу належать 23 романи пригодницького, гостросюжетного жанру. Наклади її книжок сягнули рекордних. За професією - інженер, Олександра довгі роки працювала в одному з науково-дослідних інститутів Мінчормету. Однак художня література для неї стала не тільки захопленням, а й творчою програмою усього подальшого життя. Уже три роки, як пішла вона у засвіти, але її твори продовжують жити. В Олександри Петрівни є сакраментальна фраза, яка, по суті, дає ключ до розуміння її творчості: «Господь усім дає частку світла при народженні, та не всі зберегти її вміють. А хто збереже, той збагне й велику таїну перетворення душі». Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр.Д.Яворницкого,18
Бурлаков СергійОстрови одинокості
// Слово Просвіти. – 2016. -№ 16. - С. 9( 27.04.2016 )
// Українське слово. - 2016. -№ 17. - С. 11( 27.04.2016 )
У наш час майстри петриківсько го розпису творять на різноманітних матеріалах — спеціальною щіточкою «кошачкою» (пензликом із котячої шерсти), рогозинкою, пальцями. Відтак чарівні птахи у плетиві рослинного орнаменту, диво-квіти тішать поціновувачів цього мистецтва на мальовках на папері, картинах на полотні, хустках, мальованих рушниках, дерев'яних ужиткових виробах та меблях, скринях, порцеляні. Для розпису на папері використовують яєчну темперу, на дереві - здебільшого підлаковий розпис олійними фарбами, в настінному розписі гуаш. Кожен такий твір особливий, адже його автор має почерк, який не по-вторити. Уся ця унікальна краса представлена на виставці «Петриківський рушник». До того ж, серед експонатів особливу увагу привертає інсталяція художниці з Петриківки Галини Назаренко «Мамай - український Будда», що виконана з 7000 гільз, привезених із зони АТО. Тут спостерігається цікава паралель між інсталяцією та зображеннями Мамая на картинах майстрів петриківського розпису. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18
Каждая работа Виктора Родионова - это часы кропотливой работы. Ведь если нитка ложится не так, как того требует эскиз, приходится все распускать. Раньше художник сам ткал нити из шерсти овец - благо родственники постоянно ею снабжали. Сейчас все чаще прибегает к искусственной нити, а к ней нужно еще приспособиться: она, бывает, тянется и начинает портить весь рисунок.
- С гобеленом комфортнее, чем с картиной, - поясняет Виктор Алексеевич. - Ведь сам материал для него - шерстяная нить, теплый, домашний и отлично вписывается в интерьер. Недаром раньше владельцы замков "согревали" холодные каменные стены именно гобеленами.
Ныне владельцы современных замков утепляются по-другому, а гобеленами интересуются только настоящие ценители. И, тем не менее, лет сорок назад Виктор Алексеевич вместе с женой решили заняться этим старинным творчеством. Супругам очень хотелось иметь дело, которое объединяло бы семью. Так Родионовы купили ткацкий станок и переоборудовали под мастерскую одну из комнат в квартире. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр.Д.Яворницкого,18 и на сайте газеты:http://kp.ua/dp/537303-teplye-kartyny-sohrevauischye-starynnye-zamky
Жукова А.Арт-квартал
// Сегодня. - 2016. -№ 51. - С. 24( 18.04.2016 )
В апреле Кварталу искусств исполнится два года. Часть Набережной, от ресторана «Поплавок» до «Паруса», облагородили активисты. Теперь место, где много лет царила разруха и собирались наркоманы, стало модным арт-объектом. Здесь проходят городские мероприятия, благотворительные ярмарки, собирается творческая молодежь. Под открытым небом есть библиотека, где можно взять и оставить книги. Необычные клумбы с оптическими иллюзиями удивляют прохожих. Проект реализуется с помощью волонтеров и горожан. Сейчас здесь — более 20 арт-объектов. Молодежь назначает встречи возле жирафа из проволоки и граффити Эйнштейна, а цветные деревья стали визитной карточкой города. Даже мусорные урны тут — произведения искусства! Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр.Д.Яворницкого,18
Диденко НинаВ парике секрет успеха: раз - и ты Эдита Пьеха!
// КП в Украине. - 2016. -№ 76. - С. 9( 08.04.2016 )
Для зрителя театр начинается с гардероба, для артиста – с гримерки. Здесь актер не только внутренне, но и внешне становится другим человеком. Парик в этом деле – вещь первой необходимости. Накладные прически в Днепропетровском оперном театре занимают особенное место: их за 42-летнюю историю театра накопилось больше тысячи. Накануне Международного дня театра Гример-пастижер Ася Демишева провела экскурсию "КП" в Украине" там, где никогда не ступала нога зрителя. – Когда речь заходит о париках, многие первым делом вспоминают объявления на остановках: "Купим натуральные волосы", – улыбается гример, – Но пастижеры, то есть специалисты по работе с волосами и изготовлению париков, таких объявлений не дают. К нам волосы попадают из специальных парикмахерских, где проданные шевелюры обрабатывают и готовят к превращению в парик. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:http://kp.ua/life/533869-v-paryke-sekret-uspekha-raz-y-ty-edyta-pekha
Жукова АнастасияИскусство лечит
// Сегодня. - 2016. -№ 66. - С. 24( 08.04.2016 )
Выставка состоит из работ, которые рисовали бойцы, участвовавшие в конфликте на Донбассе и проходившие реабилитацию в госпиталях. Живописи бойцов в течение года обучали художники «БОГ И ЛЮБОВЬ НЕ ДАДУТ НИКОГДА ОТЧАЯТЬСЯ» Выставка — итог творческих размышлений бойцов. «На фронте я понял, что самое важное в жизни человека — Бог и любовь, это то, что не даст нам отчаиваться. И своими работами я хотел показать, что никогда нельзя отчаиваться», — говорит боец Евгений Антонов. ЯРКИЕ КРАСКИ, КОТОРЫЕ ЛЕЧАТ ДУШУ БОЙЦОВ В картинах бойцов очень много нежности и никакой войны. Цветы, пейзажи, море, животные — все это помогает отойти от пережитого. «Хирурги лечат тело, а искусство — душу. Через цвета ребята получают психологическую разрядку, они погружаются в творчество и забывают о боли», — говорит председатель союза дизайнеров Украины Анатолий Менькив. РИСОВАЛ ЗАЙЦЕВ В БОЛЬНИЦЕ МЕЧНИКОВА Боец Сергей начал рисовать еще в больнице Мечникова. Он говорит, что искусство помогает ему отвлечься от послеоперационной боли. «Сначала работал с красками, пробовал разные техники, но потом понравилось рисовать карандашом. У меня есть работы на разные темы, но больше всего нравится изображать животных, особенно зайцев», — говорит Сергей. Посетители выставки остаются под впечатлением того, как люди, прошедшие сквозь суровые испытания, находят в себе силы сохранить свет в душе. «Мы когда с внуком шли на выставку, ожидали увидеть работы на военную тематику, а попали на настоящий островок добра. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18
Самченко ВалентинаПетриківка з Мамаєм із гільз
// Україна молода. - 2016. -№ 42. - С. 13( 05.04.2016 )
Тут представлено і мальовки на папері, рушники та хустки, картини на полотні, дерев’яні тарелі та скрині, порцеляна з петриківським розписом. На відкритті поміж мальованими квітами і птахами чарівно дефілювали в одязі «Синій льон» iз вишивками за мотивами петриківського розпису представники різних країн, зокрема Португалії, Бельгії, Молдови, Грузії. Моделлю була, скажімо, дружина першого секретаря посольства Індонезії в Україні. Із-поміж представлених робіт вирізняється металевий Мамай, змайстрований iз 7000 гільз із зони АТО. Авторка Галина Назаренко — родом iз Петриківки — назвала своє панно «Мамай-український Будда». Приблизно два роки тому познайомилася жінка з дніпропетровським волонтером Юрою Фоменком. Він згодом пішов на війну і попросив прислати йому Мамая — картину iз зображенням козака Мамая, який вважається символом українського народу. Картина «Мамай у маках» Галини тоді саме приїхала з фестивалю мистецтва з Франції, вона її й відправила. «Мамай у маках» був iз хлопцями 43-го полку під Горлівкою. І коли знайомий Галини повернувся з Донбасу, то розповів, що за дев’ять місяців, поки картина подорожувала з військовими, у полку не було жодного загиблого. Тоді майстриня і вирішила зробити Мамая з гільз. Готова робота важить 120 кілограмів. На другий поверх Хлібні її піднімали четверо чоловіків. Софія Київська — перший виставковий майданчик, де представлено унікальну роботу. До речі, серед нових робіт Галини Назаренко представлено також намальований на полотні триптих з Мамаєм, що, сидить під дубом з іконою, та петриківські пазли. Задум про роботу з гільзами виник з рік тому. Основним матеріалом забезпечили волонтери. Пані Галина каже, що, коли взяла до рук першу гільзу, зрозуміла: без благословення працювати з гільзами не зможе. Роботу продовжила лише після того, як отримала дозвіл від священика. Творила панно десь три місяці. Перепробувала різні клеї та їх комбінації, доки знайшла те, що влаштовує. Часто, трохи не через день, бігала у будівельний магазин і купувала чергові 10 баночок клею. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://www.umoloda.kiev.ua/number/2795/164/97483/
Оказалось, что бюст входил в Государственный реестр памятников местного значения УССР, а о его невнесении в Государственный реестр Украины указа не было. Только 4 апреля тогда еще министр культуры Кириленко подписал указ о том, что памятник не является культурным наследием. А значит - бюст подлежит сносу. Однако местные чиновники, предложили сделать его частью экспозиции музея "Мифы и реалии советской эпохи". Мол, развитие туристической инфраструктуры, ничего более.
Рассмотреть документ о создании музея планируют на ближайшей сессии горсовета. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр.Д.Яворницкого,18 и на сайте газеты:http://kp.ua/dp/536410-ne-snosyt-a-muzei-otkryt
Жукова А.Вдохнуть жизнь
// Сегодня. - 2016. -№ 56. - С. 25( 25.03.2016 )
Специалисты реставрационной мастерской музея им. Яворницкого ежегодно возвращают к жизни около ста различных произведений искусства: старинную мебель, иконы, картины, предметы быта. Реставраторы, а их здесь работает около десятка, должны хорошо разбираться во всех тонкостях создания этих предметов. Любая работа начинается с определения недостатков и дефектов, однако задача мастера не просто устранить проблему, а сделать это так, чтобы все в старинном предмете выглядело гармонично. Икона «Спас Нерукотворный» является произведением искусства конца XIX века. Ее декоративная отделка представляет из себя серебряный оклад и роскошную резную раму-киот, которые выполнены в народном стиле. Находившуюся в плачевном состоянии икону вернул к жизни реставратор Сергей Передери й. Этот мастер считается одним из самых лучших в Украине, в музее он работает уже более 35 лет. На его счету — стажировки в мастерских Киева, Харькова и даже Санкт-Петербургского Эрмитажа.
ПЕРСИДСКАЯ ПТИЦА УДАЧИ ИЗ ЖЕЛЕЗА Павлин из железа был отлит в Персии в конце XVIII — начале XIX веков. Работы с ним было много, ведь мастера отмечают, что ни один металл не подвержен столь сильному разрушению, как железо и его сплавы. Произведение искусства пришлось вымачивать в растворе сульфаминовой кислоты и даже помещать в специальную влажную камеру, чтобы отчистить от хлоридов, которые могли погубить статуэтку окончательно. К слову, этого павлина в музее считают счастливым — при работе над ним у реставраторов, одного за другим, свершались радостные события в жизни и решались давние проблемы.
ИКОНОСТАС ОЛОНЕЦКОГО ПОЛКОВНИКА Иконостас с изображением апостолов Петра и Павла был создан в 1839 году полковником Павлом Гогиновым, командиром Олонецкого полка, для проведения церковных служб во время походов. Когда триптих попал в руки реставраторов, киот — особый шкафчик — был сильно поврежден. Однако мастерам удалось восстановить реликвию практически в первозданном виде.
САМАЯ ТРУДОЕМКАЯ РЕСТАВРАЦИЯ ИЗ ВСЕХ Вышитая гобеленовым швом картина под названием «Сценка на природе» некогда находилась в коллекции знаменитого архитектора Екатеринослава Александра Красносельского. Реставратор Дмитрий Коваленко полностью восстановил картину в 2003 году. Реставрация гобеленов считается одной из самых сложных и трудоемких в декоративно-прикладном искусстве, ведь на нее уходят месяцы. Кроме того, специалисту нужно знать различные техники, которыми выполняется гобелен. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр.Д.Яворницкого,18.
Дейкун ВячеславЛичные вещи и техника на воздухе
// Сегодня. - 2016. -№ 45. - С. 8( 10.03.2016 )
В Днепропетровске объявили о создании первого в Украине музея АТО. Экспозиция, посвященная событиям на востоке страны, займет два зала Исторического музея, а ее общая площадь составит 500 кв. м. Кроме того, часть выставки будет расположена под открытым небом, рядом со зданием музея: здесь посетители смогут увидеть окопы, блиндажи и военную технику — этот участок планируется отгородить от улицы символической цветочной оградой. Открытие музея АТО запланировано на конец года. Героями музея, как ожидается, станут бойцы, медики, волонтеры и другие участники этих трагических событий. «Днепропетровская область одной из первых встала на защиту родной земли на востоке Украины, — рассказывает об идее создания музея губернатор Днепропетровской области Валентин Резниченко… … К слову, организаторы приглашают присоединиться к созданию экспозиции всех неравнодушных днепропетровцев. В музее будут рады любым артефактам из зоны боевых действий, также здесь с удовольствием примут личные вещи бойцов АТО. Приносить экспонаты для будущего музея можно в Центр помощи воинам АТО и членам их семей при ОГА, который располагается по адресу: проспект Александра Поля, 1, на первом этаже здания. А всю интересующую информацию горожане могут уточнить по телефону 742-86-62. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18
Яковлева ВикторияПрощание с "совком"
// Сегодня. - 2016. -№ 43. - С. 24( 04.03.2016 )
Идея выставки возникла на волне декоммунизации. Много вещей на выставке собрано горожанами из частных коллекций .Покажут письма и анкеты арестованных, исполнят антисоветский фольклор и напугают тоталитаризмом. Конечно, старшее поколение может испытать во время просмотра экспозиции ностальгию, интересно будет и маленьким посетителям посмотреть, чем жили бабушки-дедушки. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18
Нещодавно у приміщенні гуртожитку Криворізького педагогічного університету відкрився молодіжний проект «Ватра. Простір щирого спілкування». Ідея ініціативи виникла у волонтерів «Жіноча Сотня. Кривий Ріг» та студентів-переселенців, які приїхали до міста разом з евакуйованим Донецьким національним університетом економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, ще влітку минулого року, після відвідин Львова. Тоді за ініціативи волонтерської організації «Жіноча Сотня» та за сприяння ГО «Українська Галицька Асамблея», студенти ДонНУЕТу побували на екскурсіях та з просвітницькою метою у Львові. Чи не найяскравішою подією стало відвідування пісенної зустрічі, яка так і називалась — «Ватра». Для гостей із Донецька її влаштували молоді львів’яни громадської організації «Вирій». Студенти і волонтери по приїзді до Кривого Рогу поставили собі за мету неодмінно проводити такі пісенні зустрічі. Сказано — зроблено, молодь провела три «ватри» на березі річки Саксагань. З гітарою, дримбою, добіркою роздрукованих українських пісень та справжнім козацьким кулешем... І коли дізналися про проведення конкурсу від Управління Верховного комісара у справах біженців (УВКБ ООН), розробили проект та отримали міні-грант на його реалізацію. Проект зі створення місця, де можна не тільки поспівати, але й відчути домашній затишок, навчитися корисних речей, послухати успішних людей, врешті-решт, просто спілкуватися... Полный текс смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/vatra-dlya-kryvorizkoyi-molodi
Овчаренко ЕдуардНеповторність Петриківки в роботах Олени Ярмолюк
// Слово Просвіти. - 2016. - № 8. - С. 15( 02.03.2016 )
Олена народилася у селі Петриківка на Дніпропетровщині. Своїм корінням вона пов’язана з майстрами старшого покоління. Петриківського розпису навчалася у Дитячій художній школі імені Тетяни Пати, після цього понад десять років працювала у Центрі народного мистецтва “Петриківка”. “Захопилася петриківським розписом з дитинства. Мій дядько Федір Панко був майстром народного декоративного розпису та народної декоративної графіки. Він розповідав мені цікаві історії, пов’язані з цим видом мистецтва, і я не могла ним не захопитися. Своїми роботами намагаюся нести радість людям, розвивати кращі традиції петриківського розпису. Дуже тішуся, що цю справу продовжує і моя дочка Аня”, – зізналася пані Олена. Олена Ярмолюк – людина м’яка і поетична. Напевне, саме звідси особлива співуча ліричність її кольорових орнаментальних сплетінь, дивних, вишукано-витончених творів “Весняний подих”, “Веселковий букет”, “Білим цвітом калина цвіте”. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://slovoprosvity.org/2016/02/26/nepovtornist-petrikivki-v-robotax-oleni-yarmolyuk/
Жукова АнастасияПрогулка. Пешком по счастливым местам
// Сегодня, 2016. -№ 38. - С. 24( 26.02.2016 )
Не зря ведь говорят, что самые приятные вещи в мире абсолютно бесплатные: улыбка, объятие любимого человека, хорошие слова.
Трамвайчик встреч появился в городе как рекламный, но так понравился горожанам, знакомиться в нем стало традицией. Сев на остановке на Ленина, 11, у вас есть все шансы встретить свою вторую половинку. Однажды, например, тут познакомилась пара они дают нам ощущение счастья. Скоро весна, и каждому из нас хочется исполнения желаний. Поэтому сегодня мы предлагаем пройтись по самым романтичным городским местам, которые помогут влюбленным укрепить Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18
Довгаль СергійНе в грошах щастя
// Україна молода. - 2016. -№ 20. - С. 11( 16.02.2016 )
Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. Сам Василь Пилка фінансову складову того гучного замовлення не озвучує. Все ж інше — чиста правда. «Зовнішність у короля «зручна» Василь Пилка справді зустрівся в Одесі з принцом Кувейту. «До мене звернулися з пропозицією вигравіювати портрет короля. Принц показав мені його фотографію і запитав, чи зможу я її відтворити на склі. Я відповів ствердно. Бо відразу прикинув, що зовнішність у короля «зручна» — волосся приховане під традиційним арабським головним убором — хусткою, опоясаною джгутом, бороди немає», — розповів Василь Пилка, якого мій телефонний дзвінок застав у польському місті Кракові. За зізнанням майстра, виконання гучного замовлення поки що довелося відкласти. Адже від листопада минулого року колекція його робіт під назвою «Віра» виставляється у містах Європи. З нею вже ознайомилися у Відні, Римі, Парижі, а після Кракова чекають іще Прага, Дрезден і Лондон. «Ця колекція складається з десяти картин, — розповідає Василь Пилка. — Взятися за таку тему мені запропонував меценат і фінансист з Одеси Валентин Павлов. Він сам мене знайшов. Приїхав я до нього в Одесу зі своєю роботою — портретом Тараса Шевченка з текстом його «Заповіту». Валентин Павлов викупив її відразу і запропонував узятися за духовну тематику. Мені це здалося дуже складним. Набагато простіше зобразити на склі гору Ай-Петрі чи озеро Синевир. Але відмовитися від такого сміливого задуму я не зміг. Кожна робота називається відповідно — «Ісус за життя», «Суд над Ісусом», «Несення хреста на Голгофу»... Валентин Павлов, побачивши їх, буквально загорівся: «Васю, давай прокатаємо цю виставку!». І тепер я мандрую зі своїми роботами по Європі. Невимовно пишаюся тим, що представляю насамперед не себе, а Україну». Європейські ЗМІ про колекцію українця інформують із неприхованим захопленням. Одне з австрійських видань про виставку Пилки у колишньому королівському палаці Хофбург Відня написало: «Відвідувачами виставки були шановні посли, консули та інші ВІП-персони різних країн. Значимість української творчості гідно оцінили і знавці мистецтва Європи. Що найголовніше, практично не було критики, а були тільки побажання вдосконалення. Такій країні, як Україна, є чим пишатися, зокрема майстрами різних видів творчості». Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте издания: http://www.umoloda.kiev.ua/number/2773/171/96816/
Локтев ОлегИскусство росписи, рожденное в селе
// Сегодня. - 2016. -№ 30. - С. 8-9( 01.02.2016 )
"Петриковская роспись — это и есть код нации, ведь благодаря ей до нас дошли секреты жизни, быта, характера наших предков. Разгадав ее изображения, мы можем окунуться вглубь веков нашей родины. Петриковка — это послание нам от предков. Например, на многих узорах петриковки мы можем увидеть дубовые листья и красную калину. Листья дуба символизируют мощь и крепкость украинских мужчин, их способность защищать свои земли и семьи. А калина — символ неимоверной красоты украинок, о которой написана не одна песня. Благодаря цветам, используемым при росписи (а мастера применяли только натуральные краски), мы можем видеть всю палитру красоты нашего края. Петриковку также отличает обилие элементов растительного мира. Благодаря им мы можем видеть, как щедро одарила природа наш край растениями и плодородной землей. Надо сказать, что петриковская роспись довольно демократична. Ее сюжеты не ограничиваются неодушевленными предметами, поэтому благодаря ей до нас дошли изображения разного рода ритуалов, обрядов, праздников наших предков". Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты:http://www.segodnya.ua/life/stories/kod-nacii-kak-petrikovka-iskusstvo-rospisi-rozhdennoe-v-sele-pererodilos-v-sovremennosti-691865.html
Руденко И.Памятник Петровскому в Днепропетровске уже продают?
...ряд местных СМИ в погоне за "сенсацией" тут же растиражировали новость о том, что Южный машиностроительный завод, где в свое время изготовили скульптуру, хочет ее продать. Так сказать, уберечь свою собственность от погромов. Вышло по принципу "слышали звон - да не знают, где он". Оказалось, что за объявление о продаже приняли описание художественного литья в каталоге услуг завода. Просто в качестве примера, что могут литейщики, завод привел семиметровую статую Григория Петровского.Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: ...ряд местных СМИ в погоне за "сенсацией" тут же растиражировали новость о том, что Южный машиностроительный завод, где в свое время изготовили скульптуру, хочет ее продать. Так сказать, уберечь свою собственность от погромов. Вышло по принципу "слышали звон - да не знают, где он". Оказалось, что за объявление о продаже приняли описание художественного литья в каталоге услуг завода. Просто в качестве примера, что могут литейщики, завод привел семиметровую статую Григория Петровского... Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты:http://kp.ua/dp/527878-pamiatnyk-petrovskomu-v-dnepropetrovske-uzhe-prodauit
Жукова А.Яркие достоинства
//Сегодня. - 2016. - №13 . - С.24( 22.01.2016 )
В последние годы фонд значительно пополнился работами современных мастеров Днепропетровщины.Особое место тут занимают работы мастеров петриковской росписи, которые признаны лучшими в мире. В музее часто проходят выставки, конференции, проводятся мастер-классы.
Вдохновляющий протест против аннексии крыма
Произведения Ирины Сизоненко называют альтернативой официальному соцреализму. Так, цикл «Мой Крым. Четыре времени года» — это личный протест автора против аннексии Крыма. До этого художница пять лет путешествовала по Крыму, фотографировала, рисовала, писала стихи. Мыс Ай-Тодор, парк Харакс и Черное море она называла своим личным Эдемом, от которого у нее вырас-тали крылья. Когда произошло отделение Крыма от Украины, для художницы это стало личной трагедией. Ее графические работы и авторские фото превозносят превозносят крымскую землю и вдохновляют.
Лучший мастер петриковской росписи
Работы Андрея Пикуша занимают в музее особое место. От каждого предмета, расписанного мастером петриковской росписи, веет теплом. Работы мастера выставляются и за границей. Уроженец Петриковки не только прославил имя родного села по всему миру, но он часто проводит мастер-классы для детей Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 .
Жукова А.Культпоход за вдохновением
//Сегодня. - 2016. - №8. - С.24( 15.01.2016 )
Картинная галерея «Телега» на Короленко открылась в марте 2011 года. Сегодня это центр современного искусства в Днепропетровске, где представлены работы известных украинских художников. Экспозиция постоянно расширяется и обновляется, тут проходят выставки, конкурсы и мастерклассы. Помимо сотрудничества с уже хорошо известными мастерами, галерея активно поддерживает молодых украинских художников. Культурная перифраза в духе эгоцентрической поэтики — так умные критики характеризуют работы запорожского художника Александра Короля. Но если отойти от критиков, то картина «Течь», написанная маслом в 2008 году, ярко характеризует стиль Короля. Его работы не буквальны, в них нужно долго всматриваться и размышлять. Художник любит обращаться к тематике судьбы, образам, он рассуждает о быстротечности жизни и смеется над материалистами. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 .
На Дніпропетровщині ще багато безгоспних статуй. Багато з них використовують у господарствах місцевих жителів. У нас серце крається, що одна по одній вони зникають. Тому докладаємо максимум зусиль, щоб поповнювати колекцію, — каже заступник директора Валентина Бекетова. У селі Миколаївка половецький ідол багато років служив лавкою біля двору. Колись прадід місцевого жителя Олексія Мішусти привіз раритет із курганної гряди над річкою Чаплинкою додому. Щоб кам’яній бабі, яка вже почала псуватися, надали належного вигляду і правильно зберігали, Олексій Олександрович віддав її у Дніпропетровський історичний музей. Другу половецьку статую передали колегам співробітники Петропавлівського краєзнавчого музею, бо там пам’ятник не мав відповідних умов для зберігання та експонування, на ньому почали з’являтися тріщини. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http:http://ukurier.gov.ua/uk/news/na-dnipropetrovshini-zbirayut-bezgospnih-babiv/
Руденко И.Песок, кораллы и ракушки - так "нарисовался" Пушкин.
Четырнадцать лет назад Светлана Иванченко, пролистывая журналы, увидела потрясающее фото ракушек, с которых сошла волна. Эта фотография напомнила женщине не только о родной Ялте, где она родилась и прожила до 18 лет, но и навела на мысль о готовой картине.
- Я тут же позвонила сыну, который в это время был на море, и попросила зачерпнуть ведром песок и ракушки, которые оставит после себя прибой, - рассказывает Светлана. - А затем я просила всех своих знакомых, отдыхающих на морях, привезти в качестве сувениров ракушки. Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://kp.ua/dp/521126-dnepropetrovskaia-khudozhnytsa-sozdaet-portrety-yz-pryrodnykh-materyalov
Жукова АнастасияПрогулка по Днепропетровску: в "курене" Яворницкого подавали борщ и водку в наперстке
// Сегодня, 2015. -№ 223(27.11). - С. 24( 27.11.2015 )
Переступив порог дома, вы буквально окунетесь в мир истории. В Днепропетровске неподалеку парка им. Шевченко стоит небольшой домик. Тут в 1930-х годах жил Дмитрий Яворницкий — историк, археолог, этнограф, фольклорист. Его считают наиболее значительным исследователем истории Запорожского казачества. Дом-музей работает с 1988 года, комнаты восстановлены в том же виде, какими они были при жизни хозяина. Переступив порог дома, вы буквально окунетесь в мир истории. Здесь много уникальных картин, рушников, книг. Даже хозяин, приглашая гостей, любил повторять: "Приходите в мой запорожский курень". Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://www.segodnya.ua/regions/dnepr/progulka-po-dnepropetrovsku-v-kurene-yavornickogo-podavali-borshch-i-vodku-v-naperstke-671380.html
- Целую статую нашли на кургане сотрудники Петропавловского краеведческого музея, - рассказал "КП" в Украине" заведующий отделом археологии музея Александр Старик. - Отдали нам, поскольку у них нет нужных условий для хранения и экспонирования. Можно увидеть, что в руках у статуи сосуд, предназначенный для ритуальных возлияний. Коллекция половецких баб в музее насчитывает 80 экземпляров. До 100 осталось совсем чуть-чуть. Полный текст публикации смотри отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты:http://kp.ua/dp/519413-v-dnepropetrovske-na-svalke-nashly-kamennuui-babu
Біловицька НаталіяДніпропетровська періоду Красносельського не існуватиме?
Раніше закритий для іноземців Дніпропетровськ нині відвідує дедалі більше гостей. Їх дивують розвалені будівлі навіть у центрі міста, серед яких архітектурні й історичні пам’ятки. Приїжджі часто цікавляться у місцевих: «Чому з цим нічого не роблять?» Ставили такі запитання і Юліанні Пахній та Юлії Кошмар. Тож дівчата вирішили організувати фотовиставку, щоб привернути увагу до цієї проблеми якомога більше містян. А присвятили її спадщині видатного дніпропетровського зодчого Олександра Красносельського. Полный текст публикации смотри отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18 и на сайте газеты:http://ukurier.gov.ua/uk/articles/dnipropetrovska-periodu-krasnoselskogo-ne-isnuvati/
Руденко ИринаКриворожскому гравировщику заказали стеклянній портрет короля Кувейта
// Комсомольская правда в Украине. - 2015. -№ 216(2.10). - С. 6( 02.10.2015 )
После двадцати лет работы в мартеновском цеху на "Криворожстали" Василий Пилка, выйдя на пенсию, решил заняться творчеством. Мол, нужно же оставить что-то после себя, созданное собственными руками. - Кто-то рисует, кто-то выпиливает из дерева, а я решил заняться гравировкой по стеклу, - рассказал "КП" в Украине" 56-летний мужчина. - Стекло ведь не стирается. Ну а то, что оно может разбиться, так ведь и самолеты разбиваются. Мало-помалу Василий осваивал технику гравировки и создавал миниатюры. Для "написания" своих "холстов" использует алмазные буры. Гравировку делает на стекле толщиной в один сантиметр, причем с обеих сторон. За счет этого картинка получается трехмерная и объемная. Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://kp.ua/dp/514366-kryvorozhskomu-hravyrovschyku-zakazaly-stekliannyi-portret-korolia-kuveita
Бычковская АлександраСтроит храмы из руды и возит на курорты камни
Галина Слюсар из Кривого Рога до того любит камни, что часами может рассказывать про их характер, изысканность и особую ауру. Коллеги даже называют 71-летнюю Галину Васильевну царицей камней. Уже 54 года она работает на железорудном карьере Южного горно-обогатительного комбината (ЮГОК) и за это время научилась "оживлять" руду. Несмотря на то, что рудный минерал тверже малахита, криворожанка умудрилась сделать из него подставку для мобильного, ручку и даже... храм. Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://www.segodnya.ua/life/people/zhitelnica-krivogo-roga-stroit-hramy-iz-rudy-i-vozit-na-kurorty-kamni-653566.html
Руденко ИринаДолговечные дали нарисую с помощью эмали
//Комсомольскаяправда в Украине. - 2015. - №225.- С.8( 01.10.2015 )
Вместо привычного холста – лист меди, вместо красок – жидкое стекло. Именно так "рисуются" картины при использовании уникальной техники художественной эмали. До недавних пор украинцы не имели возможности познакомиться с эмальерными шедеврами. Теперь же в Днепропетровске действует целый музей, посвященный данному направлению. Основатель музея Олег Наумов собрал здесь удивительные экземпляры со всего мира.
- В советские времена искусство эмали из-за своей дороговизны считалось непопулярным и буржуазным, - рассказывает директор музея Татьяна Ильина. – Первый опыт развития этого искусства в независимой Украине принадлежит заслуженному художнику Украины Александру Бородаю, который стал лидером горячей эмали и воспитал целую плеяду талантливых мастеров.
- Художественная эмаль требует немалых средств, нужны особые инструменты, - поясняет художник Вячеслав Апет. – Картину недостаточно просто нарисовать, ее еще нужно обжечь в специальной печи, поскольку жидкое стекло затвердевает при высоких температурах чуть ли не в тысячу градусов.
Щириця ПавлоТам, де ніколи й завжди: Любов Голота, сталкер зони світла
// Україна молода. - 2015. -№ 127(30.09). - С. 13( 30.09.2015 )
Представлено рецензію на книгу прози Л. Голоти (народилася в місті Кривий Ріг, прцювала журналістом у дніпропетровських ЗМІ) - «Там, де ніколи».. Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты:http://www.umoloda.kiev.ua/number/2714/164/95020/
...Художньому відділенню коледжу цього року виповнюється 90. Воно веде свій літопис із 1925 року, коли на базі курсів було відкрито робітфак. У 1929 році його реорганізували у художньо-педагогічний технікум, який 1974-го став Дніпропетровським художнім училищем ім. Є.Вучетича... Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты:http://ukurier.gov.ua/uk/articles/dim-de-vihovuyut-mitciv/
Довгаль СергійРогачами по руках
// Україна молода. - 2015. -№ 120 - С. 9( 15.09.2015 )
...перед цьогорічним фестивалем, до якого майстри орнаментального розпису натхненно готувалися, виникла доволі пікантна ситуація. Активісти громадської організації «Правозахисна група «СІЧ» розповсюдили гучну заяву про те, що колишній віце-Прем’єр уряду Миколи Азарова Олександр Вілкул не більше й не менше, як... украв у Дніпропетровщини бренд «Петриківка». Як нам стало відомо, клан Вілкула злочинно присвоїв собі інтелектуальні права на всесвітню нематеріальну культурну спадщину ЮНЕСКО — бренд «Петриківка», у популяризацію якого було вкладено величезну суму бюджетних грошей», — ідеться в заяві... Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://www.umoloda.kiev.ua/number/2707/219/94815/
Слабошпицький МихайлоЖінка на перехресті часів і вітрів
//День/ - 2015. -№ 164/165. - С. 23( 11.09.2015 )
...Її дебютний роман «Епізодична пам’ять» — це випалений сонцем степ, високі небеса, гарячі вітровіння і люди, побачені в яскравому сонячному освітленні (такими вони запам’яталися малій героїні) — «солярні люди», тобто сонячні. Такий степ — одна з головних дійових осіб густо заселеного сільською людністю роману. Тут є не тільки непоспішний побутопис у стилі італійського неореалізму. Тут є всі елементи «роману виховання» (дуже багато запитань про те, чому життя таке і як треба жити на світі, ставить до батьків і до себе юна героїня). Є тут і елементи «роману дороги», бо він динамічно спрямований у завтра, до людей великого міста, до всіх тих одіссей, на яку роковано героїню в її дорослі літа... Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты: http://m.day.kiev.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/zhinka-na-perehresti-chasiv-i-vitriv
Ингулецкий ГОК открыл парковую скульптуру «Танцовщица»
// Сегодня. – 2015. - №159. – С.8( 28.08.2015 )
Скульптурная композиция установленавозле каскадного фонтана Дворца культуры Ингулецкого ГОКа. Это место – одно из излюбленных для жителей Ингульца. Парковая скульптура «Танцовщица» стала ярким дополнением композиций сквера – каскадного фонтана, «Аллеи любви»и парковой скульптуры «Влюбленные». Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты:https://1kr.ua/news-22380.html
…І якщо спробувати зрозуміти логіку його невпинного творчого зростання, то переконаний, що відповіді треба шукати, хай дозволено буде так сказати, в генетичній природі його таланту, який був запрограмований на літературу факту. Ще школярем він самостійно приїхав зі своєї станції «Помішна» на «Хутір Надія», щоби побувати на цьому сакральному для української культури місці. Хлопчина походив, порозглядався, познайомився з літнім чоловіком, який колов дрова на зиму, і почав допомагати йому складати поліна. Тим чоловіком виявився Андрій Тобілевич, онук знаменитого драматурга, котрому належить заслуга відродження та збереження цієї степової оази. Таким чином зафіксуємо для себе цю першу проявлену ознаку його таланту - вона виявилася у ранньому і в якомусь надзвичайному зацікавленні людьми мистецтва. І якщо кажу про запрограмованість неабиякого письменницького таланту Гусейнова на літературу факчу, то цим хочу сказати, що реальне життя, з його безконечним та розмаїтим фактажем, було активним збудником творчої енергії. Ні, з письменницькою уявою у нього було все гаразд і при потребі він міг їй дати і давав волю, але власне його людинознавчі спроможності є настільки потужними, він настільки глибоко бачить суть речей і явищ, що у нього просто немає потреби відриватися від реалій життя - він сприймає його як багатющий матеріал, котрий потребує умілого, на високому мистецькому рівні вираження. Реальне життя реальних людей нової та новітньої української історії є для нього набагато цікавішим за життя вигадане, воно у його сприйманні породжує багато смислів, створює той тиск почуттів, що стимулює творче самовираження…
Полный текст публикации смотри отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18.
Мета циклу занять. Розвивати творчу уяву, образне мислення дітей, зорову та рухову пам'ять, фонематичний слух, чуття форми, ритму, кольору, дрібну моторику. Виховувати інтерес до народного мис¬тецтва, бажання оволодіти технікою петриківського розпису, самостійність, зосередженість, уміння досягати бажаного результату в ході реалізації творчого задуму. Ознайомлювати дітей з історією та технікою петриків¬ського розпису. Спонукати до створення власних композицій. Закріплювати навички використання прийомів петриківського розпису на різних площинних формах.
Матеріал: декорації української оселі, розписаної в петриківському стилі; різноколірна гуаш; вологі серветки; палітра; яйце в кошику, посудина; палички, пучки котячої шерсті, нитки, клей, підставки для пен¬зликів, клей ПВА; заготовки овальної форми для кожної дитини; картонні площинні зображення мобільних те¬лефонів, капелюшків, ноутбуків, сумочок, одягу, посуду тощо (їх кількість має бути більшою, ніж число дітей).
Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса
...Нам ніби якось аж ніяково зізнатися, що в окупації люди вирощували хліб, білили хати, закохувалися, справляли весілля, народжували дітей: одне слово, жили так, як і в мирний час. І війна йшла повз них мовби геть стороною, загалом не аж так упливаючи на триб їхнього життя. Подобається це комусь сьогодні чи не подобається, але здебільшого було саме так. Не всі ставали героями, і зовсім не горіла земля під ногами в окупанта. А сюжети про підпільно-партизанський масовий рух неймовірно гіперболізовані. Нині вже оприлюднені документальні дані, де все те має вигляд у тисячі разів скромніший. Не було аж ніякого масового спротиву замученої режимом, Голодомором, колгоспами і репресіями української людності. Було елементарне бажання жити, достосовуючись до нових умов. Власне окупаційний акцент “Одіссеї…” не притлумлює в ній характерних моментів “роману виховання”. Юнаки степового містечка, не обтяжені високими імперативами та якимись філософськими проблемами, живучи в скромних оселях, а то й землянках побіля скромної річки, голосно названої Дунай (ще один Дунай!), без особливого жалю оглядаються в радянське вчора — нічого неймовірного дорогого для них там не було. Як і немає нічого сьогодні, в час окупації. Хіба що дорога родина і їхня чиста, безкорислива, як це бувало лише в юності, дружба. Для них щонайголовніше на світі — те, що відбувається в їхньому колі, а все решта — геть другорядне. Як їм здається, життя після приходу німців мовби зовсім зупинилося. Не випадкова в цьому сенсі така фраза в романі: “Завтра — це лише інша назва сьогодні”...
Дніпропетровська організація була тим духовним осередком, у лоні якого закладався Народний рух України, товариство «Просвіта». І сьогодні співці степової Еллади - на передовій фронту за високі гуманістичні ідеали, за свободу і незалежність нашої держави.
Олеся ОМЕЛЬЧЕНКО ♦ * * Люблю, коли збирається на дощ
Передчуття безпечної стихії.
Страх підсвідомо таїнству радіє.
...
Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18
От уже двадцять років промайнуло, як пішов від нас у засвіти незабутній Олесіь Іончар. Осиротіла Україна... «Як не стало між нас Гончара — все одно що не стало в нас батька», — так коротко й точно визначив цю непоправну втрату для України поет Володимир Забаштанський. Його слова дуже співзвучні й моєму серцю. Мов зараз бачу добру сонячну, всепроникаючу батьківську усмішку, якою Олесь Терентійович в останні місяці свого життя осяяв і мою душу. Було це напередодні 50-річчя Великої Перемоги. Мені дуже тоді запрагло віч-на-віч побачитися з Прапороносцем і написати про його життя-подвиг. Разом зі своїм студентським побратимом, відомим літературним критиком Віталієм Ковалем і попрямували на «фазенду» в Кончу-Озерну, що біля Києва. Було це 12 квітня 1995 року... Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18
Жукова А.Ящики из под патронов несут мир
//Сегодня. - 2015.- №125.- С.8( 10.07.2015 )
До 18 июля в Днепропетровском музее украинской живописи работает необычная выставка. Художник Александр Клименко пишет иконы... на ящиках из-под патронов, привезенных из зоны боевых действий. Работы днепропетровца уже выставлялись в Германии, Польше, Бельгии, Нидерландах. А средства, вырученные от продажи икон, Александр передает на нужды раненых бойцов. "Свою первую икону я написал 17 лет назад, — рассказывает 39-летний художник. — А этот проект существует пять месяцев. Началось все с того, что мы делали благотворительную выставку икон, одну из которых купил народный депутат. Вместе с ним мы поехали вручать ее добровольческому батальону — икона должна была стать полковой. И там я заметил ящики из-под патронов. Ими просто топили печки, но крышка и дно ящика были аналогичны тому материалу, на котором я пишу иконы". Первой иконой, которую Клименко написал на ящике из-под боеприпасов, стал образ Богородицы. По словам художника, с помощью этого проекта ему хочется донести то, что даже атрибуты войны могут нести мир и добро. Затею художника поощряет и Церковь, ведь с помощью своих работ мастер дарит надежду раненым.
Грабовський С.Олесь Гончар: людина, яка змогла стати вільною
//День. 0 №120-121.- С.8( 10.07.2015 )
Письменник Олесь Гончар народився в незалежній Україні 3 квітня 1918 року. Власне, він фактично був її ровесником. Дитячі роки його припали на добу українського національного відродження, юнацтво — на час, коли те відродження стало розстріляним. Без лапок, які інколи ставлять, говорячи про це. Юність — фронт, полон, знову фронт. Йому дуже пощастило: він повернувся додому живим і не зламаним духовно, а лише привченим Системою ховати свої справжні думки, натомість говорити те, що від тебе хочуть почути. Але... Волею долі у Гончарові ще у сталінські часи просто-таки вибухнув справжній письменницький талант. Наявність такого таланту визнавали навіть найприскіпливіші критики мистецтва соцреалізму з числа емігрантів, наприклад, літературознавець Іван Кошелівець. Проте, як зауважував Кошелівець, цей талант міг проявити себе лише в описаннях якихось дрібних епізодів, особистих переживань героїв, замальовках природи чи батальних сценах. У всьому іншому Гончар був змушений чинити і писати так, як належало радянському літератору. Цю духовну й душевну роздвоєність молодого митця наочно засвідчили опубліковані вже після його смерті щоденники, як фронтові, так і доби «розвиненого соціалізму». Наодинці з собою Гончар постає як людина, що вірить у Бога (хоч і не є воцерковленим християнином), добре розуміє ницість партійних вождів, безглуздість «визвольного походу» Червоної армії і заповзятість споконвічного нищення Москвою всього українського, — а публічно веде мову про мудрість партії Леніна-Сталіна, про «визволення Європи» та про «братерську місію великого російського народу». Утім, якби Олесь Гончар лише продукував друковану брехню, хоч і талановиту, будучи чесним тільки із самим собою, він нічим не відрізнявся би від десятків певного ґатунку членів Спілки письменників УРСР, чиї прізвища сьогодні цікаві хіба що дослідникам механізмів тоталітарної пропаганди. Ні, він ніколи не вписувався повністю у Систему; власне, сам факт ведення ним фронтових щоденників — це вже акт неабиякої мужності, бо йшлося про пряме порушення сталінського наказу: жодних особистих записів на передовій! інакше — воєнний трибунал! І в романі «Прапороносці», що здобув Сталінські премії, не все так просто: зображені у його епізодах там 2-й і 3-й Українські фронти — не лише за назвою українські. За Гончаром, українці — це сильні й мужні люди, чий потенціал далеко не обмежується співом тужливих пісень; українці вміють не тільки воювати, а й перемагати. Це нація, здатна бути нацією самовідданих лицарів, стверджував письменник, і в цьому сходився зі, здавалося б, непримиренними своїми ідеологічними опонентами — Донцовим чи Маланюком... Загалом, «Прапороносці» — за всіх своїх літературних й ідеологічних недоліків, очевидних з дистанції років, залишаються одним із небагатьох романів тодішнього часу, в яких діють живі люди, а не ходульні схеми, де в художньому сенсі професійно й переконливо виписані (це відзначав щойно згаданий «український буржуазний націоналіст» Іван Кошелівець одразу після появи роману) певні ситуації, так би мовити, міні-новели в романному тексті. Полный текст смотри на сайте газеты: http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/oles-gonchar-lyudyna-yaka-zmogla-staty-vilnoyu, а также в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18
Специальная комиссия по декоммунизации Днепропетровска будет создана лишь 27 мая. Зато рабочая группа комиссии городского совета по наименованию и переименованию составила предварительный список из 76 улиц, которым придется расстаться с бывшим названием.
- Один из первых в списке - Дзержинский. В Днепропетровске в его честь названы улица и площадь. За ним Ленин (улица и сквер), Киров, Калинин, Свердлов, Косиор и Постышев, - рассказывает председатель рабочей группы, историк Максим Кавун.
Историки выступают за возвращение старых названий. К примеру, площади Жовтневой вернуть название Соборной, а улице Ленина - Воскресенская. Горожане тоже подключились к мозговому штурму. Предлагают дать названия без привязки к историческим событиям и личностям - Абрикосовая, Тенистая. Или увековечить ФК "Днепр" и его игроков, Коломойского и его батальоны или же отдать дань патриотической тематике - Вышиванковская, Петриковская, улица Трезубца.
Непонятно пока, куда девать всю "неугодную символику", которая украшает здания - звезды, серпы с молотами, аббревиатуру СССР.
- Хотелось бы сохранить хоть по одному экземпляру - отправить в Исторический музей, например, - говорит Максим Кавун.
Директор Днепропетровского национального исторического музея им. Яворницкого Надежда Капустина говорит, что каждый экземпляр рассмотрят на предмет историко-культурной ценности.
В Днепропетровске немало мест,торые народная молва наделяет способностью их исполнять. Одни помогают найти вторую половинку, другие — состояться долгожданной встрече, а фонтан возле театра оперы и балета — вдохновляет и помогает прославиться. Уже никто и не вспомнит, что сам фонтан некоторое время был забыт, но любовь людей помогла ему возродиться. Забыта была и скульптурная композиция «Юность Днепра», которая снова стоит на почетном месте и соединяет сердца. Сегодня мы предлагаем пройтись по волшебным местам, загадать желания, чтобы хотя бы одно обязательно сбылось! Полный текст смотрив отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18
Гаврилова Ю.В Днепропетровске покажут 200-летний щит из крокодила
Необычную историческую ценность можно будет увидеть в Доме-музее академика Дмитрия Яворницкого в Днепропетровске. На выставке "Збирач старовини" 200 самых разных этнографических экспонатов, особый интерес представляет старинный щит из крокодильей кожи. Таким приспособлением пользовались более двухсот лет назад аборигены Океании. Трофей из очередной экспедиции привез путешественник и этнограф Николай Миклухо-Маклай, который был хорошо знаком с Яворницким. Полный текст смотри на сайте газеты:http://kp.ua/dp/498434-v-dnepropetrovske-pokazhut-200-letnyi-schyt-yz-krokodyla , а также в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18
Днепропетровская формация …И друг мой грузовик была уникальным явлением для украинской музыки 2000-х: минимум спецэффектов (на сцене только вокалист, бас-гитарист, барабанщик) и максимум драйва, пишет Анна Давыдова в №14 издания от 10 апреля 2015 года. Просуществовав 15 лет, «грузовики» окончательно распались в 2012-м, и вот уже больше года у бывшего лидера команды Антона Слепакова новый проект – Вагоновожатые, созданный при участии гитариста Валентина Панюты (экс-Lюк) и Стаса Иващенко, барабанщика донецкой группы DOK. Хотя состав всё так же лаконичен, звучание изменилось кардинально: вместо бескомпромиссного гаражного саунда – жёсткая электроника с живыми барабанами. Слепаков уверен, что команде уже удалось избавиться от приставки «экс». Когда год назад в одном из первых интервью в новом статусе у Слепакова спрашивали, каким он видит своего слушателя, у музыканта ещё не было ответа на этот вопрос. Сейчас же картина прояснилась. «Это умный, честный, образованный человек. Интересующийся современным искусством — кино, живописью, всем в комплексе. Я таких людей часто встречал на Гогольфесте, и на Docudays UA, на каких-то таких мероприятиях. И теперь эта публика - этот абстрактный слушатель, который, оказывается, совсем не абстрактный, а настоящий, - приходит на наши концерты. И мы очень счастливы, что, зачастую будучи постарше, чем наша аудитория, мы с ними говорим на одном языке: получается делать музыку, актуальную для молодёжи, но при этом и для наших сверстников тоже», - говорит Слепаков, с которым мы встретились накануне большого сольного концерта Вагоновожатых в киевском клубе Sentrum11 апреля. - Сейчас большой интерес к украинской музыке: у наших музыкантов явно стало больше концертов, но при этом выступления Вагоновожатых — явление не так чтобы очень частое… - Мы – молодая группа, как иронично себя называем, нам только год. Хотя на самом деле выступлений достаточно, просто в Киеве, мне кажется, частить не нужно. Нам удобен такой вариант — пару раз в год сыграть большие сольные концерты и на них представить то, чем мы занимались всё это время. В конце прошлого года мы столкнулись с виджеями из группировки Tenpoint. Мы ещё осенью на Гогольфесте обратили внимание на их работу с ДахойБрахой, потом попали на концерт Dakh Daughters, потом на оперу Кориолан. И когда Tenpoint предложили сделать видеоряд для нашего концерта, мы вскричали «Ура!», потому что они действительно профессионалы и одни из немногих в Украине, кто этим занимается. В демонстрационной версии у нас получилось поработать с ними на открытии фестиваля Docudays UA. Как ребята сказали, что-то у них получилось, что-то нет. Они учли ошибки и готовы продолжить уже на сольном концерте. - Обсуждаемая тема последнего времени – инициатива Минкульта о 75%-м квотировании украинской музыки в эфире радиостанций. Как вы к ней относитесь? - К сожалению, думаю, это мало что даст положительного. Радиостанции будут выискивать самые разнообразные лазейки — запихивать украинскую музыку в глубокую ночь и т. д. Но мне сложно судить, я не являюсь слушателем радиостанций - привык слушать музыку из других источников. Но всё равно как-то это принудительно, что ли… Вот мы недавно играли во Львове – самом что ни на есть проукраинском городе, - и несколько раз пользовались услугами такси. Так вот водители там слушают российский шансон. И это никак не сотрешь с подкорки у людей — никаким квотированием, ничем. Я другим возмущаюсь: почему исполнители конъюнктурного плана не создали украинский шансон?! (Смеётся.) Чтобы заполнить этот сегмент. Не знаю, как в Киеве, но ещё до недавнего времени в Днепропетровске были афиши группы Бутырка, которая раз в сезон собирала аншлаг. Почему нет украинских исполнителей подобного толка, которые, я уверен, могли бы с присущим украинцам юмором - не так серьёзно, как Бутырка, - работать с этой аудиторией? - Есть спрос – нет предложения? - Может, и так. Вообще разговор о качестве и своеобразии украинской музыки очень долгий… Приведу ещё один пример из Львова: мне довелось побывать в легендарном местном заведении Криївка, где, насколько я помню, играет исключительно музыка украинских рок-групп. Вот я был там один или два раза и честно скажу: через 35 минут устал. Если трактовать формалистски, буквально, то можно сказать, что я не люблю украинскую музыку, хотя сам являюсь украинским музыкантом. Но да - меня всё это напрягло. Все группы – они существуют в каком-то одном поле, одном жанре, это какой-то мейнстрим со смешными текстами про украинский быт, про поросят, про сало. И если это, получается, украинская музыка, и если её принудительно надо любить, то я тогда, чего греха таить, не являюсь патриотом украинской музыки - ну, если эта музыка будет такой. Другой полюс – тот, о котором многие говорят: «О, вот новая волна украинской музыки!». Но все эти группы звучат, как команды из Швеции, или из Дании, или даже из Северной Ирландии. Довольно качественно, и это вроде тоже украинская музыка, но, с другой стороны, её никак не отличишь от той зарубежной, что играет сейчас в кафе, где мы с вами сидим. Полный текст публикации смотри на сайте газеты: korrespondent.net/showbiz/music/3504276-y-druh-moi-paradoks-yntervui-s-frontmenom-hruppy-vahonovozhatye а также в отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18
У пасажирів дніпропетровських маршрутних автобусів та метро розпочалося принципово нове життя. Принаймні чогось подібного історія обласного центру дотепер не знала — пiсля Великодня у транспорті з’явилися плакати не рекламні, а з віршами українських поетів. А з 4 травня вірші українських поетів «оселяться» і в дніпропетровському електротранспорті. Така ідея отримала право на життя у рамках реалізації проекту «Розмовляй українською 24 години», яким переймається Дніпропетровська обласна молодіжна рада. Авторів, чиї вірші прикрасили салони міського транспорту, визначили шляхом голосування у соціальних мережах. Найбільше голосів набрали Василь Симоненко, Іван Котляревський, Ліна Костенко, Тарас Шевченко, Володимир Сосюра, Леся Українка. Творами класиків організатори акції обмежуватися не збираються. «Ми сподіваємося вийти і на молодих поетів нашого регіону, щоб популяризувати і їхні твори у транспорті», — розповів «УМ» голова Дніпропетровської обласної молодіжної ради Сергій Кривогуз.
«Пам’ять — одна з найважливіших властивостей буття, будь-якого буття: матеріального, духовного, людського... Берегти пам’ять — це наш моральний борг перед самими собою і перед нащадками. Пам’ять — наше багатство», — написав Дмитро Ліхачов. Навряд чи читав цю сентенцію російського академіка Василь Сідак з Дніпровокам’янки, що на Дніпропетровщині, якому цьогоріч 1 квітня минуло 90 років, але стверджує її усім своїм життям. Усе життя Василя Артемовича пов’язане з рідним селом, історія якого налічує понад 360 років (за дніпропетровським істориком Іваном Стороженком першу згадку про Дніпровокам’янку — тоді Кам’яний Затон — датовано 1648 роком, а ще раніше тут тривалий час існувало ранньослов’янське поселення). Тут народився у родині сільського вчителя Артема Сідака, сюди повернувся після вимушеної восьмилітньої розлуки (остарбайтерства у Німеччині і служби в Радянській Армії), тут проробив у місцевому колгоспі садівником, агрономом, головою профкому, диспетчером. Працював, ростив доньку і двох синів, будував дім на батьківській садибі, плекав власний сад і виноградник. Уже у зрілому віці з’явилось у нього захоплення, якому судилося стати справою життя. 1964 року, коли дніпровські води заповнили ложе Дніпродзержинського водосховища, і хвилі річкового прибою підмили береги, із глибинних шарів ґрунту почали з’являтися різноманітні свідоцтва старовини. До того ж із затоплених сіл, під натиском хвиль, стало прибивати до берега різні дивовижі. Явище це не могло не зацікавити сельчан, але в більшості з них інтерес швидко притупився і зник. Дивакуватий Сідак свої знахідки став приносити додому, по-дитячому тішитись і любовно зберігати. Полный текст публикации смотри на сайте газеты:
У книжці «Від колискової — до лебединої» представлено твори широкої тематичної палітри: колисанки, козацькі, про кохання, весільні, соціально-побутові й родинні, чумацькі, рекрутські, заробітчанські та бурлацькі, сирітські й удовині, жартівливі, зимові обрядові, міщанські; є два детально змальованих весільних обряди. Деякі пісні становлять місцеві варіанти загальновідомих, інші — абсолютно унікальні й можуть вважатися справжніми коштовними знахідками.
У ній вміщено не тільки слова, а й ноти; видання супроводжується диском із піснями у виконанні В. Кириленка та інтерв’ю з ним на обласному радіо. Книжка — подарункова, прекрасно оформлена, за всіма параметрами претендує на кращу в групі регіональних пісенних збірок.
На жаль, самого бандуриста, чий голос можна почути на диску, — вже немає на цьому світі. Віктор Іванович Кириленко (1930 — 1997 рр.) активно продовжував у ХХ ст. традиції кобзарів-січовиків, якими колись славилась Дніпропетровщина (Січеславщина) і які завжди формували своєрідний літопис доби, зберігаючи для прийдешніх поколінь закарбовані в музично-поетичних шедеврах думки, почуття й емоції пращурів.
Українська народна пісня завжди щедро наснажувала людей, гартувала їхній дух у часи найстрашніших випробувань, захищала і зберігала саму душу України. З дитинства Віктор чув звідусіль багато пісень і був зачарований їхньою неймовірною красою. А коли замолоду ще й освоїв гру на бандурі, то повністю присвятив себе пошукам та відродженню пісенної спадщини рідного краю. На його життєве призначення особливий вплив здійснила мати Євдокія Корніївна, котра знала силу-силенну пісень, а ще — вчитель Олексій Нирко, великий патріот, котрий замолоду зазнав сталінських таборів, проте зміг передати улюбленому учневі керування Нікопольською капелою бандуристів. Віктор Кириленко записав і озвучив понад дві сотні автентичних текстів у нотному супроводі, виступав із публічними лекціями, пропагуючи українську народну творчість.
и в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18
Кравченко АнатолийПамятник или надгробие?
// День(укр), 2015. -№ 53/54. - С. 12( 27.03.2015 )
На фоне бурных дискуссий вокруг памятников и памятных знаков, которые много лет продолжаются в украинском обществе, хочется поделиться мыслями по поводу того, какие памятники нужно (а какие — не нужно) возводить в Украинском государстве, чтобы это были монументы, превозносящие Украину, ее основателей, а не выброшенные на ветер народные деньги. Памятник Д.И.Яворницкому в Днепропетровске, на его могиле, находящейся около исторического музея, был открыт 8 ноября 1995 г. Авторы монумента известные: скульптор В.Р.Наконечный, архитектор В.И.Мирошниченко. Когда подходишь к месту, где находится могила академика Яворницкого, видишь перед собой отлитую из бронзы фигуру стилизованного украинского селянина в одежде XIX века, босую. В руках селянин держит довольно большой крест, куда-то его несет, по-видимому, на чью-то могилу. В чертах селянина просматривается лицо уважаемого академика Д.И.Яворницкого. Зрителя с первого взгляда поражает какая-то обреченность композиции — немощный, бедно одетый старец босиком несет креста. Поневоле появляется мысль — этот мужчина, после пыток в застенках ЧК (или в каких-то других застенках), перед расстрелом, несет крест на собственную могилу. Сразу возникает ряд вопросов: почему, даже сейчас, во время существования Украинского государства, так крепко закоренен стереотип, что украинец всегда (даже если он — академик!) бедный, несчастный, забитый и, конечно же, босой? Часто, рассматривая рисунки к украинским сказкам, ловишь себя на мысли — и чего это персонажи на иллюстрациях одеты в рваную, с многочисленными заплатами, старую одежду? Из текста не следует, что они бедные. Внимание! У художника срабатывает стереотип — раз персонажи украинцы — значит они бедные, и должны иметь бедную одежду. Таковы грустные реалии, такова наша жизнь, будем это считать отголосками прошлого.
Соромитько, Елена// Комсомольская правда в Украине. - 2015. - № 29(11.02). - С. 29
Для горожан организовывают свидания в библиотеке( 10.02.2015 )
Горожанам предложили найти свою вторую половинку с помощью книг.
Так называемые Speed dating, быстрые свидания – для Днепропетровска не новы. Местные активисты-заводилы уже несколько раз проводили нечто подобное. Суть проста – участников разбивают по парам, и они общаются в течение пяти минут, а после удара гонга меняются собеседниками. Конечно же, за такое время трудно узнать человека, но сложить о нем какое-то впечатление – вполне можно.
Полный текст смотри в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18:
а также в отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18
Гаврилова ЮлияУникальные картины из "золотого" картона
// Комсомольская правда в Украине, 2015. - № 43(27.02). - С. 8( 01.02.2015 )
Андрей Пушкарев занимается вытынанками уже 35 лет. Фото: Личная страничка Андрея Пушкарева в соцсетях Днепропетровский художник создал иконописный триптих. Работы Андрея Пушкарева хорошо известны на родине и за границей - в Польше, Литве, Беларуси. Известность ему принесли сюжеты, искусно вырезанные из бумаги, так называемые вытынанки. На создание нового триптиха "Укроп" художника вдохновили последние события в стране. - Своим картинам, напоминающим с виду старинные иконы, Пушкарев и названия дал соответствующие. Так, первая робота - "Україна. Пробудження". Автор считает, что только сейчас, после 23 лет независимости, начинается возрождение Украины. Полный текст смотри на сайте газеты: http://kp.ua/life/492370-unykalnye-kartyny-yz-zolotoho-kartona
и в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18
В Днепропетровске немало мест,торые народная молва наделяет способностью их исполнять. Одни помогают найти вторую половинку, другие — состояться долгожданной встрече, а фонтан возле театра оперы и балета — вдохновляет и помогает прославиться. Уже никто и не вспомнит, что сам фонтан некоторое время был забыт, но любовь людей помогла ему возродиться. Забыта была и скульптурная
Необычную историческую ценность можно будет увидеть в Доме-музее академика Дмитрия Яворницкого в Днепропетровске. На выставке "Збирач старовини" 200 самых разных этнографических экспонатов, особый интерес представляет старинный щит из крокодильей кожи. Таким приспособлением пользовались более двухсот лет назад аборигены Океании. Трофей из очередной экспедиции привез путешественник и этнограф Николай Миклухо-Маклай, который был хорошо знаком с Яворницким.
У книжці «Від колискової — до лебединої» представлено твори широкої тематичної палітри: колисанки, козацькі, про кохання, весільні, соціально-побутові й родинні, чумацькі, рекрутські, заробітчанські та бурлацькі, сирітські й удовині, жартівливі, зимові обрядові, міщанські; є два детально змальованих весільних обряди. Деякі пісні становлять місцеві варіанти загальновідомих, інші — абсолютно унікальні й можуть вважатися справжніми коштовними знахідками.
У ній вміщено не тільки слова, а й ноти; видання супроводжується диском із піснями у виконанні В. Кириленка та інтерв’ю з ним на обласному радіо. Книжка — подарункова, прекрасно оформлена, за всіма параметрами претендує на кращу в групі регіональних пісенних збірок.
На жаль, самого бандуриста, чий голос можна почути на диску, — вже немає на цьому світі. Віктор Іванович Кириленко (1930 — 1997 рр.) активно продовжував у ХХ ст. традиції кобзарів-січовиків, якими колись славилась Дніпропетровщина (Січеславщина) і які завжди формували своєрідний літопис доби, зберігаючи для прийдешніх поколінь закарбовані в музично-поетичних шедеврах думки, почуття й емоції пращурів.
Українська народна пісня завжди щедро наснажувала людей, гартувала їхній дух у часи найстрашніших випробувань, захищала і зберігала саму душу України. З дитинства Віктор чув звідусіль багато пісень і був зачарований їхньою неймовірною красою. А коли замолоду ще й освоїв гру на бандурі, то повністю присвятив себе пошукам та відродженню пісенної спадщини рідного краю. На його життєве призначення особливий вплив здійснила мати Євдокія Корніївна, котра знала силу-силенну пісень, а ще — вчитель Олексій Нирко, великий патріот, котрий замолоду зазнав сталінських таборів, проте зміг передати улюбленому учневі керування Нікопольською капелою бандуристів. Віктор Кириленко записав і озвучив понад дві сотні автентичних текстів у нотному супроводі, виступав із публічними лекціями, пропагуючи українську народну творчість.
На фоне бурных дискуссий вокруг памятников и памятных знаков, которые много лет продолжаются в украинском обществе, хочется поделиться мыслями по поводу того, какие памятники нужно (а какие — не нужно) возводить в Украинском государстве, чтобы это были монументы, превозносящие Украину, ее основателей, а не выброшенные на ветер народные деньги.
Андрей Пушкарев занимается вытынанками уже 35 лет. Фото: Личная страничка Андрея Пушкарева в соцсетях