| |
 уховна
скарбниця краю” – так називають сьогодні одну із найстаріших
бібліотек України – Дніпропетровську
обласну наукову бібліотеку.
Яскравою і незабутньою сторінкою історії культури нашого краю
стало відкриття в Катеринославі 9(22)
травня 1834 року в будинку Дворянських зборів
Губернської публічної бібліотеки. Поштовхом до її відкриття став
циркуляр МВС Росії “О заведениях в губерниях публичных
библиотек для чтения”, розісланий у 1830
році в усі губернії.
Поява публічної бібліотеки в Катеринославі стала одним з перших
культурних надбань молодого провінційного міста, яке на той час
не мало ще ні своєї газети, ні книжкового магазину, не кажучи
вже про постійний театр чи наукове товариство. З відкриттям бібліотеки
найбільш прогресивні діячі краю покладали свої надії на те, що
в м.Катеринославі, де освічених було менше третини населення,
з часом з’явиться “сословие ученых, авторы знаменитые
славою, собственные превосходные сочинения, публичные великолепные
здания, в коих будет процветать просвещение”. Ці
слова прозвучали в промові одного з перших бібліотекарів Герценвіца.
На день відкриття у фонді бібліотеки налічувалося близько 200
книг і газет. Існувала бібліотека на кошти передплатників, які
платили також за всі види бібліотечних послуг: користування читальним
залом, видачу книг додому тощо. І все-таки перший просвітницький
крок був зроблений. Вдивляючись у мудру сивину минулих століть
стає зрозуміло, які дорогоцінні були ці нові паростки культури,
знань. То ж вони зростили майбутніх І.Манжуру, Д.І.Яворницького.
1839 рік приніс
тяжкі втрати: в будинку Дворянських зборів сталася пожежа, фонд
бібліотеки згорів, і лише 8 травня
1843 р, бібліотека відновила свою роботу (Екатеринославские
губернские ведомости, 1843, №19).
Наляканий буржуазними революціями 1848
року в Західній Європі, уряд посилив утиски друку,
науки і культури. Жертвою жандармських пересторог стала і Катеринославська
губернська публічна бібліотека. За багатьма читачами був встановлений
нагляд. У 1851 році за
розпорядженням губернатора вона була закрита. Так Катеринославську
публічну бібліотеку спіткала сумна доля більшості бібліотек Росії,
які закрились в очікуванні кращих часів.
Невідомо, як би ще довго губернська бібліотека знаходилась би
в такому стані, якби не прогресивні представники місцевої інтелігенції,
члени “товариства самовдосконалення” М.П.Баллін, В.М.Єлагін,
М.М.Стопановський та ін., котрі підняли питання
про необхідність відновлення в Катеринославі публічної бібліотеки
і, навіть, провели збір коштів. Однак, після виходу в світ викривального
роману В.Єлагіна “Відкупна справа”,
товариство зазнало гонінь і розпалось, а бібліотека опинилась
під контролем губернського начальства. Спроби місцевої інтелігенції
відродити бібліотеку не мали успіху, і вона протягом майже 20
років існувала при книжковому магазині В.П.Ульмана,
який був її єдиним бібліотекарем. Книги він видавав за плату і
під заставу, аби вони не лежали мертвим вантажем у підвалі, а
потрапляли до читачів.
У дні підготовки до 100-річного ювілею Катеринослава питання про
колекцію книг губернської бібліотеки знову привернуло увагу громадськості.
Ульман через секретаря М.М.Володимирова
передав книжкову колекцію міській Думі. Тепер вже не поодинці,
а вся катеринославська громадськість усвідомила необхідність функціонування
публічної бібліотеки. На користь бібліотеки були зібрані значні
пожертвування грішми і книгами. Відгукнулись і “пікквіки”: М.П.Баллін
поділився своїми спогадами про бібліотеку, подарував бібліотеці
книги. Донька В.М.Єлагіна, пам’ятаючи про участь батька в долі
Катеринославської публічної бібліотеки, звернулась до міської
управи з побажанням, щоб кошти від видання його творів “надійшли
накористь міській публічній бібліотеці”, відновлюваній Катеринославською
міською управою. Інтелігенція міста в ці передсвяткові місяці
започаткувала періодичне видання “Екатеринославский
юбилейный листок”, кошти від якого також були передані
бібліотеці.
 ідкриття відродженої
бібліотеки відбулося в листопаді
1889 року: вона одержала офіційний статус міської
громадської бібліотеки, який ствердив її роль і призначення як
головного книгосховища літератури про край, відновив колегіальність
управління бібліотекою, визначив права і обов’язки бібліотекарів,
як службовців державної установи.
Згідно
Статуту, справами бібліотеки керувала Рада, склад якої затверджувався
на засіданні міської Думи. Першим головою Ради бібліотеки був
Г.Залюбовський, а бібліотекарі - А.С.Акінфієва,
В.С.Ващинська. З початку заснування
бібліотеки користування нею було платне: перегляд літератури в
читальному залі - безкоштовний, видача літератури додому - за
платним абонементом. Причому, плата за абонемент для різних верств
населення - диференційована. Серед документальних знахідок з історії
бібліотеки - щорічні звіти губернатора міністрові внутрішніх справ,
де систематично відображався стан публічної бібліотеки. Завдяки
звітам збереглися імена бібліотекарів за ці роки: відомо, що
в 1901 - 1908 рр. завідувала бібліотекою С.В.Єгорова,
талановитий педагог і просвітитель, її помічниці - Є.І.Пчолкіна,
У.І.Дикарєва /в 1908 році стала зав. бібліотекою/,
А.П.Мордовська, М.К.Рубаниста, К.С.Голубовська.
 |
 |
|
За 20 років відродження /І894 -
1914 рр./ фонд бібліотеки збільшився на 30 тис.
томів, а кількість відвідувань зросла до 51,4 тис. чоловік. В
кінці ХІХ - на початку XX століття почався процес демократизації
діяльності бібліотеки, пов’язаний з наростанням революційної ситуації
в країні і прагненням до покращення бібліотечного обслуговування
населення, відміну правил, які ускладнювали діяльність публічних
бібліотек.
В
1902 році бібліотеці було передано приміщення,
яке будувалось для комерційного банку /вул. Московська,3/. Таким
чином, бібліотека вперше в своїй історії отримала своє власне
приміщення. Це, звичайно, мало свої позитивні наслідки. В
1908 році при бібліотеці відкривається безплатна
читальня, що надаломожливість малозабезпеченим жителям Катеринослава
користуватись багатством бібліотеки. В
1905 році радикально настроєна Рада бібліотеки
дала розпорядження пустити в обіг усі книги, які були вилучені
з фонду за розпорядженням цензури.
Напередодні Жовтневих подій 1917
року Катеринославська публічна бібліотека входить
в число найбільших бібліотек Росії. Вона була восьмою за кількостю
фонду, третьою - за числом відвідувань і четвертою - за кількістю
книговидач. В перші роки після встановлення Радянської влади швидко
зростав фонд бібліотеки, який поновлювався націоналізованими книжковими
багатствами. Гострою стала проблема розширення площ.
В
1925 році бібліотека одержала нове приміщення,
яке знаходилось на розі вул.Дзержинського і пр.К.Маркса, що, звичайно,
мало позитивний вплив на якість обслуговування читачів. Значну
роль у становленні бібліотеки як культурно-просвітницької установи
відіграли директор бібліотеки В.А.Дикарєв,
заступники директора Стебельський і Прокоф’єва.
В 30-ті роки в бібліотеку приходять працювати Л.М.Туманова,
Панькова, Старишко, які назавжди пов’язали свою
долю з бібліотекою. У зв’язку з ліквідацією на початку 30-х років
округів і утворенням областей, в 1934 році Дніпропетровська центральна
міська бібліотека стає обласною. Це значно збільшило обсяг організаційно-методичної
роботи. В підпорядкуванні бібліотеки опинилась мережа бібліотек
60-ти районів області. Подальший розвиток бібліотеки перервала
війна. Приміщення бібліотеки було зруйноване в результаті пожежі,
загинуло більше 650 тисяч книг і близько 300 підшивок періодичних
видань. Таким чином, весь фонд обласної бібліотеки був втрачений.
 |
 |
 Зразу
ж після визволення Дніпропетровська бібліотечні працівники провели
величезну роботу по його відновленню. За короткий строк було зібрано
десь біля 10 тис. книг, газет та журналів і впорядковано виділене
приміщення по вул. Ворошилова, 9. 7
листопада 1943 року бібліотека відкрила свої двері
для читачів. Значна кількість літератури була отримана із Держфонду
та його філіалу в Іркутську. Вже на
І січня 1945 року книжковий фонд бібліотеки становив
30 895 примірників. Бібліотека відроджувалась. Однак багато що
з її книжкових багатств було втрачено назавжди. Не повернулися
в рідну бібліотеку її співробітники, які загинули на фронтах Великої
Вітчизняної війни - Матух, Хуторний, Магидін.
В
кінці 50-х років фонд бібліотеки складав близько
400 тисяч примірників, що вимагало значного розширення книгосховища.
 У
1958 році бібліотека переїжджає у нове преміщення
по вул.Савченка,10 /тоді Кооперативна/. Приблизно в ці роки в
бібліотеку приходить нове покоління бібліотекарів.: О.Рєзіна,
О.Рибіна, Г.Олешковська, трохи пізніше Л.Гурай,
Н.Рябова, Л.Горпиняк. Деякі з них працюють в бібліотеці
і зараз. Період 60-70 років
відзначився значною активізацією діяльності бібліотеки. В цей
час /в1959 та 1974 роках/
були прийняті постанови, щодо стану та заходів поліпшення бібліотечної
справи в країні, які поставили перед обласними бібліотеками нові,
відповідальні завдання.
Протягом 1959-1974 рр. повністю
завершується формування структури типової обласної бібліотеки,
затвердженої новим Статутом. Відкриваються нові спеціалізовані
відділи: обслуговування спеціалістів сільського господарства,
відділ літератури з питань мистецтв, сектор краєзнавчої бібліографії.
Книжкові фонди в 1963 році
досягають свого довоєного рівня, змінюються не тільки кількісно,
але й якісно. В цей час були розроблені наукові принципи комплектування
фондів, розширився репертуар книжкових і періодичних видань. Закінчився
процес створення оптимальної структури фондів, формування єдиного
довідково-бібліографічного апарату бібліотеки.
За нових соціокультурних умов, коли обласні бібліотеки постають
як центри збереження та розвитку національної культури, регіональної
та загальнолюдської пам’яті, значно зросла роль і функції наукової
книгозбірні як соціо-комунікативної, інформаційної і просвітницької
установи. Демократичні зміни в нашому суспільстві зумовили становлення
нових пріоритетів в діяльності бібліотеки. Особистість читача,
його запити, інтереси, уподобання стали головними і визначальними
в організ ації
системи бібліотечного обслуговування. Пішло в небуття дотримання
ідеологічних догм, характерних для застійного періоду.
До послуг читачів міста і області більш як 2,7-мільйонний фонд
бібліотеки, різноманітний за своїм типово-видовим складом: книги,
брошури, періодичні видання, патентно-технічна документація, кінофотодокументи
та інше. Обласна наукова бібліотека має складну і своєрідну структуру,
яка передбачає функціонування спеціалізованих відділів. На сьогодні
в бібліотеці 14 відділів і 5 секторів, кожен з яких відповідає
за окремий напрямок і розділ роботи бібліотеки.
Прикметою часу стало відкриття в
1989 році краєзнавчого відділу, в
1990 - сектору рідкісної книги, в
1992 – відділу періодики, в
1995 – сектору комп’ютеризаціі (з
2000 — відділ автоматизації бібліотечних процесів).
Наявність самостійн их
відділів: патентно-технічної документації, літератури з питань
мистецтв, літератури іноземними мовами та ін., дозволяє забезпечити
науковий, диференційований підхід в роботі з окремими групами
читачів, робити шлях книги до читача найкоротшим.
Особлива увага останнім часом приділяється бібліотекою проблемам
комп’ютеризації бібліотечно-бібліографічних та інформаційних процесів,
впровадженню сучасних технологій індустрії інформатики.
З 1992 року бібліотека веде електронний каталог,
створила автоматизовану інформаційно-бібліотечну систему з виходом
до всесвітньої мережі Internet. Дніпропетровська обласна наукова
бібліотека – це сьогодні вже не тільки книгозбірня, але й своєрідний
електронний архів, який відкриває доступ до інформації і на традиційних
носіях, і в електронному вигляді.
Життя з кожним днем розширює коло завдань, які стоять перед бібліотекою.
Колектив наукової бібліотеки робить усе можливе для забезпечення
сучасного рівня обслуговування читачів, реалізації конституційного
права громадян України на всебічний розвиток особистості, підтримку
ідеалів вільного, відкритого і демократичного суспільства.
|
