Неймовірно, але правда

Історія бібліотек стародавнього світу

В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігаються документи, які знайомлять нас не тільки з історією нашої бібліотеки, а і з цікавими та пізнавальними історичними фактами щодо появи та розвитку бібліотечної справи у державах стародавніх цивілізацій.
Серед архівного матеріалу знаходяться рукописи колишнього головного бібліотекаря з науково-дослідної роботи Т.Г.ШЕКШУЄВОЇ, які містять записи щодо вивчення стародавньої історії. Саме з цих невеличких нотаток можна почерпнути інформацію про перші бібліотеки древнього Єгипту.
У бібліотечних архівних рукописах описуються згадки про давньоєгипетську богиню Сєшат - покровительку письма та бібліотек, спогади про книгосховище Рамсеса ІІ і ще деякі цікаві історичні події.

Дуже детально про стародавні часи та появу перших бібліотек пише О.Глухов у книзі «Из глубины веков».
«З найдавніших часів до книг в Єгипті ставилися з великою повагою, їх називали навіть «бальзамом для людської душі», а в одному заповіті батько, звертаючись до сина, повчає: «Зверни своє серце до книг. Право немає нічого вище книг».
Своє письмо єгиптяни вважали «письмом слова бога». Бог місяця та мудрості Тот вважався покровителем писарів, знань і письма. Крім Тота, існувала ще богиня письма - Сєшат, вона ж – покровителька бібліотек. А їх при храмах і палацах було досить багато, часом бібліотека містилася в одній будівлі з архівом.

Уже тоді бібліотеки вважалися зосередженням мудрості, місцем, де можна отримати потрібні відомості.
Велике книгосховище було засновано приблизно у 1300 р. до н.е. поблизу древньої столиці Єгипту – Фів. Воно належало, як вважають історики, фараону Рамсесу ІІ. Це книгосховище примітно у багатьох відношеннях. Над входом його викарбовано напис «Аптека для душі». На розкішних дверях, що вели в приміщення, зображені бог Тот і богиня Сєшат, яка названа «великої володаркою книг»».

(Глухов, О. Из глубины веков / О. Глухов. - М.: Книга, 1971. - С.19-20.)
.

Вивчаючи рукописні матеріали з архіву ДОУНБ все більше і більше можна дізнатися цікавих фактів про бібліотеки стародавнього світу.
Т.Г.ШЕКШУЄВА, колишній головний бібліотекар з науково-дослідної роботи, у своїх записах згадує про одну з найбільших загадок Єгипту і всього світу - Олександрійську бібліотеку та самого яскравого представника олександрійської поезії, вченого, бібліографа – Каллімаха.
Сьогодні складно повірити, що люди у стародавні часи прагнули до пізнання світу, а не тільки були зайняті міжусобними війнами і відвоюванням один у одного територій. Олександрійська бібліотека зайвий раз підтверджує, що навіть в такому далекому минулому люди тягнулися до знань. Всі хто бажав, могли відвідати її і почитати будь-яку книгу, пройшовши перед цим обряд очищення. Влада сприяли тому, щоб у бібліотеку в Олександрії приходило якомога більше інформації. До Олександрії з'їжджалися мислителі та вчені з багатьох країн. Вчені стверджують, що всі книги, знайдені у прибуваючих судах, відправлялися у бібліотеку. Там вони переписувались і копії відправлялися власникам.
Олександрійська бібліотека дала світу багатьох великих вчених - Аристарха Самоського, Ератосфена, Зенодота, Фекріта, Філона, Плотія, Ерата, Евкліда, Каллімаха. Ці імена відомі всьому світу донині. Тут були написані унікальні праці з геометрії, тригонометрії, астрономії, літератури, мовознавства та медицини.
У своїх рукописах Т.Г.ШЕКШУЄВА згадує давньогрецького поета та вченого Каллімаха.
Каллімах автор 800 творів по історії та граматиці, поетичних та прозових творів. Він писав трагедії, сатиричні драми, лірику, ямби, епос і елегії. Каллімах склав «Таблиці» - анотований каталог Олександрійської бібліотеки, що становив 120 книг.

Продовжуємо мандрувати сторінками архівних рукописів і вивчати історію бібліотек середньовіччя.
Марк Теренцій Варрон - римський вчений-енциклопедист і письменник I ст. до н. е. Авторитет Варрона як вченого та оригінального письменника вже за його життя був незаперечний. Саме про нього згадує у своїх записах
Т.Г. ШЕКШУЄВА. Тетяна Григорівна зазначає, що Варрон в одному зі своїх трактатів присвятив главу бібліотекам.
Теренцій Варрон - унікальний письменник, він написав близько 74 творів у 620 книгах (на жаль, майже всі вони загинули). Один з найголовніших творів Варрона - «Человеческие и божественные древности» («Antiquitates rerum humanarum et divinarum»). Його перу належать численні граматичні та історико-літературні твори ("О латинском языке", "О латинской речи", "О грамматике", "О комедиях Плавта"), "Портреты" - біографії найбільш видатних постатей, філософські твори ("Логисторики" («Logistorici») - збірник філософських трактатів на різні теми, наприклад про історію, про щастя, про божевілля та ін.).
Варрон написав трактат "О сельском хозяйстве", де питання землеробства викладені у гарній літературній формі. Нарешті, Варрону належать знамениті "Менипповы сатиры" у 150 книгах - веселий і дотепний поетичний твір. Велика роль Варрона у становленні граматики та лінгвістики. Збереглися фрагменти праць Варрона «История алфавита» («Historia litterarum»; 2 книги), «О происхождении латинского языка» («De origine linguae Latinae»; 3 книги) і деякі ін. фрагменти.
Пише у своїх нотатках Т.Г. ШЕКШУЄВА і про римського державного діяча, полководця, оратора та історика Азінія Полліона.

Азіній Полліон - римський полководець, державний діяч, оратор, письменник, драматург, літературний критик, історик.
Азіній Полліон допомагав відомим літераторам свого часу (Корнелію Галлу, Вергілію, Горацію, Тімагену). Він заснував першу публічну бібліотеку у Римі. Про цей історичний факт згадує у своїх рукописах Т.Г.ШЕКШУЄВА (колишній головний бібліотекар з науково-дослідної роботи). Бібліотекарем першої римської бібліотеки став Марк Теренцій Варрон. Для бібліотеки був реставрований портик храму Свободи на Авентинском пагорбі. Бібліотека мала два відділення, римське і грецьке (у будові цієї бібліотеки Полліон здійснив задум Цезаря).
Азіній Полліон ввів в римське літературне життя так звані recitationes, рецитації - відкрите читання творів літератури у вузькому колі знавців.
Як письменник Азіній Полліон пробував себе у різних літературних жанрах: складав трагедії, писав історичні твори про громадянські війни. Інформацію з, нині втраченої, «Латинской истории гражданских войн» у 17 книгах Полліона, ймовірно, використовував історик ІІ в. від Р.Х. Аппіан Олександрійський при написанні своєї праці «Гражданские войны». З різноманітних літературних творів Азінія Полліона збереглися лише деякі фрагменти.
Головне у літературній діяльності Азінія Полліона полягає не стільки у його творчості, скільки в умінні збирати навколо себе здібних літераторів і сприяти їх розвитку.
У своїх нотатках Т.Г.ШЕКШУЄВА також зазначає, що до початку IV ст. н.е. у римській державі налічувалося не менше 30 великих бібліотек.

Точка відліку славетного літопису

Історія ДОУНБ має багато цікавих сторінок. Точкою відліку її славетного літопису є те, що народилася вона на запит громади тодішнього Катеринослава, як перший гуманітарно-просвітницький заклад. Відбулося це 9 (22) травня 1834 року, відповідно до циркуляру «О заведении в губерниях публичных библиотек для чтения». Першою адресою новонародженого центру знань став будинок Дворянських зборів, де й була урочисто відкрита Губернська публічна бібліотека. Подію цю можна вважати одним з перших культурних надбань молодого провінційного міста, яке на той час не мало ані своєї газети, ані книжкового магазину, не кажучи вже про постійний театр чи наукове товариство.
Відкриття бібліотеки дало найбільш прогресивним діячам краю надію на те, що в Катеринославі, де освічених було менше третини населення, з часом з’явиться “сословие ученых, авторы знаменитые славою, собственные превосходные сочинения, публичные великолепные здания, в коих будет процветать просвещение”. Ці переконання прозвучали у промові одного з перших бібліотекарів Г. П. Герценвіца і виявилися пророчими.
На день відкриття у фонді бібліотеки налічувалося близько 200 книг і газет. Про наповнення фонду подбали перші бібліотекарі та громада.

Історія заснування першої Катеринославської публічної бібліотеки

Досліджуючи історію нашої бібліотеки, а особливо її заснування, не оминути теми відкриття перших публічних бібліотек взагалі. Ідея їх створення виникла під час правління Петра І, у першій половині XVIII століття. У Петровську епоху, уряду було запропоновано декілька проектів і один з них стосувався організації бібліотечної справи.
У 1714 році Федір Салтиков представив Петру I записку "Изъявления прибыточные государству" - це був проект установи у восьми губерніях публічних бібліотек, яким наказувалося збирати рукописні й друковані книги, наукові твори, твори різних творців, як на російській, так і на іноземних мовах. Інший проект був також ініційований Салтиковим і передбачав створення 16 академій – гімназій зі своїми спеціалізованими бібліотеками. Таким чином, у «салтиковських» проектах ставилося за ідею - організація мережі публічних і наукових бібліотек у губернських містах. Обидва проекти на той період залишилися не реалізованими, але питання щодо створення публічних бібліотек у губернських містах, стало актуальним.
І тільки у першій половині XIX-го століття у зв'язку зі зростанням грамотності населення, розвитком книговидавництва, збільшенням потреби населення у читанні, все більшою стає необхідність створення публічних бібліотек.
Про факти, які передували створенню перших публічних бібліотек, зазначено і у матеріалах, які висвітлюють історію Катеринославської публічної бібліотеки. Зберігаються ці матеріали у архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія, і саме вони надають можливість пересвідчитися у тому, що історія нашої бібліотеки довгий час ретельно вивчалася, а сама бібліотека володіє достовірними історичними документами.
.

Біля витоків відкриття

Одним з тих, хто стояв біля витоків відкриття публічних бібліотек, можна вважати Миколу Семеновича Мордвинова - графа, громадського діяча, економіста, адмірала, почесного члена Петербурзької АН і президента Вільного економічного товариства.
23 квітня 1830 р. Мордвинов М.С. звернувся з листом до міністра внутрішніх справ Закревського А. А. з пропозицією відкрити публічні бібліотеки у кожному губернському місті.
Мордвинов М.С. вважав, що "учреждение подобных библиотек возродит дух общественности, откроет большой сбыт для хороших сочинений по части науки и промышленности".
Царський уряд підтримав ініціативу Мордвинова, й у липні 1830 р. був виданий циркуляр про відкриття 50 публічних бібліотек у всіх губернських містах. "Народному Просвещению, а вместе с сим народной, и в особенности земледельческой промышленности, усовершению общежительности, и возростанию народного богатства, весьма много может содействовать, доставление полезных сведений, об успехах в науках, искусствах и изобретениях разного рода, ходатайствует об изыскании средств к заведению по Губерниям публичных библиотек для чтения".
Та разом з тим, виділяти державні кошти не передбачалося, і витрати по відкриттю публічних бібліотек повинні були покриватися за рахунок добровільних пожертвувань дворянства і купецтва - "со стороны Дворянства, и купечества, определить: во 1-х приличное здание для помещения в Губернском городе публичной библиотеки; во 2-х распорядиться посещения оной, порядка, коим имеет руководствоваться Библиотекарь, в удовлетворении требований читателей, сохранения оной в целости и в 3-х избрать попечителей Губернской Публичной Библиотеки, и для ближайшего заведования оною Библиотекаря." [Циркулярное предписание Министра Внутренних Дел Гражданским Губернаторам от 5 июля 1930 года, о заведении в Губерниях публичных библиотек для чтения].
Події, щодо організації бібліотечної справи у першій половині ХІХ століття, висвітлюються у документальних матеріалах, які зберігаються в архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія. Ці факти допомагають ще досконаліше вивчати історію і першої публічної бібліотеки у Катеринославі.

У день заснування міста

Досить тривалий час датою заснування міста Катеринослава (майбутній Дніпропетровськ, нині Дніпро) вважали 9 травня 1787 року – день приїзду імператриці Катерини II і закладки царицею Преображенського собору. І це, відомий історичний факт, тому що з саме цього моменту і почався розвиток нашого міста.
А ось, про те, що саме у день заснування Катеринослава, тільки вже через 47 років, 9 (22) травня 1834 року у місті, було відкрито публічну бібліотеку, відомо не всім. Про цю важливу подію в історії нашого міста свідчать документи, які зберігає архів ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія.
Судячи з історичних матеріалів, можна свідчити про те, що відкриття бібліотеки у будинку Дворянських зборів Катеринослава, саме у день заснування міста, було дуже символічним і це надавало велику надію на подальший розвиток бібліотеки у молодому тоді ще Катеринославі.
З промови Г. П. Герценвіца при відкритті публічної бібліотеки у Катеринославі:
"…настоящее учреждение, которое, хотя ещё весьма юное ныне, но которое возрастёт, разовьётся, процветёт, украсит и принесёт обильные плоды благоденствия и славы".
.

Перші кола читачів

«Саме місце розташування губернської публічної бібліотеки вже свідчило про обмеженість кола її читачів, яке складалося здебільшого з чиновників. Людям простого звання доступ до бібліотеки був закритий. Та й хто б з простих катеринославських міщан ризикнув з’явитися до будинку Дворянських зборів за книгою». (Пупченко, Володимир. До історії бібліотечної справи на Дніпропетровщині (1830-1917 рр): матеріали досліджень / В. Пупченко.- Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2007. – 48 с. – С.5-6). Бібліотека перебувала у будинку Дворянськх зборів протягом 1834-1851 років..

Надходження та витрати

Відомо, що архіви – це місця, які свідчать про рівень цивілізації суспільства, їх мали імператори, церковнослужителі, купці та уряди. Архіви можуть бути відкритими та таємними, їх цінують та ретельно зберігають і кожен має свою неповторну долю, приналежність та застосування.
Архів ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія володіє багатьма безцінними документами, наповненими цікавими свідченнями, які можуть розповісти не тільки історію бібліотеки, а й історію міста Катеринослава, дати характеристику якості його мешканців в ретроспективі.
Зокрема, можна дізнатися про фінансові надходження та витрати на потреби бібліотеки та її утримання. Звісно, на початку свого існування перший у місті гуманітарно-просвітницький заклад потребував не тільки поповнення фондів, але й облаштування приміщення та створення належних умов для читачів. Дізнаємося, що бібліотека купувала меблі та книги, не тільки за кошти зі своїх господарських засобів , а й за рахунок добровільних фінансових пожертв. Але оплата за освітлення кімнат у вечірній час, як свідчить п.5. Положення про бібліотеку зразка 1834 року, здійснювалася цілком за рахунок бібліотеки із суми, яка надходила у її користування.
Отже, як бачимо, керівництво бібліотеки дбало про своїх читачів з початку існування закладу, й у всі часи культура потребувала підтримки не тільки державної, а й громадської.
.

Піклувальники

В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігаються копії рукописних документів, які свідчать про те, що бібліотека з моменту свого заснування мала своїх піклувальників. І саме вони, під головуванням губернатора, мали за обов’язок контролювати порядок у бібліотеці. Під наглядом піклувальників вівся строгий облік книг з записами про фінансові кошти, також вони ретельно слідкували за каталогами книг та відомостей різних пожертв, які надходили до бібліотеки. І з часом, для зручності цього контролю ввели спеціальні фінансові звіти.
Ось таким був бібліотечний аудит у далекі і давно вже минулі часи. А з історичних записів в архівних матеріалах можна дізнатися про першу фінансову звітність бібліотеки. Також ця документація підтверджує, що бібліотека у ті часи не була по заувагою місцевих благодійників і влади.
.

Цікаві факти

Дослідження історії цікаве тим, що одна й та сама подія може мати декілька версій або припущень, і навіть документальних підтверджень, стосовно її достовірності. І до уваги треба брати всі існуючі матеріали, щоб відтворити, якомога точніше дії минулого часу.
В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігаються документи, які свідчать про дуже цікаві факти появи у Катеринославі першої Публічної бібліотеки. Деякі з цих документів наголошують, що бібліотека була заснована завдяки "просвещённым стараниям Екатеринославского общества". А це викликає припущення, що поява Публічної бібліотеки у Катеринославі, у 1834 р. – це справа громадян міста. Можливо у цьому брали участь члени міської думи або обрані від купців і міщан, які діяли у цій справі спільно з представниками дворянства.
А що стосується свідчень про точну дату відкриття бібліотеки, то тут є деякі розбіжності. І ці факти підтверджуються у таких ось джерелах: у листі Миколи Дмитровича Мизко, члена літературного товариства "Піквікського клубу" і редактора Катеринославських губернських відомостей вказано 9 травня 1834 р. ; у звіті бібліотеки за 1899 р. – 9 березня 1834 р., а у додатку до звіту 1902 р. – 8 травня 1834 р.

Духовні потреби катеринославців

С самого початку свого існування перша публічна бібліотека Катеринослава не мала належної підтримки і зазнала чималих труднощів. Пройде багато часу, поки вона стане справжнім осередком освіти і культури.
Перша Катеринославська публічна бібліотека була заснована чинності урядового розпорядження. У той час бібліотеки організовувалися, як правило, у двох випадках: або для того, щоб сприяти розвитку освіти, або для задоволення духовних запитів у суспільстві. Але о яких духовних потребах і взагалі зацікавленості, щодо появи у місті бібліотеки, могла йти мова, коли основна частина населення була просто безграмотна. (Навіть через багато років, у 1865 р., грамотних у Катеринославі було близько 30%!). Частина освічених представників дворянства і поміщиків мала, як правило свої особисті бібліотеки. Ні ті, ні інші гострої потреби в бібліотеці не відчували. І заснована "для общей пользы всех граждан сего города, и лиц, временно в оном пребывающем" бібліотека, на жаль, не викликала у Катеринославcькому суспільстві великого інтересу.

Перші фонди

Сьогоді фонди нашої бібліотеки містять понад 3 мільйони примірників видань, а на початку своєї роботи у каталозі першої Катеринославської публічної бібліотеки було всього 200 книг та газет.
Окрім видань, що розповідали про життя великих людей, наприклад, 12 томів "Деяний Петра Великого" та "Жизнь Ермака, завоевателя Сибири", фонди містили декілька посібників з сільського господарства та Біблію. З творів художньої літератури у невеликому бібліотечному фонді були - Вольтер, поетичні збірки та вельми популярний, серед дам того часу, роман "Матильда або записи, взяті з історії Хрестових походів".
Ось з такого мінімального фонду починала свій довгий та впевнений шлях до здійснення великих надій, мрій і успіхів перша публічна бібліотека у Катеринославі.