Головна | Про бібліотеку | Бібліотека інформує | Ресурси ДОУНБ | Дніпропетровщина | Карта сайту


 

 

 

 

 

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

 

 

 

 

 

Вона була однією з перших. Частина І


Софія Василівна Єгорова, досвідчений педагог та просвітитель за покликанням, була однією з перших жінок-бібліотекарів у Катеринославі
С.В. Єгорова (уроджена Бабенко) народилася у 1855 p., православного віросповідання. ЇЇ прізвище пов'язано з відомим катеринославським родом Бабенків. Вона була донькою губернського секретаря, пізніше стала дружиною катеринославського нотаріуса, активного культурного діяча губернії Олександра Єгорова. Софія Єгорова отримала педагогічну освіту в Катеринославській Маріїнський жіночій гімназії. Важлива роль у розповсюдженні освіти на Катеринославщині належала Товариству піклування про жіночу освіту, заснованого у 1870 р. Серед прізвищ, які завідували справами товариства, є ім'я C.B. Єгорової. Вона сім років працювала вчителькою безкоштовної школи.
У середині XIX ст. з ім'ям Софії Василівни Єгорової пов'язана історія приватної бібліотеки на Катеринославщині. З 1869 р. катеринославський діяч М.С. Голубовський мав власне книжкове зібрання, при якому функціонувала книжкова крамниця. У 1884 р. бібліотека М.С. Голубовського передана у власність С. В. Єгорової за адресою проспект, будинок Штєйна. Зазначимо, що приватна бібліотека впродовж багатого часу мала тісні зв'язки з книжковою лавкою, яка пропонувала великий вибір дитячих книжок відомих тоді видавців Ф.Ф. Павленкова, А.Ф. Деврієна та Ф. Бітепажа. Вартість книг була номінальною. Формуванню потрібних та корисних фондів сприяв глибокий підхід власника до відбору книг та періодичних видань. Увагу С. В. Єгорової привертали фундаментальні праці та чудово ілюстровані видання з природознавства та географії. Книги з її бібліотеки мали високий рівень друкарського оформлення.
Бібліотека С. В. Єгорової була відкрита для читачів щоденно з 9 години ранку до 7 години вечора, за винятком святкових та недільних днів. Книговидача тривала з 10 години ранку до другої години дня. Складені бібліотечні правила користування містили відомості про читачів трьох категорій, що залежали від кількості видань та грошової застави. За першим розрядом читач отримував дві книги та один журнал на місяць під заставу 1 крб.; на шість місяців - 5 крб.; на рік обслуговування коштувало дев’ять крб. Читачі другого розряду брали дві книги під заставу від 75 коп. за місяць до 7,5 крб. щорічно. Читачі третього розряду користувалися однією книгою, залишаючи 40 коп. за місяць або чотири крб. на рік. Бібліотечні відвідувачі третього розряду належали до неспроможних мешканців Катеринослава.
Проіснував цей приватний осередок самостійно до кінця XIX ст. Доля деяких книг із бібліотеки С. В. Єгорової відома. Книги з печаткою «Библиотека для чтения и книжный магазин С. В. Егоровой в Екатеринославе» зберігаються у Науковій бібліотеці ДНУ ім. Олеся Гончара (Каришев М. «Экономические беседы» (1890 р.); «Кустарные промыслы сельских сословий Полтавской губернии», укладач В. І. Василенко (1887 p.). Є інформація, що С. В. Єгорова після смерті чоловіка в 1903 р. продала його бібліотеку, але кому невідомо.
З 1900 р. у Катеринославській міській громадській бібліотеці введено посади завідуючою бібліотеки та її помічників, яких обирала Рада. С. В. Єгорова була обрана на посаду завідуючої бібліотеки. По 1908 р. ця жінка чесно та сумлінно виконувала бібліотечні обов'язки. Бібліотечними справами керувала Рада у кількості восьми осіб, яких обирала Міська дума на чотири роки. Члени Бібліотечної ради, службовці Міської управи та різних державних, громадських установ користувалися безкоштовним правом читання. С.В. Єгорова виконувала і обов'язки секретаря Ради.
За роки завідування Софія Василівна підготувала бібліотечні звіти для
Губернської земської управи та міської думи, які містять детальний аналіз
читання художньої літератури на початку XX ст. Ґрунтовні документи
віддзеркалюють не тільки цифрові показники комплектування та
обслуговування, але й аналіз читання різних прошарків населення міста за соціальним статусом та віком. У щорічних звітах вміщено таблиці, які фіксують задовільний та незадовільний запити на художню літературу з переліком авторів української, російської та зарубіжної літератури. Завідуюча міської громадської бібліотеки вносила певні пропозиції щодо подальшого розвитку головного культурного осередку Катеринослава.

Далі буде…

   

 

Вона була однією з перших. Частина ІІ


На початку XX ст. міська громадська бібліотека під керівництвом Cофії Bасилівни Єгорової значну увагу приділяла роботі з читацькими відмовами на книги та періодичні видання. Так, за письмовими проханнями читачів бібліотека виписувала газети «Россия», «Гласность», журнал «Вестник всемирной истории», твори О. Кирпичникова, М. Горького, A.П. Чехова, Шеллі, Вересаєва, О. Пипіна (1900 р.).
На той час Катеринославська міська бібліотека була прогресивною, про що свідчить організація роботи та документна звітність. Бібліотека мала 9 книг, зокрема книгу відвідувань, алфавітний перелік читачів, книгу скарг, книгу замовлень та інші. Окремо вели книгу обліку відвідувань читальні. Останні три книги заповнювали самі читачі. До послуг мешканців Катеринославської губернії бібліотека склала чотири види каталогів: хронологічний, систематичний, додатковий та перевірочний, який містив інформацію щодо книговидачі кожного видання. З 1901 р. бібліотека на чолі з Софією Василівною щорічно здійснювала перевірки книжкових фондів.
У міській громадській бібліотеці, якою завідувала Софія Єгорова, діяли штрафні санкції за несвоєчасне повернення книг, порчу та загублені видання. Вагомий відсоток у поповненні фондів належав пожертвуванням. Цінною за змістом була особова бібліотека активного культурно-освітнього діяча Катеринославщини Григорія Антоновича Залюбовського у кількості 552 т., яку подарували його спадкоємці. Г.А. Залюбовський — український етнограф, фольклорист, етнолінгвіст, громадський діяч, письменник. Григорій Антонович був популярним в місцевому суспільстві та відомий під ім'ям «літературний батько». (Більше цікавих фактів з життя та діяльності Г.А. Залюбовськго можна дізнатися зі статті на порталі "ДніпроКультура" https://www.dnipro.libr.dp.ua/Zalubovskiy_Gregor.)

Міська громадська бібліотека на чолі С.В. Єгорової мала 16 відділів. Найбільшим був белетристичний відділ (понад 2000 т.), періодичні видання складали 4565 томів, історико-біографічні посідали друге місце (673 т.). Цікавим є факт про наявність у 1900 р. антикварного відділу, який зберігав 500 т. На початку XX ст. бібліотека звернулася до послуг Російського страхового товариства та застрахувала культурний осередок від вогню на 10 тис. крб.

З 1901 р. на прохання читачів складався журнал, відсутніх у бібліотеці книг з метою їх придбання, запроваджено облік книговидачі у читальній залі. З цього ж року в бібліотеці діють затверджені Думою нові правила щодо передплати періодичних видань та користування літературою у читальні. У цей період діяв добовий абонемент, за умовами якого застава відповідала вартості книг, за користування літературою платили 5 коп. за добу. Бібліотека отримувала для читачів 63 назви періодичних видань (1901 p.). Увага приділялася різногалузевим та глибокозмістовним виданням різного читацького призначення («Врач», «Разведчик», «Сад и огород», «Стрекоза»). До бібліотеки надходили українські газети: «Киевское слово», «Крымский вестник», «Одесские новости», «Приднепровский край», «Южный край». Під час керівництва C.B. Єгорової бібліотека розширила хронологічні межі спілкування та книгообміну з іншими бібліотеками та різними закладами України й Росії (Воронежська, Кременчуцька, дві Одеські, Пермська, Полтавська, Саратовська, Херсонська, Юр'ївська).

З 1901 р. за рішенням Ради бібліотеки учням та викладачам катеринославських гімназій дозволялось працювати в читальні безкоштовно. З джерел відомо і про такі факти: у 1901 р. зменшується кількість читачів з причини відкриття у Катеринославі нових бібліотек. Введення платні за читання у розмірі З коп. змусило читачів звертатися до безкоштовних народних бібліотек та читалень.
Керівництво міської громадської бібліотеки виступало проти того, щоб бібліотеки були місцями зустрічі з друзями або зігрівання взимку. На думку С. В. Єгорової, до бібліотеки повинні звертатися з метою читання.
У 1902 р. для міста відбулася знаменна подія. Міська громадська бібліотека отримала нарешті нове приміщення. З цього часу збільшується навантаження на керівника у вирішенні щоденних бібліотечних проблем, зокрема переїзду книгосховища, розміщення відділів, організації системи обслуговування у новому будинку. З метою вивчення досвіду інших бібліотек голова Бібліотечної Ради Павло Ігнатович Мордовський та завідуюча бібліотеки Cофія Bасилівна Єгорова відвідали Харківську громадську бібліотеку. Підготовлений на високому рівні звіт C.B. Єгорової допоміг членам Ради з'ясувати недоліки та прогалини у бібліотечній документації та процесах діяльності. Наступним кроком змін стало складання нових правил для відвідувачів бібліотеки та правил користування читальною залою, які почали діяти з 1903 р.

Далі буде…

 

Вона була однією з перших. Частина ІІІ


У 1902 році поліпшуються умови роботи бібліотечних працівників, зростає кількість штату (прислуги і працівників). Катеринославська міська громадська
бібліотека поповнюється шафами для книг. Софія Василівна Єгорова опікувалась і матеріальним станом співробітників.. З 1901 року працівники мають щорічну відпустку, а в 1902 році колектив отримав премію до свята Великодня. С. В. Єгорова вирішувала й кадрові питання. Бажаючих працювати в бібліотеці було багато, але відбір був суворим. Її оточення складали люди інтелігентні, висококультурні, порядні і чесні, обізнані з літературою.
На засіданнях ради постійно вирішувались поточні питання бібліотечного життя. У центрі уваги завідуючої бібліотеки завжди був читач та його запити. Для С. В. Єгорової важливим був зв'язок з читачами, їх думки і пропозиції для покращення бібліотечної роботи. Під керівництвом С. В. Єгорової у 1906 р. за читацьким проханням бібліотека додатково виписувала 13 назв журналів, деякі навіть в двох примірниках («Вестник знаний», «Природа и охота» та ін.).
Не залишалися поза увагою бібліотечної ради правила поведінки читачів в приміщенні читальні та культура читання. За невиконання цих правил Рада виключила чотирьох читачів і заборонила їм користування читальною залою в майбутньому. Послугами міської громадської бібліотеки користувалися учні (найбільша категорія), викладачі, медичні працівники, юристи, торговці, особи духовного звання, службовці та особи без визначених занять.
Досить складним був період 1905-1906 років. Фінансові труднощі гальмували розвиток бібліотечної справи, зокрема це стосувалося поповнення фондів новою літературою.
У жовтні 1905 року, у зв'язку з пожежею в бібліотеці Комісії народних читань, зростає кількість читачів Катеринославської міської громадської бібліотеки. За цих умов C.B. Єгорова повинна була вирішувати проблеми швидкого задоволення читацьких запитів та розширення репертуару придбань. Результатом стало повернення до фондів раніше вилучених книг, підвищується інтерес до політичної та правової літератури. У звіті за 1905 рік С. В. Єгорова зазначала, що у Катеринославі підвищується інтерес до читання змістовних книг, але вони дорого коштують і недоступні незаможному читачеві. І тому важлива роль відводиться саме бібліотеці та читальні, які мають широкий вибір книг і сучасних періодичних видань.
C.B. Єгорова як керівник з діловими рисами характеру, у скрутні для бібліотеки часи, шукала шляхи вирішення фінансових проблем та покращення матеріального становища працівників. Софія Василівна підтримувала передові форми та впроваджувала їх у діяльність бібліотеки, також вона завжди могла відстояти свою точку зору. Зокрема при відкритті трьох книжкових кіосків, за вказівкою Бібліотечної Ради, які повинні були стати матеріальною підтримкою бібліотеки, C.B. Єгорова спочатку ознайомилася з вже відомим досвідом, проаналізувала усі «за» і «проти» і довела, що ця справа є ризиковою. Розраховувати на прибуток можливо тільки при наявності досвідченої людини у цих питаннях. Рада прислухалась до її думок та пропозицій.
C.B. Єгорова опікувалася проблемами та була активним членом Сімейно-педагогічного гуртка в Катеринославі, який був заснований 1902 році.
Софія Василівна була добропорядною матір'ю. Маючи п'ятеро дітей, вона постійно піклувалася про них, переймалася їх проблемами. Про це свідчить лист доньки Марії до матері, надісланий з Петербургу 1912 року. Лист містить слова великої вдячності за турботу і щирої поваги до Софії Василівни за дарунок – годинник.
Софія Василівна Єгорова все життя віддала просвітницькій діяльності, в могутність якої вона безмежно вірила. Внесок Cофії Bасилівни в культурно-освітній розвиток Катеринослава у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. був плідним та вагомим. Софія Василівна була гарним педагогом, книгознавцем і дуже багато зробила для розвитку бібліотечної справи у Катеринославі.

 

 

Цей день для нас пам'ятний та дуже важливий!


25 жовтня кожного року наше місто відзначає день визволення Дніпропетровська (нині Дніпро) від німецько-фашистських загарбників.
Дніпровці завжди пам’ятатимуть про подвиги бійців, які поклали життя, захищаючи рідне місто. Операція зі звільнення Дніпропетровська увійшла в історію під назвою «Битва за Дніпро» і вважається однією з наймасштабніших і кровопролитних битв. Нажаль наше місто було повністю зруйноване. Але всі хто його тоді захищав, робили неможливе - зупиняли ворожі танки, форсували річки під ураганним вогнем, штурмували укріплення супротивника, вели активну підпільну боротьбу з ворогом. І ніщо не змогло зупинити сміливих і безстрашних захисників у прагненні до Перемоги. Незламність наших земляків, що не пошкодували, ні своєї крові, ні самого життя за свободу Батьківщини, завжди буде для всіх нас прикладом любові та самопожертви вірних дітей свого народу.
Пам'ять про воїнів-визволителів назавжди увічнена у пам’ятних та меморіальних комплексах. На одній із стел біля головного символу нашого міста – Монумента Вічної Слави викарбуваний пронизливий напис: "Люди! Поки серця стукають, пам'ятайте, якою ціною завойоване щастя! Пам'ятайте ...".
Більшість з тих хто боронив рідне місто були молоді хлопці та дівчата. У перший день війни їм було по 17-20 років. А з кожної сотні юнаків цього віку, що пішли на фронт, 97 не повернулися назад. 97 зі 100! Ось вона, війна! Пам'ятайте!
Війна - це 125 грамів хліба на добу. Це тонни бомб і снарядів, що падали на мирних людей. Пам'ятайте!
Війна - це 20 годин біля верстата в день. Це урожай, що виріс на солоній від поту землі. Це криваві мозолі на долонях юнаків і дівчат. Пам'ятайте!
У полоні жахлих подій Другої світової війни опинилася вся наша країна.
Війна - це 1725 зруйнованих і спалених міст, понад 70 тисяч сіл. Війна - це 32 тисячі підірваних заводів і фабрик, 65 тисяч кілометрів залізничних шляхів. Пам'ятайте про це!

25 жовтня, у день коли, у 1943 році Дніпропетровськ був позбавлений cуворого та лютого ворога, ми всі згадуємо про подвиги наших земляків і схиляємося перед їх героїзмом.
В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігається не дуже велика кількість матеріалу про заходи та події, які відбуваються цього дня у місті. Але бібліотека ніколи не стояла осторонь від таких важливих дат. Співробітники бібліотеки завжди приймали участь в урочистих зборах і зібраннях, присвячених подіям Другої світової війни. Щорічно ДОУНБ представляє книжково-документальні виставки з власних фондів, які розкривають всю велич подвигу українського народу.
Є серед архівного матеріалу документи, що свідчать про підготовку до святкування 50-річчя визволення Дніпропетровщини від німецько-фашистських окупантів. Переглядаючи та вивчаючи ці офіційні папери, складені на підставі розпорядження Представника президента України, переконуєшся наскільки масштабною та серйозною була ця робота. У підготовці до 50-тої річниці визволення Дніпропетровщини були задіяні майже всі державні установи, заклади освіти та культури міста, а також засоби масової інформації. Розпорядження щодо цих заходів було підготовлено ще на початку 1993 року і мало декілька напрямків.
До 1 лютого 1993 року треба було підготовити та направити у всі міста та райони історичну довідку про хід визволення Дніпропетровщини від німецько-фашистських військ. Ця робота була покладена на Комітет з питань соціально-культурної сфери обласної держадміністрації, держуніверситет та історичний музей ім. Д.І.Яворницького.
Заклади культури та освіти відповідали за проведення тематичних вечорів, зустрічей з учасниками бойових дій у трудових колективах, учбових закладах та культурно-просвітницьких установах. Також працівники культури та освіти мали підготувати літературні виставки, виступу майстрів мистецтв, художніх колективів, показ документальних та художніх фільмів.
У програму підготовки до важливої та знаменної для нашого місто дати входило чимало заходів:
- Вивчити стан пам’ятників та розглянути питання щодо їх реставрації.
- Провести в містах та районах області урочисті збори та покладання квітів до пам’ятних місць.
- Направити поздоровлення та організувати обмін делегаціями міст і районів, трудових колективів з військовими частинами, що брали участь у визволенні Дніпропетровщини.
- Надати всебічну допомогу учасникам та інвалідам війни (придбання ліків, засобів для оздоровлення, товарів широкого споживання та ін.).
- Підготувати екскурсії до музеїв бойової слави, огляди по організації початкової військової підготовки в загальноосвітніх школах і профтехучилищах.
- Провести обласні змагання по картингу на приз генерала Є.Г.Пушкіна, а також чемпіонат туристських походів за маршрутами, пов’язаними з 50-річчям визволення Дніпропетровщини від німецько-фашистських загарбників.
Відповідали за реалізацію цих проектів - виконком місцевих Рад народних депутатів, міська та районні державні адміністрації, товариства охорони пам’ятників історії та культури, управління народної освіти та інші державні заклади та установи.
З метою увічнення пам’яті загиблих воїнів, партизан і підпільників було заплановано завершити підготовку матеріалів і надрукувати обласну Книгу Пам’яті України: в 1993 році – 2 томи, в 1994 році – 4 томи, в 1995 році – 2 томи.
Тепер ці видання є цінною складової книжкового фонду ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія.
Події та факти війни увійдуть ще до багатьох книг. Ця війна залишила великий відбиток в історії нашої країни. Дніпро - місто героїчної слави, незламних захисників та вірних нащадків, які завжди пам’ятатимуть про подвиги своїх земляків.

 НИЗКИЙ УКЛІН І ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ВІРНИМ ЗАХИСНИКАМ РІДНОЇ ЗЕМЛІ, ПОЛЕГЛИМ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ!

 

Листи з бібліотечного архіву


Не дивлячись на те, що на сьогоднішній день все більше і більше наших сучасників користуються електронною поштою, послуги традиційної пошти теж дуже популярні. Листування, як спосіб передачі інформації та спілкування, дуже зручний та має чимало переваг. Переписка важлива у багатьох робочих моментах та офіційних перемовинах. І це зайвий раз підтверджують факти з історії виникнення листування.

Історично пошта виникла із потреби пересилання між відправником і отримувачем повідомлень та речей (товарів, посилок, грошей). Поштовий зв'язок один з найдавніших видів зв'язку.
Листування між першими особами нашої держави велося ще з давніх часів. Перші згадки про поштове сполучення (правда, не систематичне) Гетьманщини датуються 17 століттям: ще Богдан Хмельницький вів листування як з провідними політиками сусідніх країн, так і з козацькою старшиною. Процес написання одного із козацьких листів, який навіки залишиться в історії країни та мистецтва, зображений на знаменитій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».
Торкнемося трішки історії розвитку поштової справи нашого міста. Незабаром після заснування Катеринослава в місті з'явилася поштова контора. «Вільна поштова станція» розташовувалася неподалік від наплавного мосту на вулиці Дворянській (потім Стародворянській, Плеханова, нині Князя Володимира Великого, 12) в одноповерховому кам'яному будинку, побудованому в 1797 році. Керував конторою купець Михайло Власов. Співробітники пошти проходили ретельний відбір, а потім присягали на вірність своїй справі. Основними відправленнями на поштовій станції були посилки та листи. З розвитком Катеринослава, зростала і потреба в поштовому зв'язку.

Історія ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія тісно пов’язана з історією міста.
Архів нашої бібліотеки налічує багато листів, запрошень, листівок, відгуків на переписку. Листи з бібліотечного архіву різного змісту, але в основному це прохання з уточнення даних тієї чи іншої літератури.

У листі з Новосибірську 1982 року автор, для написання своєї наукової роботи, просить бібліотекарів ДОУНБ надати йому список літератури (книги та газетні публікації) про рослини нашої області (лугові, кормові, декоративні трави, а також дерева, чагарники та гриби). Для адресата була важлива інформація і щодо місць, де ростуть данні рослини, ілюстрації, описи як виглядають рослини, їх лікарські властивості, використання цих рослин у народній медицині та в побуті.
Бібліотечні працівники, відповідаючи на отримані листи, надавали різноманітну інформацію своїм користувачам. Це і бібліографічні довідки, і списки літератури, тематичні добірки книг та періодичних видань.
З якими тільки питаннями не зверталися, у листуванні, користувачі бібліотеки до її фахівців. Самі цікаві запити увійшли до архівної колекції.

Наприклад, мешканця Санкт-Петербургу Іванова О.С. (запит від 30.10. 1980 р.). цікавила вся література та на будь-якій мові з теми по більярду. Користувач з Полтави Іконніков М.В. (лист від 04.11. 1982 р.) просив повідомити, чи є у фонді бібліотеки «Перший жіночий календар 1907 р.». Розглядалися у переписці і такі питання, як отримання та виплати пільг інвалідам і ветеранам.
Кожен лист, який надходить до бібліотеки відпрацьовується її працівниками і адресату обов’язково надсилається відповідь.
Архів бібліотеки має велику колекцію поштової документації. У цій паперовій скарбниці зберігаються листи, написані особисто відправниками, запити, надруковані ще на друкарських машинках, замовлення на офіційних бланках і багато ще іншої кореспонденції. І звичайно, що з часом ця колекція буде поповнюватись, тому що майже кожного дня кур’єри доставляють до бібліотеки нові листи, у яких нові прохання та побажання.

 

Перше бібліотечне свято


 

Всеукраїнський день бібліотек встановлено в Україні Указом Президента України від 14.05.1998 р. № 471/98, враховуючи великий внесок бібліотек України у розвиток вітчизняної освіти, науки і культури, необхідність дальшого підвищення їх ролі у житті суспільства.
У цей святковий день всі згадують про клопітку працю та високу місію бібліотекаря: виховувати грамотного читача, навчити його орієнтуватися у потоці інформації, уміло користуватися ресурсами та послугами бібліотеки.
Ми пропонуємо зазирнути у минуле ДОУНБ та подивитися чим жила бібліотека у ті часи, і пригадати, яким було святкування першого Всеукраїнського дня бібліотек.
Архів нашої бібліотеки зберігає цінні та унікальні матеріали. Серед них знаходяться і документи, які свідчать про затвердження бібліотечного свята, а саме Указ Президента України Леоніда Кучми «Про встановлення Всеукраїнського дня бібліотек». Доповнюють архівний фонд документальні та фотоматеріали, завдяки яким можна зануритись у святкову атмосферу, яка панує цього дня у ДОУНБ у різні роки.
Знайомлячись з архівною газетною публікацією «Праздник книгочеев», можна уявити повсякденність бібліотечного життя ДОУНБ у 1990-ті роки, яке було сповнено немалих труднощів. У статті директор ДОУНБ Надія Тітова привертає увагу до наболілих питань та актуальных на той час тем.
1990-ті роки були для багатьох нелегкими. На підприємствах не виплачували заробітну платню, спостерігалося скорочення штатів, а стан закладів культури не дуже радував ні їх працівників, ні їх відвідувачів.
Як і чим жила наша бібліотека у 1998 році? Число користувачів бібліотеки значно зростало, багато хто вважав це справжнім читацьким бумом. І пояснювалось все тим, що «основне джерело» знань коштувало не дешево. Дехто тоді втратив можливість відвідувати столичні бібліотеки, тому що поїздки до інших міст не всі могли собі дозволити.
І тому співробітники ДОУНБ робили все, щоб задовольнити читацькі запити, а один з найменших читальних залів України (на 140 посадочних місць) приймав всіх без винятку читачів. Самими відвідуваними днями ставали вихідні. Біля бібліотеки можна було спостерігати величезні черги з самого ранку. Такий читацький попит не міг не тішити бібліотечних працівників, але були у роботі незручності, які викликали у багатьох відвідувачів бібліотеки незадоволення. Більш за все читачі були обурені тим, що не мали можливості отримати деякі замовлення відразу.
Нажаль бібліотека не може задовольнити цю читацьку потребу і сьогодні. А все тому, що ДОУНБ ніколи не мала своєї власної будівлі. Бібліотечні фонди зберігаються в окремих приміщеннях, розташованих у різних куточках міста. І звичайно, що читач буде незадоволеним, коли прийшовши до одного відділу бібліотеки, йому пропонують звернутися до відділів, які знаходяться за іншої адресою.
Але й такі труднощі не вплинули на зменшення чисельності бібліотечних відвідувачів. І це ще не всі складнощі, з якими стикалася бібліотека у минулому.
Надія Тітова привернула увагу до того, що ДОУНБ, як і більшість бібліотек, вимушена була сама собі заробляти. У 1998 році бібліотека надавала 37 платних послуг: ксерокопіювання, збір прес-досьє, нічний абонемент та багато іншого.
Незважаючи ні на що, співробітники бібліотеки завжди намагалася вчасно втілювати у своїй роботі сучасні прогресивні інформаційні технології. На 1998 рік ДОУНБ вже була підключена до мережі Інтернет. Але якщо у 1997 році бібліотека мала договір про оплату з фірмою «Айрекс, який діяв протягом року, то вже у 1998 році користування Інтернетом обходилось бібліотеці в 1 800 тис. гривень на квартал. Обслуговувати користувачів безкоштовно ставало все важче. Але звертатися за допомогою до комерційних установ дирекція бібліотеки не поспішала.
Залюбки бібліотека приймала дарунки від меценатів. І дякуючи видавництвам, авторам та просто людям, які дарували книги бібліотека таким чином наповнювала свої фонди.
Також, незважаючи на фінансові проблеми, ДОУНБ змогла зробити на 1998 рік підписку на 1737 періодичні видання.
На фоні такої не дуже радісної картини, справжнім подарунком для всіх бібліотечних працівників стає Всеукраїнський день бібліотек.
Напередодні святкування першого Дня бібліотек у Дніпропетровському міськвиконкомі представники міської влади щиро привітали працівників державних бібліотек міста. Кращим бібліотекарям були вручені подяки від міського голови та подарунки. Також у театрі імені Горького відбувся урочистий прийом та святковий концерт, на якому бібліотекарів вітали художні колективи та артисти місцевих закладів культури.
Особливий осінній подих, святковий настрій та відчуття ностальгії можна ще більше відчути, переглядаючи газетні публікації про святкування першого бібліотечного свята, афіші та програмки, запрошення та привітання. І такі зворушливі миті дарують віру у здійснення мрій, надію на краще майбутнє та любов до всього, що оточує навкруги!

 

Бібліо-травень


З самого початку останній місяць весни вітає нас святами. Це 1 травня - День праці (День міжнародної солідарності трудящих) та 9 травня - День Перемоги. Колектив ДОУНБ завжди ретельно готувався та брав активну участь у проведенні різних святкових заходів.
Раніше 1 травня завжди проходили паради та демонстрації. Центральними вулицями міста масово йшли колони трудящих з транспарантами, а з трибун гучно лунала музика. Всі були святково вдягнені, і з гарним настроєм зустрічали свято весни та праці. До першотравневої ходи приєднувалися і співробітники ДОУНБ.

З другої половини квітня та у першій половині травня всі традиційно виходили на суботники. У вихідні дні бібліотечні працівники також старанно прибирали біля будівлі бібліотеки, саджали дерева та квіти.
Завжди з великою повагою у обласній науковій бібліотеці ставилися до ветеранів та учасників Другої світової війни. День Перемоги був справжнім святом радості та миру. Блиск нагород та орденів, вітання та добрі посмішки, чаювання та фото на пам'ять – такими були святкові миті для тих, кого не обійшли страшні часи війни.

Травень є своєрідною точкою відліку в історії ДОУНБ. Саме у травні відбулася одна з найважливіших і незабутніх подій в історії культури не тільки нашого міста, а і всього краю. 9(22) травня 1834 року у Катеринославі була відкрита перша публічної бібліотека. Вже довгі роки цього дня колектив ДОУНБ відзначає День народження рідної бібліотеки. Особливими є ювілейні дати, які супроводжуються різними святковими дійствами.

Пройде немало часу і обласна наукова бібліотека стане однією з найкрупніших культурних та освітніх установ країни. Змінюються можливості бібліотеки, збагачуються її фонди, зростає та примножується професіоналізм бібліотечних працівників. Іноді в діяльності ДОУНБ відбуваються кардинальні зміни, а бібліотекарі завжди впроваджують та втілюють нові форми роботи.

Дуже пам'ятною подією стало святкування 200-річчя м. Дніпропетровська (нині м. Дніпро), яке відбулося у травні 1976 року. Для всіх любителів читання у цей день було подвійно свято – ДЕНЬ МІСТА та СВЯТО КНИГИ. Обласна наукова бібліотека зробила гарний та незабутній подарунок городянам і гостям міста,представивши книжкове багатство зі своїх унікальних та різноманітних фондів.
Велика і значуща подія для ДОУНБ відбулася 16 травня 1986 року – відкриття відділу абонемента у новому приміщенні. За рішенням міськвиконкому бібліотеці було надано двоповерховий будинок на житловому масиві Клочко-6, вул. Байкальська-78. Саме за цією адресою більше 30 років гостинно зустрічає своїх відвідувачів один з найбільших відділів бібліотеки.

Ось такий він бібліотечний травень – насичений, бурхливий, різноманітний, з незамінним та корисним досвідом, теплими спогадами та світлими надіями на майбутнє!

Читайте правильно! Читайте завжди!


 

У кожної людини є книга, а можливо і не одна, яка зіграла в її житті велику роль.
Книгу по праву називають учителем життя. Книга завжди була і є основним джерелом знань.
Книга супроводжує людину з самого дитинства. І саме завдяки книзі, ми відкриваємо ще непізнані нами та дивовижні світи.
Але чи вміємо ми читати? Хтось подумає, що за дивне питання? І все-таки, вміння читати - це майстерність, яка дарує нам справжню насолоду спілкування з книгою.
Чи можемо ми взяти від хорошої книги все те, що в ній є цікавого та цінного?
Саме цій темі приділяла багато уваги колишній директор ДОУНБ З.М. Рижкова. "Майстерний читач має взяти з книги сповна те, що вона може дати, ввібрати в себе все цінне, що в ній є" – зазначала Зінаїда Миколаївна. Також її турбувало питання, чи не обділяє себе читач, коли замість уважного, вдумливого читання, дуже швидко, буває за один вечір, прочитує цілу книгу.
Сама людина досить рідко замислюється над тим, чи правильно вона читає. Переглядаючи рукописи З.М. Рижкової, які складають велику частину архіву ДОУНБ, можна дізнатися про види та напрямки читання, які цілі воно має, про вміння правильного читання.
Є читання для душі – це, коли ми читаємо книги, які нас зацікавили та перечитуємо свої улюблені твори. Є читання, як розвага - це можливість відволіктися від проблем і почитати щось для настрою. Основний вид читання – це читання для навчання, самоосвіти, розширення свого світогляду, а також поглиблення своїх знань та думок.

З.М. Рижкова у своїх записах привертає увагу формуванню читацького інтересу у бібліотеках і професійній майстерності бібліотекарів.
Цікаво переглядати архівні документи та рекомендації щодо бібліотечної роботи 30-40-річної давнини.
Як би не змінювався час, основні правила у роботі бібліотекаря залишаються незмінними. І одним, з таких правил є взаємодія бібліотекаря з читачем та вміння задовольнити будь-які читацькі потреби.
"Бібліотечні працівники, – пише З.М. Рижкова, – чудово розуміють, що одну і ту ж саму книгу можна читати з різними цілями". І рекомендуючи літературу, бібліотекар повинен знати, яку мету поставив перед собою читач. Кваліфікований бібліотекар, спілкуючись з читачем, може безпомилково визначити, що саме його цікавить. Мистецтво порекомендувати потрібну книгу вимагає точної орієнтації в інтересах читача і у книжковому розмаїтті.

Читання виховує, формує читацькі смаки, а у багатьох випадках, навіть надає сили та надихає. І теорія, і практика бібліотекознавства стверджують – у всьому потрібно йти від інтересів читача. При спілкуванні бібліотекаря з читачем виникає довіра, яка дуже необхідна для того, щоб вести читача від книги до книги, від теми до теми, ґрунтуючись на логічному зв'язку між ними. Діалоги та контакти з відвідувачами бібліотеки є запорукою успішної роботи бібліотекаря. Приємно читати спогади колег, які з гордістю пишуть про своїх читачів – "Вони виросли на наших очах". І у наш час, можна сміливо сказати, що 30-40 років тому, це було ціле покоління таких читачів. Читачів, які навчалися, удосконалювалися, набували досвіду та збільшували коло своїх інтересів саме у бібліотеці.



Славетне і’мя - на благо миру


Як свідчать записи в архівних паперах ДОУНБ, 09.02.1980 р. до штату бібліотеки був зарахований Савченко Георгій (Юрій) Петрович (1918—1942 рр.) , секретар Дніпропетровської підпільної організації під час Другої світової війни.
Про Савченко Георгія (Юрія) Петровича, на жаль, відомо не дуже багато. До війни він працював електромонтером на заводі імені Г. І. Петровського в м. Дніпропетровську, в 1939 р. пішов служити в армію, закінчив військово-політичне училище.
Відомо, що у липні 1941 р. частина, в якій служив Георгій Петрович Савченко, потрапила в оточення. У серпні 1941 р. Г. П. Савченко потрапив у полон. Тричі втікав з полону. Два рази його ловили, але на третій раз, він зумів пробратися у Дніпропетровськ. Там з групою молоді став створювати підпільну організацію. На початку грудня 1941 р. ця організація налічувала вже понад 100 осіб.
Згідно з архівними документами,у 1941-1944 рр. на території України діяло
6200 партизанських загонів і підпільних груп.
Навесні 1942 р. Г. П. Савченко призначили секретарем підпільного міськкому партії м. Дніпропетровська. У місті створили молодіжні загони, налагодили зв'язок з навколишніми селищами. Підпільники підірвали пороховий склад у нагірній частині міста, запаси пального у Нижньодніпровську та інші об'єкти. Вони знищували поїзди, автомашини, живу силу противника.
Г. П. Савченко декілька разів тікав від гестапівців. Його арештували у жовтні 1942 р., коли він, нехтуючи небезпекою, йшов відновлювати перервані зв'язки.
У кінці січня 1943 р. гітлерівці розстріляли Г. П. Савченко.
У січні 2018 р. виповнилося 75 років з моменту гибелі Г. П. Савченко.
Одна з вулиць нашого міста названа на честь Савченко Георгія (Юрія) Петровича. Саме на цій вулиці, за адресую – вул. Ю.Савченко, 10, знаходиться головне приміщення ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія. Недалеко від цього приміщення, на перехресті проспекту О. С. Пушкіна та вулиці Ю. Савченко, встановлено пам'ятник Юрію Савченко та його бойовим товаришам по підпіллю. Пам'ятник був відкритий у 1969 р. А створили його - скульптор Ю. П. Павлов та архітектор Л. С. Супонін.
І у мирний час ім’я героя-підпільника Савченко Георгія (Юрія) Петровича слугувало на благо миру. З того моменту, як його було додано у штат бібліотеки, до Радянського фонду миру переводилась заробітна плата, яка нараховувалась на ім’я Савченко Ю.П.
У фонді ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія багато літератури, яка відображає усі жахи Другої світової війна та славні подвиги героїв-підпільників.

 

 

Світлина теплої зустрічі та добрих спогадів


 

Всі ми добре знаємо наскільки тепло та цікаво проходять зустрічі читачів з їх улюбленими авторами. Скільки виникає приємних відчуттів, коли є можливість зустрітися з автором, творчість якого викликає захоплення. Такі зустрічі обов’язково дарують добрі спогади! Взагалі зустрічі літераторів та читачів необхідні. Авторам важливо дізнаватися, що їх книги користуються попитом. А читачів турбує багато питань щодо творчого та особистого життя свого кумира. Також багато хто намагається взяти автограф у улюбленого письменника чи поета.

У архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігається рідкісне фото зустрічі Федора Дмитровича Залати з шанувальниками його творчості. Федір Залата - наш земляк, український письменник, прозаїк, був секретарем Дніпропетровської письменницької організації, членом правління Спілки письменників України, Центральної ревізійної комісії Спілки письменників колишнього СРСР та членом редколегії журналу «Радуга».
На жаль, на фото не має точної дати коли саме відбулася зустріч відомого Дніпропетровського письменника та поціновувачів його таланту. Але, якщо уважно придивитися до світлини і збільшити її, можна помітити (скоріше за все) афішу «СВЯТА КНИГИ», яке відбулося 1-2 жовтня 1977 р. Підтвердженням цієї дати є інші документи та фотоматеріали, які зберігаються в архіві ДОУНБ та вказують на достовірність цієї події. І це дає право припустити, що зустріч, зображена на фото, відбулася більше 40 років тому. Дивлячись на світлину, милуєшся, з яким нетерпінням читацька публіка чекає автографа від свого улюбленого письменника.
Федір Залата був дуже популярним серед читацької аудиторії та користувався великою повагою у письменників Дніпропетровщини. До його літературної скарбниці увійшли романи «Ствол», «На юге», «Перевал», «Обыкновенное дело», «На перевале» та багато інших творів, більшість з яких перекладені башкірською, вірменською та угорською мовами.
Все творче життя Федора Дмитровича було пов’язане з многостраждальною історією нашої країни, свідком і учасником багатьох її подій йому судилося бути. Письменник, як відмічалося критикою, у своїй творчості наслідував шолохівську традицію, яка проявляється в панорамності зображення народного життя, особливо в романах, присвячених подіям на півдні України періоду громадянської війни. У творах письменника відчувається достовірне знання побуту, людських буденних турбот. Федор Залата приділяв увагу конкретному життю, конкретним людей, які живуть на цій землі, їх справам, боротьбі та переживанням.
Ф. Д. Залата був дуже чесною та принциповою людиною, а його творчість сповнена великою любов’ю до свого краю. Саме цим він і завоював прихильність читачів.

У щирості почуттів читацького кола до свого улюбленого автора, а саме Федора Залати, можна переконатися, розглядаючи фото 40-річної давнини. Зацікавлені погляди любителів творчої майстерності письменника та їх теплі усмішки, говорять самі за себе.
Згадуємо ми нашого відомого земляка не тільки дивлячись на архівне фото, а й беручи до рук його книги, які прикрашають багатий книжковий фонд ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія.

 

 

Видатні вчені нашого краю


ЧЕКМАРЬОВ Олександр Петрович.

У архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігається невеличке видання «Пам’ятка читачу» про велику людину – видатного уродженця нашої області та відомого вченого Олександра Петровича ЧЕКМАРЬОВА. Цій пам’ятці майже 50 років, вона була видана у серії «Видатні уродженці і діячі краю» ще за життя Олександра Петровича.

ЧЕКМАРЬОВ Олександр Петрович – український радянський вчений в галузі обробки металів тиском, академік АН УРСР, заслужений діяч науки і техніки УРСР.

У вересні 2017 р. виповнилося 115 років від дня народження відомого та видатного вченого. Пам’ятка про О. П. Чекмарьова містить в собі коротку біографічну довідку, список основних друкованих праць вченого та літературу про нього.
Народився Олександр Петрович 12 вересня 1902 р. в с. Велика Знам’янка (Васильківського району Запорізької області) у селянській сім’ї. В 1927 р. закінчив Дніпропетровський гірничий інститут. Працював на Дніпропетровському металургійному заводі ім. Петровського, в науково-дослідному інституті чорної металургії. З 1930 р. викладав у Дніпропетровському металургійному інституті.
О. П. Чекмарьовим розроблені важливі теоретичні питання прокатки (захоплювання металу на валками, тиску металу на валки, опору деформації тощо), проведені ґрунтовні дослідження в галузі трубопрокатного, сортопрокатного, рейкового і листопрокатного виробництва. Значні роботи виконані О. П. Чекмарьовим з питань підвищення продуктивності прокатних станів, удосконалення безперервної прокатки, освоєння виробництва економічних профілів прокату тощо.
О. П. Чекмарьов – автор 250 праць. Двічі одержував Державну премію СРСР.

Нагороджений різними орденами та медалями.
Ще більше цікавих фактів з життя та діяльності О. П. Чекмарьова, а також познайомитись з його науковими працями, можна завдяки літературі, яку має у своїх фондах наша бібліотека.

Ми не в праві забувати про таких людей, як О. П. Чекмарьов! Тому що культурний, освітній, інтелектуальний потенціал будь-якої держави визначається її науковими досягненнями. А нове в науці завжди виникає на шляху, вже пройденому старшими поколіннями вчених. Тому пам’ятаймо людей, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної науки, на працях яких вчаться майбутні вчені і здобутки яких стали відкриттям для нових наукових просторів.

 

 

 

Столітній рубіж

1917 р. був складним і переломним в історії. Це час великих змін і бурхливих подій. Звичайно, все це не могло не торкнутися і діяльності Катеринославської бібліотеки.

У 1917 р. Катеринославська бібліотека увійшла до числа найбільших громадських бібліотек. Будучи восьмою за обсягом фондів, вона була третьою за кількістю відвідувачів і четвертою по книговидачі.

Фонд бібліотеки нараховував 40 тис. томів, розділених на 16 відділів. Серед них було 500 релігійних книг, понад 3 тис. суспільно-політичних, біля 2-х тис. природничо-наукових, понад 6 тис. художніх.
У цей час поступово збільшується кількість відвідувачів бібліотеки. У 1914 р. до бібліотеки завітали 3052 читача, а у 1917 р. ці данні зросли до 3780 користувачів. Зростання чисельності читачів, пояснювалося тим, що до читання, до самоосвіти потягнулися ті, хто раніше не мав такої можливості і навіть ніколи не тримав книги у руках. У більшості, це були представники народних мас.
У зв’язку з розширенням роботи Катеринославської бібліотеки у 1917 р. в ній працювала 21 особа, у тому числі 9 кваліфікованих бібліотечних працівників.

Кошторис бібліотеки на 1917 р. передбачав 19 тис. крб.
У перші роки, після становлення нової влади, швидко зростав фонд бібліотеки, який поповнювався націоналізованими книжковими багатствами. Гостро стала проблема розширення площ.
У цей період бібліотечна справа на Катеринославщині набуває активного розвитку. Назріла необхідність у створенні цілої мережі публічних або народних бібліотек. Катеринославcькій бібліотеці належала величезна роль у підготовці бібліотечних кадрів на Катеринославщині та становленні мережі бібліотек. В найближчому майбутньому Катеринославська бібліотека стає основним книгосховищем області, великим ідеологічним, культурним та науково-інформаційним центром.
Події 1917 р. були дуже поворотними в історії Катеринославської бібліотеки і стали новим пунктом відліку в її діяльності. Вже за перше десятиліття роботи бібліотеки, втроє збільшилися її фонди і у 1922 р. вони становили 90 тис. екземплярів, бібліотека увійшла в п'ятірку найбільших бібліотек України, стає на державне забезпечення і саме у цей час вирішується питання систематичного постачання бібліотеки літературою.

Минуле, яким би воно не було, завжди цінне. Тому, що це досвід, уроки, висновки… І добре, коли є можливість познайомитися з історичними подіями з достовірних джерел. Дякуючи документам, які зберігає архів ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія можна відтворити події різних часів життя та діяльності нашої бібліотеки.

 

 

Свято книги - 1977

Шелест опалого листя чимось нагадує шелест книжкових сторінок. Це улюблені відчуття багатьох! Під цей особливий звук приходять мрійливі думки та теплі спогади. А якщо аромат осіннього повітря сплітається з книжковим різнобарв’ям, то все це дарує щирі піднесенні почуття. І час від часу ці почуття охоплюють знову, і часто повертають у далекі часи, сповнені приємними враженнями.

40 років тому, у 1977 р. , на початку жовтня, у нашому місті, тоді ще Дніпропетровську, пройшло ІІІ міське СВЯТО КНИГИ.
Свято тривало два дні, мало дуже насичену, цікаву програму та охоплювало різні куточки відпочинку місцян. Урочисте відкриття свята відбулося 1 жовтня о 15-00 годині і тривало до самого вечора. С самого початку свята у місті розпочали роботу всі книжкові магазини. Під час святкування городяни та гості нашого міста мали можливість зустрітися та познайомитися з місцевими письменниками та поетами. Також у перший день свята було відкрито міський інформаційно-літературний центр. Протягом усього дня музичні супроводи артистів Обласної філармонії, духових оркестрів, колективу художньої самодіяльності БК «ШИННІК», ансамблю «Ритм» Укргіпромезу, молодіжного театру «Публіцист» БК машинобудівного заводу та інших творчих колективів міста створювали особливу атмосферу святкування.

Окремим пунктом СВЯТА КНИГИ були представлені заходи, підготовлені бібліотеками міста, місцевими видавництвами та любителями книги. Обласна бібліотека також приймала участь у книжковому святі. Багатий та різноманітний фонд бібліотеки був представлений у таких книжкових виставках: «Книги -велетні», «У світі мініатюр», «Сторінки історії Дніпропетровщини», «Зустрічі з історією» та ін. Багатогранність представленої на виставках літератури привертала немало уваги оточуючих. Інтерес до читання у ті роки був дуже великим і попит на бібліотечні видання теж був неабияким.

Другий день свята організатори присвятили дитячому читанню. Маленьким поціновувачам книги була представлена особлива програма. Це і пізнавальні для діточок зустрічі з дитячими письменниками, і різні конкурси, де діти могли проявити свої творчі здібності, такі як конкурс маленьких читців «Мої улюблені вірші» та конкурс дитячого малюнка на асфальті. Такий відпочинок та розваги завжди допомагають розширити дитячий кругозір, у ігровій формі познайомити дітей з книгами, виховати читацькі інтереси та прищепити бажання читати. Напевно багато хто з тих дітей, які були присутні на СВЯТІ КНИГИ у 1977 р. запам’ятали його. І можливо вони поділяться теплими спогадами про далеке святкове дійство, присвячене її величності КНИЗІ, вже зі своїми дітьми.

 

 

БІБЛІОТЕКАР - це звучить гордо!

"Робота з книгою - це робота з людьми.
Пам'ятай, щоб стати майстром бібліотечної справи, потрібно не тільки знати книгу, а й знати, і любити тих, у чиї руки вона потрапляє."
Ось такі слова лунали у промові до молодих фахівців, які приходили до роботи у нашу бібліотеку. Колектив бібліотеки завжди дуже турботливо ставиться до молодих колег.
Документи з архіву ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія 1970-80 рр. знайомлять нас з традицією посвяти у бібліотекарі. До цієї події готувалися всі. Досвідчені працівники бібліотеки урочисто приймали молодь у бібліотекарі. А молоді робітники, з хвилюванням і надією, слухали напутні слова.

"Чемний, тактовний, скромний, завжди життєрадісний, підтягнутий бібліотекар, що володіє хорошим смаком і високою культурою мови, надає благотворний вплив на оточуючих." Ці слова доречні завжди! Вони можуть стати основою справжнього кодексу бібліотекаря.
Читаючи звернення бібліотечних працівників ДОУНБ до своїх ще недосвідчених послідовників, переконуєшся у їх любові та відданості своїй професії. З ентузіазмом та завзяттям, вони закликають молодих співробітників з повагою та відповідальністю ставитися до обраної справи.

"Приймаючи у члени свого колективу, ми покладаємо на тебе великі надії, віримо, що нове покоління бібліотекарів в твоєму обличчі зуміє гідно підхопити естафету старшого покоління.
Намагайся краще освоїти професію, невпинно вдосконалюй свої знання, уважно вивчай та дбайливо переймай досвід своїх колег. Ніколи не зупиняйся на досягнутому та завжди вчися новому.
Як зіницю ока бережи фонди бібліотеки, всенародне надбання, зібране багатьма поколіннями бібліотекарів.
Будь привітним та уважним до читачів. Пам'ятай, вони завжди потребують твоєї допомоги і завжди будуть вдячні привітним словам та усмішці.

Будь чесним, цілеспрямованим, наполегливим у праці і навчанні, у суспільному житті колективу."
Ці слова дійсно спонукають стати на безмежний шлях такої цікавої та дивовижної професії. З натхненням віддаватися улюбленій роботі, дарувати свої знання та увагу, зігрівати усіх теплотою своєї душі. І звичайно, з гордістю нести поважне звання бібліотекаря!

 

Спогади про літо

Сонячне дивовижне літо балує нас своїм теплом і дарує приємні спогади!
Усі намагаються влітку відпочити, набратися сил та гарного настрою. І при першій же нагоді, залишивши турботи і думку про роботу, багато хто поспішає за місто, на природу - прогулятися запашним лісом та скупатися у річці або поніжитися на березі моря та зануритися у його ласкаві хвилі. Більшість, вже традиційно, проводить літні вихідні чи відпустку з сім`єю та друзями. А дехто, відпочиває з колегами по роботі. І це говорить про дружні та теплі стосунки у колективі. Саме така, невимушена та легка, дружня атмосфера завжди панувала у колективі нашої бібліотеки!
Ви тільки погляньте на світлини 1976 р., коли співробітники бібліотеки відпочивали на Азовському морі. Які усміхнені, щасливі обличчя! Ці світлини, що зберігає архів ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія,
декого повертають у те далеке літо, а декого дивують такими чудовими моментами. І як не дивуватися, коли бачиш на фото, як хтось з співробітників турботливо вкриває ковдрою директора на березі моря, а сама директор готує смачний обід і залюбки усіх пригощає.
Пожовклі чорно-білі світлини відтворюють такі прості і у той же час зворушливі хвилини бібліотечного життя!
Дуже приємно, що є така нагода, зробити подорож у часі та відчути тепло дружнього колективу і вже давно минувшого, літнього подиху.

 

Про них ми не забудемо ніколи!

Як це важливо пам’ятати тих, завдяки кому ми живемо, завдяки кому ми маємо можливість навчатися і працювати. Пам’ятати тих, кому прийшлося пережити страшні часи Другої світової війни та залишитися доброю, чесною і з відкритою душею людиною.
Всі, кому долею випало пройти через жахливі події наймасштабнішої війни в історії людства, завжди варті нашої уваги і пам’яті.
В історії ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія також є сторінки, що розповідають саме про таких людей - ветеранів Другої світової війни, які працювали у бібліотеці. Ми не маємо права забувати про них. Ми повинні зробити все, щоб кожне нове покоління знало і зберігало пам’ять про людей, які після непростих випробувань довгими роками війни, робили все можливе для мирного і щасливого життя.

Наша бібліотека змінюється день за днем і її вже не пізнати, якою вона була багато років тому. Але кожного дня вона, як завжди, гостинно зустрічає своїх читачів. І не дивлячись на зміни, стіни бібліотеки зберігають тепло добрих справ щирих людей.
Більше 20 років у ДОУНБ пропрацював ветеран Другої світової війни БОГДАНОВ Володимир Васильович. Всі, хто його пам'ятає діляться теплими спогадами про цього мужнього і у той же час дуже привітного і доброзичливого чоловіка. Працював Володимир Васильович у адміністративно-господарському відділі і багато чого у бібліотеці було зроблено його руками. Він був дуже працьовитою, акуратною і виконавчою людиною. Більшу частину свого життя БОГДАНОВ В. В. присвятив роботі у ДОУНБ. З величезним почуттям відповідальності він ставився до своєї справи, чим заслужив довіру і щиру повагу співробітників.
Про життя Володимира Васильовича відомо небагато. Народився він 14 червня 1925 р. в с. Нікольське, Калінінської області. Там же закінчив 7 класів середньої школи. Юність Володимира Васильовича припала на безжальні воєнні роки.
Під час Другої світової війни БОГДАНОВ В. В. відважно служив на флоті і за свої бойові заслуги він отримав багато орденів та медалей.

Там же, на війні, Володимир Васильович познайомився зі своєю майбутньою дружиною Пелагеєю Іванівною. Деякий час вона також працювала у бібліотеці. Всі, хто знав цю чудову подружню пару, захоплювалися їхніми стосунками, які були сповнені любові, поваги і турботи один про одного. Володимир Васильович завжди ласкаво і ніжно називав свою дружину "Моя Полюшка". У згоді, пліч-о-пліч, вони і пройшли свій довгий життєвий шлях. Гідним продовженням їх сім'ї стали син Валерій, дочка Валентина, а згодом і любі онуки.

Співробітники бібліотеки, які працювали з подружжям БОГДАНОВИХ, з великою теплотою у душі, згадують Володимира Васильовича та Пелагею Іванівну.

ПАМ’ЯТАЙМО ВЕТЕРАНІВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ!!!
ЗАВЖДИ ПАМ’ЯТАЙМО ПРО МУЖНІХ ЛЮДЕЙ З ВЕЛИКОЮ ДУШЕЮ!
ПАМ’ЯТАЙМО ПРО ТИХ, ЧИЇ ГЕРОЇЧНІ ВЧИНКИ ГІДНІ ВІЧНОЇ СЛАВИ!

Дитяча читальня

Коли до рук потрапляють рідкісні історичні документи, охоплює таке відчуття, нібито знайшов цінний скарб. Архів ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія має декілька саме таких, дуже важливих і значущих для нашої бібліотеки, документів. Один з них – РІЧНИЙ ЗВІТ бібліотеки 1922-23 рр. Чому цей документ цінний для бібліотеки? Тому що матеріали з 1917 р. і до початку 40-х рр., які б висвітлювали історію ДОУНБ за цей проміжок часу, майже не збереглися. Це був період бурхливих історичних змін і багато документів було знищено. Але завдяки тим архівним джерелам, які має ДОУНБ, все-таке можна відтворити деякі фрагменти роботи бібліотеки і навіть знайти дуже цікаві історичні факти.

Напевно для багатьох стане новиною, що при бібліотеці на початку 20-х рр. XX століття існувало дитяче відділення. Судячи зі звіту 1922-23 рр., наша бібліотека мала невелике і не зовсім пристосоване для роботи приміщення. Працювали у бібліотеці читальна зала, кабінет бібліотекознавства і дитяче відділення. На той час, дитяче відділення було приведене у належний стан і пристосоване для відвідувань. Протягом року, за день його, у середньому, відвідали 212 дітей. За рік кількість відвідувань юних читачів склала 29481. Майже такі ж показники мала і книговидача.

У дитячому відділенні бібліотеки працювала читальня для дітей та проводилась просвітницька робота. Для діток влаштовувались різні заходи, готувалися спектаклі, а також обговорення цікавих та пізнавальних тем. А керувала цією роботою, досвідчена співробітниця показового дитячого садка.
На жаль, архів ДОУНБ не має світлин того періоду, а документи не містять інформації, які книжки читали у 20-х рр. XX століття, юні відвідувачі нашої бібліотеки. Напевно і тоді були спеціальні освітні та виховні дитячі програми і рекомендована до них література.

Але все-таки, у будь-який час, діти залишаються дітьми. І у кожної дитини є свої особисті інтереси, книжкові вподобання і улюблені літературні герої.

Пошук триватиме завжди

"ПОШУК ТРИВАЄ" - назву цієї публікації, яку було надруковано у газеті "Дніпровська правда" у 1982 р., можна вважати гаслом дослідницької діяльності ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія. Історія нам залишила ще багато невідомих моментів і тому термін пошукової роботи - безмежний і нескінченний.
Автор публікації "ПОШУК ТРИВАЄ" Т. Г. Шекшуєва (головний бібліотекар з НДР ДОУНБ у 1980-х рр.) ділиться з читачами результатами своїх дослідницьких досягнень. Свого часу в "Указателе библиотек России" Г. Гєннаді був виявлений запис, який свідчить про те, що у 1834 р. у Москві була видана "Речь Г. П. Герценвица на открытии Екатеринославской публичной библиотеки". Але чому цю Промову було видано у Москві, ким є її автор і яке відношення він мав до бібліотеки? Щоб дати відповіді на ці питання, був зроблений запит в Історичну бібліотеку РРФСР. І на початку 1980-х рр. наша бібліотека отримала копію цього цінного історичного документу.
У статті, чи не вперше йде мова про людину, яка стояла у джерел Публічної бібліотеки Катеринослава. Хто ця загадкова постать? Кому випала честь очолити бібліотеку і розпочати її діяльність? Г. П. Герценвіц – саме він вимовив Промову на відкритті першої бібліотеки у Катеринославі. Про нього відомо, що він був людиною освіченою і не позбавленою літературних здібностей. Саме такій людині і могло бути доручено виконання обов'язків бібліотекаря. Інші архівні матеріали ДОУНБ свідчать про те, що Г. П. Герценвіц був колезьким секретарем. До 1884 р. цей чин відповідав чинам армії штабс-капітана і штабс-ротмістра, лейтенанта флоту і козачих військ під'єсаула.
Також, з документів, які зберігаються у архіві ДОУНБ відомо, що у Катеринославську публічну бібліотеку було призначено двох бібліотекарів.
Хоча на той час, коли засновувалися перші бібліотеки, у інших губернських містах, було не легко знайти одного робітника для бібліотечної справи.
Титульний радник В. П. Ващенко також працював бібліотекарем у першій бібліотеці Катеринослава. І про цю людину, нам теж, нічого не відомо. Напевно він мав освіту, але яку саме і чим він займався до того, як отримав посаду бібліотекара? З 1809 р. чин титульного радника надавався особам, які мали вищу освіту, але не закінчили університет і не мали наукового ступеня. Цей чин був однією з найменших сходинок у державній ієрархічній системі. До другої половини XVIII ст. його автоматично присвоювали професорам і докторам наук.

На жаль, фактів про життя і діяльність перших бібліотекарів Катеринослава зовсім мало. Скільки часу Г. П. Герценвіц і В. П. Ващенко виконували довірену їм роботу нам невідомо.

Будь-який новий факт, стосовно історії нашої бібліотеки, а особисто початку її діяльності, стає для нас безцінною знахідкою і тому, ПОШУК ТРИВАТИМЕ ЗАВЖДИ!

Пам’ять про війну безцінна

У ці травневі дні ми, з ріку в рік, згадуємо страшні часи Другої світової війни.
Ми дякуємо і низько вклоняємося всім, хто не жалкуючи свого життя, боронив нашу країну. Нас не перестають дивувати героїзм і відвага людей, яким випало пережити жахіття самої масштабної війни в історії людства.
Ми пишаємося подвигами справжніх героїв і простих людей, про які завжди будемо пам'ятати! Серед безчинства, жорстокості і масового горя, траплялися і такі вчинки, які вражають людяністю, добротою і торкаються самої душі.

Серед матеріалів воєнного часу, які зберігає архів ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія, є дуже цікава газетна публікація. В одному із розділів якої, йде мова про книгу І. Монахова «Моя робота над роллю». Про що ця книга? І чим вона цінна? ЦЕ КНИГА – СВІДОК, ВЦІЛІЛА ПАМ'ЯТКА ПРО ВІЙНУ! Вона єдина книга, яка залишилася майже з двохмільйонного фонду, після знищення фашистськими варварами Дніпропетровської бібліотеки. Знайшла цю книжечку на подвір’ї бібліотеки А. Панютіна. Ця чуттєва жінка – мати підпільника Віктора Панютіна, якого гітлерівці розстріляли у вересні 1943 р. Навік засмучені материнські очі від втрати сина, не обійшли увагою, ледве вцілілу, бібліотечну книжечку. Жінка підняла з землі знівечений томик, принесла його додому, як змогла підремонтувала, а потім переслала до Києва.

У багатотомнику «КНИГА ПАМ'ЯТІ УКРАЇНИ», який має і наша бібліотека, міститься інформація про зниклих безвісти і загиблих героїв нашої країни у Другій світовій війні. Серед чисельної кількості прізвищ, є зовсім невеликі дані про учасника підпільного угрупування на Дніпропетровщині Віктора Панютіна, молодого хлопця, який загинув у віці 24 р., у якого попереду було все життя.

А книга І. Монахова «Моя робота над роллю», врятована мамою нашого героїчного земляка, у 80-х рр. знаходилася серед експонатів республіканського музею, які розповідали про звірства ворога та про безмежну мужність людей, яким вдалося вистояти у часи тієї безжальної війни. Книга, сторінки якої пошкодило нещадне полум’я війни і відродили турботливі руки доброї жінки. Це книга нарисів про театр, про сцену, і напевно, про мирне життя…
На жаль на сьогоднішній день нічого не відомо про єдину книжкову пам’ятку про війну з фонду ДОУНБ, книгу І. Монахова «Моя робота над роллю».
Відлуння жахіть найжорсткішої війни в історії, ми будемо відчувати завжди. Минають десятиліття. Ми всіма силами намагаємося зберегти пам'ять про страшні події того часу. Але стає прикро від того, що ми не все знаємо про героїчні подвиги і неймовірні вчинки наших співвітчизників. І хоч майже кожного дня, з’являються нові цікаві факти про події Другої світової війни, багато чого ми вже не дізнаємося ніколи.

ВКЛОНІМОСЯ ГЕРОЯМ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ І ЗБЕРЕЖЕМО ІСТОРИЧНІ ПАМ'ЯТКИ НАСЛІДКІВ ТИХ СТРАШНИХ ЧАСІВ!!!

 

 

Перевірена часом форма робота

На початку 2017 р. у відділі читальних залів ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія було відкрито зали вільного доступу для читачів.
Ця важлива подія вже увійшла в історію і розпочався новий відлік у роботі нашої бібліотеки.
Співробітники бібліотеки, а особливо колектив відділу читальних залів, дуже готувалися до цієї події. Був зроблений капітальний ремонт, придбані нові меблі, створені ще більш комфортні і затишні умови для відвідувачів. Проведена велика робота з фондом, тематична розстановка літератури дозволяє легко зорієнтуватися у книжковому просторі, а креативно оформлені документальні виставки привертають ще більше уваги читачів.
Така форма роботи, як відкритий доступ не є новою для нашої бібліотеки і з успіхом практикується у різних її відділах. Самостійний вибір літератури з книжкових полиць розширяє кругозір відвідувачів і навчає швидкому пошуку потрібної інформації.
Відкритий доступ у бібліотеці – один з основних і найпоширеніших напрямків бібліотечної роботи. До такого засобу обслуговування користувачів бібліотеки вдаються вже давно. Відкритий доступ до книжкових фондів у нашій країні окремі бібліотеки застосовували ще у 30-х рр. Хоча у той період ця форма роботи не досягла масового поширення і у 1958-1959 рр. була для багатьох бібліотек ще незнайомою. Тоді вільний доступ широко використовувався у Чехословаччині, у НДР та деяких зарубіжних країнах. Саме цей досвід і довів, як зручність, так і перевагу відкритого доступу над іншими формами обслуговування читачів. Українські бібліотеки у минулому впроваджували вільний доступ, беручи до уваги досвід бібліотек ближнього зарубіжжя.
На Дніпропетровщині у 1959 р. більш як у 30 сільських бібліотеках було відкрито вільний доступ читачам до книжкових фондів. Висновки на користь відкритого доступу були очевидні, ще більше ніж півстоліття тому. Про успіхи, цієї форми бібліотечної роботи, можна дізнатися зі статті Дробишевської Є.К. (зав. методико-бібліографічним відділом ДОУНБ у 50-х рр.) "Доступ до книжок вільний", яка була надрукована у 1959 р., у газеті "ЗОРЯ" і зберігається у архіві нашої бібліотеки. Є.К. Дробишевська приводить приклади збільшення кількості читачів і зростання книговидачі при вільному доступі у бібліотеках області, підсумовуючи результати річної роботи.
Перевага вільного доступу у бібліотеках безперечна і це доводить багаторічна практика. Сучасні бібліотеки все частіше вдаються до перевіреної часом форми бібліотечної роботи і все більше відкривають свої книжкові фонди для читачів.

 

 

Суперечливі історичні питання

Історія - це наука, яка потребує ретельно перевірених фактів і прив’язаних до них дат. Саме завдяки достовірності фактів можна відтворити точну хронологію історичних подій.
Багато цікавих і вже досліджених документів зберігають різні архіви. Але є такі матеріали, на які хочеться знову звернути увагу. І зрозуміти на скільки інформація про ту чи іншу подію є безперечним фактом.
У архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігається лист 1983 р., від небайдужого до історії нашого міста громадянина, учасника Другої світової війни Петра Івановича Пушкаря, який свого часу торкнувся теми достовірності дати відкриття у Катеринославі публічної бібліотеки. Автор листа вважав свідчення про дату заснування публічної бібліотеки суперечливими. І мав сумніви щодо того, чи можна вважати бібліотеки при дворянських зборах і канцелярії губернатора публічними. У своєму листі Петро Іванович посилається на декілька публікацій у місцевій пресі. І у тому числі, на статтю журналіста, письменника і краєзнавця Миколи Чабана у газеті "Прапор Юності". Автор листа дорікає журналісту, що той стверджує про те, що публічну бібліотеку у Катеринославі було відкрито у 1834 р. і нічого не пише про те, що бібліотека нібито працювала раніше і мала різні назви.
З цим питанням Петро Іванович звернувся до науково-дослідного відділу бібліотекознавства Державної бібліотеки ім. В.І. Леніна. І ось, яку цікаву відповідь він отримав: "Бібліотеки відкриті у Катеринославі у 1834-1861 рр. ні до однієї з нині функціонуючих у Дніпропетровську (нині Дніпро) бібліотек прямого відношення не мають, хоча безумовно це їх передісторія".
Але ж, офіційною датою відкриття публічної бібліотеки у Катеринославі є 9(22) травня 1834 р. І вже майже 183 роки бібліотека працює, і має свою неповторну та дивовижну історію. А дату відкриття бібліотеки підтверджує Архівна довідка – один з головних документів, який свідчить про точну дату відкриття бібліотеки. Зберігається Архівна довідка у Державному обласному архіві м. Дніпра і у архіві ДОУНБ. І саме ця Архівна довідка, з іншими документами, і були представлені Петру Івановичу Пушкарю у відповідь на його лист.
У 1982 р. ДОУНБ отримала від Центрального Державного Історичного архіву колишнього СРСР копії документів, які свідчать про відкриття бібліотеки у Катеринославі.
І на подібні суперечливі питання щодо історії ДОУНБ, якими свого часу зацікавився Петро Іванович Пушкарь, наша бібліотека має офіційні документи, які містять достовірну інформацію про історичні факти і події.

 

 

 

Англійська мова - популярна завжди

Для ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія, а особливо для центру "Вікно в Америку", 2016 рік був дуже насиченим і цікавим. Тому, що саме 2016 рік було оголошено роком англійської мови в Україні, згідно з Указом Президента України № 641/2015 "Про оголошення 2016 року роком англійської мови в Україні".
Протягом цього року співробітники центру "Вікно в Америку" ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія провели дуже велику роботу щодо популяризації і вивчення англійської мови. Це і пізнавальні книжково-документальні виставки, і цікаві виїзні заходи, різноманітні флешмоби, зустрічі у англомовних клубах, у кіноклубах; це і нові проекти, і курси з вивчення англійської мови; також, інтерактивні і ігрові підходи у поданні інформації та ще багато іншої різноманітної роботи.
З кожним роком дедалі більше людей виявляють своє прагнення і бажання до вивчення англійської мови. А серед користувачів нашої бібліотеки інтерес до пізнання мови міжнародного спілкування був завжди. І це доводять документи, які зберігає архів бібліотеки. На чорно–білих світлинах 80-х і 90-х років - зацікавленні обличчя відвідувачів відділу документів іноземними мовами, книжкові виставки того часу і ще молоді співробітники відділу, які працюють і зараз. А розгортаючи бібліотечні абонемент-запрошення, дивуєшся тематичній різноманітності заходів, які пропонували своїм читачам бібліотекарі. Слайд-година про сучасний американський живопис "Музей однієї картини", лінгвістичний урок "Вчимося мови у класиків" (за творами класиків світової англомовної літератури), "Америка - очима іноземців" (дискусія із матеріалів англомовної преси) і ще багато інших дуже захоплюючих і пізнавальних тем для зустрічей у клубі розмовної англійської мови "СПІВРОЗМОВНИК", який довгий час діяв при відділі документів іноземними мовами. Тільки читаючи назви заходів, вже стикаєшся з витонченістю і елегантністю, притаманним англійському смаку. І звичайно, що виникає бажання знову відчути цей присмак та ще більше дізнаватися про цікаві і незнайомі речі.
Час невгамовно біжить… До бібліотеки приходять нові читачі, а бібліотекарі, завдяки новим технологіям, готують ще цікавіші і різноманітніші заходи. І дуже приємно те, що попит, серед користувачів нашої бібліотеки, до навчання і пізнання іноземних мов, культури інших країн і міжнародної світової класики тільки зростає .
Щиро бажаємо співробітникам і відвідувачам центру "Вікно в Америку" і відділу документів іноземними мовами ДОУНБ ще більше натхнення, дивовижних ідей, приємного спілкування і щоб все завжди було "VERY GOOD"!!!
.

 

 

Бібліотекар - це покликання назавжди

Знання, майстерність, ерудиція і кмітливість у поєднанні з чарівністю і жіночністю – це ті якості, якими володіє справжній бібліотекар!
Бібліотечна справа потребує неабиякого професіоналізму і особливого підходу до роботи. А переконатися у цьому можна, завдяки різноманітним професійним конкурсам. В архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія зберігається багато цікавих документів, серед яких є і матеріали про подібні заходи. Одним з найцікавіших, був конкурс
"Кращий бібліотекар 1982 року ". Цей конкурс був організований Управлінням культури і обласними бібліотеками і мав за мету показати рівень професійної майстерності серед бібліотечних працівників.
У той день хвилювалися всі - ведучі, чисельні вболівальники, навіть журі, але більш за всіх, звичайно, учасниці конкурсу. Всі розуміли, що тут зібралися кращі з кращих – переможці районних і місцевих конкурсів "Кращий за професією". Свідомо уявляючи те, що конкурсна програма передбачає проявити не тільки себе, а і гідно представити свій район чи місто, посилювало напруженість і жагу до перемоги. А попереду - червона стрічка ПЕРЕМОЖЦЯ, шлях до якої полягає через три тури конкурсу.
Жоден виступ учасниць конкурсу не був схожий один на один - проза і поезія, від глибокого особистого до філософського, або гумористичного змісту. Конкурсантки якомога краще намагалися продемонструвати свої здібності і професійну майстерність. І кожен виступ був сповнений любові до своєї професії та книги!
Час швидко плине, на зміну тим завзятим молодим спеціалістам, які вже давно стали досвідченими і поважними робітниками, приходить нова зміна. Але якості , які притаманні справжньому бібліотечному фахівцю - незмінні! Ця професія вимагає ерудованого, креативного, комунікабельного, розумного, інтелектуального і творчого робітника. У бібліотечній справі залишаються ті, хто має покликання до цієї професії, любить, цінує її та справами доводить свою відданість духовній культурі.

 

 

 

 

 

Супутники відпочиваючих

Як цікаво провести влітку відпустку, вибрати правильний маршрут для незабутньої подорожі, а також зробити свій відпочинок вдалим і веселим – ось такими питаннями переймаються майже всі у чудовий період сонячного тепла і яскравих кольорів.
Допомогу у вирішенні літніх клопотів завжди готова надати ДОУНБ ім. Первоучителів слов`янських Кирила і Мефодія. Книжкові виставки, які готують бібліотекарі для всіх, хто збирається у відпустку, користуються великим попитом. Свою увагу мешканці та гості нашого міста до подібних заходів виявляють вже давно. І переконатися у цьому можна, познайомившись зі статтею «СПУТНИКИ ОТДЫХАЮЩИХ», яка зберігається в архіві ДОУНБ.
Переглянувши цю газетну публікацію дивуєшся різноманітності тем, які висвітлювали книжкові виставки більше 40 років тому. «Зовут просторы Приднепровья», «Для тех, кто отправляется в путь», «По литературным местам» - ось невеличкий перелік, пропонованих читачам виставочних тем.
Також, з статті можна дізнатися, які книги були цікавими і користувались попитом у період літніх відпусток, майже 40 років тому. Широкий читацький інтерес, у той час, викликала книга польського автора Яна Камичека «Вежливость на каждый день». Ця книга і зараз зберігається у фондах ДОУНБ. Невеличка книжечка, вже з досить потертою обкладинкою і підклеєними сторінками, досі дарує добрі поради для вдалого відпочинку. У своїй книзі Ян Камичек ділиться секретами гарної поведінки на кожен день і пропозиціями як, зробити так, щоб ваші супутники у поїзді або сусіди по кімнаті у санаторії та у готелі не зіпсували вам відпочинок. Книга «Вежливость на каждый день» дуже доречна і у наш час.
Щиро бажаємо всім гарних відпусток і нових вражень!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Великий майстер поетичного слова

Твори Олександра Сергійовича Пушкіна читали, читають і будуть читати завжди.
Змінюються часи та погляди, відбуваються нові події та зміни, але не зважаючи ні на що, любов до Пушкінського слова не згасне ніколи.
Ми з дитинства закохані у дивовижні казки О.С.Пушкіна, у школі ми ще більше дізнаємося про його життя та літературну діяльність, а у дорослому віці не раз, з задоволенням, перечитуємо його твори.
Багато прихильників творчості О.С.Пушкіна є і серед користувачів Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ( ДОУНБ ) ім. Первоучителів слов`янських Кирила і Мефодія. Кожного року до Дня народження видатного поета у бібліотеці готуються книжкові виставки, проходять творчі зустрічі і літературні вечори.
Про один з цікавих заходів, присвячених Дню народження О.С.Пушкіна , свідчить газетна публікація, яка зберігається в архіві ДОУНБ. Замітка у газеті «Дніпро вечірній» одного з членів клуба «Захопленість», за 1988 рік, свідчить про те, що у нашому місті завжди шанували творчість великого майстра поетичного слова.
Робітники навчальних закладів і закладів культури м. Дніпропетровська намагаються зберегти па`мять про відомого поета і пронести її крізь час.

 

 

Відкриття відділу абонемента

У травні 1986 року рішенням міськвиконкому Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці (ДОУНБ) було надано двоповерховий будинок на житловому масиві Клочко-6, в якому відкрито відділ абонемента.
Ця будівля була призначена для філії міської бібліотеки Дніпропетровська, але завдяки наполегливості колишнього директора ДОУНБ Рижкової Зінаїди Миколаївни та чисельним проханням читачів, які стали на захист бібліотеки, нове приміщення отримав відділ абонемента ДОУНБ.
У квітні 1986 року розпочався переїзд до новобудівлі, яка розташувалася по вул. Байкальська, 78. Зараз це здається нездійсненним. Частину фонду бібліотеки треба було перевезти з правого берега Дніпра на Лівий. На початок 1986 року фонд ДОУНБ становив 1937720 примірників. І ось, вагому частину з цієї кількості транспортували з приміщення на пр. К. Маркса, 18 (нині пр. Д. Яворницького, 18) до нового приміщення по вул. Байкальська, 78. Ця нелегка робота лягла на плечі співробітників ДОУНБ. Жіночий колектив бібліотеки зробив те, що сьогодні здається неможливим. Фонд відділу абонемента був перевезений та розміщений у суворій відповідності згідно бібліотечної класифікації. Скільки бібліотекарі власноруч розвантажили та перемістили книг, зв’язаних у великі та важкі пачки! Працювали до пізнього вечора, намагаючись, як можна швидше зробити всю роботу. Бібліотечні господині приклали максимум зусиль, щоб створити комфортні та затишні умови для своїх нових, а також вже постійних і таких вірних читачів. У нових залах красувалися гарні штори, на стінах – картини та елементи українського декору, а ще – море квітів. Поступово все налагодилось, і ось – довгоочікувана мить! У другій половині травня 1986 року було урочисто відкрито відділ абонемента ДОУНБ по вул. Байкальська, 78.
У травні 2016 року відділ абонемента ДОУНБ ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія святкує 30 років з моменту його «нового відкриття»!
Вітаємо відділ абонемента з ювілеєм! Бажаємо працівникам відділу успіхів, натхнення і радості!

 

Страшні наслідки воєнного лихоліття

Друга світова війна залишила болючий слід в історії нашої країни і в пам’яті кожної людини.
8 травня – День пам’яті та примирення, коли ми згадаємо кожну жертву війни.
9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День Перемоги), коли ми вшануємо ветеранів, які заплатили велику ціну за таку очікувану Перемогу.
Під час Другої світової війни Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека (зараз ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія) зазнала дуже страшних втрат.
Коли почалася війна бібліотека відразу переключилась на обслуговування військових частин, воєнізованих установ і підприємств, відкривала філіали, пункти видачі, пересувні бібліотеки для призовних пунктів і шпиталів.
Багато сил було покладено на те, щоб зберегти бібліотечні фонди. Тисячі книг, підшивки газет, цінні краєзнавчі видання у 1941 році прийшлося замуровати у підвалі бібліотеки. Але на жаль, їх не вдалося врятувати. Тікаючи з міста фашистські варвари спалили приміщення бібліотеки та усі її фонди. Загинуло більше 650 тисяч книг і близько 300 підшивок періодичних видань. У день звільнення Дніпропетровська від фашистських загарбників бібліотеки у місті не існувало. Найцінніша скарбниця культури була цілком знищена, залишилися руїни і попіл.
Не повернулися у рідну бібліотеку її співробітники, які загинули на фронті - Матух, Хуторний, Магидін.
Серед історичних документів, які зберігаються в архіві ДОУНБ ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія є дуже цінні та рідкісні світлини довоєнного та післявоєнного стану бібліотеки, а також акт збитків, які були нанесені фашистськими нацистами.
Кожного року напередодні Дня пам'яті і примирення, дня вшанування загиблих в роки Другої світової війни ми згадуємо страшні події того часу. Яким безжальним і жорстоким був ворог. Наслідки того жаху ми будемо відчувати завжди.

 

Дивосвіт великодньої писанки

Розмальована писанка є неодмінною прикметою Великодня, бо здавна символізувала початок нового. Яйце було немов моделлю всесвіту, а жовток – символом сонця.
Ось про такі цікаві речі можна було дізнатися під час засідання клубу краєзнавців, яке відбулося більше 20 років тому у краєзнавчому відділі Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів словя’нських Кирила і Мефодія. І свідчить про це стаття у газеті «Зоря» 1995 року дніпропетровського журналіста, письменника і краєзнавця Миколи Чабана.
Працюючи з архівними матеріалами бібліотеки, серед великої кількості різних листів, заяв, наказів та інших документів, приємно натрапити на публікацію, яка пронизана теплою та душевною темою. Це звичайно тому, що автор дуже досвідчена людина і знається на народних звичаях і тому, що сама стаття присвячена традиціям святкування Головного християнського свята – Великодня. Також, дуже приємно ще раз переконатися у тому, що багато хто цікавиться давнім мистецтвом розпису писанок і долучається до обрядового дивосвіту. І так відбувається завжди – і зараз, і 20 років тому. А це і зрозуміло, тому що хочеться відкривати ще невідомі історичні загадки, набиратися досвіду і звичайно, зберегти духовні цінності свого народу.

Кожна нова крапля повітря наповнена весненяним теплом і на душі розцвітає відчутт чогось нового і прекрасного...

А як приємно, на початку весни, згадати молодість!
8 березня – це свято чарівності і жіночності! Завжди дуже тепло і весело проходили святкування Міжнародного жіночого дня у Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці. І є спогади, які досі викликають приємні відчуття і добрі усмішки на вустах. Саме такі почуття подарувало святкування 8 березня у колективі бібліотеки у 1996 році.
Це було справжнє жіноче свято – конкурс краси «МІС БІБЛІОТЕКА»! У ньому брали участь найкращі співробітники бібліотеки. Бібліотечні красуні змагалися у різних конкурсах, презентували оригінальні вбрання та неймовірні кулінарні здібності. Лишається загадкою, де вони брали стільки цікавих ідей і натхнення?!! І не перестаєш дивуватися фантазії і наполегливості своїх колег!
Минуло вже 20 років, а спогади саме про те 8 березня дарують такі добрі відчуття! Учасниці того конкурсу краси і зараз такі ж гарні, милі і успішні! Вони багато чого досягли у своєму житті – це і особистий досвід, а також професійні здобутки і перемоги. І це – наші колеги і наставники, які готові завжди з любов`ю поділитися не тільки своїми пропозиціями у роботі, а і простими жіночими порадами!

Фото підібрані з архіву КЗК ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія (Розділ - БІБЛІОТЕКА В ХХ ст. Святкові заходи в колективі: Фотодокументи 1976-1996 рр.).

 

 

 

Як швидко молодість минає!
Нас у минуле повертає
Старий альбом років далеких.
І спогадів таких ось теплих!

На фото молоді красуні!
Дівчата милі, ніжні, юні.
А скільки радості в очах!
І усмішки на їх вустах!

Попереду - нові надії!
І навіть, неймовірні мрії,
Вони здійснять, бо молоді,
Цілеспрямовані такі!

Єднає їх любов до книги!
І ця любов розтопить криги!
Оточить всіх своїм теплом,
Завжди поділиться добром!

Старий альбом дуже дивує!
І наші погляди милує,
Неначе у солодких снах,
Ціле життя на сторінках…

(автор Світлана Гамзіна)

 

  

 

Переїзд відділу періодики

З початком весни ми завжди чекаємо змін і звичайно, що кращих! Саме навесні 2011 р. Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека зазнала неабияких змін, які додали немало клопоту.
У березні та квітні 2011 р. відділ періодики ДОУНБ здійснював переїзд із приміщення по вул. Комсомольській, 58, де відділ розташувався з 1993 р., до приміщення на пр. К. Маркса, 18 (нині пр. Д. Яворницького, 18 - за розпорядженням голови Дніпропетровської міської ради Бориса Філатова №71-р від 19.02.2016 р. Перейменовано на честь відомого історика).
Нелегкими видались ті весняні дні для усієї бібліотеки. Звичайно, що більше всього труднощів дісталося співробітникам відділу періодики. Але дружній колектив бібліотеки, згуртувався та розуміючи ситуацію, долучився до роботи. Ніхто тоді не лишився осторонь. Усі відділи бібліотеки намагалися допомогти та як можна швидше здійснити переїзд. Ось такі вони бібліотечні робітниці – і розумні, і жіночні, і дружелюбні, і дуже цілеспрямовані!
Зараз, навіть важко усвідомити, що колектив бібліотеки зміг впоратися з такою великою роботою. А тоді, п’ять років тому, тендітні жіночі руки енергійно і при цьому дуже обережно та ретельно переміщували фонд періодичних видань. І на диво, навіть під час не дуже легкої роботи, співробітниці бібліотеки посміхалися, жартували і дарували справжній гарний весняний настрій! І свідчать про це усмішки на жіночих вустах, які зберігають світлини п’ятирічної давнини.


 

До всесвітнього дня космонавтики

12 квітня увесь світ святкує Всесвітній день авіації і космонавтики (Міжнародний день польоту людини в космос).
Відкривайте нові книжкові галактики разом з Дніпропетровською обласною універсальною науковою бібліотекою ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія.
Ще більше читайте, ще більше навчайтеся! І ви дізнаєтесь про загадки та таємниці всесвіту, неймовірні та дивовижні відкриття у ракетно-космічній галузі, цікаві моменти з історії розвитку космічного машинобудування, історичні данні про життя та роботу відомих космонавтів, науковців, конструкторів і винахідників.
Якщо ви прагнете досягти космічних результатів у навчанні, творчості, мистецтві або в особистій справі, обов’язково скористайтесь унікальним книжковим фондом ДОУНБ ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія.
Вас вже чекають справжні книжкові сузір’я! Знайдіть саме свою книжкову зірку і хай вона подарує вам чудове відчуття польоту!
До вашої уваги хронологія бібліотечних заходів до Всесвітнього дня авіації і космонавтики.

 

Дуже важливо прищеплювати любов до книги з дитинства!

Книжковий фонд Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки взагалі розрахований на дорослу аудиторію. Але і своїх юних шанувальників бібліотека завжди намагалася залучити до спілкування з нею. Просвітницька діяльність - одна з основних форм роботи бібліотеки. На сьогоднішній день майже кожен відділ ДОУНБ співпрацює з загальноосвітніми навчальними закладами міста. Бібліотечні працівники чудово розуміють, що ті дівчата та хлопці, які приходять до бібліотеки, у майбутньому можуть стати її постійними читачами. А юні відвідувачі виявляють неабиякий інтерес до літератури, яку може їм запропонувати наша бібліотека. І так було завжди - і 20, і 30, і навіть 40 років тому. А свідчать про це рідкісні фото, які зберігає архів ДОУНБ. Приємно переглядати світлини, на яких діти з захопленням і з задоволенням знайомляться з книжковими скарбами ДОУНБ. І це дає надію на те, що кожна книга з унікального та дуже багатого фонду бібліотеки, обов`язково знайде свого читача, тим більше, коли тягнешся до читання змалечку.
Фотоматеріал підібраний з архіву (Розділ - «Бібліотека в ХХ ст. 1970-1980 роки») та сучасної хроніки подій КЗК ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія.

 

 

.

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

49006, м.Дніпропетровськ, вул.Савченка,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua