Суворий аналітик доби

Валер’ян Підмогильний - український письменник і перекладач, яскрава самобутня постать укра¬їнського “розстріляного відродження”. Із 36 років життя цей оригінальний письменник 18 присвятив літературі, залишивши по собі цікаву спадщину: понад тридцять оповідань, три повісті, два романи. Декілька літературознавчих розвідок про творчість Т.Бордуляка, І.Нечуя-Левицького, М.Рильського і прекрасні переклади творів європейської літератури і філософії. Він міг би залишити значно біль¬ше, бо 36 років для митця - це час розквіту, плідний період творчості. На жаль, доля розпорядилась інакше: в кривавий 1937-й письменника не стало.

І тільки його твори, написані у 20-30-ті роки спочатку юним випускником Катеринославської школи, а потім відповідальним редактором такого солідного журналу, як «Життя й рево¬люція», розповідають нам про духовні пошуки письменника- інтелектуала.

Здобуток письменника — чималий, багатогранний і непо¬вторний — є значним надбан¬ням в національній літературній скарбниці. Має рацію авторитет¬ний літературознавець і критик Юрій Шерех (Шевельов), ствер¬джуючи: «Серед свого покоління Підмогильний вирізнявся осо-бливою твердістю світобачен¬ня. Менше за інших він упадав у лірику. Він був одним, може, єдиним, справді великим укра¬їнським прозаїком». 3 нагоди 115-ої річниці від дня народження В.Підмогильного, у читальному залі КЗ «Софіївська центральна районна бібліотека» працівники для своїх відвідувачів здійснили подорож у творче життя пись¬менника, оформили виставку - портрет “На варті страждань і пошуків людини”. Ще мало досліджена і поцінована його творчість. Але сьогодні ім’я цьо¬

го талановитого митця, нашого земляка повертається до укра¬їнського читача. На виставці представлені різножанрові його твори, які відбивають складні со¬ціальні та культурні процеси, при¬таманні пореволюційній Україні. Це романи: “Місто”, “Невеличка драма”, “Третя революція”, по¬вісті: “Остап Шаптала”, “Повість без назви”, збірки оповідань.

Народився Валер’ян Петро¬вич Підмогильний 2 лютого 1901 року в с. Чаплі на Катеринослав- щині в родині селянина. Батько його помер рано, тому сином опікувалась мати. Вона дуже серйозно і відповідально поста¬вилася до виховання й освіти хлопчика. Від неї він успадкував велику працьовитість і любов до народознавства. Мати прище¬пила синові любов до народних пісень, казок, української мови, виховала повагу до рідної землі, традицій і звичаїв українського народу. Перші знання Валер’ян здобув у школі при місцевій церк¬ві. Із самого дитинства окрес¬лилося певне коло захоплень майбутнього письменника — хлопець багато читав книжок, які брав у вчителів і знайомих, почав писати власні вірші й опо¬

відання, вирізнявся неабиякими здібностями до навчання, опану¬вання іноземних мов, вродже¬ною інтелігентністю. Вчився на відмінно.

Несприйняття тодішньої дійсності та ідеології, вболі¬вання за долю українства ви¬значили страдницьку долю В.Підмогильного. Письменник не міг обминути трагедії укра¬їнського народу в своїх творах, що відразу брали на замітку іде¬ологічно зорієнтовані критики. Для цього автора притаманне те, що на першому місці в його прозі стоять не події, а людина, внутрішній стан її душі.

Будучи одним із небагатьох письменників, які розповідали про життя інтелігенції в період громадянської війни й післяре¬волюційних років з її болями, на¬маганням не втрачати ґрунт під ногами, якось пристосуватися до нових умов буття, Підмогильний зміг продемонструвати не лише об’єктивність художнього пись¬ма, а й відтворити гостроту но¬вих життєвих колізій, показати, що вони не можуть відбуватися безболісно.

Інтелектуально-психологічна проза В.Підмогильного - помітне

явище в історії українського письменства. У своїх творах автор неодноразово звер¬тався до проблем людини та сенсу людського буття й помітно шукав відповіді на них. Ці філософські пошуки органічно вписалися в тра¬диційні роздуми української та європейської філософії й лі¬тератури XX.

Творчий спадок письменника

Оповідання: «Добрий бог» (Со¬бачий хутір, липень 1918),«Гай¬дамака» (Собачий хутір, сер¬пень 1918), «Ваня» (Павлоград, березень 1919), «Старець» (Катеринослав, серпень 1919), «Важке питання», «Пророк», «На іменинах» (Катеринослав, вересень 1919), «Дід Яким» (Ка-теринослав, вересень 1919), «На селі» (Катеринослав, вересень 1919), «В епідемічному бараці» (1920), «Собака» (1920), «Про¬блема хліба» (1922), «Іван бо¬сий» (Ворзель, березень 1922), «Син» (1923), «Військовий літун» (1923), «Історія пані Івги» (1923), «Сонце сходить» (1924), «Третя революція» (1925), «З життя бу¬динку» (1933).

Повісті: «Остап Шаптала» (1921), «Повість без назви» (1933-1934).

Романи: «Місто» (1927), «Не¬величка драма» (1930).

Збірки: Твори, том і збірка оповідань (1919), Військовий літун, збірка оповідань (1924), Проблема хліба, збірка опові¬дань (1930)

Переклади: Валер'ян Підмо¬гильний - один з найвизначніших українських перекладачів фран¬цузької літератури. За своєю стилістичною точністю та мов¬ною віртуозністю його переклади Анатоля Франса, О. де Бальзака, Г. де Мопасана, Стендаля, Гельвеція, Дідро досі вважаються не- перевершеними й охоче переви¬даються багатьма українськими видавництвами.

Ю.КОВТУН, завідуюча відділом обслуговування КЗ «Софіївська ЦРБ».

Вісті Софіївщини .-2016 .-№22-23 .-26 березня .- C.6.