Багатогранна спадщина Сковороди

ІВАЩЕНКО Н., завідуюча Маломихайлівською СБ

У Маломихайлівській сільській бібліотеці відбулися любительські читання біографії та творів видатного українського педагога, поета-лірика, сатирика-байкаря, мандрівного філософа, вільнодумця, аскета і музиканта Г.С.Сковороди, 270 років від дня народження якого відзначали в минулому році не лише українці.
    Філософсько-творча спадщина Григорія Сковороди цікавить багатьох наших читачів. Переоцінка, а то й нівелювання духовних цінностей, що відбулася останні десятиліття, сьогодні викликає сумнів. Тож звертаючись до творів цієї людини, дорослі відкривають для себе Сковороду заново, а діти дивуються поєднанню простоти з глибиною думок і образів Григорія Савича.
    Нашим сучасникам, справді, є що почерпнути з вчення Сковороди, особливо з філософського, адже найсильнішою і найважливішою в його доробку є теза про щастя людини зокрема і людства цілому. Суть цього щастя має глибоке коріння: воно пов’язується не з усе більшим задоволенням споживацьких потреб, а зі способом життя людини, вмінням бути кращим, чеснішим, совіснішим. А та суть розкривається через трудову діяльність, адже не всяка праця веде до чесного життя і чистої совісті.
    У Сковороди праця – не обов’язок, не борг, не примушення (як суспільство вважає сьогодні), не страждання і нещастя, а вільний потяг до певної діяльності, джерела свободи і радості, що дає відчуття насолоди незалежно від результатів. Це – «споріднена» праця. А праця «неспоріднена» - то джерело деградації і людини, і всього суспільства.
    Сьогодні людство займається в основному «неспорідненою» працею. Воно досі ще не усвідомило роль праці «спорідненої», як і того, що щастя і мир на планеті залежать у більшій мірі не від того, що люди уміють робити, а від того, як вони це роблять і на що спрямована їх діяльність.
    Філософська спадщина Г.С.Сковороди багатогранна, вона охоплює найрізноманітніші аспекти життя: науку, релігію, культуру, мистецтво. На неї можна спиратися і в наш непростий час, коли людина накликає на себе небезпеку результатами своєї ж праці, коли при збільшенні числа релігійних храмів зростає злочинність, коли праця людини втратила всяку привабливість, а життя стало для багатьох безцільним і незахищеним.
    Григорій Сковорода дав усім нам рідкісний приклад гармонії слова і діла, науки і життя. Він навчав, як жив, а жив – як навчав. Для нього головним було бути, а не мати, тому що щира досконалість людини не в тім, що вона має, а в тому, якою вона є. Чим не приклад для кожного з нас?
    Отож ми читали, цитували, дискутували, висловлювали думки і захоплювалися силою і мужністю цього справжнього сина України. Впродовж кількох місяців у бібліотеці працювала також виставка філософських і поетичних творів Г.С.Сковороди та дослідницьких праць і статей про нього.
                               
                                 Покровський край.- 2013.- 5 лютого
 
49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека