Барви рідного краю

Глуховська О., зав.бібліотеки с. Вільне

Моя розповідь про с. Вільне, яке є ровесником П’ятихатщини і якому виповнилось 90 років. Моє село дуже красиве, особливо повесні, коли пробуджується природа, прибрані вулиці, побілені дерева, цвітуть садки.
Село засноване у 1923 році. Колись це були вільні землі. І молоді сімї із сіл Саксагань, Грушуватка, Красноіванівка – розпочали будуватися весною, а на осінь – заселилися сімї. А вже потім, пізніше, в село переїхало багато родин із західних областей. А після чорнобильської аварії – і з Житомирщини.
    Першими жителями, які забудували село, були сімї: Бальвас, Таран, Романенки, Брочка, Совенки, Цівка, Панич, Зюзь, Полив’ян, Буряк, Васильківські, Горбані. Сьогодні, на жаль, залишилась тільки одна старожителька села – це Мороз Ольга Яківна, а її батьки були першими переселенцями.
    Село Вільне розташоване неподалік від Придніпровської залізниці та станції Савро. Отже, з містами Кривий Ріг та П’ятихатки жителі мають постійне сполучення. А також значну кількість моїх земляків забезпечує залізниця роботою. Зву людей своїми земляками, бо сама вже 47 років проживаю у Вільному. З розповідей старожилів збираю матеріал про історію села. У цьому мені свого часу допомагали Панич С.Г., Бальвас М.П., Бальвас І.П., Совенко М.А., Шульга М.Х., Романенко М.І., Таран С.Г., Мороз О.Я., Капінус А.М., Худик А.С., Кіцела І.Ф., Терещенко І.К. та інші.
    Отже в селі в 1935-1936 рр. був організований колгосп ім. Дзержинського . Було побудовано контору , магазин, лікарню, школу, клуб, ферми. Село будувалося, населення збільшувалося. Але в 1941-му мирну працю порушили фашистські загарбники. Жодну сім’ю села не обминуло лихо війни. На фронтах, здобуваючи перемогу, загинуло багато наших жителів. На знак шани і пам’яті полеглих у селі братська могила. Вже декілька років тому поховали останнього воїна, учасника бойових дій , але є чимало людей, які мають статус «дитина війни».
    З розповідей старожилів знаємо, що в роки війни перетворились на госпіталь школа і лікарня, там же знаходилась і польова кухня. 14 жовтня 1943 року село було звільнено від окупантів. Люди почали відбудовувати свої будинки, ферми почали зводити нові, колгосп перейменували на ім. Енгельса. Вирощували гарні врожаї, була одна з кращих в районі городня бригада, цвіли і плодоносили сади. Головою колгоспу на той час працював корінний житель села Романенко Андрій Іванович.
    Була збудована гарна контора, гараж, тік, ціла вулиця, нові будинки для спеціалістів сільського господарства, магазини, дорога з твердим покриттям, Будинок культури на 360 місць, там же розташувалась і бібліотека, зводились майстерні. Побудували нове приміщення амбулаторії. Тоді г7оловою колгоспу працював Гулий М.М.
    Зібрався гарний, здоровий колектив спеціалістів. Майже в кожного вища спеціальна освіта та досвід роботи. Це Гула Л.Ф., Коробка А.П., Глуховська В.І., Горб Л.М. , Бершацька К.А., Куріщенко Г.М., Сікора Б.В., Філіпов М.П. , Яценко О.В., Скрипник Г.С., Ліпкус К.М., Бойко Т.П.
    1984 року село було газифіковане. Постала будівля двоповерхової середньої школи у 1986 році. А потім розпочалося розпаювання земель, колгосп було ліквідовано.
    На сьогодні в селі є гарна будівля сільської ради, клуб, магазин, дитячий садок, амбулаторія, середня школа, бібліотека. У центрі села гарно обладнаний дитячий майданчик з гойдалками, гірками, пісочницею та інше.
    Та найкраща прикраса нашого села – його люди. Ми завжди будемо пам’ятати про подвиги наших земляків у Великій Вітчизняній війні, про дівчат, яких було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Після війни вони повернулися до рідного села, але вже немає в живих нікого. У нашій бібліотеці зібрано матеріал, є фотознімки, прізвища невільниць. Уже немає з нами сімей Біленських, Бальвас, Шульги, Ніколайчик, Мороз, Совенко, Панич, Худик, Дранчковський, Кузіних, Кіцелі, Терещенків, Живушкіх, Піциків, Михайлюків.
    Сьогодні у Вільному проживають люди похилого віку, які немалу частку своєї праці вклали у розвиток села. Це: Гель Р.Х, Аністратенко Н, Коробка А.П., Іванічик М.Я., Пархоменко З.П., Бубенко О.І., Сорока В.М. , Шкура М.П., Кіцела Г.І., Філіпов М.П., Романенко О.Ф., Дехта Г.Г., Таран А.М., Кайзер Н.М., Поляренко Р.П., Агафонов І.І., Скрипник Г.С., Глуховський В.І., Турлюн М.А., Дранчковська Т.Л., Совенко Н.Т., Реутова А.В., Гулий М.М, Гула Л.Ф., Каштенков А.М., Яценко В.Л., Сидорова Л.В. та багато інших.
    Кожна сім’я – це часточка села, доля його, історія. Проживає в нашому селі і воїн-афганець Реутов Юрій Олександрович, багатодітні матері Поляренко Р.П. , Кмець Г.В., Дініченко В.О. та багато інших гарних і працьовитих людей.
    Вітаю всіх односельців зі святом! Нехай ладиться скрізь: на роботі, в родині, щоб радісний настрій у серці не згас, все світле і гарне, що треба Людині, хай неодмінно приходить до вас.

Злагода.- 2013.- 15 квітня

49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua