Слово про творця «Собору» в бібліотеці"

Маковій О., кореспондент "Промінь просвіти"

    3 квітня виповнилося 95 років з дня народження Олеся Гончара, видатного українського письменника, який народився у нас, на Дніпропетровщині, в селі Ломівка, і книжки якого нині читають на всіх континентах світу, бо ним написане перекладено аж на 67 мов. З нагоди ювілею відбулася зустріч із читачами його творів у Центральній бібліотеці для дорослих нашого міста.
    Бібліотекар Олена Муляк, яка проводила зустріч, зосередила увагу присутніх на окремих фактах з біографії Олеся Гончара та на двох його творах: на романах «Прапороносці» і «Собор».
    Спочатку розповіла про важке дитинство, коли в трирічному віці померла мама і як потім його виховувала бабуся на Полтавщині. Навчався він і у школі, і в технікумі журналістики, а пізніше – на філологічному факультеті Харківського державного університету – дуже добре і розпочав свою трудову діяльність як журналіст. Спочатку – в районній газеті на Полтавщині, а потім - у обласній комсомольській у Харкові. Так і не завершивши навчання в університеті, він добровольцем пішов воювати з гітлерівськими загарбниками на фронт, пройшов ту війну у складі мінометної батареї. І та війна остаточно сформувала з нього письменника – гуманіста антивоєнного спрямування.
    Після війни він закінчив навчання (тільки вже в Дніпропетровському університеті) і паралельно працює над романом, пише роман – трилогію «Прапороносці», новели, вірші.
    Роман же «Прапороносці» приніс Олесю Гончару всеукраїнську славу, був перекладений на багато мов. За нього, за збірку новел на антивоєнну тематику, а також за роман «Людина і зброя» деякі критики його ставили дуже високо:навіть на рівень Ернеста Хемінгуея.
    Але основну увагу під час цієї зустрічі було присвячено роману Олеся Гончара «Собор» та подіям, які навколо нього розгорталися. А справа в тому, що до цього він був дуже успішним письменником, якого залюбки і з розгорнутими обіймами сприймали і читачі, і літературні критики, схвалювали його діяльність і високопосадовці. Важливо також зазначити, що він був першим лауреатом премії імені Тараса Шевченка. Але після того,як буквально прогримів над Україною цей його роман, до нього і його творчості високопоставлені діячі з лав КПРС та чиновники почали ставитися з підозрою. Фактично два десятиліття цей роман не друкували, його вилучили з книгарень і з бібліотек. А потім все те змило хвилею правди і українського відродження, хоч пропонували Олесю Терентійовичу і переписати роман, і забути про нього, були навіть пропозиції заарештувати письменника. Але він все одно переміг у тому жорстокому протистоянні силою свого духу незламного, один за одним з – під його пера виходили романи «Циклон» , «Твоя зоря», «Берег любові» , «Бригантина»… Крім того, Олесь Гончар активно проводить громадську роботу, а в останні роки потужно виступає на захист української мови і української культури. Він стояв у своєму житті, як той його СОБОР із роману, бо багато всього знав і в житті пізнав, багато всього чув і бачив. Ось як поетично й сильно звучать слова й цілі рядки з того роману:
    «Мовчить собор. Но видно облупленості, іржі на банях, ніч скрадає на ньому всі травми часу. Навколо вирують пристрасті, ламаються списи в щоденних баталіях, що їх ведуть будівничі з браконьєрами, а він стоїть, думає свою одвічну думу. Про що вона? Все тут проходило перед ним, як перед свідком і перед суддею. Ще, здається,недавно рипіли гарби повз нього з снопами, клекотіла революція на цьому майдані соборному, дзвони калатали на сполох, кликали на сходки, на пожежі, то радісно, то тривожно будили передмістя, б’ючи пудовими язиками свою литу з домішками срібла мідь. Поглядом болю і туги востаннє дивилися на нього розширені очі дівчат – полонянок, коли їх тисячами гнали мимо собору в Німеччину, Ридання чув, і крики надій, і залізні гуркоти війни, її, ще страшнішу тишу. Тепер велосипеди нічних змін нечутно обтікають його щодня і щоночі. Все він бачить і бачив усе. Ярмарки вирували круг нього, яскраво гомоніли, буйно сміялися червоним,синіли шапками, саньми красувались в різьблених оздобах. Чи так уже воно й вищезло усе? Чи береже він у собі відгомін життя невмирущого, мигтіння списів запорозьких, різноголосся ярмаркового люду, жарти циганські, чвари прасолів, іржання коней продано – ображених, лоскітний сміх шинкарок щасливих, нічні шопоти закоханих..?»
    В тиші бібліотеки усі присутні переглянули уривки з документального фільму про Олеся Гончара, про його життя й творчість. А потім бажаючі читали вірші й ділилися враженнями від почутого на цій зустрічі.

Промінь просвіти.- 2013.- 7 квітня

49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua