Мелодія золотої  пори

Шишко Л., відповідальний секретар газети «Вісті Софіївщини» 

Зупиніться на  мить. Озирніться  довкола. Погляньте,  яка краса! Вслухайтеся  і  почуєте незвичайну  мелодію - мелодію  осені. Вона присутня  скрізь: у  жовто-багряному вбранні  дерев, у співі  птахів, у  незвичному для  цього  часу цвіті  каштанів.

Чергове засідання у  літературно - мистецькому  салону «Натхнення», що  відбулось недавно у  центральній  районній бібліотеці,  було  присвячене саме  осені  і  мало  назву «Мелодія  золотої  пори». Це було  незвичайне  свято, свято  поезії  і музики.

Відкрили  захід викладачі  дитячої  музичної школи Н. Стецюк  та   Д.Токар виконанням  твору  М. Скорика «Мелодія». В органічному поєднанні  чарівної  мелодії скрипки  і  піаніно присутні  поринули  у глибокі  задуми  свого , сокровенного.У  багатьох на   очах  забриніла непрохана  сльоза… Це  так за  душу  взяло прекрасне  виконання  двох чудових  жінок. Вони  вдало донесли  мелодію  до сердець  своїх  слухачів, передали  настрої  і сподівання  автора  твору.

Ведуча  свята І. Терехова  разом  з працівниками  районної  бібліотеки повели  присутніх  чарівними стежками  золотої  пори року - осені. Пори, яку  так  любили  художники,  поети, яка  так тривожила, хвилювала  і  спонукала поглянути  на  звичайні речі  і  явища по-новому. Жодна  пора  року так  не  живить смутку,  як  осінь;

     Журливо  музика  заграла,

     І закружляло  в  вальсі листя.

     В  країну  осінь завітала

     Красива, сонячна,барвиста.

Присутні  мали змогу  відволіктись  від  своїх  буднів і поринули  у  чарівний світ  поезії Л.Костенко, В. Базилевського, В.Жиленко, А, Малишка,В.Сосюри, М. Луків, Л.Вознюк, проглянути  такі  знайомі і  незвідані  романси про  золоту  пору Іво  Бобула  та Ольги  Богомолець.

      Буває  часто сліпну  від  краси,

     Спинюсь,  не  тямлю, що воно  за  диво,-

     Оці  степи, це  небо, ці  ліси,

     Усе  так  гарно, чисто, незрадливо,

     Усе  як є- дорога, явори,

     Усе  моє,  все зветься  Україна.

     Така  краса, висока  і  нетлінна.

     Що  хоч  спинись і  з  Богом говори…

Як  мелодійно, душевно  читали  поезії працівники  бібліотеки! Кожен  рядочок і  слово  вони не  байдуже пропускали  через своє  серце. Це  треба було  чути!

Присутні мали  змогу  послухати і  помилуватись  піснями у  виконанні  працівників районного  Будинку  культури Н. Мішури, В.Крамар, Н.Куташ. А  ще грою  на  піаніно, а  саме  виконанням «Старої  пісні» Людкевича, заворожила  усіх  учениця музичної  школи  Альона Качан.

Свято  вдалося. Були  пісні, вірші, а ще  було багато  спілкування  за чашкою гарячого  запашного  чаю з  печивом.  Своє захоплення  від  заходу висловили  селищний  голова П.Сегедій, інші  присутні. Читали  поезії  і гості. Кожен  розповідав  щось своє  пригадував минуле, пов’язуючи  з  сьогоденням. Було  дуже цікаво.                                                                                                                                                                               

.

Вісті  Софіївщини.- 2014.- 7 жовтня