Наша Юля

Кончак Т., кореспондент газети «Вісті Софіївщини»,
Софіївський район

Так з любов’ю і  по простому, як свою, називають  селяни завідуючу  Софіївською  сільською бібліотекою  Юлію  Григорівну Личманенко -      милу, скромну жінку. Вона - господиня  невеликої, площею 48  квадратних  метрів, бібліотеки,  розміщеної  у приміщенні  Софіївського  селищного клубу  № 1. А  якщо по  простому, як  люди звикли  говорити - у Ленінському  шляху.

Юлія  Григорівна   прийняла  бібліотеку у  1988  році. У ті  часи,  як вона згадує ,  один  раз на  квартал   поповнювався бібліотечний   фонд  новими книгами, колгосп  передплачував  багато газет  і  журналів. Тому  асортимент був  досить  широкий для читання  і  цим користувалися  усі – і  малі, і дорослі.

Нині книжковий  фонд  налічує 8400  книг,  в основному  твори  класиків української,  російської,  зарубіжної літератури. Сучасної  малувато, як  і спеціальної. Але  все  одно   є  затяті, якщо  можна так  сказати, читачі, які  життя свого  не  уявляють без  книги. І  таких немало. І  більшість,звичайно, люди  похилого  віку, які  призвичаїлись  до  книги  ще тоді,  коли  вона була  єдиним  джерелом знань. Юлія  Григорівна  називає своїх  активних  читачів: Олександра  Івановича Петренка ,  Катерину  Іванівну Качан,  Майю  Павлівну Бондарчук,  Зінаїду  Харитонівну Бондаренко, Івана  Парфентійовича   Моренка і багато інших  односельців. А  Валентина  Вікторівна Наумова  перечитала  у цій  бібліотеці  усі книжки,  тепер  до районної  почала  їздити . Юлія Григорівна  підрахувала,  що Валентина   Вікторівна  у минулому  році  прочитала 120  книг!  Оце так  рекорд!А   Іван Миколайович  Ляшенко,  теж активний  читач,  приніс два  мішки  книг  з дому,  можливо  хтось захоче  їх почитати. Є такі  хто пропонує і газети,  і  журнали.

Люди тягнуться  до  бібліотеки за книгою,  за  спілкуванням. І  Юлія Григорівна  гостинно  приймає усіх.  Тут   часто відбуваються  якісь  заходи, виховні  години  після уроків,  виставки,  діти з  групи  продовженого дня  приходять.  Тіснувато, звичайно,  та  не біда.  Трохи  вільніше на  спільних  заходах, що  проводяться  у школі  чи  у клубі.

Влітку дітей  буває  багато, до  комп’ютерів  аж у  чергу  стоять. І   дорослі  теж приходять,  щоб  скористатися Інтернетом.

Отак  і  живе маленька  сільська  бібліотека своїм  непомітним,  але  потрібним  селянам життям.

Вісті Софіївщини.- 2014.- 26 квітня