Хліб годує тіло, а книга – розум

Науменко О., завідувачка Олексіївської сільської бібліотеки Нікопольського району

Історія села Олексіївки тісно пов’язана з історією сільської бібліотеки, яка розпочала свою діяльність у далекому післявоєнному 1947 році. Першим бібліотекарем був Іван Персистий, а сама книгозбірня розміщалася в невеликій хаті-читальні. Люди тяглися до цього осередку культури, бо ж на той час у селі не було навіть клубу.

Вагомий внесок у розвиток бібліотечної справи у свій час внесла і Галина Панченко. За тридцять років її роботи на базі бібліотека не раз проводилися районні заходи, семінари та творчі лабораторії. Фонд активно поповнювався, а матеріальна база міцніла.

Були часи, коли в Олексіївській бібліотеці працювало два бібліотекарі. Дитяче відділення тоді очолювала Валентина Фоменюк.

Книгозбірня переживала й інші часи: переїзди, скорочення штатів та робочого часу.

У сьогоденні швидкий розвиток електронних технологій позбавляє людей бажання читати художню літературу. Тому перед нами, бібліотекарями, стоїть вже зовсім інше завдання: привернути увагу людини до книги, тієї «морської глибини, хто в неї пірне аж до дна, той хоч і труду має досить, та дивнії перла виносить» (І.Франко).

Завдяки різноманітним формам та методам роботи в Олексіївській сільській бібліотеці завжди людно. Потяглися до книги не тільки діти, а й дорослі. Найактивнішими читачами є Р.Безрідна, І.Жирновий, Л.Срібна, Є.Павленко.

Послугами бібліотеки користуються й студенти та представники різних професій. Але, на превеликий жаль, їх запити наш фонд не завжди задовольняє. У році, що минає, ми мали небагато надходжень. Правда, завдяки допомозі Менжинської сільради на передплату періодичних видань на 2011 рік нам виділено 1 тисячу гривень.

Наші активісти говорять, що для них бібліотеки – острів спасіння, де вони відчувають спорідненість зі світом мудрості та загальнолюдської культури.

Ми тісно співпрацюємо зі школою, Будинком культури, сільською радою, дитячим садочком. Цього року на нашій базі біло проведено районний семінар «Діяльність бібліотек щодо підтримки та розвитку читання», а також районне свято до Всеукраїнського дня бібліотек.

Для заохочення дітей діє гурток «Бджілка» (вироби до свят, розвиток творчих здібностей).

Стало вже доброю традицією поздоровляти працівників різних сфер діяльності з професійними святами.

Обслуговуємо читачів і поза бібліотекою – вдома, бо ж хліб годує тіло, а книга – розум.

А завершити хочу своєю відповіддю на цитату однієї х газет: «Бідні бібліотекарі. Незабаром, і в цьому немає сумніву, чекає на вас доля ковалів та міських глашатаїв, адже так само, як і ці професії, обрана вами галузь стала застарілою. Такою її зробили пошукові засоби Інтернету та нескінченні електронні бази даних». Моєю ж відповіддю дзвону, що сповіщає про смерть бібліотек, є слова Джона Донна (відомі завдяки Хемінгуею): «Ніколи не питай, по кому подзвін – він по тобі». Наша робота засвідчує, що такий осередок культури, як бібліотека, ще довго буде користуватися попитом та шаною сільського населення.

Південна Зоря. – 2010. – 28 грудня