Бібліотека на сторінках преси(бібліографічний опис статті+сама стаття) Криничанський район

«ВІДРОДЖЕННЯ ЗАСПІВАЛО» 

Галина Литвиненко редактор газети «Нові рубежі»

Дружбівська сільська бібліотека  

Криничанського району

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                «Хтось думає прозою,

                                                                                                                                                                                                               Хтось мислить віршами,

                                                                                                                                                                                                             Я ж голкою й ниткою

                                                                                                                                                                                                           Думки свої вишию» 

      Нашим читачам, гадаємо, добре відомий жіночий клуб під такою назвою, який ось уже п’ять років діє при Дружбівській сільській бібліотеці. Він об»єднав тих жителів місцевої громади, які захоплюються вишиванням. Сьогодні його членами  є 30 чоловік. Без виставки робіт дружбівських майстринь не обходиться жоден захід не лише громад. Знають вишивальниць з «Відродження» і у районі, і поза його межами. Адже не раз їх роботи демонструвались на обласних виставках, зокрема, представляли Криничанцину на «Петриківському дивоцвіті», фестивалі «Коло Свароже» у Широкому, всеукраїнському конкурсі «Наш край – батьківщина талантів», в якому, до речі, стали переможцями. (стаття в журналі «Місцеве самоврядування» № 4, 2011р.)

Про роботу клубу за інтересами «Відродження» Дружбівської сільської бібліотеки надрукована стаття в журналі «Жінка» 

   З кожним роком все більше і більше стає тих, хто свій вільний час присвячує вишиванню нитками, стрічками, бісером. А того дня свої роботи вперше представили вчителька дружківської СШ Вікторія Василівна Королькова, пенсіонерка з Сухого Хутора Ганна Василівна Гришко, яка до жіночого клубу завітала з онучкою, а також Надія Іванівна Богомаз з Мирного. Перша вже два роки створює картини з допомогою різнокольорових стрічок, друга – вишиває рушники, третя – ікони.

     Свої роботи учасники ювілейної зустрічі розмістили на стінах, столах, і кожен міг ними помилуватись. А потім слово взяла завідуюча бібліотекою Антоніна Ковбель. Саме завдяки їй та її мамі – ветерану педагогічної праці Надії Костянтинівні Мельник і народилось місцеве об»єднання творчих людей.  Антоніна прийшла працювати у бібліотеку, яка перебралась у нове приміщення. І захотілось жінці його обжити, прикрасити  портретами класиків літератури – Шевченка, Франка, Лесі Українки. Перший подарунок закладу зробила саме Надія Костянтинівна – вишивши рушника. А далі кожен відвідувач ніс щось зроблене власними руками. Найбільше було вишивок. І тоді бібліотекар вирішила зробити велику виставку вишиванок, щоб, як каже Антоніна Іванівна, побачило все село. 

      Вона і досі не може забути, як вразили і її, і односельців, роботи земляків. Тепер цих різних за віком жінок не спинити у творчості. Кожна намагається показати на полотні щось своє, особливе. Спільне захоплення наскільки всіх об»єднало, що вони часто зустрічаються  і на, так би мовити, виїзних засіданнях клубу. Це коли  у когось ювілейна дата, або якась інша святкова подія. І тоді вже без пісні не обійтись. Так одне захоплення народило інше – разом співати.

Того дня Антоніна Іванівна приготувала для жінок тексти українських пісень. Одна з них – «Вишивала дівчина». Її і заспівали в дарунок сільському голові Валентині Капшар, яка завітала на ювілей з словами подяки від усієї громади і чайним сервізом для бібліотеки. Щоб могла її господиня частувати гостей.

     Є у клубу «Відродження» і свій символ – троянда.

Прикрасу у вигляді цієї квітки подарували і мені. Так би мовити, заочно прийняли у члени клубу. Не знаю, можливо, колись і я «захворію» мистецтвом вишивання. Моя ж донька стала вишивати саме після знайомства із роботами Надії Костянтинівни Мельник. Спасибі клубу, усім його учасникам за рукотворну красу, яка запалює серця добром, надією, бажанням жити.

ВИШИВАЛА ДІВЧИНА 

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку,

Що тоненька голочка для сорочок,

 А ще тонший в дівчини голосочок.

 Вишивала дівчина, вишивала,

В ту сорочку білою душу вклала,

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну і червоную нитку клала.

 Ой,  та чорна ниточка – розтавання,

А червона ниточка – то кохання,

Щось та чорна ниточка часто рвалась,

А червона ниточка легко слалась.

 Ой, піду в неділеньку на гулянку,

 Понесу я милому вишиванку,

 Сердься, мій соколику,

Чи не сердься,

Будеш ти носить її коло серця. 

                                                                                                                                                                          Нові рубежі  3 грудня   2011. (№ 94 ) - с.  5