 |
|
Мій перший вірш в сонетовім вбранні Про найдорожчий колір - про червоне. Я народилась при його вогні, Ним гартувала серце безборонне.
Він заступав мене в грозові дні, Коли конали трони і тевтони. І я його складатиму пісні, Допоки кров моя не захолоне.
Її вірші закликають: вслухайся в музику рідної землі, вклоняйсь їй, працюй для її блага, ніколи не забувай, що найдорожчий дар і скарб долі - це щастя мати Батьківщину.
Я їй не клялась у великій любові до згину, Я знала, що маю велику щасливу родину - Мою Батьківщину, якою живу, як жила…
За неї не йшла ні на муки лихі, ні на прощу, А просто ділила і холод, і голод, і хліб, І радість - усе, що було у житті найдорожче, І чим не торгують, і не забирають у гріб.
Поетеса вірить, що слова поета можуть «повернути змерзлі душі до світла і тепла»:
Несу його неспляче слово, Молюсь, Не знаючи молитв: Дай людству Розуму й любові В час розкайданених гонитв…
Іноді здається, читаючи її вірші, що це неможливо: щоб одна людина, така тендітна і ніжна жінка створила цілу поетичну антологію. Т. Севернюк - поет античної первозданної чистоти почуттів і влади над словом, навіть словотворенням. Її слово - високопоетичне, проникливе, образне і водночас зрозуміле, близьке, тепле:
Душа моя відкрита для любові, Як нива - для солодкого зерна, Як звукові - натруджена струна. Життя мені одне і смерть - одна, Отож душа відкрита для любові.
Шляхи добра - із музики й вогню, Я чую їх - від кроку і до кроку, Цілую землю. Вчу її уроки. І в хмарні дні шукаю сонць високих, І до джерел, що сховані глибоко Іду по грані музики й вогню…
Читаючи поезії Тамари Севернюк, людина починає відчувати бажання робити добро, зігріти одинокого, допомогти. Неосяжна творчість поетеси вміщує публіцистику, есе-портрети, етюди, спогади, сповідальну прозу, начерки, рецензії, переклади та ін. Про її творчість багато пишуть автори з України, Росії, Молдови, Румунії, Німеччини. Життя людське вона пропускає через своє серце, тому особисте і громадське в її творчості поєднані. Як проникливо пише поетеса про шляхи вдосконалення духовного світу сучасника, вона закликає його заглянути у свою душу:
Нема світів. Є світ один. Єдина схованка людини: Її душі круті глибини Життя нуртуючого плин.
Перша книга Т. Севернюк «Серце вміє співати» вийшла у світ 1977 року, згодом збірки «На ранковій зорі», «Луни дня», «Срібна папороть» та ін. Книга «О, Чернівці, оаза дивини…». - Чернівці: Золоті литаври, 2008. - 280 с. дуже своєрідна, це книга - посвята на честь 600-річчя Чернівців, вона розповідає про святе і поетичне, родинне і буденне - все, що прив’язало поетесу до цього міста. Тут живуть дорогі для неї люди - друзі, колеги, однодумці. Про зустрічі, які відкривають нові обрії, які перевертають часи, від яких німіє серце від жалю - і про це книга теж. Це давнє місто… Площі… Храми ці… Мінливих віх несмертні силуети. Це наше місто. Наші Чернівці - Біблійна Мекка Всіх митців й поетів.
О, Чернівці ! Оаза дивини ! І тих глибин - де вічність, а не дати…
Цю книгу можна назвати і книгою спогадів, і книгою прозрінь, і збіркою віршів. В ній йдеться про тих, хто творив і творять славу Чернівців, золотого Буковинського краю. Навіть назви розділів і глав книги ведуть читача до світла, до правди, до любові: «Зелена царівна співосвіту…», «Долоні вітру», «Людина з небесної літери…», «Живлюще джерело».
Змінився час. Віки перевились, А диваки зостались з давнини. Вони такі ж, як ми були колись, А завтра інші будуть, як вони.
Втрачати важко. Важче - зберегти. Часи минають - змінюють серця… На диваках тримаються світи, Стара та вічна істина оця…
Цю книгу можна любити і як альбом, і побачити Чернівці з акварелей художників Ольги та Олексія Карлових, які ілюстрували книгу: філігранні мініатюри, ніжні переливи відтінків - храми, площі, силуети палаців і сади за ажурними гратами, старовинні вулички. Поетично-сповідальним освідченням назвала Т. Севернюк книгу «Музика чорної вишні». - Чернівці: Золоті литаври, 2009. - 460 с. Перша частина збірки «Усе, що люблю» - це вірші. Про найдорожче серцю, що увібрало в себе і зберегло вірність рідній землі, Вітчизні, рідному куточку, де народилась, де росте чорна вишня, яку обривала мама… А ще - про печаль любові, мудрість життєвих шляхів з їхніми надбаннями і втратами, з болем розчарувань і теплою радістю від не загубленої людяності в людині…
Твоїми очима вимірюю небо, Виважую землю твоїми руками, Та власною стежкою йду я до тебе, Мамо.
Твоєю печаллю, тонкою, як стебла, Пронизана пам”ять, не стерта роками, Та власну журу я приношу до тебе, Мамо.
Якби повернути і перехитрити Той шлях, що розтанув за горя горбами… - Навчи, як без тебе на світі прожити, Мамо…
Музика тієї чорної вишеньки лунає в серці поетеси довіку. У другій частині книги "Від слова до слова. - по слово" – «фрагменти зі сторінок щоденників, газетних публікацій, редакційно-епістолярних спілкувань з авторами перших поетичних спроб, відлунки прочитаного, побаченого, відчутого, пережитого…».
У 2010 році вийшла друком книга Т. Севернюк «Крізь дим осеневих згорань»: ювілейні одкровення поетеси». - Чернівці: Букрек, 2010. - 528 с. Вона народилася в ході довірливих бесід двох талановитих представниць сучасного українського жіноцтва - авторки книги і журналістки, головного диктора Чернівецького облтелерадіокомітету, члена Національної Спілки журналістів України Жанни Одинської. На сторінках цієї книги - спогади, есе, поезії, публіцистика, філософські роздуми поетеси над життям, над долею рідної країни у складних історичних умовах, над долями окремих людей. Ви зустрінетесь з Ліною Костенко, Євгеном Маланюком, Левом Гумільовим, Володимиром Івасюком, Юрієм Федьковичем, Анною Ахматовою, Юлією Друніною, Маргаритою Алігер та іншими українськими і російськими поетами, письменниками, художниками. До книги увійшли і нові вірши Т. Севернюк, а також відгуки відомих письменників на її творчість. Окремий розділ книги «Без коментарів» - це автографи тих, хто дарував поетесі щиру прихильність, визнання її безперечного і неповторного таланту, тепло своїх сердець. Чудові ілюстрації у книзі належать художниці Тамарі Покотило, вони наповнені радісним багатокольоровим світом мрій, снів і дійсності, яскравими переливаннями небесних і зелених променів. На фотосвітлинах книги - далеке дитинство, рідні, сучасні зустрічі з видатними діячами літератури та мистецтва. Збірник віршів Т. Севернюк «В цупких обіймах німоти»… Поезія. - Чернівці: Золоті литаври, 2012. - 224 с. ілюстрований авторкою (обкладинка теж), першим виданням вийшов в Німеччині українською мовою для української діаспори. Дане видання - друге, доповнене. Ця збірка - особлива, вона звучить разом з голосом України, українського народу, громадянська лірика поетеси - мальовнича, музична. Слово поетеси вишукане і пронизливе, воно глибоко проникає в серце:
Коли здригалися світи Й земля мовчала полиново - В цупких обіймах німоти Душа народжувала слово.
Я припадаю до землі, Я не німую полиново - Хай чує добрі хвилі й злі Моє незрадне тепле слово…
Довірлива розмова з читачем, молитва, звернення до душі й до пам’яті долі, роздуми про обов’язок людини залишити на землі добрі справи:
Опадає, наче листя, час, А літа квітують над усе. Пам’ять долі - царина для нас, Що святу блакить в життя несе.
Пам’ять долі - це міцні мости, Іх свавілля спалювать дарма… Милий Боже, нам гріхи прости, Між людей безгрішного нема.
Милуй Боже, від олжі і зрад, Як настане звітувань пора, Хай би кожен на землі був рад Залишити хресний слід добра.
Поетеса добре знає ціну хліба, страждання, зла і добра, дружби і зради, праці і любові, її серце належить людям, для яких вона горить і світить своєю творчістю.
Життя не терпить зла, олжі і свар… Йому дано вести шляхи предтечі. Мистецтво жити - теж всевишній дар, Ніщо із ним - ні спеки, ні хуртечі.
З тим даром всі минання не страшні. Що - смерть, що - тьма, Що - смерч несамовитий ! Хто сам світив - того осяють дні. Хто інших грів - той буде сам зігрітий.
В цьому збірнику є програмний вірш Т. Севернюк, в якому - сила її слова, незламна громадянська позиція, її світла і добра душа:
Замерзають світи, хоч повзе потепління валами, Кам’яніють казки і згасає жар-птиці перо, Я не вірші пишу, то душа розмовляє з світами, Їх спасе не краса, а воскресле забуте добро.
Ходять думи мої по світах, як наївні прочани, Капле небова синь на зімкнуті пошерхлі уста. Я не вірші пишу, я землі перев’язую рани, Над якими зірки, мов пробиті долоні Христа.
Холод. Холод. Горю. І не знаю, на що воно схоже… Я не вірші пишу, просто - дихають серцем слова. Може, дихання це хоч комусь у світах допоможе Не забути добра і краси, що лиш ним і жива.
Українська поетеса Тамара Севернюк - уся в цьому вірші - достойно виконуюча свою найблагороднішу і найтяжчу місію - бути поетом. На вірші Т. Севернюк написано чимало пісень відомими композиторами: А. Кос-Анатольським, П. Дворським, В. Лобураком, І Дердою, Л. Затуловським, та ін. У 2008 р. в серії «Мистецтво чернівчан» вийшов диск авторської пісні Тамари Севернюк «Послухай тишу», куди увійшли пісні «Іній», «Таїна», «Папороть молода», «Вічний вальс» та ін. В особистій бібліотеці поетеси - твори видатних поетів і письменників світу, з якими впродовж багатьох років спілкувалася, брала участь в творчих мистецьких поїздках, літературних вечорах в Україні та зарубіжжі. Читайте вірші частіше, поезія оновлює душу, збагачує думки і почуття…
Поети мають право на дива, Як чародіям - диво їм покірне. Торкніться слів поетових, і вам За очевидь постане неймовірне…
Гол. бібліотекар сектору рідкісних і цінних документів ДОУНБ Л. Г. Гурай.
Твори
1. Заметіль забуття: лірика. – Чернівці: Букрек, 1996. – 199 с. 2. Зблиски: поезія. – Чернівці: Букрек, 2005. – 160 с. 3. І що розп’яте – долюблю…: поезії різних років. – Чернівці: Букрек, 2007. – 208 с. 4. Спокуса білої пустелі: сторінки життя, поезії, бібліографія, архіви. – Чернівці: Місто, 2001. – 560 с. 5. Срібна папороть: лірика. – К.: Рад. письм., 1983. – 103 с. Автор книжок "Серце вміє співати", "На ранковій землі", "Поезії", "Милосердие", "Джерельні веретена", "Злам", "Заглянуть в озябнувшее сердце", "Заметіль забуття", "Йорданська ніч", "Дотик безсмертника", "И незачем таиться, и нечего таить", "Зблиски", "Чисте світло" та ін.
Про Т. А. Севернюк
1. Севернюк Тамара Артемівна // Письменники Ра-дянської України: біобібліогр. Довід. – К., 1981. – С. 238. 2. Дячков В. Тамарі Севернюк – 60 // Літ. Україна. – 2000. – 16 листоп. 3. Тамара Артемівна Севернюк // Дивослово. – 2001. – № 7. – С. 73. 4. Гончарук В. “Я серця свого від пісень не сховаю”// Ровесник. – 1998. – 17 лип.
|