Вишивання є одним з найдавніших видів прикладного мистецтва. Люди з давніх-давен вміли прикрашати себе і свій одяг. Наші прадавні пращури — землероби поклонялися сонцю, воді, землі, грому, лісу, деревам, струмкам, тощо і в їх малюнках, які дійшли до нас завдяки археологічним знахідкам,  ми можемо побачити вміло відображені явища природи. В таких абстрактних зображеннях наші предки кодували космічну інформацію, створивши, таємниче символічне письмо, кожен знак якого означав цілі образи світобудови, енергетичні поля, езотеричні ключі. Така символіка, породила систему візерунків, які прикрашали не тільки посуд, а й житло, одяг, тканини, і сьогодні, крізь тисячоліття вона прийшла до нас.
Вишиття завжди відображає традиції місцевості, різниться барвами, орнаментами та технікою. Протягом століть майстрині вишивки створювали й утверджували власні оригінальні стилі, виробили чимало технік вишивання, кращі з яких збереглися до сьогодні.
       Орнаментальні мотиви української народної вишивки мають надзвичайне  багатство різноманітних  композицій і кольорів. Вишивали білими нитками по білому полотні у Полтавській, Черкаській областях. На Чернігівщині, Житомирщині, Переяславщині домінували  вишиті чорно-червоні геометричні орнаменти, на Херсонщині — ружі й квіти, півники, уявні птахи. Складні геометричні візерунки шили на Львівщині, Івано-Франківщині, на Закарпатті. Звична чорна вишивка з делікатними вкрапленнями інших кольорів вишивалась на Тернопільщині та Вінниччині.
        Вишиту сорочку мати давала синові в дорогу як оберіг, що живив надію на щасливе повернення. Дівчина, вишиваючи коханому сорочку, в кожен хрестик, у кожен стібок вкладала стільки енергетики любові, що від сорочки віяло справжнім теплом.
       Вишивалися рушники, про котрі багато писано і співано в народних піснях, їх дарували в дорогу, на них клали новонароджених, з ними приймали почесних гостей тощо. На рушничок ставали в надії на щасливе подружнє життя, він проводжав в останню путь. Сяяли і продовжують зачаровувати й сьогодні в церквах вишукані іконні рушники. На покутті навколо ікони в кожній хатині також кріпився вишитий рушничок, що було найціннішою окрасою. Теплом родинного гнізда віяло від небагато гаптованих звичайних щоденних рушників.
       Мистецтво вишивки вічне. Не старіє воно і сьогодні, хоч безпосередній зміст символічних значень стерся, символіка збереглася завдяки традиції, змінилися дещо й орнаментальні форми. Українське жіноцтво кохається у вишивці та любить прикрашати домівки вишитими виробами — рушниками, серветками, скатертинами, наліжниками. Вони є найкращими подарунками і з нагоди різних дат. Одягнути вишиванку на свято є емоційним виявом стану душі українця.
Авторка альбому «Чарівні візерунки» Люба Гавур, добре ознайомлена з символікою та орнаментами української вишивки. Використовуючи сучасне програмне забезпечення, вона змоделювала на комп'ютері більше 700 зразків узорів для вишивання, 440 з яких розміщені в даному альбомі. Ці зразки можуть бути використані для вишивання жіночих блузок, чоловічих сорочок, серветок, скатертин, рушників, подушок. Серед запропонованих узорів є й такі, що їх можна застосувати для вишивання фелонів, хоругв, накриття на престоли, іконних рушників.
        В альбомі є додаток з переліком номерів ниток для вишивання фірми «DMC» на кожний колір схеми, який допоможе забезпечити точність та яскравість передачі схематичного узору на тканину. Альбом з чіткою графікою, що значно полегшує «прочитати» уявну складність давніх орнаментів. Наведені схематичні узори призначені для вишивання хрестиком – одним із основних видів техніки української народної вишивки.