Детальніше ознайомитися із книжкою, можна у відділі патентно-технічної літератури за адресою: пр. Д. Яворницького, 18

Ф1496016

46.73

Ш 73

Шмидт-Рёгер Х.

Ваша собака. Полная энциклопедия [Текст]/ пер. с нем. А. Ивановой. – Харьков: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»; Белгород: ООО «Книжный клуб «Клуб семейного досуга»», 2009. – 272 с.: ил.

  У книжці представлено огляд порід, розглянуто питання усвідомленого вибору та грамотного виховання собаки, повноцінної годівлі та повноцінного догляду за нею. Компетентно та докладно розглядаються питання здоров'я вашого четвероного друга, у тому числі проблеми профілактичної вакцинації, а також передачі заразних захворювань від собаки до людини. У сенбернарів, чихуахуа, мопсів та інших порід собак є багато спільного, однак і розрізняються вони не лише на вигляд, але ще й за потребами та поведінкою. Знати це і брати до уваги важливо при виборі породи, а також пізніше під час дресирування.

   Предок собак — вовк передав їм схильності до багатьох здібностей та вмінь, які й уможливили спільне проживання з людьми: вміння пристосовуватися, навички життя у складних соціальних освітах та диференційоване сприйняття спілкування. Коли саме з'явилися перші собаки, наука достеменно не встановила. Найдавніші останки собаки, знайдені археологами, - це нижня щелепа з могили у Верхньому Касселі неподалік Бонна. Щелепа ця належить собаці, похованої разом із чоловіком і жінкою, і вік її становить приблизно 14 000 років. Можна припустити, що приблизно в цей час і сталося одомашнення собаки. Від приручених вовків і походять перші собаки. Вони жили серед людей, але мали самі дбати про себе і харчуватися покидьками життєдіяльності людини. (Сьогодні подібне життя доводиться вести безпритульним псам у містах). Про дресирування перших собак ще не йшлося. Проте людина безпосередньо брала участь в еволюції собак, хоча спочатку це й відбувалося ненавмисно. Собак, які поводилися до людини агресивно або виявляли інші небажані якості, вбивали; багато хто з них йшов у їжу. Особливо ж потрібних чи улюблених звірів годували, що давало їм перевагу над родичами. Одомашнення вовка закінчилося досить швидко. Це можна стверджувати на підставі масштабних досліджень лисиць, проведених у 1959 році вченим Бєляєвим у Росії на фермі з вирощування хутрових звірів. При дослідженні відбиралися тварини, які трималися дружелюбно щодо людини, і селекція далася взнаки вже через кілька поколінь — народилися лисята, які не боялися людини.