Студенту на замiтку
Економіка
   Економіка підприємства
   Історія економіки
   Логістика
   Страхування
   Цінні папери
   Корпоративне управління
Аудит
Бухгалтерський облік
Винахідництво
Екологія
Етика. Естетика
Інтелектуальна власність
Історія
   Всесвітня історія
   Історія України
Культурологія
   Культура, мистецтво, суспільство
   Культурне співробітництво
   Менеджмент в галузі культури
   Оперне, балетне мистецтво України
   Сучасна українська музика
   Українська книга
   Українське кіно
Маркетинг
Менеджмент
   Контроль і ревізія
   Корпоративне управління
Мистецтво
Мовознавство
Оподаткування
Педагогіка
Право
   Авторське право
   Кримінально-процесуальне право
   Адміністративне право
   Господарче право
   Екологічне право
   Конституційне право
   Кримінальне право
   Криміналістика
   Кримінологія
   Митне право
   Міжнародне право
   Правоохоронна діяльність
   Сімейне право
   Соціальне право
   Фінансове право
   Цивільне право
   Цивільне процесуальне право
Політика
   Державне управління
Фінанси
Психологія
   Психологія творчості
   Організаційна психологія
   Психологія конфлікта
   Психологія особистості
   Педагогічна психологія
   Психологія спорту
   Юридична психологія
Сільське господарство
Філософія

Державне управління


Нові тренди в державному управлінні
 

Можна перерахувати риси сучасної ситуації, які принципово змінюють взаємовідносини між суб'єктом і об'єктом управління, які вимагають застосування принципово нових методів:
- вичерпаність законодавчого інструментарію,
- вичерпаність силового інструментарію на користь комунікативного,
- пониження рівня довіри до влади, що демонструється, серед іншого, зростанням кількості людей, які не йдуть на вибори,
- перехід на нові закономірності, наприклад, не рівень економічного зростання як вимір ефективності, а рівень щастя громадян,
- суттєвий дефіцит як ресурсів, так і фінансів.
Як наслідок, складається чітке враження, що західна система управління, наприклад, зміщується на нові параметри, під які на сьогодні робиться пошук і створення нового інструментарію. Базовою точкою відліку стала наука прийняття рішень. Такі департаменти можна вважати центральними для багатьох університетів, оскільки прийняття рішень є і в теорії, і практиці політики, і в бізнесі, і у військовій справі.
  Великий комплекс робіт проводиться на тему не раціонального, а скоріше ірраціонального прийняття рішень. Такі умовні відхилення можуть виникати у випадку, коли ми маємо справу з сакральними, а не матеріальними цінностями, коли йдеться про прийняття рішень в умовах невизначеності.
Сьогодні також прийшло розуміння того, що прийняття рішення і раніше було базою, оскільки навіть війна є досягненням такого результату, який би примушував протилежну сторону прийняти рішення про підкорення чужий волі, базуючись на тому, що її спротив не має сенсу.
  Відштовхуючись від розуміння базовості впливу саме на прийняття рішень, виникають нові можливості в галузі державного управління. Навіть традиційна комунікація в цьому випадку стає більш «жорстким» варіантом, оскільки вона може викликати спротив через свою надмірну акцентуацію потрібних смислів. Теорія nudge (підштовхування), яку взяв на озброєння уряд Британії Д. Камерона, якраз належить до нетрадиційних варіантів впливу. Підштовхування досить сильно просуває по всьому світу професор Чиказького університету Р. Талер (див. про нього [1]). Він вважає, що, створивши відповідну «архітектуру вибору», можна підштовхувати населення до правильної поведінки.
  Професор Р. Талер є представником так званої біхевіористської економіки. Деякі дослідники вбачають, що за «поштовхом» стоїть ще модель опрацювання інформації в ситуації недостатньої уваги [2]. Вони посилаються на дослідження реклами, яке зробив британський think tank лівих поглядів Compass [3]. Британія стоїть попереду в багатьох варіантах розвитку реклами, тому вона першою і відчула небезпеку такої облоги масової свідомості. Наприклад, за день британець бачить 3500 іміджів брендів товарів, починаючи із зображень на автобусах. Британія - одна з країн, які витрачають більше на інтернет-рекламу, ніж на телевізійну (23,5 % проти 21,9 % вже в 2009 p.).
  Відомі експерименти, коли люди «всліпу» давали одну відповідь, що їм подобається, «Кока-Кола» чи «Пепсі», але коли вони знали, що саме п'ють, 3 із 4 подобалася «Кока-Кола». Лояльність до бренда перемагала природній вибір. Ідеться про те, що культурні меседжі формують персональні уподобання. Але одночасно було встановлено, що при цьому задіяні різні частини мозку [4]. Є навіть зони, які відповідають за те, що виглядає «круто» (англ. cool) [5].
Т. МакПартлін із «Ліберман Ресерч» головним вважає можливість бачити, як мозок реагує на нове [4]. Важливо зрозуміти саме емоційне реагування, бо люди вербально можуть не вміти сказати чи вони можуть сказати те, що треба, а не те, що вони насправді думають. Наприклад, він каже: «Ви питаєте, чи люблять вони продукти розкоші, і тут назовні виходить їх пуританська сторона. Вони вам кажуть: "Мене це не цікавить", але їхній мозок каже "так"». В культурних відмінностях теж виникають проблеми: «В латиномовних культурах вони кажуть вам, що їм подобається все». Але продукт, що має оцінку 9 в Бразилії, в Німеччині отримує тільки 6.
Реклама створює великі проблеми в суспільстві, породжуючи рівень нещастя [3]. Адже вона будується на тому, що ви поліпшите своє щастя, купивши продукт, що рекламується. Статистика ж каже, що хоча в західному світі за останні 40 років люди стали вдвічі багатшими, вони не стали щасливішими. Тому обговорюється питання серйозних обмежень на рекламу, особливо дитячу [6].
Роль реклами англійські дослідники вбачають у створенні незадоволення тим, що ми маємо, а не в розповіді про продукт на тлі його конкурентів [3]. Р. Хіт у своїй моделі опрацювання інформації в контексті малої уваги демонструє, що, навіть не намагаючись щось продати, реклама реально імплантує іміджі брендів та позитивні меседжі, тільки робить це на фоновому рівні.
3. Хіт та П. Хайдер виділяють такі характеристики цієї моделі недостатньої уваги й особливостей опрацювання інформації та впливу на процес прийняття рішення (цит. за [3]):
- це інтуїтивний вибір, де емоції важливіші,
- маємосправу з пасивним навчанням, яке не змінює думки, але дозволяє збирати імена брендів,
- імпліцитне навчання, яке має місце, дає змогу зберігати все отримане разом з елементарним концептуальним значенням,
- імпліцитне навчання не дозволяє раціонально встановлювати переваги брендів, але воно вибудовує асоціації з ними,
- пасивне й імліцитне навчання працюють краще за умови повторення.
Вважають, що першим підхопив підштовхування як інструментарій Б. Обама, це вже потім після приїзду Р. Талера до Лондона Д. Камерон увів такий підрозділ у свій уряд [7]. Взагалі доля цікаво розпорядилася з двома чиказькими професорами, які написали книгу «Поштовх», - К. Санстайном і Р. Талером, бо вони були абсолютно невідомими до того, як познайомилися з Б. Оба-мою. Та й перше знайомство було непростим. Р. Талер згадує: «Я зустрів його в сусідній квартирі. В цей час він був третім у праймериз до сенату. Ми подумали: гарний хлопець, вірогідно, ми ніколи про нього більше не почуємо». Але саме Обама змінив їхні кар'єри. К. Санстейн став головою регуляторного офісу Білого дому, його дружина потрапила в Раду національної безпеки. І вони стали досить могутньою вашингтонською сімейною парою.
  Базовим аргументом цієї нової теорії є таке [8]. Люди роблять багато поганих речей - їдять нездорову їжу, не відкладають гроші на пенсійне життя, п'ють. Це все тому, що для них набагато легше нічого не змінювати. Тому треба пропонувати легші шляхи для вибору саме правильної поведінки.
У рецензії на книгу «Nudge» говориться, що потрібен час, щоб нові економічні ідеї були визнані в професії і змогли бути релевантними для політики [9]. Але ми бачимо по цій книзі, що в цьому випадку час не був фактором, що заважав розвитку.
Д. Камерон свою промову з приводу Великого суспільства, а саме ця ідея є базовою для консерваторів, розпочав з того, що в державному управлінні є два типи дій [10]. Перший - це коли ти робиш те, що треба. Другий - коли робиш те, до чого прагнеш. І ідея Великого суспільства належить до другого типу. Британія має найбільший дефіцит бюджету серед країн двадцятки. Однією з основних ідей Великого суспільства є децентралізація. Тому, на його думку, виникають такі питання. Як перестати зупиняти людей? Як зупиняти тих, хто зупиняє інших? І це тільки початок, як вважає британський прем'єр.
  Цей підрозділ уряду називають навіть секретним [11]. А побоювання громадян можна побачити у підзаголовку статті: «Як уряд хоче змінити те, як ми думаємо». На сьогодні збирається багато прикладів використання нового інструментарію. Стокгольмська поліція, скажімо, змінила акценти зі штрафування за перевищення швидкості на винагороду тим, хто їде нормально [12-13]. Вони створили лотерею для сумлінних водіїв, де можна виграти 20 000 крон. В результаті в зоні, де дозволеною швидкістю є ЗО км на годину, середня швидкість впала з 32 км до 25 км на годину.
  З травня 2011 р. відбулася конференція на тему політики і мозку в Вестмінстерському університеті [14]. Тут можна побачити, як багато людей з академічної спільноти ведуть свої дослідницькі роботи в цій сфері. О. Сервіс, який є заступником директора стратегічного підрозділу уряду, виступав там із доповіддю «Застосування біхевіористської науки до публічної політики». А 23 березня він виступив на тему «Застосування теорії поштовху до зелених проблем» [15].
  У квітні 2011 р. Британія отримала перші результати соціологічного опитування, яке цікавилося самопочуттям людей [16]. 49 % британців вважають, що вони процвітають, але з віком цей відсоток падає. Люди незадоволені своїм робочим місцем, оскільки тільки 42 % вважають більш-менш нормальними свої відносини з начальством. Ця характеристика - живе людина добре чи погано дає чітку відповідь і на питання, скільки витрачає грошей на здоров'я ця людина. Люди, які процвітають, витрачають на 20 % менше, ніж у середньому, а люди, які борються, - на 50 % більше. В презентації цих даних брав участь і Д. Галперн, який очолює біхевіористський підрозділ уряду, що свідчить про спільний інтерес до цих відомостей. П'ять факторів разом становили за-гальну оцінку: життя, здорова поведінка, емоційне здоров'я, доступ, робоче середовище.
  Архітектура вибору, а це улюблений термін у цій теорії, це в тому числі і створення відповідного вибору в фізичному просторі, наприклад, полегшення продажу корисної їжі щодо некорисної. Але є такі ж варіанти в інформаційному та віртуальному просторах.



Література:

Почепцов Г.Г. Контроль над розумом [Текст] / Г. Г. Почепцов. - К.: КМ Академія, 2012. – 350 с.

Скачати



49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека