У цей день 30 квiтня

 

  У свiтi:
• 30 вересня — День святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. В народі цей день є справжніми жіночиими іменинами. Здавна існували чотири чесноти: мудрість, правосуддя, помірність і стійкість. Із введенням християнства до них додалися три божественні ознаки – віра, надія, любов. Але премудрість зберігає своє верховенство. Не випадково перший храм України-Русі після хрещення був присвячений Софії, символізуючи прихід на землю премудрості Господньої. Свято винятково жіноче. За народними звичаями, у цей день жінки не починали будь-якої важливої роботи. На момент страти старшій, Вірі, було 12 років, другій, Надії, – 10, а молодшій, Любові, – лише 9 років. Аж до Французської революції мощі святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії зберігалися в Ельзасі в бенедиктинському абатстві, заснованому єпископом Страсбургським Ремигієм бл. 770 р. на острові Ешо (Eschau, ранее Hascgaugia, Hascowia, Aschowa, Eschowe, що буквально перекладається як «ясеневий острів»). У 1792 р., через три роки після Французської революції, монастирські будівлі були продані з аукціона за 10 100 ліврів. У монастирі був трактир із виним погребом. Куди щезли мощі, залишилося невідомим. Усім жінкам, які мають імена цих святих, забезпечене особливе покровительство цих християнських святих.

• 30 вересня — Міжнародний день перекладача (англ. International Translation Day). Заснований у 1991 р. Міжнародною федерацією перекладачів (Federation internationale des traducteurs, FIT) і святкується в день пам’яті (смерті) святого Ієроніма (англ. Saint Jerome of Stridonium), одного з чотирьох латинських отців Церкви, письменника, історика, перекладача, який традиційно вважається заступником перекладачів. Діяльність перекладача – робота із застосуванням знання іноземної мови, методики науково-технічного перекладу, тематики та термінології, граматики та стилістики, навичок роботи зі словниками. Також фахівець користується знанням основ економіки, організації праці та управління. Український переклад має свої початки в середньовічних перекладах Святого Письма старослов’янською мовою. У XV–XVIII ст. з’явилися українські версії поезій Овідія (Іван Максимович, Феофан Прокопович, Григорій Сковорода) і Горація (Григорій Сковорода), «Повісті про Трістана та Ізольду» (перекладач невідомий), «Листи без адреси» Франческо Петрарки (переклав Клірик Острозький), епіграм відомого польського ренесансного поета Яна Кохановського (перекладач невідомий) і англійського письменника Джона Овена (переклав Іван Величковський), славетної поеми італійця Торквато Тассо «Визволений Єрусалим» (перекладач невідомий), однієї з новел Бокаччівського «Декамерона» (перекладач – Кулик) та інших видатніших творів зарубіжної літератури. Новочасну школу українського перекладу розвинули Пантелеймон Куліш (переклад Біблії, тринадцяти драм Шекспіра, творів Ґете, Шіллера, Байрона та інших), Іван Франко (твори античної, середньовічної та новочасних європейських і східних літератур), неоромантики Володимир Самійленко («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра, «Одруження Фігаро» П. Бомарше), Василь Щурат («Пісня про Роланда»). Серед українських письменників було чимало тих, які успішно поєднували в одній особі дві грані обдарованості: видатного оригінального письменника та перекладача, назвемо кількох із них, які увійшли в історію української літератури також як перекладачі: Михайло Старицький, Максим Рильський, Микола Бажан, Павло Тичина, Леонід Первомайський, Дмитро Павличко та інші. Кращі перекладачі дають не буквальні (що й неможливо), чи буквалістичні переклади, а переклади творчі, по можливості, проте, підкоряючи свою індивідуальність індивідуальності автора. У сучасних дослідженнях сформувалося бачення двох течій в історії українського перекладу – класичну і фолькльорну.

• Всеукраїнський день бібліотек. Відзначається в Україні згідно з Указом президента № 471/98, від 14.05.1998 р. В Україні налічується близько 40 тис. бібліотек, з них 18 тис. – публічні. До цього числа входять бібліотеки: публічні (у т.ч. спеціалізовані для дітей, юнацтва), технічні, сільськогосподарські, медичні, академічні, освітянські бібліотеки вищих навчальних закладів, бібліотеки для сліпих. Бібліотечний фонд публічних бібліотек універсальної тематики становить близько 235 млн одиниць. Доступ до Інтернету має 3,3 тис. (21%) бібліотек. Координуючими науково-методичними центрами є: Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого, Національна бібліотека України для дітей, Державна бібліотека України для юнацтва. Серед провідних бібліотек України – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського, Національна бібліотека України ім. Ярослава Мудрого, Державна бібліотека України для дітей, Державна історична бібліотека України. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського (НБУВ) – найбільша за обсягом фонду та площею приміщень в Україні, головний науково-інформаційний центр держави, науково-дослідний інститут Відділення історії, філософії та права НАН України. Належить до 20 найбільших національних бібліотек світу. Бібліотека, або книгозбірня (грец. «Βιβλιον» – «книжка» і θηκη – «сховище», «скриня») – культурно-освітній заклад, який здійснює збирання друкованих і рукописних матеріалів, проводить їх опрацювання та відображення у каталогах, організовує відповідне зберігання, збереження та обслуговування ними читачів. Надвеликі бібліотеки світу:

- Британська бібліотека (англ. British Library) – національна бібліотека Великої Британії. Закон про її створення шляхом об’єднання бібліотеки Британського музею та низки менш значущих колекцій прийнято парламентом у 1972 р. Нова будівля бібліотеки в Лондоні відкрилася 1 липня 1973 р. Одна з найбільших бібліотек світу (кількість одиниць зберігання перевищує 150 млн).

- Бібліотека Конгресу (англ. Library of Congress, LOC) – національна бібліотека Сполучених Штатів Америки та дослідницький підрозділ Конгресу США. Є найбільшим за площею книгосховищем і однією з найважливіших бібліотек світу. Загальний обсяг фондів Бібліотеки нараховує понад 158 млн одиниць зберігання.

- Нью-Йоркська публічна бібліотека (англ. New York Public Library NYPL) – американська книгозбірня, в якій зберігається одна з найкращих колекцій книг у світі та яку відкрито в 1895 р. у м. Нью-Йорку. У даний час Нью-Йоркська публічна бібліотека має 87 підрозділів: чотири наукових бібліотеки без видачі книг додому, чотири головних бібліотеки з абонементною видачею, бібліотеку для людей з обмеженими можливостями та 77 районних філій. Користування всіма бібліотеками системи NYPL безкоштовне для всіх бажаючих. Загальні фонди складають 50 млн видань, з яких понад 20 млн – книги.

• Російська державна бібліотека (рос. Российская государственная библиотека) – національна бібліотека Російської Федерації, найбільша публічна бібліотека в Росії та Континентальній Європі, одна з найбільших бібліотек у світі. Обсяг фондів – 44,4 млн одиниць зберігання.

• Національна парламентська бібліотека Японії (яп. Коккай кокуріцу тосьокан) – центральна державна бібліотека Японії. Розташована в кварталі Наґата району Тійода метрополії Токіо. Призначена для використання депутатами японського Парламенту, а також громадянами Японії та інших країн. Обсяг фондів – 22 869 278 одиниць.

• Національна бібліотека Франції (фр. Bibliothèque Nationale de France або BNF) – найбагатше зібрання франкомовної літератури у світі та найбільша бібліотека Франції, заснована 1368 р., одна з найстаріших в Європі. Обсяг фондів – 30 млн одиниць зберігання (з них 14 млн книжок і публікацій).

• День усиновлення. Відзначається в Україні згідно з Указом президента № 1088/2008 від 27.11.2008 р. Усиновлення (удочеріння) – влаштування у сім’ях дітей, які залишилися без піклування рідних батьків. Адопція (лат. «adoptio», від «adopto» – «усиновлюю»). Усиновлення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, існує давно. Одним із перших джерел про сімейне влаштування стали закони вавілонського царя Хаммурапі (Кодекс Хаммурапі), написані приблизно у 1780 р. до н.е. Вони регулювали в тому числі й відповідальність і права сторін при прийнятті дитини в сім’ю. Давні іудейські закони встановлювали, що діти-сироти повинні жити в сім’ях родичів. У Давній Греції афінські сім’ї всиновлювали дітей здебільшого через бездітність синів у шлюбі. У Давньому Римі усиновлення на початку свого існування отримує юридичну, правову форму, яка згодом через Візантію перейшла до християнського світу. На Русі за часів княжої доби турбота про дітей-сиріт покладалася, насамперед, на приватних осіб, частіше – князів. Це вважалося справою богоугодною. Сьогодні усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 Сімейного Кодексу України. Це – акт великої соціальної ваги, прояв гуманізму та жертовності, також реалізація природної потреби материнства і батьківства та водночас захист від самотності. Головною та визначальною ідеєю інституту усиновлення є турбота про дітей, які втратили батьків або позбавлені батьківського піклування, створення для них середовища, характерного для сім’ї (турбота про розвиток, виховання, спілкування з дорослими, матеріальне забезпечення).

• 305 років від дня народження Етьєна Бонно де Кондільяка, французького філософа, засновника сучасного сенсуалізму, автора праць «Трактат про систему», «Логіка, або Розумова наука, керуюча досягнення істини» та інших. Помер 3 серпня 1780 року.

  На Днiпропетровшинi:
• 125 років тому (1895 р.) у с. Шульгівка Катеринославської губернії народився Костянтин Петрович Кошевський (Скляр), український актор і режисер, заслужений діяч мистецтв Узбецької РСР.


 

Архiв календаря

 Сiчень  Лютий  Березень  Квiтень  Травень  Червень  Липень  Серпень  Вересень  Жовтень  Листопад  Грудень 

49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека