У цей день 19 березня

 

  У свiтi:
• Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, а також Великдень та Не-діля Воскресіння Господнього, Христов день – найважливіше християнське свято, котре виказує радість із приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям. В Україні Великдень вважається святковим неробочим днем (ст. 73 Кодексу законів про працю України). Великдень означає Великий День, бо він ве-ликий своєю подією, значенням і радістю. Слово «пасха» походить з єврейського «песах», що значить «перехід». Дату святкування Великодня врегулював Перший Вселенський Собор у Нікеї 325 року. Ця дата має припадати на першу неділю пі-сля першого весняного повного місяця, яка настає після весняного рівнодення. Зазвичай Великдень відзначають не раніше 4 квітня та не пізніше 8 травня. У ве-ликодніх звичаях поєднуються три культи – роду, весняного сонця і Христа, який приніс людству ідею Воскресіння – духовного та фізичного відродження. У Воск-ресінні вбачають підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом свя-ткування. Український Великдень – це історичне поєднання язичницьких і хрис-тиянських традицій. Великдень відзначали тисячі років тому як перемогу Світла над Темрявою, Дня над Ніччю, Весни над Зимою. А Воскресіння Христа почали святкувати з 988 р. після хрещення Київської Русі. Обидва свята збігалися у часі (весна, рівнодення) і стосувалися відродження життя та надій. З роками чужорід-не свято стало частиною місцевої культури, замінивши місцеві звичаї та адапту-вавши місцеві обряди й атрибутику. Сьогодні свято Великодня в Україні символі-зує також загальне відродження та оновлення світу. Збереглося багато звичаїв і обрядів, котрі здійснюються й досі, проте не мають прямого зв’язку з християнс-твом. До Великодня віруючі готуються впродовж семи тижнів Великого посту – одного з найсуворіших – саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі. Вважа-ється, що у ці дні душа віруючого має співчувати стражданням, котрі Христос пережив у людській подобі в останні дні. Ці сім тижнів називаються «седмиця-ми» (тижнями). Останній тиждень перед Великоднем називається Страсна Сед-миця (Страсний тиждень). Страсна Седмиця – друга і найбільш насичена уніка-льними богослужіннями частина Великого посту. Починаючись із Лазаревої су-боти, вона веде віруючих до переживання Великоднього тридення.

• Великий піст триває за такими канонами:

• За першим тижнем Великого посту передбачали погоду на літній період: яка по-года в понеділок – такий урожай на яровину; у вівторок завбачали початок проце-су посіву; за середою – копання; за четвергом – сінокіс; за п’ятницею – жнива; за суботою – брання конопель.

• Четвертий тиждень Великого посту – середопістя, а середа – середохресна, бо в середу на цьому тижні відзначають Свято Хреста; Неділя – хрестопоклонна.

• П’ятий тиждень посту називається Похвальний, в суботу цього тижня – свято Похвали Пресвятої Богородиці.

• Шоста субота – Вербна, або Лазарева. У Вербну неділю святять вербу.

• Неділя за тиждень перед Великоднем називається «Вербною», «шутковою», або «квітною».

• Останній тиждень перед Великоднем називають білим, або чистим. На цьому тижні віруючі люди дотримуються посту так само суворо, як і у перший тиждень.

• Найважливіший день тижня – четвер, ще називається чистим, світлим, великим, страсним, або живним. Чистий четвер – свято весняного очищення. Це день, коли Ісус розділив останню трапезу зі своїми учнями під час Таємної вечері. Цей день іще називають Чистий Четвер, і всі православні, по можливості, намагають-ся причаститися. Увечері в церкві читають 12 Євангелій, де розповідається істо-рія Христових страждань. У четвер, як правило, випікали паски з пшеничного бо-рошна на яєчних жовтках i кожна господиня дотримувалась усiх усталених зви-чаїв: пiч розпалювала полiнами, якi вiдкладала кожного четверга Великого посту, пiдпалювала їх галузками освяченої верби, саджаючи паски, промовляла молит-ву. Куштувати їх до освячення суворо заборонено – гріх.

• У Страсну п’ятницю віруючі люди нічого не їдять до виносу плащаниці. У церкві, з вівтаря на середину церкви виносять плащаницю, – шматок тканини, в яку було загорнуте тіло Христа після зняття з хреста, та на котрій зображено його у труні. У цей скорботний день приписується нічого не їсти.

• У Великодню суботу фарбують крашанки, або розмальовують писанки. Зранку відбувається особлива служба, з’єднана з Великодньою Вечірнею.

• У ніч Воскресіння Христа проводиться святкове богослужіння (Великодня Заутре-ня і Божественна Літургія), святять паски, яйця та інші страви. Таким чином цер-ква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати «скоромне», себто їсти непісні страви. Багатий Великодній стіл – символ небесної радості та вечері Господньої. Христове Воскресіння відбулося дуже рано в неділю третього дня після Його смерті. З того часу в Церкві існує дуже давній звичай, який нага-дує, що Великодній піст закінчується в суботу вночі, а воскресні урочистості по-чинаються опівночі, невдовзі після неї, або на світанку. Великодня Служба Божа триває всю ніч. Великодні урочистості починаються обходом довкола церкви під супровід дзвонів. Цей обхід є символом ходи жінок-мироносиць вранці у неділю до Господнього гробу. Після обходу перед зачиненими дверима церкви наче пе-ред запечатаним Божим гробом, починається воскресна утреня. Її найурочисті-ший момент настає опівночі, коли священник сповіщає «Христос воскрес!», а всі присутні відповідають «Воістину воскрес!». Діти і старі, які залишалися вдома, спати не лягали. У хаті світло не гасили, воно горіло всю ніч, щоб його було вид-но янголам, які літають над оселями.

• Після церковної служби люди розходяться по домівках і починають «розговляти-ся». Український звичай Великоднього сніданку символізує собою багатство Не-бесного столу в Домі Отця. Розговляються, насамперед, освяченим яйцем. Ве-ликодній сніданок розпочинається молитвою. Перше Великоднє яйце з’їдали всі-єю сім’єю. Батько родини бере свячене яйце – символ нового життя в Христі, і ділить його на стільки частин, скільки присутніх за столом (залишаючи окремо на тарілці й для померлих із родини), зі словами благословення роздає яєчко. Після свяченого яйця всі їдять паску й усе, що приготували на свято. Окрім пас-ки та яєць (крашанок і писанок), серед освяченого може бути смаженина, ковба-са, риба, сир, часник, полин, хрін, сіль і вино, баранчик – символ Ісуса Христа, ягнятка Божого. Звичай ділитися один із одним Великодньою їжею отримав у східних слов’ян широке поширення; зокрема, в перший день Великодня священ-ник і притч, а також домочадці «молили паску», тобто обмінювалися шматочками паски або їли її спільно, розрізавши на дрібні частини.

• Великодній стіл відрізнявся святковою пишністю, був смачним, рясним і дуже красивим. У заможних господарів подавали 48 різних страв за числом днів ми-нулого посту. Великодній хліб (паска) і фарбовані яйця – це символи українсько-го Великодня, які обов’язково мають бути цього дня на столі. Паска випікається з дріжджового тіста у формі циліндра. Окрім пасок пекли також баби, млинці, дріб-ні вироби з кращого пшеничного борошна із зображенням хрестиків, баранчиків, півників, курочок, голубків, жайворонків, а також медові пряники. Великодні пря-ники відрізнялися від звичайних тим, що мали силуети баранчика, зайчика, пів-ника, голубка, жайворонка і яйця. Паски прикрашали саморобними квітами. Виго-товлення квітів для свята, як і розписування яєць, колись було захоплюючим за-няттям. Діти і дорослі вирізали квіти з яскравого кольорового паперу, ними ж прикрашали стіл, ікони, будинок. У будинках запалювали всі свічки, лампади, свічада та світильники. Крашанка – це зварене фарбоване яйце. Цього дня укра-їнські діти грають в улюблену гру: розбивання великодніх яєць. Якщо ви вдарите яйцем по яйцю когось іншого, і ваше яйце не розіб’ється, то ви – переможець. Великодні яйця (крашанки і писанки) – це давній дохристиянський елемент, який відіграє важливу роль в великодніх ритуалах. Цього дня їх дарували або обміню-вали. У нас фарбовані яйця розділяють на крашанки, крапанки, мальованки, дря-панки (шкрябанки) та писанки. Крашанка – яйце пофарбоване в один колір (чер-воний, жовтий синій, зелений, золотавий). Крапанка – на поверхню яйця нано-сять крапочки воску (капають), а після того занурують його у фарбу. Коли повер-хня яйця висохне, знову капають воском і занурюють яйце у темнішу фарбу. Ма-льованка – яйце, розмальоване гуашшю, акварельними або навіть олійними фа-рбами з допомогою пензлика. Дряпанка (шкрябанка) – на поверхні яйця, пофар-бованого в темний колір, голкою або іншим гострим предметом видряпується ві-зерунок, орнамент. Писанка – яйце, поверхня якого покрита різнокольоровим роз-писом, з допомогою воску та барвників.

• Загалом Великдень – родинне свято, а тому в гості майже не ходили. Лише мо-лодь збиралася в центрі села, дівчата водили танок, а підлітки, набравши кра-шанок, грали в «навбитки». На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде су-мувати в цей день, сумуватиме і весь рік. На Великдень треба зробити 7 добрих справ або подарувати 7 подарунків. Не можна брати і давати у борг. На Ве-ликдень, як зустрінеш якого чоловіка, хоч і незнайомого, вклонись і привітайся. Цього дня потрібно вітатися навіть із ворогами. Весь Світлий тиждень тривало свято, стіл залишався накритим, запрошували до столу, пригощали, особливо тих, хто не міг або не мав такої можливості, шанували жебраків, убогих, хворих.

• Існує народне повір’я про те, що після Великодня остаточно теплішає, тому чим раніше свято, тим швидше настає весна. Серед застережень:

• коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні падатиме дощ;

• коли на Великдень дощ або хмарно, буде врожай;

• коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня – льон.

• 19 квітня — День Голокосту. Офіційно називається «Днем катастрофи європей-ського єврейства». Відзначається щорічно в пам’ять про більш ніж 6 млн. євреїв – жертв нацизму. Приурочений до початку повстання у Варшавському гетто 19 квітня 1943 р. Варшавське гетто – єврейське поселення у Варшаві, створене на-цистами в період окупації Польщі. За час існування його населення зменшилося з 450 до 37 тис. чоловік. З 19 квітня по 16 травня 1943 року у Варшавському гетто відбулося збройне повстання, придушене військами СС. Під час повстання вбито близько 7 тис. захисників гетто і близько 6 тис. згоріли живцем в результаті ма-сових підпалів будинків німецькими військами. Близько 15 тис. чоловік, які за-лишилися живими, відправлені до табору смерті Треблінка. 16 травня гетто було остаточно ліквідоване. Головні заходи дня відбуваються в Єрусалимі. У День Го-локосту згадують не лише про його жертви, а й про героїв. Слово «голокост» у перекладі з грецької означає «жертвопринесення» або «всеспалення». Саме та-ким чином – у вогні крематоріїв фашистських концтаборів – загинула під час Дру-гої світової війни майже половина всіх євреїв планети. Чим далі ми відходимо від Голокосту, тим більш зрозумілим стає, що за своїми соціальними та психо-логічними наслідками Голокост, як й інші спалахи геноциду, – це найнебезпечні-ший синдром виродження людства. Немає геноциду проти «когось», геноцид завжди проти всіх. Фундаменталізм, нацизм, фашизм, антисемітизм виступають як філософія та ідеологія людинофобії, а не тільки етнофобії, що загрожує за своїми історичними наслідками Голокостом всього людства.

• День підсніжника (The Day of Snowdrop). Відзначається щорічно з 1984 р. у Великій Британії. Згодом святкування поширилося по всьому світі. Дата святкування Дня підсніжника вибрана не випадково: 19 квітня помер великий анг-лійський письменник і талановитий дипломат Бенджамін Дізраелі, чиєю улюбле-ною квіткою і неодмінним атрибутом був скромний білий підсніжник. Латинська назва – «галянтус» (Galanthus) – «молочна квітка». В різних країнах цю квітку на-зивають по-різному. Англійці – «сніжною краплею», або «сніжною сережкою»; че-хи – «сніжинкою»; німці – «сніговим дзвіночком», а ми – «підсніжником».

• 895 років від дня смерті Володимира ІІ Всеволодовича, прозваного Володимиром Мономахом, Великого князя Київського (1113–1125 рр.), державно-го і політичного діяча, який відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздробнення давньоруської держави; письменника, автора «Повчання дітям» та Статуту Во-лодимира Мономаха (увійшов до розширеної редакції «Руської правди»). Наро-дився у 1053 році.

• 170 років від дня народження Руфіна Гавриловича Судковського, українського маляра-мариніста, одного з найвизначніших майстрів європейсько-го морського пейзажу, автора картин «Бурхливе море восени», «Сутінки на бере-зі Чорного моря», «Перед бурею поблизу Одеси», «Буря поблизу Очакова», «Пе-ред грозою. Хутір на Дніпровому лимані», «Після бурі», «Штиль» та інших. По-мер 16 лютого 1885 року.

• 125 років від дня народження Олександра Лукича Птушка, українсь-кого кінорежисера, сценариста, художника, Народного артиста СРСР, одного із засновників радянського об'ємного мультфільму. Фільмографія: «Садко», «Ілля Муромець», «Червоні вітрила», «Казка про втрачений час», «Казка про царя Сал-тана», «Руслан і Людмила» та інші. Помер 6 березня 1973 року.


 

Архiв календаря

 Сiчень  Лютий  Березень  Квiтень  Травень  Червень  Липень  Серпень  Вересень  Жовтень  Листопад  Грудень 

49047, г.Днепропетровск, ул.Савченко,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2010 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека