|
поет,
прозаїк.
Має власні книги поезії: «Батькова вишня»(1993), «Богове око»
(2000), «Копалини»(2002), «Цей дивовижний, дивовижний світ» -
для дітей (2002), «Кодована Доля»(2007), «Тенета інтиму» (2008),
«Майдан» (2009), «Моріанна» - пісні (2012), «На олімпі буття»(2012),
«Скрипка любові» (2013).
Книга «На грані живого і мертвого»(2014) - це його прозові твори.
Висловлюємо
щиру подяку за подаровані
(6.05.2014) примірники (12) книжок в фонд бібліотеки.
До
нової книги
Василенко
А.А. На грані живого і мертвого: Роман, оповідання.- Дніпропетровськ:
ПП «Ліра ЛТД», 2014.- 218 с.
увійшли
прозові твори-оповідання та роман, в якому розповідається про
невтомний пошук молодих вчених,перші контакти з братами по розуму
з глибин Всесвіту, про земне та штучне космічне кохання. В оповіданнях
йдеться мова про цілком земні справи, де порушуються проблеми
людських стосунків.Автор наголошує, що наполегливість, працьовитість,
справжні почуття допомагають у досягненні високої мети.
Вірші,
які увійшли
до книги
Василенко
А.А. Скрипка любові: Поезії.- Дніпропетровськ: Пороги, 2013.-
115 с.
народжені
болем. Втрата близької людини несумірна з багатьма матеріальними
втратами для кожного, а в чутливій душі поета трагедія відбивається
з неабиякою силою.
Пішла
кохана вже у далі інші
І звідти шле мені палкі вітання…
А я вкарбую її у вірші,
Мою любов – негаснуче світання!
Проте
у свої твори Андрій Василенко вкладає щирість, відкритість, надію,
і тому ці хвилюючі рядки виходять такими світлими… «Скрипка любові»
- незвичайна книга, бо вона створювалася на одному диханні за
досить короткий проміжок часу.
У книзі по-новому розкривається творче обдарування автора. Андрій
Василенко говорить про кохання, про втрату близької людини, утверджуючи
при цьому незнищенність справжніх почуттів..
Мені
і досі, як з тобою…
Ти-є,-кажу я без вагання,-
І квітка першої любові,
І цвіт останнього кохання!.. |
Земні
і космічні образи, якими насичені рядки, дають змогу зануритися
у внутрішній стан поета, спонукають до розуміння і співпереживання.
Ведучи читача земними і небесними дорогами, Андрій Василенко ніби
припрошує кожного зупинитися на мить,оглянути навколишній світ-шлях,
квітучий сад, верби на березі річки, а потім підняти голову і
вкотре здивуватися тому, які обшири відкриває нам схвильований
Всесвіт. Саме в цьому – відповіді на численні запитання, які знову
і знову ставить життя.
Показовими є рядки із вірша «Відповідь»:
Тоді
відповів Шлях Молочний щомиті:
«У далеч ведуть до кохання любові алеї…
На те лиш існує любов у цім світі,
Щоб явність зробити із казки про неї!» |
|
|