"ТАК, ЯНУКОВИЧ!" ТОМУ ЩО СФАЛЬСИФІКОВАНО?

// Зеркало недели. - 2004. - №37.
Ольга Дмитричева

Похоже, у Центральной избирательной комиссии есть реальная возможность сократить расходы, предусмотренные для финансирования президентской кампании. По крайней мере, на одну статью. Ту, которая предусматривает изготовление и размещение социальной рекламы, предназначенной убедить граждан прийти на избирательные участки. Результаты сентябрьского социологического опроса, проведенного Центром Разумкова, прежде всего, впечатляют степенью готовности украинцев участвовать в празднике всенародного волеизъявления. Лишь пять процентов из опрошенных заявили, что не стали бы принимать участие в выборах президента, пройди они в следующее воскресенье. И есть все основания предполагать, что до 31 октября их число еще сократится. Такой уровень социальной активности и не снился Украине в 1999 году, когда выборы главы государства не оставили равнодушными лишь 70 процентов избирателей (во втором туре кабинки для голосования посетили почти 75 процентов граждан).
Сэкономленные таким образом средства Центризбирком мог бы направить на кампанию по улучшению в глазах электората собственного имиджа. Поскольку, судя по тем же социсследованиям, он оставляет желать лучшего. Лишь 13 процентов украинских граждан верят в то, что результаты президентских выборов, которые огласит ЦИК, объективно отразят реальное голосование избирателей. Тогда как более 64 процентов опрошенных убеждены: результат всенародного голосования в той или иной степени будет сфальсифицирован. Правда, почти половина из них (33,9 процента) надеются, что с помощью подтасовок не удастся значительно повлиять на итоги выборов. Другая же часть (30,4 процента) тех респондентов, которые не сомневаются в искажении итоговых цифр, считает, что фальсификации существенно исказят реальную картину электоральных настроений в Украине.
Конечно, по поводу причастности Центризбиркома к предполагаемой "корректировке" результатов выборов кто-то может и возразить: есть, мол, и другие "факторы влияния" на объективность процесса. На что найдется возражение не менее резонное: кто, как не ЦИК, должен следить за равенством возможностей кандидатов и стоять на страже соблюдения ими избирательного законодательства? А поскольку с этим имеются видимые большинством населения проблемы, значит, Центризбирком явно не дорабатывает.
Примечательно, что большинство граждан предполагают, будто результаты выборов будут сфальсифицированы в пользу Виктора Януковича. И количество таких респондентов преобладает во всех регионах Украины. Именно так думают 55 процентов опрошенных на западе страны, 45 процентов - в центре, 42 процента - на юге и 41 процент на востоке. Однако среди тех, кто в первом туре намерен голосовать за действующего премьер-министра, пессимистов в отношении объективности результатов выборов заметно меньше (57 процентов), чем среди сторонников оппозиционных кандидатов (71 - среди симпатиков Александра Мороза, 75 - среди приверженцев Петра Симоненко и 80 - среди ющенковцев). Еще меньше среди потенциального электората Виктора Януковича тех, кто думает, будто фальсификация существенно исказит результаты президентских выборов (15 процентов). Тогда как в среде протестного электората подобного мнения придерживаются от 38 до 44 процентов. Удивительно, но есть среди наших недоверчивых граждан и те, кто ожидают подтасовок на выборах в пользу Виктора Ющенко (девять процентов), а также в пользу Александра Мороза (один процент) и Петра Симоненко (один процент). Хотя куда поразительней выглядит цифра, способная натолкнуть на серьезные размышления по поводу состояния морали в украинском обществе: каждый четвертый из украинских граждан, которые решили поддержать на выборах Виктора Януковича, уверен: подтасовки результатов выборов обязательно будут в пользу… Виктора Януковича.
Обладание властными полномочиями, безусловно, является весомым подспорьем в успешной президентской кампании. Эффективная же деятельность кандидата на своем государственном посту либо массированный пиар его "добрых дел" многократно преумножает этот ресурс, называемый в народе административным. Как бы там ни было, Виктор Янукович занял второе место в "хит-параде" украинских премьер-министров. Именно его назвали 22,5 процента из опрошенных разумковцами украинских граждан, когда им предложили выбрать из перечня политиков того, кто лучше всех справлялся с обязанностями главы правительства. Лидером же симпатий оказался премьер Ющенко. В его активе 29,5 процента голосов тех, кто участвовал в опросе. "Бронзу" завоевал еще один кандидат в президенты - Анатолий Кинах (7,3 процента). Все же остальные государственные мужи, успевшие попремьерствовать за время украинской независимости, среди которых Витольд Фокин, Виталий Масол, Леонид Кучма, Ефим Звягильский, Евгений Марчук, Павел Лазаренко и Валерий Пустовойтенко, набрали в районе одного процента голосов. 36,1 процента респондентов не смогли выделить из череды кабминовских начальников ни одного. Если взглянуть на разницу в набранных Януковичем и Ющенко очках в этом виде состязаний, налицо разрыв, практически совпадающий с тем, что наблюдается в их президентских рейтингах.
Если бы выборы проходили в следующее воскресенье, за Виктора Андреевича проголосовали бы 29,6 процента участников опроса, за Виктора Федоровича - 25,2. Разница, о стремительном сокращении которой так любят рапортовать в штабе Януковича и все провластные СМИ, действительно невелика - 4,4 процента. Но для более точного анализа неплохо бы взять за отправную точку мнение тех избирателей, которые точно решили участвовать в выборах и определились с вопросом, за кого они будут голосовать. Так вот, среди этой категории граждан 41,2 процента желающих видеть президентом страны лидера "Нашей Украины" и 35,1 - готовых поддержать нынешнего премьер-министра. Здесь разрыв между кандидатами вырастает до 6,1 процента. Третьим по части электоральных симпатий, согласно тому же опросу, оказался Петр Симоненко (7,5 процента среди всех опрошенных и 10,3 - среди определившихся), четвертым - Александр Мороз (5,7 и 7,6 соответственно).
Неизбежный при таких раскладах второй тур, по прогнозам социологов, продемонстрирует еще большую дистанцию между двумя фаворитами президентской гонки. Так, 37 процентов респондентов на вопрос, за кого они намерены голосовать, если во второй тур президентских выборов выйдут Ющенко и Янукович, ответили "Так, Ющенко!". 31,5 - отдали предпочтение Януковичу. Но это если брать во внимание общее количество участников социологического исследования. Если же их круг сузить до числа тех, кто определился и с занятием на воскресенье 31 октября, и с фамилией, напротив которой он готов поставить птичку в избирательном бюллетене, то за Виктора Андреевича готовы проголосовать 53,9 процента наших граждан, за Виктора Федоровича - 46,1. Разрыв при этом составляет 7,8 процента.
Но кто бы из кандидатов ни победил в конечном итоге, жизнь после выборов должна быть другой. Этого хотят украинцы. "Как вы считаете, лучше было бы, чтобы новый президент (избранный на следующих президентских выборах) в целом продолжал политику нынешнего Президента или необходимо кардинальное изменение нынешнего курса?" - поинтересовались социологи у наших граждан. И получили любопытный результат. 19,3 процента респондентов высказались за то, чтобы новый президент в целом продолжал политику нынешнего главы государства. Почти 12 процентам было сложно ответить на этот вопрос. А 68,8 процента опрошенных заявили: необходимо кардинальное изменение существующего курса. Леонид Данилович сколько угодно может повторять свой излюбленный тезис о преемственности политики и сохранении политических направлений и ориентиров после выборов, однако народ считает абсолютно иначе. Это те, кому сегодня в Украине жить хорошо, желают сохранения статус-кво. И кому страшно за свое будущее в Украине без Кучмы. Большинство же населения воспринимает нынешние выборы как шанс изменить свою жизнь к лучшему.
А о том, что это желание довольно искренно и вполне обоснованно, говорят другие цифры. Продолжения активной политической деятельности (скажем, в качестве народного депутата, премьер-министра либо рядового министра) Леониду Кучме после истечения его президентских полномочий желают лишь 8 процентов опрошенных. 20,5 процента граждан согласны с тем, что он может заняться общественной деятельностью. 17,4 процента убеждены, что нынешний Президент должен быть привлечен к суду. 2,3 процента допускают вероятность иного будущего для Леонида Даниловича. 10,6 процента не смогли ответить на вопрос. И весомая часть опрошенных - 41,2 процента - убеждены: Леонид Кучма после ухода с президентского поста должен отойти от политической и общественной жизни.
Исследование проводилось социологической службой Центра Разумкова с 9 по 14 сентября 2004 года во всех регионах Украины. Опрошено 2012 респондентов в возрасте от 18 лет в 122 населенных пунктах по выборке, которая репрезентирует взрослое население Украины по основным социально-демографическим показателям. Теоретическая ошибка выборки (без учета дизайн-эффекта) - 2,3%.

ДМИТРИЙ КОРЧИНСКИЙ: "ЕСЛИ ИСКЛЮЧИТЬ 25 ИЗ 26 КАНДИДАТОВ, Я СТОПРОЦЕНТНО СТАЛ БЫ ПРЕЗИДЕНТОМ"

// Столичные новости. -2004. - №34.

Дмитрий Корчинский - один из самых эксцентричных кандидатов в президенты. Еще недавно его знали только как лидера "Братства" и известного телеведущего. Своим триумфальным "штурмом" Центризбиркома Корчинский добавил себе в кандидатский актив несколько процентов. Только создается впечатление, что исход выборов лидера "Братства" не сильно волнует. Насколько это соответствует действительности, мы и решили спросить у самого кандидата.

- Дмитрий Александрович, что заставило вас принять участие в президентской гонке?
- Последние полтора года мы активно занимались развитием забастовочного движения в Украине. Это в основном была коммунальная борьба против самовольства местных администраций, владельцев и директората крупных предприятий. Мы видели, что наш уровень - это средние и мелкие чиновники. Конечно, мы могли бы бороться с Президентом Украины, с главой МВФ, с генеральным секретарем НАТО, но они бы не заметили того, что мы с ними боремся. Так, приобретя определенный опыт, мы захотели повысить уровень борьбы. Лучше всего это делать политическим оружием. В данный момент единственно возможный способ принимать участие в большой политике - это президентские выборы. Поэтому я баллотируюсь и использую возможности, которые мне дает мандат кандидата в президенты, чтобы пропагандировать собственный забастовочный опыт. Это основная причина. Кроме того, я баллотируюсь потому, что люблю своих соотечественников, и мне хотелось, чтобы у них была возможность выбора. Если бы я не баллотировался, то им пришлось бы выбирать между чиновниками. Ведь все мои основные конкуренты - представители бюрократической верхушки.
- Можно ли говорить, что вы идете на выборы не ради победы, а ради пропаганды собственных идей?
- Я всегда надеюсь на победу. Украина просыпается. И период кладбищенской стабильности, который мы переживали последние 13 лет, просто заканчивается. А это значит, что будет много сюрпризов. Как только мы втянем улицу в политику, все расклады полетят. Это будет уже другая политика.
- Честно говоря, я сомневаюсь, что украинцев вообще возможно вывести на улицу с менталитетом "моя хата з краю"…
- Это возможно, и тому есть доказательства. Еще полтора года назад многого нельзя было и представить. Потом постепенно киевская мэрия привыкла каждую неделю видеть у себя под окнами людей и идти им на уступки. То есть мы добились успехов в забастовочной борьбе. Мы видим, как поднимаются базарные торговцы, активно блокируя улицы. Мы видим забастовку таксистов. Я сам с удивлением замечаю, что бастовать уже становится привычным делом для многих. А это наш основной, так сказать, мессидж - бунтовать выгодно. Наши люди должны понимать, что часто бунт дает конкретный позитивный результат.
- Вы хотите сказать, что ваш электорат увеличивается?
- Безусловно, увеличился за счет людей, принимавших участие вместе с нами в акциях, которые проходили в больших промышленных центрах. Ведь американский рабочий получает большую зарплату не потому, что больше работает, а потому что больше бастует. Они выбивают себе блага, мы должны делать то же. Чем больше людей это понимают, тем больше становится наш электорат.
- Сколько процентов голосов вы надеетесь набрать в первом туре? И проводите ли вообще какие бы то ни было социологические исследования?
- Я не провожу социологических исследований: отдаю предпочтение гаданию на внутренностях жертвенных животных и кофейной гуще. Результаты бывают, как правило, не хуже всяких экзит-пулов. Кроме того, я не собираюсь мучаться догадками, сколько за меня проголосует, так как это я точно узнаю через пару месяцев.
- Кандидатов делят на аутсайдеров, фаворитов, технологических. К какой категории относите себя вы?
- Я единственный в своем роде.
- Вы обратили внимание на социологический опрос журналистов нашего медиа-холдинга, согласно которому президентом могли бы стать вы?
- Если исключить 25 из 26 кандидатов, то я стопроцентно стал бы президентом. А если серьезно, я довольно скептически отношусь к подобного рода исследованиям.
- Чем радикально отличается ваша программа от программ других кандидатов?
- Всем. Она даже написана в другом стиле.
- А если конкретнее?
- Что губит Украину? Основная проблематика этих выборов состоит в следующем: какой из чиновников лучше? Ющенковцы говорят, что их бюрократ лучше бюрократа от власти. А власть говорит, что их бюрократ лучше бюрократа от оппозиции. На этом все и заканчивается. Серьезные темы не поднимаются.
- А как же заявление премьера о том, что в случае победы он повысит зарплаты в два-три раза?
- Разве это дело президента - говорить о зарплатах? Это дело бухгалтера. Президент должен давать смысл жизни нации, олицетворять его. Он должен говорить о нашей миссии в мире, а не о том, на сколько процентов он повысит зарплаты. Об этом говорю только я. Серьезных политических тем касаюсь только я. Я говорю о том, что нам нужно возобновить свой ядерный потенциал как можно быстрее. О том, что мы несем огромную ответственность перед нашими соотечественниками, которые случайно оказались вне этих ублюдочных границ, в которых мы сейчас существуем. О том, что Украина должна стать авангардом христианской цивилизации. И в первую очередь мы будем отвечать на все вызовы XXI столетия и третьего тысячелетия. На эту тему нет дискуссии в обществе. Об этом никто не говорит и над этим никто не задумывается. На самом деле это и есть наиглавнейшее, а не на сколько процентов поднимется зарплата, поскольку это не зависит от правительства. Троллейбусы ездят не благодаря правительству, а благодаря принципу электродинамики. Правительство может мешать троллейбусу, но не помогать. Точно так же и президент. Президент и кандидат в президенты должен говорить о нашей миссии в мире.
- И какова же наша миссия в мире?
- Мы должны стать авангардом христианской цивилизации. Сейчас очевидно, что мы живем в эпоху исламской революции. Всегда все революции побеждали. Невозможно демократическими способами противодействовать революции. Я вижу, как исламизм расползается по миру и как самые лучшие представители молодежи становятся мусульманами, выбирая радикальный ислам. К сожалению, христианство сейчас находится в глубоком кризисе. Раньше такое тоже было. Но я верю, что будущее за Иисусом Христом. И обновленное, очищенное христианство - это как раз то, что мы пропагандируем здесь, в Украине. Все упирается в веру и душу. Все могущество США основывается на тонких нюансах национальной психологии. Мы не сможем ничего достичь в жизни, пока не сможем достичь перемен в собственной душе. И эти перемены будут иметь всемирно историческое значение.
- Вы, случайно, не о крестовых походах говорите?
- Мне ближе христианство времен крестовых походов, чем сегодняшнее.
- Не боитесь, что подобная позиция может привести Украину к широкомасштабным трагедиям, подобным тем, от которых страдает Россия?
- Посмотрите на Францию. Французы заигрывают с мусульманами, начиная с XVI века. Французы всегда поддерживали палестинцев. Французы выступали против войны в Ираке. И что? Исламисты взяли двух французов, которых убьют, и им наплевать на то, что Франция всегда была арабофильской, тюркофильской, что она дала приют приблизительно пяти миллионам мусульман. Иными словами, что бы мы ни делали, проблемы у нас будут всегда. Так лучше уж встретить проблемы, стоя на ногах с высоко поднятой головой.
- У "Братства" имидж радикально настроенной партии, что вызывает у людей некое опасение. Как можно определить политическую позицию вашей партии?
- На самом деле позиция у нас центристская. Мы были бы абсолютно незаметными, и нас бы никто не трактовал как какую-то радикальную силу, скажем, в Европе или в США. Мы говорим о том, что если вы недовольны жизнью, то нужно создавать забастовочный комитет, нужно выходить на улицы и добиваться своего, нужно давить на бюрократию и так далее. Это обычная практика всех цивилизованных стран. Там этим занимаются комитеты защиты прав женщин, животных, профсоюзы, религиозные общества и другие. И мы действуем так, как наши коллеги в Европе. Получается, что единственной европейской партией в Украине является именно "Братство". Мы не призываем уничтожать евреев, убивать мусульман, бить негров. Наша проблематика - это социальная борьба и увеличение богатства и славы нации.
- К какому политическому лагерю можно отнести "Братство"? Ведь если говорить об оппозиции, то у вас с Ющенко, мягко говоря, отношения не сложились, в то же время вы на власть особо не "наезжаете"…
- Так ведь Ющенко - это тоже власть. Как ни чиновник, так ющенковец. У нас сейчас конфликт с мэрией Вышгорода, так там все ющенковцы. Руководители Киевской госадминистрации - ющенковцы. Это все власть. Просто одна часть власти называет себя большинством, а другая - оппозицией. Между ними нет никакой разницы. Более того, и с этим я лично столкнулся, среднее звено бюрократии ставит именно на Ющенко. Они боятся, что Янукович будет их "бить ногами в приемной", а Ющенко слабенький. Вот такой президент им и нужен. У нас средняя бюрократия борется с высшей - вот и вся оппозиция.
- На кого будете ставить вы во втором туре?
- Только на себя. Мы будем призывать наших сторонников приходить на избирательные участки и в бюллетени от руки вписывать "Братство".
- Будет ли "Братство" идти на парламентские выборы?
- Безусловно, "Братство" будет идти на выборы самостоятельно, преодолеет необходимый процентный барьер и будет иметь фракцию в следующей Верховной Раде.
- В вашей программе в разделе "Внешняя политика" говорится о союзе Украины и Белоруссии. Подразумеваете ли вы тем самым возможный союз и с Россией?
- Украина должна вступать в те союзы, где она будет главной. В каком бы то ни было союзе с Россией мы, безусловно, будем проигрывать, а мы должны доминировать на постсоветском пространстве. И мы будем конкурировать с нашими братьями россиянами, так как на самом деле центр всего этого "безобразия" должен быть в Киеве, а не в Москве. Что касается Белоруссии, то здесь действует чистая прагматика - украинско-белорусский союз может монополизировать европейско-российский транзит, в первую очередь, газовый. Конечно же, это должен быть первоначально газотранспортный союз. То есть мы должны "нагреваться" на сибирском газе не меньше России.
- Вы проиграли суд мэру Александру Омельченко. Будете ли оспаривать решение суда?
-Безусловно, мы будем оспаривать это решение. Ведь на какую именно фразу Омельченко подал в суд? Сказали, что Киевская госадминистрация с нетерпением ждет принятия закона, когда "послушные" мэру суды смогут за долги выселять жильцов из квартир. Омельченко подал в суд на фразу "послушные суды". Хотя мне кажется, что на это должен был отреагировать не мэр, а именно суды. То, что суд вынес подобное решение, просто лишний раз доказывает, что он действительно "послушный". Но киевская мэрия пусть не расслабляется. Думаю, теперь опять они каждую неделю будут наблюдать у себя под окнами людей. И им вновь придется идти на уступки.

Кому дістануться їхні голоси?
Переможця другого туру визначать виборці лівих кандидатів

// День. -2004. -10 вересня.
Володимир Сонюк

Втрачаючи популярність, представники лівих сил зберігають впливовість. Зберігають, тому що верхівка лівих є бажаним для всіх об'єктом торгу перед другим туром виборів. Саме на такий висновок наводить аналіз політичних настроїв населення України напередодні президентських виборів. Звісно, якщо сторони виборів не застосують чогось надзвичайного.
Практично усі серйозні соціологічні дослідження громадської думки, проведені наприкінці літа - на початку осені, засвідчили тенденцію відриву в рейтингах двох найпопулярніших кандидатів - Віктора Ющенка та Віктора Януковича - від решти претендентів. Серед останніх даних - результати загальноукраїнського опитування, проведеного фондом "Демократичні ініціативи" та центром "Социс" 1-4 вересня цього року. Згідно з ними, в першому турі президентських виборів за лідера "Нашої України" Віктора Ющенка готовий проголосувати 31% виборців, за прем'єр-міністра Віктора Януковича - 24%, в той час як за лідера КПУ Петра Симоненка - 7%, лідера Соцпартії Олександра Мороза - 6,5%, лідера Прогресивної соціалістичної партії України Наталію Вітренко - 2% виборців.
Подібні цифри дають підстави впевнено стверджувати, що фінал президентської кампанії пройде без представника лівих сил, і це буде однією з головних відмінностей нинішньої кампанії від президентських виборів 1999 року.
Водночас нинішній сумарний рейтинг трьох останніх зазначених кандидатів - близько 15-16% - є тим потенціалом, який, впавши на шальку терезів чи то В . Ющенка, чи то В . Януковича, фактично здатен забезпечити перемогу, зокрема з огляду на те, що обидва "основні кандидати" сьогодні йдуть (і, напевне, йтимуть до останньої хвилини) буквально "відсоток у відсоток". З iншого боку, без "лівих" 15- 16% жодному з фаворитів годі сподіватися зібрати необхідних для перемоги 50% + 1 голос. Таким чином, питання про те, на чий бік стане електорат комуністів та соціалістів, є ключем до відповіді про персону переможця другого туру.
Комуністичний електорат, а точніше - електорат Петра Симоненка, незважаючи на те, що він більш ніж утричі скоротився порівняно з виборами 1999-го, все ще залишається найчисельнішим серед електоратів кандидатів лівого спрямування. Кому він може "дістатися" в разі, якщо прихильникам КПУ доведеться вибирати між Ющенком та Януковичем? З ідеологічного погляду, сконцентровані навколо В . Ющенка сили є найзапеклішими опонентами комуністів: останні для них ще зі сталінських часів навіть спецтермін задіяли - "буржуазні націоналісти". Віктор Янукович як прихильник ринку теж може сприйматися "червоним" виборцем як "класовий ворог". Однак його безперечний "плюс" в очах лівих - імідж проросійського політика. Можливо, якби ці вибори відбувалися в перші роки незалежності, у виборі комуністів можна було б не сумніватися, тоді уявити союз українських націонал-патріотів та комуністів було просто неможливо. Та політичні реалії останніх років показали, що співробітництво між правими та комуністами цілком можливе, принаймні коли в них є спільний опонент - влада. Ще зовсім недавно - рік-півтора тому - в антивладній парламентській коаліції під робочою назвою "четвірка" працювали, і часом досить злагоджено, організовуючи спільні мітинги біля стін парламенту, прихильники Ющенка та Тимошенко - з одного боку, та комуністів і соціалістів Петра Симоненка й Олександра Мороза - з iншого. Тож питання про можливість підтримки якоюсь частиною компартійного електорату В.Ющенка видається доречним, - як, утім, і В.Януковича. "За радянських часів на сході України слово "націоналіст" було все одно що вбивця, - зазначив у розмові з "Днем" перший президент України, народний депутат (фракція СДПУ(О)) Леонід Кравчук. - У комуністів від нього волосся піднімається й очі червоніють. Націоналіст для них - це щось страшне. Всі мої спроби пояснити їм, що націоналіст - це не фашист, а звичайна, нормальна людина, яка любить свою землю, - не сприймаються". Тому, на думку Л.Кравчука, якщо КПУ, навіть не називаючи прізвища кандидата, закличе своїх прихильників визначитися в другому турі, вони майже суцільно проголосують за Януковича. "Хочеш не хочеш, Віктора Ющенка пов'язують з націоналістичними силами", - зауважив Леонід Кравчук. Загалом з ним погодився політолог Володимир Малинкович, який вважає, що три чверті комуністичного електорату ймовірно підтримають В.Януковича. "Виборці комуністів орієнтуватимуться по лінії "бандерівці" - друзі Росії", "з одного боку - націоналізм, "нашисти", як вони кажуть, а з iншого - "спільна історія", "спільна Велика Вітчизняна війна", спільний Радянський Союз тощо", - переконаний експерт. "Наші комуністи не тому комуністи, що ліві, а тому, що ностальгують за минулим", - каже В.Малинкович.
Дещо інший погляд має народний депутат Олег Зарубінський (фракція НДП). "Електорат комуністів не такий однозначний, як може здаватися. Там дійсно є ядро, яке проголосує так, як скаже "кормчий". А є багато "злиднів", бідних людей, тих, які пам'ятають, хто виплатив пенсії, безвідносно до того, яким чином це було зроблено", - сказав він. "Другий момент - зараз виборча кампанія В.Ющенка стала більш соціально спрямованою, і чимала кількість комуністичного електорату, особливо в селах, може проголосувати за лідера "Нашої України", - переконаний народний депутат. Колега О.Зарубінського, позафракційний Олександр Волков висловив припущення: ті, хто в першому турі проголосує за Петра Симоненка, у другому можуть взагалі розділитися між Ющенком та Януковичем навпіл. Причина переходу виборців комуніста Симоненка на бік "націоналіста" Ющенка полягає, на думку пана Волкова, в поки що існуючому незадоволенні пересічних громадян успіхами уряду в соціально-економічній сфері. "Життя людей ще реально не поліпшилося. То ж вони шукатимуть якусь іншу позицію, іншу людину, ніж та, що представляє владу. Сьогодні влада зробила все, щоб Віктора Януковича як кандидата прив'язати до себе. І весь негатив, всі помилки, які влада робила, автоматично перевісили на нього", - сказав О.Волков.
З тезою про те, що голосування комуністичного електорату в другому турі визначатиметься соціально-економічними чинниками, цілком погодився один з авторитетних членів парламентської фракції КПУ Георгій Крючков. На користь прем'єра може зіграти реалізація ідеї введення з наступного року мінімального розміру пенсії та зарплати на рівні прожиткового мінімуму. Водночас фактор національної та зовнішньої політики, на думку Г.Крючкова, не буде відігравати надто серйозної ролі. При цьому член фракції КПУ наголосив, що їхній партії "не підходить ні той, ні інший кандидат", але остаточно визначатись Компартія буде в залежності від конкретної ситуації уже напередодні виборів. Він також висловив припущення, що за альтернативи Ющенко - Янукович в більшості своїй електорат КПУ голосуватиме проти обох кандидатів.
Попри певну ідеологічну схожість між КПУ та СПУ, бачення позиціонування електорату Соцпартії у тих же співрозмовників виявилося суттєво відмінним. У виборців О.Мороза, згідно майже одностайної думки опитаних, присутній різко виражений опозиційний, антивладний настрій. Відповідно, "той, хто звик голосувати за Мороза, голосуватиме проти влади, за Ющенка", - переконаний Олександр Волков.
Для соціалістів меншу роль грає фактор національної політики, однак для частини соціалістичного електорату, особливо з центральної України, "проросійськість" Януковича може бути негативним фактором. У одному з інтерв'ю "Дню" кілька місяців тому далеко не остання за впливовістю людина в Соцпартії Йосип Вінський на запитання про те, кого налаштовані підтримати соціалісти, якщо в другий тур потраплять Ющенко та Янукович, відповів: "Ми ні за яких обставин не підтримаємо Януковича". Щоправда, під час розмови кілька днів тому Й . Вінський вибір між Ющенком та Януковичем назвав вибором між "двох зол", оскільки "жоден з цих кандидатів не є для соціалістів прийнятним".
На думку народного депутата- "нашоукраїнця" Бориса Безпалого, нинішні вибори - не ідеологічні, а тому в другому турі лівий електорат буде орієнтуватися на того кандидата, з яким в нього пов'язуватиметься уявлення про чесність і порядність. Інший член команди Віктора Ющенка, народний депутат Микола Томенко серед факторів, які можуть вплинути на підтримку чи не підтримку лівим електоратом одного з двох кандидатів, виділив фактор емоційного сприйняття кандидата, чинник підтримки чи не підтримки діючої влади, а також ідеологічний чинник, який є, на його погляд, найменш важливим. Екс-член фракції Віктора Ющенка Тарас Чорновіл вважає інакше: "Сьогодні обидві сторони аж занадто себе переконують, що лівий електорат проголосує саме за них. Коли я чую від "нашоукраїнців", що комуністичні голоси поділяться навпіл, або й навіть трохи більше половини прихильників комуністів проголосують за Ющенка, стає смішно. Я так само не думаю, що багато з них у другому турі проголосують за Януковича. Лівий електорат ймовірно проголосує ногами - у другому турі не прийде на вибори", - відзначив Т.Чорновіл.
Таким чином, вагомою причиною підтримати Віктора Ющенка для лівого електорату політики та експерти називають неприйняття діючої влади й персонально кандидата від неї, яке загалом більш виражене в соціалістів, а також незадоволення соціально- економічною політикою уряду. Спонукати ж підтримати Віктора Януковича цей електорат, з погляду опитаних експертів, можуть аргументи, пов'язані із зовнішньою, національно-культурною політикою, а також успіхи уряду у вирішенні гострих соціально-економічних проблем. Практично всі експерти погодились з тим, що за Віктора Ющенка в другому турі проголосує більше прихильників СПУ, ніж КПУ, за Януковича ж - навпаки. Викладені аргументи та висновки експертів підтверджуються й результатами опитування громадської думки, про яке згадувалося вище. Так, готовність у другому турі проголосувати за Віктора Ющенка виявили 40,3% прихильників Олександра Мороза та лише 20,9% прихильників Петра Симоненка. На користь же Віктора Януковича висловилися 18,6% прихильників О.Мороза та 26,4% П.Симоненка.
Ці результати поки що не дозволяють точно вирахувати переможця перегонів - головна битва за голоси іще попереду. На думку Володимира Малинковича, на позицію лівого електорату в другому турі може також серйозно вплинути факт здійснення політичної реформи. Якщо політреформа пройде, вважає політолог, це означатиме, що соціальними проектами, економікою президент більше не займатиметься. А відтак кандидата від влади Віктора Януковича ліві більше не сприйматимуть за небезпечну для себе фігуру. Що дасть йому додаткові голоси від КПУ та СПУ, які, не виключено, можуть визначити долю виборів-2004.
Разюча схожість теперішньої п'ятірки найрейтинговіших кандидатів у президенти з першою п'ятіркою учасників кампанії 1999 року (зараз, як і тоді, до групи лідерів перегонів входять троє представників лівих партій) змушує замислитися над темпами трансформації нашого суспільства і ступенем його зрілості. Практика колишніх сусідів України по соціалістичному табору свідчить: ліві втрачають вплив у тих країнах, де успішно здійснюються як соціально-економічні, так і політичні перетворення. Отже, все ще досить висока довіра українських виборців до носіїв лівої ідеології - ще один показник того, що на мікроекономічному рівні зрушення відбуваються значно повільніше, ніж потрібно для перебудови масової свідомості. На чотирнадцятому році зміцнення української державності "пересічний" громадянин лише починає відчувати на собі наслідки всеохоплюючих процесів реформування, ще майже не усвідомлюючи своєї до них причетності. Тож так звана ностальгія значної частини старшого - найвразливішого - покоління за часами патерналістського ставлення держави до своїх громадян ще певний час лишатиметься чи не найбільшим козирем лівих кандидатів на виборах будь-якого рівня. Думається, аналіз стану українського суспільства на підставі розподілу голосів між основними пошукачами президентського крісла зразка 2004 року і стане одним із головних підсумків цьогорічної "президентської" осені.

Після того як...
Політичні проблеми, що постануть за одинадцять тижнів

// День. -2004. - 8 вересня.
Віталій ПАЛАМАРЧУК, завідувач відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних сліджень
Олександр ЛИТВИНЕНКО, перший заступник директора НІСД

Суспільні пристрасті навколо президентських перегонів нині сягають свого апогею. Провідні політики і громадсько-політичні сили, а також значним чином і пересічні громадяни України втягнуті у виборчі перипетії, обмірковування рейтингів, шансів і перспектив окремих кандидатів, насамперед двох фаворитів. Для декого з нас цьогорічні вибори становлять доволі загальний інтерес, інші безпосередньо пов'язують з їхнім результатом свою подальшу долю. А треті вже потягнулися до букмекерських контор, щоб отримати не лише моральний, а й матеріальний зиск від виграшу свого обранця. Тим часом переважно поза громадською увагою залишається те, що після обрання нового президента України політичний процес у період до наступних парламентських виборів, скоріш за все, матиме доволі складний і суперечливий характер. Його розвиток у цей період визначатимуть такі основні моменти.
1. Насамперед, перед новим главою держави постане нагальна необхідність у найстисліший термін забезпечити формування належної політичної бази державної політики на новому етапі. Незалежно від того, хто із нинішніх кандидатів переможе на президентських перегонах, відбудеться переструктуризація політичних кіл відповідно до програмно-ідеологічних засад нового глави держави, його політичної особистості, а також професійних якостей, політичних і фінансово-економічних орієнтацій та інтересів його оточення і політичних сил, що забезпечили його прихід до влади. Ключову роль при цьому відіграватиме становлення нової, достатньо сталої парламентської більшості. Найімовірніше, центром консолідації цієї більшості стануть ті політичні сили, що вже нині підтримують відповідного кандидата.
2. Водночас жоден із двох нинішніх фаворитів президентських перегонів не має в Верховній Раді України такої підтримки парламентських політичних сил, яка б автоматично забезпечила йому необхідну політичну базу. Таким чином, одним із першочергових завдань нового Президента України стане узгодження політичних, економічних, соціальних та інших інтересів провідних громадсько-політичних сил, насамперед тих, що представлені у Верховній Раді. Саме узгодження інтересів політичних сил слід розглядати як основний механізм розширення політичної бази нового глави держави.
При цьому слід враховувати, що одночасно із формуванням провладної коаліції політичних сил відбуватиметься відповідне переструктурування і в опозиційному таборі. Незалежно від результатів виборів в опозиції до нового керівництва держави, скоріш за все, залишаться партії лівого спрямування. Це визначатиметься неприйнятністю для лівих програмно-ідеологічних засад будь- кого із реально ймовірних переможців виборчих перегонів. До складу опозиції можуть увійти і ті, хто не матиме суттєвих ідеологічних розбіжностей із новою владою, але не знайдуть з її боку належного розуміння, а отже, врахування і реалізації їхніх інтересів. Це стосується як представників табору переможеного претендента, так і деяких політичних партій, громадських організацій та окремих політиків, що нині підтримують майбутнього переможця.
Від дій нового глави держави та його оточення суттєво залежатиме, яким саме чином відбудеться перерозподіл громадсько-політичних сил, насамперед представлених у парламенті, на провладну коаліцію і опозицію. Принципово важливим як для третього президента України, так і для країни загалом слід також вважати здійснення заходів щодо забезпечення конструктивної налаштованості опозиції та налагодження її стосунків із більшістю. При цьому необхідно враховувати, що в таборах обох провідних кандидатів існують настрої щодо продовження жорсткого протистояння і після президентських виборів.
3. Саме з позицій забезпечення необхідної політичної бази потрібно підходити і до вирішення такої важливої і водночас складної та політично чутливої проблеми як кадрове оновлення центральних та регіональних органів державної влади. Безумовно, при цьому слід виходити із необхідності укомплектування владних структур високопрофесійними фахівцями із незаплямованою суспільною репутацією. Потрібно також уже впродовж декількох місяців досягти достатнього ступеню збалансованості у системі державної влади та відповідної скоординованості і продуктивної взаємодії міністерств, державних комітетів, органів виконавчої влади із спеціальним статусом, а також регіональних державних адміністрацій.
Принципово важлива роль у вирішенні цих завдань, особливо на вихідному етапі каденції нового президента України, належатиме узгодженій взаємодії Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України та Адміністрації Президента України. У подальшому роль, функції і повноваження останніх двох органів зазнають суттєвих трансформацій, скоріш за все, у напрямі обмеження їхнього впливу на функціонування системи державної влади. Проте у складний період переналаштування механізму вироблення і реалізації державної політики саме узгоджена діяльність структур президентської влади та уряду стає ключовим чинником успішного вирішення стратегічних і поточних завдань суспільного розвитку.
Вирішення таких питань може надто ускладнитися, якщо проблема кадрового оновлення державної влади буде здійснюватися виключно на основі виконання передвиборних обіцянок і зобов'язань кандидата - переможця виборів перед чільними представниками громадсько-політичних сил, які підтримували його на президентських перегонах. Потрібно передбачити можливості і межі використання процесу кадрового оновлення задля узгодження політичних, економічних, соціальних та інших інтересів провідних громадсько-політичних сил. Водночас політичні чинники повинні загалом підпорядковуватися вимогам ефективності функціонування системи державної влади, реалізації стратегічних пріоритетів і національних інтересів України. Виключно важливим завданням слід вважати становлення в Україні професійної, високофахової системи державної виконавчої влади, яка б забезпечувала продуктивну взаємодію із парламентом, а через його механізми - із провідними політичними силами, і водночас успішно і послідовно вирішувала стратегічні і поточні питання суспільного життя.
4. Позиціонування у виборчих перегонах, пряма чи неявна підтримка того або іншого кандидата, а також результати виборів президента України суттєво вплинуть на внутрішні процеси у середовищі політичних сил, насамперед парламентських. Зокрема, рівень електоральної підтримки 31 жовтня 2004 р. кандидатів від КПУ та СПУ багато в чому визначить подальші перспективи цих сил і українського лівого руху загалом, а також можливі трансформації як соціалістичної, так і комуністичної партій, насамперед зміни у їхньому керівництві.
Особливе значення і гостроту для подальших перспектив політичних сил матиме їхнє позиціонування і дії упродовж трьох тижнів перед другим туром виборів. При цьому не варто перебільшувати важливість зорієнтування саме на майбутнього переможця виборів. Його підтримка жодним чином не гарантуватиме посилення політичних позицій відповідних сил у післявиборчий період, а за певних обставин може мати і негативні наслідки для їхніх перспектив.
5. Усе більший вплив на розвиток політичного процесу, орієнтації та дії провідних політичних сил матиме наближення парламентських виборів березня 2006 р. Уже у лютому-березні 2005 р. практично всі скільки-небудь значущі політичні сили повинні будуть розпочати активну політичну, організаційну і пропагандистську діяльність щодо визначення і реалізації своїх виборчих завдань у парламентських перегонах.
Особливо складні питання потрібно буде вирішувати тим партіям, що нині становлять основу політичної бази двох фаворитів президентської кампанії. Це зумовлено необхідністю у стислий термін створити потужну виборчу структуру (партію або виборчий блок). На сьогодні жоден із цих кандидатів фактично не має відповідної структури, що була б спроможна забезпечити ефективне вирішення нових парламентських виборчих завдань. Йдеться про досягнення на виборах у березні 2006 р. таких результатів, які б дозволили сформувати сталу парламентську більшість чи потужну опозиційну альтернативу більшості свого політичного конкурента.
Стратегічні пріоритети політичних сил у парламентській виборчій кампанії 2006 р. необхідно належним чином враховувати при формуванні політичної бази переможця президентських перегонів, зокрема, при створенні урядово-парламентської коаліції, а також у процесі кадрового оновлення центральних і місцевих органів державної влади.
6. На розвиток політичного процесу у міжвиборчий період чинитиме суттєвий вплив і питання політичної реформи. Результативне остаточне голосування у Верховній Раді щодо внесення змін і доповнень до Конституції України призведе як до кардинальної трансформації політичної ситуації в державі, так і до спрямованості та змістовної наповненості політичного процесу загалом.
Проте, навіть якщо до президентських виборів 2004 р. конституційна реформа не буде запроваджена, це питання аж ніяк не можна буде зняти з порядку денного у політичній сфері. По-перше, нове ініціювання запровадження парламентсько-президентської моделі може відбутися у Верховній Раді як реакція депутатського корпусу на відповідні дії нового глави держави, зокрема під час формування нової більшості. Причому положення відносно суттєвого обмеження повноважень президента України, насамперед, щодо формування Уряду та керівництва ключових центральних органів державної виконавчої влади, у тому числі силового блоку, можуть бути запроваджені і без внесення змін і доповнень до Конституції - шляхом прийняття Верховною Радою низки відповідних законів, наприклад "Про Кабінет Міністрів України" та "Про Президента України".
По-друге, всі без винятку провідні політичні сили публічно визнали нагальну суспільну необхідність здійснення політичної реформи, яка повинна бути запроваджена не пізніше як після парламентських виборів 2006 р. та формування нового складу Верховної Ради. Відповідні положення проголошені як у передвиборчих програмах фаворитів президентських перегонів, так і у їхніх зобов'язаннях під час публічних виступів.
По-третє, основні політичні сили будуть змушені чітко визначитися щодо питання політичної реформи у період розгортання парламентської виборчої кампанії 2006 р. Можна прогнозувати, що це питання стане однією із провідних тем суспільної дискусії під час парламентських виборів
7. Багатоаспектний характер розвитку політичного процесу у міжвиборчий період, тобто впродовж грудня 2004 р. - березня 2006 р., та зумовлена ним висока динамічність політичної ситуації потребують уже нині завчасного опрацювання та вироблення комплексу відповідних механізмів і засобів. Життєво необхідно за будь-якого кінцевого результату президентських змагань забезпечити належну керованість соціально-економічних і суспільно-політичних процесів задля гарантування подальшого економічного зростання, своєчасного вирішення нагальних соціальних питань, підтримання в Україні політичної стабільності і громадянського миру. Свою спроможність до успішного розв'язання цих складних завдань повинні вже нині продемонструвати і кандидати на пост президента України, насамперед ті, які мають високі шанси на перемогу. У свою чергу українські виборці для обґрунтованого і свідомого прийняття остаточного рішення щодо підтримки того чи іншого конкретного кандидата на пост глави держави повинні враховувати і їхні реальні можливості щодо вирішення складних завдань, які постануть перед Україною впродовж міжвиборчого періоду.
Вважаємо, що важливу роль у розгортанні суспільної дискусії і виробленні прийнятних алгоритмів щодо успішного розв'язання порушених питань повинна відіграти і експертна спільнота. Попри те, що нині більшість її представників безпосередньо залучені до вирішення виборчих завдань тих чи інших кандидатів на найвище державне крісло, українські політичні експерти не можуть залишитися осторонь проблем, які вже за одинадцять тижнів невідворотньо постануть перед українським суспільством і державою.

Возвращение Ющенко. "Бандиты будут сидеть в тюрьмах!"
Виступ Ющенка на Європейській площі у Києві, 18 вересня 2004 року

//www.obozrevatel.com/

Дорогі українці, дорогі мої друзі!
Я аплодую кожному з Вас, хто прийшов на цей майдан. Знаю, що дорога багатьох сюди не була легкою.
Останні два тижні були, мабуть, найбільш трагічні у моєму житті. Я міг би не стояти тут сьогодні або навіть не сидіти в інвалідному візку. Але дякуючи українським, і не тільки, лікарям, дякуючи своїй родині і дякуючи мільйонам вас я стою на цій сцені, поруч з вами.
Хотів би сказати окремі "компліменти" до влади: ви нас не отруїте! У вас не вистачить куль та КАМАЗів! Нас вам не зламати! Будуть знаходитись не один і не тисячі, а десятки тисяч нових Вадимів Гетьманів, Вячеславів Чорноволів, Гій Гонгадзе і багатьох-багатьох добрих людей України!
4 липня я прийняв рішення. До вас були звернені мої слова: "Я іду у резиденти! Я виграю вибори! Це буде перемога всіх!"
Їх почула вся Україна, з ними я побував у десятках міст і сіл, зустрівся із сотнями тисяч людей. І всюди звучало одне: Так! Ми хочемо змін! Ми, громадяни України, прагнемо жити по-людськи. Ми, народ України, вимагаємо того, що належить нам по праву. Люди хочуть спокою і достатку, миру і справедливості.
Народ хоче змінити злочинну владу, яка насаджує на нашій землі цинізм і беззаконня. Бандитській владі потрібно лише одне: за будь-яку ціну продовжити своє панування. Нічого нового зробити вона не може. Влада намагається посіяти розбрат на українській землі. Нас ділять на "східняків" і "західняків", ділять за національністю і мовою, ділять історією і вірою.
Не вийде!
Ми - єдиний український народ. На Заході і на Сході, на Півночі і на Півдні усім однаково болять бідність і безправ'я. Наш дім не розділиться, бо наше об'єднання, за словами великого Олександра Довженка, "це кінець дрібному, другорядному і кон'юнктурному".
З Києва, з міста, де закопана пуповина народу нашого, я хочу звернутися до кожного краю. Вітаю благодатний Південь, де немає меж ланам Херсонщини і Миколаївщини, де вдень і вночі шумлять порти Одеси, де горять вогні Запоріжжя, де лагідне море гойдає Крим, незрівнянний своєю красою.
Але я також пригадую, як мені в цих краях цитували класика: "земля наша обильна, порядка только нет". Плоди землі і людської праці розкрадаються. Все іде в кишеню кланів. Я кажу вам: багатства краю ми повернемо людям.
Вітаю Донбас! На карті України він зліва, як серце. Його метал і вугілля - це кров економіки. Тут живуть горді люди. Останнє слово гірники завжди залишають за собою.
Я стверджую: бандити не будуть правити на цій землі. У минулому залишаться приниження, безробіття, заборгованості. Ми повернемо достаток у шахтарський край.
Вітаю древні Галичину і Волинь, зелену Буковину, щедре Закарпаття!
Тут люди за сусіднім кордоном бачать Об'єднану Європу. З великими надіями ми починали свій шлях до неї. Але через бездарність влади відстали. Я кажу вам і усій Україні: ми з діда-прадіда добрі господарі. Ми будемо жити не гірше за сусідів!

Вітаю рідні мені Суми, Харків, де вчився мій батько, Чернігів і Житомир, все Полісся і Слобожанщину. Дорогі мої земляки! Ми здолаємо неправду, ми дамо лад кожному селу, кожному місту, кожній вулиці і кожному дому!
Моє слово вітання центру України, подолянам і полтавцям, черкащанам і кіровоградцям, всій Центральній Україні від Вінниці до Дніпропетровська.
Я знаю, яка багата і щедра наша земля. І як важко на ній заробляти на життя чесною працею. Ми з вами - козацького роду. Ми позбудемось нужди і будемо жити вільними людьми, як славні прадіди наші!
Я побував у вас всюди і бачив - нинішня влада в агонії. Проте цього не можна побачити на телебаченні. За одне слово правди відключають канали і закривають газети. Екран телевізора став кривим дзеркалом. Ми в ньому не пізнаємо себе і свою країну. У нас уже оскома від інформаційної брехні.
Але нас не обдурити. Це влада боїться подивитися правді в очі. Влада боїться нас. І недаремно. Бандити при владі розуміють: вибори стануть вироком цій владі, який винесе сам народ. Бандити сидітимуть у тюрмах!
Влада хоче зберегтися під захистом силових структур. Міліція, СБУ, прокуратура бандитськими методами залякують виборців і кандидатів, місцеві органи влади і журналістів. Влада бере на озброєння кримінальні методи, принесені із "зони". Але я впевнений - порядні люди в погонах пам'ятають присягу.
Я звертаюся до них: сьогодні треба гарантувати спокій і безпеку громадян. Багато чесних професіоналів працюють у органах влади на всіх рівнях. Я кажу їм: не дайте заплямувати себе злочинами. Ваша праця потрібна і сьогодні і завтра.
Я зроблю все, щоб передача влади відбулася мирно, без потрясінь і насильства. Так воно і буде.
Хочу попередити бандитів при владі - не грайте з вогнем, не будіть людський гнів! Ви по закону відповісте за фальсифікації, за тиск, за переслідування кожної людини! Народ не простить тим, хто його волі протиставляє насильство.
Ми, громадяни України, хочемо чесних виборів. Обирати владу - це наше право. Прийдіть на дільниці і проголосуйте так, як велить совість.
Я запевняю усіх - у комісіях досить чесних і відповідальних людей. На дільницях вистачить спостерігачів. Буде проведений паралельний підрахунок. Кожен голос буде порахований. Справжні результати будуть оприлюднені негайно.
Фальсифікація не пройде!
Ми, громадяни України, твердо знаємо - щоб змінити наше життя потрібна нова, чесна влада. Не та, яка вкрала у людей мільярди, а за місяць до виборів кидає їм копійки. Нам потрібні не крихти з панського столу, а гарантії достатку. Нам потрібна влада, яка працює на свій народ.
Я не пропоную програм, які обіцяють покращання тільки через десятки років. У мене є простий і зрозумілий кожному План дій "Десять кроків назустріч людям". Я іду у президенти для того, щоб держава наблизилася до людей. Я знаю свій обов'язок.
Ніхто не буде залишений сам на сам зі своїми проблемами. Ніхто не почуватиме себе покинутим напризволяще. Кожен, хто хоче працювати, матиме роботу. Його родина житиме в достатку. Наші батьки одержать пенсії, гідні їх великої праці і терпіння. Медична допомогу отримають всі, хто її потребує. Освіта стане доступною нашим дітям. На столі у нас завжди буде хліб, який український селянин збере на власній землі.
Ми відродимо село, бо в ньому - душа українського народу. У стосунках з іншими народами наукою нам будуть слова гетьмана Богдана Хмельницького: "Всі наші зобов'язання ми обов'язково виконаємо, як тільки переконаємося, що друга сторона прийме це з вдячністю. Бо таким способом наша нація звикне добувати дружбу".
Ми будемо поруч з нашими союзниками у боротьбі проти тероризму. Але українським солдатам не доведеться гинути там, де треба працювати дипломатам. Війська з Іраку невідкладно повернуться додому. Все це під силу державі, яка ставить понад усе інтереси своїх громадян, яка усвідомлює відповідальність за Україну.
Я знаю, що має невідкладно зробити українська держава. Я не обіцяю, а присягаю - вона це зробить. Ось що я зроблю невідкладно.
Перше. Державний бюджет до останньої копійки служитиме людям. Я покладу край розбазарюванню державних грошей. Якнайбільше буде виплачуватись громадянам у вигляді зарплат, пенсій, соціальної допомоги. Це буде не дарунок до виборів, а обов'язок влади.
Найповніше будуть фінансуватись освіта, медицина, культура, наука, Збройні Сили.
Це - головні пріоритети нації.
Податкова не буде слідкувати за таксистами і бабусями біля метро, поки прибуткові підприємства не платять податків. Палаци їх власників стали викликом усім, хто чесно працює. Я приймаю виклик. Податки будуть знижені, але платитимуть їх усі.
Друге. Ми виведемо економіку з тіні. Всі будуть, знати які заводи і які землі приватизовані, за скільки, і кому вони належать. Я не ставлю за мету перегляд результатів приватизації. Але розграбування держави буде припинене.
Закон вирішить долю усього "прихватизованого", бюджет отримає за нього справжню ціну. Ми змусимо нових власників виконувати всі зобов'язання перед державою і перед працівниками.
Третє. Ми створимо найсучасніші виробництва і нові робочі місця для наших громадян. Для цього ми запросимо і російських, і західних інвесторів. Ми повернемо українські капітали, вивезені за кордон. Всі будуть працювати за єдиними справедливими і прозорими правилами - в інтересах України.
Четверте. Тотальна корупція, яка паскудить наше життя, буде знищена. Працюватимуть закони, а не кабінетні домовленості. Чесні професіонали замінять заплямованих чиновників. Правоохоронні органи нарешті захистять людей від криміналу. Суди судитимуть по справедливості, а не за гроші.
П'яте і найголовніше. Прірва, якою влада відгородилась від народу, буде подолана. Чиновники відвикнуть розглядати людей з вікон розкішних палаців і дорогих авто. Посадовці будуть чути і бачити кожну людину. Я зіб'ю пихатість, вигодувану за рахунок українського народу.
Шановні друзі! Дорогі мої співвітчизники!
Я вже розповів про свій План дій тисячам і тисячам людей. Народна підтримка робить все задумане реальним. Ми разом - і нас не здолати. Ми захистили право народу обирати Президента. Ми зірвали план збереження режиму під вивіскою так званої "політреформи". Ми піймали за руку уряд і примусили його повернути приховані гроші в бюджет. Підвищення зарплат і пенсій - це теж наша спільна з вами перемога! Нові перемоги - попереду!
Я іду у президенти, бо я вірю в Україну. Я вірю - її народ сам визначить своє майбутнє.
Наведу слова мудрого чоловіка: "Націю може підтримати і врятувати тільки вона сама. Щоб її історія продовжувалась, вона має вірити в себе, вірити у власну здатність бачити майбутнє і керувати своєю долею. Це називається - мати волю жити".
Мої дорогі українці! Сьогодні у десятки мільйонів наших осель стукає українська доля. І вона запитує одне у всіх: який ви путь обираєте для себе і своїх дітей.
У нас є дві відповіді. Або ми обираємо те, що є, влада зранку до вечора говорить про спадкоємність того, що у нас є. Я цієї спадкоємності не хочу. Бо не є хорошою спадкоємністю мати найнижчу в колишньому Радянському Союзі чи сьогодні в Європі пенсію, найнижчу зарплату. Сім з половиною мільйонів українців розвіяно по всьому світу у пошках роботи.
Це не є те, що ми хотіли би взяти із собою в майбутнє. Україні потрібні зміни. Зміни, які призведуть до демократії, до волі і до заможності кожної людини.
Я переконаний - громадяни України проголосують за достаток, повагу до людської гідності і справедливість. Я вірю, що добро і любов до України переможуть.
Моя перемога - це перемога усіх.
Разом переможемо!
Слава Господу Богу і слава Україні!