Біографія будь-якої людини складається не тільки з особистого життя, але й з її професійної чи громадської діяльності. Для митця, покликання якого – творчість, віхами біографії стають створені ним духовні цінності, бо ж творча особистість приходить на світ не тільки для того, щоб жити як усі: продовжувати рід, заробляти гроші, боротися з несприятливими обставинами. Тут головне – «Що я залишу по собі нетлінного?» Все сказане безпосередньо стосується художника книги Костянтина Ткаченка.

Костянтин Дмитрович – уродженець Нікополя, вищу освіту здобув у Львові; дух козацького степу поєднався у нього з романтикою вишуканого незбагненного міста митців. Після закінчення Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова повернувся в рідні краї, з 1986-го почав працювати за фахом у Дніпропетровську в республіканському видавництві «Промінь» (пізніше «Січ»). 1989 року побачило світ видання «Із книги народної шани», присвячене Тарасу Шевченку, яке того ж року на республіканському конкурсі «Мистецтво книги» отримало заохочувальний диплом за художнє оформлення та художнє редагування. Книга ця стала не тільки першою помітною роботою молодого художника, а й початком його своєрідної творчої шевченкіани, бо пізніше він ще не раз працював над виданнями Кобзаря.

Друга постійна тема в творчості Костя Ткаченка, яка з’явилася тоді ж – козацтво. Протягом 1989–1991 років «Січ» видала чотири невеликі за обсягом книжки популярної серії з історії запорозького козацтва «Давно се діялось колись…». Принциповий макет серії, художнє оформлення, які виконав Костянтин Дмитрович, привернули загальну увагу навіть незважаючи на досить скромне поліграфічне виконання.

1996 року в науковому та культурному житті Дніпропетровська відбулася помітна подія – видавництво Дніпропетровського державного університету випустило в світ монографію історика І. Стороженка «Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини XVII ст. Книга 1: Воєнні дії 1648–1652 рр.». Вітали не тільки автора, а й художника – всі відзначали прекрасне художнє оформлення та поліграфічне виконання книги. Вона була визнана «найбільш професійним дослідженням козацтва як військового феномену» і відзначена грамотою Всеукраїнського форуму видавців у Львові (1997), дипломом переможця у Дніпропетровському обласному міжвідомчому конкурсі на кращі наукові та навчально-методичні видання (1999), а також нагородою ім. Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України (2001). А Костянтин Ткаченко став визнаним професіоналом, до нього почали активно звертатися різноманітні видавництва.

У 1997 році у видавництві «Дніпрокнига» вийшов друком фотоальбом «Дніпропетровськ», макет якого виконав Костянтин Ткаченко, ще через два роки це ж видавництво випустило двотомну енциклопедію українознавства «Ми – українці». Кость Дмитрович виступив тут як художник і автор макету та співавтор-упорядник ілюстративного матеріалу. Двотомник не залишив байдужим нікого. У пресі висловлювались думки, що книга є кращою серед подібних їй етнографічних видань. За нього видавництво отримало почесну грамоту та медаль Кабінету міністрів України. 2003 року «Ми – українці» була перевидана однотомником російською мовою.
2001 року вийшло два видання, до яких художник доклав рук: «Дніпропетровськ: минуле і сучасне. Оповіді про пам’ятки культури Катеринослава-Дніпропетровська, їх творців і художників» і альбом «Петриківка». Над першою книгою він працював спільно з іншими, друга – цілковито його робота. «Мистецький витвір», «Книга, як пісня», «Це – шедевр!» – такими були відгуки всіх, хто брав до рук унікальне подарункове видання. Директорка видавництва «Дніпрокнига» Галина Губанова зауважила, що Костянтин Ткаченко зумів скомпонувати і подати сотні зібраних фотографій зі зразками петриківського розпису так, що жодна мальованка не загубилася, грає усіма барвами. Альбом отримав безліч нагород, в тому числі на II міжнародній книжковій виставці-ярмарку «Книжковий сад-2002» у Києві – диплом за краще художнє оформлення у номінації «Рука Майстра»; у вересні того ж року на VIII Всеукраїнському форумі видавців у Львові посів I місце в номінації «Елітарна книга. Подарункове видання». Книга викликала велике зацікавлення серед фахівців, біля стенду, де вона експонувалась, викладачі академії друкарства проводили заняття зі студентами. Зокрема, дуже високо роботу дніпропетровського художника оцінив доцент кафедри книжкової графіки та дизайну друкованої продукції Української академії друкарства Ярослав Куць, який вважає К. Ткаченка одним із кращих в Україні художників-шрифтовиків.

Ще наприкінці 1990-х років Кость Ткаченко почав працювати над книгою Григорія Іващенка про гральні карти. Робота затяглася на сім років, зате результат виявився неабияким! Влітку 2004 року мистецький проект «Nехай козириться! Гральні карти в історичному та культурному контекстах» побачив світ. Він складався з книги та двох оригінальних картярських колод «Козацькі» та «Писанка». Восени того ж року на щорічному форумі видавців у Львові проект дістав високі оцінки. Згодом видання було відзначене Дипломом VI Всеукраїнської рейтингової акції «Книжка року-2004» і посіло II місце у номінації «Обрії» – науково-популярна література.

2006 року Кость Дмитрович почав співпрацювати з Видавничим домом «Андрій» у Дніпродзержинську. Видавництво орієнтувалося на створення унікальних, раритетних видань які були б не просто гарними книгами, а справжніми мистецькими творіннями. Наступного року світ побачили перші дві книги. Наукова монографія «Богдан Хмельницький і Запорозька Січ кінця XVI – середини XVII століть. Книга 2: Ґенезис, еволюція та реформування організаційної структури Січі» – продовження згаданої раніше книги І. Стороженка. Другою стала книга Л. Яценко та О. Слонєвського «Дух ушедшей епохи. Каменское-Днепродзержинск 1917–1953 годы: Воспоминания, очерки, документы». У 2008 році знову два видання – цього разу з творчої спадщини Тараса Шевченка – й обидва унікальні. «Другий “Кобзар”», який Тарас Григорович підготував до друку ще 1847 року, але не встиг видати через арешт і заслання, лише тепер побачив світ, і, не в останню чергу, завдяки кропіткій роботі художника Костянтина Ткаченка. В другому виданні – «Шевченко Т. Вірші. 1844» («Wirszi T. Szewczenka, 1844») художник не тільки створив макет репринтного видання, але й виявив себе прискіпливим дослідником – разом із Григорієм Іващенком ґрунтовно попрацював над науковим описом в Інституті літератури НАНУ. Обидві книги стали подіями в культурному житті України, друга з них у вересні 2009 року на XVI Форумі видавців у Львові одержала відзнаку президента Форуму як одне з кращих видань року.

Активно співпрацює Костянтин Дмитрович із Творчою майстернею Івана Захарця «Інтроліґація» в Дніпродзержинську, створює дизайн мистецьких оправ ручної роботи. «Вдягнені» в ексклюзивні палітурки із застосуванням традиційних технік і натуральних матеріалів: шкіри, оксамиту, шовку, срібла, ці книги стають справжніми мистецькими шедеврами.

Створення «справжньої» книги – робота кропітка, довга, часом розтягується на роки. Але Кость Дмитрович – людина надзвичайно принципова і вимоглива в роботі, передусім до себе.
Остання робота художника – мистецький альбом скульптора, народного художника України Володимира Небоженка – підсумок 43-річного творчого шляху, випущений до 70-річчя майстра дніпропетровським видавництвом «LizunoffPress» у квітні 2011 року.
Згадані видання – лише незначна, хоч і найвартісніша частина творчого доробку Костянтина Ткаченка. На рахунку художника чимало оформлених книг: наукових і науково-популярних, художніх і технічних, мистецьких і дитячих. Деякі з них стали виданнями ексклюзивними, коштовними, для бібліофілів; більшість – «звичайними», загальнодоступними. Розробляв він і дизайн низки часописів: «Роксоланія», «Свічадо», «Нива знань», «Гуманітарний журнал», «Про Жизнь», «Пістон».

Але для художника не має значення – дороге це видання, чи невеличка книжечка, буклет, чи візитівка. Професійний підхід не передбачає поділу на важливе чи дріб’язкове, вигідне чи не вигідне. Тож над усім Костянтин працює однаково вкладаючи хист і душу. Хоча, перевагу надає більш складним завданням, з багаторівневою структурою, де можна випробувати себе, де є можливість роботи зі шрифтом і каліграфією, простір для форми та кольору, де логіка не суперечить фантазії, а конструкція підкреслює важливе, а не навпаки. Тому з-поміж вже реалізованих проектів вирізняє: «Ми – українці», «Петриківку», «Nехай козириться!», «Богдан Хмельницький…», «Другий “Кобзар”». Проте всі його макети вишукані, елегантні та сучасні. Це підтверджують колеги, видавці.

Художник працює не лише над книгами. Протягом останніх тридцяти років не раз випробовував себе в найрізноманітніших темах і жанрах: поштові марки та конверти, фірмовий стиль і геральдика, етикетки й пакування, реклама, інтер’єр і, навіть, меблі. Та все це лише допомагало чіткіше зрозуміти просту істину: книга – єдиний мистецький об’єкт, вартий його уваги…
Маючи неабиякий талант, досвід у роботі, напрацьований за багато років, високу майстерність, Кость Ткаченко, проте, не має «зіркової» хвороби, постійно вчиться й удосконалюється: відвідує книжкові форуми, художні виставки, буває на різних мистецьких святах, усюди, де можна побачити щось цікаве й корисне, повчитися в колег.

Були колись ворожбити-чорнокнижники, є у Дніпропетровську магазин «Білокнижник», а Костянтина Дмитровича можна б назвати краснокнижником. Він не любить багато говорити про себе, свою роботу. За нього говорять прекрасні книги, створені його руками, розумом, душею.