"ТИМОФІЇВСЬКА ГЛИНА": ДО ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ ГЕОЛОГІЧНОГО МИНУЛОГО ПРИДНІПРОВ'Я

Загальна історія краю

Варфоломій Савчук

Якщо запитати не тільки геологів, але й краєзнавців, істориків нашого краю, яка знахідка відіграла найбільш значну роль у розвитку промисловості регіону, та й взагалі в Україні, більшість вкаже на знамениту і відому знахідку О.М.Поля у так званій "Дубовій балці", поблизу Кривого Рогу. Як відомо, економічне і природничо-наукове обґрунтування своєї знахідки О.М.Поль спочатку отримав у Німеччині. В 1872 р. вчений передав зібрані ним у районі злиття річок Саксагань та Інгулець зразки залізної руди голові Фрейбергської гірничої академії в Саксонії. Потім за порадою останнього він запросив професора Штрипельмана до України для проведення польових робіт. На їхній підставі було зроблено висновок не тільки про високу якість криворізьких руд, але й про їхню повну придатність для промислової розробки. Але мало хто зараз знає про інші пошуки місцевих краєзнавців, людей різних спеціальностей та уподобань, котрі також знаходили поклади тих чи інших мінералів, корисних копалин, пропонували застосовувати їх інколи самим несподіваним чином.

До однієї з таких знахідок належить і так звана "тимофіївська глина". Підтримку подібних досліджень краю краєзнавці знаходили у природничо-наукових товариствах з різними напрямками досліджень. У Катеринославі такими товариствами були: Товариство катеринославських лікарів, Катеринославське наукове товариство, Катеринославське відділення Російського товариства садівництва та інші. Свого часу "тимофіївська глина" та її чудові лікувальні властивості набули поширення в усій Росії та Україні. Так що це за глина? Катеринославський лікар, член Катеринославського товариства лікарів В.Т.Скрильников свого часу звернув увагу на глину з Девладової балки на Катеринославщині. Володарем балки був Тимофеєв, тому ця глина отримала назву "Тимофіївська глина". Її зразки були відібрані В.Т.Скрильниковим і направлені до Харківського університету. Хімічний аналіз цієї глини показав, що вона є кремнистим оксидом алюмінію та заліза. За даними кандидата фізико-математичних наук П.Джунковського, що були отримані під наглядом проф. Бріо (між іншим - вихованець Катеринославської чоловічої гімназії) склад глини був таким: (дані наведені у відсотках): - вода слабо з'єднана - 4,528; - вода міцно з'єднана - 1,600; - органічна речовина - 5,530; - кремнієва кислота у з'єднанні - 51,340; - кремнієва кислота вільна - 12,060; - оксид алюмінію - 18,204; - оксиди заліза - 3,500; -- магнію - 0,401; -- кальцію - 0,415; -- натрію - 0,300; -- калію - 0,050; - сірчаного ангідриду - 1,210; - вуглекислоти - 0,715; - хлору - 0,147. Тимофіївська глина видобувалася з грунту на глибині 22 сажені в схилі Девладової балки, що впадає в р. Саксагань, поклади її йшли паралельно по усьому підвищеному схилу цієї балки, тому шари не перевищували одного фута. Доктор Скрильников звернув увагу на цілющі властивості цієї глини і виступив 6 лютого 1889 р. на засіданні Катеринославського медичного товариства з доповіддю про тимофіївську глину, обгрунтовуючи її застосування в медицині багатьма прикладами старовинних рецептур. Напередодні, ще у 1888 р. він організував "врачебную экскурсию" до Девладової балки. Інформація про чудесну тимофіївську глину поширилась по Україні і Росії. Так, у газеті "Крым" була надрукована стаття І.Шмакова "Алюминиево-железная глина, глей г-на Тимофеева". В.Т.Скрильников почав застосовувати цю глину у вигляді порошків, таблеток, у натуральному вигляді як для зовнішнього, так і для внутрішнього вжитку при лікуванні хвороб кишечника, загального кровотворення, захворювань шкіри тощо.

І хоча питання було дискусійним, і не всі лікарі Катеринослава підтримували застосування цієї глини, але наслідки були досить вагомі. Тому Товариство катеринославських лікарів рекомендувало доповідь про цю глину на Всеросійський з'їзд російських лікарів. На цьому ж з'їзді (1889) була організована виставка, на якій серед інших експонатів під №126 (звіт про виставку доцента і лікаря Віленського воєнного шпиталю Л.Л.Гейденрейха, с. 50) детально описана і тимофіївська глина. Лікувальні властивості цієї глини та засоби її застосування у медичній практиці розглядалися доктором Скрильниковим у його працях неодноразово. Однією з перших була брошура "Лечение глиной. Врачебная экскурсия в Девладову балку" (1888). На чому ж базувалась така впевненість у лікувальних властивостях цієї глини, і чи було все це вигадкою? Як ставилася офіційна медицина до цих пошуків? В одній з робіт доктора Скрильникова наведено дуже цікаві відомості, запозичені з "Deutsche Medische Woche" про продукт, що отримується при дистиляції бітумінового каміння. Цей засіб надходив у Німеччині до продажу у вигляді густого масла, яке суттєво складалося з маслоподібного гелю і туменолової кислоти.

Туменол у вигляді тинктури, мазей, пасти, пластирів використовувався для лікування екзем на шкірі, опіків першого і другого ступенів, проти корости, при пораненнях (рани, що гнояться та мокнуть), виразках гомілок тощо. Так от, порівнюючи цей препарат за дією на хвороби за описом проф. Нейтера В.Скрильников допускав, що туменол і його кислота, спосіб добування з бітумінозного каміння - все разом нагадують знайдену у Девладовій балці тимофіївську глину. Вона також навпомацки жирна, важкорозчинна у воді, осаджується у грунт Девладової балки з бітумінозного каміння, розташованого у піщаному грунті, що покриває глинистий шар більш ніж двадцятьма двома саженями піщаних шарів різних кольорів і щільностей. Глинистий шар пронизано значною кількістю камінців, що напевно попали в нього з моря або річки.

Медичний департамент Міністерства внутрішніх справ Росії 16 березня 1889 р. надіслав Катеринославському губернському земству повідомлення за №2954, в якому зокрема говорилось про рішення медичної ради щодо застосування тимофіївської глини в медичній практиці: "Разрешив ходатайство врача Скрильникова и принимая в соображение, что он имеет по званию своему полное право применять все врачебные средства, медицинский совет не встретил препятствий к употреблению "Тимофеевской глины" (кремнекислой окиси алюминия и железа) в формах порошка, пилюль, лепешек и карамелей в тех болезнях, в которых он признает это уместным, тем более, что упомянутое вещество не принадлежит к сильнодействующим". Підписано лікарським інспектором. Цікаво, що місцеві лікарі, крім лікаря Аскоченського, не дуже застосовували цей препарат. В той же час з інших міст і сіл з різних кінців Росії за цим засобом звертались прямо до Тимофеєва.

Катеринославські з'їзди земських лікарів ще за 2-3 роки до цієї знахідки склали програму такої практичної діяльності цих з'їздів, "где всесторонне изучалась бы почва, вода, климат уездов с целью санитарного исследования губернии". Але, як зазначив Скрильников, мало хто працював в цьому напрямку. Він з гіркотою писав: "Неужели мы, врачи, ждем пока появится у нас иностранный врач и станет применять физиологически и терапевтически наше туземное средство в медицине, для оригинальности назвав его кремнеалюмином". І далі, вказуючи на необхідність пильної уваги до рідної природи, до використання усіх можливостей у медицині, які надають нам багатства рідного краю, він писав: "Итак, гг. геологи, медики, фармацевты, химики, агрономы нашего русского отечества, оставим свою привычку повторять чужие научные исследования наших же богатсв - минеральных, растительных, животных и прочее; станем лично трудиться над изучением их в своем отечестве обширном и богатом разными ископаемыми и растительными предметами..., мы будто стесняемся заявить публично о своих народных врачебных средствах, попирая их ногами, как вещь простую, домашнюю и потому бесценную... Это же самое вещество наши соседи употребляют и обогащаются по всем правилам меркантильного искусства, и еще более странно, если мы свое родное лекарственное средство, обработанное в заграничных торговых складах, получим в свои аптеки за высокую цену, как это случается с местными травами и кореньями, произрастающими на наших полях, степях, озерах, лугах, вроде мяты, ромашки, фиалки, бодяна, чемарицы, чебреца, болиголова, иссопа и проч., за получение которых мы приплачиваемся заграничным аптекарским складам". Екскурс в історію геологічних досліджень нашого краю та використання результатів цих досліджень в досить несподіваній і неочікуваній галузі дозволяє стверджувати, що ми мало знаємо про різноманітні багатства ріднокраю, перспективи їх використання. І, можливо, нові пошуки, нові геологічні дослідження на території Дніпропетровщини ще не раз вразять нашу свідомість незвичайними та цікавими результатами.

 

49006, м.Дніпропетровськ, вул.Савченка,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2013 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека