Володимир Манюк

Встаю уранці й диво бачу,
Що сонце грає в небесах
І землю сонячну, козачу
Клеча невидана краса.
(М. Пронченко)

Геологічне середовище є однією з найважливіших складових природного середовища, у якому мешкає людина. Це невід'ємний елемент природної системи, практичне значення якого важко переоцінити і яке слід розглядати не тільки як джерело мінеральної сировини, конче необхідне для прогресивного розвитку людства, а і як унікальні за різноманітністю природні ландшафти, створені безліччю геологічних процесів. Визначальними компонентами цих ландшафтів є виходи на земну поверхню гірських порід і мінералів різного віку і походження, які демонструють фрагменти геологічної історії, процеси грандіозної вулканічної діяльності, закономірності утворення родовищ корисних копалин, особливості нагромадження порід різного складу залежно від фізико-географічних умов їх формування, рідкісні рештки викопної фауни та флори тощо. У переважній більшості випадків Земля приховує від людського ока найголовніші таємниці своїх надр, тож виходи гірських порід і руд на поверхню, або відслонення, за визначенням геологів, які мають з одного боку велике науково–пізнавальне значення для геологічної науки, з іншого боку вони часто створюють неповторні природні ландшафти, приваблюючи найвибагливіших цінителів природи. Проблема збереження рідкісних об'єктів геологічного середовища, тобто фрагментів неживої природи, виникла давно, але лише впродовж останнього десятиріччя людство усвідомило необхідність об'єднання зусиль усіх країн світу, спрямованих на захист унікальних геологічних пам'яток природи від руйнації і знищення та збереження їх для нащадків. Такі об'єкти заслуговують на ретельну охорону, бо вони належать усьому людству як і визначні пам’ятки культури, але в разі знищення не можуть бути відновленими ні за яких умов і зникають з поверхні Землі назавжди. У червні 1991 року у Франції (м. Дінь) відбувся Перший Міжнародний симпозіум з охорони геологічної спадщини, на якому було створено Європейську Асоціацію зі збереження Геологічної Спадщини (ProGeo). Учасники симпозіуму прийняли “Міжнародну декларацію прав пам'яті Землі”, основні положення якої являють собою звернення до всього людства і тому мають бути процитовані:

1. Прийшов час визнати унікальність Землі так само, як визнається унікальність людського життя.

2. Мати Земля тримає нас, кожен з нас і всі ми разом прив'язані до неї. Вона – зв'язок між нами.

3. Земля має вік 4,5 млрд. років. Вона –– колиска життя з усіма змінами та перетвореннями” Її тривала еволюція, її повільне визрівання сформувало навколишнє середовище, в якому ми живемо.

4. Наша історія і історія Землі тісно пов'язані. Її історія – це наша історія і її майбутнє –– наше майбутнє.

5. Земля в усіх аспектах це наше середовище. Ми лише тимчасові супутники Землі.

6. Як кільця старого дерева зберігають пам'ять свого росту і свого життя, так і Земля зберігає пам'ять свого минулого... Пам'ять ця записана у гірських породах і ландшафтах. Пам'ять, яка може бути прочитаною та зрозумілою людиною.

7. Настав час зберегти нашу природну спадщину, середовище, в якому ми живемо. Минуле Землі не менш важливе, ніж людське існування.

8. Ми і Земля володіємо спільною спадщиною. Ми і наші уряди – гаранти цієї спадщини. Всі мають розуміти, що найменше розкрадання її – це нівечення, руйнація, неповторна втрата.

9. Всім національним та міжнародним органам влади слід взяти до уваги необхідність охорони геологічної спадщини всіма юридичними, фінансовими та організаційними засобами.

На симпозіумі запропоновано критерії визначення конкретних геологічних об'єктів до Переліку світової геологічної спадщини:

1. Геологічні об’єкти, що характеризують основні стадії еволюції Землі та життя на ній.

2. Об'єкти, що відображають геологічні процеси, які відбуваються на планеті.

3. Пам'ятки природи, що характеризують різні геологічні події, різноманітні геологічні утворення та їх особливості.

У листопаді 1999 року планується проведення III Міжнародного симпозіуму РгоGeo по збереженню геологічної спадщини, на якому передбачається обговорення проблем геологічної спадщини і туризму, інвентаризації і каталогізації геологічних пам'яток, освітньо-виховної діяльності, планування та менеджменту відносно збереження геологічних об'єктів і багато інших. Україна є активним учасником Європейської Асоціації РгоGео і в рамках її діяльності провідні спеціалісти Держкомгеології України та науковці НАН України започаткували певний обсяг робіт по виявленню, описанню, інвентаризації, створенню комп'ютерного банка даних з геологічної спадщини, по їх популяризації і залученню до "Реєстру природно-заповідних об'єктів України". Не буде зайвим нагадати, що одним з найбільш промислово-розвинутих регіонів України історично є Дніпропетровська область, бо саме у Середньому Придніпров'ї сконцентровано більшість найважливіших родовищ корисних копалин України. Не випадково після відкриття Олександром Полем багатих залізних руд Криворіжжя, встановлення В.А.Домгером марганцевих руд Нікопольського родовища та з'єднання їх з кам'яним вугіллям Донбасу Катеринославську губернію називали російським Масачусетсом. Проте, залізо та марганець не єдині види мінеральної сировини, якими славиться наш рідний край і наявність яких зумовлює необхідність збереження для нащадків фрагментів родовищ та рудовиявів, виходів гірських порід і мінералів, геологічних структур, викопної фауни і флори та інших геологічних пам’яток природи. На поверхню у вигляді природних відслонень, розкриваються ерозією річок і ярів, численними штучними гірськими виробками, часто утворюють чудові краєвиди. На заході області розташоване одне з кращих в світі за якістю і кількістю запасів Криворізьке родовище залізних руд, відкрите ще у 1781 р. В.Зуєвим, але залучене до промислової розробки лише у 1875 р. завдяки неабияким зусиллям видатного краєзнавця Олександра Поля. Крім залізних руд на Криворіжжі відомі скупчення талько-магнезитів та доломітів, придатних для виготовлення високоякісних вогнетривких виробів, помітні запаси чудових мармурів, покрівельних матеріалів, графіту, нікелю, кобальту, свинцю, міді, виробних каменів тощо. Всесвітнє значення має також Нікопольський марганцеворудний басейн, руди якого відкриті у 1883 р. геологом В.А.Домгером. Осадово-діагенетичні руди цього родовища залягають на незначній глибині, серед порід борисфенської світи палеогену, мають високу якість і складають 75 відсотків від загальних запасів марганцю колишнього СРСР. У межах родовища видобуваються також глини у якості керамзитової сировини, формовочні і будівельні піски, будівельні вапняки. У північній і східній частинах області розташована менш відома, але також одна з кращих у світі Придніпровська титаноносна провінція, розсипні ільменіт-цирконієві руди якої розробляються у межах Самотканського родовища з 1953 р. Інтенсивними процесами звітрювання неглибокозалягаючих докембрійських порід Українського щита зумовлені численні родовища каолінів і вогнетривких глин, серед яких краще в Україні Просянівське, а також значні за запасами П'ятихатське, Новопетровське, Девладівське та інші. З найдавнішими метаморфізованими гранітоїдами архейського віку у межах Середньопридніпровського геоблоку зв'язані відомі в Україні і далеко за її межами Токівське і Кудашівське родовища рожевих і сірих облицювальних гранітів, а також Карачунівське, Бородаївське, Підстепнянське та деякі інші родовища, поки що не залучені до видобутку у якості облицювального каменю, а частково використовуються на бут і щебінь. Латеритні кори звітрювання, фрагментарне поширені у південно-західній частині регіону, містять відоме Високопольське родовище бокситів (руди алюмінію) і декілька рудовиявів. До лінійної кори звітрювання гіпербазитів Верхівцевської зеленокам'яної структури приурочене Сухохуторське родовище силікатних нікелевих руд. Перспективними слід вважати також Олександрійський, Олексіївський та Усть-Кам'янський рудовияви нікелю подібного генетичного типу. Серед близько 400 мінералів, відомих у породах Середнього Придніпров'я, різних за віком і петрографічним складом, є чимало таких, що входять до скарбниці кольорових та виробних каменів, хоча перспективи використання окремих рудовиявів потребують подальших досліджень. З точки зору гемологічної цінності найбільшої уваги заслуговують переливчасті, шовковисті різновиди крокідоліту у вигляді "тигрового, соколиного та котячого ока", чудові за забарвленням та рисунком, з мікроскладчастістю та мікротектонікою джеспіліти та залізисті роговики Криворіжжя, нефрити Ганнівського родовища, тектонічні брекчії, натічні агрегати гетиту, кристали аметисту, численні різновиди халцедону, офіокальцит, яшми і яшмовидні утворення, егіринові кварцити, гірський кришталь, раухтопаз і деякі інші мінерали, поширені у кристалічних породах архею і протерозою, вік яких від 3,7 до 2 млрд. років. Останніми роками все більше привертають увагу геологів перспективи так званих зеленокам'яних структур Середнього Придніпров'я, серед яких найбільш значними є Верхівцевська, Сурська, Чортомлицько–Солонівська, Малософіївська, Дерезуватська, Олександрійська та Високопільська. З ними зв'язані, перш за все, відомі Сергіївський та Аполонівський рудовияви золота, Балка Золота із промисловим вмістом золота жильного типу, Балка Широка і деякі інші рудовияви золота. Крім Криворізького родовища заліза у межах області оцінені запаси залізистих кварцитів у межах Чортомлицької зеленокам'яної структури, зв'язані з породами Чортомлицької світи конкської серії. У екзоконтактовій зоні згаданого вище Токівського масиву облицювальних гранітів, який являє собою південну частину Верховцевсько-Чортомлицької металогенічної зони, встановлено високо перспективне кварц-молібденове зруденіння. Залізорудні та сланцеві горизонти Криворіжжя містять унікальне за якістю та кількістю запасів родовище мінеральних залізоокисних фарб, придатних для виготовлення залізного сурику, вохри та мумії. Серед докембрійських утворень значне місце за площею поширення у межах Середнього Придніпров'я мають блоково-купольні та діапірові структури, складені потужними товщами гранітів, мігматитів та граніто-гнейсів. За тектонічною будовою, петрографічним і хімічним окладом та металогенічною спеціалізацією, а також абсолютним геологічним віком гранітоїди та мігматити об'єднано в ультраметаморфічні та магматичні комплекси славгородського, дніпропетровського, демуринського і інших комплексів. З іншими зонами зкварцювання, епідотизації та хлоритизації виділених комплексів зв'язані мінералізація міді, молібдену, вольфраму, рідкісних земель і деяких інших корисних копалин. Амфіболіти, широко поширені у межах Середньопридніпровського геоблока, являють собою якісну петрургічну сировину для виробництва базальтового волокна, потреба промисловості у якому зростає, кам'яного лиття, декоративного щебеню та фільтрувальних матеріалів. Серед теригенних утворень гданцевської світи Криворіжжя поширені чорні графітові сланці, придатні для видобутку високоякісного графіту і виділені у окремі перспективні рудовияви.

У східній частині регіону розташовані Новомосковське і Павлоградське родовища кам'яного вугілля, а також Кременівське, Юр'ївське, Голубівське та інші родовища нафти і газу. Вони приурочені до потужної карбонатно-вугленосно-теригенної товщі кам'яновугільної системи західної частини Дніпровсько-Донецької западини. Велике значення для мінерально-сировинної бази України має Придніпровський буровугільний басейн, частково розташований у Дніпропетровській області і представлений тут Синельниківським, Сурським та іншими родовищами, Бучацька та сімферопольська світи, які вміщують буре вугілля, перспективні також на вторинні каоліни, придатні для виготовлення вогнетривких виробів, фарфору і фаянсу, містять численні родовища германію сорбційного типу.

В області поширені також мергелі і вапнисті глини палеогенового віку, придатні для використання як в'яжучі речовини для виробництва цементів, портландцементів, повітряного та гідравлічного вапна; кварц-глауконітові алеврити межигірської світи, глауконіт з яких має високі адсорбційні властивості і може використовуватися як селективний адсорбент, у виготовленні мінеральних фарб, як ефективне мінеральне добриво; тонкодисперсні палеогенові і неогенові глини придатні для виготовлення керамзитового гравію; кварцові піски, які використовуються як чудова сировина у виробництві будівельної і силікатної цегли, різних видів бетону, в'яжучих розчинів, тинькових і асфальтових мас, формовочної суміші для виготовлення ливарних форм і стрижнів тощо, сарматські та понтичні вапняки, придатні за фізико-механічними властивостями для виробництва цементів, будівельного вапна, наповнювачів асфальтобетонів, у виробництві цукру. У дрібнозернистих кварцових пісках середнього сармату і новопетровської світи неогенової системи відносно часто, особливо у межах поширення розсипищ Придніпровської титаноносної провінції, зустрічаються дрібні кристали алмазів, що створює певні перспективи відкриття у майбутньому корінних джерел алмазів. Цей, далеко не повний, перелік родовищ і рудовиявів корисних копалин Дніпропетровщини яскраво свідчить про неабияке її значення у забезпеченні України більшістю видів мінеральної сировини і, відповідно, у зростанні економічного потенціалу держави та добробуту її населення” Звідси виникає необхідність особливо шанобливого ставлення до тих фрагментів унікальних геологічних об'єктів, які ще збереглися на поверхні Землі, характеризують певні риси її геологічної будови, мінеральний та петрографічний склад порід, фрагменти конкретних родовищ і рудовиявів корисних копалин, містять рештки викопної фауни та флори. За даними конкретних досліджень, проведених нами у межах Дніпропетровської області, геологічними пам'ятками природи, які потребують першочергової уваги і збереження для нащадків, слід вважати 34 об'єкта, з яких поки що лише 14 занесено до природно-заповідного фонду України. Два з заповіданих об'єктів є комплексними пам’ятками природи державного значення. Пам’ятки характеризуються значним різноманіттям, надто більшим, ніж це може здаватися на перший погляд. Згідно з діючою в Україні класифікацією геологічних пам'яток природи, виділяється 15 типів об'єктів, серед яких на Дніпропетровщині поширені стратиграфічні, геохронологічні, палеонтологічні, мінералогічні, петрологічні, тектонічні, геоморфологічні, ландшафтні, гідролого-гідрогеологічні, гляціологічні, музейно-колекційні та комплексні. Геологічним положенням регіону у межах Українського щита, Дніпровсько-Донецької та Причорноморської западин, суттєво відмінних за геологічним розвитком і особливостями будови, зумовлена найбільша цінність стратиграфічних об'єктів геологічної спадщини. Останні є фрагментами геологічної історії, зафіксованими у характерних розрізах з певною послідовністю накопичення геологічних верств, які характеризуються найбільш типові літолого-фаціальні умови певного відрізку часу для деякої ділянки території, відмінної від інших. Наприклад, у межах Криворізького залізорудного басейну розташовані численні відслонення різних за стратиграфічним складом кристалічних порід, які характеризують різні стратиграфічні рівні найдавніших на Землі докембрійських утворень. Серед них найбільш значні:

• Скелеватське відслонення порід криворізької серії, яке характеризує повний розріз товщі порід, яка містить багаті залізні руди одного з кращих в світі родовищ заліза; складається з численних скельних виходів, які прикрашають ландшафт лівого берега р. Інгулець;

• ЮГОКівське відслонення скелеватської світи один з найбільших виходів нижньої світи криворізької серії докембрія з чудовими відслоненнями метаконгломератів, метапісковиків і аркозо-філітових сланців, що простягаються майже безперервним розрізом вздовж р. Інгульця з висотою окремих скель до 15 - 20м;

• відслонення порід скелеватської, саксаганської і гданцевської світ у балці Північній Червоній, комплексний розріз яких має унікальне науково-практичне значення у досліджені геології Криворізького басейна; виняткове значення має також рослинність балки, яка характеризується наявністю реліктових, рідкісних і зникаючих видів рослин, що потребують охорони;

• Кіровська історико-геологічна пам'ятка, розташована у м. Кривий Ріг, на правому березі р. Саксагань і являє собою скельні виходи гаспидних сланців криворізької серії, які мають не тільки геологічну але й історичну цінність, бо саме в цих сланцях знайдено найдавніші гірські виробки Криворіжжя;

• МОДРівська історико-геологічна пам'ятка, розташована у центральній частині м. Кривий Ріг у вигляді мальовничих скель біля р. Інгулець, у яких спостерігається чергування залізистих кварцитів із сланцями; крім стратиграфічного значення має тектонічне, як фрагмент Великої Тарапаківсько-Лихмановської антиклінальної складки, ускладненої дрібною складчастістю;

• Новокиївський опорний розріз понтичного, сарматського і конкського ярусів неогенової системи на північному узбережжі Каховського водосховища, типовий для зони зчленування Північного Причорномор'я з Південним схилом Українського щита; розріз представлений численними відслоненнями карбонатно-теригенних порід, утворюючих урвища висотою до 15-35м з чергуванням глин, пісків, мергелів, вапняків та доломітів; вік кожної верстви надійно обґрунтований рештками викопної фауни.

До геологічних пам'яток природи стратиграфічного типу відносяться також відслонення топилівських верств меотичного ярусу на р. Топилі у Томаківському районі; неостратотип томаківських верств біля с. Кам'янка з унікальною у Європі викопною молюсковою фауною середземноморського типу; біогермні утворення верхнього сармату у берегових кручах Каховського водосховища у вигляді рідкісних у природі онкоїдних тіл із шкаралупуватою окремістю: опорний розріз континентальних четвертинних відкладів у балці Сажавці на південній околиці м. Дніпропетровська; лектостратотип сарматського ярусу неогенової системи біля с. Широкого по р. Інгульцю, складений теригенно-карбонатними утвореннями, характерними для північно-західної частини бористенської затоки палеобасейну Паратетис; опорний розріз новопетровської світи Дніпровсько-Донецької западини біля с. Богданівка у південно-східній частині області і деякі інші об'єкти геологічної спадщини.

До геологічних пам'яток природи геохронологічного типу слід віднести відслонення кристалічних порід центральноприазовської серії пізнього архею, які утворюють мальовничі скелі вздовж річки Вовчої, здавна відомі як "Біла скеля"; Карачунівське відслонення гранітоїдів кристалічного фундаменту докембрію на Криворіжжі та відслонення плагіогранітів дніпропетровського ультраметаморфічного комплексу острова Монастирського на Дніпрі. Всі ці відслонення мають не тільки геохронологічне значення, тобто характеризують породи певного абсолютного віку, обґрунтованого радіоізотопними дослідженнями, але і петрологічне, бо складені різноманітними кристалічними породами, дослідження яких має велике науково-пізнавальне значення.
У північній частині області збереглися яскраві докази колишніх грандіозних зледенінь четвертинного періоду, які являють собою гляціальні геологічні пам'ятки природи. Найбільш значними серед них є потужні гляціодислокації, флювіогляціальні, лімногляціальні і моренні відклади гори Калитви, розташованої між селами Царичанка і Китайгород, а також залишки відкладеної морени дніпровського зледеніння у вигляді величезних брил кристалічних порід у берегових кручах Дніпра біля с. Домоткань, відомі як "Бородаївські валуни." Пам'ятками є також геоморфологічні об'єкти природи, які створюють чудові ландшафти, прикрашаючи алювіальну низовинну рівнину. Подорожуючи вздовж південно-східного і південного схилів гори Калитви, можна спостерігати рідкісні явища: зім'яття горизонтальних верств пісків і глин алювіального походження в різні за формою складки, насуви величезних брил палеогенових кварц-глауконітових алевритів на молоді піщано–глинясті породи нижньочетвертинного віку долини річки Орелі, рештки скам'янілих дерев у вигляді уламків стовбурів і гілок.

Помітне місце серед геологічних пам'яток природи Дніпропетровщини займають об'єкти петрологічного типу, до яких відносяться природні і штучні скельні виходи різноманітних кристалічних порід докембрійського віку – свідки найдавнішої історії краю. Перш за все це:

•Гуляйпільське відслонення габро-перидотитів серед плагіогранітів дніпропетровського комплексу;
• відслонення дрібноскладчастих мігматитів з жилами рожевих апліто-пегматоїдних гранітів біля села Волового;
• Лозоватське відслонення архейських гранітоїдних порід з дайками діабазів і останцями амфіболітів, які простежуються у вигляді окремих скельних виходів вздовж р. Інгульця;
• відслонення амфіболітів Конкської серії біля с. Малософіївки у б. Калиновій;
• Волоські скельні виходи гранітів дніпропетровського комплексу архейського віку, які являють собою продовження затопленого водами Дніпра Лоханівського порогу – одного з найстрашніших, згубних порогів до затоплення;
• відслонення рожевих і сіро-рожевих крупнозернистих гранітів Таківського масиву, утворюючих на р. Кам'янці мальовничі пороги і невеликі водоспади;
• Кудашівські сірі облицювальні граніти і деякі інші петрологічні об'єкти геологічної спадщини, перелік яких можна продовжити. Більшість з них мають не тільки велике науково–пізнавальне та практичне значення, але й являють собою чудові природно-ландшафтні комплекси, естетично привабливі і неповторні.

Особливої уваги заслуговують кар'єри із видобутку різних видів мінеральної сировини, якими так багаті надра Дніпропетровської області. З одного боку – це рани на тілі Землі, ушкодження цілісних ландшафтних систем, хоча їх створення і існування – неминуче. З іншого боку, вони відкривають таємниці надр, надають чудову можливість на великому просторі і значних глибинах простежити ті особливості геології, тектоніки і стратиграфії певних ділянок земної кори, їх петрографії, мінералогії і геохімії, процесів рудоутворення та літолого-фаціальні умови осадконакопичення, які неможливо визначити звичайними свердловинами або підземними гірськими виробками. Кар'єри відносяться до техногенних геологічних пам'яток природи, а деякі з них, які характеризують найбільш повні стратиграфічні розрізи, виразні риси геотектонічної будови, особливості петрографії або мінералогії, розглядаються як комплексні об'єкти геологічної спадщини. Важко зберегти для нащадків окремі кар'єри, бо існування їх тимчасове і відпрацьовані виробки потребують рекультивації з метою відновлення у першому наближенні природних умов, які існували до початку кар'єровидобування. Проте, в світі існує досвід заповідання окремих ділянок кар’єрів і навіть цілих кар'єрів, за умов, що вони відкривають виключно важливі фрагменти геологічної історії Землі. Наприклад, у Німеччині, в Нижньому Гартці створено заповідник у зв'язку з важливими стратиграфічним і палеонтологічним значенням девонських порід, що тут відслонюються. У кар'єрі Мессель у м. Дармштадт майже 40% території виділено у зону, що охороняється для проведення палеонтологічних досліджень у зв'язку з тим, що в кар'єрі розкриті еоценові породи з рештками ссавців, птахів, риб, амфібій. У Франції, яка уже багато років є найбільш відвідуваною туристами країною в світі, створено близько 40 Національних парків природи геологічної спрямованості з площею кожного від десятків до сотень тисяч гектарів. За ініціативою професора геології Жака Гоше заповідано, наприклад, кар'єр поблизу м. Ліон з подальшим його обладнанням і створенням геологічного музею П’єр – Фоль, добре відомого у Франції.

Одним з найвідоміших серед подібних кар'єрів на Дніпропетровщині безумовно вважається Рибальський, розташований між селами Чаплі та Ігрень на околиці Дніпропетровська. Кар'єр являє собою комплексну геологічну пам'ятку природи, що заслуговує заповідання як з боку палеонтології, так і стратиграфії та палеонтології. Сьогодні це єдине в Європі місце виходу на поверхню так званих "мандриківських верств" з унікальною викопною фауною, представленою різноманітними молюсками, нумулітами, форамініферами, остракодами, рештками коралів, моховаток, зубами акул і голками морських їжаків, що населяли теплі прибережні води субтропічного верхньоеоценового басейна 35 млн. років тому. Мандриківські верстви, доступні для вивчення тільки у Рибальському кар'єрі, являють собою безумовний еталон верхньоеоценових відкладів з чудовою різноманітною викопною фауною, дослідженою видатними палеонтологами і стратиграфами Росії, Франції, Німеччини і України, від перших визначень Домгера В.О., зроблених у 1882 році, до сучасних.

Залученими до Державного реєстру геологічних пам'яток природи мають бути також і інші об’єкти комплексного типу, серед яких слід відзначити опорний розріз палеоген-неогенових відкладів Південного схилу Українського щита у Басанському кар'єрі із видобутку марганцевих руд; стратотип кодакських верств середньочетвертинного віку у балці Сажавці біля с. Старі Кодаки, який має також геоморфологічне значення, як чудова ландшафтна пам'ятка з рідкими та зникаючими видами рослин; лектостратотип сарматського ярусу у с. Широкому по р. Інгульпю, представлений різноманітними верствуватими породами, чітко охарактеризованими викопною молюсковою фауною; рідкісні онкоїдні біогермні утворення міоценового віку у береговому уступі Каховського водосховища біля с. Вищетарасівка на Нікопольщині та багато інших. Таким чином, Дніпропетровська область має потужний фонд геологічних пам'яток природи, який потребує інвентаризації, заповідання та збереження для нащадків. Надійна система охорони пам'яток природи не може, напевно, бути створеною тільки на підставі адміністративних, економічних та правових заходів. Значно ефективнішими можуть бути дії, спрямовані на популяризацію унікальних об'єктів природи, на розумне використання їх для науково-туристичних та просвітницько-туристичних цілей, на залучення молоді, не байдужої до природи рідного краю, до всебічного наукового дослідження його геологічної спадщини. Пропонується наступна низка заходів, необхідних для створення науково–обгрунтованого реєстру геологічних пам'яток природи з подальшим використанням його для розвитку рекреаційно-туристичного підприємництва та науково-пізнавальних екскурсій:

1. Популяризація знань щодо геологічної історії Дніпропетровщини, корисних копалин області та їх значення у житті людини, діяльності, спрямованої на збереження геологічних пам'яток природи з метою залучення активної молоді, небайдужої до проблем охорони довкілля і охорони геологічних пам'яток природи: студентів геологічних, географічних та екологічних спеціальностей, школярів та усіх тих, хто здібний не тільки усвідомлювати необхідність збереження фрагментів первозданної природи, але й здатних до конкретних дій у цьому напрямку.

2. Публікація серій статей у популярних виданнях для широкого кола громадськості з просвітницькою метою, для залучення найбільш активної її частини до проблеми збереження пам'яток природи.

3. Організація науково–пізнавальних екскурсій на об'єкти геологічної спадщини, якими є:
а) відомі геологічні пам'ятки природи, що залучені до Державного реєстру пам'яток, що охороняються;
6) перспективні об’єкти геологічної спадщини, рекомендовані до першочергового залучення до реєстру заповідних об'єктів України;
в) ділянки виходів на поверхню гірських порід та родовищ корисних копалин, у межах яких можливе виділення об'єктів геологічної спадщини.

4. Для ефективного проведення науково-пізнавальних досліджень за участю активної молоді і краєзнавців, для виявлення об'єктів на місцевості передбачити:
а) попереднє надання навичок учасникам польових експедицій орієнтування на місцевості, вміння користуватися топографічними, геологічними та тектонічними мапами, прив'язувати об'єкти до найбільш характерних орієнтирів;
б) вивчення архівних геологічних матеріалів для виявлення найбільш цінних та унікальних об'єктів геологічної спадщини та організації цілеспрямованого їх пошуку.

5. Детальне обстеження і описання геологічних пам'яток природи, уточнення або встановлення геологічного віку стратифікованих утворень, петрографічного і мінералогічного складу порід; з'ясування літолого-фаціальних умов утворення об'єктів відповідних типів.

6. Складання місцевих, регіональних і загальних стратиграфічних схем для об'єктів стратиграфічного, палеонтологічного, геохронологічного і комплексного типів; зарисовок, блок-діаграм, геологічних розрізів, фрагментів географічних, геологічних та тектонічних мап певних ділянок територій, у межах яких розташовані відповідні пам'ятки природи.

7. Кольорова фотозйомка і мікрофотозйомка геологічних пам'яток природи і їх фрагментів; характерних мінералів і порід, черепашок молюсків, коралів, моховаток та іншої викопної фауни; складання фототек, фотоальбомів, атласів, буклетів тощо.

8. Організація проведення відео зйомок геологічних пам'яток природи, створення навчальних, наукових та навчально-популярних відеофільмів, які демонструють не лише власне виходи гірських порід але й особливості ландшафтів, мальовничі об’єкти природи, серед яких вони розташовані; ділянки геологічного середовища, які зазнали антропогенного навантаження, частково або повністю зруйновані, яскраві свідчення невідновності втрачення унікальних об’єктів геологічної спадщини, докази необхідності шанобливого відношення до тих фрагментів найдавнішої історії Землі, які ще збереглися.

9. Здійснення комплексних аналітичних досліджень гірських порід і мінералів, необхідних для науково-обгрунтованої характеристики петрологічних, геохронологічних, мінералогічних, стратиграфічних та деяких інших геологічних пам'яток.

10. Палеонтологічні визначення решток викопної фауни і флори, які визначають відносний вік стратифікованих утворень, дають можливість відтворити історію геологічного розвитку ділянок земної кори, визначити цінність досліджених відслонень гірських порід.

11. Організація виставок з використанням фотографій, плакатів, геологічних мап, розрізів і блок-діаграм, слайдів і відеофільмів, які демонструють рідкісні об'єкти геологічного середовища, або процеси, що створюють ці чи інші об'єкти. Демонстрація колекцій мінералів, гірських порід, руд і викопної фауни і флори; ювелірних та виробних каменів і виробів з них, зразків облицювального каміння.

12. Цілеспрямоване зібрання колекцій мінералів, гірських порід, викопної фауни і флори, як матеріальних свідчень процесів мінерало- та структуроутворення у земній корі, еволюції органічного світу. Колекції, як частки геологічних пам'яток природи, несуть в собі цінну і досить повну інформацію про ці об'єкти і процеси та процеси, що їх створили. Зібрання колекції передує організації музейної справи одного з найважливіших засобів збереження для нащадків фрагментів неживої природи за умов можливої їх руйнації або знищення. Отже, створення геологічних, палеонтологічних та загальноприродних музеїв слід сьогодні вважати однією з головних справ науковців і краєзнавців, спрямованою як на збереження пам'яток природи, так і на їх популяризацію, широке використання колекцій спеціального призначення, тобто монографічних, опорних чи еталонних.

13. Створення комп'ютерного банка даних, який повинен містити максимально повні дані про об'єкти геологічної спадщини, починаючи з огляду літератури, історичних відомостей, наукового описання і закінчуючи кольоровими ілюстраціями, малюнками, схемами, блок-діаграмами, результатами лабораторних досліджень, палеонтологічними визначеннями, встановленням можливості відвідування їх туристами та іншими даними, необхідними для отримання вичерпної інформації відносно геологічних пам'яток природи.

14. Впровадження світового досвіду дослідження, зберігання, популяризації та використання геологічних пам'яток природи; налагодження обміну інформацією з розвинутими європейськими країнами; розвинення зв'язків з ними та налагодження потужної реклами усіма можливими способами.

15. Найбільш ефективне екскурсійне та туристичне використання геологічних пам'яток природи можливе лише за умов широкого використання інформації щодо інших пам'яток, розташованих у межах поширення об'єктів геологічної спадщини або поблизу від них. Такими слід вважати, перш за все, пам'ятки і пам'ятні місця Дніпропетровщини, пов'язані з історією козацтва, археологічні, етнічні, історико-культурні та архітектурні пам'ятки, маршрути релігійного спрямування. Крім того, до комплексних об'єктів природи можуть бути залученими цінні геоботанічні об'єкти з рідкісними, реліктовими та зникаючими видами рослин, які теж вимагають безумовного дослідження, по-перше, а по-друге, – можливого залучення до Реєстру природно-заповідних об'єктів регіонального або державного значення, використання для науково-просвітницьких та туристичних цілей, охорони і збереження для нащадків.

Зрозуміло, що неможливо поки що сподіватися на масштабне залучення туристів, особливо іноземних, до відвідування навіть кращих геологічних пам'яток, об’єктів природи, архітектури та історико–культурної спадщини у зв’язку з відсутністю розвинутої туристичної інфраструктури, нормального транспортного зв’язку, належного рівня готельного сервісу, налагодженої реклами, громадського харчування та чинної підготовленості об'єктів до їх відвідування. Тож, починати треба з запропонованої низки заходів, спрямованих на зосередженні зусиль по збереженню природного навколишнього середовища, вихованні свідомості безповоротності процесів порушення і руйнації довкілля;, з негайного створення потужних інформаційних систем.
Геологічні пам'ятки природи Дніпропетровщини являють собою унікальні об'єкти геологічної спадщини, гідні міжнародної уваги і внесення до Переліку Світової Геологічної Спадщини Землі.