|
Історія
та сучасний стан краєзнавчої роботи Дніпропетровської обласної універсальної
наукової бібліотеки
Ірина
Голуб
завідуюча відділом краєзнавчої літератури
та бібліографії
Бібліотечне
краєзнавство – один з напрямків краєзнавства, який правомірно було б назвати
першим серед рівних, оскільки воно не просто "співпрацює" з
іншими напрямками – географічним, історичним, літературним тощо, а й висвітлює
їх набутки шляхом фіксації джерел інформації. Мета бібліотечного краєзнавства
– виявити, зібрати якомога повніше, систематизувати, зберегти і надати
користувачам усі друковані та недруковані матеріали про край, забезпечити
населення регіону бібліографічною інформацією про ці матеріали як в цілому,
так і диференційовано за читацькими інтересами і потребами.
Бібліотечне краєзнавство в нашому краї має давні традиції. Бібліотеки
монастирів, навчальних закладів, науково-просвітницьких товариств та приватних
осіб завжди поруч із церковною, навчальною, науковою, художньою літературою
збирали та зберігали старовинні літописи, хроніки подій, статистичні матеріали
Катеринославщини. Продовжила цю традицію, створена 1834 року, Катеринославська
публічна бібліотека.
Краєзнавча робота проводилась у бібліотеці практично від самого її заснування,
тоді ще на рівні збирання місцевих матеріалів. При відкритті бібліотеки
в її каталозі значилось близько 200 видань (1). Скільки з них було краєзнавчого
характеру – сказати важко, але, враховуючи, що вся література була пожертвувана
місцевими жителями, громадськими діячами, серед яких були люди, що вивчали
історію, флору, фауну, культуру краю, можна припустити, що значна частина
її була саме краєзнавчою.
Скупий аналіз каталогу бібліотеки за 1859 рік (2) не дає відомостей про
кількість краєзнавчої літератури серед 471 книги та 43 періодичних видань,
названо лише деякі книги, серед них: "Исторические записки о Самарском
монастыре" (Одеса, 1838), "Памятная записка о жизни Д.Т.Мизко"
(Одеса, 1849), "Описание Украйны" Боплана (Спб, 1832) та ще
декілька. Каталог бібліотеки за 1904 рік вже дає більше відомостей: на
7478 видань саме краєзнавчого змісту – 413 примірників, а разом з місцевими
виданнями та книгами місцевих авторів – 727 одиниць, що становить майже
десяту частину фонду (3).
Поповнення фонду краєзнавчою літературою проводилось в усі часи існування
бібліотеки. В §2 "Основных правил Екатеринославской городской общественной
библиотеки" наголошується на необхідності придбання книг, географічних
карт, рукописів та інших видань, які стосуються Катеринославської губернії
(4).
Збереглись звіти бібліотеки, публікації в тогочасній пресі, з яких видно,
що громадськість, члени бібліотечної ради піклувались щодо поповнення
фондів краєзнавчою літературою, вказуються назви книг та прізвища дарувальників.
У звітах друкуються списки періодичних видань, які отримує бібліотека.
Серед них місцеві "Приднепровский край", "Екатеринославская
земская газета", "Екатеринославские Епархиальные ведомости",
"Екатеринославские губернские ведомости", "Днепровская
молва" (5).
Вже у 1887 році ставилось питання про створення при бібліотеці відділу,
де б збиралась література, необхідна для вивчення міста та губернії (міський
та земський відділи) (6). Такий відділ згодом значиться у вищезгадуваному
каталозі за 1904 рік, але мова поки що йде лише про розділ фонду.
На початок нинішнього століття припадає пожвавлення національного руху,
особливо після 1917 року в часи української національної революції та
згодом в недовгий період українізації. В 20-ті роки в Україні виникає
масовий краєзнавчий рух, як гриби після дощу, в містах і селах виникають
краєзнавчі гуртки, товариства, осередки.
На цей час припадає і створення в Катеринославській бібліотеці відділу
"місцевого краю".
Краєзнавчий фонд комплектується на основі обов'язкового примірника місцевого
друку, розробляється краєзнавчий каталог, упорядковуються бібліографічні
посібники. Перед бібліотекою було поставлено завдання вести бібліографію
Дніпробуду. Таку бібліографію упорядкував Дмитро Чернявський, який ще
раніше, 1919 року підготував бібліографічний покажчик "Катеринославщина".
Цілком ймовірно припустити, що користувався він при цьому і фондами нашої
бібліотеки.
В 30-ті роки, час згортання українізації та посилення репресій, робота
відділу "місцевого краю" була направлена переважно на пропаганду
революційних перемін та соціалістичного будівництва. Відповідно до постанови
Окружкому відділ завершив роботу з відбору краєзнавчої літератури у відомчих
та масових бібліотеках Дніпропетровська й розпочав її систематизацію та
складання алфавітного і предметного каталогів. Тематика бібліографічних
пошуків у цей час – історія революційного руху на Катеринославщині, економіка,
промисловість, сільське господарство краю, окремі підприємства, 15-річчя
Жовтневої революції тощо.
Під час окупації бібліотека працювала в дуже специфічних умовах, функціонував
і крайовий відділ, про це свідчить допис у "Дніпропетровській газеті"
за 4 листопада 1941 року, де йдеться про стародруки саме з краєзнавчого
фонду (8). Практично весь він, а перед війною цифра сягала до семи тисяч
(9), загинув наприкінці війни. Нині в Дніпропетровській обласній науковій
бібліотеці зберігаються лише окремі книги із штампами довоєнних років.
В повоєнний період сили адміністрації та співробітників бібліотеки були
направлені, в першу чергу, на відновлення фонду, в тому числі і краєзнавчого
(10). Були налагоджені зв'язки з місцевими організаціями та інститутами,
з редакціями газет, а також з бібліотеками. Цінні краєзнавчі видання були
надіслані Всесоюзною бібліотекою імені Леніна в Москві, імені Салтикова-Щедріна
в Ленінграді, Одеськими науковою та обласною, обласними бібліотеками Миколаєва
та Херсона. Значна кількість краєзнавчої літератури надійшла з Держфонду
та його філії в Іркутську. Частина літератури була придбана через букіністичні
магазини та краєзнавців міста (11).
Довгий час до бібліотеки не надходив обов'язковий примірник місцевого
друку (до 1959 р.), і це суттєво вплинуло на формування краєзнавчого фонду.
Також досить довго не вирішувалось питання про створення, а вірніше, відновлення
відділу місцевого краю, хоча директор бібліотеки Тимофій Коровкін ще 1947
року подавав до облвиконкому доповідну записку з обґрунтуванням необхідності
такого підрозділу. Лише на початку 60-років при довідково-бібліографічному
відділі створено краєзнавчий кабінет, а з 1978 року – сектор краєзнавчої
роботи (12).
Із створенням структурного підрозділу краєзнавча робота значно активізувалась;
якщо до цього часу вона проводилась силами різних відділів бібліотеки
окремо і неузгоджено (формування фонду, підготовка бібліографії, виставок,
масова робота), то тепер ця робота планувалась і координувалась. Довгий
час очолював цю роботу досвідчений бібліограф Світлана Карнаух.
Велику роботу проведено по створенню довідково-бібліографічного краєзнавчого
апарату. Систематичний краєзнавчий каталог-картотека створювався як зведений,
тобто такий, що відображає всі виявлені матеріали про край, незалежно
від виду друку та місця їх зберігання (13).
З 1960 року бібліотека почала видавати науково-допоміжний бібліографічний
покажчик-щорічник "Література про Дніпропетровську область",
видавнича робота значно розширилась (14).
З 1975 року бібліотека почала отримувати обов'язковий примірник місцевого
друку і фактично набула функцій обласного депозитарію.
Активізувалась також популяризація краєзнавчої літератури, в цьому позитивну
роль зіграв і читацький актив. 1962 року при бібліотеці утворилось Дніпропетровське
товариство краєзнавців (бібліотечно-бібліографічна секція), яке ставило
собі за мету допомогу у формуванні фонду, проведення краєзнавчих заходів
серед населення міста, читання лекцій тощо.
З 1975 року почали проводитись щоквартальні "краєзнавчі четверги"
– зустрічі краєзнавців, на яких обмінювались досвідом, обговорювали проблеми,
завдання, шляхи краєзнавчої діяльності, ділились інформацією про нові
знахідки (15).
Новий сплеск краєзнавчого руху припав на другу половину-кінець 80-х років.
Час перебудови, гласності, демократичних перемін в суспільстві і державі
спричинив зміну соціальних орієнтирів і духовних потреб. Зростання національної
самосвідомості людей викликало посилений інтерес до своєї історії, культури,
звичаїв і традицій народу. Це, в свою чергу, призвело до нового, сплеску
розвитку краєзнавства. Не залишились осторонь цього процесу й такі соціальні
і культурні інституції як бібліотеки.
Виникла реальна потреба розширювати і поглиблювати краєзнавчу діяльність
бібліотеки. Наказом №16 від 8 березня 1989 року на базі сектора краєзнавчої
роботи при довідково-бібліографічному відділі був створений самостійний
відділ краєзнавчої літератури і бібліографії, роботу якого очолила Надія
Титова. Крок був, по суті, піонерським, оскільки до цього часу тільки
в Донецькій обласній бібліотеці існував такий відділ. Із створенням відділу
виникли численні проблеми організаційного характеру: укомплектування штату,
відокремлення краєзнавчого фонду та довідково-бібліографічного апарату,
налагодження усіх ділянок роботи. Виникали навіть сумніви щодо доцільності
створення окремої структури та можливості її нормального функціонування.
Відтоді минуло десять років і можна провести аналіз зробленого, підвести
підсумки, накреслити шляхи подальшого розвитку.
Основа основ кожної бібліотеки – її фонд. На сьогоднішній день краєзнавчий
фонд налічує 21 тисячу книг та 6,5 тисяч періодичних видань. Структура
і розстановка книжкового фонду дуже складна, оскільки крім суто краєзнавчої
частини окремими масивами у ньому виділено фонди місцевого примірника,
дорадянських видань, особливо цінних видань, видань з дарчими написами
тощо. Кілька років тому бібліотека отримала в дар від Канадського товариства
приятелів України понад півтори тисячі діаспорних книг – цей фонд також
зберігається при краєзнавчому відділі.
Безцінною перлиною краєзнавчого фонду є видання кінця 18-початку 20 століть
— близько трьох тисяч,— зібраний буквально по краплині. Серед них прижиттєві
видання Д.Яворницького, І.Манжури, Я.Новицького, І. Акінфієва, "Памятные
книги", "Летописи Екатеринославской ученой архивной комиссии",
праці А.Скальковського, Феодосія (Макаревського), матеріали XIII Археологічного
з'їзду та промислово-сільськогосподарської виставки 1910 року. Велику
цінність являють статистичні матеріали, звіти, протоколи, постанови губернського
та повітових земств.
Значний обсяг у фонді періодичних видань. Це газети обласні, міські, районні,
видання підприємств, вузів, установ, громадських та політичних організацій,
журнали суспільно-політичні, літературно-художні, галузеві. Є старі –
"Екатеринославские Епархиальные ведомости", "Врачебно-санитарная
хроника", "Вестник Екатеринославского земства", "Екатеринославский
юбилейный листок", є періодика 20 – 30-х років.
Окремим розділом є колекція поштових листівок з видами Катеринослава та
інших міст губернії початку XX століття. Зберігаються у краєзнавчому фонді
такі види друкованої продукції як афіші, плакати, буклети, а також фотографії.
Працівники відділу постійно працюють над доукомплектуванням фонду. Останніми
роками придбано прижиттєві видання Андріана Кащенка, через книгообмін
отримано майже повні комплекти "Вестника Екатеринославского земства"
за 1903, 1904, 1905 роки та "Екатеринославские Епархиальные ведомости"
за 1911 та 1912 роки. З Харківської бібліотеки імені Короленка надійшло
понад 30 книг 20-30-х років.
Важливою ділянкою роботи відділу є надання інформації користувачам: 1300
читачів, 2 тисячі відвідувань, 16 тисяч книговидач на рік — ось планові
показники відділу. На фоні цифр усієї бібліотеки вони досить скромні,
якщо не брати до уваги специфічність краєзнавчої літератури та обслуговування
нею читачів.
При відділі краєзнавчої літератури вже майже десять років працює клуб
«Ріднокрай», створений восени 1990 року. Завдання клубів за інтересами,
які працюють при бібліотеці, полягає, головним чином, у популяризації
фондів та згуртуванні читацького активу. Клуб «Ріднокрай» давно вже переріс
чисто бібліотечну форму роботи і став науковим та культурно-просвітницьким
осередком Дніпропетровська.
За майже десять років роботи клубу «Ріднокрай» проведено близько 80 засідань,
на яких розглядались найрізноманітніші питання з історії Придніпров’я,
розвитку науки, культури, освіти, діяльності видатних людей краю. Теми,
що беруться до розгляду, як правило, маловивчені, такі як: книговидавнича
справа на Катеринославщині на початку нинішнього століття, діяльність
ОУН на Дніпропетровщині під час Великої Вітчизняної війни, репресії 30
– 50-х років тощо. Численні засідання були присвячені вченим, громадським
та культурним діячам краю, імена яких незаслужено замовчувались довгі
десятиліття, і внесок яких у розвиток науки і культури заслуговує на всебічне
і глибоке вивчення. До них належать Олександр Поль, Яків Новицький, Іван
Манжура, Ярослав Грдина, Іван Труба, Галина Мазепа, Галина Мазуренко,
Василь Чапленко, Юрій Семенко та багато інших. Доповіді супроводжуються
демонстрацією літератури з фонду відділу, документів з державних та приватних
архівів, матеріалів, невідомих не лише широкому загалу, а й багатьом фахівцям.
Такі виступи стають своєрідним підведенням досліджень і разом з тим поштовхом
для подальших пошуків. Часто матеріали виступів стають основою солідних
праць, монографій, розділів книг, публікуються в журналах та наукових
збірках.
Під впливом краєзнавчого клубу обласної наукової бібліотеки створено краєзнавчий
осередок в гірничій академії, а при Дніпропетровській обласній дитячій
бібліотеці за ініціативою учнів середньої школи №67 та їх вчительки Тетяни
Недосєкіної організовано клуб юних дослідників краю.
Клубом «Ріднокрай» започатковано видання «Січеславщина» – краєзнавчий
альманах, підготовлено вже три випуски (два вийшли), готуються ще декілька.
Однією з найважливіших функцій відділу краєзнавчої літератури є підготовка
краєзнавчих бібліографічних посібників. Щорічно готуються науково-допоміжні
покажчики універсального характеру «Література про Дніпропетровську область»,
які відображають життя краю в усій повноті, включають в себе джерела про
економіку, науку, культуру, історію, літературу, мистецтво регіону.
Спільно з науковцями Т.Ковальською та О.Сидоренко підготовлено науково-допоміжний
покажчик «Газети і журнали Катеринославщини (1838-1916)», який отримав
визнання фахівців. Велика, кропітка робота проводиться з підготовки щорічника-календаря
знаменних і пам’ятних дат області «Моє Придніпров’я».
Планується закінчити повне редагування систематичного краєзнавчого каталогу
та остаточно усталити його схему. Вже розпочато роботу по введенню в електронний
каталог книжкового фонду відділу, і в найближчі два роки вона повинна
бути закінчена. А на черзі стане поетапна підготовка та введення усього
масиву аналітичного розпису систематичного каталогу. Хотілось би також
відродити та інтенсифікувати тимчасово припинену роботу по створенню зведеного
краєзнавчого каталогу, що надало б можливості більш якісно та повно надавати
інформацію про краєзнавчі джерела науковцям.
В перспективі розширення видавничої діяльності, яка, на жаль, останнім
часом проводиться не досить активно – це пояснюється як значними матеріальними
витратами, адже бібліографічні видання не окуплюються, так і перевантаженістю
працівників.
Є в роботі краєзнавчого відділу і свої проблеми. Частина їх вирішується
власними силами чи з допомогою краєзнавчого активу, адміністрації бібліотеки,
частина потребує вирішення на державному рівні. Наприклад, дуже бідний
наш фонд виданнями 20-х, недостатньо висвітлені періоди 30-х та 40-х років.
Мало довідкової літератури, статистичних та офіційних матеріалів сучасного
періоду.
Інша, теж болюча проблема, – збереження вже існуючого фонду. Багато книг,
і не тільки старих, потребують оправи, ламінування окремих сторінок чи
в повному обсязі. Та ж сама біда і з журналами 20-30-х років. Численні
газетні підшивки більш пізнього часу від частого користування зношуються,
палітурки обриваються, виникає потреба їх реставрувати, а у бібліотеки
немає коштів навіть переплести сучасну періодику. Не секрет також, що
частина фонду втрачається через недобросовісне, а той злочинне ставлення
читачів: вирізані фотографії, видерті сторінки, вкрадені книги, і це при
тому, що бібліотекарі постійно слідкують за збереженням фонду.
Є й інші проблеми, серед них така важлива, як нестача висококваліфікованих
бібліотечних кадрів. Як правило, говорячи про проблеми бібліотек, соромливо
замовчують той факт, що нині бібліотекар з вищою спеціальною освітою і
зі стажем роботи 15, 20, 30 років за свою роботу отримує менше ста гривень.
Звідси й плинність кадрів та інші, пов’язані із цим, проблеми, і розв’язати
їх можна, лише розробивши загальнодержавну програму підтримки бібліотек,
вклавши значні кошти, які зрештою окупляться завдяки духовному і культурному
зростанню суспільства.
Сьогодні історія нашого народу вимагає серйозної переоцінки, очищення
правдою, оновлення змісту. Багато що загублено, забуто, викреслено з пам’яті
народу. Сьогодні краєзнавство відіграє велику роль у вихованні людини,
становленні особистості, усвідомленні нею своєї національно-культурної
приналежності. Це – загальна потреба суспільства, яке задихається від
бездуховності, насильства, жорстокості. Потрібно виховувати не абстрактну,
а дієву любов до своєї «малої» батьківщини, почуття гордості за її славне
минуле, почуття господаря, що турботливо оберігає природу краю, його природні
ресурси, пам’ятники, зберігає культурні традиції та передає їх у спадок
прийдешнім поколінням.
І в цьому ми вбачаємо головне завдання, яке повинно виконувати бібліотечне
краєзнавство.
1.
Титова Н.М. Дніпропетровська обласна наукова бібліотека: історія і сучасність
// Обласна наукова бібліотека як соціально-культурний центр творчого розвитку
на ниві національного відродження: Матеріали наук.-практ. конф. 20-21
груд. 1994р. – Дніпропетровськ,1994. – С.3-12.
2. Ценный каталог (Библиографическая заметка) // Екатеринослав. юбилейн.
листок.- 1887. – 12 апр.- №2. – С.12-14.
3. Каталог книг Екатеринославской городской общественной библиотеки. –
Екатеринослав, 1904.- С.331.
4. Основные правила Екатеринославской городской общественной библиотеки.
Утвержденные Екатеринославской Думою 19-20 марта 1903 г.– Екатеринослав,
1903, – С.18.
5. Отчет о состоянии Екатеринославской городской общественной библиотеки
за 1890-1914 гг. -Екатеринослав.
6. Баллин Н.П. К вопросу об учреждении публичной библиотеки в Екатеринославе
(Письмо из Харькова) // Екатеринослав. юбилейн. листок. – 1887. – 5 мая.
-№13. – С.115.
7. Чернявський Д, Дніпрельстан та бібліографія про нього // Життя і революція.
– 1927. – №9. – С.230-339.
8. Осипенко Н. Про обласну бібліотеку // Дніпропетр. газета. – 1941.-
4 листоп.
9. Шафиров С. Пятидесятилетие областной библиотеки // Днепров. правда.
– 1939. – 28 нояб.
10. Туманова Л. Відновимо скарбницю думки // Зоря. – 1944. – 9 травня.
11. Поповнення фондів обласної бібліотеки.//.Зоря. – 1948. -25 липня.
12. Загайная Л, Краеведческая работа областной библиотеки: Выступление
на науч.-практ. конф. 28 нояб. 1984г. – Днепропетровск [1994]. – 8с. (Машинопись)
// Архив ДОНБ. – Фонд 10.1.1. – Опис 556.
13. Там само.
14. Евгеньев К. Издания областной библиотеки // Днепров. правда. – 1960.
-30 ноября.
15. Загайная Л. Вказ. праця.// Історія України. Маловідомі імена, події,
факти (зб. статей). Вип.11. – К.: Рідний край, 2000.– С.245-255.
|
