Відпалала листям осінь,
Грудень помережив став,
Вітер пасма білі в коси
Вербам рясно повплітав.
Пахне снігом і смолою
Приорільська далина,
З лісу казкою живою
Йде навстріч мені зима.
Простягає ніжно руки
У засніжених шовках,
Мерехтять іскристо луки
В несполоханих снігах.
Засніжило. Вечоріє.
Тиша йде в село здаля.
Врожаєм майбутнім мріє
Снігом встелена земля.

Валентин Бурхан.

І все так чисто, первозданно
І так безгрішно, світе мій:
Сніг на деревах, на парканах
І на долоні на моїй.

Сріблястий сніг і дзвінко-дзвінко
Чийсь юний сміх із далини...
Неначе срібної сторінки,
Ми прагнем світу білизни.

Щоб знов отак, як і донині,
Писати без краплини лжі
Нові літописи боріння,
Нову історію душі.

Ганна Світлична