|
БІОГРАФІЯ
Григорій
Микитович Омельченко народився 22 січня 1911 року в селі Лоцманська Кам’янка
над Дніпром, під Катеринославом у родині лоцманів. З шести років він привчався
до хліборобської праці, рибальства та лоцманського ремесла. Після будівництва
Дніпровської греблі піднявся рівень води, і Дніпро покрив пороги. Але
замолоду Григорію Микитовичу довелося лоцманувати. У дев’ятнадцять років
він був уже за отамана плота, а в 21 – помічником лоцмана, тоді йому пощастило
спілкуватися з Яворницьким.
Коли в 1929 році земельний наділ сім'ї було відібрано місцевою владою,
він пішов працювати у колгосп. Після вечірньої школи вступив на підготовчі
курси до Інституту професійної освіти, а згодом перейшов на соціально-економічний
факультет Дніпропетровського університету. 1937 року він закінчив геолого-географічний
факультет Харківського університету. Працював учителем географії та астрономії
в середніх школах і сільськогосподарському інституті м. Мелітополя, лектором
обласного лекторію м. Запоріжжя.
Григорій Микитович пройшов війну від початку до кінця, ще рік після того
служив в окупаційних військах на території Австрії, Угорщини, Болгарії.
Був офіцером-артилеристом, отримав контузію. По війні, коли повернувся
з фронту, працював педагогом, директором педагогічного училища. У 1946-му
році подав свій голос на захист дітей, які мерли від голоду – написав
листа до ЦК КПРС. За це був засуджений по ст. 54-10 на 10 років ув’язнення.
Потрапив у далекосхідні табори, де на Амгуні, Амурі та Сахаліні відбув
сім років. Був звільнений у 1954-му році, але лише через сім років, після
реабілітації у 1961 році, йому дозволили повернутися до свого фаху. Працював
вчителем географії та астрономії, директором школи. Виховував у дітях
любов до рідної землі, доброту, душевну щедрість. З останньої посади був
звільнений за те, що учням сказав: “Мазепа ніколи не був зрадником України”.
На пенсію вийшов 1970 року.
Григорій Микитович Омельченко був членом НРУ, товариства “Просвіта” ім.
Т.Г.Шевченка (з посвідченням №1) і Всеукраїнського товариства політв’язнів
та репресованих, в якому обирався заступником голови обласної організації.
З його ініціативи СШ №107 і дитячий садок №270 Лоцманської Кам’янки з
російськомовного навчання та виховання перейшли на українське.
У 1989 році в газеті “Зорі” з’явився уривок з його спогадів, а через кілька
років вони побачили світ окремим виданням. Григорій Омельченко підготував
до друку три книги – “Воспоминания” (російською мовою), “Степи України”,
“Лоцмани Дніпрових порогів”. Окремі уривки з них публікувалися в місцевих
газетах та львівському журналі “Дзвін” (1993, №№ 7-9), озвучувалися обласним
радіо в передачах “На полі слова”, які вела Наталка Нікуліна, читалися
самим автором на засіданнях краєзнавчого клубу в обласній бібліотеці.
Його художні замальовки та публіцистичні виступи неодноразово публікувались
в газетах “Днепровская правда”, “Зоря”, “Січеславський край”, в журналі
“Бористен”
У 1994-му в Лоц-Кам’янці відкрився створений Григорієм Омельченком унікальний
музей лоцманства. За це, а також за свої спогади про лоцманів був удостоєний
звання лауреата премії імені Дмитра Яворницького.
Помер лоцман на 92-му році життя, 28 лютого 2002 року. Похований на старому
кладовищі Лоц-Кам'янки.
БІБЛІОГРАФІЯ:
Омельченко
Г.М. Спогади лоцмана порогів Дніпрових. - Дніпропетровськ : Січ, 1998.
- 159 с.
Омельченко
Г. Степи України. Весняний степ нашого краю // Січеславщина: Краєзнавчий
альманах. Вип.4. Скарби Придніпровського степу / За ред. Г.К.Швидько.–
Дніпропетровськ, 2002.– С. 52-60.
***
Омельченко Г. Музей... чи не єдиний у світі // Джерело.– 1998.– 27 листоп.–
С. 8.
***
Василенко В.О. Григорій Омельченко. Спогади лоцмана порогів Дніпрових.
- Дніпропетровськ : Січ, 1998. - 159 с. // Південна Україна XVIII-XIX
століття : Записки наук.-дослід. лабораторії історії Південної України
ЗДУ. Вип. 4 (5). - Запорожжя : РА «Тандем-І», 1999. - С.275.
Рецензія на книгу.
Швидько
Г.К. Останній лоцман - лауреат літературної премії // Південна Україна
XVIII-XIX століття : Записки наук.-дослід. лабораторії історії Південної
України ЗДУ. Вип. 4. - Запорожжя : РА «Тандем-І», 1999. - С.296-297.
Краєзнавця
Григорія Омельченка удостоєно диплома імені Д.Яворницького за книгу спогадів.
Чабан
М. Душа відлетіла за пороги // Січеславщина: Краєзнавчий альманах. Вип.4.
Скарби Придніпровського степу / За ред. Г.К.Швидько.– Дніпропетровськ,
2002.– С. 61-62.
Некролог.
* * *
Омельченко Г. Крізь сталінські табори смерті / Підготував М.Чабан // Прапор
юності. - 1989. - 10, 13, 15, 20, 22 черв.; Також : Зона. - 1998. - №13.
- С.20-45.
Омельченко
Г. Музей ... чи не єдиний у світі //Джерело. - 1998. - 27 листоп.
* * *
Чабан М. Підкорялись пороги лоцману // Зоря. - 1991. - 23 січ.
Анатолійчук
П. Слово про лицаря, загартованого в хвилях дніпрових порогів // Борисфен.
- 1995. - №4. - С.16-17. |
